Методичні Вказівки - Самостійні з НІС

MIHICTEPCTBO ОСВIТИ I НАУКИ УКРАiНИ
ХЕРСОНСЬКА ДЕРЖАВНА МОРСЬКА АКАДЕМIЯ

КАФЕДРА СУДНОВОДIННЯ ТА ЕЛЕКТРОННИХ
НАВIГАЦIЙНИХ СИСТЕМ
Шифр]-Фl-еffiа -г^
г..ф.Jт,ТFТl р-И,
ýН, lJ,ь,t4р,п.
мвтодичнI рвкомшнд.,лцIi
до самостiйного вивчення теоретичного матерiалу
з дисциплiни <Навiгацiйнi iнформацiйнi системи)
Факульmеm кСуdновоdiння>
Сmупiнь вuu4оi освimu бакалавр
Галузь знань 27 Транспорm
Спецiалlьнiсmь 271 Рiчковuй mа морськuй mронспорm
Спецiа,liзацiя <<Суdновоdiння>
Кур, 3
Форма навчання deHHa / заочна
Херсон 2018
Методичні рекомендації до виконання самостійних робіт з дисципліни «Навігаційні інформаційні системи» 2
Методичні рекомендації до самостійних робіт з дисципліни «Навігаційні
інформаційні системи» розробили у відповідності з робочою навчальною
програмою дисципліни доценти кафедри судноводіння та електронних
навігаційних систем к.т.н. Носов П.С. та к.т.н. Петровський А.В.
Методичні рекомендації розглянуто на засіданні кафедри судноводіння та

електронних навігаційних систем 26.11.2018р. , протокол № 4
Завідувач кафедри судноводіння

та електронних навігаційних систем
к.т.н., професор ____________А.П. Бень
Завідувач навчально-методичного відділу ____________В.В. Черненко
© П.С. Носов, А.В. Петровський

ЗМІСТ
Вступ 4
1. Етапи розвитку та перспективи НІС 5
2. Геодезичні основи ЕК і горизонтальний датум 7
3. Проекції морських навігаційних електронних карт і вертикальний датум 11
4. Технології виробництва і синтезу векторних карт. Пред'являються

вимоги до векторних карт 16
5. Технології виробництва растрових електронних карт. Переваги та
обмеження 19
6. Обробка і зберігання даних в НІС 23
7. Вимоги до експлуатації устаткування ЕКДІС 27
8. Методи представлення картографічної інформації і інтерфейсної

взаємодії з судноводієм 30
9. Модулі НІС і основні людино-машинні взаємодії 34
10. Основні і допоміжні функції ЕКДІС при управлінні судном 38
11. Фактори, що впливають на точність НІС. Похибки числення НІС 41
12. Застосування НІС для річкових суден 46
Список використаних джерел 50

Вступ
При викладанні дисципліни «Навігаційні інформаційні систем»

найбільшу увагу приділяється практичному оволодінню електронними
інформаційними системами внаслідок рішення IMO від 2016 (всі оснащені
ЕКНІС суди повинні бути переобладнанні протягом 12 місяців).
Практикум для самостійного вивчення матеріалу дає розуміння
принципів ECDIS, відомості про чинні стандарти продуктивності для
електронних карт та інформаційних систем, прийняті IMO, разом з певними
практичними навичками: використання панелі керування ECDIS, налаштування
картографічних панелей, використання керуючих пристроїв Conning Display,
виконання маневрів розбіжності по заданих параметрах, встановлення
тренувальних цілей САРП, пошук і завантаження карт під позицією власного
судна, створення та нанесення коректурних об'єктів, виконання контролю
навігаційних небезпек ECDIS, налаштування електронних систем
позиціонування, виконання обсервації, виконання попередньої прокладки та
виконання виконавчої прокладки у ECDIS.
Під час самостійного вивчення матеріалу розглядаються наступні
питання: типи і перспективи розвитку НІС; поняття про геодезичні системи
відліку горизонтальних координат карти; горизонтальний геодезичний датум;
види вертикальних датумів; проекції морських навігаційних електронних карт;
синтез векторних карт і технології їх виробництва; технології виробництва
векторних карт; основні компанії випускають векторні карти; поняття про
технологію виробництва растрових карт; переваги та обмеження растрових
електронних карт; принцип коректури растрових карт; електронні каталоги карт
і книг; склад даних НІС; методи зберігання даних в НІС; основні види
інформації НІС; статичні бази даних; динамічні бази даних; картографічна база
даних; дані ЕК і їх структура; орієнтація зображення, режим руху додаткова
інформація; кольори і символи, вимоги до дисплея; вимоги до відображення
офіційних растрових карт в ЕКДІС; інтерфейс системи; вимоги до
відображення картографічних даних; види і методи представлення
картографічної інформації; забезпечення наочності карт; відображення
навігаційних елементів; шляхи поліпшення відображення інформації; робота з
каталогами карт і з картами; реєстрація інформації в НІС; додаткові функції і
переваги НІС; поняття про джерела похибок НІС; недоліки цифрування карт і
засобів відображення; похибки цифрування карти; якість картографічних
даних; похибки, обумовлені відмінністю координатних систем; розбіжність
координатних систем; похибки інтерпретації даних; ризик передоручення;
основні особливості річкової навігації; характеристика річкових ЕКДІС; вимоги
пред'являються до річковим ЕКДІС; режими роботи річкових ЕКДІС
Навчальним планом, ступеню вищої освіти «бакалавр», галузі знань
27 «Транспорт», спеціальності 271 «Річковий та морський транспорт»,
спеціалізації «Судноводіння» при вивченні дисципліни «Навігаційні
інформаційні системи» для самостійної роботи передбачено у 6 семестрі гр. 3
курсу - 72 години.
Самостійна робота №1
Тема: «Етапи розвитку та перспективи НІС»
1. Етапи розвитку НІС.

Навігаційні системи з електронними картами з'явилися на судах на
початку 80-х років. Тоді вони виконували в основному функції відеопрокладкі,
їх інформаційні ресурси були малі. З перебігом часу навігаційні системи з
електронними картами швидко удосконалювалися, обсяг даних, яким оперує
НІС, неухильно збільшується. Всю інформацію якою оперує НІС умовно ділять
на два основних види: що належить до зображення земної поверхні
(картографічну) і ту що відноситься до навігації.
В останні роки інформаційні ресурси НІС поповнюються головним
чином даними що відносяться до навігації.
Сучасні НІС представляють вахтовому помічнику:
- дані про власне судно (поточне місце, кінематичні дані, минулий шлях,
запланований маршрут і ряд інших елементів);
- радіолокаційне зображення і кінематичні параметри цілей САРП;
- дані транспондера АІС про інші судна;
- відомості про навігаційні огорожі, про оптичні та радіотехнічні
навігаційні засоби;
- настанови для плавання;
- елементи сервісу берегових систем управління рухом;
- гідрометеорологічні відомості і ряд інших.
НІС підвищує результативність діяльності судноводія, забезпечує
використання більшого обсягу і номенклатури даних, збільшує швидкість їх
обробки, поліпшує точність і достовірність результатів, спрощує оцінку
ситуацій, підвищує безпеку мореплавання і призводить до зростання
фінансових показників судна. Зі сказаного вище випливає, що НІС є на судні
головною забезпечує безпеку судноводіння системою.
Ефективність НІС безпосередньо залежить від професіоналізму
штурманського складу.
2. Міжнародні організації беруть участь в розвитку НІС.

Експлуатаційні та технічні вимоги до НІС визначені міжнародними
організаціями: ІМО - Міжнародною морською організацією (IMO - International
Maritime Organization), МГО - Міжнародної гідрографічною організацією (IHO -
International Hydrographic Organization), МЕК - Міжнародної електротехнічною
комісією (IEC -International Electrotechnical Commission).
ІМО - займається питаннями судноводіння і безпеки при розробці вимог
до НІС (ЕКДІС). Документ розроблений і прийнятий ІМО в листопаді 1995
року - Резолюція А.817 (19) «Стандарти реалізації ЕКДІС», є основною точкою
відліку в розвитку подальших вимог до ЕКДІС.
МГО - займається питаннями утримання карт, відображення та оновлення
карт. У спеціальній публікації S52 визначені вимоги до змісту, до
умовних позначень, до застосовуваних кольорів, до відображення, засобів і
процесу коректури ЕНК. У публікації S57 містяться стандарти передачі для
цифрових гідрографічних даних.
МЕК - займається питаннями розробки вимог до обладнання і тестування.
Виданий документ IEC61174 є основним стандартом для тестування ЕКДІС,
ИНМАРСАТ - Міжнародна морська супутникова організація
(INMARSAT - International Maritime Satellite Organization) / ВМО - Всесвітня
метеорологічна організація
МАМС - Міжнародна асоціація маякових служб
3. Типи НІС
Залежно від рівня автоматизації операцій, інформаційних ресурсів і
функціональних можливостей, НІС поділяються на три групи:
- ЕКДІС
- ЕКС
- ЕКДІС / ЕКС
ЕКДІС - це НІС, яка задовольняє спеціальним вимогам ІМО, МГО, МЕК і
є згідно СОЛАС 74 альтернативою паперових навігаційних карт. Ці системи
показують основний напрямок розвитку суднових НІС.
На законних підставах, на судні можна не мати паперових карт і
використовувати електронну прокладку без дублювання її графічної
прокладкою на паперовій карті, коли:
- ЕКДІС сертифікована класифікаційним товариством;
- ЕКДІС забезпечена схваленої резервною системою, яка має достатні
можливості для забезпечення безпечного судноводіння у разі виходу ЕКДІС з
ладу;
- При прокладанні застосовуються тільки офіційні векторні карти ЕНК;
- ЕНК відкориговані з дати використання.
У разі невиконання будь-якого з цих вимог, на судні слід мати комплект
відкоригованих паперових карт, Електронна прокладка в цьому випадку
повинна дублюватися графічною прокладкою на паперовій карті.
ЕКС - це навігаційно-інформаційні комп'ютерні системи, в повному
обсязі задовольняють вимогам до ЕКДІС. Застосування ЕКС не звільняє
судноводія від ведення прокладки на паперових картах.
ЕКДІС / ЕКС є НІС з «двома особами». Це системи, які працюють як з
картами для ЕКДІС, так і з іншими видами карт. Така ситуація викликана тим,
що в даний час немає повного набору карт для ЕКДІС на всі райони Світового
океану.
4. Перспективи розвитку НІС.

- Система консультацій і вироблення рекомендацій щодо доцільного
поведінки (СКОТ);
- Експертна система

Тема: «Геодезичні основи ЕК і горизонтальний датум»
1. Геодезична основа ЕК.

Датум (вихідні геодезичні данні) в геодезії розуміється сукупність
параметрів, які характеризують референц-еліпсоїд і його розташування на
поверхні Землі, визначають геодезичні координати і їх зв'язок з
астрономічними координатами. Є три типи геодезичних датумів -
горизонтальний, вертикальний і комбінований.
Горизонтальний датум визначає розміри і фігуру Землі, вихідний пункт і
орієнтацію координатної системи, що використовується при відліку
горизонтальних координат на картах земної поверхні.
Вертикальний датум є поверхню з якою співвідносяться висоти і / або
глибини і / або берегова лінія на карті. На навігаційній карті такий датум може
бути один (загальний для висот, глибин і берегової лінії), два (окремо для висот
з береговою лінією і для глибин), або три (окремо для висот, для глибин, для
берегової лінії). Вертикальний датум для батіметричних даних називається
нулем глибини карти.
2. Поняття про геодезичну систему відліку горизонтальних координат

карти.
Горизонтальний геодезичний датум є базисом для геодезичних зйомок і
для відліку горизонтальних координат на карті.
В горизонтальний датум нерідко включають такі параметри: астрономічні
та геодезичні широти і довготи вихідного пункту геодезичної мережі, напрямок
з вихідної точки на один з суміжних пунктів.
Узагальнено горизонтальний датум представляють 8-ю параметрами: два
параметра описують розміри референц-еліпсоїда, три параметра визначають
позицію центру еліпсоїда відносно центру Землі, інші три параметри
характеризують орієнтацію трьох осей еліпсоїда відносно осей Землі.
Референц-еліпсоїдом називають земний еліпсоїд певних розмірів, що є
допоміжною математичної поверхнею, до якої відносять результати всіх
геодезичних вимірювань на поверхні Землі, на яку проектують всі пункти
геодезичної мережі і до якої відносять топографічні і гідрографічні зйомки і ті
які складають за ними карти земної поверхні.
Астрономічні і геодезичні координати.
Для астрономічних координат місця на Землі одним з визначальних
елементів є напрямок в цій точці прямовисної лінії (сили тяжіння). Для
геодезичних координат замість прямовисної лінії використовується
перпендикуляр (нормаль) до поверхні референц- еліпсоїда в даній точці.
Дійсну поверхню суші і моря (на певний момент часу) називають
топографічної поверхнею, вона має досить складну форму. Для вирішення
практичних завдань, де необхідно враховувати форму Землі, використовують її
різні моделі: сфероїд, еліпсоїд, геоїд.
Геоїд - фігура Землі, обмежена поверхнею, до якої прямовисні лінії
усюди перпендикулярні, і яка проходить через точку початку відліку висот,
закріплену на висоті середнього рівня моря. Ця поверхня близька до рівнів
морів і океанів в стані спокою і рівноваги. Дві важливі властивості геоїда. У
будь-якій точці на його поверхні: потенціал гравітаційного поля однаковий
(равнопотенційна поверхні); напрямок сили тяжіння перпендикулярний
поверхні геоїда.
Земний еліпсоїд. З огляду на вкрай нерівномірний розподіл щільності мас
в товщі Землі поверхня геоїда є дуже складною для опису. Тому для
розрахунків в картографії використовують апроксимацію геоїда еліпсоїдом
обертання - «геометричною» моделлю Землі. Ця модель застосовується при
обчисленнях довжин, площ, геодезичних широт, довгот, азимутів, для
розрахунків картографічних проекцій та інших задач.
На поверхні еліпсоїда обертання, на відміну від геоїда, напрямок схилу
(сили тяжіння Землі) не збігається з напрямком перпендикуляра (нормальний)
до поверхні еліпсоїда. Розбіжність між напрямком стрімкої лінії (вертикалі) і
напрямком нормалі називається ухиленням (похибкою) схилу (вертикалі) в
даній точці. Похибкою схилу пояснюється відмінність між астрономічними та
геодезичними координатами.
Земною паралеллю називається лінія на поверхні Землі, в якій значення
широт рівні.
Земний меридіан є геометричним місцем точок на поверхні Землі, в яких
значення довготи однаково.
Геодезична широта точки - це кут між нормаллю до поверхні референц-
еліпсоїда в цій точці і площиною геодезичного екватора. Геодезична паралель є
колом на поверхні еліпсоїда і лежить в площині, паралельній площині
геодезичного екватора.
Геодезична довгота точки дорівнює розі між проекцією нормалі на
площину геодезичного екватора і площиною Гринвічського геодезичного
меридіана. Геодезичний меридіан є лінією, утвореною перетином поверхні
еліпсоїда з площиною, що проходить через вісь обертання і розглянуту точку.
Астрономічної широтою називається кут між прямовисною лінією і
площиною небесного екватора.
Астрономічна довгота місця - це кут між проекцією прямовисній лінії на
площину небесного екватора і площиною небесного меридіана Грінвіча.
Астрономічні широта і довгота точки виходять безпосередньо зі
спостережень висот світил в горізонтній системі координат, яка визначається
прямовисною лінією. Геодезичні координати знаходяться за астрономічними
даними шляхом корекції похибки прямовисній лінії.
Геодезичні координати також називають географічними координатами.
3. Види горизонтальних геодезичних координат.

