1

Відповідальність за порушення законодавства про ОП, яка охоплює працівників і передбачає
види покарання ‒ догана та звільнення:
Виберіть одну відповідь:

a. Кримінальна.
b. Адміністративна.
c. Дисциплінарна
d. Матеріальна.
Коментар
Ваша відповідь правильна
Питання 2
Неправильно
Балів 0,00 з 1,00
Відмітити питання
Текст питання
Раптове погiршення стану здоров’я чи настання смертi працiвника пiд час виконання ним
трудових обов’язкiв внаслiдок короткочасного (тривалiстю не довше однiєї робочої змiни)
впливу небезпечного або шкiдливого виробничого фактора ‒ це визначення поняття (згідно
ДСТУ 2293:2014):

a. Професійне захворювання
b. Виробнича травма
c. Нещасний випадок на виробництві
d. Виробничий травматизм
Коментар
Ваша відповідь неправильна.
Питання 3
Балів 0,00 з 1,00
Згідно із Статтею 174 КЗпП та Статтею 10 Закону України «Про охорону праці»,
роботодавцям заборонено залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких
перевищує встановлені граничні норми: … кг до двох разів на годину у випадку чергування з
іншою роботою, … кг протягом повної робочої зміни.

a. 10; 7.
b. 7; 10.
c. 8,4; 11,2.
d. 11,2; 12,6.
Коментар
Питання 4
Відповіді не було
Макс. оцінка до 1,00
Згідно із Статтею 172 КЗпП та Статтею 12 Закону України «Про охорону праці»,
роботодавцям заборонено залучати до нічних, надурочних робіт … без їхньої згоди.

a. Жінок, які доглядають дітей до трьох років.
b. Неповнолітніх.

c. Інвалідів.
d. Вагітних жінок.
ля підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських
організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю (понад 25
працівників), встановлено норматив робочих місць для осіб з інвалідністю у розмірі …
середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (згідно із
Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в
Україні»).

a. 40,0%.
b. 44,0%.
c. 4,0%.
d. 0,4%.
Коментар
Питання 2
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Проходження попереднього та періодичних медичних оглядів для певних категорій

працівників з метою збереження їхнього здоров’я чи здоров’я людей, які контактують з
ними, а також особливі вимоги до охорони праці жінок, неповнолітніх осіб та інвалідів ‒ це
перелік заходів з ОП:
a. Лікувально-профілактичних
b. Санітарно-гігієнічних.
c. Соціально-економічних
d. Організаційно-технічних
Коментар
Питання 3
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Проведення наукових досліджень щодо впливу виробничих факторів на здоров’я

працівників та встановлення гранично допустимих рівнів цих факторів на робочих місцях, а
також проведення лабораторних досліджень з метою встановлення відповідності умов праці
на робочих місцях вимогам нормативних актів з питань ОП ‒ це перелік заходів з ОП

a. Лікувально-профілактичних
b. Соціально-економічних
c. Організаційно-технічних.
d. Санітарно-гігієнічних
Коментар
Питання 4
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБП), державні стандарти
України з питань безпеки праці (ДСТУ), нормативно-правові акти з ОП (НПАОП),
нормативні акти, які діють в межах ОГ, відносять до … , що регулюють відносини у галузі
ОП.
a. Загальних законів
b. Локальних нормативних актів.
c. Локальних нормативних актів.
d. Спеціальних законодавчих актів.
Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБП), державні стандарти
України з питань безпеки праці (ДСТУ), нормативно-правові акти з ОП (НПАОП),
нормативні акти, які діють в межах ОГ, відносять до … , що регулюють відносини у галузі
ОП.

a. Локальних нормативних актів.
b. Загальних законів
c. Спеціальних законодавчих актів.
d. Локальних нормативних актів.
Коментар
Питання 2
Конституція України, Кодекс законів про працю, Закон України «Про охорону праці», Закон
України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» ‒ це приклади ..., що
регулюють відносини у галузі ОП.

a. Загальних законів
b. Локальних нормативних актів.
c. Спеціальних законодавчих актів
d. Міжгалузевих нормативних актів.
Коментар
Питання 3
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських

Україні»).

a. 44,0%.
b. 0,4%.
c. 40,0%.
d. 4,0%.
Коментар
Питання 4
Обов’язкове соціальне страхування працівників від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань, пільги і компенсації за роботу в шкідливих і небезпечних умовах
праці ‒ це перелік заходів з ОП:

a. Соціально-економічних
b. Лікувально-профілактичних
c. Організаційно-технічних
Коментар
Питання 5
Патологiчний стан людини, обумовлений надмiрним напруженням органiзму, або дiєю

шкiдливого виробничого фактора пiд час трудової дiяльності ‒ це визначення поняття
(згідно ДСТУ 2293:2014):
c. Професійне захворювання
Мікроклімат; барометричний тиск; неіонізуючі електромагнітні поля та випромінювання;

іонізуючі випромінювання; виробничий шум, ультразвук, інфразвук; вібрація; освітлення:
природне (відсутність або недостатність), штучне (недостатня освітленість, прямий і
відбитий сліпучий відблиск тощо); іонізація повітря ‒ це перелік шкідливих виробничих
факторів (згідно ДСанПіН Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та
небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового
процесу. Наказ МОЗ №248 від 08.04.2014):

a. Хімічних
b. Біологічних
c. Трудового процесу.
d. Фізичних
Відповідальність за порушення законодавства про ОП, яка охоплює посадових осіб і працівників і
полягає у застосуванні штрафних санкцій: Адміністративна відповідальність
Відповідальність за порушення законодавства про ОП, яка охоплює працівників і передбачає

види покарання ‒ догана та звільнення:

a. Адміністративна.
b. Кримінальна.
c. Матеріальна.
d. Дисциплінарна
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських

Україні»).
a. 4,0%.
b. 40,0%.
c. 44,0%.
d. 0,4%.
Проведення наукових досліджень щодо впливу виробничих факторів на здоров’я

працівників та встановлення гранично допустимих рівнів цих факторів на робочих місцях, а
також проведення лабораторних досліджень з метою встановлення відповідності умов праці
на робочих місцях вимогам нормативних актів з питань ОП ‒ це перелік заходів з ОП
a. Організаційно-технічних.
b. Лікувально-профілактичних
c. Соціально-економічних
Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які відповідно до
законодавства використовують найману працю, витрати на ОП повинні становити не менше
… відсотка від фонду оплати праці за попередній рік (згідно із Статтею 19 Закону України
«Про охорону праці»).
b. 0,5%
2!!!
Скільки існує видів інструктажів з питань охорони праці?
a. п'ять
b. три
c. чотири
d. два
Коментар
Питання 2
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в

кабінеті охорони праці:

a. при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та
інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших чинників, що впливають на стан
охорони праці
b. який переводиться з одного цеху виробництва до іншого
c. з усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову роботу, незалежно
від освіти, стажу роботи та посади
d. на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на три місяці;
Коментар
Питання 3
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Вступний інструктаж проводиться

a. при зміні технологічного процесу.
b. при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а
також при внесенні змін та доповнень до них
c. при виконанні разових робіт, непередбачених трудовою угодою
d. з усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову роботу, незалежно
Коментар
Питання 4
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Які інструктажі з охорони праці повинні проводитись на підприємстві?
a. вступний, первинний на робочому місці, повторний, позаплановий, цільовий

b. первинний на робочому місці, повторний, позаплановий, цільовий
c. вступний, первинний на робочому місці, вторинний, позаплановий, поточний
d. вступний, первинний на робочому місці, періодичний, позаплановий, поточний
Коментар
Питання 5
Основні завдання управління охороною праці:

a. аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці
b. навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань охорони праці
c. прогнозування, планування робіт, їх фінансування, організація та координація
d. забезпечення безпеки технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і
споруд
Де реєструється проведення інструктажів та стажування працівників
a. в журналах інструктажів з питань охорони праці на робочому місці

b. в журнал-ордер № 11
c. в трудовий договір
d. в трудову книгу
Коментар
Питання 2
Балів 0,00 з 1,00
a. вступний, первинний на робочому місці, періодичний, позаплановий, поточний

b. первинний на робочому місці, повторний, позаплановий, цільовий
c. вступний, первинний на робочому місці, повторний, позаплановий, цільовий
d. вступний, первинний на робочому місці, вторинний, позаплановий, поточний
Коментар
Питання 3
Балів 0,00 з 1,00
Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

a. при зміні технологічного процесу
b. для решти робіт – 1 раз на шість місяців
c. при виконанні разових робіт, непередбачених трудовою угодою
d. на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на три місяці;
Коментар
Питання 4
За стан охорони праці на підприємстві відповідає:

a. спеціаліст з охорони праці
b. головний інженер
c. головний бухгалтер
d. роботодавець
Коментар
Питання 5
Акт про нещасний випадок на підприємстві за формою Н-1 зберігається у службі охорони
праці протягом

a. доти, поки потерпілий працює на даному підприємстві
b. 45 років
c. 5 років
d. одного року
Коментар
На скільки груп поділяються знаки безпеки праці:

a. на п'ять
b. на шість
c. на три
d. на чотири
Акт про нещасний випадок на підприємстві за формою Н-1 зберігається у службі охорони
праці протягом

a. доти, поки потерпілий працює на даному підприємстві
b. одного року
c. 45 років
d. 5 років
Коментар
За стан охорони праці на підприємстві відповідає:

a. роботодавець
d. спеціаліст з охорони праці
Хто проводить первинний інструктаж з питань охорони праці:

a. роботодавець
c. керівник робіт
d. головний бухгалтер

a. навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань охорони праці
b. забезпечення безпеки технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і
споруд

d. аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці
На скільки груп поділяються знаки безпеки праці:

a. на три
b. на п'ять
c. на чотири
d. на шість

a. навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань охорони праці
b. забезпечення безпеки технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і
споруд
d. аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці
Перевірку знань з питань охорони праці посадові особи і спеціалісти на виробництвах з

підвищеною небезпекою проходять:
a. 1 раз на квартал або 1 раз на півріччя

b. щороку
c. 1 раз на 5 років
d. 1 раз на три роки
Коментар
Питання 5
Система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та

лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я та
працездатності людини у процесі праці – це визначення:

a. правильна відповідь відсутня
b. безпеки праці
c. виробничої безпеки
d. пожежної безпеки
Хто проводить первинний інструктаж з питань охорони праці:

a. головний інженер
b. роботодавець
d. керівник робіт

a. 1 раз на три роки

b. щороку
c. 1 раз на квартал або 1 раз на півріччя
d. 1 раз на 5 років


a. щороку
b. 1 раз на квартал або 1 раз на півріччя

c. 1 раз на три роки
d. 1 раз на 5 років
Система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та

лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я та
працездатності людини у процесі праці – це визначення:

a. пожежної безпеки
b. безпеки праці
c. виробничої безпеки
d. правильна відповідь відсутня
Вступний інструктаж проводиться

a. при зміні технологічного процесу.
b. при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а
також при внесенні змін та доповнень до них
c. з усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову роботу, незалежно

d. при виконанні разових робіт, непередбачених трудовою угодою
Коментар
Відповідно до Типового положення служба охорони праці створюється на

підприємствах, у виробничих і науково-виробничих об'єднаннях, корпоративних,
колективних та інших організаціях виробничої сфери з числом працюючих ???
чоловік.

a. 100
b. 50 і менше
c. 50 і біль ше
d. 30 і більше
Скільки існує видів інструктажів з питань охорони праці?

a. три
b. чотири
c. два
d. п'ять
Де реєструється проведення інструктажів та стажування працівників

a. в трудовий договір
b. в трудову книгу
c. в журналах інструктажів з питань охорони праці на робочому місці

d. в журнал-ордер № 11

a. первинний на робочому місці, повторний, позаплановий, цільовий
b. вступний, первинний на робочому місці, періодичний, позаплановий, поточний
c. вступний, первинний на робочому місці, вторинний, позаплановий, поточний
d. вступний, первинний на робочому місці, повторний, позаплановий, цільовий
За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на:

a. місцеве, чергове, аварійне, евакуаційне, комбіноване .
b. робоче, верхнє, аварійне, комбіноване, охоронне .

c. робоче, чергове, аварійне, евакуаційне, охоронне .
Коментар
Питання 2
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Одиниці вимірювання коефіцієнта природного освітлення КПО:

a. %
b. люмен (лм);
c. кандела (кд)
d. люкс (лк);
Коментар
Питання 3
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Кратність повітрообміну вказує:

a. скільки разів протягом тижня змінюється весь об’єм повітря
b.
скільки разів протягом години змінюється весь об’єм повітря;

c.
скільки разів протягом дня змінюється весь об’єм повітря;
d. скільки разів протягом доби змінюється весь об’єм повітря;
Коментар
Питання 4
Балів 0,00 з 1,00
Непостійний шум поділяється на:

a. мінливий, імпульсивний, переривчастий
b. мінливий, імпульсивний, фізичний

c.
аеродинамічний, гідродинамічний, електромагнітний
d.
гідродинамічний, електромагнітний, імпульсивний
Коментар
Питання 5
Як впливає шум і вібрація на людину?

a. виникає головний біль, стає поганим сон, знижується працездатність.
b. виникає головний біль, але підвищується працездатність
c. поліпшується загальний стан здоров’я;
Одиниці вимірювання коефіцієнта природного освітлення КПО:

a. %
b. люмен (лм);
c. люкс (лк);
d. кандела (кд)
Коментар
Питання 2
Балів 0,00 з 1,00

b. скільки разів протягом доби змінюється весь об’єм повітря;
c.
d.
Коментар
Питання 3
Балів 0,00 з 1,00
Абсолютна вологість- це:
a. це відношення абсолютної вологості А до максимальної М:

b. це маса водяної пари, яка міститься в даний момент у повітрі.
c. незначне переміщення повітря за звичайних температур сприяє доброму самопочуттю
Коментар
Питання 4
Балів 0,00 з 1,00
Штучне освітлення поділяється:

a. верхнє, аварійне і комбіноване
b. загальне, комбіноване
c. бокове , нижнє і комбіноване

d.
бокове , верхнє і комбіноване
За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на:

a. робоче, чергове, аварійне, евакуаційне, охоронне .
b. робоче, верхнє, аварійне, комбіноване, охоронне .

c. місцеве, чергове, аварійне, евакуаційне, комбіноване .
Коментар
Питання 2
Балів 0,00 з 1,00
Штучне освітлення поділяється:

a. верхнє, аварійне і комбіноване
b.
бокове , верхнє і комбіноване
c. загальне, комбіноване
d. бокове , нижнє і комбіноване
Коментар
Питання 2
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Виробнича санітарія це-

a. це система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів
запобігання впливу на працівників шкідливих виробничих факторів

b. це галузь медицини, яка вивчає вплив умов життя на здоров’я людини і розробляє
заходи профілактики захворювань
c. це галузь фізіології, що вивчає зміни стану організму людини в процесі різних форм
трудової діяльності та розробляє найбільш сприятливі режими праці і відпочинку
Коментар

Питання 3
Правильно
Балів 1,00 з 1,00

b.

c.
d. скільки разів протягом доби змінюється весь об’єм повітря;
Коментар
Питання 4
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
В яких одиницях вимірюють кількість припливного повітря L, або повітрообмін ?
a. м3/год;
b. Па;
c. кг/м3;
d. год;
Коментар
Питання 5
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Неорганізована природна вентиляція це:

a. збільшення концентрації кисню в повітрі;
b. інфільтрація;
c. тепловий напір;
d. аерація;
Як впливає шум і вібрація на людину?
a. виникає головний біль, стає поганим сон, знижується працездатність.

b. поліпшується загальний стан здоров’я;
c. виникає головний біль, але підвищується працездатність
Непостійний шум поділяється на:

a. мінливий, імпульсивний, переривчастий
b. мінливий, імпульсивний, фізичний
c.
гідродинамічний, електромагнітний, імпульсивний
d.
аеродинамічний, гідродинамічний, електромагнітний

a. це галузь фізіології, що вивчає зміни стану організму людини в процесі різних форм
b. це система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів
c. це галузь медицини, яка вивчає вплив умов життя на здоров’я людини і розробляє
Коефіцієнт природного освітлення – це:

a. Е=Ф/S;
b. КПО= d Д / ds;
c.
КПО= Ез / Евн ∙ 100%
d.
КПО= Ез / Евн ∙ 100%;
Організована природна вентиляція це:
a. тепловий напір;
b. інфільтрація;
c. збільшення концентрації кисню в повітрі;
d. аерація;

a. це галузь медицини, яка вивчає вплив умов життя на здоров’я людини і розробляє
b. це галузь фізіології, що вивчає зміни стану організму людини в процесі різних форм
c. це система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів
Коментар
Питання 5
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Світловий потік –це?

a. густина світлового потоку на освітлювальній поверхні
b. це потужність променевої енергії, що оцінюється за світловим відчуттям, яке вона
справляє на органи зору людини

c. відношення відбитого світлового потоку до падаючого світлового потоку, що падає на
поверхню.
d. поверхнева густина сили світла у заданому напрямі, що дорівнює відношенню сили
світла до площі проекції і випромінюваної поверхні на площину, перпендикулярну до
напрямку
4???
Залежно від наслідку ураження електричні удари поділяють на число ступенів:

a. 6
b. 5
c. 4
d. 3
Коментар
Питання 2
Балів 0,00 з 1,00
Різниця потенціалів між провідними частинами електроустановки (одна з яких може

бути землею) за одночасного дотику до них людини ‒ це визначення поняття:

a.
Напруга кроку.
b. Напруга дотику.
c.
Вирівнювання потенціалів.
d.
Захисне заземлення.
Коментар
Питання 3
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Найбільш небезпечними шляхами струму через тіло людини визнано:
a. Шляхи «рука-рука», «голова-руки», «голова-ноги».

b.
Шляхи «рука-рука», «голова-ноги», «нога-нога».
c.
Шляхи «права рука-ноги», «голова-ноги», «нога-нога».
d.
Шляхи «права рука-ноги», «голова-ноги», «нога-нога».
Коментар
Питання 4
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Нагрівання тканин організму і виникнення опіків – це наслідок … дії електричного

струму при проходженні через тіло людини.

a. Механічної
b. Термічної
c. Електролітичної
d. Біологічної
Коментар
Питання 5
Балів 0,00 з 1,00
Знаки безпеки, які призначені для дозволу на виконання певних дій працюючих лише
за умови виконання ними конкретних вимог (припису) безпеки праці (обов᾽язкове
застосування засобів захисту, виконання заходів щодо забезпечення безпеки праці),
вимог виробничої та пожежної безпеки, віднесені до група знаків:

a. Приписуючі.
b. Попереджувальні.
c. Забороняючі.
d. Вказівні.
Коментар
Напруга (різниця потенціалів) між двома точками на поверхні локальної землі,

розташованими на відстані 1 м одна від одної, яка відповідає довжині великого кроку
людини ‒ це визначення поняття:

a. Напруга кроку.
b. Напруга дотику
c.
Дія електричного струму при проходженні через організм працівника, яка полягає в
в ушкодженні (розриві, розшаруванні) різних тканин організму, у тому числі шкіри,

м’язової тканини, стінок кровоносних судин, нервів, можливі вивихи суглобів і навіть
переломи кісток
a. Механічна
b. Електролітична
c. Біологічна
d.
Термічна.

a. Попереджувальні.
b. Забороняючі.
c. Приписуючі.
d. Вказівні.
Для світлових табло евакуаційних і запасних виходів, сигнальних лампочок, які

сповіщають про нормальний режим роботи, а також для евакуаційних знаків слід
використовувати колір безпеки:

a. Жовтий
b. Червоний
c. Зелений.
d. Синій.
Основним уражаючим фактором при дії електричного струму на працівника є:

a.
Шлях струму через тіло людини.
b. Величина напруги
c. Тривалість впливу струму на організм
d. Величина струму.
Властивість виробничого устаткування відповідати вимогам безпеки праці під час

монтажу (демонтажу) і експлуатації в умовах, установлених нормативною
документацією – це визначення поняття:

a.
Безпечність виробничого процесу.
b. Безпечність виробничого устаткування.
c.
Безпечність виробничого процесу та устаткування.
Основними видами ураження людини електричним струмом є:

a. Електрознаки, металізація шкіри.
b. Електричні опіки, електроофтальмія.
c. Електричні травми й електричні удари

d. Електричні опіки й електрична травма.
Вказати повний перелік факторів, від яких залежить ступінь ураження працівника
електричним струмом:

a.
Величина і властивості (види) напруги та струму, шлях струму через тіло людини,
індивідуальні особливості організму.
b. Величина і властивості (види) напруги та струму, частота струму, тривалість
впливу струму на організм, шлях струму через тіло людини, умови довкілля, індивідуальні
особливості організму
c. Величина і властивості (види) напруги та струму, тривалість впливу струму на
організм, умови довкілля
d.
Вид, сила, частота, тривалість дії та шлях проходження струму по тілу, напруга,
електричний опір тіла, індивідуальні особливості організму, особливості навколишнього
середовища.
e. Тривалість впливу струму на організм, шлях струму через тіло людини, індивідуальні
особливості організму
Різниця потенціалів між провідними частинами електроустановки (одна з яких може

бути землею) за одночасного дотику до них людини ‒ це визначення поняття:

a.
Вирівнювання потенціалів.
b. Напруга дотику.
c.
Напруга кроку.
d.
Коментар
Питання 5
Балів 0,00 з 1,00
Основним уражаючим фактором при дії електричного струму на працівника є:

a. Величина напруги
b.
Шлях струму через тіло людини.
c. Величина струму.
d. Тривалість впливу струму на організм
Для елементів виробничого обладнання, необережне поводження з якими є

небезпечним для працівників, для постійних та непостійних огороджень на межі
небезпечних зон, для елементів будівельних конструкцій, які можуть спричинити
травмування працівників, для позначення ємностей з небезпечними і токсичними
речовинами, для позначення небезпечних при експлуатації елементів внутрішньо-
промислового транспорту, підіймально-транспортного обладнання і т. ін. слід

a.
Червоний.
b.
Синій.
c.
Зелений.
d. Жовтий.
Залежно від наслідку ураження електричні удари поділяють на число ступенів:

a. 3
b. 6
c. 5
d. 4
Коментар
Напруга (різниця потенціалів) між двома точками на поверхні локальної землі,

розташованими на відстані 1 м одна від одної, яка відповідає довжині великого кроку
людини ‒ це визначення поняття:

a. Напруга дотику
b.
c. Вирівнювання потенціалів
d. Напруга кроку.

a. Вказівні.
b. Попереджувальні.
c. Приписуючі.
d. Забороняючі.
Для світлових табло евакуаційних і запасних виходів, сигнальних лампочок, які

сповіщають про нормальний режим роботи, а також для евакуаційних знаків слід

a. Зелений.
b. Червоний
c. Жовтий
d. Синій.
Коментар
Сухе приміщення (з вологістю не вище 75%) з температурою повітря до 35 °С, без

струмопровідного пилу, без струмопровідної підлоги, у якому відсутня можливість
одночасного дотику людини до металоконструкцій будівель, технологічних апаратів,
механізмів тощо, які мають з’єднання з землею, з одного боку, і до металевих корпусів
електроустаткування – з іншого, за ступенем небезпеки ураження людей електричним

a. Особливо небезпечних приміщень
b. Приміщень без підвищеної небезпеки.

c.
Приміщень з підвищеною небезпекою.
5
До об’єктового рівня належать НС, які розвиваються на території:
a. розгортаються на території об’єкту

b. двох і більше держав
c. виходять за межі потенційно небезпечного об’єкта
d. двох і більше районів
Коментар
Питання 2
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
ГДК шкідливих речовин у повітрі оцінюється у ?:

a. г/л;
b. мг/кг;
c. мг/м3 ;
d. мг/мг
Коментар
Питання 3
Балів 0,00 з 1,00
Управління ризиком це:

a. збереження природного ризику
b. забезпечення мінімально можливого ризику
c. забезпечення гранично-допустимого ризику

d. досягнення надмірного ризику
Коментар
Питання 4
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є:

a. критерій небезпеки ризику
b. «нульовий» ризик;
c. ступінь ризику
d. ймовірність ризику
Коментар
Питання 5
Під час блискавиці безпечно:

a. ходити босоніж, купатись, плавати в човні
b. знаходитись поблизу ліній електропередач
c. стояти на повен зріст
d. позбутись всіх металевих предметів, відключити мобільні телефони
Коментар

Питання 2
Балів 0,00 з 1,00
Епіцентр землетрусу це:
a. гіпоцентр;
b. проекція гіпоцентру, по вертикалі, на земну поверхню;
c. магнітуда;
d. замкнений об’єм земної речовини, в якому відбулися руйнування;
Коментар
Питання 3
Балів 0,00 з 1,00
Епізоотія це:
a. масові захворювання тварин інфекційними захворюваннями;

b. масові захворювання людей інфекційними захворюваннями
c. масові захворювання людей при застосуванні бактеріологічної зброї;
d. масові захворювання рослин інфекційними захворюваннями;
Коментар
Питання 4
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Квантифікація небезпек це:

a. таксономія небезпек;
b. систематизація небезпек.
c. кількісна характеристика рівня небезпек;

d. перелік назв небезпек;
Таксономія небезпек це:

a. класифікація природних і техногенних надзвичайних ситуацій
b. класифікатор надзвичайних ситуацій
c. перелік назв, термінів небезпек, систематизованих за окремими ознаками;
d. класифікація та систематизування явищ, процесів, об'єктів, які здатні завдати шкоди
людині
Управління ризиком це:

a. збереження природного ризику
b. забезпечення гранично-допустимого ризику
c. забезпечення мінімально можливого ризику

d. досягнення надмірного ризику
Коментар
Питання 2
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Умовою виникнення надзвичайної ситуації є:

a. відсутність потенційно небезпечних об'єктів
b. незадовільне ресурсне забезпечення об’єктів господарювання
c. дія чинників ризику (викид газу, вибух, загоряння)

d. дотримання правил безпеки
Коментар
Питання 3
Правильно
Балів 1,00 з 1,00

a. розподіл небезпек
b. кількісна характеристика рівня небезпек

c. таксономія небезпек
d. перелік назв небезпек
Коментар
Питання 4
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
До місцевого рівня належать НС, які розвиваються на території:

a. двох і більше районів
b. двох і більше областей

d. двох і більше держав
Коментар
Питання 5
Правильно
Балів 1,00 з 1,00

a. двох і більше держав
b. двох і більше районів
d. розгортаються на території об’єкту

a. мг/м3 ;
b. мг/мг
c. мг/кг;
d. г/л;
Коментар
Питання 2
Балів 0,00 з 1,00
a. перелік назв, термінів небезпек, систематизованих за окремими ознаками;

b. класифікація природних і техногенних надзвичайних ситуацій
c. класифікація та систематизування явищ, процесів, об'єктів, які здатні завдати шкоди
людині
d. класифікатор надзвичайних ситуацій
Коментар
Питання 3
Балів 0,00 з 1,00
НС класифікують за рівнями:

a. потужні і безпечні
b. місцевого і обласного
c. високого, середнього і низького

d. державного, регіонального, місцевого або об'єктового
Коментар
Питання 4
Балів 0,00 з 1,00
Ризик це:

a. відношення можливого числа подій до числа сприятливих подій за визначений період
часу;
b. частота реалізації активних факторів небезпеки
c. відношення числа несприятливих подій чи проявів небезпеки до можливого числа
подій за визначений період час
d. відношення можливого числа подій до числа несприятливих подій чи проявів
небезпеки за визначений період часу;
Коментар
Питання 5
Балів 0,00 з 1,00

a. критерій небезпеки ризику
b. ймовірність ризику
c. «нульовий» ризик;
d. ступінь ризику

a. «нульовий» ризик;
b. критерій небезпеки ризику
c. ймовірність ризику
d. ступінь ризику
Ризик це:

a. відношення можливого числа подій до числа сприятливих подій за визначений період
часу;
b. відношення можливого числа подій до числа несприятливих подій чи проявів
небезпеки за визначений період часу;
c. частота реалізації активних факторів небезпеки
d. відношення числа несприятливих подій чи проявів небезпеки до можливого числа
подій за визначений період час
НС класифікують за рівнями:
a. державного, регіонального, місцевого або об'єктового

b. потужні і безпечні
c. місцевого і обласного
d. високого, середнього і низького
Умовою виникнення надзвичайної ситуації є:

a. відсутність потенційно небезпечних об'єктів
b. дія чинників ризику (викид газу, вибух, загоряння)

c. незадовільне ресурсне забезпечення об’єктів господарювання
d. дотримання правил безпеки

a. мг/м3 ;
b. г/л;
c. мг/мг
d. мг/кг;
Коментар
Питання 5

a. кількісна характеристика рівня небезпек
b. перелік назв небезпек
c. розподіл небезпек
d. таксономія небезпек
До пасивно-активних відносяться негативні чинники, які:

a. соціально-політичні, геофізичні, метеорологічні
b. дії проявляються внаслідок енергії самої людини і опосередковано
c. проявляються внаслідок дії самої людини
d. проявляються опосередковано (корозія матеріалів, накип)
Коментар
Питання 3
Балів 0,00 з 1,00

a. виходять за межі потенційно небезпечного об’єкта
b. двох і більше держав
c. двох і більше районів
d. розгортаються на території об’єкту
Коментар
Питання 4
Балів 0,00 з 1,00
ГДК це:

a. мінімальна концентрація будь-якої речовини, що є смертельно-небезпечною;
b. максимальна концентрація будь-якої речовини, що не шкодить здоров’ю людини
c. максимальна концентрація будь-якої речовини, що є смертельно-небезпечною;

d. мінімальна концентрація будь-якої речовини, що не шкодить здоров’ю людини
Коментар
Питання 5
Балів 0,00 з 1,00

a. класифікація та систематизування явищ, процесів, об'єктів, які здатні завдати шкоди
людині
b. класифікація природних і техногенних надзвичайних ситуацій
c. перелік назв, термінів небезпек, систематизованих за окремими ознаками;

d. класифікатор надзвичайних ситуацій
За шкалою Ріхтера магнітуда землетрусу змінюється від:

a. 0 – 10;
b. 1 – 9;
c. 0 – 9;
d. 0 – 12;
Коментар
Питання 2
Балів 0,00 з 1,00

a. кількісна характеристика рівня небезпек;
b. систематизація небезпек.
c. перелік назв небезпек;
d. таксономія небезпек;
Коментар
Питання 3
Балів 0,00 з 1,00
Номенклатура небезпек це:
a. класифікатор надзвичайних ситуацій;

b. класифікація надзвичайних ситуацій;
c. перелік назв, термінів, систематизованих за окремими ознаками
d. класифікація та систематизування явищ, процесів, об'єктів, які здатні завдати шкоди
людині
Коментар
Питання 4
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Знищення гризунів, які здатні переносити інфекційні захворювання називається:
a. дератизація
b. дезінсекція
c. дезактиваці
d. дегазація
Коментар
Питання 5
Балів 0,00 з 1,00
Під час лісової пожежі необхідно:

a. долати край вогню незалежно від напрямку вітру
b. долати край вогню проти вітру

c.
закривши обличчя одягом, гасити вогонь
d. долати край вогню проти вітру, закривши голову (обличчя) одягом
Коментар
Середовище життя людей це:

a. соціальне середовище життя;
b. біосфера;
c. природне і штучне середовище життя та сфера виробничої діяльності людини;

d. атмосфера, гідросфера, літосфера;
Коментар
Питання 2
Балів 0,00 з 1,00
З приведених заходів для зменшення наслідків землетрусу хибним є:

a. сейсмостійке будівництво при прогнозованій силі землетрусу 7 балів і вище
b. будівництво доріг з твердим покриттям

c. контроль за сейсмічною ситуацією, прогнозування землетрусів
d. штучне перетворення рельєфу
Коментар
Питання 3
Балів 0,00 з 1,00
Під час блискавиці безпечно:
a. стояти на повен зріст

b. знаходитись поблизу ліній електропередач
c. ходити босоніж, купатись, плавати в човні
d. позбутись всіх металевих предметів, відключити мобільні телефони
Коментар

Питання 4
Балів 0,00 з 1,00
Під час землетрусу, при перебуванні на верхніх поверхах багатоповерхівки, особливо

небезпечно:
a. перебувати в отворі внутрішніх дверей

b. швидко вибігати в напрямку сходової клітки або ліфта
c. заховатись під столом
d. стояти в кутку кімнати подалі від важких предметів
Коментар
Питання 5

a. проекція гіпоцентру, по вертикалі, на земну поверхню;
b. гіпоцентр;
c. замкнений об’єм земної речовини, в якому відбулися руйнування;
d. магнітуда;
Ваші дії при небезпеці раптового затоплення:

a. швидко залиште будинок, зібравши документи і цінні речі
b. швидко зберіть документи і цінні речі і перейдіть у безпечне місце в будинку

c. залиште будинок і нічого не беріть з собою
d. швидко зберіть документи і цінні речі і заховайтесь у підвалі будинку
Коментар
Питання 2
Правильно
Балів 1,00 з 1,00

a. дегазація
b. дератизація
d. дезінсекція
Коментар
Питання 3
Балів 0,00 з 1,00
Які фактори дії небезпеки розрізняють?:

a. вражаючі, шкідливі, безпечні;
b. смертельні, небезпечні, шкідливі

c. вражаючі, небезпечні, шкідливі
d. вражаючі, шкідливі, лояльні
Коментар
Питання 4
Правильно
Балів 1,00 з 1,00

a. гіпоцентр;
b. магнітуда;
c. проекція гіпоцентру, по вертикалі, на земну поверхню;

d. замкнений об’єм земної речовини, в якому відбулися руйнування;
Коментар
Питання 5
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Силу буревію прийнято оцінювати за:

a. 12-ти бальною шкалою Ріхтера
b. 12-ти бальною шкалою MSK-64.
c. 12-ти бальною шкалою Бофорта;

d. 9-ти бальною шкалою Бофорта
Під час лісової пожежі необхідно:

a. долати край вогню незалежно від напрямку вітру
b. долати край вогню проти вітру
c.
закривши обличчя одягом, гасити вогонь
d. долати край вогню проти вітру, закривши голову (обличчя) одягом
Коментар
Питання 2
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Під час раптового затоплення безпечно перебувати:

a. на нижніх поверхах будівель
b. поблизу водойм
c. на горищах і дахах будівель
d. в підвалах будівель
Коментар
Питання 3
Балів 0,00 з 1,00
Під час землетрусу, при перебуванні на верхніх поверхах багатоповерхівки, особливо

небезпечно:

a. швидко вибігати в напрямку сходової клітки або ліфта
b. перебувати в отворі внутрішніх дверей
c. заховатись під столом

d. стояти в кутку кімнати подалі від важких предметів
Коментар
Питання 4
Правильно
Балів 1,00 з 1,00

a. 0 – 12;
b. 0 – 9;
c. 1 – 9;
d. 0 – 10;
Коментар
Поширення на великі території за короткий час масового захворювання рослин:
b. епіфітотія
c.
Середовище життя людей це:
a. соціальне середовище життя;

b. атмосфера, гідросфера, літосфера;
c. природне і штучне середовище життя та сфера виробничої діяльності людини;
d. біосфера;
Коментар
Питання 2
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Поширення на великі території за короткий час масового захворювання рослин:

a. епідемія
b. пандемія
c. епіфітотія
d. епізоотія
Коментар
Питання 3
Балів 0,00 з 1,00

a. 1 – 9;
b. 0 – 9;
c. 0 – 12;
d. 0 – 10;
Коментар
Питання 4
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Ваші дії при небезпеці раптового затоплення:

a. залиште будинок і нічого не беріть з собою
b. швидко зберіть документи і цінні речі і заховайтесь у підвалі будинку
c. швидко залиште будинок, зібравши документи і цінні речі
d. швидко зберіть документи і цінні речі і перейдіть у безпечне місце в будинку
Коментар
Питання 5
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
a. дератизація
b. дегазація
d. дезінсекція
Коментар
7
о основних елементів пожежної сигналізації не належать:
a. вимикачі та перемикачі;
b. повідомлювачі;
c. приймальні апарати
Коментар
Питання 2
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
На скільки категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяються

