ЮВЕЛІРНІ ВИРОБИ СКІФО-САРМАТСЬКОЇ ДОБИ

Територія України на своєму роду бачила величезну кількість кочових

племен, що мешкали тут впродовж багатьох століть. Насправді, Залізний вік
розпочався саме з появи перших кочовиків, та історично розділив їх заселення
на три хвилі: Ранній залізний вік (Кіммерійці – Скіфи – Сармати), Велике
переселення народів (Готи – Гуни – Авари) та Доба Київської Русі (Печеніги –
Половці – Монголо-татари). У цьому ж есе, я хочу звернути вашу увагу на
представників першої хвилі та виділити особливе місце ювелірній майстерності
Скіфо-Сарматської доби.

Першими заселили Північне Причорномор’я племена Кіммерійців.

Єдиними відомостями про них слугують поеми давньогрецького поета Гомера
«Одіссея» та «Іліада», де вони зображені як воїни та скотарі. Проте с плином
часу, в степах цього регіону з’являється нове плем’я, що матиме величну
історію та здобутки – Скіфи. Вони витісняють кіммерійців у Крим та
починають розбудову власної культури. Джерелом сучасних знань про цей
народ є писемні відомості, у вигляді окремої книги давньогрецького історика
Геродота, та археологічних пам’яток. Важливим фактом є також те, що скіфи
були єдиним народом першої хвилі, що мав державу, яка носила назву Велика
Скіфія. Крім того, саме зі скіфами співпадає розквіт грецького мистецтва в
колоніях, бо майже одночасно відбувається й грецька колонізація. Між скіфами
та греками складалися мирні відносини.

Якщо ж розмовляти про культуру, то саме скіфи стали тими, хто надав
давньому українському мистецтву особливості, колоритності та неповторності.
Кургани, відомі поховання скіфського народу, були заповненні виробами
кращих майстрів того часу. В могилах царів та аристократії знаходились
дорогоцінні металічні оздоблення для піхов мечів, сагайдаків, кінського
спорядження або вбрання. За історичними даними, талановиті майстри
працювали на радість смаків скіфської еліти на всій території Скіфії та у
грецьких містах-державах.
 Головною особливістю у скіфському мистецтві є його стиль виконання, так
званий «звіриний стиль». Майже все – від посуду до одягу – містило характерні
зображення тварин – ведмедя, пантери, рисі, коня тощо. Їх висвітлювали у
манері поєднання реалізму зі стилізацією деталей, а також зображували в
певному ракурсі, задля виділення видових ознак, пластики тіла, внутрішнього
динамізму та напруги, з особливим мотивом. Такі мотиви розумілися як магічні
обереги та звертання до могутніх вищих сил, зазвичай богів.
 Ювелірні вироби зазвичай виготовляли за допомогою тиснення та
карбування, а матеріалами слугували кістка або ріг, бронза, срібло, золото,
залізо тощо.

Визначне місце серед ювелірних

пам’яток належить відомій нагрудній
пекторалі скіфського царя. Відомий
український археолог Б.М. Мозолевський,
який відкрив цю прикрасу світу, писав, що
в ній втілено душу цілого народу. Даний
виріб поєднує в собі декілька технік, що їх
використав майстер: лиття за восковою
моделлю, гравірування, скань, зернь,
паяння та інкрустація. Не можуть не
привернути уваги й сюжети, висвітлені на
трьох ярусах пекторалі – зооморфний,
рослинний та антропоморфний –, що мають складне символічне значення.
Більш того, навіть золото, з якого зроблена прикраса, його колір та блиск,
символізує сонячне божество, що ніби благословляє світоустрій народу.

Ще одним шедевром скіфського ювелірного мистецтва вважається золотий

гребінь з кургану Солоха, верхівка якого висвітлює динамічну батальну сцену
за участю трьох воїнів. Вражає своєю досконалістю й прикрашений фігуркою
вепра кинджал, що сьогодні представлений в експозиції Національного музею
історії України.

Кубок з кургану Куль-Оба, виготовлений зі

сплава золота з сріблом, зображує сцени
з життя скіфів у верхній частині, а в
нижній прикрашений вертикальними
жолобками у вигляді вузьких пелюсток.
 Скіфи стали першими на теренах України, хто почав карбувати монети. На
них зображувалися реалістичні людські постаті та (або) цар Великої Скіфії –
Атей.

Грецька колонізація принесла з собою античну культуру, яка в свою чергу

мала великий вплив на скіфів. Про це нам донесли знахідки в Неаполі
Скіфському, наприклад, теракотові та бронзові фігурки грецьких богів (Зевса,
Афродіти, Гермеса та ін.). Також, з плином часу, реалістичність тварин
замінили на стилізовані та пласкі, що дало поштовх для формування
своєрідного декоративного елліно-скіфського стилю. Майстри поєднували
традиційні техніки давньогрецького класичного мистецтва із популярними
серед скіфів образами та сюжетами: поєдинки, сцени шматування хижаками
здобичі, культові сцени тощо.

Особливості скіфського мистецтва

знайшли своє продовження в культурі
сарматських племен. Зооморфні мотиви
зберегли своє панівне місце, проте манера
трактування змінилася. З’явилась значна
стилізація, орнаментальність та оздоблення
кольоровими вставками. Поступово
традиційний «звіриний стиль» сходив нанівець, поступаючи дорогою
геометричним візерункам, прикрашеним напівкоштовним чи коштовним
камінням, різнобарвним склом або емаллю.

Гарними прикладами сарматської

культури вважають порожнисті браслети,
вкриті перлинами та оніксовими
намистинами, знайдені в Ногайчинському
кургані. Подібні наручні прикраси містили
зображення Ерота та Психеї, на фігурках
одного с таких браслетів збереглися
смарагди, оплавлені у золото, на застібках – вставки з великого яскравого
каміння.

Тож, на завершення, можна зробити висновок, що культура та мистецтво

Скіфо-Сарматської доби є невід’ємною складовою староукраїнської культури
та величною спадщиною території сучасною України. Усі ці знахідки у котрий
раз доводять, що історія нашого краю йде набагато далі, ніж можна уявити.