КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ СХОДОЗНАВСТВА
КАФЕДРА СХІДНОЇ ФІЛОЛОГІЇ

Курсова робота на тему:

“ПРОБЛЕМАТИКА ЧАСТИН МОВИ В КИТАЙСЬКІЙ МОВІ”

Виконала:
студентка групи
Пкит 08-18
(китайська мова та друга іноземна мови)
Лещенко Вікторія Геннадіївна
Науковий керівник:
Бочарова С.А.

КИЇВ-2020
 1
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………….....................2
РОЗДІЛ 1. Історія граматичної класифікації лексики…………….…….4
1.1.Принципи поділу частин мови……………………………………………4
1.2. Дискусія про частини мови в 1950-х роках……………….……………..5
1.2.1.Позиція Гао Мінкая щодо частин мови в китайській
мові………………………………………………………………………….…..7
1.2.2.Позиція Вень Лянчі та Ху Фу щодо частин мови в китайській
мові………………………………….…………………………………………..9
1.2.3. Позиція Люй Шусяна щодо частин мови в китайській мові………..11
1.3.Розподіл слів за класами……………………………………………....….13
1.4. Конверсійна омонімія Солнцевих…………………………………….....14
ВИСНОВКИ 1……….……………………………………………………......17
РОЗДІЛ 2.Класифікація лексичного складу за частинами мови в
китайській мові…….………………………………………………...……....18
2.1.Про віднеселість слів до конкретної частини мови…………………....18
2.2. Розподіл слів за класами…………………………………………………18
ВИСНОВКИ 2……………………………………………………….....…….28
АНОТАЦІЯ……………..…………………………………………………….29
ВИСНОВКИ………….……………………………………………..………..30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………...………..31
 2
ВСТУП
В данній курсовій представлено проблему визначення віднесеності слова
до тієї чи іншої частини мови.
Визначення частини мови. Згідно з «Словником сучасної китайської
мови» (现代汉语词典), частини мови – це граматичні класи слів.
На рахунок цього питання між китайськими лінгвістами та краєзнавцями
велись довгі дискусії та суперечки на рахунок можливості класифікації слів до
різних частин мови.
Неозброєним оком видно складність класифікації лексики китайської
мови, а також більшість мовознавців доводили неможливість віднесення тієї чи
іншої лексичної одиниці до того чи іншого класу.
На основі лінгвістичних праць, у яких вивчають ці теорії або їх варіації та
посібниках з синтаксису та морфології китайської мови проаналізовано цю
проблему.
Представлено та охарактеризовано найвідоміші теорії розмежування
частин мови а саме теорії мовознавців В.М. Солнцева, Н.В. Солнцевої, А.А.
Драгунова, С.Є. Яхонтова, М.М. Короткова, Ван Лі, Люй Шусян, Гао Мінка,
Вень Лянь, Ху Фу та інших.
Актуальність даного дослідження визначається відсутністю сучасних
досліджень щодо частин мови в китайській мові та віднесеності слова до тої чи
іншої частини мови.
Мета роботи полягає у тому, щоб розглянути проблематику частин мови
в китайській мові.
Об’єктом роботи є лексичні одиниці в китайській мові.
Предметом дослідження є способи виокремлення частин мови в
китайській мові.
Матеріалами роботи є праці зарубіжних вчених, присвячені
проблематиці класифікації слів китайської мови: В.М. Солнцева, Н.В.
Солнцевої, А.А. Драгунова, С.Є. Яхонтова, М.М. Короткова, Ван Лі, Люй
Шусян, Гао Мінка, Вень Лянь, Ху Фу та інших.
 3
Завданням роботи є:
1. Довести чи дійсно за допомогою словника можна з'ясувати до якої
частини мови відноситься те чи інше слово.
2. Дослідити принципи виділення частин мови.
3. Розглянути дискусію між лінгвістами 50-х років XX ст., присвячену
частинам мови.
4. Проаналізувати думки вітчизняних і зарубіжних вчених щодо
класифікації слів китайської мови.
5. На базі великого китайсько-російського словника зробити класифікацію
лексики китайської мови.
Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів,
висновку, анотації та списку використаних джерел.
 4
РОЗДІЛ 1. Історія граматичної класифікації лексики
1.1 Принципи поділу частин мови