приміщення ?
a. 5
b. 4
c. 6
Коментар
Питання 3
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Назвіть основні умови виникнення горіння:

a. горюча речовина плюс джерело запалювання
b. окислювач плюс горюча речовина;
c. горюча речовина плюс окислювач, плюс джерело запалювання;
Коментар
Питання 4
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Горючі речовини це такі:

a. що загоряються від джерела запалювання та продовжують горіти після його
видалення
b. що здатні горіти тільки під дією джерела запалювання, і горіння яких припиняється
після його усунення;
c. що не здатні до займання й горіння в повітрі звичайного складу;
Що потрібно зробити, щоб створити перешкоду на шляху вогню?

a. відчинити усі вікна;
b. позачиняти усі двері на шляху вогню;

c. повідчиняти усі двері
Коментар
Питання 2
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Негорючі речовини це такі:
a. що не здатні до займання й горіння в повітрі звичайного складу;

b. що загоряються від джерела запалювання та продовжують горіти після його
видалення
c. що здатні горіти тільки під дією джерела запалювання, і горіння яких припиняється
після його усунення;
Коментар
Питання 3
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
До первинних засобів пожежогасіння відносяться:
a. вогнегасники;
b. пожежні автомобілі
c. пожежна сигналізація;
Коментар
Питання 4
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Який вогнегасник необхідно використовувати при гасінні електрообладнання?
a. порошковий;
b. повітряно-пінний
c. хімічний пінний;
Коментар
Питання 5
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Назвіть способи припинення горіння:

a. повідомлення адміністрації підприємства
b. механічний зрив полум’я;
c. повідомлення пожежної частини телефоном 101;
a. вогнегасники;
b. пожежні автомобілі
c. пожежна сигналізація;
Коментар
Питання 3

a. повідчиняти усі двері
b. відчинити усі вікна;
c. позачиняти усі двері на шляху вогню;
Коментар
Питання 5
Балів 0,00 з 1,00
Назвіть способи припинення горіння:

a. механічний зрив полум’я;
b. повідомлення адміністрації підприємства
c. повідомлення пожежної частини телефоном 101;
Коментар
Які вогнегасники необхідно використовувати, якщо трапилось електричне замикання?

a.
пінний, вуглекислотний;
b. порошковий, пінний
c. порошковий, вуглекислотний
На який клас небезпеки не поділяють НХР?

a. небезпечні речовини
b. малонебезпечні речовини
c. надзвичайно небезпечні речовини
Коментар
Питання 5
Правильно
Балів 1,00 з 1,00

a. пожежна сигналізація;
b. вогнегасники;
c. пожежні автомобілі
Коментар
Коментар
Питання 2
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
На скільки класів небезпеки за ступенем дії на організм людини поділяють НХР?
a. чотири
b. п'ять
c. шість
Коментар

Питання 3
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Важкогорючі речовини це такі:

a. що не здатні до займання й горіння в повітрі звичайного складу;
b.
що загоряються від джерела запалювання та продовжують горіти після його видалення
c.
що здатні горіти тільки під дією джерела запалювання, і горіння яких припиняється після
його усунення;
Коментар
Питання 4
Правильно
Балів 1,00 з 1,00

a. повідчиняти усі двері
b. позачиняти усі двері на шляху вогню;

c. відчинити усі вікна;
Коментар
Питання 5
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Що можна гасити водою?
a. солому, деревину;
b. бензин, лаки, електроприлади;
c. натрій, калій
Що можна гасити водою?
a. солому, деревину;
b. натрій, калій
c. бензин, лаки, електроприлади;
Коментар
Питання 2
Балів 0,00 з 1,00
Важкогорючі речовини це такі:

a.
що здатні горіти тільки під дією джерела запалювання, і горіння яких припиняється після
його усунення;
b. що не здатні до займання й горіння в повітрі звичайного складу;
c.
що загоряються від джерела запалювання та продовжують горіти після його видалення
Коментар
Питання 3
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
Назвіть основні умови виникнення горіння:

a. горюча речовина плюс джерело запалювання
b. горюча речовина плюс окислювач, плюс джерело запалювання;

c. окислювач плюс горюча речовина;
Коментар
Питання 4
Балів 0,00 з 1,00
Які вогнегасники необхідно використовувати, якщо трапилось електричне замикання?

a. порошковий, вуглекислотний
b.
пінний, вуглекислотний;
c. порошковий, пінний
Коментар
Питання 5
Правильно
Балів 1,00 з 1,00
a. вогнегасники
b. мотопомпа
c. пожежні автомобілі
Коментар

ЛЕККЦІЯ 1
Експерти МОП на підставі аналізу статистичних даних визначили, що нещасні

випадки (НВ) на виробництві займають третє місце (19%) серед причин передчасної
смерті людей у світі після ракових (32%) і серцево-судинних захворювань (23%).
Переважно гинуть працездатні люди віком до 40 років, що були не просто робітниками та
службовцями, на підготовку яких держава витратила значні кошти, а перш за все
годувальниками сімей, батьками. Тому зрозуміло, що ОП відіграє важливу роль як
суспільний чинник, оскільки, якими б вагомими не були трудові здобутки, вони не можуть
компенсувати людині втраченого здоров᾽я, а тим більше життя.
Окрім соціального, ОП має важливе економічне значення – це і висока

продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі та
шкідливі умови праці тощо. За розрахунками Німецької ради підприємців наслідки НВ
коштують у 10 разів дорожче, ніж вартість заходів щодо їх попередження. Фахівці
Міжнародної організації праці (МОП) підрахували, що економічні витрати, пов᾽язані з
НВ, складають 1% світового валового національного продукту. На ці кошти, орієнтовно,
можна забезпечити харчування протягом року близько 75 млн. людей.
Вивченню питань ОП приділяється серйозна увага. Вчені, інженери, лікарі,

психологи, представники інших наук та фахів вивчають проблеми створення безпечних та
нешкідливих умов і засобів праці. Саме на перетині соціально-правових, технічних і
медичних наук, науки про людину виникла ОП як галузь науки. Головними об᾽єктами її
досліджень є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці та
виробництва. На підставі цих досліджень розробляються заходи та засоби, спрямовані на
збереження здоров᾽я і працездатності людини в процесі праці.
1. Основні терміни та визначення у галузі ОП

Згідно ДСТУ 2293:2014 Охорона працi. Термiни та визначення основних понять,
охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних,
санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів (предмет ОП),
спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини (об’єкт ОП) в трудовому
процесі.
Правові заходи охоплюють законодавчі акти загального та спеціального

призначення.
Соціально-економічні заходи передбачають використання економічних методів
управління ОП і охоплюють: обов’язкове соціальне страхування працівників від НВ на
виробництві та професійних захворювань (ПЗ); пільги і компенсації за роботу в шкідливих
і небезпечних умовах праці.
Організаційно-технічні заходи спрямовані на забезпечення такого рівня організації

праці та таких інженерно-технічних рішень з безпеки праці, які б унеможливили вплив на
працівників шкідливих і небезпечних виробничих факторів під час трудової діяльності.
Санітарно-гігієнічні заходи передбачають проведення наукових досліджень щодо

впливу виробничих факторів на здоров’я людини та встановлення гранично допустимих
рівнів цих факторів на робочих місцях, а також проведення лабораторних досліджень з
метою встановлення відповідності умов праці на робочих місцях вимогам нормативних
актів з питань ОП.
Лікувально-профілактичні заходи передбачають обов’язкове проходження

попереднього та періодичних медичних оглядів для певних категорій працівників з метою
збереження їхнього здоров’я чи здоров’я людей, які контактують з ними
Згідно ДСТУ 2293:2014:
• виробничий травматизм ‒ явище, що характеризується сукупнiстю виробничих

травм i НВ на виробництвi;
• виробнича травма ‒ травма, що сталася з працівником унаслідок дії
небезпечного виробничого чинника порушення анатомiчної цiлiсностi органiзму
працівника, або його функцiй внаслiдок дiї виробничих факторів;
• НВ на виробництвi ‒ раптове погiршення стану здоров’я чи настання смертi

працiвника пiд час виконання ним трудових обов’язкiв внаслiдок короткочасного
(тривалiстю не довше однiєї робочої змiни) впливу небезпечного або шкiдливого
виробничого фактора;
• небезпечний (виробничий) фактор ‒ виробничий фактор, вплив якого на

працiвника в певних умовах призводить до травм, гострого отруєння або iншого
раптового рiзкого погiршення здоров’я або до смертi;
• шкiдливий (виробничий) фактор ‒ виробничий фактор, вплив якого за певних
умов може призвести до захворювання, зниження працездатностi i (або) негативного
впливу на здоров’я нащадкiв;
• ПЗ ‒ патологiчний стан людини, обумовлений надмiрним напруженням

органiзму, або дiєю шкiдливого виробничого фактора пiд час трудової дiяльностi.
Згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості (Про затвердження

Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості. Наказ МОЗ №370 від 04.07.2007),
виробничі травми розподіляються на категорії:
‒ тяжкі (довгострокова втрата працездатності або перехід потерпілого на

тимчасову чи постійну інвалідність);
‒ легкі (ушкодження, які не відносяться до тяжких, та розлади здоров’я з
тимчасовою втратою працездатності тривалістю до 60 днів).
Визначення ступеня тяжкості виробничих травм проводиться з метою віднесення

НВ до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю
потерпілого, які відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку
нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (Постанова КМУ
№1232 від 30.11.2011) за рішенням органів державного нагляду за охороною праці
підлягають спеціальному розслідуванню.
Медичний висновок про ступінь тяжкості виробничої травми дають на запит

роботодавця та/або голови комісії з розслідування НВ на виробництві лікарсько-експертні
комісії лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що
постраждала.
За характером ушкоджень розрізняють такі види виробничих травм:

‒ механічні (рани, забиття, переломи, вивихи);
‒ термічні (опік, обмороження, тепловий удар);
‒ хімічні (опік, отруєння);
‒ електричні (опіки, електроофтальмія, електрознаки, металізація шкіри тощо);

‒ психічні (переляк, шок).
Залежно від виробничих обставин в процесі праці організм людини сприймає

комплекс факторів, що можуть позитивно або негативно впливати на стан її здоров’я та
рівень працездатності. Залежно від інтенсивності та часу дії ці фактори можуть бути
небезпечними або шкідливими, про що згадувалось вище.
Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ. Опасные и вредные производственные

факторы (втратить чинність 01.01.2019), небезпечні і шкідливі фактори за дією та
природою впливу поділяються на чотири класи:
‒ фізичні (рухомі машини, механізми та частини виробничого обладнання, аварійні

конструкції; підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони; підвищена або
понижена температура поверхні обладнання, матеріалів; підвищена або понижена
температура повітря робочої зони; підвищений рівень шуму, вібрації, іфразвукових коливань,
ультразвуку; підвищений або понижений барометричний тиск у робочій зоні і його різка
зміна; підвищена або понижена вологість повітря чи його йонізація; підвищений рівень
йонізуючих випромінювань у робочій зоні; підвищена напруга в електромережі; підвищений
рівень статичної електрики, електромагнітних випромінювань; підвищена напруженість
електричного та магнітного полів; відсутність або надмірність природного світла, недостатнє
освітлення робочої зони, півищена яскравість, понижена контрастність і
т ін.);
‒ хімічні (залежно від характеру впливу на організм людини: токсичні,

подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні і такі, що впливають на
репродуктивну функцію; залежно від шляху проникнення в організм людини: через
органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіряні покрови та слизові оболонки);
‒ біологічні (патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети, гриби, рикетсії,

найпростіші) та продукти їх життєдіяльності, мікроорганізми (рослини і тварини));
‒ психофізіологічні (залежно від характеру впливу: фізичні перенавантаження

(статичні, динамічні); нервово-психічні перенавантаження (розумове перенавантаження,
перенавантаження аналізаторів, емоційні навантаження, монотонність праці)).
Згідно ДСанПіН Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та

небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового
процесу (Наказ МОЗ №248 від 08.04.2014), шкідливими виробничими факторами є:
1) фізичні фактори: мікроклімат (температура, вологість, швидкість руху повітря,

інфрачервоне випромінювання); барометричний тиск; неіонізуючі електромагнітні поля та
випромінювання: електростатичні поля, постійні магнітні поля, електричні та магнітні поля
промислової частоти (50 Гц), електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону,
електромагнітні випромінювання оптичного діапазону, зокрема лазерне та ультрафіолетове;
іонізуючі випромінювання; виробничий шум, ультразвук, інфразвук; вібрація (локальна,
загальна); освітлення: природне (відсутність або недостатність), штучне (недостатня
освітленість, прямий і відбитий сліпучий відблиск тощо); іонізація повітря;
2) хімічні фактори: речовини хімічного походження, деякі речовини біологічної
природи, які отримані хімічним синтезом та/або для контролю яких використовуються
методи хімічного аналізу, аерозолі фіброгенної дії (пил);
3) біологічні фактори: мікроорганізми ‒ продуценти, живі клітини та спори

мікроорганізмів, що містяться в бактеріальних препаратах, патогенні мікроорганізми;
4) фактори трудового процесу: важкість (тяжкість) праці (характеризується рівнем
загальних енергозатрат організму або фізичним динамічним навантаженням, масою
вантажу, що піднімається і переміщується, загальною кількістю стереотипних робочих
рухів, величиною статичного навантаження, робочою позою, переміщенням у просторі);
напруженість праці (характеризують інтелектуальні, сенсорні, емоційні
навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи).
2. Законодавча та нормативна база України з питань ОП

Законодавство України про ОП – це сукупність загальних законів та спеціальних
законодавчих актів, що регулюють відносини у галузі ОП.
До загальних законів, які визначають основні положення про ОП, належать:
‒ Конституція України від 28 червня 1996 року // ВВР, 1996, №30, ст. 141. З
останніми змінами згідно Закону №1401-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, №28, ст. 532.
‒ Кодекс законів про працю. Затверджений Законом №322-VIII від 10.12.71 // ВВР,
1971, додаток до №50, ст. 375. З останніми змінами згідно із Законами: № 2249-VIII від
19.12.2017, ВВР, 2018, № 6 ‒ 7, ст. 43; № 2443-VIII від 22.05.2018.
‒ Кодекс Цивільного захисту України // ВВР, 2013, №34 ‒ 35, с. 458. З останніми
змінами згідно Закону №2020-VIII від 13.04.2017 // ВВР, 2017, №22, ст. 257.
‒ Кодекс України про адміністративні правопорушення // ВВР, 1984, додаток до

№51, ст. 1123. З останніми змінами згідно із Законами: № 2475-VIII від 03.07.2018, ВВР,
2018, № 36, ст. 272; № 2505-VIII від 12.07.2018.
‒ Кримінальний кодекс України // ВВР, 2001, №25-26, ст. 131. З останніми змінами
згідно із Законами: № 2505-VIII від 12.07.2018, ВВР, 2018, № 38, ст. 280; № 2539-VIII від
06.09.2018.
‒ Про охорону праці. Закон України від 14.10.1992 // ВВР, 1992, №49, ст. 669. З
останніми змінами згідно Закону №191-VIII від 12.02.2015 // ВВР, 2015, №21, с. 133;
№2249- VIII від 19.12.2017.
‒ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Закон України від

28.12.2014 // ВВР, 2015, № 11, с. 75. З останніми змінами згідно Закону № 2249-VIII від
19.12.2017, ВВР, 2018, № 6 ‒ 7, ст. 43; №2443-VIII від 22.05.2018.
‒ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні. Закон України //

ВВР, 1991, №21, с. 252. З останніми змінами згідно Закону №2249-VIII від 19.12.2017.
До спеціальних законодавчих актів в галузі ОП належать:
– Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБП) – це

державні стандарти ССБП колишнього СРСР, які застосовуються на території України до
їх заміни іншими нормативними документами, якщо вони не суперечать чинному
законодавству України (зокрема, ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ. Опасные и вредные
производственные факторы, що втратить чинність 01.01.2019).
З 01.01.2018 планувалось скасування чинності міждержавних стандартів в

Україні, що розроблені до 1992 року (Наказ Державного підприємства «Український
науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості»
(ДП «УкрНДНЦ») №186 від 14.12.2015 року відповідно до Постанови КМУ №695 від
09.12.2014).
Їхню дію в Україні відновлено до 01.01.2019 (Наказ ДП «УкрНДНЦ» №97 від

11.04.2018).
– Державні стандарти України з питань безпеки праці (ДСТУ) (зокрема, ДСТУ

2299-93 Засоби індивідуального захисту органів дихання. Терміни та визначення; ДСТУ
2300-93 Вібрація. Терміни та визначення; ДСТУ 2293:2014 Охорона працi. Термiни та
визначення основних понять).
– Нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП) (до 2004 р. Державні

нормативні акти про охорону праці (ДНАОП)) ‒ це правила, стандарти, норми,
положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм,
обов’язкових для виконання.
– Нормативні акти, що діють в межах об’єкта господарювання (локальні).
НПАОП за сферою дії поділяються на міжгалузеві та галузеві. До міжгалузевих

належать акти загальнодержавного користування, дія яких поширюється на підприємства,
установи, організації незалежно від їх відомчої належності та виду трудових відносин
(зокрема, НПАОП 0.00-4.12-05 Типове положення про порядок проведення навчання і
перевірки знань з питань охорони праці).
До галузевих належать акти, дія яких поширюється на підприємства, установи,

організації, що відносяться до певної галузі економіки (зокрема, НПАОП 01.0-1.01-12
Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві).
Міжгалузеві та галузеві НПАОП приймаються або затверджуються Кабінетом

Міністрів України, Державна служба України з питань праці (Держпраці), МОЗ України,
Міністерствами України та іншими відомствами.
Особливістю законодавства України про ОП є те, що значна частина питань з ОП

регулюється нормативними актами, прийнятими на конкретному підприємстві, в установі,
організації (локальні). Порядок їх прийняття встановлюється згідно вимог НПАОП 0.00-6.03-
93 Порядок опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці,
що діють на підприємстві (зі змінами згідно Наказу МСП №132 від 01.11.2016 року).
За порядком прийняття локальні нормативні акти поділяються на такі, що

приймаються роботодавцем самостійно або за погодженням з працівниками підприємства
та їх представниками, і такі, що приймаються загальними зборами найманих працівників.
За предметом правового регулювання локальні нормативні правові акти можна

поділити на ті, що регулюють, наприклад:
– організацію управління ОП на підприємстві;

– організацію проведення навчання (інструктажу) з питань ОП;
– встановлення безпечного виконання робіт і поведінки працівників на території

підприємства.
За зовнішньою формою вираження локальні нормативні акти з ОП можна поділити

на:
– положення (наприклад, Положення про систему управління охороною праці на

об’єкті господарювання, Положення про службу охорони праці на об’єкті
господарювання, Положення про комісію з питань охорони праці на об’єкті
господарювання, Положення про порядок атестації робочих місць щодо їхньої
відповідності нормативним актам з питань охорони праці та ін.);
– правила (наприклад, Правила внутрішнього розпорядку, які визначають обов’язки

персоналу, що працює з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих
випромінювань);
– інструкції (наприклад, Інструкція про порядок організації та проведення

зварювальних та інших вогневих робіт на підриємстві);
– накази (наприклад, Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх
відповідальності нормативним актам про охорону праці);
– переліки (наприклад, Перелік робіт з підвищеною небезпекою, Перелік посад

посадових осіб підприємства, які зобов’язані проходити попередню і періодичну
перевірку знань з охорони праці та ін.).
В Україні створено Державний реєстр нормативно-правових актів з ОП (Реєстр

НПАОП) (Наказ Державного комітету з нагляду за охороною праці №151 від 08.06.2004, зі
змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства соціальної політики №432 від
20.03.2017). Веде Реєстр Дежпраці.
З метою систематизації обліку, НПАОП кодуються. Структура позначення наступна:
НПАОП ХХ.Х- Х.ХХ- ХХ

| | | | |----рік затвердження
| | | | ----------- порядковий номер у межах даного виду

| | | ---------------вид нормативно-правового акту
| | ----------------------- вид економічної діяльності (згідно Реєстру НПАОП)
|-------------------------------------- скорочена назва НПАОП
Порядковий номер у межах виду визначається згідно з даними Реєстру НПАОП.

Види НПАОП мають таке цифрове позначення: правила ‒ 1; переліки ‒ 2; норми ‒
3; положення ‒ 4; інструкції ‒ 5; порядки ‒ 6; інші ‒ 7.
Якщо НПАОП поширюється на всі або декілька видів економічної діяльності,

зазначається код 0.00.
Нижче наведено приклад кодування НПАОП, зокрема НПАОП 01.0-1.01-12 Правила

охорони праці у сільськогосподарському виробництві та НПАОП 0.00-4.12-05 Типове
положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці.
Скорочена Вид економічної Вид НПАОП Порядковий номер Рік затвер-
назва діяльності НПАОП дження
НПАОП (в межах цього виду)
НПАОП 01.0 1 01 12
Сільське господарство, мисливство Правила
НПАОП 00.0 4 12 05
Усі види економічної діяльності Положення
В Україні видається Покажчик ПНАОП (останній згідно Наказу Держпраці №55 від
24.05.2018).
3. ОП жінок, неповнолітніх та людей з особливими потребами

Законодавство надає жінкам певні соціальні гарантії та пільги у сфері ОП. Так,
заборонено:
‒ застосувати працю на важких роботах і на роботах із шкідливими або

небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт
(нефізичних робіт або робіт із санітарного та побутового обслуговування) (відповідно до
Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких
забороняється застосування праці жінок. Наказ МОЗ України від 29.12.1993 р. №256)
(Стаття 174 Кодексу законів про працю (КЗпП), Стаття 10 Закону України «Про охорону
праці» (далі Закону));
Однак, цей Перелік визнано таким, що суперечить законодавству України та ЄС з

питань гендерної політики, і втратив чинність 22.12.2017 (у відповідності з Наказом МОЗ
України №1254 від 13.10.2017 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказ у
Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 року №256»), окрім Глави
3. Гірничі роботи Розділу І Переліку, яка втратить чинність з дати, коли Україною буде
завершено процедуру денонсації Конвенції про використання праці жінок на підземних
роботах у шахтах будь-якого роду №45.
‒ залучати до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені
граничні норми (відповідно до ДНАОП 0.03-3.28-93 Граничні норми підіймання і
переміщення важких речей жінками), а саме: 10 кг ‒ до двох разів на годину у випадку
чергування з іншою роботою; 7 кг ‒ якщо робота пов’язана з постійним підійманням і
переміщенням вантажів протягом робочої зміни; сумарна вага вантажу, який
переміщується протягом кожної години робочої зміни ‒ не більше 350 кг з робочої
поверхні та 175 кг ‒ з підлоги (Стаття 174 КЗпП, Стаття 10 Закону);
‒ залучати до роботи в нічний час (за винятком тих галузей народного господарства де
це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід) (Стаття
175 КЗпП). Перелік галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування
праці жінок у нічний час не затверджений Кабінетом Міністрів України. Тому роботодавець,
згідно Статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» (від
1. 07.1993) та ратифікованих міжнародних договорів (зокрема, Європейська соціальна

хартія, що встановлює рівність та недискримінацію за ознакою статі при
працевлаштуванні), має право за виробничої потреби застосовувати працю жінок в нічний
час, якщо колективним договором, який укладений між роботодавцем та профспілковою
організацією, передбачено залучення жінок до роботи в нічний час);
‒ залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до нічних,
надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направляти їх у відрядження (Стаття 176 КЗпП);
‒ залучати жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з
інвалідністю, до надурочних робіт або направляти у відрядження без їх згоди (Стаття 177
КЗпП);
‒ відмовляти у прийнятті на роботу і знижувати заробітну плату з мотивів,

пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям ‒ за
наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю (Стаття 184
КЗпП);
‒ звільняти вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких
матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю,
крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається
звільнення з обов’язковим працевлаштуванням (Стаття 184 КЗпП). Ці жінки повинні бути
обов’язково працевлаштовані і у випадках звільнення після закінчення строкового
трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна
плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору;
‒ відмовляти вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років, у
праві на переведення на легшу роботу (Стаття 178 КЗпП).
КЗпП забезпечує право (Стаття 179):
‒ на оплачувану відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю 70

календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі
ускладнення пологів ‒ 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів;
‒ за бажанням жінки ‒ на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею

трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства;
‒ у разі необхідності домашнього догляду за дитиною ‒ на відпустку без
збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш
як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Ці відпустки зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і

до стажу роботи за спеціальністю.
Щодо неповнолітніх, тобто осіб, що не досягли вісімнадцяти років, то в галузі ОП

вони користуються пільгами (Стаття 11 Закону, Стаття 187 КЗпП), а саме:
заборонено:
‒ застосувати працю на важких роботах і на роботах із шкідливими або

небезпечними умовами праці, на підземних роботах (відповідно до Переліку важких робіт
і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування

праці неповнолітніх. Наказ МОЗ України від 31.03.1994 р. №46) (Стаття 11 Закону, Стаття
190 КЗпП);
‒ залучати до роботи в нічний час, надурочних робіт та робіт у вихідні дні (Стаття
11 Закону, Стаття 192 КЗпП);
‒ залучати до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені
граничні норми (Стаття 11 Закону, Стаття 190 КЗпП) (відповідно до Граничних норм
підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми. Наказ МОЗ України від
22.03.1996 №59, а саме: у разі короткочасної роботи для юнаків чотирнадцяти років ‒ 5,0
кг, п’ятнадцяти років ‒ 12,0 кг, шістнадцяти років – 14,0 кг, сімнадцяти років – 16,0 кг; у
разі тривалої роботи для юнаків п’ятнадцяти років ‒ 8,4 кг, шістнадцяти років – 11,2 кг,
сімнадцяти років – 12,6 кг. Для дівчат ці норми відповідно зменшені вдвічі).
Стаття 188 КЗпП визначено вік, з якого допускається прийняття на роботу, а саме:
‒ особи, не молодші шістнадцяти років;
‒ особи, які досягли п’ятнадцяти років, як виняток, за згодою одного із батьків або
особи, що його замінює;
‒ особи чотирнадцятирічного віку (учні загальноосвітніх шкіл, професійно-
технічних і середніх спеціальних навчальних закладів) для виконання легкої роботи, що
не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час за
згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду
і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному

оглядові (Стаття 191 КЗпП) (згідно вимог Порядку проведення медичних оглядів
працівників певних категорій. Наказ МОЗ України №246 від 21.05.2007. Із змінами згідно
Наказу МОЗ №107 від 14.02.2012).
У Статтях 193 ‒ 199 КЗпП також йдеться про норми виробітку для неповнолітніх,
оплату праці, щорічні відпустки, гарантії у сприянні працевлаштуванню, обмеження
звільнення, умови розірвання трудового договору.
Питання працевлаштування інвалідів регулюється Законом України «Про основи

соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Для підприємств, установ,
організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з
інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлено норматив
робочих місць для осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності
штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, ‒ у
кількості одного робочого місця (Стаття 19). У разі невиконання нормативу ‒ виплата
адміністративно-господарських санкцій Фонду соціального захисту інвалідів (Стаття 20).
У разі працевлаштування особам з інвалідністю повинно бути забезпечено розумне
пристосування робочих місць (Стаття 25).
Державний контроль за дотриманням законодавства про зайнятість та

працевлаштування інвалідів здійснює Держпраці.
Гарантії та пільги інвалідів у галузі ОП встановлює Стаття 12 Закону «Про охорону

праці», а саме:
‒ підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов’язані

створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної
експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів
безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників;
‒ у випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов’язаний

організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю
відповідно до медичних рекомендацій;
‒ залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе
лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної
експертної комісії.
4. Гарантії прав працівників на ОП, пільги і компенсації за важкі та шкідливі

умови праці
4.1. Права громадян на ОП під час укладення трудового договору Права
громадян на ОП під час укладення трудового договору регламентуються
Статтею 5 Закону.
Так, умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать

законам та іншим нормативно-правовим актам з ОП.
Під час укладення трудового договору роботодавець має проінформувати

громадянина про: умови праці на об’єкті господарювання; наявність на робочому місці
шкідливих і небезпечних виробничих факторів та їхній вплив на здоров’я людини; пільги і
компенсації за роботу в шкідливих і небезпечних умовах відповідно до чинного
законодавства та колективного договору.
Роботодавець не може укласти трудовий договір з громадянином, якому за

медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я. До
виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного
добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.
Усі працівники згідно із Законом підлягають загальнообов’язковому державному

соціальному страхуванню від НВ на виробництві та ПЗ, які спричинили втрату
працездатності.
Стаття 18 Закону декларує, що працівники під час прийняття на роботу і в процесі

роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань ОП, з
надання першої медичної допомоги потерпілим від НВ і правил поведінки у разі
виникнення аварії згідно вимог НПАОП 0.00-4.12-05 Типове положення про порядок
проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (зі змінами згідно Наказу
Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду
№273 від 16.11.2007, Наказу МСП №140 від 30.01.17).
4.2. Права громадян на ОП під час роботи на об’єкті господарювання
Права громадян на ОП під час роботи на об’єкті господарювання регламентуються

Статтею 6 Закону.
Так, умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин,

механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та
індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові
умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Працівник має право відмовитись від дорученої роботи, якщо виникла виробнича
ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я чи інших осіб та навколишнього
середовища, що підтверджено комісією у складі спеціалістів ОП та представників
профспілки (уповноважених трудового колективу), а в разі виникнення конфлікту –
відповідним органом державного нагляду за ОП за участю представника профспілки. За
період невиконання своїх обов’язків з цієї причини за працівником зберігають середню
заробітну плату.
Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо

роботодавець порушує вимоги законодавства з ОП та не виконує колективного договору з
питань ОП. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі,
передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.
Працівники мають право на переведення на легшу роботу відповідно до медичного

висновку і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати
проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.
За працівником зберігають місце праці, а також середній заробіток, якщо

функціонування об’єкта господарювання чи його структурного підрозділу призупинене
органом державного нагляду за ОП чи службою ОП.
Працівники мають право на:

‒ пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці (Стаття 7 Закону):
безоплатне лікувально-профілактичне харчування, молоко або рівноцінні харчові
продукти; додаткові оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення; скорочення
тривалості робочого часу; додаткову оплачувану відпустку; оплату праці в підвищеному
розмірі; пільгову пенсію;
‒ забезпечення спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту,

мийними та знешкоджувальними засобами на роботах із шкідливими і небезпечними
умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими
метеорологічними умовами (Стаття 8 Закону);
‒ відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я або у разі смерті Фондом

соціального страхування України.
Як зазначалось вище, працівники в процесі роботи повинні проходити за рахунок

роботодавця навчання та інструктаж з питань ОП (згідно вимог НПАОП 0.00-4.12-05).
5. Відповідальність посадових осіб і працівників за порушення законодавства
про ОП Згідно статті 44 Закону України «Про охорону праці» (далі Закону), за порушення
законів та інших нормативно-правових актів про ОП встановлені різні види

відповідальності, а саме:
‒ дисциплінарна:
• регулюється Кодексом законів про працю України (КЗпП) (Статті 147 ‒ 152);
• передбачає види покарання ‒ догана та звільнення;
• стягнення накладаються органом, який приймає на роботу працівника, або

можливе за ініціативою органів державного і громадського контролю за ОП;
• за кожне порушення моживе лише одне дисциплінарне стягнення;
• застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного

місяця з дня його виявлення;
‒ адміністративна:
• регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП);
• охоплює посадових осіб і працівників;

• відповідальність перед органами державного нагляду;
• полягає у застосуванні штрафних санкцій, а саме:
1) за порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з ОП: на

працівників ‒ від 4 до 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на посадових осіб
підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також на громадян ‒
суб’єктів підприємницької діяльності ‒ від 20 до 40 (Стаття 41);
2) за порушення встановленого порядку повідомлення (надання інформації)

Держпраці про НВ на виробництві: на посадових осіб підприємств, установ, організацій
незалежно від форми власності, фізичних осіб-підприємців, які використовують найману
працю, і на фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману
працю ‒ від 20 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (Стаття 41);
3) за невиконання законних вимог посадових осіб Держпраці щодо усунення

порушень законодавства про ОП або створення перешкод для діяльності цього органу: на
працівників ‒ від 6 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб
‒ від 30 до 100 (Стаття 188);
‒ матеріальна:
• регулюється КЗпП (Статті 130 ‒ 138);
• охоплює як працівників, так і керівників підприємств, установ, організацій, їх
заступників, керівників структурних підрозділів та їх заступників за шкоду, заподіяну
незалежно від притягнення до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної
відповідальності;
• обмежується певною частиною заробітку працівника, але не більше середнього

місячного заробітку;
• не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, який визначається

за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової
вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з
установленими нормами;
• покриття шкоди провадиться: працівниками ‒ за розпорядженням власника або

уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх
заступниками ‒ за розпорядженням вищого в порядку підлеглості органу;
• покриття шкоди має бути зроблено: не пізніше двох тижнів з дня виявлення
заподіяної шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це
працівників, керівників та їх заступників; у решті випадків ‒ шляхом подання до суду
власником або уповноваженим ним органом, вищим в порядку підлеглості органу
відповідно, який при визначенні розміру шкоди, крім прямої дійсної шкоди, враховує
ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно
(наприклад, відсутність умов для збереження матеріальних цінностей), що може
зменшити розмір покриття;
• для працівників передбачена повна матеріальна відповідальність, коли: між

працівником і підприємством укладено письмовий договір про взяття на себе працівником
повної матеріальної відповідальності; працівник був у нетверезому стані; шкоди завдано
не при виконанні трудових обов’язків тощо;
• передбачає відшкодування збитків, заподіяних підприємством працівникам (або
членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку або профзахворювання;
‒ кримінальна:
• регулюється Кримінальним кодексом України (ККУ) і визначається у судовому

порядку;
• передбачає:
1) за порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з ОП службовою
особою підприємства установи, організації або громадянином ‒ суб’єктом
підприємницької діяльності, внаслідок чого (Стаття 271 ККУ):
• заподіяно шкоду здоров’ю потерпілого ‒ штраф від 100 до 200 неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян, або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження
волі на той самий строк;
• спричинено загибель людей або інші тяжкі наслідки ‒ виправні роботи на строк до
двох років, або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на строк до
семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю
на строк до двох років або без такого;
2) за порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою

на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов’язана їх дотримувати, яке
(Стаття 272):
• створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або

заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого ‒ штраф від 100 до 200 неоподатковуваних
волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років або без такого;
• спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки ‒ обмеження волі на строк до
п’яти років, або позбавлення волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати
певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;
3) за порушення під час розроблення, конструювання, виготовлення чи зберігання

промислової продукції правил, що стосуються безпечного її використання, а також за
порушення під час проектування чи будівництва правил, що стосуються безпечної
експлуатації будівель і споруд, особою, яка зобов’язана дотримувати таких правил, що
(Стаття 275 ККУ):
• створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або

заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого ‒ штраф від 100 до 200 неоподатковуваних
волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до двох років або без такого;
• спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки ‒ виправні роботи на строк
до двох років, або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на строк
від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років.
Лекція 2
Лекція 2
Державне управління охорони праці та організація охорони праці на
виробництві
1.Система державного управління охороною праці в Україні.
1. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
2. Управління охороною праці на виробництві та основні функції служби

охорони праці на підприємстві.
3. Навчання з питань охорони праці при прийнятті на роботу в процесі роботи.
Інструктаж з питань охорони праці.
1. Основні причини виробничого травматизму і профзахворюваності та заходи

щодо їх запобігання.
1.Система державного управління охороною праці в Україні.
теперішній час в Україні здійснюються соціально-політичні та соціально-

економічні реформи. Наша країна переживає етап відмирання централізовано-
розподільних форм господарювання і народження економічних відносин у
сфері праці, притаманних соціально-ринковій моделі управління. При цьому,
природно, змінюються ролі й функції основних суб'єктів підприємницької
діяльності: держави, роботодавця і працівника. Цей процес неминуче охоплює
й охорону праці — невід'ємну частину будь-якого виробництва, а відтак і
систему управління охороною праці.
12. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
сучасних умовах виникає 3 центри управління охороною

праці: 1.державне управління (не адміністративне);
20. управління з боку работодавця (власника підприємства);
21. управління з боку працівника підприємства (трудовим колективом).
1
Комплексне управління охороною праці
Держава створює законодавчу базу з питань охорони праці; комплекс

інспекцій, що здійснюють нагляд за виконанням прийнятих нормативно-
правових актів про охорону праці; інфраструктуру виробничо-технічного,
інформаційного, наукового та фінансового забезпечення діяльності в галузі
охорони праці.
Роботодавець (власник підприємства) економічно зацікавлений в тому, щоб

люди, які працюють на його підприємстві не травмувались та не хворіли, і тому
забезпечує виконання нормативно-правових актів про охорону праці. Окрім
того, механізм соціального страхування передбачає збільшення страхового
внеску, якщо на підприємстві зростає травматизм та профзахворювання
працівників. Істотне значення у системі управління охороною праці на
підприємстві відіграють громадські інституції в особі профспілок,
уповноважених трудових колективів та комісії з питань охорони праці.
Працівники повинні відповідально ставитись до охорони праці, знати та

виконувати вимоги, визначені нормативною документацією. В сучасних умовах
кожному працівнику необхідно постійно підтримувати високий фізичний,
2
психологічний та фаховий рівень, програмувати шляхи здорового довголіття,
запобігати виникненню випадків травматизму та профзахворювань. Інакше у
працівника буде значно менше шансів отримати роботу на ринку праці.
Отже, у сучасних ринкових умовах лише комплексне управління охороною

праці з боку держави, роботодавця та працівників здатне забезпечити
підвищення ефективності у цій сфері. В той же час, як показала практика на
підприємствах, окремі розрізнені заходи з охорони праці не дають необхідного
ефекту, тому в даному питанні потрібний системний підхід, при якому заходи з
охорони праці застосовуються продумано, взаємопов'язане, комплексно. З цією
метою на підприємстві, з урахуванням його особливостей, розробляється
система управління охороною праці.
Система управління охороною праці (СУОП) — це сукупність органів управ-

ління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації
проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і
функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і
високопродуктивних умов праці, запобігання травматизму та профзахворювань,
1. також додержання прав працівників, гарантованих законодавством про

охорону праці.
Управління охороною праці на виробництві та основні функції служби
охорони праці на підприємстві.
Створення СУОП здійснюється шляхом послідовного визначення мети і

об'єкта управління, завдань і заходів щодо охорони праці, функцій і методів
управління, побудови організаційної структури управління, складання
нормативно-методичної документації,
2. спрощеному вигляді будь-яку систему управління (керування) можна

підрозділити на дві підсистеми: таку, що управляє і таку, якою управляють. Як
правило, на великих та середніх підприємствах на підставі управлінської
інформації деякий виконавчий орган (наприклад, керівники структурних
підрозділів) здійснюють управлінську дію на об'єкт. У багатьох випадках орган,
що здійснює управління та виконавчий орган об'єднують одним поняттям —
суб'єкт управління.
До основних функцій управління охороною праці належать:
—прогнозування, планування робіт, їх фінансування, організація та координація;

— облік показників стану умов і безпеки праці;
— аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;
— контроль за функціонуванням СУОП;
— стимулювання діяльності з охорони Основні

завдання управління охороною праці:
— навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань
3
охорони праці;
— забезпечення безпеки технологічних процесів, виробничого

устаткування, будівель і споруд;
— нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;
— забезпечення працівників засобами колективного та індивідуального

захисту;
— забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;
— організація лікувально-профілактичного та санітарно-побутового

обслуговування працівників;
— професійний відбір працівників з окремих професій;
—удосконалення нормативної бази підприємства з питань охорони праці.

