Ґрунтові та курганні могильники

ранньозалізного часу
Виконав студент групи:
Іст-41з
Баран Дем’ян Тарасович
 Скіфські кургани — священна пам’ять наших пращурів,
скіфських племен, з яких постала наша цивілізація.
Український степ був рідною землею для них, а тому вона
так рясно вкрита курганами - родовими усипальницями,
пірамідами степу. Деякі з них були понівечені часом, а деякі
збереглися через століття й вражають силою,
монументальністю та величчю тих, хто там покоїться. Ми
вирішили зібрати для вас найвідоміші скіфські кургани та
коротко розповісти про них.
 1. Курган Товста Могила
 2. Курган Солоха
 3. Курган Гайманова могила
 4. Курган Куль-Оба
 5. Курган Чортомлик
 6. Мельгунівський курган (Лита Могила)
 7. Олександропільський курган
 8. Нечаєва Могила
 9. Курган Огуз
 10. Курган Велика Цимбалка
 11. Діїв курган
 12. Краснокутський курган
 13. Курган Козел
 14. Бердянський курган
 15. Мелітопольський курган
 Курган Товста Могила
 Розпочати археологічну експедицію стежками пращурів-кочівників пропонуємо
з кургану, розкопати який нині мріяв би чи не кожен археолог. Цей курган був
відкритий Борисом Мозолевським у 1971 році біля села Покров,
Дніпропетровської області. Під насипом (висота 8,6 м, діаметр 70 м) виявлено
два поховання (одне пограбоване) скіфських вельмож зі слугами, кіньми й зброєю,
металевий і глиняний посуд і понад 600 золотих прикрас. Особливо цінні —
меч у золотом окутих піхвах, золота пектораль, оздоблена майстерними
скульптурними зображеннями сцен з життя скіфів та анімалістичними
сценами. Товста могила — важливе джерело з історії скіфського суспільства.
Знахідки зберігаються в Музеї історичних коштовностей України (Київ).

«...Проте у 1971 році зібрати команду для дослідження Товстої Могили вдалося не одразу, — розповідає Любов
Клочко, завідувачка науково-дослідного відділу «Історія ювелірного мистецтва в Україні» Музею історичних
коштовностей України. — Археологи досліджують усі памятки, які потрапляють у зону «знищення». Завдання
отримав молодий поет і позаштатний співробітник Інституту археології АН Борис Мозолевський».
 Курган Товста Могила ще за стародавніх часів не раз
відвідали грабіжники. Щоб знайти пектораль, потрібно було
повністю зривати курган. Знахідки лежали на глибині 8,5 м
від поверхні степу. Під насипом виявили два поховання:
центральне — чоловіче, яке було пограбоване, та бічне —
жінки й дитини. Знайдена зброя, посуд, золоті прикраси,
могили коней, конюха та супровідних осіб (слуг) свідчили:
Товста Могила — царський курган.
 «Поховання скіф’янки-жриці та дитини (за версією науковців
— молодшого сина скіфського царя, можливо, спадкоємця, бо
влада переходила саме по лінії молодшого сина) археологи
ретельно обкопали та краном «зірвали». Це дуже складна
робота, — пояснює Любов Клочко, — але завдяки цьому
сьогодні знаємо, як ховали скіфських аристократів ще дві з
половиною тисячі років тому».
Але знайдена вціліла й «покрита золотом» камера не зупинила цікавості
дослідників. 21 червня 1971 року, коли усі пішли на обід, Борис Мозолевський та
Євгеній Черненко ретельно розчищали «долівку» перед входом до поховання
чоловіка.
 «Мій апетит розігрався настільки, що й цього мені було замало, — писав
археолог. — Шансів на успіх у такій могилі майже не було, а я все говорив, що
у ній буде щось незвичайне, таке велике і дуже блискуче. Я знайшов її.
Розчищаючи долівку підземелля. Я знайшов за десять сантиметрів від того
місця, де поралися грабіжники. Я відчув, як у серці солодко терпнуло. Я
обережно відгорнув глину і побачив, як збл… снуло золото…»
 То був відблиск найсенсаційнішої знахідки ХХ століття —
пекторалі, нагрудної прикраси скіфського царя та шедевра
елліно-скіфського мистецтва. Разом із пектораллю у
короткому коридорчику, що сполучав поховальну камеру і
вхідну яму, лежав залізний меч у золотих піхвах.
 Курган Солоха

