1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ
«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Кафедра цивільного та трудового права

РЕФЕРАТ

на тему

«Акти цивільного стану та їх значення в цивільному праві»

Роботу виконала:
студентка 2 курсу,
гр. ЮП-204
Юридичного інституту
денної форми навчання
Притула Карина Сергіївна

Викладач:
Старший викладач кафедри
Цивільного та трудового права
Кравець Н.І.
 2

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Поняття, види та ознаки актів цивільного стану за законодавством України..4

2. Порівняння правового регулювання актів цивільного стану України та

зарубіжних країн……………………………………………………………………..8

3. Проблеми легалізації актів цивільного стану в умовах воєнного стану...…...12

Висновки………………………………………………………………………...….15

Список використаних джерел………………………………………………..……17

 3

ВСТУП
Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з
фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її
можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків (ст. 49 Цивільного
Кодексу України, (далі- ЦК). Для найважливіших з них передбачена
обов’язкова державна реєстрація. Так, відповідно до частини третьої
вищевказаної статті, державній реєстрації підлягають наступні акти цивільного
стану, а саме народження фізичної особи та її походження, громадянство,
шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені,
смерть.
Акти цивільного стану є складним поняттям, проте недостатньо
дослідженим в цивільному праві, що є значною прогалиною сучасної правової
доктрини, оскільки сутність актів цивільного стану і їх значення для охорони
особистих і майнових прав фізичних осіб, для правових відносин суспільства
взагалі, є дуже важливим. В зв’язку з цим існує нагальна потреба в дослідженні
правового регулювання актів цивільного стану і науковому обґрунтуванні
пропозицій щодо його удосконалення. Знання нових положень українського
законодавства про державну реєстрацію актів цивільного стану має велике
значення не тільки для органів, що здійснюють вказану реєстрацію, але і для
громадян, що звертаються в ці органи, так як всі дії громадян або події
«існують» в особливому соціальному середовищі - сім'ї, а їх учасниками є
особливі суб'єкти - члени сім'ї (родичі, подружжя).
Зміни, що відбулися на сьогодні в Україні у сфері політики, економіки,
права, впливають і на демографічну ситуацію, зокрема, на шлюбно-сімейні
відносини. Тому проблеми сім’ї визначаються як один з пріоритетних
напрямків державної політики. Сім’я визнається однією з ключових суспільних
цінностей.
Аналіз наукових праць вчених-правників доводить, що більшість з них
присвячена вивченню основних, базових аспектів сімейного права, таких, як
поняття та правова природа шлюбу, умови і порядок реєстрації шлюбу (наукові
 4

праці вчених-правників М.В.Антокольської, Д.І.Мейєра, І.В.Афанасьєвої,

Г.К.Матвєєва, Н.В.Рабіновіча, Є.М.Ворожейкіна, З.В.Ромовської, О.С.Мазур),
правового регулювання особистих немайнових правовідносин та майнових
відносин подружжя (О.В.Дзера), історії сімейно-шлюбного законодавства
(О.А.Андрєєва), тощо. Такі вчені, як Дзера О.В., Жилинкова І.В вивчали,
зокрема, деякі аспекти проблеми врегулювання відносин власності подружжя
та осіб, які перебувають у фактичному шлюбі.