Горизонтальні датуми можуть сягати через континенти або охоплювати
тільки невелику обмежену територію. Розрізняють локальні, регіональні і
всесвітні геодезичні системи координат.
Локальні датуми лежать в основі геодезичних референцних систем
невеликих ділянок земної поверхні. Як приклад можна привести датум "Bissau
Base North West and Pillar".
Регіональні геодезичні системи відносяться до великих районів Землі. Як
приклади таких систем координат можна назвати Радянську 1942 роки (Pulkovo
1942), Європейський датум 1950 року (ED50), Британську систему 1936 року,
Токійський датум, Індійський датум, Новий північноамериканський датум 1983
(NAD83 - New North American Datum of 1983). Слід зазначити, що якщо
горизонтальний датум відноситься до території держави, то він називається
державним та національним.
Всесвітній датум визначає геодезичну систему координат для всієї земної
кулі. Прикладами глобальних датумів є американські геодезичні референцні
системи WGS72, WGS84 і російська система ПЗ90 (Soviet Geocentric Coordinate
System `1990).
Всесвітні датуми ґрунтуються на певних за допомогою супутникових
вимірювань еліпсоїда, оптимальних за критерієм мінімуму відхилення від
поверхні геоїда в цілому.
Використовуються й інші класифікації для геодезичних референцних
систем. Наприклад виділяють державні, міждержавні та міжнародні
горизонтальні датуми.
Отримані до 1950 року горизонтальні геодезичні датуми були
локальними або регіональними, для створення яких використовувалися оптичні
засоби, пізніше радіотехнічні системи високої точності. Починаючи з
п'ятдесятих років, ці геодезичні системи стали не задовольняти цілям
застосування в ті роки озброєння, яке вимагало геодезичну систему відліку
світового масштабу. Введення в дію в кінці п'ятдесятих років навігаційної
супутникової системи «Транзит» дозволило в 1960 році Міністерству Оборони
США створити шляхом об'єднання на основі супутникових спостережень
різних регіональних геодезичних мереж Світову геодезичну референтну
систему (Word Geodetic System of 1960 - WGS60). Ця система уточнювалася в
1966, 1972, 1984 році. В даний час використовується система координат
WGS84, яка набула широкого поширення у всьому світі. WGS84 прийнята за
стандартну при розрахунках позицій об'єктів в GPS.
4. Переклад даних карт з одного горизонтального датуму в інший

Перетворення даних про позицію картографічних об'єктів з однієї
геодезичної референцної системи в іншу носить назву конвертації
(трансформації) датуму.
Конвертація датуму в даний час виконується різними методами.
Кількість використовуваних для цієї мети перехідних параметрів, що зв'язують
один датум з іншим, може бути від трьох до шести.
Для перекладу даних з одного датуму в інший створені різні програмні
засоби. Дві з таких програм: MADTRAN і GEOTRANS-2.
Для трансформації локальних і регіональних датумів в WGS84 і назад
МГО рекомендує використовувати параметри еліпсоїдів, значення перехідних
величин і формули, наведені в публікації цієї організації S60 (User's handbook
on Datum transformations involving WGS84).
Один із способів перетворення координат об'єктів з одного датуму в
інший на основі трьох параметрів <> X, <> Y, <> Z, де - зміщення по
прямокутним координатам центру референц-еліпсоїда датума В щодо центру
референц- еліпсоїда датума А.
Для перерахунку широти, довготи і висоти над еліпсоїдом з одного
датуму в інший можуть використовуватися стандартні формули професора
М.С. Молоденского, засновані на обліку трьох параметрів <> X, <> Y, <> Z /
5. Шляхи поліпшення відліку горизонтальних координат об'єктів на карті.

Основні зусилля для поліпшення вирішення питань, пов'язаних з
використанням координат об'єктів на поверхні Землі, спрямовані на усунення
недоліків в цьому відношенні, одними з них є:
- Недостатня якість карт;
- Використання карт з різними горизонтальними геодезичними основами.
Недостатня якість карт визначається неточністю і низькою подробицею
горизонтальних геодезичних зйомок місцевості, на основі яких складено
навігаційні карти.
Єдиним методом усунення цього недоліку є нові геодезичні зйомки всіх
районів, де точність позицій об'єктів і подробиця карти не задовольняє
сучасним вимогам. Незважаючи на великий прогрес в методах і апаратурі для
виконання геодезичних робіт, вирішення цього питання в повному обсязі
вимагає багато часу і значних коштів.
Численність горизонтальних геодезичних датумів.
Різниця між позиціями об'єктів в системі WGS84 і ПЗ90 не перевищує 15
метрів, а між положеннями в WGS84 і WGS72 - 17 метрів. Відмінність в
координатах Європейської геодезичної системи і WGS84 досягає 85 метрів, а
координати точок в Токійському датумі можуть мати деякі розходження з
WGS84 до 350 метрів.
Оскільки GPS, що працює в WGS84, стала основною для навігації
морських суден, з 1982 р при перевиданні карт гідрографічні служби ряду країн
додають на картах поправки за широтою та довготою для приведення GPS -
визначень до геодезичного датуму карти. Запис про це зазвичай розташовується
близько заголовка карти. Іноді неможливо виконати з необхідною точністю
переклад даних карти в сучасні геодезичні системи. У таких випадках на
паперовій карті може бути поміщена інформація про неможливість приведення
до WGS84.

Тема: «Проекції морських навігаційних електронних карт і

вертикальний датум»
1. Поняття про вертикальний геодезичний датум.

Вертикальним датум називається нульова поверхня, від якої
відраховуються висоти і / або глибини на Землі. Зазвичай на картах для висот
берегових об'єктів і батіметричних даних застосовуються різні вертикальні
датуми. Таких датумів може бути три: для висот, для глибин, для берегової
лінії. Це визначається з одного боку практичної доцільністю, а з іншого -
складністю обліку ряду факторів.
Для відліку висот топографічних об'єктів зазвичай використовується
поверхня геоїда, яка проходить через точку початку відліку висот, закріплену
на висоті середнього рівня моря.
Для вимірювання глибин і висот обсихаючих об'єктів в якості
вертикального датуму застосовуються нулі глибин карти, відповідні того чи
іншого рівня моря (для морів з приливами - зазвичай рівні малих вод).
Традиційно в різних країнах з метою визначення висот і глибин в
картографії виробляється прив'язка до узгодженого за певними правилами
рівнем моря, який приймається за нуль висот і / або глибин. Оскільки на висоту
поверхні моря впливають приливоутворюючі сили Місяця і Сонця, то рівень,
який приймає за нульовий, визначається зазвичай за спостереженнями за період
18,6 або 19років. Цей проміжок обраний на тій підставі, що великий цикл зміни
приливоутворюючих сил Місяця дорівнює 18,6 років, а сонячних - 1 рік.
2. Види вертикальних датумів.

Приливні рівні, прийняті при складанні карт за нуль висот / глибин в
різних країнах, відрізняються. Це може бути:
- Середній рівень моря (MSL - mean sea level);
- Щонайнижчий з можливих за астрономічними причинами рівень (LAT -
lowest astronomical tide);
- Середня мала вода (MLW - mean low water);
- Середня мала вода в сизигії (MLWS - mean low water springs);
- Найнижча вода в сизигії (lowest low water springs);
- Інші приливні рівні.
В даний час існує досить багато вертикальних датумів. Наприклад,
вихідним значенням вертикального датуму України є нуль Кронштадтського
футштока, що співпадає із середнім рівнем Балтійського моря за період 1825 -
1840 років. Він проходить через цю точку поверхню геоїда і визначає систему
відліку висот об'єктів на територіях цих країн.
Нуль глибин. За початок відліку глибин в морях без припливів, а також
там, де середня амплітуда припливів менше 50 см, приймається середній
багаторічний рівень моря.

На морях з приливами, де середня амплітуда припливів дорівнює або
перевищує 50 см. Датум глибин є найнижчий теоретичний рівень (теоретичний
нуль), відповідний найнижчий з можливих за астрономічними причинами
(LAT).
Нуль висот. Висоти об'єктів на морських картах для морів без припливів
даються щодо середнього рівня моря. Таким чином, для морів без припливів
датуми для висот і для глибин збігаються.
Для морів з приливами датум висот відрізняється від нуля глибин. У
морях з приливними явищами висоти відраховуються від рівня повних
сізігійних вод.
3. Вдосконалення відліку вертикальних координат.

Для морського судноводіння найбільш актуальним є питання якості
даних глибин акваторій. Роботи проводяться для поліпшення знання глибин,
спрямовані на усунення в цьому відношенні недоліків. Основні з них:
- Недостатня точність і подробиць батіметричних даних карт
- Недосконалість сучасних методів обліку впливу припливних явищ на
глибини
- Використання карт з різними датумами глибин.
Недостатня точність батіметричних даних. Причина - недоліки промірних
робіт, на яких засновані карти. Головний шлях усунення даного недоліку -
виконання високоякісних промірних робіт в районах, де інформація про
глибини не задовольняє сучасним вимогам.
Недосконалість обліку припливних явищ. Поліпшення вирішення питань,
пов'язаних з отриманням повної інформації про глибини на підходах до портів,
проводиться шляхом створення спеціальних математичних моделей рівня, що
дозволяють для будь-якого місця на підхідній карті або на карті гавані
розрахувати на заданий час з необхідною точністю глибину моря.
У чинних вимогах МГО до ЕКДІС визначено, що на відображуваних
картах значення глибин не повинні виправлятися висотою припливу. Це
пояснюється тим, що в морях з приливами відлічувані від нуля карти значення
поточного рівня моря в процесі його коливання під дією приливоутворюючих
сил. Тому при недостатній якості наявної інформації про глибини, показ
батіметричних даних від нуля глибин карти потенційно несе небезпечне
відображення їх значень від поточного (або на заданий момент) рівня.
Різниця вертикальних датумів. В даний час створена спеціальна
міжнародна група для вирішення питань, пов'язаних з розробкою єдиного
міжнародного вертикального датуму.
Національним картографічним агентством ВМС США (NIMA), за
допомогою GPS були проведені вимірювання відхилень по висоті об'єктів на
Землі від поверхні еліпсоїда WGS84; розраховані і опубліковані значення
вертикальних відхилень геоїда від еліпсоїда WGS84 з кроком 0.25 градуса за
широтою та довготою.

Таким чином, NIMA був отриманий перший заснований на геоїді (Earth
Geoid Model - EGM) комбінований датум - WGS84-EGM96 для відліку
горизонтальних і вертикальних координат.
4. Проекції морських навігаційних електронних карт.