Контроль за станом охорони праці. Дійове управління охороною праці
можна здійснювати тільки при наявності повної, своєчасної і точної інформації

про стан охорони праці на об'єкті. Одержати таку інформацію, виявити можливі
відхилення від норм та правил з охорони праці, перевірити додержання вимог
законодавства про охорону праці та виконання відповідних планів, програм,
приписів, прийнятих рішень можна тільки на підставі регулярного та
об'єктивного контролю. Тому контроль стану охорони праці є найбільш
відповідальна та трудомістка функція процесу управління. Контроль за
охороною праці може бути:
—відомчим, що здійснюється посадовими особами, повноважними

представниками та службами міністерства або іншого центрального органу
виконавчої влади, а також асоціації, корпорації, концерну або іншого
об'єднання підприємств;
—регіональним, що здійснюється посадовими особами, повноважними

представниками та службами місцевих органів виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування;
—громадським, що здійснюється виборними органами та представниками

професійних спілок, інших громадських організацій;
—страховим, що здійснюється страховими експертами з охорони праці
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань;
— внутрішнім, що здійснюється в межах підприємства (установи,

організації) відповідними службами, посадовими особами та громадськими
інспекторами (уповноваженими трудових колективів) цього підприємства.
4
О
с
н
о
в
н
і
ф
у
н
к
ц
і
ї
с
л
у
ж
б
и
о
х
о
р
о
н
и
п
р
а
ц
і
н
а
п
і
д
п
р
и
є
м
с
т
в
і
.
5
Власник з урахуванням специфіки виробництва опрацьовує та затверджує
Положення про службу охорони праці підприємства (установи, організації)
керуючись Типовим положенням, розробленим та затвердженим

Держнаглядохоронпраці. Відповідно до Типового положення служба охорони
праці створюється на підприємствах, у виробничих і науково-виробничих
об'єднаннях, корпоративних, колективних та інших організаціях виробничої сфери
з числом працюючих 50 і більше чоловік. В інших випадках функції цієї служби
можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які пройшли перевірку знань з
охорони праці. В установах, організаціях невиробничої сфери та в навчальних
закладах власниками також створюються служби охорони праці.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові

підприємства. За своїм посадовим становищем та умовами оплати праці
керівник служби охорони праці прирівнюється до керівників основних
виробничо-технічних служб підприємства. Служба охорони праці в залежності
від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний
підрозділ або у вигляді групи спеціалістів чи одного спеціаліста, у тому числі за
сумісництвом. Служба охорони праці формується із спеціалістів, які мають
вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років.
Спеціалісти з середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони
праці у виняткових випадках.
Працівники служби охорони праці мають право видавати керівникам

установ, підприємств, організацій та їх структурних підрозділів обов'язкові для
виконання приписи щодо усунення наявних недоліків. Припис спеціаліста з
охорони праці, у тому числі про зупинення робіт, може скасувати в письмовій
формі лише посадова особа, якій підпорядкована служба охорони праці.
Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації
підприємства.
Служба охорони праці вирішує завдання:
— забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і

споруд;
— забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного

захисту;
— професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань
охорони праці, пропаганди безпечних методів праці;
— вибору оптимальних режимів праці й відпочинку працівників;
— професійного відбору виконавців для визначених видів

робіт. Служба охорони праці виконує такі основні функції:
— опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці;
6
— проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці;
— складає разом зі структурними підрозділами підприємства комплексні
заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та

виробничого середовища, а також розділ «Охорона праці» у колективному
договорі;
— проводить для працівників вступний інструктаж з питань охорони праці;
— готує проекти наказів та розпоряджень з питань охорони праці,

загальних для всього підприємства;
— розглядає факти наявності виробничих ситуацій, небезпечних для життя

чи здоров'я працівників або людей, які їх оточують, і навколишнього
природного середовища, у випадку відмови з цих причин працівників від
виконання дорученої їм роботи;
— організовує: забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами,

положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці;
паспортизацію цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх до вимог
охорони праці; облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і
аварій, а також шкоди від цих подій; підготовку статистичних звітів підприємства
з питань охорони праці; розробку перспективних та поточних планів роботи
підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці; роботу
методичного кабінету охорони праці, пропаганду безпечних та нешкідливих умов
праці; допомогу комісії з питань охорони праці підприємства
5) опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій;

підвищення кваліфікації і перевірку знань посадових осіб з питань охорони
праці;
— бере участь у: розслідуванні нещасних випадків та аварій; формуванні

фонду охорони праці підприємства і розподілі його коштів; роботі комісії з питань
охорони праці підприємства; роботі комісії по введенню в дію закінчених
будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об'єктів
виробничого та соціального призначення, відремонтованого або

модернізованого устаткування; розробці положень, інструкцій, інших
нормативних актів про охорону праці, що діють у межах підприємства; роботі
постійно діючої комісії з питань атестації робочих місць за умовами праці;
— контролює: дотримання чинного законодавства, міжгалузевих,
галузевих та інших нормативних актів, виконання працівниками посадових
інструкцій з питань охорони праці; виконання приписів органів державного
нагляду, пропозицій та подань уповноважених трудових колективів і
профспілок з питань охорони праці.
Спеціалісти служби охорони праці мають право:
— представляти підприємство в державних та громадських установах при

розгляді питань охорони праці;
— безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об'єкти, структурні
7
підрозділи підприємства, зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин,
механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень,
які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;
— одержувати від посадових осіб необхідні відомості, документи і

пояснення з питань охорони праці;
— перевіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на

об'єк-тах підприємства, видавати керівникам перевіреного об'єкта, цеху,
виробництва обов'язковий для виконання припис;
— вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи працівників, які не

пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань з
охорони праці, не мають допуску до відповідних робіт або порушують
нормативні акти про охорону праці;
— надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до

відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці;
—порушувати клопотання про заохочення працівників, які беруть активну

участь у підвищенні безпеки та покращенні умов праці.
‒ Навчання з питань охорони праці при прийнятті на роботу в

процесі роботи. Інструктаж з питань охорони праці.
Навчання та систематичне підвищення рівня знань працівників з питань

охорони праці – фундаментальна основа безпеки та необхідна умова
удосконалення управління охороною праці і забезпечення ефективної
профілактичної роботи щодо запобігання аварій і травматизму на виробництві.
Основним нормативним актом, що встановлює порядок та види навчання, а

також форми знань з охорони праці є ДНАОП 0.00-4.12.99 “Типове положення
про навчання з питань охорони праці”.
Навчання з охорони праці при прийомі на роботу і в процесі роботи

Організація навчання і перевірки знань з питань охорони праці працівників
при підготовці, перепідготовці, підвищенні кваліфікації на підприємстві
здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким, керівником
підприємства, доручена організація цієї роботи.
На підприємстві для перевірки знань працівників з питань охорони праці

наказом керівника створюються постійно діючи комісії.
Головами комісій призначаються заступники керівників підприємств, в

службові обов’язки яких входить організація роботи з охорони праці. До складу
комісій входять спеціалісти служби охорони праці, юридичної, виробничої і
технічних служб, представники органів держнагляду за охороною праці та
8
профспілок. Перед перевіркою знань працівників з питань охорони праці на
підприємстві організовуються заняття: лекції, семінари та консультації.
Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб і

спеціалістів відповідно до ДНАОП 0.00-8.01-93 “Перелік посад посадових осіб,
які зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони
праці" проводиться до початку виконання ними своїх обов‘язків, а також
періодично, один раз на три роки.
Вивчення питань охорони праці у закладах освіти
Навчальні плани закладів освіти всіх рівнів, незалежно від їх галузевого

підпорядкування і форм власності, повинні передбачати вивчення питань
охорони праці. У дошкільних закладах освіти вихованці вивчають питання
охорони життя, здоров’я та норм поведінки. У середніх закладах освіти
вивчають питання охорони життя, здоров’я та безпеки праці. Учні професійно-
технічних закладів освіти вивчають дисципліну “Охорона праці”. У вищих
закладах освіти студенти вивчають комплекс нормативних навчальних
дисциплін “Безпека життєдіяльності”, “Основи охорони праці”, “Охорона праці
\ галузі”, а також окремі питання (розділи) з охорони праці та безпеки

життєдіяльності в загальнотехнічних і спеціальних дисциплінах, які органічно
пов’язані з їх тематикою.
9
Інструктажі з охорони праці
Вступний інструктаж проводиться:
В з усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову

роботу, незалежно від освіти, стажу роботи та посади;
В з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть

безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи
для підприємства;
В з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження

виробничої практики;
В у разі екскурсії на підприємство;
10
4.з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами, які
навчаються в середніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих
закладах освіти при оформленні або зарахуванні до закладу освіти.
Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо

на робочому місці з працівником:
4.новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство;

5.який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;
6.який буде виконувати нову для нього роботу;
7.з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у

виробничому процесі на підприємстві.
Повторний інструктаж проводиться з працівниками:
8.на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на три місяці;
9.для решти робіт – 1 раз на шість місяців;
10. при введенні в дію нових;
11. при зміні технологічного процесу.
Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці

або в кабінеті охорони праці:
—при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про

охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;
—при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування,

приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших чинників, що
впливають на стан охорони праці;
—при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону

праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж;
—при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за

охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються
працівником;
—при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів

для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — понад 60 днів;
—з вихованцями, учнями, студентами — в кабінетах, лабораторіях,
майстернях при порушеннях ними вимог нормативних актів про охорону праці,
що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж.
176 Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:
—при виконанні разових робіт, непередбачених трудовою угодою;

—при ліквідації аварії, стихійного лиха;
—при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск, розпорядження

або інші документи.
Проводиться з вихованцями, учнями, студентами закладу освіти в разі

організації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні заходи).
1
1
Порядок проведення інструктажів для працівників
Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці.
Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці.
Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі

реєстрації вступного інструктажу, який зберігається в службі охорони.
Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить

безпосередньо керівник робіт.
Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового

інструктажів вноситься запис до журналу реєстрації інструктажів з питань
охорони праці.
2. Основні причини виробничого травматизму і профзахворюваності та

заходи щодо їх запобігання.
Відповідно до Закону України “Про охорону праці”(ст.25) власник повинен
проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій згідно з ДНАОП 0.004-4.03-98 “Положення про розслідування та
облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах,
‒ установах і організаціях усіх форм власності, що діють на території України, всіх

громадян (в тому числі іноземців та осіб без громадянства), які є власниками цих
підприємств або уповноваженими особами, а також на громадян, які виконують на
цих підприємствах роботу за трудовим договором (контрактом), проходять
виробничу практику або залучаються до роботи з інших підприємств
1
2
Роботодавець на підставі актів за формою Н-1 складає державну
статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою Держкомстатом,
і подає її в установленому порядку відповідним організаціям, а також несе

відповідальність за її достовірність згідно із законодавством.
Роботодавець зобов'язаний проводити аналіз причин нещасних випадків

за підсумками кварталу, півріччя і року та розробляти і здійснювати заходи
щодо запобігання подібним випадкам.
Органи, до сфери управління яких належать підприємства, місцеві

держадміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування зобов'язані
аналізувати обставини і причини нещасних випадків за підсумками півріччя і
року, доводити результати цього аналізу до відома підприємств, що належать
до сфери їх управління, а також розробляти і здійснювати заходи щодо
запобігання подібним випадкам.
Органи державного управління, державного нагляду за охороною праці,

Фонд та профспілкові організації в межах своєї компетенції перевіряють
ефективність профілактики нещасних випадків, вживають заходів до виявлення
та усунення порушень.
Підприємства, органи, до сфери управління яких належать підприємства, а

також Фонд ведуть облік усіх пов'язаних з виробництвом нещасних випадків.
13
Основні причини виробничого травматизму і профзахворюваності та
заходи щодо їх попередження
Успішна профілактика виробничого травматизму та професійної
захворюваності можлива ретельного вивчення причин їх виникнення. Для
полегшення цього завдання прийнято поділяти причини виробничого
14
травматизму і професійної захворюваності на наступні основні групи:
організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні.

15
1
6
1
7
З
н
а
к
и
б
е
з
п
е
к
и
т
а
с
и
г
н
а
л
ь
н
і
к
о
л
ь
о
р
и
Безпека виконуваних робіт суттєво залежить від дохідливості, швидкості та

точності зорової інформації. На цьому основане широке використання на
підприємствах знаків безпеки та сигнальних кольорів, які відіграють роль
закодованого носія відповідної інформації. Кольори сигнальні та знаки безпеки
регламентовані ГОСТ 12.4.026-76. Відповідно до цього нормативного документу
і нас, як і в багатьох інших країнах, прийняті наступні основні сигнальні

кольори: червоний – “небезпека”, жовтий – “увага”, зелений – “безпека”, синій
– “інформація”. Знаки безпеки призначені для попередження працюючих про
можливу небезпеку, про необхідність застосування відповідних засобів захисту,
а також дозволяють чи забороняють певні дії працівників. Встановлені знаки
безпеки наступних груп: забороняючі, попереджуючі, приписуючи та вказівні
(рисунок дивись на четвертій сторінці обкладинки).
18
Лекція 3
Лекція 3
Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії.
4. Поняття та визначення фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії.
5. Мікроклімат виробничих приміщень. Забруднювальні речовини в повітрі

робочої зони, нормування, дія на людину.
6. Класифікація, нормування та основні вимоги до виробничого освітлення.
7. Вентиляція виробничих приміщень.
8. Захист від шуму, ультра- та інфразвуку, вібрації.
2. Поняття та визначення фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії.
Фізіологія праці – це галузь фізіології, що вивчає зміни стану організму

людини в процесі різних форм трудової діяльності та розробляє найбільш
сприятливі режими праці і відпочинку. Поняття діяльності нерозривно
пов'язано як з ідейними явищами (ціль, план, інтерес і т.д.), так і трудовими
рухами. В основі діяльності людини лежать фізіологічні і біохімічні процеси,
що протікають в організмі, і, насамперед, у корі головного мозку. Вивчення
трудової діяльності передбачає визначення фізіологічного змісту праці (фізичне
навантаження; нервова й емоційна напруженість; ритм, темп і монотонність
роботи, обсяги інформації що отримується і переробляється). Ці дані
дозволяють визначити навантаження на організм під час роботи і розробити
раціональні режими праці та відпочинку, раціональну організацію робочого
місця, провести професійний відбір і таким чином забезпечити оптимальну
працездатність людини на протязі тривалого часу.
13. будь-якій трудовій діяльності виділяють два компоненти:

механічний і психічний.
Механічний компонент визначається роботою м'язів. Складні трудові

процеси складаються з простих м'язових рухів, які регулюються нервовою
системою. Під час роботи м'язів до них посилено надходить кров, що поставляє
живильні речовини і кисень та видаляє продукти розпаду цих речовин. Цьому
сприяє активна робота серця і легень, для інтенсивної роботи яких теж
необхідні додаткові витрати енергії.
Психічний компонент характеризується участю в трудових процесах

органів почуттів, пам'яті, мислення, емоцій і вольових зусиль.
Фізична діяльність визначається, в основному, роботою м'язів, до яких у

процесі роботи посилено припливає кров, забезпечуючи надходження кисню та
1
вилучення продуктів окиснення. Цьому сприяє активна робота серця та органів
дихання. При цьому відбувається витрата енергії. За величиною загальних
енерговитрат організму фізичні роботи, згідно з ДСН 3.3.6.042-99 “Санітарні
норми мікроклімату виробничих приміщень” поділяються на легкі (Іа, Іб),
середньої важкості (Па, Пб) та важкі (III).
До категорії Іа належать роботи, які виконуються сидячи та не

потребують фізичного напруження (професії сфери управління, швейного і
годинникового виробництва та ін.).
До категорії Іб належать роботи, які виконуються сидячи, стоячи або

пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням
(низка професій на підприємствах зв'язку, контролери, майстри та ін.).
До категорій ІІа належать роботи, які пов'язані з постійним ходінням,

переміщенням дрібних (до Ікг) виробів або предметів у положенні стоячи або
сидячи, і потребують певного фізичного напруження (низка професій у
прядильно-ткацькому виробництві, механоскладальних цехах та ін.).
До категорії ІІб належать роботи, які виконуються стоячи, пов'язані з

ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів, та супроводжуються
помірним фізичним напруженням (машинобудування, металургія та ін.).
До категорії III належать роботи, які пов'язані з постійними

переміщеннями, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, і потребують
великих фізичних зусиль (низка професій з виконанням ручних операцій
металургійних, машинобудівних, гірничовидобувних підприємств).
Чим вища категорія виконуваної роботи, тим більше навантаження на

опорно-м'язову, дихальну та серцево-судинну системи. Так частота серцевих
скорочень, яка в стані спокою становить 65—70 скорочень на хвилину, при
виконанні важких робіт може зростати до 150—170. Легенева вентиляція так
Само, як і частота серцевих скорочень підвищується паралельно зростанню
інтенсивності виконуваної роботи. Вентиляція легень, що складає 6—8 літрів
повітря на хвилину в стані спокою, під час важкої фізичної роботи може
доходити до 100 і більше літрів на хвилину. Під час інтенсивної роботи
відбуваються зміни і деяких інших функцій організму.
Розумова діяльність людини визначається, в основному, участю в

трудовому процесі центральної нервової системи та органів чуття. При
розумовій роботі уповільнюється частота серцевих скорочень, підвищується
кров'яний тиск, послаблюються обмінні процеси, зменшується кровопостачання
кінцівок та черевної порожнини, водночас збільшується кровопостачання мозку
(у 8—10 разів порівняно зі станом спокою). Розумова діяльність дуже тісно
пов'язана з роботою органів чуття, в першу чергу органів зору та слуху.
Порівняно з фізичною діяльністю при окремих видах розумової діяльності
2
(робота конструкторів, операторів ЕОМ, учнів та вчителів тощо) напруженість
органів чуття зростає в 5—10 разів. Це зумовлює більш жорсткі вимоги щодо
рівнів шуму, вібрації, освітленості саме при розумовій діяльності.
Незважаючи на суттєві відмінності, поділ трудової діяльності на фізичну

та розумову досить умовний. З розвитком науки та техніки, автоматизації та
механізації трудових процесів, межа між ними все більше згладжується.
При інтенсивній та довготривалій роботі може настати втома, для якої

характерним є зниження працездатності. Під втомою розуміють сукупність
тимчасових змін у фізіологічному та психічному стані людини, які з'являються
внаслідок напруженої та тривалої діяльності і призводять до погіршення її
кількісних та якісних показників. Втома є захисною реакцією, яка спрямована
проти виснаження функціонального потенціалу організму людини. Після
відпочинку втома зникає, а працездатність поновлюється. Втома може
виникнути як при інтенсивній фізичній, так і при розумовій діяльності, хоча
при останній вона менш помітна. Стан втоми, як правило, супроводжується
відчуттям стомленості — суб'єктивним вираженням процесів, які відбуваються
в організмі при втомі.
Важливо щоб втома, накопичуючись, не перейшла в перевтому, оскільки

при ній можливі паталогічні зміни в організмі людини та розвиток захворювань
центральної нервової системи.
Гігієна праці та виробничої санітарії.
Гігієна – це галузь медицини, яка вивчає вплив умов життя на здоров’я

людини і розробляє заходи профілактики захворювань, забезпечення
оптимальних умов існування, збереження здоров’я та продовження життя.
Гігієна праці це підгалузь загальної гігієни, яка вивчає вплив виробничого

середовища на функціонування організму людини і його окремих систем.
Організм людини формувався в умовах реального природного середовища.
Основними чинниками цього середовища є мікроклімат, склад повітря,
електромагнітний, радіаційний і акустичний фон, світловий клімат тощо.
Техногенна діяльність людини, залежно від умов реалізації, особливостей

технологічних процесів, може супроводжуватись суттєвим відхиленням
параметрів виробничого середовища від їх природного значення, бажаного для
забезпечення нормального функціонування організму людини.
Результатом відхилення чинників виробничого середовища від природних

фізіологічних норм для людини, залежно від ступеня цього відхилення, можуть
бути різного характеру порушення функціонування окремих систем організму, або
організму і цілому – часткові або повні, тимчасові чи постійні.
3
Уникнути небажаного впливу техногенної діяльності людини на стан
виробничого середовища і довкілля в цілому практично не реально. Тому
метою гігієни праці є встановлення таких граничних відхилень від природних
фізіологічних норм для людини, таких допустимих навантажень на організм
людини за окремими чинниками виробничого середовища, а також допустимих
навантажень на організм людини при комплексній дії цих чинників, які не
будуть викликати негативних змін як у функціонуванні організму людини і
окремих його систем так і генетичних у майбутніх поколінь.
Складовими частинами законодавства в галузі гігієни праці є закони,

постанови, положення, санітарні правила і норми затверджені Міністерством
охорони здоров’я України, Міністерством охорони навколишнього природного
середовища та ядерної безпеки України, Міністерством праці та соціального
захисту, Держстандартом України (наприклад, закони “Про охорону атмосферного
повітря“, “Про охорону праці”, санітарні правила ДСП 173-96 “Охорона
атмосферного повітря населених місць”, ДСН 3.3.6.042- 99 “Санітарні норми
мікроклімату виробничих приміщень”, Державний стандарт України ДСТУ ISO
14011-97 “Настанови щодо здійснення екологічного аудиту” і т. ін. ).
Гігієнічна класифікація праці
Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та

характеру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються
рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу
несприятливих виробничих чинників.
Оцінка умов праці проводиться на підставі „Гігієнічної класифікації умов

праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого
середовища, важкості та напруженості трудового процесу». Виходячи з
принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:
1 клас — оптимальні умови праці — такі умови, при яких зберігається не

лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування
високого рівня працездатності.
2 клас — допустимі умови праці — характеризуються такими рівнями

чинників виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують
встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни
функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого
відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу
на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому
періоді.
3клас — шкідливі умови праці — характеризуються наявністю шкідливих

виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити
несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство.
4
4 клас — небезпечні (екстремальні) — умови праці, що характеризуються
такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких протягом
робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких
форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.
Адекватна оцінка конкретних умов та характеру праці сприятиме

обгрунтованій розробці та впровадженню комплексу заходів і технічних засобів
22. профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань,

зокрема за рахунок покращення параметрів виробничого середовища,
зменшення важкості та напруженості трудового процесу.
Санітарія – це сукупність практичних заходів, спрямованих на

оздоровлення середовища, що оточує людину.
Виробнича санітарія – це галузь санітарії, спрямована на впровадження

комплексу санітарно-оздоровчих заходів щодо створення здорових і безпечних
умов праці. Згідно ДСТУ 2293-99 (п.4.60) виробнича санітарія – це система
організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів запобігання
впливу на працівників шкідливих виробничих факторів. Сфера дії виробничої
санітарії – запобігання професійної небезпеки (шкідливості) яка може
призвести до професійних або професійно обумовлених захворювань у тому
числі і смертельних при дії в процесі роботи таких факторів як випромінювання
електромагнітних полів, іонізуючого випромінювання, шумів, вібрацій,
хімічних речовин, зниженої температури тощо.
2. Мікроклімат виробничих приміщень. Забруднювальні речовини

в повітрі робочої зони, нормування, дія на людину.
Повітряне середовище характеризується мікрокліматом у вузькому значенні

(метеорологічні умови і склад повітря). Під мікрокліматом виробничих приміщень
розуміють клімат внутрішнього середовищ виробничого приміщення, який
визначається поєднаними діями на організм людини, температури, вологості,
швидкості руху повітря та теплових випромінювань. Отже, основними
параметрами мікроклімату є: температура, відносна вологість, швидкість
переміщення повітря та інтенсивність теплового випромінювання.
Значне відхилення параметрів мікроклімату від оптимальних або

допустимих може спричинитися до ряду фізіологічних порушень в організмі
людини, до різкого зниження її працездатності і навіть до професіональних
захворювань. Наприклад, тривалий вплив низьких температур може викликати
місцеве та загальне охолодження організму і стати причиною таких захворювань,
як ангіна, катар верхніх дихальних шляхів, неврит, радикуліт та ряд інших
простудних захворювань і навіть смерті. Під впливом високих температур
5
можливий перегрів організму, який характеризується підвищенням температури
тіла людини, підвищенням частоти пульсу та дихання, слабістю, а в тяжких
випадках - появою судом та теплового удару. Тепловий удар та судорожна хвороба
(порушення водяного та сольового обміну) можуть закінчитися смертю.
Вологість повітря зумовлюється вмістом у ній водяної пари. Відносна

вологість В - це відношення абсолютної вологості А до максимальної М:
A
B  M 100%
Абсолютна вологість - це маса водяної пари, яка міститься в даний

момент у повітрі.
Підвищення вологості повітря (понад 75%) у поєднанні з низькими

температурами значно впливає на охолодження, а в поєднанні а високими
температурами сприяє перегріву організму.
Людина починає відчувати рух повітря за швидкості 0,1 м/с. Незначне

переміщення повітря за звичайних температур сприяє доброму самопочуттю.
Великі швидкості повітря, особливо за низьких температур, збільшують

теплові втрати організму та сприяють сильному його охолодженню.
Теплові випромінювання від нагрітих предметів та устаткування значно

впливають на створення несприятливих мікрокліматичних умов у виробничих
приміщеннях. Крім того, теплові (інфрачервоні) випромінювання також
впливають на організм людини. Ефективність такого впливу залежить від
густини потоку енергії інфрачервоних випромінювань, довжини хвилі,
тривалості і зони (області) впливу. Останній може бути загальним і локальним.
Крім цих основних параметрів мікроклімату, слід враховувати

атмосферний тиск, який впливає на парціальний тиск основних складових
повітря (кисню та азоту, наприклад), і впливати таким чином на процес дихання
людини. Життєдіяльність людини може відбуватися в широкому діапазоні змін
тиску.
Санітарно-гігієнічне нормування умов мікроклімату здійснюється за ДСН
3.3.6.042-99, які встановлюють оптимальні і допустимі параметри мікроклімату
залежно від загальних енерговитрат організму при виконанні робіт і періоду
року.
Допустимі мікрокліматичні умови - поєднання параметрів мікроклімату,

які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати
зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та
супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіо-
6
логічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану
здоров’я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепло відчуття, погіршення
самопочуття та зниження працездатності.
Допустимі параметри мікрокліматичних умов встановлюються у

випадках, коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальні величини
мікроклімату за технологічними вимогами виробництва, технічною
недосяжністю та економічно обґрунтованою недоцільністю.
Оптимальні та допустимі параметри мікроклімату в робочій зоні

виробничих приміщень є різними для різних категорій робіт і залежать від
періоду року. Період року визначається за середньодобовою температурою
зовнішнього середовища tсд. При tсд < +10 °С — холодний період, а якщо tд>
+10 °С — теплий період року.
Допустимі величини параметрів мікрокліматичних умов встановлюються
3. випадках, коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальних умов

мікроклімату за технологічними вимогами виробництва, технічною
недосяжністю та економічно обгрунтованою недоцільністю.
Інтенсивність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь

технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляція від засклених
огороджень не повинна перевищувати:
—35 Вт/м2, при опроміненні 50% і більше поверхні тіла;
—70 Вт/м2, при опроміненні від 25% до 50% поверхні тіла;
—100 Вт/м2, при опроміненні не більше 25% поверхні тіла.
Визначення параметрів мікроклімату
Для того щоб визначити, чи відповідає повітряне середовище даного

приміщення встановленим нормам, необхідно кількісно оцінити кожний з його
параметрів.
Температуру вимірюють ртутними чи спиртовими термометрами. В
приміщеннях зі значними тепловими випромінюваннями використовують
парний термометр, що складається з двох термометрів (із зачорненим та
посрібленим резервуаром). Для неперервної регістрації температури
навколишнього повітряного середовища застосовують самозаписувальні
прилади — термографи. Температуру повітря вимірюють у кількох точках
робочої зони, як правило на рівні 1,3—1,5 м від підлоги в різний час.
Відносна вологість повітря (відношення фактичного вмісту маси водяних

парів, що містяться в даний час в 1 м3 повітря, до максимально можливого їх
7
вмісту при даній температурі) визначається психрометром Августа,
аспіраційним психрометром, гігрометром та гігрографом.
Для вимірювання швидкості руху повітря використовують крильчасті (0,3—

0,5 м/с) та чашкові (1—20 м/с) анемометри, а для визначення малих швидкостей
руху повітря (менше 0,5 м/с) —термоанемометри та кататермометри.
Температура нагрітих поверхонь вимірюється за допомогою

електротермомет-рів, термопар та інших контактних приладів.
Для вимірювання інтенсивності теплового опромінення використовують

актинометри, термостовбці, спеціальні радіометри.
Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
Нормалізація параметрів мікроклімату здійснюється за допомогою

комплексу заходів та засобів колективного захисту, які включають будівельно-
планувальні, організаційно-технологічні, санітарно-гігієнічні, технічні та інші.
Для профілактики перегрівань та переохолоджень робітників
використовуються засоби індивідуального захисту.
Розглянемо основні заходи та засоби, які використовуються на виробництві.
Удосконалення технологічних процесів та устаткування. Впровадження нових

технологій та устаткування, які не пов'язані з необхідністю проведення робіт в
умовах інтенсивного нагріву дасть можливість зменшити виділення тепла
‒ виробничі приміщення. Наприклад, заміна гарячого способу обробки металу
— холодним, нагрів полум'ям — індуктивним, горнових печей — тунельними

тощо.
Раціональне розміщення технологічного устаткування. Основні джерела те-

плоти бажано розміщувати безпосередньо під аераційним ліхтарем, біля
зовніш-ніх стін будівлі й в один ряд на такій відстані один від одного, щоб
теплові потоки від них не перехрещувались на робочих місцях. Для
охолодження гарячих виробів необхідно передбачити окремі приміщення.
Найкращим рішенням є розміщення обладнання, що виділяє тепло в
ізольованих приміщеннях або на відкритих майданчиках.
Автоматизація та дистанційне керування технологічними процесами. Цей
захід дозволяє в багатьох випадках вивести людину із виробничих зон, де діють
несприятливі чинники (наприклад автоматизоване завантаження печей у
металургії, управління розливом сталі тощо).
Раціональна вентиляція, опалення та кондиціонування повітря. Вони є