 Курган Солоха
 Солоха (Могила-Знаменська) — одна з
найбагатших скіфських царських могил 4 ст.
до Р. Х., положена на південний захід від села
Великої Знам'янки Кам'янсько-Дніпровського
району Запорізької області, відкрита й
досліджена М. І. Веселовським. Об'єм
насипу — 52000 кубічних метри.
 До розкопок Веселовського курган являв собою насип
висотою 18 метрів з діаметром близько 100 м. У насипу
знаходилися дві усипальні. В одній з них знаходилося
поховання знатної жінки, виявилося, на жаль,
розграбованим в давнину. В другій був похований вождь, його
зброєносець, слуга, п'ять коней і конюший - виявилася
недоторканою.
 На останках, які ототожнюються з особою «царя», було
знайдено п'ять пластинчастих браслетів: три на правій
руці і два на лівій. Біля голови лежав бронзовий шолом і
золотий гребінь. Легендарний Солохський золотий гребінь,
знайдений А. А. Бобринським, зараз зберігається у фондах
Ермітажу.
 Поховання не були зроблені одночасно: через якийсь час після
насипання кургану заввишки близько 15 метрів над
похованням знатної жінки, частина насипу була знесена до
підстави і вирита нова могила для скіфського вождя. Курган
був складною спорудою, що включав колодязь зі сходами, 10-
метровий коридор і похоронну камеру з трьома бічними
нішами. Вождь був похований в найбільшій з трьох ніш, в цій
же ніші був влаштований тайник з цінними речами. У дві інші
ніші був складний поховальний інвентар. Потім насип був
досипаний вже над обома могилами і збільшенмй в розмірах.
 Знахідки кургану Солоха:

 Докладний опис «Солохи» і знайдених у ній пам'яток є у

книзі Анастасії Петрівни Манцевич "Курган Солоха" (1987).
 Курган Гайманова могила
 Гайма́ нова моги́ ла — скіфське поховання, яке відносять
до категорії «царських» (поховання з великою кількістю
коштовних прикрас та предметів побуту), біля села Балки
Василівського району Запорізької області України,
створення якого датують IV століттям до нашої ери.
 Гайманова могила найбільший насип у групі з 46 скіфських поховальних насипів
поблизу села Балки. Походження назви (Гайманова) невідоме. Висота
Гайманової могили 8-9 м, діаметр близько 70 м. Довкола могилу було
обкладено крепідою з вертикальних плит з білого вапняка.
 Дослідження могили проводилося науковцями Інституту археології АН
України у 1969–1970 роках в рамках програми термінового археологічного
дослідження майбутньої зони меліорації на півдні України. Створену для цього
Північно-Рогачицьку (згодом Запорізьку) експедицію очолював досвідчений
український археолог Василь Іванович Бідзіля. До складу експедиції входили
також відомі українські археологи Б. М. Мозолевський (дослідник Товстої
могили) та О.І Тереножкін (перший керівник Північно-Рогачицької експедиції).
 Поховання розкрито і досліджено у 1969—1970 роках експедицією
АН УРСР в рамках програми археологічного дослідження
майбутньої зони меліорації на півдні України. Для цього була
створена Південно-Рогачиська (пізніше — Запорізька) наукова
археологічна експедиція, яку очолив археолог Василь Іванович
Бідзіля.