Морські навігаційні ЕК зазвичай відображаються в проекції Меркатора. В
окремих випадках карти видаються в гномонічній проекції.
Меркаторська проекція - це рівнокутна циліндрична проекція,
запропонована в 16 столітті фламандцем Г. Кремером (Меркатором) і
використовується досі. Розрізняють нормальну, поперечну і похилу
меркаторску проекцію. З них для подання навігаційних ЕК в основному
застосовуються дві перші. З точки зору судноводіння головними перевагами
меркаторскіх проекцій є:
- можливість вимірювати натуральні, неспотворені кути:
- залежність приватних масштабів тільки від положення точки, але не від
напрямку вимірюваної по невеликих частинах шуканої довжини.
Нормальна проекція Меркатора (НПМ) відноситься до класу
циліндричних рівнокутних проекцій. В який паралелі і меридіани є взаємно
перпендикулярними паралельними прямими, а відстані між меридіанами
пропорційні відповідним різницям довгот. Ця проекція використовується для
побудови ЕК в діапазоні від 0 до 85 градусів. Околополюсні райони в ній не
можуть бути відображені. Найбільшою перевагою НПМ для цілей
судноводіння є уявлення локсодромії прямою лінією.
НПМ виходить проектуванням земного еліпсоїда на бічну поверхню
циліндра, дотичного до еліпсоїда по лінії екватора. Ось цього циліндра
збігається з віссю Землі. Потім бокова поверхня циліндра розрізається, котра
утворює і розгортається на площину.
У НПМ меридіани є прямими паралельними лініями, перпендикулярними
до екватора. На поверхні циліндра проекції меридіанів проходять через точки
дотику земних меридіанів з циліндром, перпендикулярно до площини екватора.
Земні паралелі в НПМ - також прямі лінії, перпендикулярні до меридіан.
З огляду на те, що на земному еліпсоїді меридіани сходяться з наближенням до
полюсів, з ростом широти довжина земної паралелі стає меншою. В результаті
масштаб проекції по паралелі в НПМ збільшується зі зростанням широти.
У НПМ відстань по меридіану від екватора до паралелі певної широти,
виражена в екваторіальних милях, називається меридіональною частиною (МЧ)
цієї паралелі. Відстань між двома паралелями називається різницею
меридіональних частин (РМЧ). Зважаючи на збільшення масштабу з широтою,
величина РМЧ, відповідна однаковому значенню різниці широт, з ростом
широти в НПМ збільшується.
У НІС для розрахунку екранних координат як спрощених наближень до
меркаторської проекції використовуються лінійне і таблично-інтерполяційне.
Лінійне наближення до НПМ застосовується при побудові
великомасштабних карт. В його основі лежить уявлення про Землю як про

кулю з радіусом R, при якому одна хвилина дуги меридіана дорівнює одній
морській милі.
Таблично-інтерполяційне наближення до НПМ використовується при
відображенні дрібномасштабних карт, коли лінійне наближення не забезпечує
необхідної точності.
Поперечна проекція Меркатора (ППМ) застосовується для створення ЕК
навколополюсних районів Землі в діапазоні широт від 80 до 90 градусів.
Земний еліпсоїд в цьому випадку проектується на поверхню циліндра,
дотичного до еліпсоїда по меридіану. Ось такого циліндра перпендикулярна осі
Землі.
5. Формати даних електронних карт.

Поняття про інформаційні формати.
У загальному випадку під форматом розуміється структура
інформаційного об'єкта.
Формат даних являє собою набір правил, угод, стандартів для запису і
зберігання інформації. Формати, що використовуються для представлення
даних в файлах, діляться на текстові, графічні та комбіновані (метафайли).
Подання графічних даних в комп'ютері можна розділити на дві великі
гілки: растрову і векторну.
Растрові формати.
Растри представляють зображення у вигляді точок. В їх основі лежить
бітова карта (матриця), на перетині рядків і стовпців якої розташовуються
елементи зображення - пікселі. Перевага - простота концепції.
Векторні формати служать для зберігання відомостей про векторні
зображення, які представляють собою сукупність геометричних примітивів:
крапок, ліній, овалів, прямокутників, дуг та ін.
Комбіновані формати (метафайли) призначені для зберігання інформації
про текст, про растрові і векторні зображення і про команди візуалізації.
Конвертація форматів - перетворення даних з одного формату в інший,
сприймається іншою системою (як правило при імпорті або експорті даних).
Електронні навігаційні карти, для запису і зберігання зображення яких
використані растрові формати, отримали назву реєстрових навігаційних карт.
Карти, для запису і зберігання просторових даних яких застосовуються
векторні формати, називають векторними навігаційними картами.
Для обміну картографічною інформацією між гідрографічними
організаціями, виробниками ЕКДІС і мореплавцями МГО розроблений формат
S57. В даний час основним форматом для обміну офіційною картографічної
інформацією є видання 3.1 формату S57, в якому просторові дані карт
представлені у векторному вигляді. Даний формат створений для обміну
цифрової картографічної інформацією, а не для цілей синтезу карт в НІС.
Згідно з публікацією S57 виробники ЕК вільні створювати свої всередині
системні формати, які відповідають завданням, що розв'язуються конкретною
ЕКДІС.

У будь-якому випадку ЕКДІС повинна мати можливість прийому даних
від гідрографічної служби в форматі S57 / 3.1 і конвертації їх у внутрішній
формат.
6. Разграфка електронних карт.

Разграфкою (нарізкою) паперових карт називається система розподілу
зображення земної поверхні на листи окремих карт.
Для ЕК термін разграфка має схожий, але дещо інший сенс. Це скоріше
означає не розбиття зображення земної поверхні на окремі листи карт, а
розподіл даних в базах відповідно до тієї чи іншої нарізки земної поверхні на
осередки. Під осередком зазвичай розуміється елемент розбиття земної
поверхні лініями регулярної мережі, найчастіше відрізками меридіанів і
паралелей.
Основні види разграфки, що застосовуються для ЕК:
- Нарізка гідрографічних служб для паперових карт:
- Рівномірна разграфка запропонована МГО:
- Нарізка гідрографічних служб для ЕНК та ін.

Тема: «Технології виробництва і синтезу векторних карт. Вимоги що

пред'являються до векторних карт»
1. Синтез векторних карт і технології їх виробництва.

Побудова векторної карти на екрані НІС виконується за допомогою
спеціальної програми. Зображення карти може бути отримане шляхом
трансформації містяться в її файлах цифрових даних об'єктів в графічному
зображенні карти. Процедура перетворення цифрових даних карти в її
зображення називається синтезом векторної ЕК або візуалізацією її даних.
Синтез електронної карти включає в себе: обчислення розмірів екранної
області, формування запитів до КБД і вивід з неї даних основної картки,
визначення номерів коректурних документів до основної карти та виведення їх
з пам'яті системи, селекцію картографічних об'єктів, перетворення
географічних координат з урахуванням проекції карти в екранні координати,
генералізацію, відсікання картографічних об'єктів, формування дисплейного
файлу.
Програми, які виконують завдання синтезу зображення ЕК, називаються
візуалізаторами даних карт.
Побудова карти проводиться за допомогою точок, прямих ліній
(векторів), ламаних ліній і контурів за координатами точок, що представляють
метрику картографічних об'єктів.
Точкові об'єкти зазвичай зображуються за допомогою таблиці і
генератора умовних знаків.
Лінійні КО представляються лініями (безперервними, пунктирними та
ін.) відповідного кольору або у вигляді ланцюжка умовних знаків уздовж лінії.
Майданні об'єкти можуть бути з колірним заповненням контуру і без
нього. Довільної форми лінії на карті (берегова риса, ізобата і ін.) Задаються
набором точок, між якими вони апроксимуються відрізками прямих.
Технології виробництва векторних карт.
В даний час векторні карти утворюються за допомогою більш
продуктивних сканерних технологій, автоматично виконують «векторизацію»
паперових карт і контроль якості одержуваних даних.
Для отримання векторних навігаційних карт також можуть
використовуватися дані географічних інформаційних систем (ГІС). ГІС - це
система, що забезпечує збір, зберігання, обробку, доступ, відображення і
розповсюдження картографічних даних.
Векторні карти можуть складатися і безпосередньо за результатами
геодезичних зйомок. В даний час зйомка місцевості може виконуватися за
допомогою DGPS, аеро та космічної фотометрії районів Землі, вертолітних
лазерних вимірювань та іншими способами. Використання результатів
сучасних геодезичних зйомок для складання ЕК має велике значення з
наступних причин:

- Забезпечується більш висока точність карти, так як вихідні дані вільні
від похибок графічного їх представлення на паперовій карті;
- Електронні карти можуть створюватися за результатами нових
високоточних зйомок місцевості, не чекаючи, коли будуть отримані за цими
результатами паперові карти.
2. Офіційні векторні карти і вимоги до них.

Офіційні векторні карти (ЕНК) представляють собою сукупність
цифрових даних, стандартизовані за змістом, структурою, форматом,
відображенню і видані державними гідрографічними організаціями спеціально
для використання в ЕКДІС.
В основу використання ЕНК в судноводінні покладено такі правила:
- для ЕНК слід використовувати тільки офіційні картографічні дані,
останнього видання, підготовлені державними гідрографічними службами:
- точність і повнота ЕНК повинні бути не нижче паперових навігаційних
карт:
- при разграфці ЕНК необхідно враховувати вимоги МГО:
- координати об'єктів ЕНК потрібно представляти в системі WGS84:
- зміст і відображення (кольору, символи, характеристики дисплея) ЕНК
повинні відповідати публікації S52 МГО:
- всі об'єкти системної ЕНК потрібно розподілити по трьом категоріям її
навантаження: базова, стандартна, повна;
- дані карти і коректури до неї повинні бути представлені у прийнятому
МГО стандартному векторному форматі S57 / 3.1;
- ЕНК і офіційні коректури слід зберігати в пам'яті системи окремо в
незмінному вигляді;
- державні гідрографічні організації випускають ЕНК тільки на свої води;
- державні гідрографічні служби несуть повну відповідальність за зміст
ЕНК і коректуру до них;
- розмноження, реєстрація та поставка ЕНК повинні відповідати
міжнародним правилам поширення програмних продуктів.
Категорії навантаження СНЕК.
Базова навантаження - означає рівень інформації карти, який не може
бути видалений з дисплея. Вона містить найбільш важливу для безпечного
плавання картографічну інформацію, яка потрібна завжди, у всіх географічних
регіонах або за будь-яких обставин.
Стандартне навантаження - це набір даних, необхідних при навігаційної
прокладки і плануванні шляху.
Повне навантаження представляє інформацію про всі об'єкти карти, що
мається в пам'яті. Видима карта в цьому випадку містить стандартне
навантаження та інші картографічні дані.
Захист офіційних векторних карт. Метою захисту векторних ЕК є:
- Запобігання неофіційного копіювання даних ЕНК (піратського
використання);

Досягається кодуванням інформації ЕНК. Згідно зі стандартами
захисту постачальник (сервер) надає користувачам дані ЕНК в закодованому
вигляді. ЕКДІС повинна їх декодувати перед актуалізацією системної карти.
- Обмеження доступу тільки по картах колекції, на які користувачем
отримано дозвіл (селективний доступ);
Забезпечується за допомогою спеціальних ключів, які встановлюються
для апаратури користувачів.
- Забезпечення гарантії, що дані ЕНК прийшли від уповноваженого
джерела.
Забезпечується застосуванням електронного підпису постачальника
даних.
Рекомендовані стандарти для захисту інформації ЕНК містяться в
публікації МГО S63 2002 року.
Стан колекції ЕНК. Поки картами для ЕКДІС всі райони Світового
океану не покриті. Причиною цього є досить пізнє прийняття формату S57 / 3 -
листопад 1996 р., високі вимоги до даних ЕНК і складність їх складання,
недостатність ресурсів гідрографічних служб багатьох держав для виробництва
і розповсюдження таких карт.
3. Основні компанії що випускають векторні карти

Найбільшим виробником векторних електронних карт є фірма "Транзас
Марін". Колекцією її ЕК охоплені всі райони Світового океану. Карти цієї
фірми випускаються, поширюються і використовуються всередині ЕКС у
векторному графічному форматі TX-97. Є програмні засоби для конвертації
даних з формату S57 / 3.1 в формат TX-97 і навпаки, з дотриманням усіх вимог
МГО.
Норвезька фірма «С-МАР» розробила колекцію векторних карт SDK-
PRO, що покривають води всього Світового океану. Осередки карт цієї фірми
мають розмір 4 х 4 градуси за широтою та довготою. Дані карт представлені в
форматі СМ-93/3. Цей формат є внутрішньосистемним і одночасно служить
форматом для передачі даних карт. ЕКС фірми «3-МАР» можуть працювати з
ЕНК і забезпечують їх конвертацію з формату S57 / 3.1 в формат СМ-93/3.

Тема: «Технології виробництва растрових електронних карт.

Переваги та обмеження»
Поняття про технологію виробництва растрових карт.