найбільш поширеними способами нормалізації мікроклімату у виробничих
приміщеннях. Так зване повітряне та водоповітряне душування широко
використовується для запобігання перегрівання робітників у гарячих цехах.
8
Р
а
ц
і
о
н
а
л
і
з
а
ц
і
я
р
е
ж
и
м
і
в
п
р
а
ц
і
т
а
в
і
д
п
о
ч
и
н
к
у
д
о
с
я
г
а
є
т
ь
с
я
с
к
о
р
о
ч
е
н
н
я
м
т
р
и
в
а
-
л
о
с
т
і
р
о
б
о
ч
о
ї
з
м
і
н
и
,
в
в
е
д
е
н
н
я
м
д
о
д
а
т
к
о
в
и
х
п
е
р
е
р
в
,
с
т
в
о
р
е
н
н
я
м
у
м
о
в
д
л
я
е
ф
е
к
т
и
в
н
о
г
о
в
і
д
п
о
ч
и
н
к
у
п
р
и
м
і
щ
е
н
н
я
х
з
н
о
р
м
а
л
ь
н
и
м
и
м
е
т
е
о
р
о
л
о
г
і
ч
н
и
м
и
у
м
о
в
а
м
и
.
Я
к
щ
о
о
р
г
а
н
і
з
у
в
а
т
и
о
к
р
е
м
е
п
р
и
м
і
щ
е
н
н
я
в
а
ж
к
о
,
т
о
г
а
р
я
ч
и
х
ц
е
х
а
х
с
т
в
о
р
ю
ю
т
ь
з
о
н
и
в
і
д
п
о
ч
и
н
к
у
о
х
о
л
о
д
ж
у
в
а
л
ь
н
і
а
л
ь
т
а
н
к
и
,
д
е
з
а
с
о
б
а
м
и
в
е
н
т
и
л
я
ц
і
ї
з
а
б
е
з
п
е
ч
у
ю
т
ь
н
о
р
м
а
л
ь
н
і
т
е
м
п
е
р
а
т
у
р
н
і
у
м
о
в
и
.
Застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів. Як

теплоізоля-ційні матеріали широко використовуються: азбест, азбоцемент,
мінеральна вата, склотканина, керамзит, пінопласт та ін.
Використання засобів індивідуального захисту. Важливе значення для

профілактики перегрівання мають індивідуальні засоби захисту. Спецодяг
повинен бути повітро- та вологопроникним (бавовняним, з льону,
грубововняного сукна), мати зручний покрій. Для роботи в екстремальних
умовах (наприклад, при пожежі) застосовують спеціальні костюми з
металізованої тканини. Для захисту голови від теплового опромінення
застосовують дюралеві, фіброві каски, повстяні капелюхи; очей — окуляри
(темні, або з прозорим шаром металу); обличчя — маски з відкидним прозорим
екраном. Захист від дії зниженої температури досягається використанням
теплого спецодягу, а під час опадів — плащів та гумових чобіт.
Забруднювальні речовини в повітрі робочої зони,

нормування, дія на людину.
Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно

забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту
повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень
можуть надходити різно¬манітні шкідливі речовини, що використовуються в
технологічних процесах. Шкідлива речовина — це речовина, що контактуючи з
організмом людини, може викликати захворювання чи відхилення у стані
здоров'я як під час впливу речовини, так і в подальший період життя
теперішнього і наступних поколінь.
Шкідливі речовини можуть потрапити в організм людини через органи

дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки. Через дихальні
шляхи потрапляють пари, газо- та пилоподібні речовини, а через шкіру —
переважно рідини. Через шлунково-кишкові шляхи потрапляють речовини під
час ковтання, або при внесенні їх у рот забрудненими руками.
Шкідливі речовини, що потрапили тим, чи іншим шляхом у організм

можуть викликати отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від
токсичності речовин, їх кількості, часу дії, шляху, яким вони потрапили в
9
організм, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму та ін.
Гострі отруєння виникають у результаті одноразової дії великих доз шкідливих
речовин (чадний газ, метан, сірководень тощо). Хронічні отруєння
розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій
шкідливих речовин (свинець, ртуть, марганець тощо). Шкідливі речовини
потрапивши в організм розподіляються в ньому нерівномірно. Найбільша
кількість свинцю накопичується в кістках, фтору — в зубах, марганцю — в
печінці і т. п. Такі речовини мають властивість утворювати в організмі так
зване «депо» і затримуватись у ньому тривалий час.
При хронічному отруєнні шкідливі речовини можуть не лише

накопичуватись в організмі (матеріальна кумуляція), але й викликати
«накопичення» функціональних ефектів (функціональна кумуляція).
‒ санітарно-гігієнічній практиці прийнято поділяти шкідливі речовини на

хімічні речовини та промисловий пил.
Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) відповідно до ГОСТ 12.0.003-

74 за характером впливу на організм людини поділяються на:
т загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму (ртуть, оксид

вуглецю, толуол, анілін та ін.);
т подразнювальні, що викликають подразнення дихальних шляхів та слизових

оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон та ін.);
т сенсибілізуючі, що діють як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на

основі нітросполук та ін.);
т канцерогенні, що викликають ракові захворювання (ароматичні вуглеводні,

аміносполуки, азбест та ін.);
т мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації (свинець,

радіоактивні речовини, формальдегід та ін.);
т такі, що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію

(бензол, свинець, марганець, нікотин та ін.).
Слід зазначити, що існують й інші різновиди класифікацій шкідливих

речовин: за переважаючою дією на певні органи чи системи людини (серцеві,
кишково-шлункові, печінкові, ниркові і т. д.), за основною шкідливою дією
(задушливі, наркотичні, подразнювальні і т. д.), за тривалістю дії (летальні,
тимчасові, короткочасні) та ін.
Виробничий пил досить поширений небезпечний та шкідливий

виробничий чинник. З пилом стикаються робітники гірничодобувної
промисловості, машинобудування, металургії, текстильної промисловості,
сільського господарства і т. п. Залежно від походження пил може бути
10
о
р
г
а
н
і
ч
н
и
м
(
т
в
а
р
и
н
н
и
й
,
р
о
с
л
и
н
н
и
й
),
н
е
о
р
г
а
н
і
ч
н
и
м
(
м
е
т
а
л
е
в
и
й
,
м
і
н
е
р
а
л
ь
н
и
й
)
т
а
з
м
і
ш
а
н
и
м
.
Пил може здійснювати на людину фіброгенну дію, при якій у легенях

відбувається розростання сполучних тканин, що порушує нормальну будову та
функцію органу. Шкідливість виробничого пилу зумовлена його здатністю
викликати професійні захворювання легень, у першу чергу пневмоконіози.
Необхідно враховувати, що у виробничих умовах працівники, як правило,

зазнають одночасного впливу кількох шкідливих речовин у тому числі й пилу.
При цьому їхня спільна дія може бути взаємопідсиленою, взаємопослабленою
чи «незалежною». На дію шкідливих речовин впливають також інші шкідливі і
небезпечні чинники. Наприклад, підвищена температура і вологість як і значне
м'язове напруження, в більшості випадків підсилюють дію шкідливих речовин.
Суттєве значення мають індивідуальні особливості людини. З огляду на

це для робітників, які працюють у шкідливих умовах проводяться обов'язкові
попередні (при прийнятті на роботу) та періодичні (1 раз на 3, 6, 12 та 24 місяці,
залежно від токсичності речовин) медичні огляди.
Нормування шкідливих речовин
Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини спричинюють

порушення здоров'я лише в тому випадку, коли їхня кількість у повітрі
перевищує граничну для кожної речовини величину. Під гранично допустимою
концентрацією (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони розуміють таку
максимальну концентрацію шкідливої речовини в повітрі робочої зони, яка при
щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин чи іншої тривалості
(але не більше 40 годин на тиждень) не призводить до зниження працездатності
і захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а
також не справляє несприятливого впливу на здоров'я нащадків.
За величиною ГДК у повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються

на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76):
— 1-й — речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м3

(свинець, ртуть, озон та ін.).
— 2-й — речовини високонебезпечні, ГДК 0,1 — 1,0жг/ж3 (кислоти

сірчана та соляна, хлор, фенол, їдкі луги та ін.).
— 3-й — речовини помірно небезпечні, ГДК 1,1 —10,0 мг/м3 (вінілацетат,

толуол, ксилол, спирт метиловий та ін.).
11
— 4-й — речовини малонебезпечні, ГДК більше 10,0 мг/м3 (аміак,
бензин, ацетон, гас та ін.).
Для контролю концентрації шкідливих речовин у повітрі виробничих

приміщень та робочих зон використовують наступні методи:
— експрес-метод. який грунтується на явищі колориметрії (зміні кольору

індикаторного порошку в результаті дії відповідної шкідливої речовини)
‒дозволяє швидко та з достатньою точністю визначити концентрацію

шкідливої речовини безпосередньо у робочій зоні.
— лабораторний метод, що полягає у відборі проб повітря з робочої зони

і проведенні фізико-хімічного аналізу (хроматографічного, фото
колориметричного та ін.) в лабораторних умовах. Цей метод дозволяє одержати
точні результати, однак вимагає значного часу.
— метод неперервної автоматичної реєстрації вмісту в повітрі шкідливих

хімічних речовин з використанням газоаналізаторів та газосигналізаторів.
Шляхи і методи регулювання якості повітряного середовища
Заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища на

виробництві та захисту працюючих включають у себе:
\ вилучення шкідливих речовин у технологічних процесах, заміна

шкідливих речовин менш шкідливими і т.п.;
\ удосконалення технологічних процесів та устаткування;
\ автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами та

обладнанням;
\ герметизація виробничого устаткування, робота технологічного

устаткування під розрідженням, локалізація шкідливих виділень за
рахунок місцевої вентиляції, аспіраційних укрить;
\ попередні та періодичні медичні огляди робітників, які працюють у
шкідливих умовах, профілактичне харчування, дотримання правил
особистої гігієни;
\ контроль за вмістом шкідливих речовин в повітрі робочої зони;
\ використання засобів індивідуального захисту;
\ засоби вентиляції.
Найбільш поширеним і ефективним засобом регулювання якістю повітря

робочої зони є вентиляція.
12
В Класифікація, нормування та основні вимоги до
виробничого освітлення.
Світло є природною умовою нашого існування. Воно впливає на стан

вищих психічних функцій і фізіологічні процеси в організмі (обмін речовин,
серцево – судинна діяльність та ін.). світло не тільки важливий стимулятор
зорового аналізатору, але й всього організму в цілому.
Раціональне освітлення виробничих приміщень справляє позитивний

психофізичний вплив на працюючих, сприяє підвищенню продуктивності
праці, забезпеченню його безпеки, збереженню високої працездатності.
5. залежності від спектрального складу світло може справляти збуджуючу

дію і підсилювати почуття тепла (оранжеве – червоний), або навпаки –
заспокійливу дію (жовто – зелений) або підсилювати гальмівні процеси (синьо
– фіолетовий).
За даними НДІ Праці збільшення освітленості в складальних цехах з 200

до 800 л і з 250 до 600 лк призвело до збільшення продуктивності праці на 7,8 і
5,7%. В механічних цехах збільшення освітленості з 100 до 200 лк викликало
збільшення продуктивності праці на 4,3%, знизило брак на 1,2%. Надзвичайно
сильно впливає освітленість на продуктивність праці для технологічних
процесів з великим об’ємом зорової праці.
Збільшення освітленості сприяє збільшенню працездатності навіть в тих

випадках, коли процес праці практично не залежить від зорового сприйняття.
При поганому освітленні скоріше втомлюється, збільшується небезпека

помилкових дій. До 5% травм обумовлене недостатнім чи нераціональним
освітленням.
Нарешті, погане освітлення може призвести до професіональних

захворювань – короткозорість та ін.
12. зв’язку з цим до освітлення виробничих приміщень ставляться

цілком визначені вимоги. Гігієнічні вимоги, засновані на психофізичних
особливостях сприйняття світла і його впливу на організм людини, зводяться до
наступного:
Рівень освітленості повинен відповідати гігієнічним нормам, які враховують
умови здорової праці.
Повинна бути забезпечена рівномірність і стійкість рівня освітленості в

приміщені, щоб уникнути частої переадаптації і стомлення зору.
13
С
п
е
к
т
р
а
л
ь
н
и
й
с
к
л
а
д
с
в
і
т
л
а
ш
т
у
ч
н
и
х
д
ж
е
р
е
л
п
о
в
и
н
е
н
н
а
б
л
и
ж
а
т
и
с
я
д
о
с
о
н
я
ч
н
о
г
о
.
Освітленість не повинна створювати блискучості як від самих джерел

світла, так і в зоні праці.
Залежно від джерел світла освітлення може бути природним, що
створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу ;
штучним що створюється електричними джерелами світла та суміщеним, при
якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.
Природне освітлення поділяється на: бокове (одно або двохстороннє), що

здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє,
здійснюється через отвори (ліхтарі) в дахах і перекриттях ; комбіноване –
поєднання верхнього та бокового освітлення.
Штучне освітлення може бути загальнім та комбінованим. Загальне

освітлення передбачає розміщення світильників у верхній зоні приміщення (не
нижче 2,5 м над підлогою) для здійснювання загальне рівномірного або
загальне локалізованого освітлення (з урахуванням розтушування обладнання
та робочих міст). Місцеве освітлення створюється світильниками, що
концентрують світловий потік безпосереднього на робочих місцях.
Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно
застосувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити
певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла.
14
За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на
робоче, чергове, аварійне, евакуаційне, охоронне .
Робоче освітлення створює необхідні умови для нормальної трудової

діяльності людини.
Чергове освітлення – зніжений рівень освітлення, що передбачається у

неробочий час, при цьому випростовують частину світильників інших видів
освітлення.
Аварійне освітлення вмикається при вимиканні робочого освітлення.

Світильники аварійного освітлення живляться від автономного джерела і
повинні забезпечувати освітленість не менше 5 % величини робочого
освітлення, але не менше 2 лк на робочих поверхнях виробничих приміщень і
не менше 1 лк на території підприємства.
Евакуаційне освітлення вмикається для евакуації людей з приміщення під

час виникнення небезпеки. Воно встановлюється у виробничих приміщеннях з
кількістю працюючих більше 50, а також у приміщеннях громадських та
допоміжних будівель промислових підприємств, якщо в них одночасно можуть
знаходитися більше 100 чоловік. Освітленість у приміщеннях має бути 0,5 лк,
поза приміщенням – 0,2 лк.
Охоронне освітлення передбачається вздовж границь територій, що

охороняються, і має забезпечувати освітленість 0,5 лк.
Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для

людини. Воно має психологічну дію створюючи відчуття безпосереднього
зв’язку з довкіллям, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин,
покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та
знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб. Однак,
природне освітлення має і недоліки: воно непостійне в різні періоди часу,
нерівномірно розподіляється в приміщенні, залежіть від погодних умов.
На рівень природного освітлення приміщень впливають: світловий клімат,

якій залежить від географічного розтушування місця, площа та орієнтація
світлових отворів; конструкції вікон, чистоти скла, геометричних параметрів
приміщення та відбиваючих властивостей поверхонь, зовнішнього та
внутрішнього затемнення світла різними об’єктами.
Оскільки природне освітлення не постійно у часі, його кількісна оцінка

здійснюється за відносним показником – коефіцієнтом природного освітлення
(КПО):
15
КПО  Евн / Езов 100%
Де Евн, (лк) – природна освітленість в даній точці площини всередині

приміщення, яка створюється світлом неба (безпосереднього, або після
відбиття); Езов, (лк) – зовнішня горизонтальна освітленість, що створюється
світлом в той самий час повністю відкритим небосхилом.
‒ основі нормування виробничного освітлення покладена залежність

необхідного рівня освітлення від зорової напруги (розряду зорової роботи), яка,
177 першу чергу, визначається розміром об’єкта розпізнавання, контрастом

між об’єктом і фоном, характеристикою фона. Нормування освітлення в
громадських, допоміжних та жилих будовах здійснюють в залежності від
призначення приміщення. За системи бічного природного освітлення (через
віконні прорізи у стінах) нормується мінімальне значення КПО. Для
одностороннього бічної системи – це КПО у точці робочої поверхні (або
підлоги), розташованій на відстані 1м від стіни, найбільш віддаленої від
світлових прорізів. За системи верхнього природного освітлення (через ліхтарі
– світлові прорізі у покритті будівлі) та системи верхнього та бічного
природного освітлення нормується середній КПО, обчислений за результати
вимірювань у N точках (не менш 5) умовної робочої поверхні (або підлоги).
Перша та остання точка приймаються на відстані 1 м від поверхні стін. Середнє
значення КПО обчислюється за формулою:
КПОср=(КПО1 /2 +КПО2 +КПО3 +…+ КПОN-1+ КПОN /2 )/(N-1),
де КПОN – коефіцієнт природного освітлення у N-й контрольній точці, N

– кількість контрольних точок у площині характерного перерізу приміщення.
Нормативні значення коефіцієнтів природного освітлення приводяться

“Будівельними нормами і правилами” (ДБН В2.5-28-2006).
За системи бічного природного освітлення (через віконні прорізі норм у

стінах), при визначені природного освітлення у приміщені, нормується
мінімальне значення КПО. Для одностороннього бічної системи, це у точці
робочої поверхні (або підлоги) , розташованій на відстані 1м від стіни,
найбільш віддаленої від світлових прорізів. За системи горішнього природного
освітлення (через ліхтарі – світлові прорізі у покритті будівлі) та системи
горішнього та бічного природного освітлення нормується середній КПО,
обчислений за результати вимірювань у N точках (не менш 5) умовної робочої
поверхні (або підлоги). Перша та остання точка приймаються за відстані 1м від
поверхні стін. Середнє значення КПО обчислюється за формулою:
КПОср=(КПО1 /2 +КПО2 +КПО3 +…+ КПОN-1+ КПОN /2 )/(N-1),

де КПОN – коефіцієнт природного освітлення у N контрольної точці,
16
N – кількість контрольних точок у площині характерного розрізу приміщення.
Нормативні значення коефіцієнтів природного освітлення приводяться

“Будівельними нормами і правилами” (ДБН В2.5-28-2006) в залежності від
розряду зорової роботи. Нормоване значення КПО для будівель, що розміщенні
3. I, II, IV, V поясах світлового клімату, визначається за формулою:
КПОн I,II,IV,V =КПОн III *m*c,
де КПОн III – значення коефіцієнта природного освітлення для III

світлового клімату за таблицями СНиП II – 4-79/86; m – коефіцієнт світлого
клімату (для більшої частини України, розташованої у IV поясі світлового
клімату m =0,9, для Криму(V пояс) m =0,8); c – коефіцієнт сонячності клімату,
якій залежить від зорієнтованості світлових отворах за сторонами світу (азимут,
град) , для південному напрямку с = 0,65 – 0,75, для північного – с = 0,9 –1,0).
Штучне освітлення передбачається у всіх приміщеннях будівель, а також

відкритих робочих ділянок, місць проходу людей та руху транспорту. Від
якості впровадженої системи освітлення залежить продуктивність та безпека
праці, а також здоров’я робітників. Раціонально виконане штучне освітлення
приміщень при одній і тій же витраті електроенергії може підвищити
продуктивність праці на 15-20%.
Штучне освітлення проектується для двох систем: загальне (рівномірне

або локалізоване) та комбіноване (до загального додається місцеве).
При штучному освітленні нормативної виліченої є абсолютне значення

освітленості, яка залежить від характеристики зорової праці та системи
освітлення (загальне, комбіноване). Всього визначено вісім розрядів (в
залежності від розміру об’єкта розпізнавання), в свою чергу розряди (I-V)
містять чотири підрозряди (а, б, в, г) - в залежності від контрасту між об’єктом і
фоном та характеристики фона (коефіцієнта відбиття) . Найбільша нормована
освітленість складає 5000 лк (розряд І а), а найменша – 30 лк (розряд VIII в).
Основним видом штучного освітлення є робоче освітлення, яке по устрою

ділиться на 2 системи: загальне і комбіноване.
Загальне – для освітлення всього приміщення. Буває рівномірним і
локалізованим. В останньому випадку освітлюючи прилади розташовують у
відповідності з розміщенням обладнання.
Комбіноване – доцільно при виконанні робіт високої точності, а також

при необхідності створення визначеного чи змінного в процесі роботи
направлення світла.
17
Місцеве освітлення може бути стаціонарним чи переносним.
Застосовувати тільки місцеве освітлення заборонено.
Як джерела штучного світла найчастіше використовуються лампи

розжарювання та газорозрядні лампи. Раціональне штучне освітлення повинно
забезпечувати нормальні умови для праці при дозволеній, з господарської
точки зору, витраті коштів, матеріалів та електроенергії.
‒ Вентиляція виробничих приміщень.
Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених

для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування
виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного
середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам.
Вентиляція класифікується за такими ознаками:
і за способом переміщення повітря – природна, штучна (механічна) та

суміщена;
і за напрямком потоку повітря – припливна, витяжна, припливно-витяжна;
і за місцем дії – загальнообмінна, місцева, комбінована;
і за часом дії – робоча та аварійна.
Природна вентиляція - система вентиляції, переміщення повітря при якій

здійснюється завдяки виникаючій різниці тисків усередині і зовні приміщення.
Природна вентиляція відбувається в результаті теплового і вітрового напору.
Тепловий напір обумовлений різницею температур, а значить і густини
внутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий напір обумовлений тим, що при
обдуванні вітром будівлі, з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск,
і підвітряної – розріджений. Природна вентиляція може бути неорганізованою і

організованою. При неорганізованій вентиляції об`єми повітря, що надходять та
вилучаються із приміщення, є не регламентованими, а сам повітрообмін залежить
від випадкових чинників (напрямку та сили вітру, температури зовнішнього та
внутрішнього повітря). Неорганізована природна вентиляція включає
інфільтрацію – просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях,
перекриттях та провітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та
кватирок. Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в
стіні будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у
верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарі) для видалення
відпрацьованого повітря. Для регулювання надходження та видалення повітря
передбачено перекривання на необхідну величину аераційних
18
отворів та ліхтарів. Це особливо важливо в холодну пору року. Перевагою
природної вентиляції є її дешевизна та простота експлуатації. Основний її недолік
в тому, що повітря надходить в приміщення без попереднього очищення, а
видалене відпрацьоване повітря також не очищується і забруднює довкілля.
Неорганізована природна вентиляція – інфільтрація (природне

провітрювання) – здійснюється зміною повітря в приміщеннях через нещільності
‒ елементах будівельних конструкцій завдяки різниці тиску зовні й усередині

приміщення. Такий повітрообмін залежить від ряду випадкових факторів (сили і
напрямку вітру, різниці температур зовнішнього і внутрішнього повітря, площі,
через яку відбувається інфільтрація). Для житлових будинків інфільтрація досягає
0,5- 0,75 , а в промислових будинках 1-1,5 обсягу приміщень у годину.
Штучна (механічна) вентиляція дає можливість очищувати повітря перед

його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля
місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати,
зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону.
Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного

мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об`ємі робочої зони
приміщення. В умовах промислового виробництва найбільш розповсюджена
припливно-витяжна система вентиляції із загальним припливом в робочу зону
та місцевою витяжкою шкідливих речовин безпосередньо з місць їх утворення.
Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною. Місцева

припливна вентиляція, виконується у вигляді повітряних душів, повітряних та
повітряно-теплових завіс. Забезпечує створення потрібних параметрів
повітряного середовища в обмеженому просторі.
Природна та штучна вентиляції повинні відповідати наступним

санітарно-гігієнічним вимогам:
5. створювати в робочій зоні приміщень нормовані параметри

повітряного середовища;
6. не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом

засмоктування забрудненого повітря з суміжних приміщень;
7. не створювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження;
8. бути доступними для управління та ремонту під час експлуатації;
9. не створювати під час експлуатації додаткових незручностей, бути

економічними, вибухопожежобезпечними, не заважати використовувати
технологічні операції.
19
Кондиціонування повітря — це створення та автоматичне підтримування в
приміщенні заданих або таких, що змінюються за певною програмою
метеорологічних умов, які є найбільш сприятливими для працівників чи для
нормального протікання технологічного процесу. Кондиціонування повітря
може бути повним та неповним. Повне Кондиціонування повітря передбачає
регулювання температури, вологості, швидкості руху повітря, а також
можливість його додаткового оброблення (очищення від пилу, дезінфекції,
дезодорації, озонування). При неповному кондиціонуванні регулюється лише
частина параметрів повітря.
Кондиціонування повітря здійснюється кондиціонерами, які підрозділяються

на центральні та місцеві. Центральні кондиціонери призначені для обслуговування
великих за розмірами приміщень. Оброблення повітря проводиться в одному
центрі, що розташований поза приміщеннями, в яких здійснюється
Кондиціонування і зв'язаного з останніми каналами для подачі та рециркуляції
повітря. Місцеві кондиціонери мають малу продуктивність і встановлюються
безпосередньо в невеликих приміщеннях. Такі кондиціонери, зазвичай, працюють
на зовнішньому повітрі за, так званою, припливною схемою.
5. Захист від шуму, ультра- та інфразвуку, вібрації.
Шум – будь-який несприятливий звук, який діє на людину. Це

сполучення звуків різної частоти та інтенсивності.
фізичної точки зору звук являє собою механічне хвильове коливання

пружного середовища, яке супроводжується виникненням надлишкового
тиснення, яке сприймається людиною через слуховий орган у діапазоні частот
(16 – 20) кГц.
По своєму походженню шум поділяється на :
‒ механічний;
‒ аерогідродинамічний (виникає в наслідок нестаціонарних процесів в

рідинах або газах);
‒ електромагнітний (в наслідок дії змінних електромагнітних сил, які

призводять до коливань деяких вузлів та елементів машин та механізмів).
Основними фізичними характеристиками шуму є P, I i f. Орган слуху
здатний сприймати звуки з інтенсивністю 10-12 – 102 Вт/м2 (при f=1000 Гц). Ці
значення є порогові (щодо звукового тиснення), але вони залежать від частоти
звука і від індивідуальних властивостей людини.
Шум – загально біологічний подразник (в деяких умовах може впливати на

всі органи та системи людини). Шум має вплив на різні відділи головного мозку,
20
порушуючи нормальні процеси нервової діяльності. Характерне: стомлювання,
апатія, роздратованість, погіршення пам’яті, слабкість).
Шум великої інтенсивності призводить до змін у серцево-судинній

системі, що супроводжуються порушеннями тонусу та ритму серцевих
скорочень, та до змін артеріального кров’яного тиснення.
Під впливом шуму порушується нормальне функціонування шлунка

(зменшується кількість шлункового соку, змінюється кислотність, виникає
гастрит та язва шлунку).
останні роки було встановлено вплив шуму на орган зору ( зменшується

стійкість ясного бачення та гострота зору, погіршується кольоросприймання).
Шум призводить до порушення процесів обміну.
Переривчастий та імпульсний шум порушують точність виконання

операцій, погіршують процес сприймання та засвоєння інформації. Найбільш
чутливими до шуму є такі операції: складання та збір інформації, мислення.
Під дією шуму відбувається зменшення продуктивності праці на

підприємстві, збільшення кількості браку, створення небезпечності .
Тому заходи по боротьбі з шумом мають велике економічне та оздоровче

значення.
Шкідливість шуму як фактора виробничого середовища і середовища

життєдіяльності людини приводить до необхідності обмежувати його рівні.
Санітарно-гігієнічне нормування шумів здійснюється згідно (ДСН 3.3.6.037-99),
6. основному, двома способами – методом граничних спектрів (ГС) і методом

рівня звуку.
Метод граничних спектрів, який застосовують для нормування

постійного шуму, передбачає обмеження рівнів звукового тиску в октавних
смугах із середніми геометричними частотами 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000;
2000; 4000 і 8000 Гц. Сукупність цих граничних октавних рівнів називають
граничним спектром. Позначають той чи інший граничний спектр рівнем його
звукового тиску на частоті 1000 Гц. Метод рівнів звуку застосовують для
орієнтовній гігієнічний оцінки постійного шуму та визначення непостійного
шуму, наприклад, зовнішнього шуму транспортних засобів, міського шуму.
Вимірюють рівень звуку в децибелах А (дБА) шумоміром із стандартною
коректованою частотною характеристикою, в якому за допомогою відповідних
фільтрів знижена чутливість на низьких та високих частотах.
Відповідно до ГОСТ 12.1.003 – 83 захист від шуму повинен досягатися

шумобезпечною технікою, застосуванням засобів та методів колективного
захисту (ГОСТ 12.1.029 – 30); засобів індивідуального захисту (ГОСТ 12.4.051
– 78), та будівельно-акустичними методами.
Одиниця рівня сили звуку — бел (Б), прийнята на честь фізика О. Г. Белла
(1847— 1922 рр.), який вважається винахідником телефону. Оскільки орган
21
слуху людини спроможний розрізняти зміни рівня сили звуку на 0,1 Б, то на
практиці, як одиниця рівня сили звуку, в основному, використовується децибел
(дБ) — десята частина бела (Б):
Сприйняття звуку органом слуху людини залежить не лише від його

кількісних характеристик (звукового тиску чи інтенсивності), але й від його
«якості» (частоти). Тому рівень сили звуку (шуму) та гучність — це різні
поняття. Рівень сили звуку визначає лише фізичну величину сили звуку
незалежно від його частотної характеристики. Рівень гучності враховує ще й
фізіологічні особливості сприйняття, тобто різну чутливість органа слуху до
звуків різної частоти Найбільш чутливе наше вухо до звуків частотою 2000—
4000 Гц.
Для створення шумобезпечної техніки на стадії її проектування повинні

використовуватись методи, які знижують шум в самому джерелі. Їх
підрозділяють на методи:
‒ що знижують збудження шуму;

‒ що знижують звуковипромінюючу здатність джерела.
Зниженняаеродинамічногошумудосягаєтьсяпокращенням
аеродинамічних характеристик конструктивних елементів, наприклад –

плазмотрона.
Зниження електромагнітного шуму досягається вибором оптимальних

розмірів, технологій і якості виготування магніто проводів, підбором значень
магнітної індукції та ін.
Для зниження звуковипромінюваючої здатності джерела, його поверхню

покривають демпріруючими матеріалами, які мають велике внутрішнє тертя.
Найбільш розповсюджені жорсткі покриття з пружних в’язких матеріалів
(лінолеума, мастик).
До числа архітектурно-плануючих засобів із зниження шуму в цехах

належать: раціональне планування територій підприємства (при яких об’єкти, які
потребують захисту від шуму – лабораторії, КБ, ВЦ – максимально віддалені від
шумових устаткувань і приміщень), раціональне по поверхове планування
будинків і розміщення устаткування, що генерує шум, розміщення робочих місць і
організація транспортних потоків, створення шумозахисних зон.
Акустичні засоби – це засоби захисту від шуму на шляху його
розповсюдження. До них у першу чергу відносяться звукоізоляція і
звукопоглинання. Метод звукоізоляції засновано на відбитті звукової хвилі, яка
падає на огорожу (стіни, кожухи, екрани).
Цікавим та принципово новим методом зниження шуму є метод активного

шумопригнічення. Він заснований на створенні “антизвуку” тобто рівного за
рівнем і протилежного по фазі звука. В наслідок інтерференції основного звуку
22
т
а
а
н
т
и
з
в
у
к
у
,
в
д
е
я
к
и
х
м
і
с
ц
я
х
п
р
и
м
і
щ
е
н
н
я
м
о
ж
л
и
в
о
с
т
в
о
р
и
т
и
з
о
н
и
т
и
ш
і.
Ц
е
й
м
е
т
о
д
є
е
ф
е
к
т
и
в
н
и
м
д
л
я
п
р
и
г
н
і
ч
е
н
н
я
т
о
н
а
л
ь
н
и
х
ш
у
м
і
в
.
місці, де треба зменшити шум, встановлюють мікрофон, сигнал від

якого перетворюється в електричний, надходить на фазоінвертор і далі на
підсилювач та динаміки, що встановлюють визначеним чином. Вже
розроблений комплекс апаратури для інтерференції шумопригнічення.
Для захисту працівників від шуму також використовуються засоби

індивідуального захисту, які дозволяють знизити рівень сприймання звуку на 10
– 45 дБ, причому найбільш значні глушіння спостерігаються в області високих

частот.
Наближено дію шуму різних- рівнів можна охарактеризувати наступним
чином.
Шум до 50 дБА, зазвичай, не викликає шкідливого впливу на людину в

процесі її трудової діяльності.
Шум з рівнем 50—60 дБА може викликати психологічний вплив, що

проявляється у погіршенні розумової діяльності, послабленні уваги, швидкості
реакції, утрудненні роботи з масивами інформації тощо.
При рівні шуму 65—90 дБА можливий його фізіологічний вплив: пульс
учащається, тиск крові підвищуються, судини звужуються, що погіршує
постачання органів кров'ю.
Дія шуму з рівнем 90 дБА і вище може призвести до функціональних

порушень в органах та системах організму людини: знижується слухова
чутливість, погіршується діяльність шлунку та кишківника, з'являється відчуття
нудоти, головний біль, шум у вухах.
При рівні шуму 120 дБА та вище здійснюється механічний вплив на орган
слуху, що проявляється у порушенні зв'язків між окремими частинами
внутрішнього вуха, можливий навіть розрив барабанної перетинки. Такі високі
рівні шуму впливають не лише на органи слуху, а й на весь організм. Звукові
хвилі, проникаючи через шкіру, викликають механічні коливання тканин
організму, внаслідок чого відбувається руйнування нервових клітин, розриви
мілких судин тощо.
Отже, шкідливі та небезпечні наслідки дії шуму проявляються тим більше,

чим вищий рівень сили звуку та триваліша його дія.
На основі даних про особливості впливу шуму на організм людини

проводять гігієнічне нормування його параметрів.
Засоби індивідуального захисту поділяють на:
• протишумові укладки (закривають вушну раковину зовні);

23
• протишумові навушники (перекривають слуховий прохід);
• протишумові каски і шоломи (закривають всю голову і застосовуються у
сполученні з навушниками і протишумовими костюмами).
Засоби колективного захисту від шуму подібно до віброзахисту

поділяються за такими напрямками:
— зменшення шуму в самому джерелі;

— зменшення шуму на шляху його поширення;
— організаційно-технічні заходи;
— лікувально-профілактичні заходи.
Організаційно-технічні засоби захисту від шуму передбачають:

застосування малошумних технологічних процесів та устаткування, оснащення
шумного устаткування засобами дистанційного керування, дотримання правил
технічної експлуатації, проведення планово-попереджувальних оглядів та
ремонтів.
До заходів лікувально-профілактичного характеру належать попередній та

періодичні медогляди, використання раціональних режимів праці та відпочинку
для працівників шумних дільниць та цехів, допуск до «шумних» робіт з 18
років тощо.
Засоби та заходи колективного захисту, що зменшують шум на шляху його

поширення підрозділяються на архітектурно-планувальні та акустичні.
Архітектурно-планувальні заходи щодо захисту від шуму передбачаються

при проектуванні, реконструкції та експлуатації підприємства (цехів, дільниць).
Вони дозволяють зменшити вплив виробничих шумів на працівників нешумних
виробництв та мешканців житлових масивів, що розташовані поруч з під-
приємством.
Ультразвук
Ультразвук можна розглядати як механічні коливання природного
середовища, які мають однакову із звуком фізичну природу, але відрізняються
більш високою частотою.
Специфічною особливістю УЗ є можливість розповсюдження

ультразвукових коливань, які направлені пучком, що дозволяє створювати
великий ультразвуковий тиск на невеликій площі. Ця властивість обумовила
широке використання УЗ для очищення, сушіння, технічного контролю.
Джерелом ультразвуку є устаткування, в якому генеруються УЗ

коливання для виконання технологічних операцій (УЗ зварювання,
дефектоскопія, очищення і т.і.), а також устаткування і техпроцес, при
експлуатації якого УЗ виникає як супутній фактор (плазмове різання та
зварювання, напилення, дифузійне зварювання, кисневе різання).
24
Ультразвуковий діапазон поділяється на низькочастотні коливання (1.12
4) - 1 105 Гц), які розповсюджуються у повітрі та контактним шляхом і

високочастотні коливання (1 105 – 1 109 Гц), які розповсюджуються тільки
контактним шляхом. Промислове устаткування працює в основному з УЗ
частотою 18 – 70 кГц.
Основними параметрами є :
УЗ тиск;
інтенсивність;
частоти.
При розповсюдженні у різних середовищах УЗ хвилі вбираються тим

більш, чим вище їх частота. Тому НЧ і УЗ добре поширюються у повітрі, а УЗ
практично не розповсюджується. В пружних середовищах (вода, метал і т.і.).
УЗ мало поглинає і поширює на великі відстані. При вбиранні УЗ має місце
нагрівання середовища.
УЗ діє на людину в наступних випадках:
 при його розповсюдженні за допомогою повітря (часто разом з шумом);
 при безпосередньому контакті з рідкими та твердими тілами, в яких
поширюється (контактна дія).
Явище контактної дії найбільш безпечно застосовується у медицині.