Частинами мови зазвичай називають класи слів , які виділяються за

граматичними ознаками.
При виділенні частин мови зазвичай враховуються всі істотні граматичні
ознаки слів як морфологічні і словотвірні так і синтаксичні, втім словотвірні
ознаки можуть мати тільки допоміжне значення,тому що вони застосовуються
не до всіх слів мови - для слів простих не похідних вони не підходять.
Що стосується значення слова, то воно відноситься до області семантики,
а не граматики, тому воно не може служити підставою для розмежування
частини мови. Дійсно, класифікація слів за їх значенням цілком можлива, і вона
дійсно застосовується в так званих ідеологічних словниках, але зрозуміло, що в
результаті цієї класифікації виходять не частини мови.
Існують позиції про відсутність частин мови в китайській мові, так, як
більшість думає, що слова китайської мови можуть, не змінюючи свого
звукового складу, виступати в різному словесному оточенні з різними
функціями. Наприклад, 好人 - 好的人 - Hǎorén - hǎo de rén, 好贵 - 很贵 - hǎo guì
- hěn guì, і т.д. тобто в залежності від займаної позиції, 好 - Hǎo виступає в
різних функціях - то в функції прикметника, то в функції іменника, а також в
ролі прислівника або дієслова (тільки коли 好 - Hǎo є функцією дієслова, тон
змінюється на четвертий; У всіх інших випадках тон третій), найцікавіше тут
те, що з точки зору частин мови ,好 - Hǎo не відноситься ні до однієї з названих
частин мови в загальноприйнятому розумінні .
Існує думка про те, що в китайській мові відсутні флективні форми або
відсутні формальні показники, за допомогою яких передавалися б граматичні
зміни, і крім того, відсутні аглютинативні службові елементи, котрі
допомагають для вираження граматичних функцій. Однак відмінності між
частинами мови відсутні, є лише структурні елементи речення. Через це, багато
лінгвістів визнають, поза реченням розбіжності між частинами мови немає.
 5
Розбіжності між ними існують тільки в поєднаннях або в реченні. (Приклад:
天 气 冷了 - Tiānqì lěngle - стало холодніше, тут 冷 виступає як прислівник ,а в
такому реченні 北京的秋天不太冷– Běijīng de qiūtiān bù tài lěng – Осінь в Пекіні
не дуже холодна ( 冷 - прикметник). 这 小 孩 子 大 了 - Zhè xiǎo háizi dàle - ця
дитина виросла, 大- дієслово, а ось в 大 桌 子 - Dà zhuōzi - 大 виступає в ролі
прикметника , і нарешті, в 大骂 他 - Dà mà tā - сильно лає його - це прислівник.
[1, 18-25с.]
1.2. Дискусія про частини мови в 1950-х роках
В середині ХХ ст. в філологічних колах розігралась суперечка на тему
наявності частин мови в китайській мові в 1898 році Ма Цзяньчжун випустив у
світ свою роботу " 马 诗 文 吨 ," але задовго до появи цієї роботи китайські
філологи провели розмежування слів головних (повних) і службових
(порожніх) ввели поняття 死字 - sǐ zì - мертві слова і 活字 - huó zì - живі слова.
Ці терміни згодом почали вживатися пізніше в загально лінгвістичних і
спеціальних роботах поза Китаєм. Таке розмежування слів фактично являло
собою своєрідну класифікацію слів за частинами мови. Ма Цзянь Чжун виділяв
9 частин мови, вважаючи, що потрібно знати значення слова для визначення
його приналежності до частини мови. При цьому він вважав, що значення слів
змінюються в залежності від контексту, від місця і функції слова в реченні. Ма
Цзяньчжун прийшов до висновку, що слова не мають постійних сталих значень
і, отже, слова не закріплені за певними частинами мови і можуть з легкістю
переходити з однієї частини мови в іншу, тобто Ма Цзяньчжун, спирався на
функцію і місце мовної одиниці в реченні, для віднесення до частини мови.
Його праця сильно вплинула на наступних китайських філологів. Але й
існували лінгвісти, чиї установки розходилися з роботою Ма Цзняьчжуна,
зокрема з роботою про частини мови. Китайських мовознавців не задовольняв
висновок Ма Цзняьчжуна про те, що у слів немає постійних значень, і тому
немає постійної віднесеності до певної частини мови. Дехто пропонував
 6
класифікувати слова за їх функцією в реченні. Виходячи зі змісту і функції
слів, китайські лінгвісти ввели поняття:
1. Основна функція.
2. Основна приналежність.
3. Тимчасове використання слова в ролі іншої частини мови. [2, 103-110]
В 1924 р. Першим видання вийшла книга професора Чи Цзіньсі «Нова
граматика сучасної літературної мови».
Чи Цзіньсі розподілив слова за значеннями і за синтаксичними
функціями в реченні. Він вважав, що слова відрізняються один від одного за
частинами мови в реченні, відповідно поза реченням частин мови немає.
У радянській літературі зазначалося, що китайські лінгвісти не
заперечують той факт, що в китайській мові є частини мови. Драгунов,
узагальнюючи підхід китайських лінгвістів до проблеми частин мови, писав:
«Однак для китайських вчених частини мови - це все-таки не стільки
граматичні, скільки смислові категорії, тому при віднесенні слова до тієї чи
іншої частини мови, основним критерієм для них завжди є зміст, значення
слова, а граматичні критерії, якщо вони взагалі наводяться, залишаються на
другому плані ...» [ 3, 92]
Але не всі китайські лінгвісти не зважали граматичні властивості слів.
Разом зі смисловим критерієм вони завжди застосовували критерій
синтаксичний. У ряді випадків вони використовують тільки граматичні
критерії. Лінгвісти Вень Лянь і Ху Фу писали про підхід до частин мови
відомого китайського мовознавця Ван Лі: "Ван Лі рішуче стоїть на позиціях
семантичної класифікації слів. Він казав: «У китайській мові розмежування слів
за частинами мови ґрунтується виключно на значенні. Але при розмежуванні
числівників і прикметників. Ми не можемо вважати числівники видом
прикметників, оскільки прикметники, можуть самостійно виступати в якості
присудка, а числівники не можуть ...»Так само він використовував відмінності
