ПРОТЕСТАНСТВО

релігія
ПРОТЕСТАНТИЗМ – один із трьох, поряд із католицизмом і православ'ям,
напрямів християнства. Є сукупністю численних і самостійних церков,
пов'язаних своїм походженням із Реформацією – широким антикатол. рухом 16
ст. в Європі.

Історіяпротестантизму пов'язана з іменами великих представників

людства, його культури, як-то: Ян Гус, Джон Вікліф, Мартін Лютер, Жан
Кальвін тощо. Торгівля індульгенціями спричинила виступ нім.
богослова Мартіна Лютера (1483–1546), який 17 жовтня 1517
оприлюднив 95 тез із критикою вчення католицької церкви про
індульгенції, чистилище, молитви за померлих і спасіння
заслугами святих.
Лютер відкинув папську владу, особливу благодатність священства і його
посередництво у спасінні, висунув вимогу спрощення церковної обрядовості й
підпорядкування Церкви світській владі. Усе це відповідало інтересам бюргерства і
частини шляхти, які створили під керівництвом Лютера і його соратника Філіппа
Меланхтона (1497—1560) поміркований напрям німецької Реформації. Лютерани
наполягали на особистих стосунках (без будь-яких посередників — Церкви,
священника) людини з Богом. Вони боролися за право кожного християнина
самому вільно читати і тлумачити Біблію. Лютер здійснив переклад Біблії
німецькою мовою і зробив її настільною книгою кожної німецької сім'ї.
Мартін Лютер обґрунтував 3 важливі принципи Протестантизму: спасіння
особистою, а не через відпущення гріхів священниками; єдиний авторитет —
Біблія (sola scriptura), а не вчення отців Церкви, римських пап чи постанови
церковних соборів.
Ранні протестантські течії — лютеранство; цвінгліанство; кальвінізм;
англіканство; утворилися в 16 ст. і дали поштовх анабаптизму,
менонітству, антитринітаризму, социніанству. Організаційна структура
протестантських церков була пристосована до нової суспільної і
культурної ситуації, нових духовних запитів особистості, яка звільнялася
від станово-нормативних пут (аристократичних, шляхетських,
священницьких).
У 1530-х рр. у Нідерландах сформувалася протестантська течія
менонітів, яку очолив католицький священник Менно Сімонс (звідси її
назва — меноніти). До основних положень менонітського вчення
належать, крім загальнопротестантських принципів, відмова від
військової служби і присяги та низка інших догматів й приписів, які
спричиняли переслідування їх у Нідерландах. Меноніти змушені були
емігрувати до інших країн, зокрема до Речі Посполитої і Російської
імперії. Пізній Протестантизм (кінець 19 — поч. 20 ст.) пов'язаний із
виникненням методистів, баптистів, адвентистів, п'ятдесятників та ін.
В даний час ідеї протестантизму проникли практично
у всі країни світу. У 92 країнах протестантизм є
найбільшим напрямом християнства, у тому числі у
49 країнах світу протестанти становлять більшість
населення.
Традиційно протестанти є найбільшою релігійною
групою у скандинавських країнах, США, Великій
Британії, Австралії, Новій Зеландії. У Німеччині,
Нідерландах, Канаді, Швейцарії протестантизм є
одним із двох переважних віросповідань.