Виробництво растрових карт простіше, ніж векторних карт. Вихідна для
утворення файлів карт в растрових форматах базується на інформації офіційних
паперових карт. Растрові карти виконують скануванням кольорового
зображення паперових карт з додаванням основи для відліку координат.
Остання операція по суті прив'язка пікселів до географічних координат. Основа
карти може наноситися вручну або розраховуватися на комп'ютері. Отримана
растрова карта є точною копією (факсиміле) паперової карти.
Завдяки наявності основи, на растровій карті може виконуватися
планування шляху з розрахунком необхідних елементів, ведення виконавчої
прокладки і отримання географічних координат будь-якої точки на карті.
Растрові карти успадковують датум паперової карти.
Як і для ЕНК, при відображенні РНК в різних умовах освітленості
можуть використовуватися різні палітри кольорів (ясний день, похмурий день,
сутінки, ніч). З цією метою при відображенні карти по певним правилам
перетвориться числова характеристика пікселів, яка описує їх колір і
яскравість.
Сканерна технологія отримання растрових карт є високопродуктивною
так як практично не включає ручної праці.
Труднощі виробництва векторних ЕК на початковому етапі розвитку
електронних карт з одного боку, і бажання вже в той час використовувати
переваги ЕК з іншого, зумовили роботи по легшому растровому напрямку
створення ЕК. Британське Гідрографічне управління стало першою в світі
державною організацією, яка з 1993 року стала створювати офіційні растрові
карти і постачати їх судам. З весні 1994 воно ввело до складу нову службу -
ARCS (Admiralty Raster Chart Service - Обслуговування адміралтейськими
растровими картами). Розроблений для адміралтейських карт растровий формат
отримав скорочену назву - ARCS. Практично всі паперові навігаційні карти
Британського адміралтейства представлені в електронному растровому вигляді
і доступні користувачам. Вони поміщені на 11 компакт-дисках, кожен з яких
містить приблизно 350 навігаційних карт.
Працюючи з неофіційними растровими картами, необхідно враховувати,
що не всі вони мають поправки для приведення до WGS84. Тому слід бути
особливо уважним, використовуючи GPS для визначення позиції судна на
растрових картах.
1. Офіційні растрові електронні карти.
З огляду на те, що картами для ЕКДІС не покриті всі райони плавання, на
44 сесії ІМО в 1998 дало згоду на внесення до Вимог до ЕКДІС додаткового
додатка 7 по растрових картах. Ця Резолюція дозволяє роботу ЕКДІС в двох
режимах: ЕКДІС і РКДС (з офіційними растровими картами). Режим растрових
карт наказано використовувати тільки в районах, на яких немає офіційних
векторних карт - ЕНК. У режимі з растровими картами ЕКДІС повинна
працювати з відповідним комплектом паперових карт.
Ключовим елементом РКДС є офіційні растрові навігаційні карти. Вони
повинні відповідати стандартам МГО, які представленні в спеціальній
публікації цієї організації S61 - Product specification for raster charts 1999.
Растрова навігаційна карта - точно відображає офіційну паперову карту
цифрові дані, які створюються (або поширюються) державними
гідрографічними організаціями.
Інформацію РНК поділяють на два види:
- саме графічне зображення карти;
- основні характеристики карти і що відносяться до всієї карті написи,
вміщені на полі карти або за рамкою і представлені у вигляді тексту і таблиць з
текстом.
Роздільна здатність цифрового зображення РНК (кількість точок на
дюйм) і будь-який метод, який використовується для стиснення РНК або
оперування з ними, повинні бути такими, щоб забезпечувалося чітке
відображення всієї інформації, яка перебувала на початковій паперовій карті.
Точність цифрових даних РНК повинна дозволяти показувати місце судна
на екрані з точністю, не гіршою, ніж при оцінці його вручну на паперовій карті.
Цифровий формат для зберігання метаданих РНК визначається
національними гідрографічними організаціями, що видають РНК.
Будь-яка РНК повинна містити наступні метадані:
- Ідентифікатор агентства, що випускає карту;
- Номер РНК;
- Номер вихідної паперової карти, якщо він відрізняється від номера РНК;
- Дату видання РНК;
- Дату останньої коректури або номер врахованого останнього
Повідомлення мореплавцям;
- Попередні коректури або номера повідомлень мореплавцям;
- Масштаб карти;
- Вид орієнтації карти;
- Тип проекції і відповідні їй параметри;
- Горизонтальний датум;
- Величину зміщення горизонтального датуму по відношенню до WGS84
або ПЗ90, якщо датум карти не збігається з ними;
- Вертикальні датум;
- Одиниці виміру висот та глибин;
- Роздільну здатність зображення в пікселях на міліметр або в пікселях на
дюйм;
- Механізм, що дозволяє географічні координати конвертувати в РНК
(піксельні) координати і навпаки;
- Палітри кольорів для дня, сутінків і ночі.
Офіційні растрові карти обов'язково доповнюються поправками для
приведення супутникових визначень до датуму карти.
2. Переваги і обмеження растрових електронних карт.

Переваги растрових карт:
- легкість виготовлення:
- простота візуалізації:
- покриття всіх вод Світового океану:
- відповідність зображення виду паперової карти, що зменшує
ймовірність помилок інтерпретації даних.
Недоліки растрових карт.
- Відсутність в пам'яті інформації про картографічні об'єкти.
- Растрові системи не дають можливості організувати автоматичну
сигналізацію про небезпечні ситуації за даними карти. Певні сигнали про
небезпеки можуть генеруватися РКДС по введеної користувачем інформації
наприклад:
- про відхилення від маршруту на величину, що перевищує задану;
- про наближення до введеної оператором лінії небезпечної ізобати і до
окремих зазначеним маркером небезпекам;
- про перетин районів зі спеціальними умовами плавання, усі попередньо
нанесені їх межі або в пам'яті системи є база даних цих районів.
- Дані растрових карт не можуть бути перераховані на інший датум.
- Навантаження растрової карти не може бути спрощене або прибране з
метою її пристосування до навігаційних обставин або розв'язуваної задачі.
- Надмірне збільшення або зменшення масштабу може серйозно
погіршити розбірливість зображення, тому що всі елементи карти, включаючи
написи, змінюються пропорційно масштабу.
- Без вибору різних за масштабом карт, можливість перегляду районів по
шляху проходження може бути обмежена.
- Орієнтування РНК інакше, ніж по «північі», погіршує розбір тексту і
символів на карті, тому що зміна орієнтації растрової карти на дисплеї
призводить до повороту всіх наведених на ній написів і символів.
- Труднощі в отриманні додаткової інформації. На растровій карті
неможливо використовувати відмінні риси навантаження карти для організації
отримання додаткової інформації про картографічні об'єкти шляхом наведення
на них курсору.
- Неможливо автоматично виділити безпечну ізобату судна або безпечні
глибини і показати їх на екрані, якщо тільки не відзначити їх вручну при
плануванні шляху.
- За обсягом файл растрової карти значно більше файлу векторної карти,
що містить дані одного з растровою картою району.
Системи з растровими картами розглядаються ІМО як проміжні, здатні
заповнити потребу судноводіїв в ЕК на етапі, поки роботи по створенню повної
колекції карт для ЕКДІС і постачання ними судів не будуть повністю
завершені.

3. Принцип коректури растрових карт.
Для оновлення змісту растрових карт застосовуються, так звані
«Технології латок». Принцип «технології латок» полягає в наступному.
Кодуються так, щоб покривати в місцях коригування зображення карти
растровими «латками» певного розміру.
При статичному оновленні даними з коректурного компакт-диска
змінюється зміст усіх файлів растрових карт, що перебувають на жорсткому
диску.
При динамічній коректурі первинного змісту файли растрових карт на
жорсткому диску не змінюються. Ці файли і файли коректур зберігаються
окремо один від одного в незмінному вигляді. Внесення коректури
здійснюється тільки при при відображенні карти на дисплеї.
Крім «латок» коректури до РНК повинні включати метадані по коректурі.
4. Електронні каталоги карт і книг.

У пам'яті НІС може знаходитися кілька колекцій електронних карт:
- офіційні електронні карти - ЕНК;
- ЕК фірми «Транзас»;
- ЕК фірми «3-МАР»;
- офіційні растрові карти тієї чи іншої гідрографічної служби;
- та інші.
Прийнята для тієї чи іншої колекції система позначення карт називається
їх номенклатурою.
Додатково для спрощення роботи судноводіїв з картографічними базами
НІС розроблені спеціальні програми - Електронні каталоги карт або Електронні
каталоги карт і книг. Є також програми для полегшення підбору, обліку та
виконання інших завдань з електронними картами.
Електронний каталог карт і книг служить для полегшення орієнтації в
даних картографічних баз, спрощення підбору і перегляду карт і посібників,
формування власних списків для різних цілей, можливості замовлення і
отримання матеріалів через глобальну мережу Інтернет.
Методи організації оперування з картографічними даними та форми їх
відображення в зразках Електронних каталогів, розроблених різними фірмами,
мають певні відмінності.
В електронних каталогах для роботи з даними зазвичай використовується
форма, що включає два вікна, утворених розподілом екрану вертикальною
лінією.
Ліве вікно зазвичай призначається для відображення «дерева» тих чи
інших категорій даних і роботи з ними. У правому вікні поміщається
просторова інформація, яка відображає на тлі карти-схеми нарізку і номери
карт або посібників в тому чи іншому районі.

Тема: «Обробка і зберігання даних в НІС»
1. Склад даних НІС.

Інформаційне забезпечення - це сукупність масивів інформації (баз та
інших структурних наборів даних), систем кодування, конвертації форматів,
стиснення інформації, включаючи засоби розкодування і декомпресії файлів
ЕК. В інформаційне забезпечення входять також засоби для вибору методів
введення даних в машинну середу, упорядкування відомостей, зміни змісту
інформаційних масивів, складання різних списків і каталогів з обліку даних і
т.д. Головною складовою інформаційного забезпечення є дані, що зберігаються
в пам'яті НІС.
Склад даних НІС визначається її призначенням. НІС є частиною системи
управління рухом судна і відноситься до інформаційних систем, які виконують
операції підготовки рішень.
Узагальнено склад даних НІС можна представити у вигляді трьох частин:
- Інформація, яка визначає мету виконуваного навігаційного завдання з
вимогами до його досягнення;
- Дані, що утворюють інформаційну модель системи управління;
- Відомості, що становлять інформаційну модель зовнішнього
середовища.
Крім названих вище даних, в НІС повинна бути інформація, яка визначає
мету, поставлену перед системою управління, і відомості, пов'язані з вимогами
її досягнення, включаючи різного виду настанови, правила плавання та інші
керівні документи.
Інформація, що відображає судно як систему управління рухом і його
зовнішнє середовище, включає в себе численні дані:
- Відомості про навігаційні і гідрометеорологічні умови;
- Існуючі рекомендації і настанови для плавання;
- Дані про візуальні, радіотехнічні та інші навігаційні засоби;
- Інформацію про встановлені шляхах руху, про види районів плавання,
про системи суднових повідомлень і служб руху суден, про заходи щодо
захисту морського середовища;
- Відомості про порти;
- Дані про поточну погоду та її прогнози;
- Коректурні документи, навігаційні попередження радіослужб;
- Дані про стан судна та його механізмів, про обладнання, про
експлуатаційні та інші обмеження;
- Відомості про маневрові і морехідні якості судна;
- Дані про стан власного судна і його кінематичні параметри;
- Інформацію про стан суден, що знаходяться в районі плавання і їх
кінематичні параметри;
- Рекомендації та вказівки, одержані від системи управління рухом;
- Відомості про інші фактори, що впливають на безпеку плавання,
ефективність рейсу, чистоту навколишнього середовища.
З усією цією інформацією або з її основною частиною повинна оперувати
НІС, виконуючи в тому чи іншому обсязі інформаційне обслуговування
процесу прийняття рішень з управління судном.
2. Методи зберігання даних в НІС.

Дані в НІС зберігаються у вигляді структурних інформаційних наборів:
записів, списків, таблиць, масивів, баз даних та ін. Основна інформація
зберігається в НІС у вигляді бази даних.
База даних (БД) являє собою сукупність даних, організованих за певними
правилами, що встановлює загальні принципи опису, зберігання і
маніпулювання інформацією.
Необхідно виділити дві самостійні функції, що є базами даних в системах
управління:
- утворення інформаційних моделей об'єкта і зовнішнього середовища;
- довідкова функція.
Функція утворення інформаційних моделей об'єкта і зовнішнього
середовища полягає в акумулюванні усіх необхідних при управлінні відносно
стабільних відомостей про ОУ та зовнішнього середовища для цілей рішення в
НІС завдань судноводіння.
Ключова відносно стабільна інформація про зовнішнє для судна
середовище зосереджена в базі мап (МБД).
Зовнішнє середовище характеризує і інша інформація, що знаходиться в
інформаційних базах і в інших структурованих масивах НІС. Сукупність
відомостей разом з МБД утворює інформатизовану модель зовнішнього
середовища.
Крім цього, в пам'яті НІС поміщена інформація про судно, на якому
встановлена ця система, його розміри, осадка, засоби управління, маневрові
властивості та ін.. Сукупність цих даних представляє інформаційну модель
системи управління судном.
Довідкова функція баз даних полягає у швидкій видачі по запитах
відомостей, необхідних судноводіям в різні моменти часу при виконанні
проводки судна з порту відходу в порт призначення.
Введення двох автономних функцій дозволяє формувати, накопичувати і
змінювати в міру необхідності дані про бази незалежно від програм
користувачів, які в подальшому ці дані будуть застосовувати.
3. Основні види інформації НІС.

- Класифікація інформації про зовнішнє середовище в залежності від типу
розкритих їй об'єктів. До зовнішнього середовища судна відносять об'єкти,
явища і процеси, що впливають на процес судноводіння.
В якості елементів інформації прийнято виділяти такі категорії:
- Географічна;
- Навігаційно-гідрографічна;
- Морські мобільні об'єкти;
- Метеорологічна;
- Гідрологічна;
- Кліматична;
- Класифікація інформації за належністю до змісту карти.
- Картографічна інформація;
- Некартографічна інформація.
- Класифікація в залежності від швидкості «старіння» інформації.
- Довготривалі (повільно мінливі) відомості;
- Короткострокові відомості;
- Дані, що підлягають безперервному оновленню.
- Минула інформація;
- Поточна інформація;
- Прогностична інформація.
- Стратегічна інформація;
- Тактична інформація;
- Оперативна інформація
4. Статичні бази даних.

Статичні бази даних НІС містять постійну і повільно мінливу
інформацію, необхідну при вирішенні навігаційних завдань. Кількість і повнота
інформаційних баз НІС залежить від її виду.
В узагальненому варіанті масив даних, з яких або з сукупності яких,
можуть утворюватися статичні бази, виглядає наступним чином:
- Картографічна інформація;
- Настанови для плавання;
- Відомості про навігаційні засоби;
- Інформація про порти;
- Рекомендовані маршрути;
- Дані для розрахунку припливних явищ;
- Дані морських суден;
- Кліматична інформація;
- Дані про своє судні;
- Коректури;
- Інші бази і набори даних.
5. Динамічні бази даних.

Для використання в НІС короткострокової інформації, що складається з
файлів, зміст яких повністю замінюється при оновленні інформації.
Такими відомостями є метеорологічні дані, що входять в морську
інформацію з безпеки (МІБ), що забезпечується по лінії GMDSS.
Згідно спільним вимогам міжнародних організацій (ІМО, МГО та
всесвітньої метеорологічної організації - ВМО), метеорологічні дані, що
входять в МІБ, включають:
- Штормові попередження;
- Синоптична обстановка;
- Прогнози погоди.
6. Картографічна база даних.

Картографічна база даних (КБД) - містить інформацію для побудови
навігаційних карт на екрані дисплея, характеристики картографічних об'єктів і
метадані, що характеризують КБД в цілому. У КБД входять файли: каталогу-
довідника ЕК, цифрових даних основних ЕК, бібліотека символів, скорочень, їх
описів та інші відомості.
КБД систем, що працюють з декількома видами ЕК, доповнюються
електронними каталогами карт, що містять дані, що характеризують кожну
КБД, і дозволяють вести облік карт і здійснювати їх швидкий пошук.

