БЕШИХА У

ДІТЕЙ
Підготувала студентка 2а групи
Гринчук Ірина Вікторівна
• Бешиха – інфекційне захворювання, котре
спричинюється бета-гемолітичним
стрептококом групи А та характеризується
гострим серозним або серозно -
геморагічним запаленням власне шкіри,
котре швидко поширюється, з чітко
обмеженим від незмінених тканин та
явищами загальноі інтоксикації .
 Етіологія
В етіології захворювання загальновизнана
провідна роль S. pyogenes:
• грампозитивний нерухомий неспоротворний
факультативний анаероб, хемоорганотроф;
• клітини сферичної форми діаметром – 0,5-1,0
мкм;
• метаболізм - ферментативний (утворює
молочну кислоту без газу), каталазонегативний;
• температурний оптимум зростання - +37 ° С;
• у мазках з клінічного матеріалу розташовується
парами, а в бульйонних культурах утворює довгі
ланцюжки.
Однак на сьогоднішній день при мікробіологічному
вивченні бешихи все частіше спостерігається
змішана флора, серед якої дуже часто зустрічається
Staphylococcus aureus , Proteus vulgaris , Enterococcus
faecalis , Pseudomonas aeruginosa і Bacillus cereus.
 Особливо важлива для старту інфекційного
процесу наявність вхідних воріт для
бактеріальних патогенів. Зазвичай це
мікротріщини, мікроподряпини або інші,
частіше навіть непомітні порушення цілісності
зовнішнього покриву. Значення має і
температурний фактор - тривала інсоляція,
перегрівання або переохолодження можуть бути
пусковим механізмом для зниження системного
та локального імунітету, що теж є суттєвим у
патогенезі бешихи
 Прийнято розрізняти такі клінічні форми бешихи:

За характером місцевих проявів

еритематозна,
еритематозно-бульозна,
еритематозно-геморагічна,
бульозно-геморагічна;
За ступенем інтоксикації
легка,
середньоважка,
тяжка
За кратністю перебігу
первинна,
рецидивна,
повторна;
За поширеністю місцевих проявів
Локалізована,
поширена,
метастатична;
За наявністю ускладнень
Неускладнена,
ускладнена.
Клінічно бешиха інфекція демонструє себе двома синдромами - інтоксикаційним і
локальним.

ІНТОКСИКАЦІЙНИЙ СИНДРОМ СИНДРОМ ЛОКАЛЬНИХ ЗМІН

Синдром локальних змін включає: інтенсивну еритемну макулу

Серед проявів інтоксикаційного
з рівномірним малюнком; чіткі нерівні межі осередку («мови
синдрому слід відзначити гострий
полум'я»); виражену демаркаційну лінію з яскравим
початок, озноб, різке підвищення
забарвленням та злегка піднятими межами («прикордонний
температури тіла до помірних або
валик»); підвищення місцевої температури; невиражену
високих фебрильних значень, біль
пальпаторну болючість, більше за периферією; інфільтрацію
голови, нудоту, загальну слабкість,
шкіри та підлягаючих м'яких тканин
адинамію.
 Частота бешихової інфекції у
дітей

Сьогодні бешиха – хвороба

середньої та старшої вікових груп.
Колись вона була дуже частою у
дитячому та підлітковому віці. Слід
зазначити, що дівчата хворіють на
бешиху частіше, ніж хлопці. Більш,
ніж у 55 % випадків на бешиху
хворіють люди віком від 40 років,
однак це захворювання часто
зустрічається і в дітей.
 Характерні симптоми бешихи у
дитини

Найчастіше бешиха у дітей починається досить гостро. Протягом початкової фази

захворювання спостерігаються значний розвиток інтоксикації. При цьому
симптоми підвищення інтоксикації у більшості дітей випереджають перші місцеві
прояви захворювання на декілька годин або навіть на 1 - 2 доби. При цьому
дитина може відчувати значні головні болі, біль у м’язах, озноб та загальну
слабкість. При близько в третини дітей, що захворіли на бешиху, виникає нудота і
блювота. Буквально відразу в дитини збільшується температура тіла до 38
градусів. У місцях, де згодом на шкірі мають появитись прояви захворювання,
діти відчувають печію, розпирання та біль.
 Характерні симптоми бешихи у
дитини

Захворювання прогресує протягом короткого періоду, який триває від

декількох годин до 1 - 2 діб, починаючи від перших симптомів. В цей час
сягають максимуму явища інтоксикації організму та лихоманка. Відразу
після цього з’являються типові місцеві прояви хвороби. У більшості
випадків бешиха виникає на поверхні нижніх кінцівок, трохи рідше вона
проявляється на верхніх кінцівках та обличчі. Вкрай рідко рожа може
виникати на поверхні тулуба. При цьому вона найчастіше локалізується в
області промежини, молочної залози або зовнішніх статевих органів.
 Характерні симптоми бешихи у
дитини