Вплив УЗ може викликати ураження периферичної нервової і судинної
системи людини у місцях контакту (вегетативний поліневрит, м’язова слабкість

пальців, плечей та передпліччя).
При тривалій дії НЧ і УЗ можуть відбуватися функціональні розлади

центральної і периферійної нервової системи, серцево-судинної системи,
слухового та вестибулярного апарату.
На відміну від шуму УЗ має менший вплив на слухову функцію, але

призводить до значних відхилень від норми вестибулярної функції, больової
чутливості, терморепресії.
Нормування УЗ проводиться у відповідності до ГОСТ 12.1.003 – 83, згідно

з яким встановлені допустимі рівні звукового тиску у третьоктавних повних
частотах з середньо номінальним значенням.
Характеристикою УЗ, який розповсюджується контактним шляхом, є

пікове значення віброшвидкості (м/с) у частотному діапазоні 1105 – 1109 кГц
або його логарифм.
Рівні УЗ у зонах контакту рук та інших частин тіла операторів з робочими

органами приладів та устаткування, що є допустимі, не повинні перевищувати
110 дБ.
Для колективного захисту від УЗ використовують наступні заходи:
 зменшення шкідливого випромінювання у джерелі;
25
 локалізація дії ультразвуку за допомогою конструктивних і планувальних
рішень;
 організаційно-профілактичні заходи.
Для зменшення кількості шкідливого випромінювання у джерелі

рекомендується підвищувати робочі частоти джерел (не менш 18 кГц) УЗ, що
забезпечує в інтенсивності УЗ на робочих місцях і виключає випромінювання
звукової енергії.
Для локалізації УЗ обов’язковим є використання звукоізольованих

кожухів або екранів, які звичайно виготовляються з сталевого або
дюралюмінієвого листа, товщина якого складає 0.7 – 1 мм., внутрішня поверхня
кожуху повинна бути обклеєна гумою або тонким (5 – 10мм.) шаруватим
матеріалом, що вбирає звук ( можна досягти ефекту 50 – 70 дБ).Можливе
використання еластичних кожухів з 2 – 3 шарів гуми загальною товщиною 4 – 5
мм. Між робочими місцями та обладнанням встановлюють екрани з прозорих
матеріалів. Контрольно-планувальні рішення вимагають застосування
дистанційного керування і систем планування, розміщення УЗ устаткування в
спеціальних приміщеннях, кабінах, загорожах.
Контактна дія УЗ може бути виключена шляхом автоматизації

виробничих процесів і застосування дистанційного керування.
Використовують спецінструмент з вібраційною сіткою і захисні

рукавички, якщо в цьому є потреба.
Організаційно-профілактичні заходи складаються з проведення

інструктажів і встановлення раціональних розпорядків щодо праці та
відпочинку.
Для індивідуальних засобів захисту використовуються протишуми.
УЗ устаткування повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003 – 74.

Контроль - на висоті 1.5 м, на відстані 0.5 м. від устаткування у 44 точках по
контуру.
Інфразвук
Механічні коливання природного середовища до 20 Гц. Характеристики –

ті ж самі, що і для шуму та 3природні джерела: землетрус, вулкан, морські бурі.
У виробничих умовах 13 виникає при роботі тихохідних машин і механізмів,

що мають великі габарити, а також компресорів, вентиляторів, які здійснюють
зворотно-поступальні або обертальні рухи з частотою до 20 Гц.
Інфразвук добре розповсюджується у повітрі та передається на великі

відстані.
Інфразвук має негативний вплив на весь організм, у тому числі і на

органи слуху (біль у вухах, зниження слухової чутливості на усіх частотах).
26
І
н
ф
р
а
з
в
у
к
с
п
р
и
й
м
а
є
т
ь
с
я
о
р
г
а
н
із
м
о
м
я
к
ф
із
и
ч
н
е
н
а
в
а
н
т
а
ж
е
н
н
я:
в
и
н
и
к
а
є
с
т
о
м
л
е
н
н
я,
г
о
л
о
в
н
и
й
б
і
л
ь,
з
а
п
а
м
о
р
о
ч
е
н
н
я,
в
е
с
т
и
б
у
л
я
р
н
і
п
о
р
у
ш
е
н
н
я,
з
н
и
ж
у
є
т
ь
с
я
г
о
с
т
р
о
т
а
з
о
р
у,
п
о
р
у
ш
у
є
т
ь
с
я
п
е
р
и
ф
е
р
і
й
н
и
й
к
р
о
в
о
о
б
іг
,
з’
я
в
л
я
є
т
ь
с
я
п
о
ч
у
т
т
я
с
т
р
а
х
у.
Т
я
ж
кі
с
т
ь
в
п
л
и
в
у
з
а
л
е
ж
и
т
ь
ві
д
д
іа
п
а
з
о
н
у
ч
а
с
т
о
т
и
,
р
ів
н
я
з
в
у
к
о
в
о
г
о
т
и
с
к
у
т
а
т
р
и
в
а
л
о
с
ті
д
ії
.
Інфразвук з рівнем коливань 150 дБ та більш зовсім не переноситься

організмом (впливає на органи травлення, функції гам мозку, ритм серцевих
скорочень, непритомність, втрату зору та слуху, порушення дихання (6.9 Гц).
Особливо несприятливі наслідки при частоті 2 – 15 Гц, що пов’язано з

виникненням резонансних явищ в організмі людини, найбільш небезпечною
частотою є частота 7 Гц, так як можливе спів падання з ритмом біотопів мозку.
Відповідно до СН 22 – 74 – 80 нормовані рівні 13 – тиск у відповідності повних

частот (2, 4, 8 і 16 Гц), а також 32 Гц (102 дБ).методи боротьби такі ж самі, як і
з низькочастотним шумом. Контроль здійснюється шумомірами ШВК – 1 з
фільтром Ф 3-2.
Вібрація
Під вібрацією розуміють механічні коливання твердого тіла. Вібрація

серед всіх видів механічних впливів для технічних об'єктів найбільш
небезпечна. За способом передачі на тіло людини вібрацію поділяють на
загальну, яка передається через опорні поверхні на тіло людини, та локальну,
котра передається через руки людини. У виробничих умовах часто
зустрічаються випадки комбінованого впливу вібрації – загальної та локальної.
Загальна вібрація передається на тіло людини, яка сидить або стоїть,

переважно через опорні поверхні — сидіння, підлогу. Локальна вібрація
передається через руки працюючих при контакті з ручним механізованим
інструментом, органами керування машинами та обладнанням, деталями, які
обробляються і т. п. Можлива також одночасна дія загальної та локальної
вібрації. Наприклад, при роботі на дорожньо-будівельних машинах на руки
передається локальна вібрація від органів керування, а на все тіло — від
машини через сидіння.
Вібрація викликає порушення фізіологічного та функціонального станів
людини. Стійкі шкідливі фізіологічні зміни називають вібраційною хворобою.
Симптоми вібраційної хвороби проявляються у вигляді головного болю, заніміння
пальців рук, болю в кистях та передпліччі, виникають судоми, підвищується
чутливість до охолодження, з'являється безсоння. При вібраційній хворобі
виникають патологічні зміни спинного мозку, серцево-судинної системи,
кісткових тканин та суглобів, змінюється капілярний кровообіг.
Загальну вібрацію за джерелом її виникнення поділяють на:
- транспортну, котра виникає внаслідок руху по дорогах;
27
- транспортно-технологічну, котра виникає при роботі машин, які
виконують технологічні операції в стаціонарному положенні або при
переміщенні по спеціально підготовлених частинах виробничих
приміщень, виробничих майданчиків;
- технологічну, що впливає на операторів стаціонарних машин або
передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації.
Гігієнічне нормування вібрацій забезпечує вібробезпеку умов праці Дія
вібрації на організм людини визначається наступними її характеристиками:
інтенсивністю, спектральним складом, тривалістю впливу, напрямком дії.
Показниками інтенсивності є середньоквадратичні або амплітудні

значення віброприскорення, віброшвидкості або віброзміщення, виміряні на
робочому місці. Для оцінки інтенсивності вібрації поряд з розмірними
величинами використовується логарифмічна децибельна шкала. Це пов'язано з
широким діапазоном зміни параметрів, при котрих вимірювання їх лінійною
шкалою стає практично неможливим. Особливість цієї шкали – відлік значень
від порогового початкового рівня. Децибел – математичне безрозмірне поняття,
котре характеризує відношення двох незалежних однойменних величин:
L  20 lg  ,
0
Де  – вимірюваний кінематичний параметр вібрації (віброзміщення,

віброшвидкість, віброприскорення);
0 – початкове (порогове) значення відповідного параметра. Для

гармонійної вібрації з частотою  логарифмічні рівні віброзміщення Lu та La
віброприскорення Ьа визначаються через логарифмічний рівень віброшвидкості
Lv:
La= Lv+20lg-60
Lu= Lv -20lg+60
Гігієнічну оцінку вібрації, що діє на людину у виробничих умовах, згідно
з ГОСТ 12.1.012-90 здійснюють за одним з наступних методів:

- частотним (спектральним) аналізом нормованого параметра;
- інтегральною оцінкою за частотою нормованого параметра;
- дозою вібрації.
Гігієнічною характеристикою вібрації є нормовані параметри, вибрані в
залежності від застосовуваного методу її гігієнічної оцінки.
Гігієнічною характеристикою вібрації є нормовані параметри, вибрані в

залежності від застосовуваного методу її гігієнічної оцінки.
При частотному (спектральному) аналізі нормованими параметрами є

середні квадратичні значення віброшвидкості u, їх логарифмічні рівні Lu або
28
в
і
б
р
о
п
р
и
с
к
о
р
е
н
н
я
д
л
я
л
о
к
а
л
ь
н
о
ї
в
і
б
р
а
ц
ії
в
о
к
т
а
в
н
и
х
с
м
у
г
а
х
ч
а
с
т
о
т,
а
д
л
я
з
а
г
а
л
ь
н
о
ї
в
і
б
р
а
ц
ії
–
в
о
к
т
а
в
н
и
х
а
б
о
1
/
3
о
к
т
а
в
н
и
х
с
м
у
г
а
х
ч
а
с
т
о
т.
Гігієнічні норми вібрації, що діє на людину у виробничих умовах вста-

новлені для тривалості 480 хв. (8 год). При дії вібрації, яка перевищує гранично
допустимий рівень, сумарний час її дії протягом робочої зміни повинен бути
меншим. У табл. 12.1 наведено допустимий сумарний час дії локальної вібрації
в залежності від перевищення її гранично допустимого рівня.
Таблиця 12.1
Допустимий сумарний час дії локальної вібрації в залежності

від перевищення її гранично допустимого рівня
Перевищення
гранично
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
допустимого рівня
вібрації, дБ
Допустимий
сумарний час дії 384 302 240 191 151 120 95 76 60 48 38 30
вібрації за зміну, хв.
Загальні методи боротьби з вібрацією базуються на аналізі рівнянь,

котрі описують коливання машин у виробничих умовах і класифікуються
наступним чином:
 зниження вібрацій в джерелі виникнення шляхом зниження або усунення

збуджувальних сил;
 відлагодження від резонансних режимів раціональним вибором
приведеної маси або жорсткості системи, котра коливається;
 вібродемпферування – зниження вібрацій за рахунок сили тертя
демпферного пристрою, тобто переведення коливної енергії в тепло;
 динамічне гасіння – введення в коливну систему додаткових мас або
збільшення жорсткості системи;
 віброізоляція – введення в коливну систему додаткового пружного зв'язку,
з метою послаблення передавання вібрацій, суміжному елементу
конструкції або робочому місцю;
 використання індивідуальних засобів захисту.
Для вимірювання вібрацій широко використовуються електричні
вібровимірювальні прилади, принцип дії котрих базується на перетворенні
29
кінематичних параметрів коливного руху в електричні величини, котрі
вимірюються та реєструються за допомогою електричних приладів.
Вібровимірювальними приладами з датчиками можна вимірювати вібрації
в багатьох точках, їх перевага – дистанційність вимірювання параметрів

вібрації, проста будова, відсутність інерційності.
Кількість вимірювань параметрів вібрації повинна бути не менше трьох

для кожної октавної смуги частот. Вимірювальними параметрами вібрації є
пікові або середньоквадратичні значення віброзміщення, віброшвидкості або
віброприскорення в октавних або 1/3-октавних смугах частот.
4. Причини нещасних випадків, пов’язаних з дією електричного струму

Згідно аналізу виробничого травматизму, нещасні випадки унаслідок ураження
електричним струмом складають лише 0,5 ‒ 1% від загальної кількості нещасних
випадків, однак вони становлять 20 ‒ 40% від загальної кількості нещасних випадків зі
смертельними наслідками.
Серед основних причин нещасних випадків, пов’язаних з дією електричного

струму, експерти виділяють наступні:
випадкове доторкання до струмопровідних частин електрообладнання, що

перебувають під напругою;
несправність захисних засобів, якими потерпілий доторкається до

струмопровідних частин електрообладнання;
поява напруги на металевих частинах електрообладнання (огорожах, карнизах,

кожухах) у результаті пошкодження ізоляції струмоведучих частин електрообладнання,
замикання на землю тощо;
поява напруги на відключених частинах електрообладнання в результаті

помилкового його включення, замикання струмоведучих частин, розряд блискавки;
виникнення крокової напруги на поверхні землі або підлоги, на якій стоїть людина,
• результаті замикання проводу на землю, несправності заземлення.

Значний відсоток летальних нещасних випадків унаслідок ураження електричним
струмом спеціалісти пояснюють тим, що:
електричний струм неможливо виявити ні за зовнішнім виглядом, ні за звуком, ні

за запахом;
швидкість ураження практично миттєва, тому людина, як правило, не спроможна
самостійно звільнити себе від проводів або деталей електрообладнання, які знаходяться
під напругою;
усвідомлення небезпеки відбувається занадто пізно, коли вже не можна самостійно
‒ свідомо вжити дій захисту, оскільки при проходженні небезпечного струму м’язи
скорочуються з такою силою, що людина не може самостійно відірватися від
струмопровідних частин електрообладнання, а параліч дихальної системи призводить до
того, що людина не може покликати на допомогу;
електричний струм, проходячи через тіло людини, може спричиняти термічну,

електролітичну, механічну та біологічну дії.
2. Дія електричного струму на організм людини. Види уражень
Електричний струм, проходячи через живий організм, спричиняє термічну,

електролітичну, біологічну і механічну (динамічну) дії.
В результаті термічної дії струму тканини організму нагріваються і виникають
опіки.
Електролітична дія струму призводить до розкладу молекул рідин внутрішнього

середовища організму на іони і спрямованого руху катіонів до катоду, аніонів до аноду,
що супроводжується порушенням гомеостазу.
Біологічна дія струму виражається у порушенні біологічних процесів у живому

організмі (передачі нервових імпульсів, дихання, роботи серця).
Механічна дія струму полягає в ушкодженні (розриві, розшаруванні) різних

тканин організму, у тому числі шкіри, м’язової тканини, стінок кровоносних судин,
нервів, можливі вивихи суглобів і навіть переломи кісток.
Патофізіологічний стан, спричинений проходженням електричного струму через

тіло людини або тварини, називають ураженням електричним струмом (згідно із
Правилами улаштування електроустановок (далі ПУЕ) (Наказ Міністерства енергетики та
вугільної промисловості України №476 від 21.07.2017).
Виділяють два види ураження: електрична травма (електротравма) й електричний
удар.
Електротравма ‒ травма, викликана дією електричного струму або електричної
дуги (згідно ГОСТ 12.1.009-76 ССБП Електробезпека. Терміни та визначення) (втратить
чинність 01.01.2019).
Різновидами електротравм є: електричні опіки, електроофтальмія, електричні

знаки, металізація шкіри і механічні пошкодження.
Електричні опіки складають більше 65% електротравм. Вони можуть бути

поверхневими (ураження шкіри) та глибокими (ураження шкіри і більш глибоких тканин
тіла). Залежно від умов виникнення електричні опіки поділяють на:
‒ струмові (або контактні) (виникають при безпосередньому контакті людини з

джерелом струму, коли струм значної сили при напрузі до 1 кВ проходить через певну
ділянку тіла людини й електрична енергія перетворюється у теплову);
‒дугові опіки (є наслідком дії електродуги, яка виникає між тілом людини і
частиною електроустановки напругою понад 1 кВ, і температура якої близько 3500 °С);
‒змішані опіки (в результаті одночасної дії на тіло людини як електричного

струму, так і електродуги).
Електричні опіки бувають 4-х ступенів:
‒ 1-й ступінь – почервоніння шкіри;
‒ 2-й ступінь – утворення пухирців;

‒ 3-й ступінь – змертвіння шкіри;
‒ 4-й ступінь – обвуглювання тканин.

Контактний струм великої сили викликає важкі опіки в місцях входу і виходу (опіки
т або II ступеня), а електродуга, як правило, призводить до глибокого відмирання й

обвуглювання тканин (опіки III або IV ступеня).
Електроофтальмія ‒ запалення кон’юнктиви, слизової оболонки повік, іноді

рогівки ока, що виникають під дією ультрафіолетового випромінювання електродуги.
Виявляється через 2 – 5 годин після опромінення (почервоніння, гнійні виділення, спазми
повік, часткове осліплення). Лікування триває кілька днів, у випадку запалення рогівки ‒
складне і тривале.
Електричні знаки – це чітко окреслені на тілі людини плями сірого, блідо-жовтого

або жовтого кольору круглої чи овальної форми глибиною до 1 – 1,5 мм. Вони, як
правило, безболісні і швидко зникають.
Електрометалізація шкіри – проникнення у верхні шари шкіри відкритих ділянок

тіла дрібних частинок металу, що розплавився під дією електродуги. Уражена ділянка має
шорстку поверхню і є болючою.
Механічні пошкодження виникають в результаті різких мимовільних судорожних

скорочень м’язів під дією струму, що проходить через тіло людини (див. механічна дія
струму). До цього ж виду травм відносять удари, переломи, викликані падінням людини з
висоти, ударами об предмети в резуль таті мимовільних рухів або при втраті свідомості
при дії струму. Механічні пошкодження, як правило, вимагають тривалого лікування.
Електричний удар – збудження живих тканин організму електричним струмом,

яке проявляється мимовільним судомним скороченням м’язів або іншими розладами.
Видимі зовнішні ушкодження не спостерігаються.
Залежно від наслідків ураження електричні удари бувають 4-х ступенів:

‒ 1-й ступінь – судомні скорочення м’язів без втрати свідомості;
‒2-й ступінь – судомні скорочення м’язів з втратою свідомості, але дихання і

робота серця не порушуються;
‒ 3-й ступінь – втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності або дихання;

‒ 4-й ступінь – електричний шок та клінічна смерть.
Електричний шок – важка своєрідна нервово-рефлекторна реакція організму на

сильне подразнення електричним струмом, що супроводжується глибокими розладами
кровообігу, дихання, обміну речовин, нервової системи та інших систем організму. Має дві
фази: 1) фаза збудження (немає реакції на біль, підвищується артеріальний тиск,
зберігається свідомість); 2) фаза гальмування (зниження артеріального тиску, втрата
свідомості, клінічна смерть).
Клінічна смерть – короткочасний перехідний стан від життя до смерті, який

наступає з моменту припинення діяльності серця та легень і триває до початку загибелі
клітин кори головного мозку (у більшості випадків 4 ‒ 6 хв., у випадку дії електричного
струму може становити 7 ‒ 8 хв.). Спостерігається відсутність пульсу, дихання, реакції на
біль, різке розширення зіниць очей і відсутність реакції на світло.
Якщо потерпілого не звільнити негайно від дії електричного струму і не надати

екстреної долікарської допомоги (штучне дихання, непрямий масаж серця), настає
біологічна смерть.
Бiологiчна, або істинна, смерть – необоротне явище, яке характеризується

зупинкою бiологiчних процесів у клітинах та тканинах i розкладом білкових структур.
Починається після закiнчення періоду клiнiчної смерті.
6) Фактори, які впливають на наслідки ураження людини електричним
струмом Ступінь впливу на людину електричного струму залежить від (згідно із ДСТУ
7237:2011 ССБП Електробезпека. Загальні вимоги та номенклатура видів захисту):
• величини і властивостей (видів) напруги, струму;

• частоти струму;
• тривалості впливу струму на організм;

• шляху струму через тіло людини;
• умов довкілля.
Величина напруги, під яку потрапляє людина, впливає на тяжкість ураження

електричним струмом у тій мірі, що зі збільшенням прикладеної напруги зменшується
опір тіла людини, а отже зростає величина струму, що проходить через тіло.
Однак, небезпечність дії струму при зростанні напруги залежить від його виду. Так,
при значенні напругу до 400 В постійний електричний струм у 4 ‒ 5 разів безпечніший,
ніж змінний (сила якого періодично змінюється з часом). В інтервалі напруг 400 – 600 В
небезпека постійного струму практично дорівнює небезпеці змінного струму з частотою
50 Гц, а при напрузі понад 600 В постійний струм стає більш небезпечним. Це
пояснюється тим, що постійний струм порівняно зі змінним такого ж значення спричинює
більшу термічну дію, а змінний – біологічну (за рахунок пульсації напруги).
Величина струму, який проходить через тіло людини, є основним уражаючим

фактором. За силою та ступенем ураження струми поділяються на відчутний,
невідпускаючий, фібриляційний. Найменші значення цих струмів, які викликають
ураження, називаються пороговими. Так:
• пороговий відчутний струм – найменше значення струму, яке викликає відчуття

подразнення (0,5 – 1,5 мА для змінного струму (легке пощипування, свербіння шкіри) і 5 ‒
7 мА для постійного (нагрівання шкіри));
• пороговий невідпускаючий струм – найменше значення струму, яке викликає

судомні скорочення м’язів рук, що затискають провідник, котрі подолати людина не може
(10 – 15 мА для змінного струму);
При постійному струмі невідпускаючих струмів нема, оскільки людина при будь-
якому значенні струму може самостійно розціпити руку. Але в момент відриву виникають
больові скорочення м’язів, аналогічні за характером больовим відчуттям, які
спостерігаються при такому ж значенні змінного струму (50 Гц). Найбільше значення
постійного струму, при якому людина ще може витримати біль в момент відриву рук від
електродів, складає 50 ‒ 80 мА.
• пороговий фібриляційний струм – найменше значення струму, яке призводить

до паралічу дихання та фібриляції серця (хаотичних різночасових скорочень волокон
серцевого м’язу (фібрил), при яких серце не в змозі гнати кров по судинах)
(середнє порогове значення 100 мА при змінному струмі і 300 мА при постійному).
Якщо час проходження фібриляційного струму перевищує 1 с, як правило, настає

смерть.
Змінний та постійний струми силою більше 5 А викликають негайну зупинку

серця, минаючи стан фібриляції.
Експериментально встановлено, що якщо людина чітко усвідомлює загрозу

можливості потрапити під напругу, то у разі реалізації такої загрози значення порогових
струмів на 30 ‒ 50% вищі, ніж у випадку несподіваної дії струму, коли загроза не
усвідомлена.
Збільшення частоти струму (стосується змінного струму) теж супроводжується

зменшенням повного опору тіла людини, а отже збільшенням величини струму. Однак
закономірність зростання важкості ураження зі зростанням частоти спостерігається в межах
частот від 0 до 50 Гц. Подальше зростання частоти, не зважаючи на зростання величини
струму, що проходить через тіло, супроводжується зниженням небезпеки ураження, яка
повністю щезає при частоті 450 ‒ 500 кГц (не викликають смертельного ураження внаслідок
припинення роботи серця, легень). Але ці струми зберігають небезпеку опіку, тому знайшли
практичне застосування у медицині для прогрівання (діатермія).
Зростання тривалості впливу струму на організм теж збільшує тяжкість ураження,

оскільки опір тіла зменшується, а величина струму, що проходить через тіло, зростає.
Щодо опору тіла дії струму, то серед тканин людського організму найбільший
питомий об’ємний опір має шкіра. Таким чином, опір шкіри визначає опір тіла в цілому.
Підтвердженням цьому є різниця величин опору тіла у людей різної статі та віку (у жінок
він менший, ніж у чоловіків; у дітей менший, ніж у дорослих; у молодих менший, ніж у
літніх), що обумовлено різницею у величинах товщини та ступеня огрубіння верхнього
шару шкіри.
Опір шкіри різко знижується при ушкодженні її зовнішнього рогового шару, за

наявності на її поверхні вологи, забруднень. Впливають щільність і площа контактів, а
також, як зазначалось вище, величина прикладеної напруги, струму, частоти, тривалості
впливу.
Отже, опір шкіри, а отже і повний опір тіла людини є змінною величиною, а
залежність опору від різних факторів не є лінійною. Тому для зручності у розрахунках
небезпечної величини сили струму, що протікає через тіло людини при потраплянні під
електричну напругу частотою 50 Гц, електричний опір тіла людини умовно приймають
рівним 1 кОм (1000 Ом).
Шлях (або «петля») струму через тіло людини суттєво впливає на ступінь
ураження. Небезпека ураження особливо велика, коли струм проходить через життєво
важливі органи – серце, легені, головний мозок. До випадків з тяжкими та смертельними
наслідками призводять наступні «петлі» струму: «рука – рука», «права рука – ноги»; «ліва
рука – ноги». Найбільш небезпечні «петлі» струму – це «голова – руки», «голова – ноги»,
«рука – рука», а найменш небезпечним є шлях «нога – нога», що виникає при дії на
людину крокової напруги.
Індивідуальні особливості і стан організму людини (фізичний та

психофізіологічний) теж суттєво впливають на ступінь ураження електричним струмом.
Так, здорові й фізично міцні люди легше переносять електричні ураження, ніж слабкі й
хворі, з захворюваннями шкіри, серцево-судинної системи, залоз внутрішньої секреції.
Істотно підвищує чутливість до струму нервове збудження, депресії, у тому числі
викликані вживанням алкоголю, наркотиків.
Вплив умов довкілля на ступінь ураження людини електричним струмом, буде

розглянуто далі.
4. Класифікація приміщень та територій за ступенем небезпеки ураження
людей електричним струмом
Згідно із ПУЕ, щодо небезпеки ураження людей електричним струмом розрізняють:
3. приміщення без підвищеної небезпеки, в яких відсутні умови, що створюють

підвищену або особливу небезпеку (див. далі);
4. приміщення з підвищеною небезпекою, які характеризуються наявністю в

них однієї з умов, що створює підвищену небезпеку:
1) вологості (сире приміщення, в якому відносна вологість повітря тривалий час

перевищує 75 %) або струмопровідного пилу (приміщення, в якому за умовами
виробництва виділяється технологічний струмопровідний пил у такій кількості, що він
може осідати на проводах, проникати всередину машин, апаратів тощо);
2) струмопровідної підлоги (металева, земляна, залізобетонна, цегляна тощо);
3) високої температури (жарке приміщення, в якому під впливом різних теплових

випромінювань температура перевищує постійно або періодично (понад 1 добу) + 35 °С
(наприклад, приміщення із сушарками, сушильними і випалювальними печами, котельні
тощо));
можливості одночасного дотику людини до металоконструкцій будівель,

технологічних апаратів, механізмів тощо, які мають з’єднання з землею, з одного боку, і
до металевих корпусів електроустаткування – з іншого;
• особливо небезпечні приміщення, які характеризуються наявністю однієї з умов,

що створює особливу небезпеку:
особливої вологості (особливо сире приміщення, в якому відносна вологість

повітря наближена до 100 % (стеля, стіни, підлога і предмети, що є в приміщенні, покриті
вологою));
хімічно активного або органічного середовища (приміщення з хімічно активним
або органічним середовищем, в якому постійно або протягом тривалого часу є присутніми
агресивні пари, гази, рідини, утворюються відкладення або цвіль, що руйнують ізоляцію і
струмопровідні частини електроустаткування);
одночасно двох або більше умов підвищеної небезпеки (див. вище);
• території, де розміщено зовнішні електроустановки, які за рівнем небезпеки

ураження людей електричним струмом прирівнюються до особливо небезпечних
приміщень.
Електроустановка ‒ комплекс взаємопов’язаних машин, апаратів, ліній та

допоміжного обладнання (разом з будівлями і приміщеннями, в яких їх установлено),
призначених для виробництва, трансформації, передавання, розподілу електричної енергії
\ перетворення її в інший вид енергії (згідно із ПУЕ).

Зовнішня, або відкрита, електроустановка ‒ така, що не захищена будівлею від
атмосферного впливу. Як зовнішні розглядають електроустановки, захищені тільки
навісами, сітчастими огорожами тощо (згідно із ПУЕ).
В Умови ураження електричним струмом. Напруга дотику, напруга кроку

Ураження електричним струмом матиме місце у випадку ввімкнення людина в
електричну мережу.
Згідно із ПУЕ:
6. Електрична мережа ‒ сукупність електроустановок для передавання та

розподілу електричної енергії, що складається з підстанцій, розподільних пристроїв,
струмопроводів, повітряних та кабельних ліній електропередачі, які працюють на певній
території (згідно із ПУЕ).
7. Електромережi змінного струму класифікують:

‒ за напругою: до 1000 В (~220 В; ~380 В) та понад 1000 В (6, 10, 35, 110, 220 кВ і т.
п.);
13. за кiлькістю фаз: одно- та багатофазні;
14. за кiлькістю провідників: одно-, 2-, 3- та 4- пpовідні;
15. за режимом нейтpалі трансформатора напруги: з ізольованою та заземленою
нейтpаллю.
• Ізольована нейтраль – нейтраль генератора чи трансформатора, яка ізольована

від заземлювального пристрою або приєднана до нього через апарати з великим опором.
• Глухозаземлена нейтраль – нейтраль генератора або трансформатора, приєднана

до заземлювального пристрою безпосередньо або через малий опір (наприклад, через
трансформатори струму).
Ввімкнення людини в електричну мережу можливе у випадку:
• двофазного (двополюсного) дотику, тобто одночасного торкання до двох фазних

провідників мережі змінного струму;
• однофазного (однополюсного) дотику, тобто торкання до одного фазного

провідника мережі змінного струму;
• дотику до металевих неструмоведучих частин, які опинилось під напругою;
• наближення до струмоведучих частин, що перебувають під напругою, на

відстань, меншу за допустиму;
• попадання в зону розтікання струму.
Схема ввімкнення людини в електричну мережу визначає важкість ураження її

струмом. Розглянемо окремі випадки.
При двофазному дотику до проводів трифазної трипровідної мережі до тіла

людини буде прикладена найбільша у цій мережі напруга ‒ лінійна (U л), а сила струму, що
проходить через тіло людини (І люд), не залежить від схеми мережі, режиму нейтралі та
інших факторів і має найбільше значення:
л ф√ 3 220√ 3
= = = = 380 мА,
люд
де Rвз люд
люд
1000
де Ілюд ‒ сила струму, що проходить через тіло людини, А; Uл ‒ лінійна напруга мережі, В;
Rлюд ‒ опір тіла людини, Ом.
Струм перевищує пороговий фібриляційний, а шлях струму «руку ‒ рука» є дуже

небезпечним, що призводить до смерті.
Випадки двофазного дотику трапляються дуже рідко. До них можна віднести

роботи під напругою на електрощитах, заміна згорілого запобіжника на розподільному
щиті в будівлі, використання несправних захисних засобів ‒ діелектричних рукавиць з
проколами або розривом гуми, експлуатація електроустановок з неогородженими
струмоведучими частинами.
При однофазному дотику прикладена до тіла людини напруга не буде

перевищувати фазної, а тому сила струму, що проходить через тіло, є меншою, ніж при
двофазному дотику, і залежить від режиму нейтралі, опору ізоляції проводів, опору взуття
(Rвз), опору підлоги, на якій стоїть людина, та інших факторів.
Так, при однофазному дотику до проводу трифазної чотирипровідної мережі із

заземленою нейтраллю сила струму, що проходить через тіло, може бути обчислена за
формулою:
ф
люд
=
,
люд+ вз+ підл + 0
‒ опір взуття, Ом; Rпідл ‒ опір підлоги, Ом; R0 ‒ опір заземлення нейтралі трансформатора, Ом.
178 випадку, коли людина на ногах має струмопровідне взуття (вологе, підбите
металевими гвіздками), стоїть на землі, металевій підлозі або заземленій металевій
конструкції, тобто коли опори взуття і підлоги дуже близькі до нуля, а опір заземлення
нейтралі у багато разів менший за опір тіла людини і ним можна знехтувати, сила струму,
що проходить через тіло людини, буде рівна:
ф 220
люд = люд
=
1000
= 220 мА.
Струм перевищує пороговий фібриляційний, а отже є смертельно небезпечним.
Якщо людина має на ногах шкіряне взуття (Rвз = 100000 Ом) і стоїть на дерев’яній
підлозі (Rпідл = 30000 Ом), то:
220
= = 1,7 мА.
люд 1000+100000+30000
Таким чином, через тіло людини проходитиме відчутний струм.
При однофазному дотику до проводу трифазної трипровідної мережі з

ізольованою нейтраллю струм, що проходить через тіло в землю, а далі повертається до
джерела струму через опір ізоляції і ємності провідників мережі відносно землі, може
бути обчислений за формулою:
ф
люд = ,
ізол
+ + +
люд вз підл 3
ізол
де Rізол ‒ загальний опір ізоляції провідників мережі, Ом; 3 ‒ опір ізоляції одного фазного
провідника відносно землі, Ом.
4. випадку однофазного дотику до проводу трифазної трипровідної мережі з

ізольованою нейтраллю, коли опори взуття і підлоги дуже близькі до нуля (див. вище), а
опір ізоляції 500 кОм, через тіло людини проходитиме струм силою: 220
= = 1,3 мА.
люд 1000+ 5000003
Таким чином, через тіло людини проходитиме відчутний струм.
Якщо опір ізоляції провідників зменшується, то небезпека ураження струмом

зростатиме.
Дотик до однієї фази можливий при роботі під напругою без використання
захисних засобів, при експлуатації приладів з поганою ізоляцією струмовідної частини і
при переході напруги на металеві частини обладнання.
Для проектування способів і засобів захисту людей від ураження електричним струмом
в процесі взаємодії з електроустановками виробничого і побутового призначення постійного
струму та змінного струму частот 50 і 400 Гц ДСТУ ГОСТ 12.1.038:2008 Система стандартів
безпеки праці. Електробезпека. Гранично допустимі значення напруг дотику і струмів
(втратить чинність 01.01.2019) встановлює гранично допустимі значення напруги дотику і
струмів, що проходять через тіло людини шляхом «рука – рука», «руки
– ноги», за нормального (табл. 1) та аварійного режиму електроустановки.