Тема: «Вимоги до експлуатації устаткування ЕКДІС»
1. Призначення. Дані ЕК і їх структура.

Первинною функцією ЕКДІС є забезпечення безпеки мореплавання.
Система повинна відображати всю картографічну і навігаційно-гідрографічну
інформацію, необхідну для безпечного і ефективного судноводіння. Потрібно,
щоб ЕКДІС виконувала всі дії, пов'язані з попередньою і виконавчою
прокладкою, визначеннями місця, безперервно відображала поточну позицію
судна і виробляла надійну коректуру електронних навігаційних карт.
Для ЕКЛІС ІМО визначено такі рівні інформації та зміст цих рівнів:
- Дані електронної навігаційної карти (Electronic navigational chart data -
ENCD) - це набір даних для ЕНК, підготовлених національними
гідрографічними службами в форматі, прийнятному для координатора ЕНК.
- Базові дані електронної карти (Electronic navigational chart data base -
ENCDB) - основні дані для виробництва і підтримки ЕНК, утворені з ENCD.
- Системна електронна навігаційна карта (Сенк).
Сенк - це набір цифрових даних у внутрішньому форматі системи для
відображення відкоригованої навігаційної карти. Він виходить шляхом
перетворення в ЕКДІС інформації основний ЕНК, коректур і даних, доданих
мореплавцем.
Інформація Сенк доступна для відображення при плануванні маршруту і
виконання прокладки повинна бути розділена на три категорії:
- базове навантаження (Display base) /
- стандартне навантаження (Standard Display)
- інша інформація (Other information) /.
Базове навантаження означає рівень даних Сенк, який не може бути
видалений з дисплея, воно містить найбільш важливу для безпечного
мореплавання картографічну інформацію, необхідну завжди, у всіх
географічних регіонах або за будь-яких обставин.
Базове навантаження включає: берегову лінію (для повної води; обрані
судноводієм безпечні ізобати; в обмеженому безпечну ізобату, окремі підводні
небезпеки з глибинами, меншими безпечної; всередині цього ж району окремі
небезпеки, такі як мости, лінії електропередач, включаючи буї та знаки;
системи руху; масштаб; вид орієнтації карти і режим дисплея; одиниці глибини
і висоти.
Стандартне навантаження - це зміст карти, яка повинна бути на дисплеї
при першому виклику карти в ЕКДІС. Вона являє мінімальний набір даних, які
забезпечують вирішення навігаційних завдань в процесі плавання і при
плануванні шляху.
Стандартне навантаження складається з: базової Сенк; ліній осихання;
стаціонарних і плавучих засобів навігації; кордонів фарватерів, каналів і т.д .;
помітних візуальних і радіолокаційних об'єктів; заборонених і обмежених
районів; рамки карти; попереджень мореплавцям.
Вся інша інформація, яка відображається на вимогу включає: значення
глибин; підводні кабелі і трубопроводи; маршрути поромів; елементи всіх
окремих небезпек; деталі навігаційних засобів; зміст попереджень
мореплавцям; дату видання ЕНК; горизонтальний і вертикальний геодезичні
датуму; географічні назви і т.д.
2. Кольори і символи. Вимоги до дисплея.

Для відображення картографічної інформації Сенк повинні
використовуватися кольори, символи, стилі бібліотеки презентації (стандарт
МГО S52).
Крім картографічної інформації, потрібно на дисплеї ЕКДІС показувати
такі навігаційні елементи і параметри:
- символ судна;
- пройдений шлях з відмітками часу;
- вектор шляхової швидкості;
- рухливий маркер дальності і електронний візир;
- курсор;
- численне місце і час;
- обсервоване місце і час, лінію положення і час;
- зміщену лінію положення і час;
- перевирахованой вектор;
- фактичний вектор течії;
- особливі небезпеки;
- лінію безпеки;
- заданий курс і швидкість;
- шляхові точки;
- відстань по заданій лінії шляху;
- плановане місце розташування з датою і часом;
- дуги дальності відкриття / закриття вогнів;
Місце і час перекладки керма для повороту.
Форма і характер відображення зазначеної інформації стандартизовані
ІМО і наведені в публікації МЕК 61174.
Ефективний розмір екрану для подання карти при виконавчій прокладці
повинен бути не менше 270 х 270 мм.
Необхідно також забезпечити ясну видимість даних на дисплеї ЕКДІС,
що дозволяє декільком спостерігачам розбирати відображати обстановку в
умовах нормальної освітленості, як вдень, так і вночі.
3. Реєстрація даних.
Реєстрація. ЕКДІС повинна мати можливість відкладення в пам'яті і, при
необхідності, запам'ятовування на тривалий час інформації про протікання
процесу судноводіння за останні 12 годин з інтервалом в 1 хвилину, і дозволяти
повторно відтворити цю збережену інформацію на екрані в будь-який час.
Записуватися в пам'ять повинні дані: про час, місце, курс і швидкість свого

судна і взятих на супровід суден-цілей, про електронні карти, на яких ведеться
прокладка, і про коректури до них.
Не повинно бути можливості зміни зареєстрованої інформації та
маніпуляції з нею. Потрібно в ЕКДІС мати захист зареєстрованих даних від
стирання і зміни.
Попередження і сигналізація. У ЕКДІС необхідно мати наступну
сигналізацію і попереджувальну індикацію, де під сигналізацією розуміється
повідомлення акустичними або акустичними і візуальними засобами про умови
і ситуації, що вимагають уваги оператора; а під індикацією - візуальне уявлення
оператора певної інформації про події, про функціонування системи або
обладнання.
Згідно з вимогами ІМО в ЕКДІС повинна бути:
Сигналізація: про вихід за межі фарватеру, перетину безпечної ізобати,
перевищення заданого відхилення від маршруту, наближення до критичної
точки, розбіжності геодезичних датумів позиційного датчика і карти.
Сигналізація або індикація: про перемасштабування, проходження шляху
через райони зі спеціальними умовами, неправильному функціонуванні ЕКДІС.
Індикація: що є карта більшого масштабу, що інформація Сенк і
додаткова (наприклад від РЛС) в різних координатних системах, про
планування маршруту через безпечну ізобату, про планування маршруту через
спеціальний район, про вихід з ладу системи визначення місця, про помилки
при тестуванні системи.

Тема: «Методи представлення картографічної інформації і

інтерфейсної взаємодії із судноводієм»
1. Інтерфейс.
Інтерфейс системи - це сукупність ресурсів, що визначає процедури
взаємодії оператора з інформаційною системою.
У НІС реалізований візуальний графічний користувальницький
інтерфейс. В сучасних системах він доповнений мовними поясненнями.
Візуальний графічний користувальницький інтерфейс систем
організовується за допомогою стандартних інтерфейсних компонентів, що
відображаються на екрані. Управління цими елементами проводиться за
допомогою маніпулятора (джостика, трекболу, мишки), а також клавіатури. Для
виділення интерфейсного компонента на нього за допомогою маніпулятора
наводять курсор. Активізація виділеного елемента здійснюється клацанням або
подвійним клацанням маніпулятору.
Стандартні компоненти інтерфейсу поділяються на кілька видів:
- керуючі елементи - різного виду меню, кнопки команд і настройки,
перемикачі, прапорці, списки вибору, набори закладок, лінійки прокрутки і т.д.;
- компоненти для представлення даних - поля відображення, мітки,
списки, текстові зони, ярлики, таблиці, діаграми і т.д .;
- елементи для введення і зміни даних - поля введення, цифрові і
аналогові регулятори, редактори різного виду і т.д .;
- групуючи елементи - рамки, панелі, планки і лінійки інструментів і т.д .;
- інші компоненти.
За допомогою інтерфейсних елементів створюється «мова» для
спілкування судноводія з системою. Цю «мову» намагаються зробити простою,
ясною, зрозумілою, що забезпечує зручне управління НІС і дозволяє уникнути
помилок інтерпретації даних, затримок на їх розшифровку.
НІС зазвичай працює в декількох режимах (виконавча прокладка,
попередня прокладка, робота з каталогом, робота з електронним судновим
журналом, інформація про судно та ін.). Для їх перемикання використовується
спеціальне меню або залежна група керуючих кнопок.
Для управління НІС в конкретному режимі роботи на її екрані
створюється спеціальна панель, що групує необхідні для цієї мети компоненти
інтерфейсу. Наприклад, типовий варіант може включати в себе п'ять локальних
панелей: одну керуючу і чотири інформаційних (судна, маршруту, карти,
повідомлень). Крім цього на панелі режиму виконавчої прокладки є два поля
для інформації курсора і маркеру.
2. Вимоги до відображення картографічних даних.

На офіційній міжнародній основі визначені вимоги до відображення
інформації тільки для одного з видів НІС, для ЕКДІС. Торкаючись цих вимог,
необхідно відзначити наступне.
ІМО прийняла «Експлуатаційні вимоги до ЕКДІС», де встановила типи
даних для цієї системи і категорії, що відображається (базова, стандартна,
повна).
МГО розробила стандарти відображення карт ЕКДІС. Вони містяться в
спеціальній публікації МГО S52 «Елементи змісту карт і аспекти відображення
інформації ЕКДІС». Цей документ являє собою керівництво щодо змісту,
випуску, коректури та відображення ЕНК в ЕКДІС.
МЕК визначила елементи відображення:
- кінематики власного судна (МЕК, 61174, додаток Е);
- дані РЛС (МЕК, 60936, додаток Е);
- інформації РЛС / ЗАРП (МЕК, 60872);
- цілей АІС (МЕК, 61993-2).
3. Види і методи представлення картографічної інформації.

Режими відображення. Навігаційна обстановка на екрані НІС може
представлятися в істинному і відносному русі.
Види орієнтації карти. У НІС забезпечується можливість орієнтувати
карту за різними напрямками, найчастіше, по півночі, по курсу, по
стабілізованому курсу. Іноді додається орієнтація карти по осі фарватеру і по
будь-якій іншій, що задається в цифровому вигляді напрямку.
Проекції карт. При побудові навігаційних ЕК на екрані дисплея
віддається перевага що найбільш відповідає цілям судноводіння проекція
Меркатора: нормальної (НПМ) для широт 0-85 градусів, поперечної (ППМ) для
широт 80-90. За головну паралель карти в НПМ зазвичай приймається паралель,
що проходить через центр екрану.
Зміст і вид ЕНК відповідає спеціальної публікації МГО S52, і є
однаковим для всіх ЕКДІС.
Відображення карти в різних масштабах. Карта може відображатися як в
оригінальному масштабі, якому відповідають її дані, так і в інших масштабах.
Масштаб, в якому карта показується на екрані дисплея, носить назву масштаб її
відображення. Подання на моніторі карти в більшому масштабі, ніж
оригінальний, називається перемасштабування. Відображення на дисплеї карти
в масштабі меншому оригінального називається недомасштабуванням. Зі
зміною масштабу ЕК пов'язані поняття найбільшого і найменшого масштабів її
відображення. Найбільший (найменший) масштаб ЕК - це значення
найбільшого (дрібного) масштабу, в якому в системі може представлятися
певна карта.
4. Забезпечення наочності карт.

Для того, щоб електронна карта в НІС була наочною і не містила
непотрібну інформацію, використовується ряд прийомів і методів, частина з
яких характеризуються нижче.
Для забезпечення легкості сприйняття даних символіка електронних карт
базується на знайомих умовних позначеннях об'єктів на паперових картах з
деякими спрощеннями і змінами, що забезпечують кращу наочність.
Для нерозривного відображення обстановки навколо судна на стиках карт
застосовується, так зване, їх безшовне уявлення.
З метою запобігання перевантаженості карти при недомасштабуванні
застосовуються операції генералізації. Під генерализацією зображення в НІС
розуміється процедура, за допомогою якої при недомасштабуванні окремі КО
показуються спрощено, або не відображаються, відповідно до
використовуваного масштабом, щоб уникнути перевантаженості карти. У НІС
застосовується автоматична генералізація, що названа також алгоритмічною.
Для залучення уваги судноводія до небезпечних об'єктів або елементів,
використовуються методи «підсвічування» символів: виділення їх червоним
або іншим, що привертає увагу кольором, більшою яскравістю, миготінням, або
комбінацією цих способів.
Для оптимізації змісту показується на карті інформація відповідно до
умов плавання і застосовуються: операція селекції картографічних об'єктів;
багатовіконний режим роботи дисплея; виділення небезпечної для судна
ізобати; спливаючі дані.
Відображення даних карти за пріоритетом. Якщо символи одних
елементів накладаються при обраному масштабі на інші, то показуються дані,
вищі за ієрархією (пріоритету відображення).
З метою спрощення окомірної оцінки координат, відстаней, напрямків, на
карті можуть відображатися: сітка меридіанів і паралелей, нерухомі кола
дальності, охоронна зона, курсова риса, напрямок на північ.
Для детального перегляду ділянок карти в ЕКДІС застосовується функція
«електронної лупи», що дозволяє виділити будь-яку ділянку карти і відобразити
її в рамках всього екрану.
Пристосування карти до різних умов освітленості. Для ЕКДІС МГО в
специфікації S52 встановлені наступні колірні палітри: яскраве сонце; ясний
день; похмурий день; сутінки; ніч. Для пристосування до зміни освітленості,
замість зміни палітри кольорів (або на додаток до неї), застосовується зміна
яскравості зображення карти. При наявності в рульовій рубці фотометра
системою може виконуватися автоматична адаптація зображення до умов
освітленості.
5. Види і методи представлення картографічної інформації.