Перш ніж приступити до дослідження Гайманової могили

експедицією було досліджено більше 20 менших поховальних
насипів, бо зазвичай найбільші поховання виявлялися
пограбованими ще у стародавні часи. В цьому випадку 22
розкопаних поховання виявились повністю розграбованими.
 Також знайдено амфори, бронзові котли, таця, жаровня,
тарелі, відерця, ойнохоя з голівками сатира і сілена на
ручці, 2 дерев'яні чаші з золотими оббивками, срібні
глеки, 2 срібних ритона із золотими оковами у вигляді
голів, барана лева та ін. На дні овальної катакомби
знайдено понад 250 золотих прикрас, виконаних у
скіфському звіриному стилі. Повне дослідження
показало, що Гайманова Могила, скоріш за все, була
скіфською родинною царською усипальницею.
 Виявлення могили з золотими і срібними предметами
побуту (більш 20 найменувань, не рахуючи дрібних прикрас і
фібул) скіфських царів стало найбільшою знахідкою в історії
археології Європи з 1912 року (розкопки Чортомлика). Чаша,
ритони і срібні ковші Гайманової могили були відразу ж
передані в колекцію Ермітажу для консервації. На думку
дослідників, Гайманова могила, швидше за все, була родовою
усипальницею представників скіфського царського роду.
 Курган Куль-Оба (Кульобська могила, "Куль-Оба" з тюркської -
гора попелу) — скіфський Царський курган із тесаного
каменю заввишки 10 метрів, біля села Куль-Оба, недалеко від
Керчі (Крим). Курган вперше було розкопано 1830 року в період
так-званої «золотої лихоманки» - змагання між офіційними
археологами й копачами-«дикунами». В кургані Куль-Оба було
поховання вождя скіфського племені, що жили біля
Пантікапею. Знайдені речі свідчили про впливи скіфського
мистецтва на вироби грецьких ремісників, а також про вплив
грецької культури на побут скіфських можновладців.
 За пізніми описами, ритуал поховання вождя мав тривалий
термін. Тіло бальзамували, прикрашали і везли колісницею
повз скіфські поселення. Підлеглі голосили, дряпали власні
обличчя на знак жалоби. В цей час готували комору для
поховання. В кургані Куль-Оба комора вирита в землі та
зміцнена кам'яними брилами на кшталт грецьких склепів.
Кам'яні брили склепу і використали для будівництва
відставні моряки в Керчі.
 В поховальній коморі знайшли кістяк вождя на колісниці в
багатому вбранні. На голові — повстяний капелюх скіфів,
прикрашений золотою діадемою. На шиї — золота гривна
(вага якої сягала 461 грам). Зброя померлого була в
особливому відділку. Її дерев'яні частини прикрашали тонкі
золоті пластини з кабуванням. В потойбічний світ
володарю дали жінку, кістяк якої поклали у дерев'яний
саркофаг з деревини кипарису. Серед оздоб саркофагу —
пластинки зі слонової кістки з рельєфами на міфологічні та
побутові теми з життя скіфів.
 Список використаних джерел:
 Мозолевський Б. М., Товста Могила — видатна пам'ятка Скіфії // Археологія. — 1972. — № 5. — С. 72-82.
 Мозолевський Б. М., Синтез скіфо-античної думки. До інтерпретації пекторалі з Товстої Могили // Всесвіт. — 1978. — № 2.
 Мозолевський Б. М., Товста Могила. — К.: Наукова думка, 1979. — 251 с.
 Мозолевский Б. Н., Скифские курганы в окрестностях г. Орджоникидзе на Днепропетровщине // Скифия и Кавказ. —
Киев: Наукова думка, 1980.
 Мозолевський Б. М., Скіфський степ. — К.: Наукова думка, 1983.
 Мозолевський Б. М., Кургани вищої скіфської знаті і проблема політичного устрою Скіфії // Археологія. — 1990. — № 1.
 Бидзиля В. И., Болтрик Ю. В., Мозолевский Б. Н., Савовский И. П., Курганный могильник в урочище Носаки // Курганные
могильники Рясные Могилы и Носаки. — Киев: Наукова думка, 1977.
 Тереножкин А. И., Мозолевский Б. Н. Мелитопольский курган. — Киев: Наукова думка, 1988.
 Мозолевський Б. М. Знак Скіфії // Розбудова держави. — 1992. — #4.
 Мозолевський Б. М. Скіфський степ. — К.: Темпора, 2005.
 Ю.В Болтрик. Могили скіфських царів другої половини IV ст. до н. е.
 Ю.В. Болтрик. Огуз — курган на ключовому роздоріжжі Скіфії (пошук Херсонеського сліду)
 Лєсков Олександр Михайлович. СКАРБИ КУРГАНІВ ХЕРСОНЩИНИ. Київ, 1974 р.
 Археологія Української РСР у 3-х томах.
 Великая Степь в античных и византийских источниках. Под ред. А.Е.Гаркавица.
 Тереножкин А. И. ПРЕДСКИФСКИЙ ПЕРИОД НА ДНЕПРОВСКОМ ПРАВОБЕРЕЖЬЕ (1961)
 Тереножкин А. И. Скифский мир (1975)
 Тереножкин А.И. Скифы и сарматы (1977)
 Терножкин А.И. Киммерийцы (1976)
 Віктор Петров. Скіфи. Мова і етнос (1968)
 М.И. Артамонов. Сокровища скифских курганов.
 Евгений Яровой. Тайны скифских курганов.
 Мелюкова А.И. Краснокутский курган. — М.: Наука, 1981. — 112 с.
 С.С. Черников. Загадка Золотого кургана. Где и когда зародилось «скифское искусство».
Дякую за увагу!