між частинами мови в якості вихідного моменту для класифікації речень за
 7
типами присудка (дієслівне, прикметникове, іменникове). Але варто зазначити,
що він був не єдиним лінгвістом, який дотримувався такої класифікації.
Отже, висновок про те, що класифікувати частини мови в китайській мові
можна при наявності певних зв'язків між словами, які в свою чергу
відрізняються один від одного (дієслово з наступним іменником вступає в
дієслівно-об'єктний зв'язок , прикметник же з наступним іменником вступає в
атрибутивний зв'язок і т.д.), лінгвіст Лу Чживей виділив три основні типи слів:
іменники, дієслова і прикметники Лінгвіст Ху Жун в своїй роботі «中国文法论»
відзначає розуміння частин мови як категорію слів, що володіють загальними
формальними ознаками, за якими слова одного виду відрізняються від слів
іншого виду. Іншими словами, в роботі Хе Жуна дається пояснення частин
мови як граматичних, а не як смислових категорій. [ 4, 509]
Можна зробити висновок про те, що китайські лінгвісти при класифікації
слів за частинами мови спиралися як на значення слова, так і на різні
синтаксичні властивості слова. Якась частина філологів Китаю спиралися саме
на синтаксичні властивості слів. Китайських лінгвістів об'єднувало те, що ніхто
з них не виділяв те, що ніхто з них не виділив вчення про зміну і будову
окремого слова в якості самостійного розділу граматики.
1.2.1. Позиція ГаоМінкая щодо частин мови в китайській мові
Гостра постановка питання Гао Мінкая про частини мови в китайській
мові, викликала ряд гострих дискусій між лінгвістами. Протягом декількох
місяців виходили різні статті і замітки на цю тему. Більшість з них не
підтримували точку зору Гао Мінкая, лише один мовознавець погодився з його
поглядами.
Гао Мінкай писав: «У китайській мові у слів немає морфологічних
відмінностей. В ролі іменника вживається суфікс 人 - Rén - людина, а якості
дієслова так само вживається суфікс 人 - Rén - олюднити, в якості прикметника
вживається та ж сама морфема 人 - Rén - (людський). Він вважав, що при
розмежуванні частин мови потрібно відштовхуватись від такого: категорія
думки і форма слова, він вважав, що в китайській мові відмінності між
 8
частинами мови видно лише в реченні, тому він не вважав за необхідне
користуватися критерієм форми. Він виділив три частини мови: іменники,
дієслова, і якісні прикметники), виходячи лише з значення і синтаксичних
функцій слова. [5, 432]
Судячи по трьом дискусійним статтям Гао Мінкая, його погляд на
частини мови китайської мови часто змінювався. Він вважав, що установка
частин мови за значеннями слів є помилкою.
Підтверджуючи це він наводить слова І.В Сталіна: «Оголених думок,
вільних від мовного матеріалу, вільних від мовної, природного матерії-не
існує». Він вважав, що в китайській мові неможливо виявити звукову форму
слова, яка б говорила нам, що це слово відноситься до категорії іменників. Для
цього потрібна форма, яка спеціально вказувала б на їх значення як іменників.
Він вважав, що про частини мови слід говорити лише тоді коли в самому слові
є виражена конкретна форма, коли існує зміна форми, в якій виражаються
значення граматичних категорій. На підтвердження своєї теорії Гао Мінкай
наводить слова П.С Кузнєцова: «Під частинами мови маються на увазі класи
слів, які характеризуються певними морфологічними ознаками, тобто певними,
характерними кожному даному класу (частині мови), і відрізняє його від інших
класів (частин мови) граматичними категоріями, вираженими в зміні слова»
[7, 226]. Так, як він вважав, що єдиним критерієм для виділення частин мови є
морфологічний критерій, він ставив під сумнів існування у китайських слів
зміни форми,а отже, і частин мови, так як зміна форми є ознакою частини
мови.
На тлі всього цього він досягає наступних висновків:
1. Зміна тону в китайській мові постійно пов'язане з лексичною зміною
значення слова. Це є більш семантичним фактом, ніж морфологічним.
2.Корінь в китайській мові може бути автономним.
3.Що стосується повтору, то він може бути різним: повтор може бути як у
реченнях і словосполученнях, так в словах і коренях. З морфологією пов'язаний
лише повтор кореня. Природа повтору в китайській мові ще вимагає пояснення.
 9
4.В китайській мові є самостійні морфологічні елементи. Словотворчий
суфікс 儿 - er, здатний утворити слова зі значенням іменника, також утворити
абсолютно інший іменник з предметним значенням, але Гао Мінкай
підкреслює, що цей мовний прийом ніяк не може впливати на розмежування
частин мови, тому що потрібні такі форми, які б викликали зміни граматичних
категорій (у вузькому сенсі). Гао Мінкай в своїй третій дискусійній статті
наголошує на тому, що ті «зміни слова, котрі пов’язані зі словотвором, можуть
не мати ніякого відношення до частин мови» [ 5, 432 ]
1.2.2 Позиція Вень Лянь та Ху Фу щодо частин мови в китайській
мові
Погляди лінгвістів в своїй більшості, допускають точку зору, яка
підтримує наявність в китайському частин мови. Шляхом встановлення
наявності форм і морфології в китайській мові, вони хочуть довести, що
частини в китайській мові мають місце на Існування.
Автори статті «Частини мови в китайській мові» Вень Лянь і Ху Фу
намагаються це довести. В першу чергу вони встановлюють поняття «форма».
«Це поняття можна розглядати у вузькому і широкому сенсі. Вузький сенс має
на увазі те, що форма означає суфікси і префікси окремого слова, а в широкому
сенсі, крім змін форми самого слова, включає в себе і взаємозв'язок між
словами, поєднання слів, порядок слів в словосполученнях і т.д. » [7, 44]
Їхні думки перетиналися з думкою Гао Мінкая про те, що форма у
вузькому сенсі в китайській мові представлена обмежено, що у окремо взятого