Режими відображення. Навігаційна обстановка на екрані НІС може
представлятися в істинному і відносному русі.
Види орієнтації карти. У НІС забезпечується можливість орієнтувати
карту за різними напрямками, найчастіше, по півночі, по курсу, по
стабілізованому курсу. Іноді додається орієнтація карти по осі фарватеру і по
будь-якій іншій, що задається у цифровому вигляді напрямку.
6. Шляхи поліпшення відображення інформації.

Напрямки оптимізації відображення навігаційних даних.
Знання обстановки є вищою вимогою до відображення даних в НІС.
Погодні умови - невід'ємна частина навігаційної обстановки.
Інформація АІС покращує знання ситуації.
Обстановка повинна відображатися в цілому (в інтегрованому вигляді).
Умови позначення і принципи оперування із зображенням повинні бути
єдиними для всіх НІС, незалежно від їх виробника.
Перед відображенням інформація в НІС повинна агрегуватися
(фільтруватися, об'єднуватися і стискатися).
Необхідно мати ефективні засоби прогнозування елементів обстановки і
наочного відображення прогнозів.
Відображення на дисплеї повинні доповнюватися автоматичною
сигналізацією і візуальними попередженнями.
При необхідності обстановку слід відображати у тривимірному вигляді.

Тема: «Модулі НІС і основні людино-машинні взаємодії»
1. Робота з каталогами карт і з картами.

НІС забезпечена програмою електронного каталогу карт і книг. З її
допомогою забезпечується: перегляд записів про електронні картах і
посібниках у каталозі, пошук потрібних карт, підбір карт і посібників на
перехід, завантаження в каталог і реєстрація нових ЕК і посібників, складання
користувальницької колекції карт і виконання інших операцій.
При роботі з даними декількох колекцій карт різних форматів НІС
дозволяє представляти на екрані карти цих колекцій, як в окремо, так і в
комбінованому вигляді.
З метою відображення на екрані в НІС реалізуються різні види
завантаження карт: за номером, за списком, по позиції судна, за допомогою
електронного каталогу карт, шляхом формування конкретного запиту і т.д. У
системах, що працюють з даними декількох колекцій, виконується
автозавантаження карт різних форматів.
На стиках карт одного і різних форматів сучасні НІС забезпечують
безшовне відображення картографічної інформації.
Залежно від поточного навігаційного завдання НІС дозволяє вибрати
відповідний масштаб відображення карти і її орієнтацію (по північ, по курсу і
по будь-якому заданому напрямку). При зміні масштабу векторних карт розмір
написів і символів не змінюється, забезпечуючи їх добру розбірливість.
У НІС є функція «електронної лупи», за допомогою якої будь-який
виділений оператором фрагмент карти може бути вирізаний і збільшений на
весь екран.
Для різних умов освітленості НІС дозволяє вибрати відповідну кольорову
палітру зображення карти. У деяких НІС використовується автоматичне
підстроювання до зміни освітленості за даними фотометра.
Режим перегляду карт в НІС дозволяє відображати на екрані район будь-
якої карти.
Важливою в ЕКДІС є функція селекції картографічної інформації. Вона
дозволяє встановити категорію навантаження карти (базову, стандартну,
повну), вивести або виділити окремі класи та групи даних.
У НІС реалізовано відображення карт в істинному або у відносному русі.
Є функція для переміщення карти всередині вікна можна показати по
команді оператора. Вона застосовується, коли на екрані потрібно збільшити
дистанцію огляду попереду судна, або з якоїсь його боку.
При плануванні шляху і при виконавчої прокладці на карту може
накладатися сітка меридіанів і паралелей, нерухомі кола дальності.
Можливий багатовіконний режим уявлення картографічної інформації,
наприклад: для детального ознайомлення з обстановкою близько судна - у
великому масштабі, для своєчасного виявлення об'єктів на шляху прямування -
в більш дрібному.
Ряд НІС дозволяє відображати як двох так і тривимірні моделі
навколишнього оточення.
2. Планування шляху.
При плануванні шляху НІС надає функції:
- планування двох маршрутів, основного і альтернативного;
- вибір необхідного маршруту з тих що маємо в базі даних, і можливість
його коригування;
- для складання нових і коригування обраних з бази даних маршрутів
функції для завдання: шляхових точок, коду відрізків (локсодромія або
ортодромія), швидкості ходу, часу прибуття в точки зміни курсу, меж
відхилення від маршруту, радіусів поворотів, номерів колійних карт, які будуть
використовуватися на переході;
- прокладання маршруту по ортодромії для планування переходу між
двома точками на поверхні Землі по найкоротшій відстані;
- побудова маршрутів переходів за даними минулих рейсів;
- вводити будь який стартовий час для запланованого переходу з
подальшим автоматичним розрахунком моментів приходу в поворотні точки і в
кінцевий пункт;
- виконання розрахунків, на підставі яких можна вибрати шлях і режим
руху судна, що забезпечують мінімальні витрати палива на переході і
оптимізацію його часу;
- цифрового введення і коригування в спеціальній таблиці параметрів
маршруту: координат поворотних точок, швидкості ходу на відрізках
маршруту, часу прибуття в поворотні точки, значення безпечної глибини;
- відображення обраного маршруту на ЕК для зорової оцінки з наданням
можливості графічного редагування положення поворотних точок за
допомогою курсору;
- тестування безпеки маршруту;
- реверсування маршруту (розгляду маршруту в зворотному напрямку);
- підключення програм імітації маневрів для вставки в маршрут ділянок
зміни режиму ходу і поворотів з одного відрізка маршруту на інший;
- друку опорних і розрахункових даних обраного маршруту, а також
переліку карт на перехід;
- розрахунку дистанції і часу проходження до будь-якої наступної точки
на лінії шляху;
- перерахунку координат поворотних точок на інший геодезичний датум;
- отримання довідкової інформації про засоби навігації, портах, правилах
плавання, районах маршрутизації руху, системах управління рухом на підходах
до портів і т.д.
3. Числення, обсервації, прокладка шляху.

Для можливості виконання числення і обсервації до НІС підключаються
приймачами супутникових і наземного базування позиційних систем, а також з

іншими навігаційними датчиками, які надають дані відповідно до протоколу
МЕК 61162.
У НІС забезпечується вибір засобів для визначення місця однієї системи
або кількох позиційних систем одночасно (гібридний режим) з метою
підвищення надійності визначень.
Є функція для отримання обсервацій по вводиться вручну значенням
пеленгів і дистанцій навігаційних орієнтирів.
Однією з основних завдань НІС є моніторинг руху судна на електронній
карті, для якого зазвичай використовується інформація приймача GPS. При
вирішенні цього завдання на спеціальну панель екрану виводяться цифрові
дані, що характеризують процес руху судна: судновий час, координати судна,
шляховий кут, курс, шляхову швидкість, швидкість по лагу, величину
майбутньої зміни швидкості і курсу і т.д.
Показання оновлюються кожну секунду. Є операція для оптимізації
складу представленої інформації, що дозволяє вахтовому помічнику
встановлювати набір даних, відображення якого відповідає умовам плавання.
Реалізована в НІС функція для відображення на карті дійсного шляху
судна з відмітками його позиції, з інтервалом часу від 1 до 120 хвилин.
У НІС нерідко передбачається основний і запасний режими моніторингу
позиції судна. При відмови позиційної системи, обраної для моніторингу, НІС
автоматично переходить на запасний (аварійний) режим прокладки шляху.
У деяких НІС реалізована можливість паралельного моніторингу на ЕК
місця за інформацією двох позиційних систем, що дозволяє системі (і
оператору) контролювати якість даних.
4. Моніторинг проходження маршруту.

НІС безперервно контролює проводку судна за маршрутом. Вона являє
судноводію найменування маршруту та дані, що характеризують його
проходження: маршрутні координати, бічний зсув від лінії шляху, відстань і
розрахунковий час руху до найближчої точкою маршруту, очікуваний час
прибуття в цю точку і курс для виходу в неї.
Для візуального контролю якості проводки НІС дозволяє показати на
мапі кордон допустимої смуги руху. Система сигналізує про відхилення від
маршруту, що виходять за ці межі, і про підхід до точки повороту, щоб
судноводій завчасно міг підготуватися до маневрування.
У НІС також передбачена функція для оперативної зміни маршруту без
виходу в режим попередньої прокладки.
5. Контроль навігаційної безпеки.

Для виявлення небезпечних об'єктів на носових курсових кутах НІС
забезпечує можливість призначення сектора або сегмента безпеки.
Мається на НІС функція для установки ширини смуги руху по маршруту.
У НІС з векторними картами можливе виділення безпечної ізобати.
Для попередження судноводія про небезпечні глибини до НІС
підключається ехолот.
У НІС з векторними картами передбачені автоматичні попередження про
входження судна в райони з особливими умовами плавання.
У НІС можлива постановка маркерів подій. Оператор може вибрати
умови взаємного розташування судна і маркера. Коли в процесі плавання
виконується задана умова, включається сигналізація.
У НІС забезпечується прийом вступників від НАВТЕКС приймача
повідомлень (навігаційних, метеорологічних і льодових попереджень,
інформації про операції пошуку і порятунку і т.д.) і запис їх в пам'ять системи.
При вході судна в район, до якого відноситься повідомлення НАВТЕКС, або
при підході до умовного знаку повідомлення, система вмикає сигналізацію.
НІС контролює роботу підключених до неї навігаційних пристроїв і
повідомляє несправності оператору.
Ряд НІС сигналізує про вихід зі штатних режимів або небажаних
тенденції в роботі головних засобів управління (рульового пристрою, головної
рушійної установки), а також певних суднових систем.

Тема: «Основні і допоміжні функції ЕКДІС при управлінні судном»
1. Використання радіолокаційної інформації.

Для забезпечення повної інформаційної сумісності РЛС з НІС
використовується спеціальний інтерфейсний модуль РЛС - ІМР.
ІМР дозволяє з'єднати з НІС будь-яку сучасну РЛС і забезпечити
управління РЛС з будь-якого комп'ютера НІС (головного, резервного,
допоміжного), де б він не знаходився на судні.
За допомогою інтерфейсного модуля РЛС:
- забезпечується повна сумісність НІС з різними типами приймально-
передавачів радарів провідних фірм виробників;
- зменшується вплив на цифровий РЛ-образ перешкод природного та
штучного походження (від морського хвилювання, дощу, туману, низьких
хмар, снігових зарядів, сусідніх РЛС).
При підключенні САРП до НІС на ЕК представляються всі взяті на
супровід РЛ-мети. Є операції для зміни довжини векторів цілей, і
забезпечується вибір для відображення векторів істинного або відносного руху.
У відміток цілей на ЕК можуть виводитися сліди їх минулого шляху.
Небезпечні мети виділяються червоним кольором.
Ряд систем забезпечує можливість визначення позиції судна шляхом
автоматичного суміщення радіолокаційного зображення з картою.
2. Робота з АІС.
Бортова апаратура АІС надає точну і детальну інформацію про цілі, що
мають АІС-транспондери. Крім відомостей про курс і швидкість судна-цілі АІС
дозволяє отримати інформацію про назву судна, його власника, тоннаж і
розміри, маршрути і типі вантажу, що перевозяться.
НІС дозволяє вибрати для відображення всі або тільки кілька АІС-цілей.
Команду про виключення небезпечної АІС-мети система не виконує.
На великомасштабній карті умовний знак активованої АІС-мети може
бути замінений вираженим в масштабі символом мети із зазначенням на ньому
місця антени GPS.
Є функція для вибору оператором АІС-мети для відображення її даних на
спеціальній панелі. Ця функція, а також установки: часу прогнозу руху цілей,
зони для автоматичного їх захоплення, меж безпеки (Dкрз і Tкрз), що є
загальними для цілей АІС і РЛС.
Коли сигнал про небезпечну АІС-мету ми отримали в межах
встановленого часу, то НІС відображає символ втраченої мети в точці самої
останньої її позиції і подає тривожний сигнал. Після підтвердження оператора
про прийом тривожного сигналу символ втраченої мети зникає. Є функція для
відтворення даних про втрачені цілі.
Щоб уникнути відображення двох символів (САРП і АІС) однієї і тієї ж
фізичної мети, в НІС є спеціальна функція автоматичної селекції цілей САРП і
РЛС. Коли виконано критерій автоматичної селекції, показується символ
активованої АІС-мети. В іншому випадку обидва символи мети
представляються на екрані.
Ряд НІС можуть виконувати швидкий пошук АІС-цілей за назвою,
позивному, ІМО або MMSI номеру, і підсвічування знайденої мети на
електронній карті.
3. Реєстрація інформації.
НІС автоматично реєструє всі навігаційні обставини плавання в
електронному судновому журналі. Забезпечується можливість доповнення
журналу оперативними записами вручну.
В електронний журнал автоматично заносяться: відомості про карти, на
яких ведеться прокладка, дані про коректури до них, кінематичні параметри
свого судна, елементи руху цілей, одержувані по лінії АІС або за даними РЛС,
інформація про зміну стану НІС і підключених до неї пристроїв, параметри
руху судна по маршруту і ряду інших відомостей.
Можливий перегляд електронного журналу в табличній формі і
відтворення обставин плавання на електронній карті в реальному або
прискореному масштабах часу на основі журнальних відомостей, шляхом
програвання плавання по пройденим ділянках маршруту в прямому або в
зворотному напрямку.
Інформація електронного суднового журналу може бути роздрукована на
принтері.
При веденні суднового журналу НІС зазвичай записує дані тільки взятих
оператором на супровід цілей. Але якщо РЛС обладнана спеціальним
целевиделітелем, то НІС може записувати кінематичні параметри всіх судів-
цілей, що знаходяться в зоні огляду РЛС, незалежно від того, взяті вони
оператором на автосупровід чи ні.
4. Управління рухом судна.