Напруга дотику ‒ різниця потенціалів між провідними частинами (одна з яких
може бути землею) за одночасного дотику до них людини або тварини.
Нормальний режим ‒ режим експлуатації електроустановки в нормальних
умовах.
Аварійний режим ‒ режим експлуатації електроустановки в умовах поодинокого

або чисельних пошкоджень.
Таблиця
1
Гранично допустимі значення напруги дотику та струмів, що проходять через тіло людини,
за нормального режиму електроустановки (витяг з ДСТУ ГОСТ 12.1.038:2008)
Тип та частота струму Найбільш допустимі
Uдотику, В Iлюдини, мА
Змінний 50 Гц 2 0,3
Змінний 400 Гц 3 0,4
Постійний 8 1,0
При падінні електричного дроту на землю, замиканні струмоведучих частин на

заземлений корпус, використанні землі у якості провідника людина може опинитися в зоні
розтікання під напругою, яка називається кроковою.
і Зона розтікання (локальна земля) ‒ частина землі, яка перебуває в електричному
контакті із заземлювачем і електричний потенціал якої не обов’язково дорівнює нулю.
і Напруга кроку ‒ напруга (різниця потенціалів) між двома точками на поверхні

локальної землі, розташованими на відстані 1 м одна від одної, яка відповідає довжині
великого кроку людини.
і Замикання на землю ‒ виникнення випадкового провідного кола між

провідником, який перебуває під напругою, і землею (заземлювальним пристроєм)
безпосередньо або через проміжні провідні частини (пошкоджену ізоляцію, будівельні
конструкції, рослини тощо).
Напруга кроку набуває найбільшого значення поблизу місця замикання на землю, а

на відстані 20 м від нього практично не становить небезпеки.
люд
У випадку виникнення крокової напруги через тіло людини пройде струм

шляхом «нога – нога», сила якого:
люд =
кроку
.
Як зазначалось вище, шлях струму «нога – нога» є найменш небезпечним, однак

викликає мимовільні судомні скорочення м’язів ніг, що призводить до падіння людини, а
отже замикання кола через усе тіло, що збільшує небезпеку ураження.
Напруга кроку залежить від:
і відстані до місця замикання на землю (чим більша відстань, тим менша крокова
напруга і небезпека ураження);
і довжини кроку (чим більший крок, тим більша напруга кроку і небезпека
ураження);
і якості взуття (використання діелектричних бот, калош зменшує напругу кроку і

небезпеку ураження);
і питомого опору грунту, на якому стоїть людина (асфальтове покриття, ізоляція
підлоги зменшує напругу кроку і небезпеку ураження).
Таким чином, при виявленні замикання на землю:
і забороняється наближатися до місця замикання на відстань не менше 4 м у

закритих приміщеннях і не менше 8 м на відкритій місцевості;
і виходити із зони розтікання слід невеликими кроками, не відриваючи ніг від
землі, (застосовуючи ходу «п’ятка-носок») або стрибками, відштовхуючись обома ногами
одночасно.
‒ Технічні способи та засоби захисту людини від ураження електричним

струмом Як зазначалось вище, небезпечний і шкідливий вплив на людей електричного
струму
проявляється через ураження електричним струмом у вигляді електротравм та
електричних ударів.
Згідно із ДСТУ Б В.2.5-82:2016 Електробезпека в будівлях і спорудах. Вимоги до

захисних заходів від ураження електричним струмом:
• Захист від ураження електричним струмом ‒ здійснення заходів для зменшення

ризику ураження електричним струмом.
• Електробезпека ‒ безпека, яка досягається шляхом захисту від ураження

електричним струмом і є складовою частиною безпеки експлуатації будівель і споруд.
Згідно із ДСТУ 7237:2011 Система стандартів безпеки праці. Електробезпека.

Загальні вимоги та номенклатура видів захисту:
• Електробезпека забезпечується:
‒ конструкцією електроустановок;
‒ організаційними та технічними заходами; ‒

технічними способами та засобами захисту.
• Конструкція електроустановки повинна відповідати вимогам технічних умов і

стандартів.
10. До роботи в електроустановках допускаються працівники не молодші 18
років,
які пройшли інструктаж і навчання безпечних методів праці, склали іспит на перевірку
знань правил безпеки та охорони праці й інструкцій відповідно до посад, які обіймають,
стосовно роботи, яку виконують, з присвоєнням відповідної групи з електробезпеки згідно
ПУЕ, та які не мають медичних протипоказань.
11. Організаційні заходи:

затвердження переліку робіт, які виконуються за нарядами та розпорядженнями і
6. порядку поточної експлуатації;

надання прав і затвердження списків осіб, відповідальних за виконання робіт за
нарядами та розпорядженнями і в порядку поточної експлуатації;
виконання робіт за нарядами та розпорядженнями за встановленими правилами
(видавання нарядів, розпоряджень; видавання дозволу на підготовку робочого місця та на
допуск до роботи; підготовка робочого місця і допуск до роботи; нагляд під час виконання
робіт; переведення на інше робоче місце; оформлення перерв в роботі та її закінчення);
виконання робіт на струмоведучих частинах електроустановок, які перебувають

під напругою, та поблизу них згідно вимог НПАОП.
• Технічні заходи:
1. Встановлюють з урахуванням: номінальної напруги, виду та частоти струму

електроустановки; способу електропостачання (від стаціонарної мережі, від автономного
джерела живлення); типу заземлення системи; виду виконання електроустановки
(стаціонарні, пересувні, переносні); умов довкілля (приміщення без підвищеної небезпеки,
приміщення підвищеної небезпеки, особливо небезпечні приміщення, відкриті
електроустановки); можливості зняття напруги зі струмоведучих частин, на яких або
поблизу яких мають проводитися роботи; можливої схеми ввімкнення людини в
електромережу (див. вище).
2. Для забезпечення захисту від випадкового дотику до струмоведучих частин

(застосовуються окремо або в поєднанні):
основне (робоче) ізолювання струмоведучих частин (захисне ізолювання);

додаткове, посилене, подвійне ізолювання струмоведучих частин;
захисні оболонки;
захисні огорожі (тимчасові, стаціонарні);
безпечне розташування струмоведучих частин;

ізолювання робочого місця;
мала напруга;
захисне вимкнення;
попереджувальна сигналізація (звукова, світлова тощо);

блокування;
встановлення знаків безпеки;
електрозахисні засоби (ізолювальні, огороджувальні та запобіжні);
засоби індивідуального захисту.

‒ Для запобігання ураженню електричним струмом під час дотику до
металевих неструмоведучих частин, які можуть бути під напругою внаслідок
ушкодження ізоляції (застосовуються окремо або в поєднанні):
‒ захисне заземлення;
‒ автоматичне вимкнення живлення;

‒ зрівнювання потенціалів; ‒
захисний електричний поділ кіл;
‒ ізолювальні приміщення, зони, майданчики;
‒ системи наднизької напруги (безпечної,

захисної); ‒ вирівнювання потенціалів.
Розглянемо детальніше окремі технічні заходи.

5 Електрична ізоляція ‒ шар діелектрика, яким покривають поверхню
струмоведучих елементів, або конструкція з непровідного матеріалу, за допомогою якої
струмоведучі частини відокремлюються від інших частин електрообладнання.
Ізоляція перешкоджає проходженню через неї струму завдяки великому опору.

Перевірка опору ізоляції проводиться згідно вимог ПУЕ у відповідності вимог Правил
технічної експлуатації електроустановок споживачів (Наказ Міністерства енергетики та
вугільної промисловості України №7 від 11.01.2017).
Згідно із ДСТУ Б В.2.5-82:2016, розрізняють:
‒ основну ізоляцію ‒ ізоляція небезпечних струмоведучих частин, яка забезпечує

виконання основного захисту;
‒ додаткову ізоляцію ‒ ізоляція, яка є незалежною від основної ізоляції і

застосовується додатково до неї для забезпечення захисту від замикання;
‒ подвійну ізоляцію ‒ ізоляція, яка складається із основної та додаткової ізоляцій;

‒ посилену ізоляцію ‒ ізоляція необхідних струмоведучих частин, що забезпечує
рівень захисту від ураження електричним струмом, який є рівноцінний рівно подвійної
ізоляції.
Захисні оболонки ‒ оболонка (корпус, кожух, чохол тощо), яка оточує зовнішні
частини електрообладнання для запобігання доступу до небезпечних струмоведучих частин
7. усіх боків (згідно із ДСТУ Б В.2.5-82:2016).
Захисні огорожі ‒ частина, яка призначена для запобігання прямого дотику з боку
звичайно можливих напрямів доступу до небезпечних струмоведучих частин (згідно із
ДСТУ Б В.2.5-82:2016).
Використання малої напруги (до 42 В) для живлення переносних ламп, ручного

інструменту, місцевого та аварійного освітлення особливо для виконання робіт у
приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних приміщеннях, ззовні
приміщень. Джерелами малої напруги можуть бути трансформатори, акумулятори,
випрямляючі установки, батареї гальванічних елементів.
Автоматичне захисне вимикання ‒ розмикання одного або більше лінійних

провідників (якщо є потреба, то і нейтрального чи середнього провідника) електричного
кола, що здійснюється автоматично захисним пристроєм у разі виникнення небезпечної
аварійної ситуації (згідно із ДСТУ Б В.2.5-82:2016).
Автоматичне вимикання забезпечується дією пристрою захисту від надструму

(автоматичним вимикачем, топким запобіжником) або за допомогою пристрою захисного
вимикання.
Пристрій захисного вимикання ‒ автоматичний вимикаючий пристрій, який

призначений для проведення і переривання протікання струму в нормальних умовах
експлуатації та автоматичного розмикання контактів (згідно із ДСТУ Б В.2.5-82:2016).
Попереджувальна сигналізація ‒ стаціонарні пристрої, які сигналізують про
вимикання апаратів або про наявність чи відсутність напруги на даній ділянці мережі.
Способом сигналізації є також спеціальне маркування електрообладнання або його
частин кольоровою гамою ізоляції проводів: силові ланцюги – чорний (темно-коричневий)
колір; ланцюги управління, виміру, сигналізації, місцевого освітлення змінного струму –
синій (фіолетовий) колір; ланцюги з’єднання з нульовим провідником – голубий (сірий)
колір; ланцюги заземлення – зелено-жовтий (зелений) колір.
Блокування ‒ застосування пристроїв, що запобігають потраплянню людей під

напругу внаслідок помилкових дій.
За принципом дії розрізняють блокування:
‒ електричне (ланцюг живлення високої напруги розривається, і електроустановка

вимикається, коли відчиняються, наприклад, двері, або знімається захисний кожух чи
відкривається панель випробувального стенда);
‒ механічне ‒ не дозволяє відкрити двері електроустановки, не вимкнувши

рубильник, пускач.
‒ Застосовування засобів індивідуального захисту: захисні окуляри і щитки,
спеціальні рукавиці і каски, взуття, протигази, запобіжні монтерські пояси, страхувальні
канати, монтерські кігті тощо.
Згідно із ДСТУ Б В.2.5-82:2016:
‒ Захисне заземлення ‒ заземлення, яке застосовується з метою забезпечення

електробезпеки.
Заземлення ‒ навмисне електричне з’єднання із землею точки або декількох точок
системи, установки, обладнання.
Складовими частинами заземлювального пристрою в електроустановках будівель і

споруд є:
‒ заземлювач (заземлювальний електрод) ‒ провідна частина або сукупність

з’єднаних між собою провідних частин, які знаходяться в електричному контакті з землею
(можливе через проміжне провідне середовище, наприклад, бетон або кокс) і
застосовується для здійснення заземлення;
‒ заземлювальний провідник ‒ провідник, який забезпечує провідний шлях або

частину шляху між визначеною точкою електричної мережі (електроустановки,
електрообладнання) і заземлювачем;
‒ головна заземлювальна шина.

Заземлювач може бути:
‒ штучний ‒ застосовується тільки для забезпечення заземлення (укладений в бетон

або землю фундаментальний заземлювач, розміщені безпосередньо в землі (вертикально,
горизонтально чи з нахилом) металеві електроди (наприклад, стрижні, труби, дріт,
стрічки, штаби, пластини));
‒ природний ‒ провідна частина, яка призначена для виконання певних функцій,

але додатково виконує функцію заземлювача (провідні підземні металеві конструкції,
наприклад, частини колон споруд, труби артезіанських колодязів, свердловин; арматура
залізобетону, заглибленого в землю).
Опір заземлювального пристрою розтіканню струму не повинен перевищувати 4 –

10 Ом (перевіряється щорічно).
‒ Зрівнювання потенціалів ‒ запобіжний захід, який полягає у виконанні

електричного зв’язку між провідними частинами для досягнення еквіпотенціальності
(рівності електричних потенціалів) цих частин.
‒Захисне розділення мереж – розділення електричної мережі на окремі

електрично не з’єднані між собою ділянки за допомогою поділяючих трансформаторів.
6. Надання долікарської допомоги при ураженні електричним струмом

‒ випадку ураження електричним струмом найважливішим є швидке вивільнення
людини з-під дії струму з подальшим проведенням штучного дихання та зовнішнього
масажу серця.
Вивільнити постраждалого з-під струму можна таким чином:

1) вимиканням напруги рубильником чи вимикачем;
2) закорочуванням фаз за допомогою перекидання (замикання) на струмопровідні

проводи металевої перемички;
3) відтягуванням (відривом) потерпілого від місця ураження.
При останньому способі вивільнення від дії струму рятувальникам слід пам’ятати
про необхідність користування індивідуальними засобами захисту (рукавички, штанги та
інше). Без цього сам рятувальник може опинитися під дією струму. Для вивільнення
людини з-під струму можливе також застосування сухих дерев’яних та інших предметів,
що становлять собою діелектрики. Якщо потерпілий перебуває на висоті, слід вжити
заходів, щоб під час вимикання струму та падіння він не отримав механічного
пошкодження.
Штучне дихання часто виконують за схемою «рот у рот» або «рот у ніс». В цьому разі дихання має бути різким, здійснюватися кожні 5 – 6 секунд. Перед цим забезпечується
прохідність дихальних шляхів, які можуть бути закриті запалим язиком, кров’ю, слиззю тощо.
Найкраща прохідність дихальних шляхів потерпілого досягається при максимальному відкиданні голови назад, відкриванні рота, висуванні вперед нижньої щелепи.
Коли у потерпілого розширені зіниці і не відчувається пульс, то це означає, що паралізоване не тільки дихання, але й зупинилося серце. Тоді штучне дихання потрібно чергувати з
масажем серця. Мета масажу серця: відновлення нормальних природних скорочень серця та кровообігу. Зовнішній масаж серця здійснюється приблизно 4 – 5 разів на одне штучне дихання.
Місце масажу знаходиться приблизно на два пальці вище м’якого кінця грудини. Масаж повинен бути енергійним і ритмічним до появи чіткого пульсу та самостійного дихання, звуження
зіниць.
ЛЕКЦІЯ 5
Концепція сталого людського розвитку —

основа
науки про безпеку людини.
9. Питання безпеки життя і здоров'я людини тісно пов'язані із
процесом сталого розвитку людства. У XXI столітті цю проблему
треба розглядати як одну із пріоритетних у діяльності світової
спільноти в умовах глобалізації всіх сфер життєдіяльності людства:
матеріально-виробничої, побутової, соціально-політичної та
культурно-духовної. Зважаючи на це, ще на початку 90-х років XX
століття спеціалістами ООН розроблена стратегічна Концепція
сталого розвитку людської спільноти, так званий Порядок денний на
XXI століття.
Об’єкт та предмет безпеки життєдіяльності,
основні завдання науки про безпеку людини.
3. Безпека життєдіяльності – галузь наукових знань, що

охоплює теорію і практику захисту людини від небезпечних,
шкідливих і вражаючих факторів у всіх сферах людської
діяльності.
4. Інтегральним показником безпеки життєдіяльності є
тривалість життя.
5. Одним з головних понять науки про безпеку життєдіяльності
є так звана “аксіома про потенційну небезпеку”, яка
передбачає, що усяка діяльність людини є потенційно
небезпечною.
Основні терміни і визначення з нормативної
дисципліни “Безпека життєдіяльності”
14. Безпека - це стан, у якому небезпека та умови, які ведуть до

фізичного, психологічного або матеріального збитку,
контролюються з метою забезпечення здоров’я і добробуту
індивідів та суспільства. Але безпека не визначається як повна
відсутність небезпеки, а їх контроль, щоб захистити здоров’я і
добробут індивідів та суспільства.
15. Національна безпека — це захищеність життєво важливих
інтересів людини і громадянина, суспільства й держави, за якої
забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення,
запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз
національним інтересам.
23. Небезпека – негативна властивість живої та неживої

матерії, що здатна спричиняти шкоду самій матерії:
людям, природному середовищу, матеріальним
цінностям.
24. Потенційна небезпека – це така небезпека, яка
має неявний характер і проявляється в умовах, які
важко передбачити.
25. Ризик - це критерій реалізації небезпеки у просторі та
часі, а також якісний критерій шкоди.
За своєю природою небезпеки бувають:
3. потенційні (приховані)
• перманентні (постійні, безперервні)
• тотальні (загальні, всеохоплюючі).
5. Аварія – це випадковий вихід з ладу машин, механізмів, кораблів,

літаків, їх пошкодження, руйнація, нещасний випадок, велика невдача.
6. Катастрофа (грец.) – переворот, знищення, загибель, випадкове горе,

дія якого може продовжуватися в напрямі, що визначається дією, яка
відбулася.
7. Надзвичайна ситуація – це порушення нормальних умов життя і

діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією,
катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка
призвела або може призвести до загибелі людей та значних матеріальних
утрат.
8. Чинник – причина, рушійна сила, властивості будь-якого процесу,

що визначають його характер чи окремі його риси.
Гранично-допустимий рівень негативного чинника (ГДР) – рівень чинника, який
при щоденній (крім вихідних днів) праці на протязі 8 годин або іншого часу, але не
більше 41 години в тиждень, протягом всього трудового стажу не може викликати
захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами
діагностики в процесі роботи або у віддалені строки життя даного чи наступних
поколінь.
• За структурою негативні чинники поділяють на прості

(струм, токсичність), складні та похідні (аварії, пожежі,
вибухи).
• За походженням негативні чинники поділяють на активні, пасивно-
активні та пасивні.
• За характером та природою дії всі небезпечні та шкідливі чинники
поділяють на 4 групи: фізичні, хімічні, біологічні та
психофізіологічні.
2. Теорія небезпеки та безпеки.
Таксономія, ідентифікація і квантифікація
небезпек.
‒ Природні джерела небезпеки – це природні об'єкти, явища

природи та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя
чи здоров’я людини.
‒ Техногенні джерела небезпеки – це небезпеки пов'язані з
використанням об'єктів техносфери.
‒ Соціальні джерела небезпек – небезпеки, викликані
низьким духовним, культурним, та матеріальним рівнем
людей.
‒ Політичні джерела небезпек – є конфлікти, війни,
політичний тероризм.
Потенційна небезпека є універсальною властивістю процесу взаємодії
людини із середовищем існування на всіх стадіях життєвого циклу.
‒ Аксіома про потенційну небезпеку визначає, що всі дії людини й усі

компоненти середовища існування (насамперед технічні і
технологічні) крім позитивних властивостей і результатів мають
здатність генерувати негативні чинники. Причому, будь-яка нова
позитивна дія чи результат предметної діяльності людини неминуче
супроводжується виникненням нової потенційної небезпеки чи групи
небезпек.
Таксономія, ідентифікація
і квантифікація небезпек
т Таксономія небезпек – класифікація та систематизування небезпек

за окремими ознаками, наприклад за походженням (природні,
антропогенні), за сферою проявлення (техногенні, соціальні,
екологічні, побутові, виробничі, спортивні, дорожньо-транспортні), за
характером дії на людину (механічні, енергетичні, хімічні, біологічні,
психологічні, активні, пасивні), за наслідками дії на людину
(захворювання, травми, загибель), за структурою чинників (прості,
складні, похідні), за часом проявлення (імпульсивні, кумулятивні), за
локалізацією (космос, атмосфера, літосфера, гідросфера), за шкодою
(соціальна, технічна, екологічна).
3. Надзвичайні ситуації в сучасних
умовах.
Класифікація надзвичайних ситуацій.
• •
•
•
Соціально-політичні
Пр
иро
Комбіновані
дні
Тех
ног
енн
і
Природні небезпеки
7) Природні небезпеки – це природні об’єкти, явища природи та

стихійні лиха, які можуть спричинити шкоду людині або ж становлять
загрозу для життя чи здоров’я людини (землетруси, зсуви, селі,
вулкани, повені, снігові лавини, шторми, буревії, зливи, град, тумани,
ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випромінювання,
небезпечні тварини, рослини, риби, комахи, гриби, бактерії, віруси,
заразні хвороби).
Техногенні небезпеки
5. Техногенні небезпеки – це небезпеки, пов’язані з

використанням транспортних засобів, з експлуатацією
підіймально-транспортного обладнання, з використанням
горючих легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та
матеріалів, процесів, що відбуваються при підвищених
температурі й тиску, електричної енергії, хімічних речовин, різних
видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного,
віброакустичного). Джерелами техногенних небезпек є відповідні
об’єкти, що породжують їх.
Соціальні небезпеки
‒ Соціальні небезпеки – це небезпеки, викликані низьким

духовним та культурним рівнем (жебрацтво, проституція,
пияцтво, алкоголізм, тютюнопаління). Джерелами цих небезпек є
незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання,
страйки, повстання, конфліктні ситуації на міжнаціональному,
етнічному, расовому чи релігійному ґрунті. Джерелами політичних
небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному
рівні, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні,
міжпартійні та збройні конфлікти, війни.
Комбіновані небезпеки
\ природно-техногенні (смог, кислотні дощі, пилові бурі, ерозія ґрунтів,

зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель, зсуви, селі,
землетруси та інші тектонічні явища, які спонукала людська діяльність. )
\ природно-соціальні (наркоманія, епідемія інфекційних

захворювань, венеричні захворювання, СНІД)
\ соціально-техногенні (професійна захворюваність, професійний
травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою
діяльністю, масові психічні відхилення та захворювання, викликані
впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та
спеціальними технічними засобами, токсикоманія.
Алгоритм класифікації надзвичайної ситуації складається з трьох етапів:
віднесення події за пороговим значенням до надзвичайної ситуації, класифікація
В за походженням та класифікація за рівнем (мал.1). При цьому враховується

характер походження надзвичайної ситуації, ступінь поширення її
небезпечних
чинників та розмір людських втрат і матеріальних збитків.
Наказ
МНС
Україн
и
1-й етап 2-й етап
від
22.04.
03 р.
Надзвичайна подія Віднесення події за №119 Класифікація НС
пороговим значенням за походженням
-НС техногенного х-ру -НС природного х-ру
-НС соціально-політичного х-ру -НС воєнного х-ру
3-й етап
ДК 019-2001
Класифікація НС
за рівнем
-НС державного рівня
-НС регіонального рівня
-НС місцевого рівня
-НС об’єктового рівня
Постанова КМ України від
24.03.04 р. №368
Відповідно до походження подій, що можуть
зумовити виникнення, розрізняють такі НС
8. – техногенного характеру – промислові, транспортні аварії (катастрофи) з вибухом, пожежі, аварії з

викидом небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд і
будівель, аварії на інженерних мережах, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо;
9. – природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища (землетруси,

повені, буревії, снігові замети та ін.), природні пожежі, інфекційні захворювання людей,
сільськогосподарських тварин, рослин (епідемії, епізоотії, епіфітотії) тощо;
10. – соціально-політичного характеру, що пов’язані з протиправними діями терористичного та

антиконституційного спрямування: терористичні акти (збройний напад, захоплення важливих об’єктів,
напад на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення чи знищення суден, захоплення
заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях тощо;
11. – воєнного характеру – пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних
засобів ураження, під час яких виникають вторинні чинники ураження населення внаслідок
зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин,
нафтопродуктів, вибухівки тощо.
Надзвичайні ситуації, на підставі Порядку класифікації надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України,
класифікуються як НС державного, регіонального, місцевого або
об'єктового рівнів.
16. До загальнодержавного рівня належать НС, які розвиваються на території двох та

більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або
загрожують транскордонним перенесенням.
17. До регіонального рівня належать НС, які розгортаються на території двох та більше
адміністративних районів (міст обласного значення): Автономної Республіки Крим,
областей, міст Києва та Севастополя, або загрожують перенесенням на територію
суміжної області України.
18. До місцевого рівня належать НС, які виходять за межі потенційно небезпечного
об’єкта, загрожують поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на
довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди.
19. До об’єктового рівня належать НС, які розгортаються на території об’єкта або на
самому об’єкті і наслідки яких не виходять за межі об’єкта або його санітарно-
захисної смуги.
Квантифікація небезпек
179 Квантифікація небезпек - введення кількісних

характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки.
Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь
ризику.
Види небезпеки
Бактеріологічна - наявність небезпечних мікроорганізмів бактерії, віруси, рикетсії, спірохети,

гриби, простіші).
Біологічна - наявність небезпечних макроорганізмів (рослини, тварини, інші переносники

інфекційних захворювань), а також накопичувачі і полігони біологічних відходів, очисні споруди
господарсько-побутової каналізації.
Вибухопожежна - наявність газоподібних, рідких та твердих речовин, матеріалів або їх сумішей, а

також окислювачів, які здатні вибухати і горіти за певних умов.
Гідродинамічна - наявність гідротехнічних споруд (дамби, греблі, шлюзи) для накопичення і

зберігання значних об'ємів води і рідких речовин.
Пожежна - наявність газоподібних, рідких та твердих речовин, матеріалів або сумішей, які
здатні підтримувати горіння.
Радіаційна - наявність радіоактивних речовин і матеріалів, інших джерел іонізуючого

випромінювання Фізична - наявність джерел електромагнітних, світлових, акустичних чи інших полів
несприятливого діапазону або потужності. Динамічна небезпека, пов'язана з наявністю джерел високих
швидкостей руху, у тому числі перемінних (вібрацій).
Хімічна - наявність токсичних, шкідливих, сильнодіючих отруйних речовин, отрутохімікатів,

хімічних засобів захисту рослин та мінеральних добрив.
Екологічна - можливість несприятливого впливу на довкілля техногенних і природних

чинників, в результаті чого порушується пристосування живих систем до звичних умов
існування.
5. Ризик – як оцінка небезпеки.
Класифікація ризиків.
Концепція прийнятного (допустимого) ризику.
‒ Людська практика свідчить, що будь-яка діяльність є потенційно небезпечною.
Для людини завжди існує ризик небезпеки. Ризик можна уявити як поєднання
ймовірності події з певними небажаними наслідками: вихід з ладу обладнання,
травмування, захворювання, загибель людей, матеріальні втрати тощо. Варто
зазначити, що кількість ризиків небезпек щодо загибелі людей як у всьому світі,
так і в Україні зростає.
• і повсякденну діяльність фахівців увійшли такі поняття, як ризик, аналіз ризику,
допустимий ризик, оцінка ризику та ін.
Ризик — це усвідомлена кількісна оцінка ймовірності виникнення події з
• певними небажаними наслідками.
і Аналіз ризику — це систематичне використання інформації про ризик,
порівняння його з прийнятним ризиком, обґрунтування раціональних заходів
захисту.
Допустимий ризик — це ризик, який у конкретній ситуації вважається допустимим до
рівня, прийнятого у суспільстві, виходячи з економічних і соціальних чинників.
Прийнятний ризик — це ризик, який не перевищує на території об'єкта підвищеної небезпеки

або за її межами гранично допустимого рівня.
Оцінка ступеня ризику — це кількісна оцінка впливу будь-якої небезпеки.
Моніторинг і прогнозування небезпек полягає у спостереженні, контролі та передбаченні

небезпечних процесів і явищ природи, технічної та соціальної сфер, які є джерелом небезпек;
динаміки їх розвитку з метою зменшення негативного впливу.
Існують довгострокові і короткострокові прогнози. Довгострокові прогнози — це далекоглядне

передбачення наслідків, наприклад, у сейсмонебезпечних районах, у районах, де можливі сельові
потоки або зсуви, затоплення; окреслення кордонів ураження у разі техногенних аварій тощо.
Короткострокові прогнози орієнтовно визначають час виникнення можливої небезпечної ситуації.
Таким чином, застосування методики оцінки ризику небезпек дає можливість обґрунтувати
раціональні заходи, які дозволяють знизити природні, техногенні, соціальні ризики до мінімально
можливого рівня.
Категорії об’єктів господарювання за рівнем
загрози. Сучасні проблеми життєдіяльності
‒ "Oб’єкт підвищеної небезпеки " - об'єкт, на якому

використовуються, виробляються, переробляються, зберігаються або
транспортуються одна чи декілька небезпечних речовин чи
категорій речовин у кількості, що дорівнює або перебільшує
нормативно установлені порогові маси, а також інші об'єкти, які
відповідно до закону мають передумовою реальну загрозу
виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного
характеру".
За класифікаційними ознаками об'єкти підвищеної
небезпеки розподілені на три основні групи:
12. 1. Об'єкти з небезпечними речовинами (відповідно до наведеного

вище визначення)
• 7. Гідротехнічні споруди
• 8. Хвостосховища, шламонагромаджувачі, нагромаджувачі

токсичних відходів (далі - нагромаджувачі відходів).
Проблеми забезпечення безпеки життєдіяльності.
Можна виділити ряд важливих проблем, які
постійно перебувають у полі зору людства
для забезпечення нормальних умов життя і
праці.
‒ Дотримання параметрів
середовища перебування людини в
необхідних для
життєдіяльності межах. Це одна із складних
проблем, які стоять перед світовим
співтовариством. Це пов'язано з тим, що
трудова діяльність людей з року в рік
активізується, ускладнюється, вводяться
новіші знаряддя праці і технології. Виникає
проблема технологічної безпеки.
8. Забезпечення населення всіма видами енергоресурсів (електроенергією,
газом, нафтопродуктами, кам'яним вугіллям, водою тощо). Енергетична криза,
що існує сьогодні, суттєво впливає на життєдіяльність людей. Це одна з
найбільш актуальних проблем забезпечення безпеки будь-якої країни світу.
.
9. Забезпечення населення всіма необхідними параметрами і нормами
матеріального середовища життя. Гострою проблемою для багатьох людей
у різних країнах є недостатня кількість житла, комунального транспорту,
суспільних закладів, спортивних комплексів, медичних закладів та інших
елементів системи життєзабезпечення.
10. Забезпечення продуктами харчування. Продукти харчування є

фізіологічною основою життєдіяльності. Із збільшенням чисельності
населення ця проблема стає особливо гострою. Якщо людство не розробить
нові перспективні технології вирощування продуктів харчування і своєчасно
не адаптується до них, може виникнути небезпечна ситуація глобального
масштабу.
‒ Наявність і раціональне використання питної (прісної) води. Йдеться
про охорону прісної води від забруднення, що може призвести до
непридатності її
використання для потреб населення. Звідси випливає важливість очищення
води, боротьба з промисловим і побутовим забрудненням, виснаженням
водойм.
6. Ліквідація, переробка або використання відходів виробництва. Особливо

небезпечними є відходи атомних, хімічних, біологічних виробництв, кількість
яких щорічно зростає і, відповідно, збільшується кількість відходів.
Тому основні проблеми життєдіяльності людини зводяться до комплексу
заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і
відновлення живої природи (рослинний і тваринний світ) і неживої (ґрунт,
вода, атмосфера, надра, клімат та ін.).
‒ Охорона прав людини і громадського
порядку. Суть цієї проблеми полягає
визначенні правової основи,
необхідної системи, сил і засобів
для забезпечення вільної і
безпечної життєдіяльності людей.
Права людини
зафіксовані в законах любої держави. В
теперішній час, ця проблема виходить за
межі держави і стає міжнародною
проблемою.
• Забезпечення людей усіма

параметрами штучного середовища
життя. Гострою проблемою для багатьох
людей в різних країнах є житло,
транспорт,
суспільні споруди, спортивні
комплекси, медичні заклади, ін.
Охорона праці. Суть цієї
проблеми полягає у створенні
безпечних і комфортних умов трудової
діяльності людини. Ці умови повинні
виключати
одержання травм і професійних
захворювань людини на виробництві.
Лекція
Природні загрози
та характер їхніх проявів
і дії на
людей, тварин, рослин,

об’єкти економіки
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
НАДЗВИЧАЙНА СИТУАЦІЯ ТЕХНОГЕННОГО ТА ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ
10. порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій

території чи об'єкті на ній або на водному об'єкті, спричинене аварією,
катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, в тому
числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, яке призвело (може
призвести) до неможливості проживання населення на території чи
об'єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей та/або
значних матеріальних втрат
Закон України
«Про захист населення і територій від надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру»
НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ
ПРИРОДНОГО
ХАРАКТЕРУ
Найбільші збитки з усіх стихійних лих на планеті
спричиняють повені (40%),
на другому місці – тропічні циклони (20%),
на третьому і четвертому місцях (по 15%) – землетруси та посухи.

НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ПРИРОДНОГО
ХАРАКТЕРУ
Геологічні надзвичайні ситуації
Землетруси, виверження грязьових вулканів

Зсуви, обвали, осипи
Карстові провалля, осідання земної поверхні

Сейсмологічна небезпека регіонів України
Зародження землетрусу
6. Землетруси зароджуються глибоко в надрах земної кори. Зовнішня
оболонка нашої планети складається з тектонічних плит, які перебувають
у постійному русі. Більшість великих землетрусів відбувається в земних
глибинах, на краях тектонічних плит, коли ці плити змінюють своє
положення не поступово, а різко, під впливом сили, яка тисне на їх краї.
7. Накопичена енергія вивільняється у вигляді підземних поштовхів

різної потужності. Наслідки землетрусу залежать від його сили,
глибини підземних поштовхів і характеру земної поверхні. У гірській
місцевості землетруси призводять до лавин і обвалів.
Схема можливих рухів тектонічних плит
Землетруси -
це сильні
коливання
земної кори
внаслідок
переміщенн
я і зіткнення
тектонічних
плит, що
виникають у
результаті
вибухів у
глибині
землі,
розламів
шарів земної
кори,
активної
вулканічної
діяльності.
Наслідком землетрусу є сейсмічні хвилі.
Ділянку землі, з якої виходять хвилі землетрусу,

називають центром, а розташовану над нею ділянку
на поверхні землі – епіцентром землетрусу.
Відстань від центру землетрусу до епіцентру,
називають глибиною осередку.
Залежно від інтенсивності коливань ґрунту
на поверхні Землі поштовхи поділяються за
12-ти бальною шкалою MSK-64
Максимальна Типові прояви

інтенсивність
бали землетрусу
1-2 Населення не відчуває землетрус
3 Землетрус відчувають деякі люди; пошкодження відсутні
Землетруси відчувають більшість людей; пошкодження

4-5 будівель відсутні
Невеликі пошкодження будівель: тріщини в стінах і пічних

6-7
трубах
Помірні пошкодження будівель: наскрізні тріщини в
7-8
слабких стінах
Великі пошкодження: обвалення будівель неякісної

9-10 споруди, тріщини в міцних будівлях
11-12 Загальне і майже повне руйнування

Орієнтовне співвідношення величин магнітуд
та інтенсивностей
для неглибоких землетрусів
Інтенсивність, за
Інтервал магнітуд за
шкалою
Назва землетрусу Ріхтером, одиниці в
MSK-64, бали на
осередку
поверхні
Слабкі 2,8 – 4,3 3– 6

Помірні 4,3 – 4,8 6– 7
Сильні 4,8 – 6,2 7– 8
Дуже сильні 6,2 – 7,3 9–10
Катастрофічні 7,3 – 9,0 11– 12

16. Залежно від глибини осередку землетруси поділяються на:
1) нормальні – з глибиною вогнища 0-70 км;
2) проміжні – 70-300 км; 3) глибокофокусні – більше 300 км.
26.Землетруси поділяють за їх походженням на:
27.тектонічні, вулканічні, зсувні, обвальні і моретруси.
Епіцентр
Гіпоцентр
Обвальні землетруси
4. Обвальний землетрус – землетрус, викликаний обвалом

склепіння в підземній природній порожнині у розчинних
гірських породах (вапняках, доломітах) або в порожнині,
яка утворилася внаслідок зміщення тектонічних плит.
Моретруси
9. При моретрусах виникають гігантські хвилі
– цунамі. На океанських просторах такі хвилі
ледь помітні, вони мчать водною поверхнею
зі швидкістю 790 км на годину. У міру
наближення до берега вони уповільнюються,
але ростуть угору. Море відступає від берегів,
щоб потім кинути на них кілька валів
величезних (до 20 метрів) хвиль.
Цунамі
Вимірювання інтенсивності землетрусу
• Для вимірювання інтенсивності

землетрусів використовують спеціальні
прилади - сейсмографи.
• Сейсмограф - це чутливий прилад, який
вловлює і реєструє підземні поштовхи,
відзначає їх силу, напрям і тривалість.
Принцип роботи
сейсмографа
Ознаки землетрусу, що наближається :
‒ Запах газу (радону) в районах, де раніше цього
не відзначали;
‒ Спалахи у вигляді розсіяного світла блискавиць;
‒ Іскріння близько розташованих, але не таких,
що стикаються, електричних дротів;
‒ Незвичайна тривожна поведінка тварин.
Найбільш руйнівні землетруси у світі
Західне узбережжя Північної Суматри, 2004 р. Магнітуда 9,1
‒ загальній складності 227898 людей загинули або пропали без вісті і вважаються загиблими і близько 1,7 млн осіб були перелесні в результаті
землетрусу і наступного цунамі в 14 країнах Південно-Східної Азії та Східної Африки.
Північна Суматра, Індонезія, 2005 р. Магнітуда 8,6
Більше 1000 людей загинули, сотні отримали поранення, в основному в Ніасі, в північній частині острова Суматра, Індонезія.
Землетрус повторився через кілька місяців і спричинив ще більші руйнування.
Консепсьйон, Чилі, 2010 р. Магнітуда 8,8

500 осіб загинули і 800 тисяч були змушені переселитися в результаті землетрусу і цунамі, що обрушився в центральній частині Чилі.
Постраждали більше 1,8 млн. людей.
Східне узбережжя Хонсю, Японія, 2011 р. Магнітуда 9,0
11 березня землетрус магнітудою 9,0 балів викликав цунамі, загинули близько 29 тисяч людей, були пошкоджені деякі ядерні реактори. Цей
землетрус став найбільшим за всю історію Японії.
25 квітня 2015 у Непалі стався землетрус магнітудою 7.9 бала.
Унаслідок катастрофи загинуло близько 8 тисяч людей, травми отримали 17 тисяч 866 осіб, майже кожен 10 будинок був зруйнований. Стихію
назвали землетрусом століття, найбільш руйнівним за останні 80 років.
Епіцентр землетрусу був на глибині 15 кілометрів за 80 кілометрів від столиці Непалу Катманду. Він викликав потужне сходження лавини з гори
Еверест. Снігом засипало частину табору альпіністів, у якому перебувало кілька сотень людей, близько 65 осіб загинуло.
"24 вересня 2016 року
о 2:15 в районах Одеської області зафіксовано поштовх силою приблизно 3-4
бали за шкалою MSK-64 від землетрусу, що стався на території східної частини Румунії, гори Вранча, біля
м. Ліпша (45,7 градусів північної широти та 26,6 градусів східної довготи), на глибині 90 км, магнітуда якого
за шкалою Ріхтера складала 5,7"
Найвідчутніше сколихнуло Одесу – там поштовхи сягали аж 5 за шкалою Ріхтера.
Повторних поштовхів зафіксовано не було.
27 жовтня 2016р. центральну частину Італії вразило два потужні землетруси силою 5,5, та 6,1 балла поблизу
міста Віоссо. Жертв не було.
Заходи зменшення наслідків землетрусу:
т заборона будівництва об’єктів в районах прогнозованого землетрусу

вище 9 балів;
т сейсмостійке будівництво і підвищення сейсмостійкості побудованих будівель при
прогнозованій силі землетрусу 7 балів і вище;
т розосередження об’єктів при будівництві міст і населених пункті;
т підвищення пожежостійкості будівель;
т будівництво доріг з твердим покриттям;
т заборона будівництва потенційно небезпечних об’єктів (АЕС, ХНО);
т контроль за сейсмічною ситуацією, прогнозування землетрусів.
Правила безпеки під час землетрусу:
8) важливо зберігати спокій; при перших поштовхах (до 20 с) слід покинути
висотні споруди (якщо ви перебуваєте не вище другого поверху) і триматися
подалі від них;
9)в приміщенні слід зайняти безпечне місце (де мінімальна загроза обвалу
перекриття): це отвори капітальних внутрішніх стін, кути, утворені ними; можна
заховатися під балками каркасу, несучими колонами, біля внутрішньої капітальної
стіни.
10) небезпечні місця у будинку -; кутові кімнати, зовнішні стіни і вікна, біля
важких високих предметів у кімнаті; не поспішати до ліфтів чи сходових
майданчиків – вони обвалюються найчастіше
11) опинившись у завалі, слід спокійно оцінити становище, якщо потрібно, надати
першу допомогу собі і тим, хто її потребує;
12) подбати про встановлення зв’язку з тими, хто перебуває ззовні завалу
(голосом, стуком);
13) перебуваючи в машині, слід зупинитися подалі від високих будинків чи
естакад і залишатись у машині до припинення поштовхів.
Зсуви - це зміщення вниз по схилу під дією сил
тяжіння великих ґрунтових мас, що формують
схили гір, річок, озерних та морських терас.
Вони характерні для зон тектонічних порушень, високих терас, схилів ерозійних
систем, рік та водосховищ. Виникають зсуви за крутизни схилу 10 % і більше, на
глиняних ґрунтах при надмірному зволоженні можуть виникати і за крутизни 5—
7 %.
6. Швидкість руху зсуву може бути Закарпатській,
від 0,06 м/рік до 3 м/с. Івано-
Франківській,
Чернівецькій,
7. Зсуви характерні для західних Миколаївській
областей України, а також , Одеській,
узбережжя Чорного й Азовського Харківській
морів. областях і в
Криму.
8. Площі зсувонебезпечних 10. Найзначніші

процесів за останні 30 років осередки
зросли в 5 разів. зсувів на
території
України
9. Найбільшого зростання вони набули в зафіксовані на
правобережжі
Дніпра, на Чорноморському
узбережжі, в Закарпатті та
Чернівецькій області.
Найбільші руйнування від
зсувів у 2013 році сталися
6-7 квітня на Лисій горі, де
зі схилу сповзло до 400 кубометрів ґрунту,

і на
Богуславському спуску, на Подолі -

обвалилося 500 кубометрів землі.
Захистом від зсувів є їх запобігання – відведення
поверхневих вод, штучне перетворення рельєфу
(зменшення навантаження на схили), фіксація
схилу за допомогою підпорів.
Селеві потоки
це паводки з великою кількістю ґрунту,
каміння, уламків гірських порід (до 75% об'єму
потоку), що рухаються зі швидкістю від 2 до 10
м/с.
Засоби боротьби з селевими потоками
Будівництво:
‒ гребель
‒ каскаду
‒ запруд для руйнації селевого потоку
‒ стінок для закріплення обкосів
‒ нарізання терас лісонасадження.
Правила поведінки при зсувах та селях
\ почувши попередження про селевий потік або зсув, які

насуваються, якомога швидше залишити приміщення і
вийти в безпечне місце;
\ витягувати людей, які потрапили в потік,

використовуючи дошки, палки, канати, мотузки та інші
засоби;
\ виводити людей з потоку в напрямку його руху,

поступово наближаючись до краю;
\ після зсуву переконатись, чи відсутній витік газу і загроза
пожежі.
Найбільш резонансні надзвичайні ситуації
геологічного характеру
Зсув у житловому масиві «Тополя» м.
Дніпропетровська в 1997 році призвів до загибелі
1 особи, зруйнування 72 квартирного

дев’ятиповерхового будинку, школи та двох дитячих
садків. Було відселено 3653 особи. Загальні збитки
зсуву у Дніпропетровську становлять понад 153 млн.
грн.
25 січня 2001 року на території санаторію
“Шкло” Яворівського району Львівської
області було виявлено карстовий провал
діаметром 12 м, глибиною 20- 25 м.

Правила поведінки при сходженні лавин
В При захопленні людини сніговою лавиною

необхідно зробити все, щоб опинитись на поверхні
(звільнитись від вантажу, намагатись рухатись
вверх, рухи як при плаванні); якщо ні, то потрібно
намагатися закрити обличчя курткою, щоб
створити повітряну подушку (сніговий пил
потрапляє в ніс і рот, і людина задихається).
В Направляючись у гори, необхідно мати при

собі лавинні мотузки яскравого кольору
(мотузку намагатися викинути на
поверхню, щоб завдяки їй людину, яка
потрапила у снігову лавину, могли знайти).
Карсти
Карст (від назви вапнякового плато в Югославії) – явища, які виникають в гірських
породах через їх розчинення водою з утворенням провалів, печер, тунелів,
підземних рік та озер.
На 60% території України розвиваються карстові процеси. Характерними є явища

карбонатного, сульфатного, соляного карсту. Особливу небезпеку викликають ділянки
розвитку відкритого карсту (вирви, колодязі, провалля), що складає 27% від всієї площі
карстоутворення. Найбільш розвинутий відкритий карст на території Волинської
2 2 2
області на площі 594 км , Рівненської – 214 км , Хмельницької – 4235 км .
Особливого розвитку карст набув у районах видобутку солей (Солотвинське,
Калуське, Стебницьке, Ново-Карфагенське родовища), що розташовані у
Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Донецькій областях та сірки
(Немирівське, Язівське, Роздільське, Гуменецьке та Тлумачівське родовища)
(Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області).
Поділлія і Буковина - найбільший карстовий район Євразії.
12. десяти найбільших печер планети тут знаходяться - Оптимістична ( 230

км, друга за величиною в світі), Озерна ( 120 км ). Причому входи
Оптимістичної та Озерної, обстежених не до кінця, розділяє всього кілька
кілометрів - тобто, можливо, це єдина печера, і можливо - найбільша в світі.
Із сотень подільських
печер обладнана для
екскурсій тільки одна -
Кришталева (поблизу села
Кривче в 15 кілометрах від
містечка Борщів в
південно-східному кутку
Тернопільській області. Її
довжина - 22 кілометри, на
Поділлі вона вважається
п'ятою (після Млинки,
52км).
Проти карстові заходи:
20. заборона будівництва

техногенно небезпечних об’єктів
в карстонебезпечних районах;
21.стабілізація порожнин гірничих

виробок;
22. цементація порожнин сольових
виробок.
Абразія - це процес руйнування хвилями берегів морів, озер
та водосховищ.
Абразійний процес найбільш поширений :

180 На Чорноморському та Азовському узбережжях..
181 У береговій зоні Криму щороку зникає 22 га, між
дельтою Дунаю та Кримом -24 га.
182 У північній частині Азовського моря – 19 га.
До 60 % берегів Азовського та до 30 % - Чорного морів є в зоні
абразійних процесів. Швидкість абразії становить в
середньому 1,3-4,2 м на рік.
ХАРАКТЕРУ
Гідрометеорологічні надзвичайні
ситуації Метеорологічні
Пов'язані, з атмосферними опадами

Повінь
ІНШІ
Карта повеней і підтоплень в Україні
Значна кількість грошових та матеріальних витрат щороку йде на ліквідацію наслідків
повені на річках України.
Найвірогіднішими зонами можливих повеней на території України є:
6. У північних регіонах - басейни річок

Прип'ять, Десна, та їх приток. Площа повені
лише у басейні р. Прип'ять може досягти 600-
800 тис. га;
7. У західних регіонах - басейни верхнього

Дністра (площа може досягти 100-130 тис.
га), річок Тиса, Прут, Західний Буг (площа
можливих затоплень 20-25 тис. га) та їх приток;
8. У східних регіонах - басейни р. Сіверський
Донець з притоками, річок Псел, Ворскла,
Сула та інших приток Дніпра
9. У південному і південна-західному регіонах

- басейни приток нижнього Дунаю, р.
Південний Буг та її приток.
Повені на великих ріках (Дніпро, Дністер,
Дунай та Сіверський Донець) є “тихими”.
Вони викликають тривале затоплення
значних територій і необхідність
часткової евакуації населення.
Повені на гірських річках (Дністер,
Тиса, Прут, річки Криму) є
бурхливими. Вони формуються від
кількох годин до 2-3 діб і можуть
викликати важкі й трагічні наслідки.
Медико-санітарні наслідки повеней
‒ Сецифічні (викликані наслідками водної

стихії) : утоплення, переохо-лодження,
механічні травми.
‒ Загальні (виникають під впливом стресових

ситуацій, змін у навколишньому середовищі,
погіршення побутових умов тощо):
а) психічні розлади;
б) загострення хронічних захво-

рювань, насамперед серцево-судинних;
в) ріст кількості бронхо-легеневої

патології, в т.ч. туберкульозу;
г) спалахи масових інфекційних
захворювань (гострих кишкових інфекцій,
сальмонельозу. гепатиту А);
Правила безпеки під час повені:
і отримавши попередження про затоплення, слід негайно
і перейти на височину, попередньо вимкнувши газ, воду, електроенергію;
і при повільній повені слід перенести майно в безпечне
місце - на горища, дахи будівель;
і при стрімкій повені слід залишити місце затоплення,

скориставшись човном, катером, колодою, бочкою, автомобільною камерою;
‒ опинившись у воді, скинути важкий одяг, скористатись плавзасобами.

Інженерно-технічний захист від повеней:
13. будівництво об’єктів за межами високих рівнів можливого затоплення;
14. використання перших поверхів житлових будинків за

адміністративним призначенням;
15. регулювання паводкового процесу за допомогою інженерних

систем водосховищ;
16. розміщення елементів інфраструктури з врахуванням можливих затоплень;
17. зміцнення берегів річок дамбами, насипами, іншими

інженерними конструкціями;
18. забезпечення стійкості функціонування мостів, електромереж, комунікацій;

Стихійні метеорологічні явища
'ять
Прип

Чернiгiв
Десна
 Суми

Луцьк
Рiвне
 КИЇВ
 Житомир
Горинь
 Харкiв
 Львiв
Кременчузьке
 Т ернопiль вдсх.  Полтава
Хмельницький

 Черкаси
 Вiнниця
Сівер
Iвано-Франкiвськ
 ський
Донець
Ужгород  Кiровоград 
 Днiпропетровськ Луганськ
 Чернiвцi
Дністер

Донецьк
Півд
 Запорiжжя
Буг
Вплив комплексу
стихійних
Каховське
метеорологічних явищ вдсх.

Миколаї в
 ро Повторюваність стихійного
Херсонп
Стихійні метеорологічні явища Д
 Одеса метеорологічного явища
степові
Примітка: більш інтенсивним забарвленням
горні
клітинок подано параметри
повторюваності у %. Приклади:
н о.Зміїний
Д (Україна)

СIМФЕРОПОЛЬ
 Севастополь
Вітрові маси
Сила
Назва вітру Наслідки
вітру
Завдають шкоди мореплавним суднам,

Шторми 20 – 24 м/с руйнують старі будівлі поблизу морів –
зривають з них дахи.
Руйнують будинки, зносять мости та інші

Буревії 32 м/с конструкції, загрожують життю людей,
викликають лісоповали.
Завдають великої шкоди господарству і

Циклони 34 – 50 м/с населенню, оскільки супроводжуються
зливами, хуртовинами, повенями.
Своєю могутністю виривають з землі дерева,
бетонні опори, телеграфні стовпи, зривають
Смерчі 450 км/год
дахи з будинків, можуть пересувати різні
предмети, автомобілі і навіть людей.
Цунамі Ураган
Правила безпеки під час буревію:
9. отримавши попередження, щільно зачинити
вікна, двері і захистити їх;
10. з дахів і балконів забрати речі, що
можуть травмувати людей;
11. в будинку відімкніть
електропостачання, перекрийте газ;
12. в будівлях триматись подалі від вікон;
найбезпечніші місця: підвали, сховища, метро,
внутрішні кімнати перших поверхів будинків;
13. на відкритій місцевості слід заховатись у
западині, яру, канаві;
14. при грозі для попередження уражень
блискавкою не можна стояти під окремими
деревами, не підходити до ліній електропередач;
15. уникайте споруд підвищеного ризику - мостів,
естакад, ліній електромереж, водойм, висотних об'єктів,
дерев.
Пра
Інженерний захист територій від буревіїв:
‒ обмеження розміщення небезпечних
виробництв в буре небезпечних районах ;
‒ насадження лісових смуг в степових районах;
‒ зменшення запасів і термінів зберігання на ОГ
вибухо- і хімічно-небезпечних речовин;
‒ зміцнення промислових, житлових будівель
і споруд;
‒ укриття людей і особливо цінного майна в
заглиблених приміщеннях.
•
ХАРАКТЕРУ
Пожежі в природних екосистемах
Пожежі лісові
Пожежі степових та хлібних масивів
Пожежі на торфовищах
Найбільш резонансні надзвичайні ситуації
пов’язані із пожежами в природних екосистемах

Протягом 2009 – 2014 років в лісах
виникло 10708 пожеж. Загальна площа
уражених пожежами лісів склала 6615 га.
Спекотні та посушливі погодні

умови липня-вересня 2012 - 2015 років
сприяли виникненню НС, пов’язаних із
лісовими пожежами. Найбільшу кількість таких
НС зареєстровано у АР Крим, Миколаївській
та Херсонській областях.
11. червні – серпні 2013 року

пожежі на торфовищах у Волинській,
Житомирській, Київській, Львівській,
Рівненській та Чернігівській областях,
загальна площа окремих осередків пожеж
склала близько 250 га, загальна площа
вилучених з сільськогосподарського
обороту земель склала 80 га.
Правила безпеки під час пожежі:
‒ остерігатись відкритого полум’я і диму,

які поширюються в напрямку вітру;
‒ найбільш безпечним місцем під час
природної пожежі є поверхня землі і
приземний шар повітря;
‒ долати територію пожежі найкраще
перпендикулярно до напрямку вітру,
плазуючи або пригинаючись до землі;
‒ для захисту дихальних шляхів слід закрити ніс і
рот вологою тканиною, одягом.
Гасіння пожеж
‒ Основними заходами боротьби з лісовими пожежами є: збивання краю

вогню; засипання його землею; заливання водою (хімікатами); створення
мінералізованих протипожежних смуг; пуск зустрічного вогню.
‒ Степові (польові) пожежі гасять так само, як і лісові. Гасіння підземних

пожеж здійснюється в більшості випадків двома способами.
Відповідно до першого способу навколо торф’яної пожежі на відстані
8–10 м від її краю копають траншею глибиною до мінералізованого
шару ґрунту або до рівня ґрунтових вод і заповнюють її водою. Згідно
другого – влаштовують навколо пожежі смугу, яка насичена розчинами
хімікатів. Спроби заливати підземну пожежу водою успіху не мали.
ХАРАКТЕРУ
Інфекційні захворювання людей
Масові отруєння людей
Інфекційні захворювання С/Г тварин

Інфекційні отруєння С/Г тварин
Масова загибель диких тварин
Ураження С/Г рослин хворобами та шкідниками

Біологічні небезпеки
).
Отруйні рослини
• своєму складі містять різні
сполуки, які належать
переважно до алкалоїдів, глюкозидів, кислот, смол,
вуглеводнів і можуть викликати важкі чи смертельні
отруєння людей. Нараховується близько 700 видів
отруйних рослин.
Блекота чорна Цикута отруйна Болиголов Дурман
Отруйна Характеристика впливу на
Час дії
рослина організм людини
Почервоніння обличчя і шиї,

Блекота Через збуджений стан, судоми рук та ніг,
чорна 30 – 40 хв. галюцинації, слинотеча, а згодом
сухість у роті.
Сильна слинотеча, часте блювання,

Цикута Через
запаморочення, блідість шкіри,
отруйна 5–8хв.
з'являються сильні судоми.
Сильний головний біль, сухість у

Через роті, нервове збудження, психічні
Дурман
10 – 15 хв. розлади.
Отруйні рослини, що містять
глікозиди,
викликають ураження серцево-судинної
системи й одночасно діють на шлунково-
кишковий тракт і центральну нервову
систему.
Це – конвалія травнева, всі види
наперстянок, вовче лико (вовча ягода).
Отруйні рослини, що містять органічні
кислоти, при попаданні у шлунок
викликають ураження шлунково-кишкового
тракту й одночасно діють на центральну
нервову і серцево-судинну системи.
Прикладом є вороняче око
Рослини, що містять ефірні масла,
викликають ураження шкіри
• слизових оболонок,
5 при проковтуванні
– ураження шлунково-
кишко-вого тракту.
Це рослини переважно:
сімейства лютикових
(жовтець їдкий, жовтець
отруйний, жовтець повзучий)
зсімейства зонтичних
(верх отруйний, цикута отруйна,
болиголов, борщовик) та чистотіл.
Швидка допомога при контакті з отруйною рослиною
Якщо сік отруйної рослини потрапив на слизову оболонку або шкіру, людина має терміново прийняти
заходи:
— ушкоджену ділянку тіла необхідно промити водою, використовуючи при цьому мило. Якщо сік
рослини потрапив в очі, їх треба близько десяти хвилин потримати під струменем води.
— якщо сік потрапив у шлунок потерпілому потрібно викликати блювоту. Також можна випити
склянку води з розведеним у ньому активованим вугіллям.
— при отруєнні не можна пити молоко, так як воно не тільки нічим не зможе допомогти, але ще й
посилить вплив жиророзчинних токсинів.
Уне треба боятися отруйних кімнатних рослин, більша частина з них здатна завдати лише незначної
шкоди нашому здоров’ю. Просто при купівлі зеленої рослини необхідно як можна більше зібрати про
нього інформації, у тому числі і про його отруйних властивості.
Отруйні гриби
- сирому та приготованому вигляді викликають тяжкі
отруєння, які часто закінчуються смертю. Протягом поточного
року за даними МОЗ України від отруєнь грибами потерпіло
161 людина, з них 25 – діти. Померло 16 осіб, в тому числі 1
дитина.
Бліда поганка Свинушка тонка Мухомор зелений
Отруйні Характеристика впливу на
Час дії
гриби організм людини
Блювання, понос, зневоднення

Бліда
організму, нестерпна спрага, синіють
поганка губи, нігті, холонуть руки і ноги,
виникають судороги.
Згодом отрута паралізує нерви, які
Через регулюють роботу кровоносних
Свинушка 8 – 40 хв. судин. Судини розслаблюються, в
тонка них затримується кров і кров'яний
тиск падає, відбувається жирове
переродження печінки, нирок, серця.
Мухомор Майже завжди в таких випадках

настає смерть.
зелений
Прості правила, щоб уникнути отруєння
грибами:
- Збирайте тільки відомі вам види грибів.
- Не потрібно збирати старі гриби.
- Не слід перевіряти на смак незнайомі вам

гриби.
- При зборі опеньків уважно розглядайте

забарвлення їх пластинок і капелюшків. Не
потрібно зрізати їх пучками, уважно розглядайте
кожен гриб.
- Не збирайте гриби в пакети.
- Не варто збирати гриби поблизу

підприємствами, біля доріг, у місті.
- Не залишайте на ніч гриби без обробки.
- Домашні грибні консерви можуть бути

причиною важкого отруєння.
Будьте завжди уважні і обережні при збиранні та

вживанні грибів!!!
Ознаки отруєння виявляються
через декілька годин після їжі. 1.При підозрі на отруєння або при появі його
перших симптомів після споживання грибів
Початкові прояви: необхідно викликати блювоту і зробити
промивання шлунку.
- ■ болі в животі; з Після повторення промивання треба

прийняти всередину активоване вугілля або
- ■ нудота, блювота; карболен. Можна прийняти білу глину,
молоко, сольовий послаблюючий засіб.
- ■ рідке випорожнення;
3. Потерпілого укладіть, зігрійте за
-■ допомогою грілок ноги. Дайте щедре
головний питво(для цього підійде чай, вода).
біль і
запаморо
чення. Необхідно викликати швидку і
госпіталізувати потерпілого, оскільки
.
стан може погіршати.
Перша допомога
Отруйні тварини
Серед тваринних організмів отруйні форми трапляються
частіше, ніж в рослинних організмах. Отрути, що виробляються
тими чи іншими організмами, є хімічними чинниками, які беруть
участь у міжвидових взаємодіях.
Павук-тарантул Бджола
Кліщ
Скат Гадюка степова

Тваринний
Вплив на організм людини
організм
Надзвичайно сильні больові відчуття, головний біль,

Павук –
слабкість, порушення свідомості, судоми, тахікардія,
тарантул
підвищення тиску, летальні випадки.
Кліщі Укуси, почервоніння, стан загального отруєння.
Оси, бджоли, Алергічні реакції, анафілактичний шок, неврози шкіри,

мурашки, жуки запалення, больові відчуття, летальні випадки.
Скати, морські
Уколи, слабкість, втрата свідомості, діарея, судоми,
дракони,
порушення дихання, зниження тиску, летальні випадки.
скорпени
Параліч скелетної й дихальної мускулатури, пригнічення

функцій центральної нервової та дихальної систем,
Змії
в’ялість, апатія, гальмування рефлексів, патологічний сон,
летальні випадки.
Патогенні організми
Збудники інфекційних захворювань, які проникають у організм
людини і викликають різні розлади клінічного та анатомічного
характеру.
Шляхи потрапляння інфекцій в організм людини
 через верхні дихальні шляхи (з повітрям);
 через шлунково-кишковий тракт (повітряно-

крапельним шляхом);
 через проникнення у кров

(переважно кровососними паразитами);
в через шкіру та слизові оболонки.

Збудник Хвороби
• чума
• туберкульоз
• холера
• правець
Бактерії
• проказа
• дизентерія
• менінгіт
• сибірка
• ботулізм
• натуральна віспа
• сказ
• грип
Віруси
• енцефаліт
• кір
• свинка
• краснуха
• гепатит.
Рикетсії • Висипний тиф
• Бластомікоз
Грибки • Кокцидіодомікоз
Властивості патогенних організмів
людини
Здатність викликати захворювання внаслідок контакту здорової
із хворою або з певними зараженими предметами;
споруди
здатність проникати в негерметизовані приміщення, інженерні
і заражати в них людей.
 певні труднощі з визначенням окремих видів збудників;
 наявність певного інкубаційного періоду, тобто з моменту

зараження до прояви повного захворювання (від декількох годин до
десятків днів);
езінфекція — це знищення або вилучення
хвороботворних мікробів із зовнішнього
середовища
Дезінсекція проводиться для

знищення шкідливих для людини
комах та кліщів - збудників
інфекційних захворювань
Дератизація проводиться для боротьби з
гризунами, що можуть бути джерелом
або переносниками інфекцій
Епідемія – це масове захворювання людей яке
поширюється за короткий час на великі території.
Пандемія - це захворювання
яке охоплює багато

країн, материків.
Епізоотія- це масове
ураження тварин на
великих територіях
Епіфітотія - це охоплення
великих територій
ураження хворобою рослин
Всі області України за інтегральним показником
екологічної безпеки можна поділити на 4 групи:
(0,5<І<1)
(0,3<І<0,5)
(0,1<І<0,3)
(0<І<0,1)
5. Види та причини виникнення надзвичайних ситуацій техногенного
характеру.
Техногенне середовище створене людиною для задоволення своїх потреб у
комфортному житлі, вигідних та безпечних умовах праці і, відповідно, поділяється
на побутове та виробниче. У побутовому середовищі людина переважно сама
відповідає за свою безпеку, а на виробництві існують спеціальні служби нагляду за
безпекою (відділи охорони праці, пожежної безпеки тощо).
Техногенне середовище життєдіяльності може бути закритим (наприклад, у

приміщенні) чи відкритим (наприклад, на вулиці).
Людину під час перебування у такому середовищі супроводжують чинники

середовища, які поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та соціальні. Вони
можуть бути сприятливими, негативними чи небезпечними.
Кожний з чинників, який діє у середовищі, має гранично допустимий рівень,

за яким виникає небезпека для людини чи можливість виникнення надзвичайної
ситуації.
Виробнича аварія – це раптова зупинка роботи або порушення установленного

процессу виробництва на об’єкті, яка призводить до пошкодження або знищення
матеріальних цінностей, травмування або загибелі людей.
Виробничі аварії можуть бути різними, але у них є найбільш типові уражальні
чинники – це вибухи, які призводять до руйнування виробничих будівель, інтенсивні
пожежі, отруєння людей рідинами та газами; завали виробничих будівель споруд,
ураження людей електричним струмом, затоплення виробництва разом з людьми.
Аварія може зумовити катастрофу з невиправданими наслідками, з великими

людськими втратами.
Основними причинами виробничих аварій є безвідповідальне ставлення

проектувальників до вимог техніки безпеки, керівників підприємств до дотримання
цих вимог, низький контроль за станом виробництва, порушення будівельних норм
під час будівництва об’єктів та монтажі технічних систем; порушення технології
виробництва, правил експлуатації обладнання, машин та механізмів.
Надзвичайні ситуації техногенного характеру виникають в основному на

потенційно техногенно небезпечних об’єктах. До них належать: хімічно небезпечні
об’єкти, радіаційно небезпечні об’єкти, вибухо- та пожежонебезпечні об’єкти та
гідродинамічні небезпечні об’єкти.
Надзвичайні ситуації техногенного характеру класифікують за такими

основними ознаками:
10. за масштабами наслідків (об’єктові, місцеві, регіональні й

загальнодержавні);
11. за галузевою ознакою (надзвичайні ситуації у сільському господарстві, у

лісовому господарстві, на заповідній території, на об’єктах особливого природно-
охоронного значення, у водоймах, матеріальних об’єктах, об’єктах інфраструктури,
промисловості, транспорту, житлово-комунального господарства).
Характеристика надзвичайних ситуацій техногенного характеру
Транспортні аварії (катастрофи)
Безпосередніми місцями виникнення надзвичайних ситуацій на транспорті є:

автомобільні дороги, залізничні станції, колії та переїзди, порти, акваторія Чорного
моря, траси магістральних трубопроводів.
Головними причинами цих надзвичайних ситуацій є порушення Правил

дорожнього руху водіями транспортних засобів під час перевезення вантажів та
пасажирів, причому особливо тяжкі наслідки мають аварії пасажирських автобусів,
як на автодорогах, так і на залізничних переїздах.
Аналіз причин виникнення НС на транспорті показав, що порушення Правил

дорожнього руху водіями транспортних засобів, Правил пілотування і судноплавства
призвели до аварій майже у 59% випадків, унаслідок незадовільного технічного стану
транспортних засобів та комунікацій – 27%, унаслідок протиправних дій осіб – 10% та в
4% випадків – унаслідок порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних
засобів та у результаті несприятливих погодних умов.
Небезпечний вантаж – речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та

іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних
факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження
технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об’єктів, заподіяти матеріальні збитки
та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей,
тварин та які за міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана
Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому
порядку, залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного
з класів небезпечних речовин:
клас 1 – вибухові речовини та вироби;
клас 2 – гази;
клас 3 – легкозаймисті рідини;
клас 4.1 – легкозаймисті тверді речовини, самореактивні речовини і тверді

десенсибілізовані вибухові речовини;
клас 4.2 – речовини, схильні до самозаймання;
клас 4.3 – речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою;
клас 5.1 – окиснювальні речовини;
клас 5.2 – органічні пероксиди;
клас 6.1 – токсичні (отруйні) речовини;
клас 6.2 – інфекційні речовини;
клас 7 – радіоактивні матеріали;
клас 8 – корозійні речовини;
клас 9 – інші небезпечні речовини та вироби.

Раптове руйнування будівель та споруд
Цей тип аварій, як правило, виникає зазвичай не сам по собі, а ініціюється

яким-небудь побічним фактором. Наприклад, велике скупчення людей, якість
будівельних матеріалів тощо.
Сьогодні в Україні експлуатується понад 17000 мостів, розрахунковий термін

служби яких не повинен перевищувати 30-40 років.
• основних галузях промисловості експлуатується понад 35 млн. тон несучих

металевих та понад 250 млн. м3 залізобетонних конструкцій, рівень фізичного
зношення досить значний.
Наявний житловий фонд перебуває у незадовільному технічному стані. Майже

54 тис. будинків (5% житлового фонду України) віднесено до категорії старих та
аварійних.
Аварії на електроенергетичних системах
Подібні аварії призводять до надзвичайних ситуацій, зазвичай через вторинні

наслідки. Особливо тяжкі наслідки мають аварії на електроенергетичних мережах у
зимовий сезон, а також у віддалених та важкодоступних районах. Стан українських
електричних мереж із року в рік погіршується, що призводить до аварійних ситуацій
на рівні окремих областей.
Аварії на системах життєзабезпечення
Подібні аварії виникають переважно в містах з великим скупченням людей,

промислових підприємств.
Локалізація пошкоджень на зруйнованих мережах повинна проводитися

негайно. Особливо значні руйнування можуть виникнути під час несвоєчасного
переключення бензопроводів, газопроводів та інших систем паливопостачання та
технологічних трубопроводів.
Загальна протяжність водопровідних мереж в Україні становить приблизно 180

тис. км, з яких 33% нині перебувають в аварійному стані та потребують негайної
заміни.
Гідродинамічні аварії
Гідротехнічна споруда – об’єкт господарювання, який знаходиться поблизу
водної поверхні та призначений для:
- використання кінетичної енергії води, що рухається, з метою перетворення її в

інші види енергії;
- охолодження відпрацьованого пару ТЕС та АЕС;

- захисту прибережної території від води; - забору
води для зрошення та водозабезпечення; -
осушення; - рибозахисту;
- регулюваня рівнів води;
- забезпечення діяльності річкових та морських портів, суднобудівельних та

судноремонтних підприємств, судноплавства;
‒підводного видобування, зберігання та транспортування корисних копалин.