слова змін за формами не багато, в китайській мові окремо взяті слова, які
можуть змінюватися за формами, складають абсолютну меншість. Слід
зазначити що на відміну від Гао Мінкая, вони вважають, що ці обмежено
представлені форми мають пряме відношення до розмежування слів за
частинами мови. Гао Мінкай наводить як приклад словотвірний суфікс 儿 , за
допомогою якого від одного слова з предметним значенням можна утворити
інше слово також з предметним значенням, і робить висновок що додаток цього
суфікса до слова не відносить слово до іншої частини мови . Вень Лянь і Ху Фу
 10
також беруть суфікс 儿 - er, 头 -tóu, 子 - zi і показують на прикладах, що є інші
випадки: ці суфікси, в разі додавання до слів, що означають дії або якості,
утворюють слова з предметним значенням, які не тільки за змістом , але і за
граматичними властивостями відмінні від слів, які не мають цих суфіксів ( 胖 -
Pàng – товстий, 胖子 - Pàngzi – товстяк; 想 - Xiǎng - думати, 想头 - Xiǎng tou –
думка ) [6, 44]
Вони пишуть «... не можна заперечувати, що ці форми можуть допомогти
нам при розмежуванні частин мови. У той же час, ми також повинні визнати,
що цієї допомоги недостатньо ». Зазначені форми (словотвірні форми) автори і
визнають формами у вузькому сенсі слова. Виходячи з того, що в китайській
мові таких форм мало, а слів ,що мають такі форми, небагато, вони вважають за
необхідне розширити поняття морфології і звернутися до форми в широкому
сенсі. Вони пишуть «У китайській мові, в якій у окремо взятого слова змін за
формами трохи, при розмежуванні частин мови необхідно виходити з
конструкцій, і взаємозв’язку слів, з їх поєднань, тобто треба виходити з
морфології». В результаті автори, ґрунтуючись на величезному фактичному
матеріалі, показують, що на основі різної сполучуваності слів між собою і з
різними службовими і напів службовими словами в китайській мові можна
виділити певні класи слів, що відрізняються один від одного, як вказують
автори, формальними особливостями. Для прикладу, дієслова в китайській мові
характеризуються такими формальними особливостями:
1. Вони можуть попереду себе приймати заперечення і модальні дієслова;
2. На кінці можуть мати 了- le, 过 - guò, 起来 - qǐlái;
3. Можуть подвоюватися.
Висновок Ху Фу і Ван Лі такий: основою для віднесення слів в китайській
мові до тієї чи іншої частини мови, є форма в широкому сенсі. Ця форма не
може бути виявлена у окремо взятих слів. Звідси випливає, що автори роблять
висновок про те що, класифікувати ізольовані слова неможливо. Їх необхідно
брати в конструкціях, у взаємозв'язках, у відношенні один до одного.
1.2.5. Позиція Люй Шсяна щодо частин мови в китайській мові
 11
На думку Люй Шусяна виділення частин мови по членам речення не
найкраща класифікація в китайській мові, оскільки цей шлях виділення частин
мови веде до заперечення визначеності слів за певними морфологічними і
синтаксичними ознаками слова, слів за певними морфологічними і
синтаксичними ознаками слова, до визнання, що частини мови існують тільки в
реченні . Також, Люй Шусян звертає увагу на виділення частин мови за
допомогою повтору. Але робить замітку, на те, що форми повтору, будучи
прекрасним засобом розрізнення дієслів і прикметників, майже або зовсім не
притаманні іншим частинам мови. Звідси випливає, що обмеженість
застосування цього способу тримається на дуже високому рівні. Характер
синтаксичних зв'язків слів повинен служити головним критерієм. У цьому Люй
Шусян знімає капелюха перед Лу Чжи Венем, який ще в 1937 році
користувався цим критерієм. Люй Шусян докладно розбирає питання про
виділення частин мови на основі поєднань знаменних слів зі службовими
морфемами ( 子 - zi, 儿 - Er, 了 - le, 过 - guò) запереченням 不 - Bù ,
модальними дієсловами і різними так званими «напівзнаменними» елементами
типу ( 很 - hěn , 太 - tài , 更 - gèng). Він називає всі ці елементи
«роздільниками» частин мови і свідомо не уточнює в своїй роботі, яка природа
цих елементів-морфологічна або синтаксична. Він констатує, що за
сполучуваності цих елементів зі знаменними словами, безумовно, можна
судити про приналежності слів до частин мови. Однак, і тут він зазначає, що
суфікси іменників ( 儿 - er, 子 - zi) невластиві всім іменником, що наприклад
морфеми 了- le, 者 - zhě, сполучувані з дієсловами, так і з прикметниками, що
модальні дієслова можуть стояти і перед дієсловами, і перед прикметниками.
Виходячи з усього цього він пропонує поєднувати різні критерії, брати
сукупність різних ознак для визначення приналежності слів до частин мови.
Щодо питання про облік значення слів (характеру понять виражаються словом),
Люй Шусян зазначає, що ґрунтуватися на одному значенні неможливо. Він
також висловлював думку на рахунок того, що в разі багаторазовості випадків
зіткнень класифікації зі значеннями слів, то така класифікація не буде мати
 12
схвалення. Ними приділялася велика увага до проблеми віднесеності одного
слова до різних частин мови, а також проблеми переходу слів з однієї категорії
в іншу. [10, 262]
Питання класифікації слів він вирішує таким чином. Він вважає, що слів,
які суміщають приналежність до рівних частин мови, в сучасній китайській
мові незначна меншість, і вони не визначають загальної картини. Переважна
більшість слів належить до однієї частини мови. Він пропонує розрізняти
випадки де дійсно є це явище, і де при наявності специфічних умов в даному
контексті слово, що належить до частини мови тимчасово виконує однобічності
критерію. Остаточний висновок Люй Шусяну такий: «Частини мови
виділяються на основі граматичних особливостей слів. У китайській мові не всі
слова мають однакові граматичні особливості, отже, слова китайської мови,
включаючи головні слова, можуть бути класифіковані за частинами мови.

1.3. Розподіл слів за класами

Часто виникає питання про розподіл слів за класами. Це питання дуже
важливе. Якщо немає розподілу слів за класами, то виникає сумнів у тому, чи є
взагалі частини мови в китайській мові, якщо ж вважати, що в китайській мові є
частини мови, то необхідно подивитися, яким чином розподілити слова
китайської мови за класами. Обгрунтування А.А. Драгуновим наявності частин
мови (лексико граматичних, по його термінології, категорій) в китайській мові
для вітчизняної китаїстики, та й взагалі для всієї нашої лінгвістиці має
виключно важливе значення. В рамках вітчизняної науки про мову можна
говорити як про свого роду переворот наших поглядів на частини мови взагалі.
А.А. Драгунов об’єктивно показав, що частини мови – це класи слів, що
розрізняються своїми граматичними властивостями. Підхід до частин мови
Драгунова з теоретичної точки зору може бути оцінений як відмова від
вузького морфологізма в питанні про частини мови, який склався в
індоєвропейському мовознавстві на основі матеріалів флективних форм
 13
ізольованих мов. Відкинувши морфологічні особливості китайських слів,
Драгунов показав, що вже на підставі чисто синтаксичних властивостей можна
виділити класи слів, які характеризуються загальним граматичним значенням і
спільними граматичними властивостями. Тим самим була показана
незалежність частин мови від наявності або відсутності морфології. Для
повноти картини залишалося врахувати і морфологічні властивості (наявність
слова та формотворчих афіксів та напів-афіксів, а також особливості
морфологічної структури складних слів), вирішити питання про слова з
подвійною приналежністю. Тим же шляхом, що і А.А. Драгунов, йшли і деякі
інші дослідники ізолюючих мов. У Китаї – Лу Чжівей, Люй Шуся і Ван Лі, в
США – американський лінгвіст кітайскогo походження Чжао Юаньжень та ін.
У ряді моментів з концепцією А.А. Драryнова зближується точка зору на
частини мови Ван Лі, в’єтнамського вченого, який працював у Франції. Але
А.А. Драгyнов, мабуть, найбільш чітко сформулював і показав практично,
використавши дуже конкретні критерії, що в ізолюючій мові не тільки можна,
але і необхідно виділити частини мови. Виключно важливе твердження А.А.
Драгунова про те, що «лексико-граматичні категорії лежать в центрі китайської
граматичної сиcтеми, відбиваючись і в побудові словосполучень, і в різних
типах речень. Поза цими категоріями не можна зрозуміти структурні
особливості китайської мови і було б неможливо викладати граматику
китайської мови» [13, 232].
Заперечуючи наявність частин мови в китайській мові, Гао Мінкай
виходить з положення про те, що частини мови – це обов’язково
морфологізовані класи слів [14, 272]. Він підкреслює, що поділяє точку зору що
до частини мови П.С. Кузнєцова, яка, на мою думку, є класичним вираженням
індоєвропейського представлення про частини мови, нав’язано матеріалом
флективних (і навіть, точніше, флективно-синтетичних) мов.
1.4.Конверсійна омонімія Солнцевих
Серед робіт радянських лінгвістів ми відзначили роботу Солнцевих, що
називається «Теоретична граматика китайської мови» [8,152], де в XІ розділі
 14
під назвою «Конверсійна омонімія», він також як і китайські мовознавці
розглядає статтю Гао Мінкая, де критикує його точку зору, говорить про
незавершений, необґрунтований його висновок на тему відсутності частин
мови в китайській мові. Він описує хід роботи ГаоМінкая, де той розбирає
речення 他 就 懂 得 一 个 吃 , 别 的 都 不 管 了 -Tā jiù dǒngdé yīgè chī, bié de dōu
bùguǎnle - він розуміє (знає) одне-поїсти, нічим іншим він не цікавиться. У
цьому прикладі в якості доповнення до дієслова 懂得-Dǒngdé - знати, розуміти,
вжито дієслово 吃 - Chī - їсти , перед яким стоїть числівник 一 个 . Цей
числівник стоїть тут у формі предметного рахунку за наявністю, так званого
архівного слова. Так як числівник в китайській мові є одним з характерних
показників іменників, то можна зробити висновок про те, що у дієслівного
слова 吃 - Chī є явна формальна ознака іменника. [ 9, 354]
Солнцев зазначає, що сам Гао Мінкай не відносить це слово ні до
іменника, ні до дієслова, а приймає свою форму в залежності від контексту і
місця в реченні. Наприклад, візьмемо найпоширеніші конструкції, в яких
вживається іменник в поєднанні з вказівним займенником 这 个 人 , 这 个 题 -
Zhège rén, zhège tí. Тут вже стає зрозуміло, що вживати 吃 - сhī, з будь-яким |
іншим присвійним займенником, не можна сказати 我 的 吃 . Тобто, іменник
можна використовувати тільки в ролі визначення до іншого іменника без
службового слова 的- dé.
Дієслово в ролі означення до іменника завжди після себе вимагає суфікс
的 - dé. Ми переконуємось, що в типових для іменника конструкціях, дієслово
吃 – Chī значення іменника не набуває. Навпаки, слово 吃 - сhī в будь-якій
конструкції, яка властива дієслівним словами, веде себе як найтиповіше
дієслово, тобто воно набуває суфікс 了 - le, у означенні до іменника вимагає
після себе 的 - dé і т.д.
Порівняння цих даних, свідчить про те, що 吃 - сhī саме по собі є
дієсловом, що вільно виступає в будь-якій дієслівній формі, тобто в
конструкціях, властивих, іменникам. Дієслово 吃 - сhī тільки в реченні з
 15
певною конструкцією, лише тимчасово, може бути вжито як іменник.
Китайський лінгвісти навіть вигадали для цього явища термін 活用 - Huóyòng -
рухливе вживання («подвижное употребление»).
Дієслово 吃 - сhī лише в даному конкретному слововживанні може бути
використане як іменник. Але він не може взагалі вести себе як іменник,
оскільки він сам по собі ним не є і не набуває значення іменника. На цій
підставі Солнцев заперечує твердження Гао Мінкая про те, що слово 吃 - сhī є
ні іменником, ні дієсловом, а набуває значення іменника або дієслова тільки в
контексті. Воно, безумовно, є дієсловом .І лише в особливому вживанні, в
особливій конструкції може набути властивостей іменника. Однак загальне, що
об'єднує погляди всіх радянських китаєзнавців-лінгвістів, полягає в тому, що як
представники старшого покоління, так і молоді науковці в своїх монографіях,
підручниках, статтях і дисертаціях ведуть дослідження ладу китайської мови
саме в плані визнання наявності частин мови в китайській мові. Вживання
дієслова 吃 - сhī в ролі іменника відбувається всупереч його місця в системі
мови. [11, 492]
Таке вживання дієслова можливо завдяки наявності в мові засобів і
конструкцій, які дозволяють в даній мовної ситуації уявити дію як деякий
предмет думки. Факт того що 吃 - сhī не може фігурувати в інших предметних
конструкціях свідчить про те, що його предметне вживання залишається тільки
фактом мови. У зв’язку з порівняно малим набором морфологічних засобів, ми
можемо визначити типове дієслівне слово китайської мови, в російській мові
ми можемо чинити так само при необхідності, визначити дію або зробити
дієсловом . Будь-яке предметне російське слово можна зробити дієсловом за
допомогою спеціальних суфіксів, але при цьому слово перетворюється в іншу
частину мови.
Китайські суфікси 儿 - Er, 头 -tóu, 子 - zi, і т.д. спеціалізовані в своєму
вживанні. З їх допомогою можна утворювати предметні слова від слів інших
категорій, але утворення це дуже обмежено, а нові слова мають спеціалізоване
 16
значення. Наприклад, від дієслова 投 - tóu zi - кидати, утворюється іменник 投
子 - tóu zi - гральні кубики(кості). По цій причині, в китайській мові при
необхідності визначити дієслівне поняття або утворити предметне дієслово,
використовується синтаксичні конструкції, в яких слово, не змінюючи своєї
форми, свого вигляду, вживається в предметному значенні , якщо це дієслівне
слово. Це явище тимчасового опредмечування. тимчасової субстантивації, а
вживання предметного слова в дієслівному значенні називається тимчасовою
вербалізацією. Для субстантивації прикладом може служити вживання
іменника: 捏 –- niē – щипати, в поєднанні дієслівного архівного слова 一下 -
yīxià – раз, разок ( 一捏一下 – yī niē yīxià). [ 12, 120]