НІС здатна автоматично управляти рухом судна за маршрутом. Для цієї
мети передбачається можливість виведення даних НІС на Авторульовий. НІС
працює з АР на основі протоколу МЕК 61162. Взаємодіючи з АР, НІС
забезпечує: стабілізацію центру маси судна на відрізку маршруту, виконання
повороту запланованим чином, плавання уздовж прокладеного маршруту або ж
до заданої подорожної точки.
У системах, що реалізують автоматичне керування рухом судна за
маршрутом, Авторульовий повинен бути адаптивним і здатним автоматично
виконувати повороти при переході на новий відрізок шляху по попередньо
заданим значенням радіусу або кутової швидкості повороту.
При порушенні нормального виконання завдання автоматичної проводки
НІС подає тривожний сигнал, відключає цю функцію і переводить АР в режим
стабілізації курсу. Коли порушення відбувається при плаванні по відрізку
маршруту, Авторульовий перемикається на утримання курсу, відповідного
напрямку активного відрізка шляху. Якщо ж порушення функції управління
виникає під час здійснення повороту, то його виконання доводиться до кінця,
після чого АР переводиться в режим стабілізації курсу, відповідного напрямку
нового відрізка шляху.
5. Інші функції.
- Подання довідок - для пошуку і подання відомостей, необхідних при
виконанні судноводієм своїх обов'язків: відомості про вогні і знаки,
радіотехнічні засоби, правила плавання, течіях, приливо-відливних явища,
порти і портові служби і т.д.
- Знаходження висот припливів з побудовою графіка і розрахунок
елементів приливо-відливних течій.
- Функції для оновлення інформації вручну.
- Функції вимірів дозволяють за допомогою курсору визначити
географічні координати будь-якої точки на карті; пеленг (курсовий кут) і
дистанцію між поточним місцем судна або обраним оператором пунктом і
точкою, на яку наведено курсор.
- Функція «Людина за бортом» - при натисканні кнопки спеціального
датчика, НІС фіксує місце падіння людини на карті і видає на індикацію
координати цього місця і всі необхідні відомості для пошуку людини. Якщо в
районі діє протягом, то з координатами місця падіння людини відзначається
його позиція з урахуванням зносу.
- Функція планування і забезпечення операції пошуку і порятунку -
використовується для організації та проведення пошуково-рятувальних
операцій на морі як індивідуально (одним судном), так і в складі групи суден.
- Функція тривимірного моделювання надводної та / або підводної
обстановки.
- Функція навчання роботі з НІС і тренаж.
- Функції для оперування з інформацією про погоду.

Тема: «Фактори, що впливають на точність НІС. Похибки числення

НІС»
1. Переваги НІС.
- НІС знижує ризик аварій за рахунок зменшення впливу суб'єктивних
факторів на судноводіння.
- ЕКДІС підвищує безпеку малих суден, які можуть навіть не мати
радіолокатора. Для таких плавзасобів недорогий комплекс ЕКДІС, що включає
простий GPS приймач, персональний комп'ютер з електронними картами і
дешевий транспондер АІС, в умовах поганої видимості дає можливість точно
знати свою позицію, положення і елементи руху суден в районі плавання,
завчасно отримувати сигнали про небезпеку.
- НІС зменшує збитки від простою судів, забезпечуючи можливість
безпечної проводки при поганій видимості, в нічних умовах, в тумані.
- При океанському переході здатність ЕКДІС отримувати прогнози
погоди, просто і швидко коригувати маршрут з урахуванням очікуваних умов
плавання, призводить до відчутної економії палива.
- ЕКДІС знижує вимоги до наявності тривалого досвіду проводок у
капітанів, штурманів і лоцманів, і дозволяє їм забезпечувати необхідну якість
управління судами при меншому стажу роботи.
- НІС значно знижує навантаження судноводіїв на вахті, особливо в
обмежених водах. Застосовуючи НІС, судноводій звільняється від багатьох
рутинних операцій, відволікаючих його від виконання головних завдань на
вахті.
- НІС в порівнянні з паперовими картами забезпечує більш високий
рівень знання ситуації, відображаючи в реальному часі її елементи і
прогнозуючи їх на певний час вперед.
- Інтеграція НІС з береговими системами для управління рухом зменшує
потребу в лоцманських проводках.
- За допомогою НІС значно підвищується швидкість якості планування
шляху, а також корекція запланованого маршруту в процесі рейсу.
- При електронній прокладці на екрані в реальному часі відображається
місце судна, що неможливо зробити вручну на паперовій карті.
- За допомогою довідкової системи НІС оператор швидко отримує
практично будь-яку необхідну для судноводіння інформацію.
- В НІС здійснюється автоматичний контроль безпеки процесу
судноводіння.
- НІС автоматично контролює правильність роботи підключених до них
датчикам інформації, і повідомляє про їх несправності.
- Автоматична і напівавтоматична коректура електронних карт, значно
прискорює цей процес, робить його менш трудомістким і підвищує якість, тому
що комп'ютер практично не робить помилок при виконанні коректури, що
притаманне людині.
- Одним з важливих переваг НІС з векторними картами є можливість
виборчого відображення і виділення окремих видів даних, що дозволяє
пристосувати зображення до обставин плавання.
- Для підвищення ефективності проводки судна є можливість
використання: різних масштабів відображення карт; орієнтації карти по курсу,
по півночі, по будь-якому заданому напрямку; уявлення обстановки, як у
справжньому, так і у відносному русі.
- В НІС автоматично ведеться електронний судновий журнал.
- На одному екрані система дозволяє переглянути дані всіх навігаційних
приладів, а також швидко ознайомитися з необхідними картами.
2. Поняття про джерела похибок НІС.

Недоліки цифрования карт і засобів відображення.
Виділяють три основних аспекти, що забезпечують ефективність НІС:
- Використання точних відкоригованих даних, що включають
картографічну і всю іншу відповідну навігації інформацію.
- Чітке знання можливостей і обмежень всієї системи (апаратних витрат,
програмного забезпечення, даних, датчиків інформації, дисплея).
- Знання, яку інформацію і коли необхідно використовувати при
вирішенні завдань.
При роботі з НІС слід оцінювати її обмеження і похибки, які можуть бути
викликані:
- недосконалістю пристроїв цифрування карт і засобів її відображення;
- неточністю і недостатньою точністю картографічної інформації;
- похибками, зумовленими помилками датчиків інформації;
- різницею систем відліку датчиків з координатною системою карти;
- помилкою інтерпретації даних.
Похибки цифрування карти. У більшості випадків дані ЕК виходять
шляхом цифрового представлення інформації паперових карт за допомогою
дігітайзерних або скнерних технологій. В результаті електронні карти
успадковують всі недоліки, властиві паперовим картам, і включають похибки
процесу перекладу даних в цифровий вигляд.
- Похибки, обумовлені роздільною здатністю пристроїв цифрування.
- Похибки графіки паперових карт.
- Похибки, обумовлені людським фактором.
Недосконалості засобу відображення карти.
- Недостатні розміри екрану монітора.
- Похибки, обумовлені роздільною здатністю монітора.
3. Якість картографічних даних.

Під якістю навігаційних карт (картографічних даних) розуміється
сукупність властивостей, що забезпечують здатність карти задовольняти цілям
судноводіння. Якість карти оцінюється набором показників, що характеризують
окремі її властивості: повноту, достовірність, сучасність, точність, наочність
зображення і ін.
Точність карт може бути визначена як відповідністю позицій зображених
на карті об'єктів і явищ дійсності, тобто як істинність розташування, розмірів,
планових обрисів і висот об'єктів. Точність оцінюється величинами абсолютних
і відносних позиційних помилок, що характеризують відхилення координат
об'єктів на карті від їх істинних значень.
Неточність картографічної інформації є наслідком помилок геодезичних
зйомок і похибок, допущених при складанні карти.
- Похибки карт, засновані на даних старих зйомок.
- Недоліки карт, засновані на результатах декількох зйомок.
- Неточність карт, засновані на зйомках, які проводяться за допомогою
берегових РНС
Повнота даних карт. Питання недостатньої точності даних найчастіше
стосується значень глибин.
Сучасність карт. Однією з причин, що лежать в основі вимоги до
здійснення постійного спостереження на переході, є можливість зустрічі
неврахованих на картах змін в реальній обстановці. Ці зміни можуть бути
викликані: результатами господарської діяльності людини; дією природних
сил; затонулими об'єктами.
Оцінка ступеня довіри до електронних карт. Під оцінкою навігаційної
карти (ступеня довіри до карти) слід розуміти висновок про її якість з позиції
безпеки плавання, зроблене на основі аналізу відомостей про карту. При цьому
необхідно звертати увагу на такі моменти:
- хто видавець карти;
- дата видання;
- джерело картографічних даних і час їх отримання;
- масштаб карти;
- нуль глибин;
- подробиці промірів глибин і спосіб їх виконання (підтвердження);
- рельєф і грунт морського дна;
- наявність районів, де можливе переміщення грунту (гирла річок і
ділянки дії сильних приливо-відливних течій);
- наявність шельфових ділянок, де проводиться пошук газу і нафти, і де
можуть з'явитися невідмічені на мапі конструкції.
4. Похибки, обумовлені відмінністю координатних систем.

Розбіжність координатних систем є одним з джерел помилок НІС.
- Неврахування горизонтального датуму карти при обсерваціях по
навігаційних супутникових системах може привести до збільшення похибки в
позиції судна на величину, що перевищує 1000 м.
- Похибки перерахунку даних з одного горизонтального датуму в інший
(похибки від трансформації датуму) можуть збільшити похибку
обсервованного місця на десятки кілометрів.
- Відмінності нулів глибин карти і посібників (або програм) для
розрахунку припливних явищ може привести до помилок в виправлених
висотою припливу значних глибин.
- Неврахування відстані антени бортової апаратури супутникової
навігаційної системи від центру маси судна або неправильне введення її висоти
призводить до істотного запізнювання початку повороту при проводці
великотоннажних суден в обмежених водах.
5. Похибки інтерпретації даних. Ризик передоручення.

Причини похибки інтерпретації можуть бути самими різними.
- Для ЕКДІС вони можуть виникнути через відмінності символів ЕНК з
умовними знаками паперових карт.
- У ряді випадків узагальнене відображення різних видів об'єктів може
стати причиною їх неправильного трактування.
- Застосування декількох колірних таблиць при відображенні
електронних карт, має певні недоліки:
- Неоднакове за кольором уявлення одних і тих же елементів карти в
різних умовах освітленості може привести до неправильної їх інтерпретації.
- Є складності в читанні карти, представленої «нічними» палітрами, в
наслідок ряд елементів карти може не привернути увагу.
- Збільшуються труднощі в підборі кольорів для відображення на картах
нових об'єктів.
- На відміну від паперових карт, текст на електронних картах ЕНК
представляється однаково, без виділення важливих деталей. Це є певним
недоліком ЕНК у порівнянні з паперовою картою, тому що вид тексту не
привертає увагу до елементів обстановки, що вимагає першочергового обліку.
- Реалізований в ЕКДІС метод селекції не завжди забезпечує подання
інформації без зайвої надмірності і без втрати необхідних даних.
- Робота з дисплеєм НІС супроводжується підвищеною стомлюваністю
оператора. Це теж може привести до помилкової інтерпретації даних ЕК.
Для того, щоб зменшити ймовірність неправильної інтерпретації даних
НІС, необхідно враховувати наступні рекомендації:
- Потрібно знати умовні позначення і скорочення, використовувані на ЕК
і на інформаційних табло, і не плутати їх між собою.
- Не треба думати, що електронні карти точніше паперових карт, або що
похибки векторних карт менше похибок растрових карт.
- Не слід думати, що збільшення масштабу відображення ЕК призводить
до поліпшення її подробиці і точності.
- Необхідно використовувати такий масштаб відображення і таке
навантаження ЕК, яка відповідає умовам судноводіння і не створює труднощів
у розборі даних прокладки.
- Не слід вважати, що справжня позиція судна точно збігається з
відображеними на карті його положенням.
- Не треба думати, що напрямок руху судна та його швидкість точно
збігаються зі значеннями колійного кута і шляхової швидкості, що подаються
на інформаційному табло.
- Слід враховувати вплив на які відображаються кінематичні параметри
цілей похибок і обмежень РЛС, ЗАРП, АІС.
- Необхідно вибирати такі датчики інформації, які найкращим чином
відповідають ситуації.
Про ризик передоручення до НІС. Кожен судноводій повинен усвідомити,
що:
- завжди існує певна ймовірність (ризик) неправильного функціонування
НІС і неточності її даних;
- відображаються гідрографічні дані не більш надійні, ніж дані зйомки, на
яких вони базуються;
- електронні карти, якщо вони складені за даними паперових карт,
успадковують всі погрішності паперових карт;
- надаються дані навігаційних датчиків з похибками;
- помилки і обмеження взаємодіючих з НІС приладів і систем впливають
на точність і надійність даних НІС.
Судноводій, крім грамотної експлуатації НІС, повинен знати недоліки та
обмеження всіх складових НІС частин (апаратних засобів, програмного
забезпечення, даних, датчиків інформації, дисплея), використовувати будь-яку
можливість для її перевірки, включаючи візуальні визначення і застосування
незалежних технічних засобів контролю руху судна, щоб виключити можливий
негативний вплив обмежень НІС на безпеку судноводіння.
Необхідно пам'ятати, що НІС - це тільки технічний засіб, як і будь-які
інші навігаційні прилади. Вона не звільняє судноводія від обов'язку виконання
безперервного візуального спостереження, як це потрібно з СОЛАС 74, від
аналізу якості карт і одержуваної інформації, від необхідності оцінки
навігаційних ситуацій, від прийняття рішень з управління судном і від
відповідальності за ці рішення.

Тема: «Застосування НІС для річкових суден»
1. Загальні відомості. Особливості річкової навігації.