Руйнування (прорив) гідротехнічної споруди виникає внаслідок дії сил природи
(землетрус, ураган, розмив дамби, греблі) або діяльності людини, а також через
конструктивні дефекти або помилки проектування.
До основних гідротехнічних споруд відносяться: греблі, водозабірні та

водоскидні споруди, загати.
Прорив – ушкодження в тілі греблі, дамби, шлюзі, які є наслідком їх розмиву з

утворенням хвиль прориву та катастрофічних затоплень або з утворенням
проривного паводка.
Хвиля прориву виникає за умови одночасного накладання двох процесів:

падіння води водосховища і різкого збільшення об’єму води в місці падіння. Висота
хвилі прориву і швидкість її розповсюдження залежить від розмірів прориву, різниці
рівнів води і топографічних умов русла річки та її гирла. Висота хвилі прориву
складає 2-50 м.
Швидкість руху хвилі прориву, як правило, знаходиться у діапазоні від 3 до 25

км/год, а висота 2-50 метрів.
Евакуація населення із зон можливого катастрофічного затоплення проводиться,
‒ першу чергу, з населених пунктів, що знаходяться поблизу гребель, хвиля прориву

яких може досягти зазначених населених пунктів менше ніж за чотири години, а з
інших населених пунктів – за наявності безпосередньої загрози їх затоплення.
Гідродинамічна аварія – надзвичайна подія, пов’язана із виведенням з ладу

(руйнуванням) гідротехнічної споруди або її частини та некерованим переміщенням
великих мас води, які несуть руйнування та затоплення значних територій. Це аварії
на гідротехнічних спорудах, коли вода поширюється з великою швидкістю, що
створює загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру.
Для запобігання можливих раптових проривів на греблях водосховищ, захисту

населення та матеріальних цінностей завчасно виконуються наступні заходи:
а) адміністративні:
обмеження будівництва житлових будинків та об’єктів господарювання у
місцях, які підпадають під дію можливої хвилі прориву наступного затоплення;
евакуація населення із зон, де час добігання хвилі прориву, після руйнування

греблі, складає менше чотирьох годин – терміново, а з решти території – за
виникнення загрози затоплення;
б) інженерно-технічні:
обвалування (будівництво дамб) населених пунктів та сільськогосподарських

угідь;
створення надійних дренажних систем;

берегоукріплюючі роботи для запобігання зсувів, обвалів тощо;
улаштування гідроізоляції та спеціальних кріплень на будинках та спорудах;
тнасадження низькостовбурних лісів із вільхи, верби, осики та берези, що
збільшує шорсткість поверхні та сприяє зменшенню швидкості хвилі прориву.
Рекомендації щодо дій населення в умовах загрози руйнування греблі водосховищ:
т проводиться оповіщення та інформування населення;
т завчасно сплановані маршрути можливої евакуації на підвищені ділянки

місцевості;
т необхідно остерігатись обірваних проводів, проводів, що обвисли,

повідомляти про наявність таких пошкоджень, а також про руйнуваня
каналізаційних та водопровідних мереж у відповідні комунальні служби;
т не можна вживати в їжу продукти, які знаходилися в контакті з водяними

потоками.
Основи пожежної безпеки
14)Законодавча та нормативно-правова бази України про пожежну безпеку.
Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Кодекс

цивільного захисту, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження
Президента України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів
України, рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального
самоврядування, прийняті у межах їх компетенції. Забезпечуючи пожежну безпеку
слід також керуватись НАПБ А 01.001-2004 Правила пожежної безпеки в Україні,
стандартами, будівельними нормами, Правилами улаштування електроустановок
(ПУЕ), нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами,
виходячи із сфери їх дії, які регламентують вимоги пожежної безпеки.
11.Небезпечні для людини чинники пожежі. Сутність та види горіння.
Горіння — це, екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується
виділенням диму та (або) виникненням полум'я та (або) світінням. Для виникнення
горіння необхідна наявність горючої речовини, окисника та джерела запалювання.
Розрізняють два види горіння: повне — при достатній кількості окисника, і неповне
— при його пониженій кількості. Продуктами повного горіння є діоксид вуглецю,

вода, азот, сірчаний ангідрид та ін. При неповному горінні утворюються горючі та
токсичні продукти (монооксид вуглецю, альдегіди, смоли, спирти та ін.).
Розрізняють наступні різновидності горіння: вибух, детонація, спалах,

займання, спалахування, самозаймання, самоспалахування, тління.
Вибух — надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виді-

ленням енергії й утворенням стиснених газів, здатних виконувати механічну роботу. В
основному, ця механічна робота зводиться до руйнувань, які виникають при вибуху і
обумовлені утворенням ударної хвилі — раптового скачкоподібного зростання тиску.
При віддаленні від місця вибуху механічна дія ударної хвилі послаблюється.
Детонація — це горіння, яке поширюється зі швидкістю кілька тисяч метрів

за секунду. Виникнення детонації пояснюється стисненням, нагріванням та
переміщенням незгорівшої суміші перед фронтом полум'я, що призводить до
прискорення поширення полум'я і виникнення в суміші ударної хвилі. Таким чином,
наявність достатньо потужної ударної хвилі є необхідною умовою для виникнення
детонації, оскільки в цьому випадку передача теплоти в суміші здійснюється не
шляхом повільного процесу теплопровідності, а шляхом поширення ударної хвилі.
Спалах — короткочасне інтенсивне згоряння обмеженого об'єму

газоповітряної суміші над поверхнею горючої речовини або пилоповітряної суміші,
що супро-воджується короткочасним видимим випромінюванням, але без ударної
хвилі і стійкого горіння.
Займання — початок горіння під впливом джерела запалювання.

Спалахування — займання, що супроводжується появою полум'я.
Тління — безполуменеве горіння матеріалу (речовини) у твердій фазі з

видимим випромінюванням світла із зони горіння.
Самозаймання — початок горіння внаслідок самоініційованих екзотермічних

процесів.
Самоспалахування — самозаймання, що супроводжується появою полум'я.
\ Категорії приміщень і будівель за вибухопожежною і пожежною небезпекою.
Для правильного планування та успішного проведення заходів пожежної про-

філактики вагоме значення має оцінка об'єктів щодо їх вибухопожежонебезпеки.
Умови виникнення та поширення пожежі в будівлях та приміщеннях залежать від
кількості та пожежонебезпечних властивостей речовин і матеріалів, що в них
знаходяться (використовуються), а також особливостей технологічних процесів
розміщених у них виробництв. Нормативним документом для визначення
категорії приміщень є НАПБ Б.03.002-2007 «Норми визначення категорій
приміщень, будівель та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною
небезпекою». За вибухопожежною та пожежною небезпекою приміщення та
будівлі відповідно до цих норм поділяються на п'ять категорій:
Категорія А (вибухонебезпечна)
Горючі гази, легкозаймисті речовини з температурою спалаху не більше 28°С в

такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші,
при спалахуванні котрих розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні
перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали здатні вибухати та горіти при взаємодії з
водою, киснем повітря або одне з одним в такій кількості, що розрахунковий
надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5кПа. До будівель категорії А
відносять склади балонів зі стисненим горючим газом, бензосклади, насосні станції з
перекачування рідин із температурою спалаху до 28 °С, а також малярні цехи, де
використовуються нітрофарби, лаки та нітроемалі, склади карбіду,
ацетиленові станції та ін.
Категорія Б (вибухопожежонебезпечна)
Вибухонебезпечний пил і волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху

більше 28°С та горючі рідини за температурних умов і в такій кількості, що можуть
утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при
спалахуванні котрих розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в
приміщенні, що перевищує 5кПа. До будівель категорії А відносять склади балонів зі
стисненим горючим газом, бензосклади, насосні станції з перекачування рідин із
температурою спалаху до 28 °С, а також малярні цехи, де використовуються
нітрофарби, лаки та нітроемалі, склади карбіду, ацетиленові станції та ін. До категорії
В належать приміщення насосні станції з перекачування рідини з температурою

спалаху 28-61 °С, кисневі станції, малярні цехи, де використовують оліфу та олійні
лаки, балони з киснем, склади легкозаймистих і горючих рідин з температурою
спалаху від 28 до 120 °С (газ, нафта, скипидар, смола та ін.).
Категорія В (пожежонебезпечна)
Горючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини, матеріали, здатні при

взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним горіти лише за умов, що
приміщення, в яких вони знаходяться або використовуються, не належать до категорій
А та Б. До цієї категоріі належать паливно-мастильні склади, автогаражі, лісопильні,
деревообробні, столярні, лісотарні, смолоперегінні заводи, склади термоізоляційних і
рулонних горючих матеріалів, пековарки, склади горючих будівельних матеріалів.
Категорія Г
Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому

стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор,
полум'я; горючі гази, спалимі рідини, тверді речовини, які спалюються або
утилізуються як паливо (кухні, газогенераторні станції, котельні, пічні відділення,
ливарні, зварювальні, термічні цехи, автомобільні гаражі й депо).
Категорія Д
Негорючі речовини та матеріали в холодному стані. До категорії Д належать

механоскладальні заводи, цехи холодної обробки металу, повітродувні, компресорні
станції, слюсарні майстерні та склади металу й металевих виробів.
13. Способи, засоби гасіння та виявлення пожеж.
23. силу відомих причин повністю виключити виникнення пожежі
неможливо. Якщо пожежа виникла, то її розвиток є нерівномірним. Спочатку
інтенсивність горіння невелика, але потім вона зростає і наступає лавиноподібний
процес. Тому, чим раніше виявлена пожежа, тим менше збитки від неї.
Протипожежний захист будинків, споруд, людей, які в них перебувають зокрема
досягається застосуванням установок автоматичної пожежної сигналізації (ДСТУ
3960–2000 “Системи тривожної сигналізації. Системи охоронної та охоронно-
пожежної сигналізації. Терміни та визначення”; НАПБ Б.06.004-97 “Перелік
однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними
установками пожежегасіння та пожежної сигналізації”).
Відповідно до ДСТУ 2273-93 “Пожежна техніка. Терміни та визначення” під
"установкою пожежної сигналізації" розуміється сукупність технічних засобів,
установлених на об'єкті, що захищається, для виявлення пожежі, оброблення,
подавання в заданому вигляді повідомлення про пожежу на цьому об'єкті,
спеціальної інформації та (чи) подавання команд на включення автоматичних
установок пожежегасіння та технічних обладнань.
Запуск системам пожежної сигналізації може здійснюватись автоматично або

вручну. Система пожежної сигналізації повинна швидко виявляти місця виникнення
пожежі, надійно передавати сигнал на приймально-контрольний прилад i до пункту
прийому сигналів про пожежу, перетворювати сигнал про пожежу у сприйнятливу
для персоналу об’єкту, який захищають, форму, вмикати існуючі стаціонарні
системи пожежегасіння, забезпечувати самоконтроль функціонування.
До складу будь-якої системи пожежної сигналізації входять пожежні

сповіщувачі (рисунок 1), приймальний прилад та автономне джерело
електроживлення.
Пожежний сповіщувач – це пристрій для формування сигналу про пожежу. В

залежності від способу формування сигнали ПС бувають ручні та автоматичні.
Ручний сповіщувач представляє собою технічний пристрій (кнопка, тумблер

тощо), за допомогою якого особа, яка виявила пожежу, може подати повідомлення
на приймальний прилад або пульт пожежної сигналізації. Ручні сповіщувачі
встановлюються всередині приміщень на відстані 50 м, а поза межами приміщень –
на відстані 150 м один від одного.
Автоматичний пожежний сповіщувач системи пожежної сигналізації

встановлюється в зоні, яка охороняється, та автоматично подає сигнал тривоги на
приймальний прилад (пульт) при виникненні одного або кількох ознак пожежі:
підвищенні температури, появи диму або полум’я, появі значних теплових
випромінювань.
Сповіщувачi за видом контрольованого параметра поділяються на:
– теплові;
– димові;
– полум’яневі (світловi);
– комбіновані.
За видом зони, автоматичні сповіщувачі поділяються на точкові (найбільш
чисельна група) та лінійні.
Точкові сповіщувачі контролюють ситуацію в місці розташування сповіщувача

i, таким чином, сигнали від них є адресними, з точним визначенням місця пожежі.
1 2 3
1 – тепловий максимально-диференційований сповіщувач; 2 – сповіщувачі пожежні теплові

магнітні; 3 – сповіщувач пожежний димовий оптико-електронний.
Рисунок 1 – Типи пожежних сповiщувачiв
Лінійні ПС реагують на виникнення фактора пожежі впродовж певної

безперервної лінії, при цьому спрацювання будь-якого ПС у шлейфі не дає
інформацію про конкретне місце пожежі.
За видом вихідного сигналу сповіщувачі поділяються на дискретні та аналогові.

Дискретні ПС у більшості випадків можуть бути в одному з двох станів: у
черговому режимі (нормальний режим) та в режимі “Тривога” (в деяких ПС є також
стан “Несправність”, наприклад, в лінійних активних сповіщувачах). До такої групи
належить більшість сповіщувачів.

Аналоговий ПС – це перетворювач, вихідний сигнал якого є безперервною
монотонною функцією параметра, що контролюється. Такий сповіщувач у
відповідності з визначенням ПС не є функціонально завершеним вузлом i може
працювати тільки зi станцією пожежної сигналізації, яка приймає вихідний сигнал
аналогового ПС i, після порівняння його з певним, програмно встановленим
пороговим значенням, приймає рішення про визначення або не визначення фактора,
що контролюється, пожежонебезпечним.
За кількістю можливих спрацьовувань ПС поділяють на одноразовi та

багаторазові більшість ПС, що випускається, є багаторазовим.
Одноразові ПС в наш час застосовуються у виключних випадках, наприклад,

як запобіжники, що вимикають подачу живлення на певну установку у paзi
виникнення пожежі.
ПС за способом реагування на параметри, що контролюються, поділяються на

максимальні та диференційні.
Сповіщувач максимального типу формує сповіщення про пожежу у разі

перевищення за певний період часу встановленого значення контрольованого
параметра.
Пожежний сповіщувач диференційного типу формує сповіщення про пожежу
у разі перевищення за певний період часу встановленого значення швидкості зміни
контрольованого параметра.
Приймально-контрольні прилади пожежної та охоронно-пожежної

сигналізації – це складова частина засобів пожежної та охоронно-пожежної
сигналізації, то призначена для прийому інформації та пожежних (охоронних)
сповіщувачів, перетворення та оцінки цих сигналів, видачі повідомлень для
безпосереднього сприймання людиною, подальшої передачі повідомлень на пульт
централізованого спостереження (ПЦС), виданi команд на включення сповіщувачів i
приладів керування системи пожежегасіння i димовидалення, забезпечення
перемикання на резервні джерела живлення у paзi відмови основного джерела. Вибір
типу окремих елементів, розробка алгоритмів i функції системи пожежної)
сигналізації виконується з урахуванням пожежної небезпеки та архітектурно-
планувальних особливостей об’єкта.
5.Державний пожежний нагляд.
183 населених пунктах та на об'єктах незалежно від форм власності

здійснюється державний пожежний нагляд. Органи державного пожежного нагляду
відповідно до покладених на них завдань:
— розробляють з участю зацікавлених організацій та органів і затверджують
загальнодержавні правила пожежної безпеки;
— погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил та

інших нормативно-технічних документів, що стосуються забезпечення пожежної
безпеки, а також проектні рішення, на які не встановлено норми і правила;
— здійснюють контроль за додержанням вимог законодавчих актів з питань

пожежної безпеки;
— проводять згідно з чинним законодавством перевірки і дізнання за повідом-

леннями та заявами про злочини, пов'язані з пожежами та порушеннями правил
пожежної безпеки.
Посадовими особами органів державного пожежного нагляду є державні

інспектори з пожежного нагляду, які мають право:
— проводити в будь-який час у присутності власника чи його представника

пожежно-технічні обстеження і перевірки підконтрольних об'єктів незалежно від
форм власності, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та
інформацію;
— давати (надсилати) керівникам органів виконавчої влади та самоврядування

різних рівнів, керівникам та іншим посадовим особам підприємств, установ та
організацій, а також громадянам обов'язкові для виконання розпорядження
(приписи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки.
— здійснювати контроль за виконанням протипожежних вимог, передбачених

нормативно-технічними документами, під час проектування, будівництва,
реконструкції, технічного переоснащення чи розширення, капітального ремонту
підприємств, будівель, споруд та інших об'єктів;
— припиняти чи забороняти роботу підприємств, окремих виробництв,
виробничих дільниць, агрегатів, експлуатацію будівель, споруд, окремих приміщень,
опалювальних приладів, дільниць електричної мережі, проведення

пожежонебезпечних робіт, випуск та реалізацію пожежонебезпечної продукції,
систем і засобів протипожежного захисту з відхиленням від стандартів чи технічних
умов або у разі їх відсутності;
— притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб, інших

працівників підприємств, установ, організацій та громадян;
— застосовувати штрафні санкції до підприємств,.
Хімічна безпека
‒ Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності,

здатності до горіння, впливом на організм людини.
Об’єкти господарювання, на яких використовуються небезпечні хімічні
речовини, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це так звані хімічно-

небезпечні об’єкти (ХНО). Під час аварій або руйнування цих об’єктів можуть
виникати масові ураження людей, тварин та сільськогосподарських рослин
сильнодійними отруйними речовинами.
Хімічно-небезпечний об’єкт (ХНО) – це промисловий об’єкт (підприємство) або

його структурні підрозділи, на яких перебувають в обігу (виробляються,
переробляються), перевозяться, завантажуються або розвантажуються,

використовуються у виробництві, розміщуються або складуються, знищуються
тощо одне або кілька НХР (до ХНО не належать залізниці).
Небезпеча хімічна речовина (НХР) – це хімічна речовина, безпосередня чи

опосередкована дія якої може спричинити загибель, гостре чи хронічне
захворювання або отруєння людей і (чи) завдати шкоди довкіллю.
Для кількісної характеристики токсичності різних хімічних сполук

використовують поняття токсичної дози (токсодози).
Токсодоза – це кількісна характеристика токсичності НХР, яка відповідає
певному ступеню ураження людини (живої істоти) при дії на неї НХР.
Токсодози визначаються:
і під час інгаляційних уражень – як добуток середньої за часом концентрації

НХР у повітрі (С) на час дії (експозицію) (t).
і під час шкіряно-резорбтивних ураженнях – це маса рідкої НХР (Д), яка

внаслідок потрапляння на шкіру призводить до значного її ураження (на одиницю
площі поверхні або одиницю маси).
На практиці часто застосовуються такі токсодози:
Середня смертельна токсодоза (LD50) – це кількість НХР, які під час

перорального надходження спричиняють загибель 50% уражених.
Середня смертельна концентрація (LC50) – це кількість НХР, які викликають під

час інгаляційного надходження спричиняють загибель у 50% уражених.
Одиницею виміру є відповідно: мг/кг, мг/л, та мг/м3.

Класифікацію НХР проводять за:
і ступенем токсичності під час інгаляційного та перорального надходження до

організму;
і ознакою переважного синдрому під час гострої інтоксикації;
і агрегатним станом;
і температурою кипіння;
і здатністю до горіння;
і впливом на організм людини.
За ступенем токсичності всі хімічні речовини поділяють на:

‒надзвичайно токсичні, з LC50< 1мг/л та LD50<1мг/кг;
‒високотоксичні, з LC50=1-5мг/л та LD50=1-50мг/кг;
‒сильнотоксичні, з LC50=6-20мг/л та LD50=51-500мг/кг;
‒помірнотоксичні, з LC50=21-80мг/л та LD50=501-5000мг/кг;
‒малотоксичні, з LC50=81-160мг/л та LD50=5001-15000мг/кг;
‒нетоксичні, з LC50>160мг/л та LD50>15000мг/кг.
Відповідно до токсикологічної класифікації всі НХР поділяють на шість

групп:
Речовини з переважно задушливою дією (хлор, трихлористий фосфор,

хлориди сірки) впливають на організм людини через вдихання парів, через деякий
час ці речовини викликають токсичний набряк легенів.
Речовини переважно загальної токсичної дії (кислота синильна, вуглецю

діоксид тощо) – викликають гострі порушення енергетичного обміну в організмі та
поділяються на отрути крові, гемолітичні отрути, тканинні отрути, а також
речовини, які виснажують запаси субстратів для процесів біологічного окиснення. У
разі потрапляння до організму людини смертельних доз з’являюься судоми, гостра
серцево-судинна недостатність, зупинка дихання.
Речовини, яким властива задушлива та загально отруйна дія (сірководень,

сульфатний ангідрид, азоту оксид тощо) мають здатність до сильної опікової дії. У
разі високих концентрацій спостерігаються судоми, знепритомлення, глибокий
наркоз із зникненням усіх рефлексів.
Нейротропні отрути, що діють на виникнення, проведення та передавання

знервованого імпульсу (сірковуглець) діють на нервову сситему людини. Падіння
артеріального тиску, порушення серцевого ритму.
Речовини із задушливою та нейротропною дією (аміак, гептил, гідразин тощо)
– викликають гіпертонію, кон’юктивіт носоглотки, кашель, блювання).
Метаболічні отрути (діоксан, метилбромід, метилхлорид, спирт метиловий)

втручаються в процес метаболізму речовин в організмі. Отруєння ними
характеризується відсутністю певної реакції організму на отруту, але у процес
ураження поступово втягується багато органів.
За здатністю до горіння НХР поділяються на:
16. горючі – легко займаються від джерела вогню та продовжують горіти

після його вилучення (аміл, акрилонітрил, гептил, аміак-газ, сірковуглець, оксиди
азоту);
17. важкогорючі – легко займаються під впливом джерела вогню, не здатні
самостійно горіти після вилучення останнього (аміак рідкий, ціаністий водень тощо);
18. негорючі – не здатні до горіня в атмосфері нормального складу (з

концентрацією кисню до 21%) за температури до 900°С (хлор, азотна кислота,
фтористий водень, фосген, сірчаний ангідрид);
19. негорючі пожежонебезпечні – розкладаються за низьких температур,

виділяють горючі гази (пара), це окислювачі (хлор, азотна кислота).
У системі стандартів безпеки праці за ступенем дії на організм людини НХР

поділяються на чотири класи небезпеки:
I – надзвичайно небезпечні; II – високонебезпечні; III – помірно небезпечні; IV

– малонебезпечні речовини. (табл. 1)
‒ Характеристика класів небезпеки згідно

із ступенем їхньої дії на людину
Таблиця 2
Характеристика класів небезпеки хімічних речовин
Найменування показників перший клас другий клас третій клас четвертий

небезпеки небезпеки небезпеки клас
небезпеки
Гранично допустима менше 0,1 0,1–1,0 1,1–10 більше 10

концентрація шкідливих речовин
3
у повітрі робочої зони, мг/м
Середня смертельна доза під час менше 15 15–150 151–500 більше 500
потрапляння до шлунку, мг/кг
Середня смертельна доза під час менше 100 100–500 501–2500 більше 2500
потрапляння на шкіру, мг/кг
Середня смертельна менше 0,5 0,5–5,0 5,0–50 більше 50

3
концентрація у повітрі, мг/м
12. Особливості забруднення місцевості, води, продуктів харчування у

разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин
До особливостей хімічного забруднення, яке впливає на життєзабезпечення

населення, можна віднести таке:
‒ небезпечні концентрації НХР можуть існувати від кількох годин до кількох

діб;
‒ незначна імовірність ураження населення НХР через шкіряні покрови не
вимагає залучення засобів захисту шкіри під час евакуації;
‒ низька здатність до забруднення предметів одягу, меблів, предметів побуту

дозволяє використовувати їх після провітрювання без спеціального оброблення;
‒ надзвичайна оперативність у проведенні заходів захисту, оскільки

перебування людей людей протягом кількох хвилин у хмарі НХР може призвести до
масового ураження;
‒ труднощі виявлення НХР, через відсутність надійних технічних засобів

специфічної індикації;
‒ дальність евакуації залежить від масштабів аварій, але, як правило, складає

не більше ніж 15 км від зони забруднення;
‒ забруднення джерел водопостачання, продовольства та харчової сировини

можливе тоді, коли отруйна речовина буде в рідкій фазі і, в окремих випадках, у
твердому стані;
‒ більшість видів продовольчої сировини та продуктів харчування, які

зберігаються відкрито, після впливу на них газоподібних НХР досить провітрити
або піддати кулінарному обробленню, щоб надалі використати за призначенням.
• Заходи захисту від небезпечних хімічних речовин
Висока швидкість формування та дії уражаючих факторів викликають

необхідність прийняття оперативних заходів щодо захисту працівників хімічно
небезпечного об’єкту та населення, яке знаходиться поблизу.
Комплекс заходів щодо захисту від НХР включає:
• Інженерно-технічні заходи щодо правильного зберігання, транспортування та

використання НХР.
• Підготовка сил та засобів для ліквідації можливих хімічно-небезпечних аварій.
• Навчання порядку та правилам поведінки в умовах виникнення аварій

працівників об’єкту та населення.
• Забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту.
• Щоденний хімічний контроль.
• Прогнозування зон можливого хімічного забруднення.
• Попередження (оповіщення) про безпосередню загрозу ураження НХР.
• Хімічна розвідка району аварії.
• Тимчасова евакуація працюючих на об’єкті та населення із небезпечного
району.
• Пошук постраждалих та надання їм допомоги.

• Локалізація та ліквідація наслідків аварії.
План захисту працівників від НХР повинен включати два розділи: організаційні
заходи та інженерно-технічні заходи.
У розділі організаційні заходи представлені:

5) характеристика об’єкта, його підрозділів, наявні на об’єкті НХР;
6) оцінка можливої обстановки на об’єкті у випадку виникнення можливої
аварії;
7) організація контролю за хімічним станом на об’єкті у буденних умовах

та під час можливої аварії, порядок підтримання сил та заходів хімічної розвідки та
хімічного контролю у стані постійної готовності;
8) організація оповіщення працівників об’єкту та населення, яке проживає

навколо об’єкта;
9)організація укриття працюючих на об’єкті в захисних спорудах цивільної

оборони, порядок підтримання їх у постійній готовності для укриття людей;
10) організація евакуації працюючих на об’єкті;
11) порядок оснащення та залучення аварійних бригад та формувань на

об’єкті для ліквідації аварій;
12) організація забезпечення працюючих на об’єкті та формувань засобами

індивідуального захисту, порядок їх накопичення, зберігання та видачі;
13) організація транспортного та матеріально-технічного забезпечення робіт

щодо ліквідації наслідків аварії.
У розділі інженерно-технічні засоби заходи відображаються:
14) розміщення (обладнання) установок, які попереджують витік НХР у

випадку вининкнення аварії (клапани надлишкового тиску, терморегулятори,
перепускні або скидні облаштування);
15) планування підсилення конструкцій ємностей та комунікацій з НХР,

огороджень для захисту від ушкоджень уламками будівельних конструкцій під час
аварії;
16) розміщення(будівництво) під сховищами з НХР аварійних резервуарів,

пасток та направлених стоків;
17) розосередження запасів НХР, будівництво для них заглиблених сховищ;
18) обладнання приміщень та промислових майданчиків стаціонарними

системами виявлення аварій, засобами метеоспостережень та аварійної сигналізації.
Захист приміщень від проникнень від проникнення токсичних аерозолів

Рекомендації щодо поведінки населення після отримання сигналу про аварію
на хімічно небезпечному об’єкті.
Під час перебування в приміщенні слід загерметизувати приміщення, щільно

закрити вікна та двері, димоходи, вентиляційні люки.
Вхідні двері “зашторити”, використовуючи ковдру або щільну тканину.

Заклеїти щілини у вікнах, стики рам плівкою, лейкопластирем або звичайним
папером. За можливості потрібно використати індивідуальні засоби захисту органів
дихання. Виходячи з приміщення, вимкнути електроенергію та газ, одягнути засоби
індивідуального захисту.
Під час перебування поза приміщенням не можна знаходитися у низьких місцях,
не переховуватися на перших поверхах багатоповерхових будинків та у
напівпідвальних приміщеннях.
Під час забруднення середовища хлором треба піднятися вище п’ятого поверху
будинку. Виходити із зони забруднення необхідно у напрямку, перпендикулярному
до напрямку вітру.
Під час евакуації транспортом необхідно знати час і місце посадки. Після
виходу із зони забруднення перед входом до приміщення зняти верхній одяг для
дегазації, прийняти душ, вмитися з милом, питии чай та молоко. Необхідно уникати
будь-яких фізичних навантажень.
Санітарно-гігієнічні та медико-профілактичні заходи:
 Створення санітарно-захисних зон (СЗЗ). Для хімічно небезпечних об’єктів

передбачається створення санітарно-захисних зон, у яких забороняється розміщення
житлових будинків, дитячих та лікувально-оздоровчих установ та інших об’єктів,
які не відносяться до хімічно небезпечних.
Відповідно до “Санитирных норм проэктирования промышленных пред-

приятий” (СН 245-71) радіус СЗЗ для хімічно небезпечного об’єкта повинен бути не
меншим ніж 300 м, а для хімічно небезпечного об’єкта який має об’єм хімічно
небезпечної речовини більше 8000 м3, – не менше 1000 м. За наявності у населених
пунктах поруч з хімічно небезпечним об’єктом місць масового скупчення людей
(стадіони, базари тощо) – ця відстань подвоюється.
 Дотримання населенням гігієни харчування, контроль за чистотою продуктів

та питної води.
Заходи щодо захисту населення та територій
 разі виникнення аварії на ХНО
з Оцінка фактичного хімічного стану в районі аварії за допомогою приладів та

систем контролю хімічного стану, прогнозування його розвитку.
з Прийняття рішення щодо заходів захисту населення під час аварії. Основним
способом захисту населення під час аварій на ХНО є його укриття в захисних
спорудах цивільної оборони та в герметизованих приміщеннях, з одночасним
використанням засобів індивідуального захисту. Найбільш ефективною може бути
термінова евакуація населення, проведена до наближення первинної хмари хімічно
небезпечної речовини.
з Оповіщення персоналу хімічно небезпечного об’єкта та населення про аварію.
з Ліквідація аварії. Під час ліквідації аварії проводяться аварійно-рятувальні

та інші невідкладні роботи, які враховують специфіку надзвичайної ситуації та
локалізацію аварії.
Аварійно-рятувальні роботи включають: контроль за виконанням населенням

необхідних заходів захисту; виявлення потерпілих, вивезення їх із забруднених
територій, надання першої медичної допомоги, санітарне оброблення людей,
очищення продовольства та води, дегазація транспорту, споруд та місцевості.
5. Організація дозиметричного й хімічного контролю
Згідно з наказом Міністра НС за №186 від 06.08.2002р. була введена в дію

“Методика спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки”.
Методика визначає єдиний порядок спостережень щодо оцінки радіаційної

обстановки та хімічної обстановки у разі виникнення надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру.
У межах цієї Методики введені такі терміни:
 зона відповідальності - це визначена територія, на якій здійснюється радіаційне

та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань регламенту;
 пост радіаційного та хімічного спостереження (ПРХС) - позаштатне

спеціалізоване формування (від 2 до 4 осіб), яке здійснює періодичне або постійне
радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань та
регламенту;
 диспетчерська служба – передбачені штатами розписом підприємства,

організації або установи в разі потреби (виробничої, службової тощо) підрозділ,
який здійснює цілодобове чергування силами одній або декількох осіб (далі –
черговий об’єкта);
 радіаційне та хімічне спостереження – комплекс заходів щодо збирання,

обробляння, передавання, збереження та аналізу інформації про стан радіаційної та
хімічної обстановки для прийняття рішень про своєчасне реагування на негативні
зміни стану довкілля у разі виникнення надзвичайної ситуації або інших подій з
радіоактивними та хімічними речовинами;
 розрахунково-аналітична група (РАГ) – позаштатне спеціалізоване

формування, яке здійснює збирання, оброблення, передавання та збереження
інформації про стан радіаційної та хімічної обстановки.
Для роботи у закладі РАГ залучаються спеціалісти, які мають відповідну

кваліфікацію (викладачі, математики, хіміки, креслярі, оператори ПК , зв’язківці,
тощо).
РАГ забезпечується за рахунок місцевих органів виконавчої влади, за рішенням
яких вони створені, відповідними методиками оцінки можливої обстановки,
засобами зв’язку, обчислювальною технікою, картами, формами звітних документів,
канцелярським приладдям тощо.
Для ведення радіаційного та хімічного спостереження використовуються:
 прилади радіаційної розвідки – для спостереження за радіаційною

обстановкою (стаціонарні), з граничним рівнем інформації 0,05 мР/год (0,5
мкЗв/год), і визначення потужності експозиційної (поглинутої) дози в діапазоні від

фонових значень до значень не менше 100 Р\год (1 Зв/год) (переносні);
У спеціальні прилади хімічної розвідки – для визначення типу або виду

небезпечної хімічної речовини (переносні автоматичні або ручні);
Усі прилади повинні бути в робочому стані та регулярно перевірятися у

встановлений для них термін.
Дозиметричний та хімічний контроль є складовою частиною радіаційного та

хімічного захисту населення.
Контроль включає комплекс організаційних та технічних заходів, які

проводяться з метою:
а) одержання даних про дози радіоактивного опромінення особового складу

формувань ЦЗ, робітників та службовців ОГ, інших категорій населення;
б) визначення ступеня забруднення (зараження) радіоактивними, отруйними та

іншими шкідливими речовинами людей, техніки, обладнання, ЗІЗ, продуктів
харчування та інших матеріальних засобів.
За даними контролю визначається:
- працездатність особового складу формувань ЦЗ, робітників та службовців

ОНД;
- первинна діагностика важкості гострих променевих та хімічних

уражень; - режими радіаційного захисту людей;
- необхідність та обсяг санітарної обробки людей, дезактивації (дегазації)

техніки, транспорту, обладнання, ЗІЗ, одягу та ін. засобів;
- можливість використання продуктів харчування та води в зонах

радіоактивного та хімічного зараження і ін.
Дозиметричний контроль. Контроль включає контроль опромінення та
контроль радіоактивного забруднення.
Хімічний контроль. Проводиться для визначення ступеня зараження

небезпечними хімічними речовинами /НХР/ засобів індивідуального захисту,
техніки, продуктів, води, а також місцевості та повітря.
За результатами даних хімічного контролю визначаються можливість дій без

застосування ЗІЗ, повнота дегазації техніки та споруд, ступінь зараження продуктів,
води та інших засобів. Крім цього визначається способи захисту людей в осередку
хімічного ураження.
Хімічний контроль здійснюється за допомогою приладів хімічної розвідки відразу

після виходу особового складу формувань ЦЗ та техніки з осередків хімічного
ураження та зон хімічного зараження. Кількісне визначення (НХР) в продуктах
харчування та воді здійснюється шляхом відбору зразків та лабораторного аналізу.
ДЯКУЮ ЗА
УВАГУ

1

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

1

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Відповідальність за порушення законодавства про ОП, яка охоплює працівників і передбачає

види покарання ‒ догана та звільнення:

Виберіть одну відповідь:

Ваша відповідь правильна

Виберіть одну відповідь:

Ваша відповідь неправильна.

Виберіть одну відповідь:

Ваша відповідь неправильна.

Виберіть одну відповідь:

Виберіть одну відповідь:

Ваша відповідь правильна

Проходження попереднього та періодичних медичних оглядів для певних категорій

Виберіть одну відповідь:

Ваша відповідь правильна

Проведення наукових досліджень щодо впливу виробничих факторів на здоров’я

Виберіть одну відповідь:

Ваша відповідь правильна

Виберіть одну відповідь:

Ваша відповідь неправильна.

Виберіть одну відповідь:

Ваша відповідь неправильна.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських

Виберіть одну відповідь:

Ваша відповідь неправильна.

Виберіть одну відповідь:

Ваша відповідь неправильна.

Патологiчний стан людини, обумовлений надмiрним напруженням органiзму, або дiєю

Мікроклімат; барометричний тиск; неіонізуючі електромагнітні поля та випромінювання;

Виберіть одну відповідь:

Відповідальність за порушення законодавства про ОП, яка охоплює працівників і передбачає

Виберіть одну відповідь:

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських

Виберіть одну відповідь:

Проведення наукових досліджень щодо впливу виробничих факторів на здоров’я

Скільки існує видів інструктажів з питань охорони праці?

Виберіть одну відповідь:

Ваша відповідь правильна

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в

Виберіть одну відповідь:

Ваша відповідь правильна

Виберіть одну відповідь:

від освіти, стажу роботи та посади

Ваша відповідь правильна

Які інструктажі з охорони праці повинні проводитись на підприємстві?

Виберіть одну відповідь:

a. вступний, первинний на робочому місці, повторний, позаплановий, цільовий

Ваша відповідь правильна

Основні завдання управління охороною праці:

Виберіть одну відповідь:

Де реєструється проведення інструктажів та стажування працівників

Виберіть одну відповідь:

a. в журналах інструктажів з питань охорони праці на робочому місці

Ваша відповідь правильна

Які інструктажі з охорони праці повинні проводитись на підприємстві?

Виберіть одну відповідь:

a. вступний, первинний на робочому місці, періодичний, позаплановий, поточний

Ваша відповідь неправильна.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

Виберіть одну відповідь:

d. на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на три місяці;

Ваша відповідь неправильна.

За стан охорони праці на підприємстві відповідає:

Виберіть одну відповідь: