Практичне заняття № 1

ТЕМА 1. Теоретичні засади курсу „Українська мова за професійним спрямуванням”.

План
1. Мета і завдання курсу „Українська мова за професійним спрямуванням”, його зміст та
структура.
2. Професійна мовнокомунікативна компетенція. Види професійної комунікативної
компетенції.
3. Мова як суспільне явище. Функції мови в суспільстві.
4. Українська мова як національна і літературна. Основні ознаки літературної мови.
5. Мовна норма та її соціальне значення. Види мовних норм.
6. Функціональні стилі сучасної української літературної мови та їхній зв’язок з мовою
професійного спілкування.

Запитання та завдання для самостійної роботи

1. Доберіть цікаві факти з історії становлення та розвитку української мови.
2. Розкрийте зміст поняття „рідна мова”. Вивчіть 10 найголовніших мовних заповідей
свідомого громадянина із книги І. Огієнка «Наука про рідномовні обов’язки».
3. Нормативно-правові засади функціонування української мови. Ознайомтесь зі змістом
Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (Відомості
Верховної Ради, 2019, № 21).
Практичні завдання
Завдання 1. Прочитайте подані висловлювання. Прокоментуйте їхній зміст. Яке значення має
мова в житті суспільства та людини?
1. Слово – то не просто мовний засіб, а засада мовної свідомості нації, в якій закладено
наочне та абстрактне бачення буття. Народність, тобто те, що робить певний народ народом, полягає
не в тому, що виражається мовою, а в тому, як виражається (О. Потебня).
2. Завдання мови – творити громадянина. Ознака провінціоналізму – перевдягання в чужі
шати (Б. Олійник).
3. За своїм народженням людина належить до якогось народу, і тим самим її духовний
розвиток зумовлений відповідним чином (Штейнталь).
4. Усі основні мови можна вивчити за шість років, свою ж рідну треба вчити ціле життя
(Вольтер).
5. Кожний студент, якого б фаху він не навчався, мусить добре знати найперше свою соборну
літературну мову й вимову, свій соборний правопис. Студент, що не знає своєї соборної літературної
мови, чинить тим злочин супроти свого народу й стає йому зайвий, бо не має найсвятішого почуття –
почуття одности нації (І. Огієнко).
Завдання 2. Прочитайте вислів Івана Франка про рідну мову. Висловіть власну думку щодо
цього явища.
„На мою думку, тут лежить глибока психологічна проблема, якої коріння сягає
малодосліджених досі тайників – зв’язку людської психіки з тими нібито конвенціональними, а проте
так дивно органічними системами звуків, що називаємо рідною мовою.
Здається, що таке рідна мова? Чим вона ліпша для мене від усякої іншої і що мені вадить при
нагоді заміняти її на всяку іншу? Практик, утилітарист, не надумуючися ані хвилини, скаже: пусте
питання! Мова – спосіб комунікації людей з людьми, і, маючи до вибору, я беру ту, яка дає мені
можність комунікуватися з більшим числом людей. А тим часом якась таємна сила в людській
природі каже: „Pardon, ти не маєш до вибору; в якій мові вродився і викохався, тої без окалічення
своєї душі не можеш покинути, так як не можеш замінятися з ким іншим своєю шкірою ”. І чим
вища, тонша, субтельніша організація чоловіка, тим тяжче дається і страшніше карається
йому така переміна” (Іван Франко).
 Завдання 3. Прочитайте уривок зі статті Б. Тихолоза „Іван Франко – Doktor Universalis
(секрети успіху)”1. Яким постає перед Вами Франко-вчений? Як Ви думаєте, у чому секрети
Франкового успіху? До якого стилю мови належить поданий текст?
Франко-вчений – автор численних наукових праць з історії та теорії літератури, літературної
критики, методології та компаративістики, бібліографії, книгознавства, бібліотекознавства,
мовознавства, перекладознавства, журналістикознавства, фольклористики, етнології, культурології,
мистецтвознавства (зокрема музикознавства й театрознавства), релігієзнавства, історії, економіки,
