Філософія України 19-20 ст.

Кривошия Софія
Філософія (грец. філософія — любов
до мудрості) — це знання
першооснови буття, спосіб їх
пізнання, смисл людського існування,
мета, цінності та ідеали суспільства.

Філософія майже завжди прагнула до

того, щоб ця першооснова, яку вона
шукає, спосіб її пізнання, система
людських цінностей та суспільний
ідеал були єдиними.
Виразним послідовником І. Канта серед українців був священик
В. Довгович на Закарпатті, який написав латинською й угор.
мовами кілька трактатів про німецького раціоналіста: «Critica
purae rationis Cantiana in Compendio» (1808) і «Critica practicae
rationis ex operibus I. Canti…» (1809); інші українські філософи
знайомилися з Кантом посередньо через послідовників Ф.
Геґеля і Ф. Шеллінґа в Україні (див. Кантіанство). Критика
Канта є в творах П. Лодія, спочатку професора Львівського
Університету, а згодом декана філософського факультету в
Петербурзькому Університеті (праця «Логические
наставления», 1815), математика і філософа Харківського
університету Т. Осиповського («О пространстве и времени»,
1807) та ін. Професор Харківського університету А. Стойкович
(сербського походження) у вивченні фізичного світу намагався
створити синтезу ідеалізму й матеріалізму.
Німецький ідеалізм був популярний в Україні, зокрема твори
Й.-Ґ. Фіхте, якого запросили на кафедру філософії
новозаснованого Харківського університету. Він відхилив
запрошення і рекомендував свого учня Й. Б. Шада. Шад
понад 10 pp. був діяльний у Харкові, написав низку праць та
виховав плеяду адептів філософії. Його наступником на
харківській катедрі (1818 — 30) був А. Дудрович з
Закарпаття, який схилявся до Шеллінга і, на відміну від
Шада, відстоював релігійно-містичні погляди. Філософію
права за німецькими ідеалістами викладав М. Білоус у
Ніженському ліцеї.
Видатними шеллінгіянцями були натурфілософи — Д. Кавунник-
Велланський та М. Максимович, перший ректор Київського
Університету. Ін. професор Харківського університету: П.
Любовський (логік і психолог), німець Л. Якоб (сенсуаліст у
філософії і популяризатор природного права). Послідовниками
Геґеля і Шеллінґа були також професор Київської духовної
Академії О. Михневич (логік), професор Київського Університету
С. Гогоцький (склав «Философський лексикон» у 4 тт., 1857 — 73,
автор праці «Критический взгляд на философию Канта», 1847, у
якій критикував гегельянські погляди на релігію) та О. Новицький
(підручники з логіки і психології). Поважний вплив залишив
Гегель у філософії права 19 ст. (див. Гегельянство в Україні).

У Галичині адептами філософії Гегеля були О. Чайковський

(опублікував 1853 у Відні «Versuch der Vereinigung der
Wissenschaftein») і Климентій Ганкевич, що дав перший огляд
слов'янської філософії («Die Grundzuge der slawischen
Philosophie»).
Прихильниками німецького ідеалізму були українські романтики в
літературі, а згодом і дехто з членів Кирило-Мефодіївського Братства
(Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко), що
виявилося головне в українському месіянізмі («Книги битія українського
народу») та у «Філософії культури» Куліша, яка є синтезом людської
екзистенції, природи і духа. Лінію своєрідної українсько-слов"янської
філософії після Сковороди продовжив релігійний письменник-мислитель
Микола Гоголь, на філософію якого складаються зглиблення внутрішнього
світу людини, етичний плюралізм і вартості християнської культури.
Радянські дослідження філософії в Україні концентрують значну увагу на
суспільно-політичних поглядах провідних письменників і публіцистів
другої половини 19 — поч, 20 ст., визначаючи їх як «революційних
демократів» (Т. Шевченко, М. Павлик, С. Подолинський, О. Терлецький,
М. Коцюбинський, П. Грабовський, Л. Українка й ін.). М. Драгоманов,
найяскравіший представник української суспільно-політичної думки,
зазнає від 1930-х pp. негативної оцінки як «буржуазний націоналіст».
Проте його з іншими сучасниками єднає філософський позитивізм,
політичний лібералізм і демократичний соціалізм.
Найвидатнішим чистим філософом 19 ст. був П. Юркевич, професор
Київської духовної Академії, учитель російського філософа В.
Соловйова. Юркевич відкидав не лише механічний матеріалізм, але й
критично ставився до Канта; розробив власну систему, базовану на
філософії Платона і деяких типових укр. традиціях, т. зв. «філософію
серця», яке мало б бути основою пізнання і джерелом етики, пройнятої
релігійними вартостями. Помітним представником ідеалізму й одним з
адептів персоналізму був професор Київського Університету О. Козлов,
що видавав перший в Україні філос. журнал «Филос. трехмесячник»
(1885—1887); його філос. погляди близькі до іманентної філософії, а
рел. окреслюються як панпсихізм. Наступником Козлова на катедрі
філософії Київського університетубув О. Гіляров, знавець грецької
філософії, що у своїй своєрідній ідеалістичній системі заперечував наук.
характер філософії, а радше ставив її на рівні релігії і мистецтва. в
Україні діяв ще М. Грот (1852 — 99), проф. Історико-філологічного
інституту князя Безбородька в Ніжині, який намагався погодити релігію
з філософією.
Етико-філософські вчення античності досліджував у своїй
дисертації та монографії полтавчанин І. Чаленко. Представником
позитивізму у його емпіріокритичному варіанті був В. Лесевич,
зібрані твори якого появилися в 1915—1917 («Собранные
сочинения», 3 тт.). Вийшовши від критики О. Конта, Лесевич
повернувся до Канта і розробив за Р. Авенаріюсом теорію
пізнання для позитивізму, назвавши свою систему «критичним
реалізмом». Ідеї Ф. Бекона розвивав проф. Харківського
університету Ф. Зеленогорський, він був також дослідником Г.
Сковороди.

Філософськи підбудовували свої праці філологи: О. Потебня

(«Мысль и язык», 1862; «Язык и народность», 1895) і Д.
Овсянико-Куликовський; вони поклали початок окремої
психологічної школи в мовознавстві і літературознавстві (т. зв.
потебніянство). Соціолог-філософ М. Ковалевський, економіст
М. Туган-Барановський і правник-неокантіянець Б.
Кістяковський були провідними критиками філософії К. Маркса в
дорев. Росії.
Використана література:

Розвиток матеріалістичної філософії на Україні – Автор: Острянин Д. – Київ – Видавництво: «Вища

школа» – 1971 р. – 322 с.

Нариси з історії філософії на Україні. – Автор: Чижевський Д. – Видавництво: «Кобза». – 1992 р. – 229 с.

Ян Лятос: ренесансна філософія та наука на українських землях – Автор: Кралюк П. М., П. М. Кралюк,
М. М. Якубович. – Острог – Видавництво: нац. ун-ту «Острозька академія». – 2011 р. – 144 с.

Філософська думка на Україні: правда історії і націоналістичні вигадки – Автор: В. Є. Горський, В. М.

Нічик, В. Д. Литвинов – Київ – Видавництво: «Наукова думка» – 1987 р.

Нариси з історії культурних рухів на Вкраїні та Білорусі в XVI–XVIII в. – Автор: Савич А. –

Всеукраїнська академія наук – 1929 р. – 340 с.