ВИСНОВКИ
На тлі піднятого питання про розрізнення частин мови в китайській мові,
розігралася не маленька дискусія, що послужила поштовхом для китайських та
радянських лінгвістів всерйоз зацікавитися цим питанням.
Розглянувши робити різних китаєзнавців, ми зрозуміли, що у кожного із
них різна точка зору з приводу розрізнення частин мови в китайській мові, але
все ж деякі погоджуються з позиціями один одного.
Зацікавленість лінгвістів в питанні одночасної віднесеності до декількох
частин мови, в кінцевому підсумку спричинила за собою багато плюсів.
 17
Здатність думати, а думати означає жити, врешті-решт, розставила всі
крапки над «i», прояснила ситуацію над цим нелегким для китайських
лінгвістів питанням. Адже, Гао Мінкай як знав, яке питання потрібно
розглядати, так як в китайській граматиці сучасної мови, був відкритий новий
термін - омонімія.
Дане дослідження не розкриває в повному обсязі всіх сторін зазначеної
проблеми. В процесі роботи визначилося коло питань, які були вирішені в
рамках даної роботи, але представляються актуальними у світлі подальшого
вивчення особливостей синтаксису китайської мови.

РОЗДІЛ 2. Класифікація лексичного складу за частинами мови в

китайській мові
2.1. Про віднесеність слів до конкретної частини мови
Говорячи про проблему частин мови в китайській мові, Н.В та В.М.
Солнцеви виділяють наступні типи слів [8, 125] :
1. Слова повнозначні.
2. Слова службові.
3. Слова, які поєднують функції повнозначних та службових слів.
Розглядаючи групу повнозначних слів, необхідно зазначити наявність
наступних слів [8, 126] :
 18
1. Матеріально, тобто по звуковому виглядом, різні слова, що відносяться
до різних частин мови.
2. Матеріально (в словниковій формі) схожі слова, але належать до різних
граматичних класів - конверсійні омоніми.
3. Слова, що поєднують функції, властиві різним класам.
4. Слова, тимчасово, в даному оточенні, вживаються в невластивій їм
функції (тимчасова вербалізація, тимчасова субстантивація) .
Спираючись на вищезазначені зауваження, ми проведемо аналіз лексики
китайсько-російського словника, розподіляючи слова по класах.

2.2. Розподіл слів за класами

Методом звичайної вибірки ми провели класифікацію слів китайсько-
російського словника. Слова були поділені по шести групам : іменники,
прикметники, дієслова, прислівники, займенники, іменники + дієслова.
До групи іменники + дієслова ми віднесли слова, які можуть виконувати
як функції іменників, так і функції дієслів. Ця група досить яскраво ілюструє
проблему, яка розглядається.Вона являє собою наступний лексичний склад :
波荡 – bōdàng - гойдатися, гойдання