соціології, статистики, правознавства, політології, педагогіки, психології, філософії, ба, навіть
описового природознавства. Сам перелік наукових сфер, де вільно ширяла його думка, вражає!
Загалом, за сумарними відомостями бібліографічних покажчиків, із-під Франкового невтомного пера
вийшло близько 3 тисяч (sic!) наукових студій. Персональна бібліографія вченого впродовж його 40-
річного труду щороку збагачувалася в середньому 75 новими позиціями, а в ”найурожайніші” роки ця
цифра сягала 200–300 праць.
Про винятковий творчий успіх Франка-вченого свідчить не тільки колосальний обсяг його
доробку, а й широке визнання в науковому світі (ступінь доктора філософії, здобутий у Віденському
університеті, звання доктора honoris causa Харківського університету, членство в багатьох
слов’янських наукових товариствах, численні публікації в найпрестижніших європейських наукових
часописах...). Неоціненним є внесок Франка-вченого у формування та кодифікацію багатьох галузей
національної термінології і, ширше, – у процеси інтелектуалізації та функціонально-стильової
розбудови української літературної мови. Без перебільшення, саме Франка маємо право називати
одним із головних творців української наукової мови.
Завдання 4. Прочитайте текст. Виявіть порушення мовних норм. Виправіть помилки.
Упродовж останніх півстоліття переважна більшість країн, що розвиваються, стали
учасниками програм кредитної співпраці з МВФ і отримали фінансову підтримку від цієї
міжнародної організації. З огляду на таке широке охоплення країн кредитними програмами в
економічній науці стали актуальними проблеми оцінки їх результативності та внесок у процеси
макроекономічної стабілізації. У зарубіжній та вітчизняній економічній літературі дослідниками
запропоновано різні методологічні підходи до оцінки результативності такої співпраці. Найперше
економісти намагаються оцінити безпосередній вплив фінансової допомоги на економічне зростання
та інші показники економічної активності. Однак проведення об’єктивного аналізу стикається зі
значними методологічними труднощами. Річ у тім, що країни-члени МВФ звертаються за фінансовою
допомогою тільки тоді, коли їх економіки переживають труднощі короткострокового характеру,
пов’язані із врегулюванням наслідків зовнішньої нерівноваги та у періоди макроекономічної
дестабілізації. Численні дослідження, проведені зарубіжними вченими (Haque and Kahn (1998),
Wooldridge (2002)), дають суперечливі результати в залежності від вибору інструментальних змінних
та методики аналізу. Однією із методологічних проблем є обрання адекватних інструментальних
змінних для оцінки економічної ефективності кредитних програм МВФ.
Література до теми
1. Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо. – К., 1991.
2. Законодавчо-інформативні акти з питань функціонування української мови як державної: Збірник. – 2-ге
вид. / Упоряд. Я. Буряк, Р. Новоженець. – Львів, 2010.
3. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація: Тези про місце і роль мови в національному
відродженні України. – Дрогобич, 1994.
4. Огієнко І. Наука про рідномовні обов’язки. – К., 2014.
5. Півторак Т. Українці: звідки ми і наша мова .– К., 1993.
6. Пономарів О. Стилістика сучасної української мови. – Тернопіль, 2000.
7. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів, 2001.
8. Русанівський В.М. Історія української літературної мови. – К., 2001.
9. Царук О.В. Українська мова серед інших слов’янських: Етнологічні та граматичні параметри. –
Дніпропетровськ, 1998.
10. Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941). Стан і статус //
Сучасність. – 1987.
11.
1
Тихолоз Богдан. Іван Франко – Doktor Universalis (секрети успіху) // Каменяр. – № 6, червень, 2011. – С. 1–2. Доступно
також: http://kameniar.franko.lviv.ua
12.