Практичне заняття

«Українське питання в міжнародній

політиці напередодні другої світової
війни»

Роботу виконала:
Павлишин Юлія
В другій половині 30-х років українське питання знову висувається на
одне з чільних місць у міжнародній політиці.
Українське питання— це питання про геополітичне майбутнє
українських етнічних земель. Розчленування України між чотирма
державами суперечило як нормам моралі так і нормам міжнародного
права (принципу національного самовизначення). Співвідносно
становище українського народу було яскравим прикладом
несправедливості і нелегітимності Версальсько-Вашингтонської
системи.
Іціатором рішучих дій у вирішенні українського питання напередодні
Другої світової війни стала Німеччина.
Після приходу до влади в Німеччині А. Гітлера, нове керівництво
розпочинає підготовку до війни. Щоб приховати європейський
напрямок агресії в напівофіційних заявах керівники Німеччини
проголошують своїм головним геополітичним інтересом – українські
землі. Така демонстративна позиція Гітлера в українському питанні
досягла свого результату. Західні держави притримуються політики
«умиротворення» - задоволення вимог Німеччини заради збереження
миру.
Характерним прикладом політики „умиротворення” є Мюнхенська
домовленість (29— 30 вересня 1938 р.). Англія і Франція погодилась
на розчленування Чехословаччини і передачу Німеччині Судетської
області. В ході вирішення Чехословацької проблеми українське
питання повернулось несподіваним ракурсом.Українське Закарпаття
під впливом Німеччини виокремилось в автономний край
Закарпатську Русь-Україну (28 жовтня 1938 р.).
Гітлер майстерно використав українське питання як засіб тиску і
шантажу у відносинах не тільки з противниками, але і з
потенційними союзниками. Для західних держав Закарпатська
Україна проголошувалась німецькою пропагандою зародком
майбутньої пронімецької „Великої України”, яка постане після
радянсько-німецької війни. Румунія і Польща, реагуючи на
пропаганду намагались запобігати перед німецьким урядом, щоб
ліквідувати Карпатську Україну, розділивши її між собою і таким
чином створивши „інтернаріум” – санітарний кордон навколо СРСР з
міцних держав.
Коштом українських земель Німеччина прихилила на свій бік і
Угорщину. 2 листопада 1938 р. за рішенням німецько-італійського
арбітражу у Відні Карпатська Україна мусила віддати Угорщині 1856
км2 своєї території з населенням 180 тис. жителів, куди входили два
найбільші міста: столиця Ужгород і Мукачів.
На рубежі 1938—1939 рр. в черговий раз змінились акценти у
зовнішньополітичному курсі Німеччини. Прагнучи до війни але
пам'ятаючи уроки Першої світової Гітлер вирішив убезпечити себе
від війни на два фронти. Шукаючи зближення з СРСР, німецьке
керівництво в черговий раз використовує українську карту:
Німеччина запропонувала Радянському Союзу польську Західну
Україну.
23 серпня 1939 р. Молотов і Ріббентроп підписали договір про нена-
пад між СРСР і Німеччиною терміном на 10 років. Крім цього, було
підписано і таємний протокол. Він містив положення, про розподіл
„сфер інтересів” СРСР і Німеччини. В «сферу інтересів» СРСР
увійшов в тому числі і Західноукраїнський регіон.
Пакт Молотова-Ріббентропа і таємний протокол до нього розв'язував
руки лідеру третього рейху для початку Другої світової війни.
1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу. Виконуючи таємні
домовленості, СРСР 17 вересня 1939 р. окупував Східну Галичину і
Західну Волинь.