拨款- bōkuǎn - асигнувати, асигнування, фінансування

剥削- bōxuè - експлуатація, експлуатувати

播弄 - bònòng - водити за ніс, підбурювати,підбурювання

驳斥 - bóchì -спростовувати, спростування

驳倒 - bódǎo - спростувати, спростування

驳回 - bóhuí - відхилити , відхилення

驳运 - bóyùn - перевантажити, перегрузка

 19
泊- pō - причалити, причал

拨动 - bō dòng -пульсація, пульсувати

搏斗 - bódòu –битва, битися, сутичка, схопиться

暗藏 – àncáng - приховувати когось, таїти щось, ховати потайки

懊丧 - àosàng - засмутиться, засмучуватися

罢职 – bàzhí - звільнити, звільнення

罢论- bà lùn - закінчити, поставити крапку

摆动 - bǎidòng - вагатися, вагання

摆 - bǎi - розташувати, розставити, обставити, обстановка

摆设 - bǎishè - розстановка, розставляти

摆脱 - bǎituō - скидання, скинути, звільнити, звільнення

败北- bàiběi - терпіти поразку, бутизкореним

败坏 - bàihuài - компромат, компрометувати

败火 - bài huǒ - жарознижуючий (препарат), знижувати жар

败露 -bàilù - розкриття, розкривати

拜访 bàifǎng - відвідувати, візіт

颁布- bānbù - оприлюднення, оприлюднит, видання

颁发 - bānfā - роздача, розсилка

搬出 - bānchū - виніс, виносити

 20
搬家- bānjiā - переїзд,переїхати

搬进 - bān jìn - вселитися, заселення

搬弄 - bānnòng - пересування, пересуватись

办理- bànlǐ - ведення, вести, займати

扮戏 - bàn xì - гримуватися, грим

伴唱 - bànchàng - підхоплення, підспівувати, підхопити

拌 - bàn -змішувати, змішування

拌嘴 - bànzuǐ –сперечання, сперечатися

保镖 - bǎobiāo - захист, захищати, охорона

保藏 - bǎocáng -зберігання, зберігати

保持 – bǎochí - підтримка, підтримувати

保证 – bǎozhèng - гарантія, гарантувати

保护 - bǎohù - захист, захищати

保留 - bǎoliú - зберегти, зберігання

保密 - bǎomì - засекречувати, секретний

保卫- bǎowèi - захист, захищати

报偿 - bàocháng - відплата, відплачувати

报道 - bàodào - повідомлення, повідомлю вати

报废 – bàofèi- бракувати, брак

 21
报复 - bàofù - реванш, взяти реванш

报名 - bàomíng - запис, записуватися

报信 - bàoxìn - повідомлення, повідомляти

刨 - páo - стругання, стругати

抱怨 - bàoyuàn - ремствування, нарікати, образа

暴动 - bàodòng - повстання, повставати

爆发 - bàofā - виверження, вивергатися

爆破 - bàopò - підрив, підривання,

爆炸- bàozhà - вибух, вибухати

悲愁 - bēichóu - смуток, журиться

悲歌 - bēigē - співати сумно, сумна пісня

备-bèi - володіння, володіти

备办 - bèibàn - заготовка, заготовляти

背离 - bèilí - відхилення, відхилювати

背叛 - bèipàn - зрада, зраджувати

辈出 - bèichū - поява, з'являтися

奔 - bēn - біг, бігати

奔忙 - bēnmáng - клопоти, турбувати

奔走 – bēnzǒu - біганина, бігати

 22
崩 - bēng - обвал, обвалюватися

蹦 - bèng - стрибати, стрибок

逼 - bī - примус, примушувати

逼近 - bījìn - наблизиться, наближення

比画 - bǐhua - жестикуляція, жестикулювати

比较- bǐjiào - порівняння, порівнювати

比赛 - bǐsài - змагання, змагатися

鄙视- bǐshì - презирство, презирати

闭 - bì -закриття, закривати

毙 - bì - розстріл, стріляти

避开 - bì kāi - ухилення, ухилятись

篦 - bì - розчісування, розчісувати

编号 - biānhào - нумерація, нумерувати

编 结 - biānjié - в'язання, в'язати

编剧 - biānjù -інсценування, інсценувати

编码 – biānmǎ - кодувати, кодування

编入 - biān rù - зараховувати, зарахування

编审- biānshěn - редагувати, редагування

编写 - biānxiě - твір, створювати

 23
编织 - biānzhī -в'язати, плести, плетіння

鞭策 - biāncè - спонукання, спонукати, підбивати

贬 价 - biǎn jià - здешевити, здешевлення, обезцінення

变更 - biàngēng - зміна, змітини

变换 - biànhuàn - зміна, змінювати

变质 - biànzhí - переродження, переродитися

辩白 - biànbái - суперечка, спорити

辩驳 - biànbó - оспорювання, оспорювати

辩护 - biànhù - захист, захищати

证 - zhèng -дослідження, досліджувати

辨认 - biànrèn - розпізнавання, розпізнавати

辨析 - biànxī - аналіз, аналізувати

标榜 - biāobǎng - рекламування, реклама, рекламувати

标明 - biāomíng - позначити, позначення

表达 - biǎodá - вираження, виражати

表决 - biǎojué - голосування, голосувати

表明 - biǎomíng - показ, показувати

表示 - biǎoshì - вираз, виражати

表现 - biǎoxiàn - прояв, проявляти

 24
表演 - biǎoyǎn - грати роль, виконання роль

波及 - bōjí – поширюватися, поширення

拨付 - bōfù - відпустка, відпустити

拨款 - bōkuǎn - фінансування, фінансувати

博取 - bóqǔ - завоювання, завойовувати

不安 - bù'ān - занепокоєння, занепокоєння

不齿 - bùchǐ - презирство, зневажливий

不公 - bùgōng - несправедливий, несправедливість

不合 - bùhé - розходиться, розходження

布置 - bùzhì - обставити, обстановка, розстановка

部署 - bùshǔ - підготовка, підготувати

猜 - cāi - ворожіння, гадати

猜测 - cāicè - відгадувати, здогад

裁 - cái - кроїти , кройка

参拜 - cānbài - відвідувати, відвідування

参观 - cānguān - відвідувати, відвідування

参加 - cānjiā - участь, брати участь

参考 - cānkǎo - довідка,довідуватись

操持 - cāochí - вести, ведення

 25
操作 - cāozuò - праця, трудитися

测定 - cèdìng - визначення, визначати

策应 – cèyìng - взаємодія, взаємодіяти

蹭- cèng - витирати, витрачати

查点 - chádiǎn - перевірка, перевіряти

查访 - cháfǎng - розслідування, розслідувати

察觉 - chájué - споглядання, споглядати

察看 - chákàn - огляд, роздивлятись

拆穿 - chāichuān - викрити, викриття

拆 坏 - chāihuài - розлом, розламувати

拆毁 - chāihuǐ - розбирання, розбір

拆开 - chāi kāi - розтин, розітнути

差遣 - chāiqiǎn - відрядження, відправляти у відрядження

搀兑 - chānduì - змішування, змішувати

成家 - chéngjiā - одруження, весілля, одружитися

成交 - chéngjiāo - торгова угода, укладати угоду

成立 - chénglì - засновувати, підстава, створити

成亲 - chéngqīn - весілля, вступити в брак

成形 - chéngxíng - сформуватися, формування

 26
吃醋 - chīcù - ревнощі, ревнувати, заздрість, заздрити

吃惊 - chījīng - переляк, лякатися

吃苦 - chīkǔ - страждання, страждати

吃斋 - chīzhāi - пост, постити

嗤笑 - chīxiào - насмішка, насміхатись

答案 - dá'àn - відповідь, дати відповідь

答辩 - dábiàn - заперечення, захист, захиститися

打败 - dǎbài - перемогти, перемога

打包 - dǎbāo - упаковка, упакувати, пакування

打对台 - dǎ duì tái - змагатися, конкурування

打发 - dǎfā - відправлення, відправляти

打鼾 - dǎhān - хропіти, храп

打诨 - dǎ hùn dǎjià - жарт, жартувати

打架 – dǎjià - бійка, битись

打开- dǎkāi - відкриття, відкрити

读 - dú - читати, читка, читання

读书 - dúshū - читання, читати книгу

读完 - dúwán - прочитання, дочитати

赌 - dǔ - гра, грати
 27
锻炼 - duànliàn - гарт, загартовуватися, тренування

堆 - duī - купа, складати в купу

对答 - duìdá - відповідати, відповідь

对立 - duìlì - протилежність, протилежний

讹诈 - ézhà - шантажувати, шантаж

额 发 - é fā - чуб, чубчик, носити чуб

 28

ВИСНОВКИ

В ході аналізу лексичного складу китайської мови, ми виявили наступне

приблизне процентне співвідношення лексичних одиниць:

Іменники - 46,49%;

Дієслова - 30,52%;

Прикметники - 7,36%;

Прислівники -1,5%;

Займенники -0,27%;

Іменники + дієслова -13,36%

Група іменники + дієслова, в основному представлена лексичними одиницями,

які позначають дію як процес і найменування цієї дії. Наприклад, 处 罚 : в
реченні 可惜, 他的过失不受处罚 «На жаль, його вчинок залишився безкарним»
виступає в якості іменника «покарання»; в поєднанні 适 当 地 处 罚 «гідно
покарати» є дієсловом «карати».
 29

ВИСНОВКИ
В ході даного дослідження, нами були розглянуті позиції різних вчених
щодо проблематики частин мови в китайській мові, вивченні принципи
виділення частин мови: логічний, семантичний, морфологічний. Для більш
точної класифікації являється найбільш правильним використовувати
комбінований підхід, що поєднує всі три принципи.
Розглянувши позиції вітчизняних і зарубіжних вчених про класифікацію
слів китайської мови, найбільш точним нам здається думка Люй Шусяна, який
говорив, що слів, які суміщають приналежність до різних частин мови, в
китайській мові незначна кількість і вони не визначають загальної карти. За
більшістю слів закріплена приналежність до тієї чи іншої частини речі.
Позиція Люй Шусяна підтверджується отриманими даними практичного
дослідження, оскільки нами було виявлено, що слова, що одночасно
відносяться і до іменників, і до дієслів - всього 13,36% від загального числа
досліджуваного матеріалу. Таким чином, 86,64% слів мають чітку частимовну
приналежність.
Не дивлячись на те, що словам китайської мови властиво виступати у
функції різних частин мови, для більшості слів вже в словнику можна вказати
частимовну віднесеність.
 30

АНОТАЦІЯ
异物同名史中国语法研究中的重要内容；也是在吸收、包含了中国传统语法和
语言特别中优秀的思想遗产部分，所以值得深入研究。异物同名的问题对中国
语言的形成和语言历史发展基本特征及其社会价值等作了全面的论述，尤其是
把中国中国词类与中国传统研究文化及总是进行了对了解，对当代社会的孝思
想重建、和谐全体世界上的语言，表现都语言学家的建设等各个方面的作用，
意义结合起来进行了有益的探讨，表现了中国异物同名的问题的巨大现实意义
使之可以成为推动当代社会不断前进发展的中国语言动力之一
 31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Драгунов, А.А. Исследования по грамматике современного китайского языка
[Текст] / А.А. Драгунов.-М.: Изд-во СССР, 1952.-18-25с.
2. Виноградов, В.В. Вопросы языкознания 1955 [Текст] / В.В. Виноградов
/Вопросы языкознания.-1955.- № 6.-С.103-110.
3. Виноградов, В.В. Вопросы языкознания 1955 [Текст] / В.В. Виноградов
/Вопросы языкознания.-1956.- №5. -С.92.
4. Войцехович, И.В. Практическая фразеология современного китайского языка
[Текст]: учебник/ И.В. Войцехович. М.: Восток-Запад, 2007.-С.509
5.Б.Ю. Городецкий. Новое в зарубежной лингвистике: Вып. XXIV.
Компьютерная лингвистика: Пер. с англ./Сост., ред. и вступ, ст. Б. Ю. Городец-
кого.— М.: Прогресс,1989.—432 с.. 1989

6.Лукин, В.О. Дискуссия о частях речи и «Вопросы языкознания» в 1950-е годы

. 2002г. -44с.
7. Кузнецов, П.С. Историческая грамматика русского языка. Морфология
[Текст] / П.С. Кузнецов. -М.: Изд-во Московского университета, 1953.- 226 с.
8. Солнцев, В.М. Теоретическая грамматика современного китайского языка
[Текст] / В.М. Солнцев, Н. В. Солнцева.-М.: Военный институт, 1978.-152
9. Солнцев, В.М. Введение в теорию изолирующих языков (в связи с общими
особенностями человеческого языка) [Текст] / В. М Солнцев. -М.: «Восточная
литература», 1995. -354 с.
9. Яхонтов, С.Е. Категория глагола в китайском языке [Текст] / С.Е. Яхонтов.-
Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1957.-124
10. Ван Ляо-и. Основы китайской грамматики [Текст] / Ван Ляо-и.-М.:
Издательство иностранной литературы, 1954.-262с.
 32
11. Кудрюмов. В.А. Курс Китайского языка. Теоретическая грамматика
[Текст] / В.А Курдюмов.-М.Цитадель-Трейд, 2005. 492 с.
12. Хаматова, А.А. Омонимия в китайском языке [Текст] / А.А. Хаматова.- М.:
Восток-запад, 2006.-120 с.
13. Драгунов А. А. Исследования по грамматике современного китайского
языка. – М.: 1952.- 232 с.
14. Задоенко Т. П., Хуан Шуин. Основы китайского языка, вводный курс – М.:
Наука, 1993.- 272 с.
15. Ся Чжунъи. Китайско-русский словарь [Текст] / Ся Чжунъи.- Пекин:
Коммерческое изд-во, 2004.-1249 с. 27.
16. Хао Цзяньхэн. Русско-китайский словарь [Текст] Хао Цзяньхэн-Пекин: Изд-
во Пекин, 2008.-351 с.
17. Ли Цзиньси. Еще раз об изучении грамматики- разграничение частей речи и
проблема существительных [Текст] / Ли Цзиньси, Лю Шижу.-М.: Изд-во
«Прогресс», 1989.-441 с.