1. Поняття, ознаки та види актів цивільного стану

Перш, ніж перейти до опису і характеристики актів цивільного стану та їх

ролі в Україні, нам необхідно з’ясувати, що означає саме поняття «цивільний
стан». І проаналізувавши різні джерела, ми можемо помітити дві назви для
визначення цього поняття, а саме – цивільний або громадянський стан.
Проблема в тому, що поняття «громадянський» має вужче значення,
оскільки прикметник «громадянський» ми вживаємо, якщо мовиться про те, що
стосується правових відносин громадян між собою і з державними органами, а
«цивільний» у вузькому значенні – це те, що стосується учасників цивільних
правовідносин. Відповідно до ч.1 ст.2 Цивільного кодексу України (ЦКУ),
учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. У ч.1 ст. 24
ЦКУ ми можемо побачити, що людина як учасник цивільних відносин
вважається фізичною особою.1
Тоді як зі ст.9 ЦК УРСР 1963 року, випливає, що фізичною особою є –
громадянин. Відповідно сьогодні більш доречним буде застосування поняття
«цивільний», оскільки воно має більш широке значення і стосується усіх
людей, як учасників цивільних правовідносин.2
Отже, цивільний стан – це правове становище конкретного громадянина
як носія різних прав та обов'язків (політичних, майнових, особистих та інших),
яке визначається фактами та обставинами природного і суспільного характеру.
Отже, відповісти на питання про цивільний стан громадянина - означає вказати
1
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року
2
Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 року (не чинний)
 5

факти, котрі індивідуалізують його (прізвище, ім'я, по батькові, громадянство,

стать, вік), охарактеризувати правоздатність та дієздатність, а також сімейний
стан.
Цивільне становище людей є неоднаковим, оскільки істотно різняться
факти і обставини, які визначають його. Наприклад, цивільний стан людини у
віці 14 років характеризується тим, що він (вона), володіючи цивільною
правоздатністю, є дієздатним(-ою) частково. Цивільний стан повнолітніх
громадян також різниться, оскільки одні з них перебувають у шлюбі, а інші - ні,
одні мають дітей (і, отже, батьківські права і обов'язки), а інші – ні, і т.д. 3
Поняття цивільного стану може вживатися і в більш вузькому сенсі -
правове становище особи як учасника тільки майнових та особистих
немайнових відносин, регульованих цивільним правом.
Фактам і обставинам, від яких залежить цивільно-правовий статус осіб,
надається важливе значення і іншими галузями права, у зв'язку з чим доцільно
розглядати їх в узагальненому вигляді і користуватися розумінням цивільного
стану в широкому сенсі.4
Цивільний стан виникає на підставі конкретних юридичних фактів. У
вітчизняній правовій доктрині науковці здебільшого визначають юридичні
факти як конкретні життєві обставини, з якими норми права пов’язують
юридичні наслідки, тобто виникнення, зміну чи припинення правовідносин.
Уточнюючи цю позицію, О.О. Красавчиков під юридичними фактами розуміє
явища реальної дійсності, з наявністю або відсутністю яких норми права
пов’язують юридичні наслідки. Таке визначення більш детально розкрите О.І.
Процевським, котрий особливу увагу приділив юридичним наслідкам і
підкреслив, що наслідки можуть виражатися як у виникненні, зміні або
припиненні правовідносин, так і в набутті певних прав і обов’язків.5

3
Яновицька Г.Б., Кучер В.О. та ін. Цивільне право України: підручник [Текст] : в 2 т. Т. 1 / кол. авторів; за ред. Г.Б.
Яновицької, В.О. Кучера. – Львів: «Новий Світ-2000», 2014. – с. 48-49
4
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 1: Загальна частина, 2008
5
Цивільне право : підручник : у 2 т. / В. І. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М. Баранова, Т. І. Бєгова та ін. ; за ред. В. І.
Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. – Х. : Право, 2011. – Т. 1. – с. 98-99
 6

Тобто юридичні факти виступають як підстави виникнення, зміни та

припинення правовідносин. Але для досягнення правових наслідків
недостатньо наявності одного юридичного факту. Зазвичай потрібен уже не
один, а декілька взаємозалежних юридичних фактів. Така сукупність
юридичних фактів традиційно має назву «фактичний склад» (або «юридичний
склад»). Часто для виникнення конкретного правовідношення потрібна
сукупність двох або кількох юридичних фактів, наявність яких необхідна для
настання відповідних юридичних наслідків. Наприклад, для набуття права на
керування транспортним засобом необхідна наявність таких юридичних фактів:
настання відповідного віку, відсутності медичних протипоказань, підготовки у
відповідному навчальному закладі, одержання відповідного посвідчення.6
Отже, з’ясувавши, що таке цивільний стан, а також юридичні факти, які
необхідні для його виникнення, можемо розглянути поняття актів цивільного
стану.
Відповідно до ч.1 ст. 49 ЦКУ, актами цивільного стану є події та дії, які
нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють,
доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та
обов'язків.
Ознаки актів цивільного стану

Започатковують, змінюють,
Регламентують факти і обставини, від доповнюють або припиняють її
яких залежить цивільно-правовий можливість бути суб'єктом цивільних
статус осіб прав та обов'язків.

