Повідомлення на тему:

«Платина»

Підготувала
Учениця 11 класу
Мяло Анастасія
Плат́ ина — хімічний елемент зі знаком Pt та атомним номером 78. Це
щільний, ковкий, пластичний, малоактивний, дорогоцінний, сріблясто-
білий метал. Його назва походить від ісп. platino, що означає «маленьке
срібло».[1]
Платина належить до 10-ї групи періодичної системи елементів. Має шість
природних ізотопів. Один з рідкісних елементів земної кори, середня
кількість якого становить приблизно 5 мкг / кг. Зустрічається в деяких
нікелевих і мідних рудах разом з деякими родовищами самородніх
елементів, переважно в Південній Африці, на яку припадає 80 % світового
видобутку. Часто має домішки іридію, осмію, рутенію, паладію, родію, що
отримали назву метали платинової групи, або платиноїди. Через його
дефіцит у земній корі щорічно виробляється лише кілька сотень тонн, і
зважаючи на його важливе використання, метал є дуже цінним і одним із
основних дорогоцінних металів.
Історія
Найдавнішим відомим виробом з платини є оздоблення шкатулки з міста
Фіви (Єгипет), що була виготовлена близько 700 року до нашої ери [3].
Індіанці Еквадору активно використовували платину і сплави платини з
золотом для виготовлення ювелірних прикрас. Проте у Європі платина не
була відома.
У 1557 році італійський вчений і поет Джозеф Скалігер описав схожий на
платину метал, що був отриманий на шахтах Гондурасу, проте є сумніви, що
він описав саме її, бо платина не зустрічається у цьому регіоні, хоча й могла
була вивезена туди людьми[3]. Перший достовірний опис платини був
зроблений Антоніо де Ульоа у 1736 році, під час експедиції до Південної
Америки, на території сучасної Колумбії.[4].
Назва походить від ісп. platino (зменшувальне від plata — срібло)[5].
Конкістадори називали новий метал platina del Pinto, що можна перекласти
як «срібельце з Пінто», через те, що його знаходили у цьому містечку. Зовні
платина була схожа на срібло, але відрізнялася тугоплавкістю, тому
обробляти її було набагато важче. Внаслідок цього вона коштувала вдвічі
дешевше, тому й отримала таку зневажливу назву (невеличке
срібло, срібельце). Іншими назвами були «oro blanco» (біле золото), «juan
blanco» і «восьмий метал» (остання назва з'явилася вже в Європі, і була
пов'язана з тим, що до того часу були відомі тільки сім металів)[3].
У Європу платина вперше потрапила у 1741 році завдяки ямайському
металургу Вуду, що привіз його до Англії[6].
У 1750 році Уотсон і Браунрігг описали платину у журналі «Philosophical
Transactions of the Royal Society»[7].
Тривалий час платина не знаходила застосування. У середині XVIII сторіччя
фальшивомонетники виявили, що платина досить легко сплавляється із
золотом і сплав майже не відрізняється від золота за густиною. Іспанський
уряд заборонив спочатку ввезення платини до країни, а потім і її видобуток в
іспанських колоніях Південної Америки: відділений від золота та срібла
метал належало топити у глибоких місцях річки.
Наприкінці XVIII сторіччя з'явилися перші технічні та ювелірні вироби з
платини. З'ясувалися унікальні хімічні властивості платини, зокрема хімічна
стійкість. 1803 року англійський вчений Вільям Волластон у складі
південноамериканської платини виявив
інші платиноїди: паладій і родій. 1804 року також англійський хімік Смітсон
Теннант виявив у складі залишку після розчинення неочищеної платини нові
елементи — іридій та осмій.
У 1819 році платина була знайдена на Уралі, що на довгий час став
найбільшим світовим постачальником платини[7]. До цього моменту Нова
Гранада була практично єдиним джерелом платини[8].
Поширення
Платина — дуже рідкісний елемент. ЇЇ вміст у земній корі 5×10−7—1×10−6 %.
