7. Філософські погляди Дж. Берклі.

За вченням Дж. Берклі тільки дух існує насправді, весь же матеріальний світ
є одним обманом наших почуттів; мимовільність цього обману корениться в
первинних уявленнях, збуджених душею всіх душ – самим Богом. Цей
спіритуалізм послужив приводом для численних непорозумінь і порушив
проти Дж.Берклі як філософів, так і богословів. Одне з основних положень
беркліанской концепції – «існувати – значить бути сприйнятим» (esse est
percipi). У такій концепції Дж.Берклі сформулював доктрину суб'єктивного
ідеалізму, послідовне проведення якого неможливо без визнання існування
тільки одиничного суб’єкта, «Я» – доктрину так званого соліпсизму («існую
тільки я один») Згідно Дж.Берклі, формула «існувати –значить бути
сприйманим» може бути застосовна лише до об’єктів чуттєвосприйманого
світу.
Сенс цієї формули полягає в запереченні існування матеріального світу:
Дивним чином серед людей переважає думка, що вдома, гори, річки, одним
словом, речі мають існування, природне або реальне, відмінне від того, що їх
сприймає розум. Всі чуттєві речі, за Берклі, існують лише у свідомості
людини так само, як предмети, які людина представляє у сні. Але, на відміну
від образів сновидінь, об’єкти, які сприймаються наяву, є не плодом уяви, а
результатом впливу Божества, яке збуджує «ідеї відчуттів» у свідомості
людини. Але поряд з цим нескінченним різноманітністю ідей або предметів
знання існує так само щось пізнає або сприймає їх. Це пізнаюча діяльна
істота є те, що я називаю розумом , духом , душею або мною самим . Цими
словами я позначаю не одну зі своїх ідей, але річ, абсолютно відмінну від
них, в якій вони існують.
На противагу чуттєво сприйманим об'єктам, існування духу
характеризується формулою «існувати – значить сприймати» (esse est
percipere). Таким чином, за Дж. Берклі, існують тільки ідеї і духи, в яких ці
ідеї виникають. Ніякої матерії, яка відбивалася б в наших сприйняттях,
немає. Згідно широко поширеній точці зору, визнання існування інших
«кінцевих духів» з їх esse est percipere суперечить тим аргументам, за
допомогою яких Дж. Берклі намагається довести неспроможність
переконання в існуванні матеріального світу. На думку багатьох істориків
філософії, центральне положення онтології Дж. Берклі – принцип esse est
percipi – має своїм неминучим наслідком соліпсизм. Адже якщо все чуттєво
сприймаються об’єкти, за формулою esse est percipi, суть лише мої відчуття,
то звідси випливає, що й інші люди, яких я сприймаю, суть не що інше, як
комплекси моїх відчуттів, зміст мого власного свідомості. Сам Дж. Берклі
визнавав, що у суб’єкта, що пізнає немає ні безпосередній очевидності, ні
доказового знання про існування інших кінцевих духів. Філософ вважав, що
висновок про існування інших «кінцевих духів» являє собою лише
правдоподібне, ймовірне умовивід, засноване на аналогії. На думку багатьох
дослідників, непослідовність міркувань Дж. Берклі виявляється навіть у
визнанні індивідуального «Я» як духовної субстанції. Ті ж самі аргументи,
які Дж. Берклі використовував у своїй критиці поняття матеріальної
субстанції, роблять неправомірним висновок філософа про те, що пізнає
суб’єкт є не «система текучих ідей», а неподільне, діяльний початок.
Ментальні сутності діляться на два великих класи: Ідеї і Духи.
– Ідеї – це чуттєвосприймаємі якості матеріальних речей, які не містять
сили і діяльності.
– Духи – це пізнавальна діяльність істот, тобто розум і воля.
Три сфери буття Дж.Берклі:
1. Абсолютний Дух;
2. Кінечні духи, що створені Абсолютним Духом – душі;
3. Чуттєві ідеї, які вкладені Абсолютним Духом в кінечні духи, або душі.

Висновок: душі існують лише тоді, коли сприймають чуттєвий світ.

Імматеріалізм Дж.Берклі: матерія не може бути розглянутою, ні як: –
абсолютна субстанція, що існує за межами нашого розуму; – носій
об’єктивних чуттєвих якостей речей; – дієва причина,що спричиняє в нас
появу відчуття і сприйняття зовнішніх фізичних об’єктів; – окказіональну
причину наших відчуттів і ідей; Дж. Берклі: «Я відповідаю, що ідея не може
походити ні на що інше крім ідеї; колір не може походити ні на що інше крім
кольору». – Фізичні об’єкти, які не сприймаються людиною продовжують
безперервно існувати в абсолютному Дусі; – Найвищою метою
філософського пізнання є інтелектуальне споглядання Бога.