Нерозривно пов’язані з Впливають на ознаки

фізичною особою індивідуалізації особи

Деякі акти зв’язані з обсягом

цивільної дієздатності особи

6
М.С.Басілашвілі «Юридичні факти у динаміці правових відносин за участю органів реєстрації актів цивільного
стану», 2019.
 7

Схема №1.7

Види актів цивільного стану в Україні визначаються ч.2 ст.49 ЦКУ.

Актами цивільного стану є:
 народження фізичної особи;
 встановлення походження особи;
 набуття/вихід/втрата громадянства;
 досягнення відповідного віку;
 надання повної цивільної дієздатності;
 обмеження такої дієздатності;
 визнання особи недієздатною;
 шлюб/його розірвання;
 усиновлення;
 зміна імені;
 смерть тощо.

Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення

та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть
підлягають обов'язковому внесенню до державного реєстру актів цивільного
стану громадян у випадках, передбачених законом.

7
Схема №1.

Відповідно до
необхідності проведення
держ. реєстрації
Види актів цивільного стану
Ті, які підлягають державній реєстрації
8
Ті, які не підлягають державній реєстрації

Ті, які підлягають реєстрації в органах

Залежно від органу держ. РАЦСу
влади, в якому
проводиться реєстрація
Ті, які підлягають реєстрації в інших
органах

Ті, які визначають правове становище фіз..

Залежно від виду сусп. особи і регулюються нормами цивільного і
відносин і регламентації в сімейного законодавства
галузевому законодавстві

Ті, які визначають правове становище фіз.

особи і регулюються нормами різних галузей
законодавства
Схема № 2.8,9

2. Порівняння правового регулювання актів цивільного стану України та

зарубіжних країн.
У даному пункті пропонується розглянути досвід зарубіжних країн з
реєстрації актів цивільного стану та порівняти його з національним досвідом.
Зокрема тут буде розглядатись цивільне законодавство Грузії, Естонії, Латвії,
Франції, Іспанії.
Реєстрація актів цивільного стану в Україні отримала регламентацію
безпосередньо в ст. 49 ЦКУ, яка зазначалась уже раніше. Окремо ЦК України
визначає, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її
походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених
законом, зміна імені, смерть (ч. 3 ст. 49 ЦК України). Далі ж кодифікований акт
відсилає до норм спеціального законодавства, яке визначає порядок та
особливості процесу реєстрації актів цивільного стану.
У свою чергу Цивільний кодекс Грузії не містить окремої норми, яка б
встановлювала природу реєстрації актів цивільного стану та визначала б
8
Схема № 2.
9
Морозова С. Є. Проблеми правового регулювання актів цивільного стану, 2018.
 9

основні події та дії, які підлягають особливій процедурі реєстрації. Однак

неодноразово у ЦК Грузії згадується необхідність реєстрації конкретних
дій/подій у територіальній службі діючої у сфері управління Міністерства
юстиції Грузії юридичної особи публічного права – Агентства з розвитку
державних сервісів.
Переходячи до спеціальних законів, слід підкреслити, що в Україні діє
Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», прийнятий у
2010 році який покликаний регулювати відносини, пов’язані з проведенням
державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів
цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади
діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.
У ч. 1 ст. 4 Закон визначає суб’єктів державної реєстрації актів
цивільного стану: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; 2)
відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління
юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних
управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних
у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції
(далі – відділи державної реєстрації актів цивільного стану); 3) виконавчі
органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.
Також ч. 2 вищезазначеної статті закріплює, що державну реєстрацію актів
цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово
перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і
консульські установи України.
У свою чергу в Грузії спеціальним нормативним актом у сфері, яка
вивчається, є Закон Грузії «Про акти цивільного стану», який був ухвалений
2011 року. Цей Закон визначає види актів цивільного стану, основні умови їх
реєстрації, внесення змін, виправлень, доповнень до запису цивільного акту,
повторної реєстрації цивільного акту, визнання недійсними записів цивільних
актів про народження і смерті, реєстрації народження і смерті, а також
 10