Платина зустрічається у вигляді самородного металу та його сплавів, а також
у вигляді мінералів сульфідів, найважливіші з яких — поліксен, платина
паладіїста, фероплатина, спериліт, куперит (PtS). Зустрічається в родовищах,
пов'язаних з ультраосновними й основними породами, разом
з хромшпінелідами і основними породами разом з сульфідами. Відома також
у розсипах.
Отримання
Виробництво платини у вигляді порошку почалося 1805 року англійським
вченим Вільямом Волластоном із південноамериканської руди. Сьогодні
платину отримують з концентрату платинових металів. Концентрат
розчиняють в царські воді, після чого додають етанол та цукровий сироп для
видалення надлишку HNO3. При цьому іридій і паладій відновлюються до
Ir3+ та Pd2+. Подальшим додаванням хлориду амонію виділяють (NH4)2PtCl6.
Висушений осад прожарюють при температурі 800—1000 °C: (NH4)2PtCl6=N2 +
6HCl + Pt + H2. Отриману таким чином губчату платину піддають подальшому
очищенню повторним розчиненням у царській воді, осадженням (NH 4)2PtCl6 і
прожарюванням залишку. Потім очищену губчату платину переплавляють на
зливки. При відновленні платинових розчинів хімічним або електрохімічним
способом отримують дрібнодисперсну платину — платинову чернь.
Застосування
Каталізатори
Виробництво автомобільних каталізаторів — галузь, що використовує
найбільшу кількість платини (46 % світового споживання у 2016 році[10]).
Платина має здатність каталізувати реакції перетворення монооксиду
вуглецю на діоксид, а також окислення вуглеводнів до вуглекислого газу і
води[11].
Також платина має здатність каталізувати величезну кількість інших реакцій,
що використовується у відповідних індустріях: розкладання пероксиду
водню, окислення діоксиду сірки, спиртів, етерів, водню, а також багато
інших реакцій окиснення і гідрогенізації. На таких реакціях побудоване
промислове отримування нітратної кислоти (яка в свою чергу необхідна для
виробництва сучасних добрив), сульфатної кислоти, отримання водню
з природного газу, аміаку, тощо[12]. У нафтопереробленні платинові
каталізатори застосовуються для отримання високооктанових бензинів[13].
Загалом, платина була одним з перших відкритих металевих каталізаторів, і
отримала широке розповсюдження ще в першій половині 19 століття.
Ювелірна справа[ред. | ред. код]
Ювелірні прикраси — друга, за кількістю спожитої платини, галузь. Хоча
платина вже дві тисячі років тому використовувалася для виготовлення
прикрас у Латинській Америці, європейські майстри почали її
використовувати лише у 18 століття при дворі Людовіка XVI, а масове її
використання почалося лише на початку 20 століття. Під час другої світової
війни у США було обмежене застосування платини для невійськових цілей,
проте у 1960-х вона знов почала активно використовуватись ювелірами.
Платина цінується через свою рідкісність і міцність. Багато всесвітньо відомих
діамантів, таких як алмаз Хоупа, Джонкер і Кохінур обрамлені саме в
платину.[14]
Інше
Застосовується для виготовлення хімічного посуду,
в електротехніці. 1799 року було виготовлено еталон метра у вигляді
платинової лінійки шириною близько 25 мм, товщиною близько 4 мм і
довжиною, що відповідала одній сорокамільйонній частині Паризького
меридіана. У 1889 році було виготовлено точніший міжнародний еталон
метра. Цей еталон виготовили зі сплаву 90 % платини і 10 % іридію[15]. Цей
еталон проіснував до жовтня 1960 року. Міжнародний прототип кілограму
виготовлений 1879 року з того ж платино-іридієвого сплаву.
Біологічна роль
Платина не має біологічної ролі через свою рідкісність. При потраплянні в
організм деякі сполуки платини мають бактерицидну, бактеріостатичну і
імунодепресивну дію. У робітників, що постійно зазнають дії солей платини,
розвивається специфічне астмоподібне захворювання, що отримало
назву платиноз.