ЕКДІС для річкових суден в англійській літературі називаються Inland
ECDIS і скорочено позначаються IECDIS (Inland Electronic Chart Display and
Information System). Відповідно цей вид систем буде називатися «Річкові
ЕКДІС», і для них буде використовуватися абревіатура ІЕКДІС.
Метою створення ІЕКДІС є необхідність підвищення безпеки навігації,
чистоти довкілля та ефективності перевезень вантажів на внутрішніх водних
шляхах.
Використовувані в ЕКДІС електронні карти - річкові ЕНК (ІЕНК) повинні
задовольняти стандарту уявлення (S52) і формату для обміну цифровими
гідрографічними даними (S57 / 3/1) МГО.
У Західній Європі розвиток ІЕКДІС було ініційовано низкою країн
(Австрія, Бельгія, Німеччина, Голландія, Франція, Швейцарія) в рамках
створення «Річкових інформаційних служб» для гармонізації інформаційного
обслуговування транспортних потоків на внутрішніх водних шляхах.
У США розробка ІЕКДІС проводиться під координацією організації
USACE (U.S. Army Corps of Engineers), що постачає користувачів
навігаційними картами внутрішніх вод.
Основні особливості річкової навігації.
- Для визначення позиції судна на внутрішніх водних шляхах повинні
використовуватися високоточні засоби.
- Обсервації в обмежених водах бажано виконувати за допомогою двох
незалежних позиційних засобів.
- У річкових ЕКДІС для забезпечення в реальному часі надійних,
безперервних обсервацій не зайвою є можливість автоматичного визначення
місця судна за даними РЛС.
- Крім РЛС, в умовах внутрішніх водних шляхів особливого значення
набуває бортова апаратура АІС, яка дозволяє отримувати відомості про суда,
включаючи цілі, що знаходяться за вигинами річки і неспостережувані РЛС.
- Подання даних від РЛС, АІС, позиційних засобів в річкових ЕКДІС має
інтегруватися на одному екрані.
- Щоб на екрані системи бачити об'єкти по тих же напрямках, що при
візуальному спостереженні з містка, треба орієнтувати карту по курсу.
- Представлення даних в режимі відносного руху забезпечує незмінну
дистанцію огляду, яка при необхідності, може бути збільшена зміщенням
центру екрану разом з символом судна назад по курсу.
У процесі плавання по річках переважно орієнтувати ЕК за курсом і
використовувати режим відносного руху.
- На картах що відображаються в річкових ЕКДІС бажано значення
глибин показувати від дійсного, що спостерігається в даний момент рівня.

- Для можливості безперервного спостереження за глибинами уздовж
внутрішніх водних шляхів та передачі даних про поточний рівень споживачам
створюються спеціальні служби. Інформація з центральної бази по каналах
зв'язку доступна власникам суден, мореплавцям і іншим особам, які можуть її
використовувати для вирішення своїх завдань.
2. Характеристика річкових ЕКДІС.

Охарактеризуємо ІЕКДІС, ґрунтуючись на європейських зразках цих
систем.
Як і морська система, ІЕКДІС включає в себе апаратне, інформаційне,
програмне забезпечення, засоби спілкування з оператором і периферійні
пристрої. Ця система відображає картографічну інформацію, дані навігаційних
приладів і результати моніторингу процесу судноводіння.
У ІЕКДІС застосовуються річкові ЕНК і неофіційні електронні карти:
растрові і векторні. У разі використання неофіційних карт ІЕКДІС переходить в
розряд ЕКС.
ЕНК можуть проводитися і видаватися приватними компаніями і
адміністраціями внутрішніх водних шляхів. Карти ЕНК, створені приватними
організаціями для використання в навігаційному режимі, і їх коректури повинні
тестуватися і затверджуватися компетентним органом.
Для назв файлів даних осередків ЕНК використовується 8 символів і
розширення з трьох знаків. Як приклад наведемо назви двох файлів німецьких
карт для річок Дунаю DE5D2270.000 і Рейну DE5RH370.001.
Перші два символи в назві файлу ідентифікують виробника карти.
Третій знак характеризує призначення карти. Найчастіше це цифра 5,
тому що річкові карти за масштабом відповідають картам гаваней.
Четвертий (або четвертий і п'ятий) символ вказує назву водного шляху.
Наприклад, D -Danube (Дунай), RH -Rhine (Рейн).
П'ята-восьма (або шоста-восьма) позиції призначені для показу в
кілометрах відстані осередку карти від дельти річки.
Розширення файлу відведено для вказівки номера коректури даних ЕНК.
В Європі осередок ІЕНК зазвичай охоплює 10 км водного шляху.
Функції ІЕКДІС. Щоб відповідати спеціальним умовам плавання
внутрішніми водними шляхами, в річкових ЕКДІС, в порівнянні з морськими,
введені нові функції:
- представлення даних навігації (виду буїв, знаків, покажчиків) і текстів в
спеціальному вікні на дисплеї ЕКДІС;
- показ ізобат для дійсного рівня води і відображення індивідуальної
судноплавної смуги для судна в залежності від обраних опадів і дійсного рівня
води;
- накладення на ЕНК радіолокаційного зображення з автоматичним
суміщенням його з картою.
Замість морських ЕКДІС режимів «Виконавча прокладка», «Планування
шляху» для ІЕКДІС встановлені режими «Інформаційний» і «Навігаційний».

Річкові ЕКДІС надають можливість використання надлишкових методів
для автоматичного визначення позиції судна: за допомогою DGPS і за даними
РЛС методом суміщення радіолокаційного зображення з даними електронної
карти.
Однією з найбільш важливих особливостей річкових ЕКДІС є можливість
отримання на екрані в спеціальному вікні вибіркових описів інформаційних
річкових знаків.
Річкові ЕКДІС повністю сумісні з морськими зразками цієї апаратури і
здатні відображати морські ЕНК.
3. Вимоги пред'являються до річковим ЕКДІС.

У травні 2001 року Центральною Комісією Рейнського судноплавства був
затверджений Стандарт для річкових ЕКДІС, який є основою для всіх
електронних навігаційних систем на внутрішніх водних шляхах Західної
Європи.
Європейський Стандарт для річкових ЕКДІС розділений на п'ять
головних частин:
- Експлуатаційний стандарт, який визначає призначення, загальні
навігаційні і технічні аспекти застосування бортових ЕКДІС;
- Стандарт даних (формат обміну);
- Бібліотека презентації;
- Операційні та експлуатаційні вимоги, методи тестування і необхідні
результати;
- Словник термінів.
У ІЕКДІС слід використовувати тільки офіційні навігаційні карти,
«Річкові ЕНК» (Inland ENC), а також тільки офіційну коректуру до них. ІЕНК
видаються в Німеччині для Рейну, Дунаю, Ельби та інших шляхів, в Австрії,
Бельгії, Голландії, Франції, Швейцарії для своїх судноплавних артерій.
Горизонтальний датум ІЕНК повинен бути WGS84. У випадках, коли
координати картографічних об'єктів перераховуються в WGS84 з локальної або
регіональної геодезичної системи, похибка трансформації не повинна
перевищувати 0,5 м.
Звіт глибин ІЕНК може базуватися на офіційному датумі (референцних
рівнях), які використовуються на паперових картах внутрішніх водних шляхів.
До складу даних карти повинні входити постійні значення глибин, відлічувані
від референцного рівня. Крім того, ІЕНК може містити залежні від часу
поправки до глибин, рівні відстані поточного рівня від вертикального датуму
карти.
Системна карта річкового ЕКДІС, як і морська Сенк, мала три категорії
навантаження: базову, стандартну і повну. Змінна з часом інформація про
глибини повинна відображатися незалежно до названих трьох категорій даних.
4. Режими роботи річкових ЕКДІС.

Річкові ЕКДІС застосовуються в двох основних режимах:
інформаційному та навігаційному. Перший є обов'язковим для всіх ЕКДІС.
Навігаційний режим повинен використовуватися для отримання
необхідних відомостей про обстановку як при русі судна, так і опрацюванні
переходу, але не для цілей водіння судна.
В інформаційному режимі орієнтація зображення може бути по півночі,
по курсу, по осі річки, по фарватеру і по будь-якому іншому напрямку.
Цей режим слід використовувати і мати можливість ручної прокрутки
(скролінгу) зображення обстановки щодо точки в центрі екрану, як ніби це
судно, яке рухається по осьовій лінії річки, каналу, або огороджене буями
маршруту.
Річкова ЕКДІС може бути з'єднана з позиційним датчиком для виконання
в процесі плавання автоматичного переміщення зображення карти в обраному
оператором масштабі щодо обсервованною точки в центрі екрану. У цьому
випадку зображення на екрані відповідає дійсній обстановці.
Навігаційний режим слід застосовувати для проводки судна внутрішніми
водними шляхами з виконанням моніторингу процесу судноводіння. У
навігаційному режимі зображення карти має інтегруватися з даними РЛС.
Карта і зображення від РЛС повинні автоматично поєднуватися по положенню,
розміру (масштабу) і орієнтації. Інтегроване відображення слід орієнтувати по
курсу і представляти у відносному русі. Інші види орієнтації не допускаються.
Оператору повинна бути представлена можливість зміни вручну позиції
судна на карті з метою поєднання зображення РЛС і карти. Річкова ЕКДІС
повинна дозволяти вимикати відображення карти і залишати на екрані тільки
радіолокаційну картинку.
Коли радіолокаційний образ обстановки в навігаційному режимі по
положенню не збігається з даними карти і відхилення перевищує допустимі
межі, дані Сенк повинні автоматично вимикатися.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Руководство пользователя «Navi Sailor 4000» - С-П, Транзас, 2005 - 540с.

2. Навигационный мостик «Navi Sailor 4000» - С-П, Транзас, 2005 - 630с.
3. Руководство инструктора « Navi Trainer 5000» - С-П, Транзас, 2005 - 570с.
4. Вагущенко Л.Л. Судовые навигационно-информационные системы. – Одесса,
Феникс, 2016 – 238 с.
5. Байрашевский А.М. и др. Судовая радиоэлектроника и радионавигационные
системы. – М., Транспорт, 1988 – 272 с.
6. Березин С.Я., Тетюев Б.А. Системы автоматического управления движением
судна по курсу. – Л., Судостроение, 1990 – 256 с.
7. Васильев А.В. и др. Управляемость судов. – Л., Судостроение, 1989 – 328 с.
8. Лукомский Ю.А., Чугунов В.С. Системы управления морскими подвижными
объектами. – Л., Судостроение, 1988 – 272 с.
9. Вагущенко Л.Л. Интегрированные системы ходового мостика. – Одеса,
Латстар, 2003 – 264 с.

Методичні Вказівки - Самостійні з НІС

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Методичні Вказівки - Самостійні з НІС

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

MIHICTEPCTBO ОСВIТИ I НАУКИ УКРАiНИ

ХЕРСОНСЬКА ДЕРЖАВНА МОРСЬКА АКАДЕМIЯ

з дисциплiни <Навiгацiйнi iнформацiйнi системи)

Методичні рекомендації розглянуто на засіданні кафедри судноводіння та

Завідувач кафедри судноводіння

Завідувач навчально-методичного відділу ____________В.В. Черненко

© П.С. Носов, А.В. Петровський

2. Геодезичні основи ЕК і горизонтальний датум 7

3. Проекції морських навігаційних електронних карт і вертикальний датум 11

4. Технології виробництва і синтезу векторних карт. Пред'являються

7. Вимоги до експлуатації устаткування ЕКДІС 27

8. Методи представлення картографічної інформації і інтерфейсної

10. Основні і допоміжні функції ЕКДІС при управлінні судном 38

11. Фактори, що впливають на точність НІС. Похибки числення НІС 41

12. Застосування НІС для річкових суден 46

Список використаних джерел 50

© П.С. Носов, А.В. Петровський

При викладанні дисципліни «Навігаційні інформаційні систем»

Тема: «Етапи розвитку та перспективи НІС»

1. Етапи розвитку НІС.

2. Міжнародні організації беруть участь в розвитку НІС.

4. Перспективи розвитку НІС.

© П.С. Носов, А.В. Петровський

Тема: «Геодезичні основи ЕК і горизонтальний датум»

1. Геодезична основа ЕК.

2. Поняття про геодезичну систему відліку горизонтальних координат

3. Види горизонтальних геодезичних координат.

4. Переклад даних карт з одного горизонтального датуму в інший

5. Шляхи поліпшення відліку горизонтальних координат об'єктів на карті.

© П.С. Носов, А.В. Петровський

Тема: «Проекції морських навігаційних електронних карт і

1. Поняття про вертикальний геодезичний датум.

2. Види вертикальних датумів.

© П.С. Носов, А.В. Петровський

3. Вдосконалення відліку вертикальних координат.

© П.С. Носов, А.В. Петровський

4. Проекції морських навігаційних електронних карт.

© П.С. Носов, А.В. Петровський

5. Формати даних електронних карт.

© П.С. Носов, А.В. Петровський

6. Разграфка електронних карт.

© П.С. Носов, А.В. Петровський

Тема: «Технології виробництва і синтезу векторних карт. Вимоги що

1. Синтез векторних карт і технології їх виробництва.

© П.С. Носов, А.В. Петровський

2. Офіційні векторні карти і вимоги до них.

© П.С. Носов, А.В. Петровський

3. Основні компанії що випускають векторні карти

© П.С. Носов, А.В. Петровський

Тема: «Технології виробництва растрових електронних карт.

Поняття про технологію виробництва растрових карт.

2. Переваги і обмеження растрових електронних карт.

© П.С. Носов, А.В. Петровський

4. Електронні каталоги карт і книг.

© П.С. Носов, А.В. Петровський

Тема: «Обробка і зберігання даних в НІС»

1. Склад даних НІС.

2. Методи зберігання даних в НІС.

3. Основні види інформації НІС.

4. Статичні бази даних.

5. Динамічні бази даних.

6. Картографічна база даних.

© П.С. Носов, А.В. Петровський

Тема: «Вимоги до експлуатації устаткування ЕКДІС»