встановлення фактів, які мають юридичне значення, порядок видачі документів,

що засвідчують реєстрацію цивільних актів, і уповноважені органи у сфері
цивільних актів. Визначаючи повноважні на реєстрацію актів цивільного стану
органи, Закон Грузії надає дещо звужений їх перелік (на відміну від
українського законодавства). Так, у ст. 4 Закон Грузії встановлює, що органами
реєстрації цивільних актів є: а) орган, який діє у сфері управління Міністерства
юстиції Грузії, – юридична особа публічного права – Агентство з розвитку
державних сервісів (далі – Агентство), яке здійснює свої повноваження за
допомогою територіальних служб; б) у межах делегованих повноважень –
дипломатичні представництва Грузії за кордоном, створені в дипломатичному
представництві третьої країни, секція інтересів Грузії і консульські установи
(далі – консульська установа); в) у межах делегованих повноважень – нотаріус.
На рівні підзаконних актів Грузії у сфері регулювання порядку реєстрації
актів цивільного стану є чинним Наказ Міністра юстиції № 18 «Про
затвердження порядку реєстрації актів цивільного стану» 2012 року. Цим
наказом регулюється порядок видачі свідоцтв/довідок і копій записів актів
цивільного стану, внесення інформації про ім’я, прізвище дитини, даних
батьків, про реєстрацію народження і внесення виправлень, змін/доповнень в
записи актів цивільного стану. Також є велика кількість наказів, які
закріплюють державні форми та бланки документів. Подібні нормативні акти
також є і в Україні.10
Пропоную також звернути увагу на повноваження, які делеговані
нотаріусам в різних європейських країнах. Реєстрація шлюбу та його
припинення – це перелік тих функцій, які можуть бути делеговані нотаріусам.
Зокрема, у процесі реєстрації шлюбу нотаріус може надавати повну правову
консультацію з питань, що стосуються майнових прав подружжя, правового
режиму спільного майна, договорів подружжя. А в разі розірвання шлюбу
нотаріус може його зареєструвати (за відсутності спору між сторонами та
наявності дітей). У деяких європейських країнах нотаріусам уже надані такі

10
М.Б. Басілашвілі. Порівняльно-правовий аналіз реєстрації актів цивільного стану в Україні та Грузії, 2019.
 11

повноваження, а саме: в Естонії (ст. 20, 29 закону «Про нотаріат»), Іспанії (ст.
51, 52, 54 закону «Про нотаріат»), Румунії (тільки розірвання шлюбу, ст.137
закону «Про нотаріат і нотаріальну діяльність»), Франції (лише розірвання
шлюбу, ст. 229 Цивільного кодексу), Латвії (тільки розірвання шлюбу, розділи
30 – 32 закону «Про нотаріат»).11
Отже, зробивши порівняльно-правовий аналіз реєстрації актів цивільного
стану України та Грузії нам вдалося виявити відмінні та спільні риси в даному
питанні, а також акцентувати увагу на змінах, які було б доречно запровадити в
національному законодавстві. Також ми розглянули досвід європейських країн
щодо делегування окремих повноважень нотаріусам, в результаті чого можна
зробити висновки, що перевагами пропонованих нововведень є: − можливість
надання повноцінної правової консультації щодо сутності шлюбу як правового
інституту, режиму спільної сумісної власності подружжя, можливості укласти
шлюбний контракт, обставин, які перешкоджають укладенню шлюбу; −
зменшення навантаження на ДРАЦС; − можливість молодятам самостійно
обрати особу, яка проведе церемонію. Як стверджують ініціатори пропозицій,
можливість розірвати шлюб у нотаріуса розвантажить суди від позовів,
пов’язаних із поділом майна. При цьому одночасно з розірванням шлюбу
вирішуватимуться інші юридичні питання, як от: надання правової
консультації, оформлення договору про поділ майна.
Отже, зазначений аналіз реєстрації актів цивільного стану у зарубіжних
країнах дозволить виявити нові позитивні аспекти, які можуть у майбутньому
втілені в цивільному законодавстві України.

