Літопис Самійла Величка

Літопис Самійла Величка вражає не тільки обсягом (чотири томи), а й

передусім художністю. Його повна назва така: «Сказання про війну козацьку з
поляками, що через Зиновія Богдана Хмельницького, гетьмана військ
Запорозьких вісім літ точилася, а близько двадцяти літ тяглася з іншими
державами у поляків, якою він, Хмельницький, при всесильній Божій помочі з
козаками і татарами із тяжкого лядського іга вибився і під великодержавне
пресвітлого монарха російського Олексія Михайловича добровільно піддався».
Самійло Величко (1670 — після 1728) був писарем у військовій канцелярії,
брав участь у військових походах. Дослідники вважають, що з чотирьох томів
літопису лише перший написано Самійлом Величком, решту книг допомагали
створювати його учні, бо їхній наставник утратив зір. Літопис охоплює події
1648–1700 років.
Перший том висвітлює події 1648–1659 років, другий — 1660–1687, третій —
1687–1700, четвертий том не завершений. З погляду об’єктивності та детальності
відображення історичних подій третій том найцінніший. Автор знав ці події як
канцелярист генерального писаря В. Кочубея та службовець Генеральної
канцелярії. Загалом літопис С. Величка як історичний твір на фоні інших
козацьких літописів вважається слабшим. Автор зібрав дуже багато цікавих
фактів і матеріалів, однак не зумів дати їм належної наукової інтерпретації,
описав події дещо плутано, не бачив логіки розвитку історичного процесу. Але С.
Величко має власну ідейну концепцію, крізь яку чітко проступає соціальна
позиція автора: він чітко бачить завдання своєї праці в захисті автономії України
в складі Московської держави.
У літописі йдеться про міжнародне становище та дипломатичні зв’язки
України, докладно відтворено як основні, так і другорядні події вітчизняної
історії, у центрі уваги — Національно-визвольна війна 1648–1654 років під
проводом Б. Хмельницького. Цього гетьмана С. Величко порівнює з Мойсеєм,
наголошуючи, що й після смерті продовжує жити образ «даного від Бога вождя».
У літописі інтерпретовано біблійні сюжети про Вавилонську вежу, царя
Соломона, Содом і Гоморру. Мова твору барокова, у ній багато алегорій
(алегоричні образи Біди й Нужди, які прийшли в Україну з Польщі), епітетів,
порівнянь, біблійних висловів («…впаде красна козацька Україна тогобічна, як
отой стародавній Вавилон», «немовби друга обітована земля, що кипіла молоком і
медом»)
Художні особливості літопису
Автор ретельно й обережно добирає порівняння, метафори, прислів’я та
приказки для сатиричного змалювання польської шляхти (Чернецький,
Конєцпольський): «жадібні як мухи до меду», «виморені голодом і холодом».
Інші художні засоби використані для змалювання образів козаків і
Хмельницького: «неопалимі серця», «острожний на всі сторони». З гіркотою та
осудом коментує літописець чвари між козацькою старшиною, що розпочались
після смерті Хмельницького: бідна вітчизна «потопає в крові».Мова твору
барокова, у ній багато алегорій (алегоричні образи Біди й Нужди, які прийшли в
Україну з Польщі), епітетів, порівнянь, біблійних висловів («…впаде красна
козацька Україна тогобічна, як отой стародавній Вавилон», «немовби друга
обітована земля, що кипіла молоком і медом»).
Свого часу літописом цікавився Т. Шевченко, коли працював у київській
Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів, – без сумніву, знайомство з
документами відображено й у творчості поета.