Конспект

Гра з давніх-давен була невід’ємною частиною життя людини,використовувалася з метою виховання та фізичного розвитку підростаючого
покоління. Порівняно з навчальними дисциплінами, що представляють такі галузі загальної освіти, як математика, природознавство,
гуманітарнідисципліни, мистецтво, технологія та ін., фізична культура пройшла досить
довгий і важкий шлях проникнення в структуру змісту загальної освіти на правах самостійного навчального предмета. Відомо, що на ранніх
стадіях становлення людства заняття фізичними вправами займали значне місце у
передачі соціального досвіду одних поколінь іншим. У родовому суспільстві фізичне виховання мало велике значення і було однією з
основних суспільних функцій. Воно також залишалося суттєвою складовою у формуванні особистості дитини, підлітка, молодої людини.
Фізичні вправи в первісному суспільстві були тісно пов’язані з трудовими процесами,
культовими обрядами, з вихованням, мистецтвом і військовою справою.Фізична культура почала складатися певному рівні економічного та
розвитку у епоху верхнього палеоліту, тобто. близько 50 тисяч років тому. Тому мисливцеві потрібно було постійно
тренуватися, розвивати силу, спритність, влучність. При виготовленні снарядів для метання доводилося робити пробні кидки. Такі вправи
стали невід’ємною частиною підготовки підростаючого покоління до виконання тих завдань, які ставила перед ним життя в орді, роду,
племені. Таким чином,у первісному суспільстві і діти та дорослі брали участь у рухливих іграх з м’ячем та ціпками. Перемога у змаганні
приносила племені славу, а переможців нагороджували призами. Рабовласницький лад - перша історична форма класового суспільства.
Фізичні вправи в цей період мали класовий характер і були прикладними за призначенням. Раби не мали права займатися фізичними
вправами. Вільні громадяни (середні верстви та бідняки) лише невеликою мірою могли долучатися до фізичної культури. Розвиток
спеціалізації в галузі фізичного виховання, вдосконалення техніки та методики виконання фізичних вправ, великомасштабні ігри та
святкування, купання та лікувальна гімнастика – все це свідчить про більш високий ступінь фізичного розвитку. Поступово найбільшого
поширення поряд з танцями набули стрілянина з лука, фехтування, боротьба, кулачні бої, плавання, кінні змагання. Люди того часу втілювали
в іграх ті битви, які здавалися їм найсерйознішими. У Середньовіччі у країнах Сходу зміст освіти відбивало панівні там релігійні ідеології та
світогляд (індуїзм, буддизм,іслам). З низки причин навчальні предмети фізкультурної орієнтації витіснили зі змісту загальної освіти; процес
становлення фізичної культури як самостійного елемента структури змісту загальної освіти, розпочатий в античних цивілізаціях Греції, Риму
та інших рабовласницьких держав, було перервано. Становлення фізичної культури у змісті освіти на правах однієї з одиниць його структури
вимагало багатовікових зусиль мислителів-гуманістів, педагогів та ентузіастів фізичної культури епохи Відродження,соціалістів-утопістів,
російських соціал-демократів та інших представників прогресивної педагогічної думки. Найбільш складним цей процес був у
Росії,незважаючи на створення та впровадження науково обґрунтованої системи
фізичного виховання. Більше того, тут одночасно використовувалися теоретико-методологічні положення німецької, шведської та
«сокільської»гімнастичних систем, рухливих ігор по Фребелю. навколо себе позапредметні
(позаурочні) форми організації занять фізичними вправами: фізкультурно-
оздоровчі заходи в режимі навчального дня (гімнастика до занять,фізкультурні хвилини та паузи на уроках, ігри та фізкультурні забави на
змінах).
 ПОНЯТТЯ ПРО ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Гра — відносно самостійна діяльність дітей та дорослих. Вона задовольняє потребу людей у відпочинку, розвагі,пізнанні,
у розвитку духовних та фізичних сил.Рухлива гра відноситься до тих проявів ігрової діяльності,у яких яскраво виражена
роль рухів. Для рухливої гри
характерні активні творчі рухові дії,мотивовані її сюжетом. Ці дії частково обмежуютьсяправилами (загальноприйнятими,
встановленими керівником абограючими), спрямованими на подолання різних труднощів на шляхи до досягнення
поставленої мети.У педагогічній практиці використовуються колективні та індивідуальні рухливі ігри, а також ігри, що
підводять до спортивну діяльність.
Колективні рухливі ігри - це ігри, в яких одночасно беруть участь як невеликі групи учасників, так і цілі класи або
спортивні секції, а в деяких випадках і значно більше кількість граючих.Індивідуальні (одиночні) рухливі ігри зазвичай
створюються і організовуються дітьми. У таких іграх кожен може намічати свої плани,встановлювати цікаві для себе
умови та правила, а за бажанням та змінювати їх. За особистим бажанням обираються і шляхи для здійснення задумані
дії.Ігри, що підводять до спортивної діяльності, це систематично рухомі ігри, що організуються, що вимагають стійких
умов проведення та сприяння успішному оволодінню учнями елементами спортивної техніки та найпростішими
тактичними діями в окремих видах спорту.Рухливі ігри є одним із допоміжних засобів у заняття спортом.Подібні ігри
використовуються також вчителями, які ведуть позакласну та позашкільну роботу з фізичної культури та спорту.Дітьми та
підлітками для організації їхнього дозвілля.Яскраво виражається у рухливих іграх діяльність різних аналізаторів створює
сприятливі можливості для тренування функцій кори головного мозку, для утворення нових тимчасових як позитивних,
так і негативних зв'язків, збільшення рухливості нервових процесів.Це позитивно позначається на засвоєнні тими,
хто займається
окремих спортивно-технічних прийомів та їх поєднань, створює передумови до успішнішого оволодіння тактичними
процесами, а також підтверджує, що заняття рухливими іграми сприяють виховання волі, витримки, дисциплінованості та
інших якостей, необхідні кожному для досягнення успіхів у спорті.

Конспект зробив студент Кривов’яз Дмитро 111ф