Початковою ознакою бешихи є виникнення на шкірі невеликої за розміром рожевої або червоної
плями, яка через пару годин вже перетворюється на специфічне почервоніння, яке характерне лише
цій хворобі. Таке почервоніння має вигляд плями з чіткими нерівними межами, що мають форму
язиків (зубців). При цьому в місці почервоніння шкіра стає напруженою, болючою при пальпації та
гарячою на дотик. В окремих випадках візуально проявляється так званий крайовий валик -
припідняті краї плями у місці почервоніння. Під час почервоніння шкіра поступово набрякає і згодом
набряк поширюється далі меж почервоніння. Утворення таких пухирів зумовлене збільшеною
пітливістю шкіри в межах запального процесу. Після ушкодження або самовільного розривання з
пухирів витікає рідина, після чого на їх місці залишаються поверхневі рани. Якщо ж пухирі не були
пошкоджені, то на місці їх утворення згодом залишаються коричневі або жовті плями. Крім цього,
серед залишкових явищ захворювання, які спостерігаються ще декілька місяців або тижнів,
належить пігментація шкіри, набряк, суха щільна кірка коричневого кольору.
 В наш час для бешихи дитячого віку існують свої клініко-епідеміологічні
особливості, серед яких основними є:

• Провідна топографія – нижня кінцівка чи обличчя, але нерідко

уражаються також зовнішні статеві органи та сідниці;
• Екстремально високий та різкий підйом температури тіла;
• Провідна клінічна форма бешихи у дітей – еритематозна (всі інші
майже не зустрічаються);
4. Майже повна відсутність рецидивів та ускладнень.
 Особливості перебігу у дітей
неонатального віку:
• основна топографія ураження – пупкова
ранка;
• протягом 1-2 діб інфекційно-запальний
процес може поширюватися як десцендентно
– на зовнішні геніталії, сідниці та нижні
кінцівки, так і асцендентно – на верхню
частину тулуба, верхні кінцівки та шию;
• еритемна макула менш яскрава, ніж у дітей
старшого віку та у дорослих;
• прикордонний валик не виражений і може
бути відсутнім;
• температура тіла – висока фебрильна і навіть
гіперпіретична;
• диспептичний синдром виражений
(багаторазове блювання);
• часто спостерігається мігруючий характер
бешихи;
• місцевий процес шкіри може переходити і
підшкірну жирову клітковину, викликаючи
інфекційний целюліт;
• можливий розвиток септицемії.
 Особливості перебігу у дітей першого
року життя:
У дітей першого року життя
бешихове запалення зазвичай
характеризується наступним:
• локалізується в місцях попрілості
зовнішнього покриву та на
обличчі;
• захворювання протікає важко;
• порівняно часто формуються
флегмони та абсцеси;
• часто спостерігається дифузне
поширення інфекційно-
запального вогнища;
• можливий розвиток сепсису з
наступним летальним кінцем.
Методи діагностики бешихи
Діагностика бешихи у дітей здійснюється
лікарем-терапевтом або інфекціоністом. При
встановленні дитині клінічного діагнозу бешиха
беруть до уваги гострий початок захворювання
з лихоманкою та іншими проявами інтоксикації,
що найчастіше випереджають появу типових
місцевих явищ (у ряді випадків з'являються
одночасно), характерну локалізацію місцевих
запальних реакцій (нижні кінцівки, обличчя,
рідше - інші області шкірних покривів),
розвиток регіонарного лімфаденіту в дитини,
відсутність виражених болів у стані спокою.
У розпалі захворювання аналіз крові засвідчує нейтрофільний лейкоцитоз із зрушенням формули вліво і
підвищення ШОЕ. З'являються олігурія і альбумінурія.
З метою уточнення етіології захворювання визначають наявність стрептококового антигену і антитіл до О-
стрептолізину і гіалуронідази. У гострому періоді бешихи на термограмі спостерігаються яскраві ділянки
гіпертермії з перепадом температури 3-8 ° С.
 • Лікування бешихи

Препаратами першого ряду при легких і середньотяжких формах стрептококової

інфекції групи А є пероральні пеніциліни та макроліди. При тяжких формах
захворювання можуть бути використані цефалоспорини І—II поколінь, кліндаміцин,
ванкоміцин.
 • Лікування бешихи

• У випадку вираженого запалення шкіри дітям також дають протизапальні

препарати бутадіон та хлотазол (курс від 10 до 15 діб).
• Крім цього дитині, що хворіє на бешиху, обов’язково призначається терапія
вітамінами, яка може тривати до 4 тижнів.
• Якщо в дитини спостерігається важкий перебіг бешихи, їй призначають
дезінтоксикаційну внутрівенну терапію із застосуванням реополіглюкіну,
гемодезу, фізрозчину та розчину глюкози.
• Крім цього може використовуватись преднізолон та 5 % розчин аскорбінової
кислоти у кількості 5 - 10 мл.
• Додатково можуть застосовуватися жарознижувальні, сечогінні та серцево-
судинні засоби.
• Якщо в дитини діагноз еритематозна бешиха, їй призначають
фізіотерапевтичні процедури, зокрема, ультрафіолетове опромінення (УФО),
що діє на бактерії бактеріостатично.
 Профілактика захворювання

З метою профілактики бешихи у дітей потрібно

дотримуватись певних правил, а саме:
- уникати потертостей і травмування ніг;
- вчасно лікувати інфекційні хвороби, що викликані
стрептококом;
- вчасно лікувати первинні захворювання, що можуть
викликати розвиток бешихи;
- періодично застосовувати профілактику
медикаментами, використовуючи антибіотики
пролонгованого впливу, які зупиняють розвиток
стрептококів в організмі дитини.

Слід зазначити, що медикаментозна профілактика є

актуальною лише для дітей, яких періодично турбують
рецидиви бешихи. Препарати слід вживати тривалий
час, який іноді може тривати майже рік.
Дякую за
увагу !