Поширення реформаційних ідей.

Жан Кальвін
Аугсбурзький мир. Лютеранство
У 1529 р. на засіданні рейхстагу у Шпаєрі католицька більшість прийняла рішення, за
яким католицькі церковні служби мали стати обов’язковими на території князівств і в
містах, прихильних лютеранству. У відповідь п’ять князів і 14 міст, прибічників
лютеранства, склали протест, у якому заявили, що в питаннях віри неможливо
підкорятися рішенню більшості. Відтоді прихильників лютеранства стали називати
протестантами, а лютеранську церкву — протестантською.
Протестантизм — один з основних (поряд із католицизмом і православ’ям) напрямків у
християнстві, що виник унаслідок Реформації у XVI ст. Його початковими формами були
лютеранство, кальвінізм та англіканство.

Згодом у суперечку між протистанськмими і католицькими князями втрутився імператор

Карл V. Загроза втрати незалежності спонукала князів об’єднатися. Спільне
військовирушило проти Карла V і ледь не взяло його в полон. Карл V змушений був
погодитися на перемир’я. У 1555 р. на імперському рейхстазі в місті Аугсбург було
укладено релігійний мир, за яким визнавалося рівноправ’я католиків і протестантів.
Право визначати релігію у своїх володіннях отримали князі, піддані мали дотримуватися
тієї віри, яку сповідував князь, за принципом «чия влада, того й віра». Він не вирішив
усіх проблем, але зупинив суперечки. Усвідомлюючи, що Аугсбурзький мир підтвердив
фактичний розпад імперії, Карл V зрікся престолу.
Реформація у Швейцарії, Жан Кальвін. Кальвінізм
Великий вплив на кантони (окремі незалежні землі, що об'єднувалися у Швейцарський
Союз) мали події у сусідній Німеччині. Більшість населення була проти католицької
церкви і виступала за її конфіскацію і обмеження володінь. Центром реформаційного
руху стало м. Женева. Громадяни підтримали лютеранів і змусили католиків покинути
місто. Невдовзі до Женеви приїхал француз Жан Кальвін, який рятувався від релігійних
переслідувань і саме тоді місто здобуло остаточну перемогу Реформації. Він став відомим
серед прихильників реформування церкви завдяки своїй головній праці «Настанова у
християнській вірі». У 1541 р. Кальвін оселився в Женеві та залишався релігійним і
політичним лідером міста до своєї смерті.
Кальвін розробив вчення, в основі якого була ідея про божественне призначення. Він
вважав, що доля кожної людини заздалегідь визначена Богом. Тільки Бог вирішує,
потрапить людина до пекла чи до раю. За свого земного життя людина має працювати, не
прагнути комфорту й насолод, бути сумлінною й накопичувати гроші. Якщо людині
випадає нагода отримати прибуток і вона не використає її, це буде великим гріхом.
Якщо католицизм вважав багатство гріхом, то Кальвін, навпаки, видавав його за
ознаку Божого благословення. Кальвін виправдовував лихварство, вважав за можливе
існування рабовласництва.
У Європі Женеву стали називати «протестантським Римом», а Кальвіна — «женевським
Папою». Кальвіністська церква у Швейцарії контролювала всі сфери життя; було
заборонено танці, пісні, святковий одяг, прикраси. За будь-які провини людей
жорстоко карали. Відомо, що за рішенням Кальвіна було страчено семирічного
хлопчика за те, що він ударив свою матір. Тих жителів Женеви, які не бажали
підкорюватися новим порядкам, позбавляли громадянських прав і виганяли з міста
або карали смертю. Усіх приголомшила доля іспанського лікаря-католика Мігеля
Сервета. За виступи проти католицької церкви його переслідувала інквізиція, і він
сподівався знайти порятунок у Женеві. Проте Кальвіну також була не до вподоби
його звичка брати все під сумнів. «Женевський Папа» звинуватив Сервета в єресі
та присудив до спалення на вогнищі. Незважаючи на ці крайнощі, кальвінізм у цілому
відповідав потребам нового суспільства, становлення якого відбувалося. Погляди
Кальвіна поширилися із Женеви до тих країн, де почали розвиватися ринкові
відносини, і стали основою ідеології «ділової людини» Нового часу.
Кальвінізм — напрямок протестантизму, що виник у процесі Реформації у Швейцарії в XVI ст. У
його основі лежить вчення Ж. Кальвіна.

Лютеранство — напрямок протестантизму, що виник у ході Реформації в Німеччині в XVI ст. У

його основі лежить вчення М. Лютера.

Контрреформація. Тридентський собор

У зв’язку з поширенням впливу протестантизму католицька церква розпочала власну
реформу і вступила на шлях відродження. Це була система заходів, які отримали
назву Контрреформації. Її представники закликали зібрати церковний собор для
здійснення перетворень у католицької церкви і водночас активніше протидіяти
наступу протестантизму.
Коли виникла небезпека поширення лютеранських ідей в Італії, Папа Павло III
(1534—1549 рр.) створив у 1542 р. Конгрегацію верховної інквізиції — Вищий
апостольський трибунал, якій доручив боротися з поширенням єресі. Із часом вона
почала впливати майже на всі католицькі держави. З особливою жорстокістю
інквізиція діяла в Іспанії та Португалії, де всі підозрювані, «залишки лютеран»
і «прибічники еразмізму» засуджувалися до спалення.
Наступного року було створено «Індекс заборонених книг». Внесені до нього книжки
спалювали на площі разом з портретом автора. Винним у читанні цих книг загрожувала
інквізиція. Водночас із цим Папа доручив раді церковних вчених розробити проект по
зміцненню католицької церкви і затвердити цю інформацію мав церковний собор, який
зібрався в місті Тридент. Тридентський собор працював із перервами в 1545—1563 рр.
й отримав від Папи повну свободу дій в обговоренні питань церковного життя.