3. Проблеми легалізації актів цивільного стану в умовах розгортання

російської агресії проти України

11
Ангел А.А. Свідоцтва як родинні цінності в динаміці демократичних реформ в Україні, 2020.
 12

У світлі подій, що розгортаються на сході України, протягом останніх 8

років, гостро постає питання щодо необхідності регулювання правових
відносин, що стосуються цивільного стану громадян, які залишилися на
тимчасово окупованих територіях окремих районів Донецької та Луганської
областей України. Особливо важливим, з цього приводу, є питання щодо
легалізації документів, отриманих на територіях ОРДЛО, що підтверджують
зміни в цивільному стані таких громадян, а також дослідження особливостей
реєстрації актів цивільного стану в зоні проведення операції об’єднаних сил
(ООС).
Очевидним є те, що документи, які видаються на території ОРДЛО – не
відповідають і не можуть відповідати нормам українського законодавства щодо
реєстрації актів цивільного стану, затвердженим Постановою Кабінету
Міністрів України №1025 від 10.11.2010 «Про затвердження зразків актових
записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну
реєстрацію актів цивільного стану». Не дивлячись на це, такі акти просто не
можуть ігноруватися офіційними органами влади України, оскільки саме вони
слугують єдиним можливим, за даних обставин, джерелом та інструментом
регуляції відносин у сфері цивільного стану для громадян України, що
опинилися на тимчасово непідконтрольних територіях.
Як спробу спростити процедуру реєстрації актів цивільного стану для
осіб, що проживають на тимчасово окупованих територіях, у 2016 р. Цивільний
процесуальний кодекс України (далі – ЦПК) був доповнений ст. 257-1, якою
визначено особливості провадження у справах про встановлення факту
народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Проте вказана норма, на нашу думку, не вирішила проблему, хоча й покращила
стан осіб, які змушені звертатись до суду за встановленням факту.12
На даний момент відносини у сфері реєстрації фактів народження та
смерті громадян України на території ОРДЛО регулює ряд нормативних актів,
центральне місце серед яких займає Закон України «Про особливості державної
12
М.Б.Басілашвілі . Особливості реєстрації актів цивільного стану в зоні проведення операції об’єднаних сил,
2019
 13

політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово

окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», у частині 3 статті
2 якого прямо зазначено, що будь-який документ, виданий в ОРДЛО є
недійсним з юридичної точки зору та, відповідно, не створює жодних правових
наслідків. До виключень з цього положення віднесено лише документи, що
підтверджують факт народження або смерті, що мали місце на територіях
ОРДЛО .
Оскільки положеннями Закону дозволено визнання лише вищезазначених
категорій документів  – розглянемо процедури підтвердження цих актів по
черзі. По-перше, з’ясуємо, яким чином можна підтвердити факт народження
дитини з непідконтрольної території в Україні. Згідно положень частини 4
статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»
визначені 2 можливі варіанти посвідчення зазначеного юридичного факту: або
шляхом подання документів до медичної консультаційної комісії з подальшим
зверненням до органу реєстрації актів цивільного стану, або другим шляхом – у
судовому порядку.
Перший варіант, що передбачає звернення до спеціальної комісії,
з’явився не так давно, – коли КМУ прийняв Постанову «Про внесення змін до
Порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони
здоров’я», якою фактично прирівняв народження дитини на територіях ОРДЛО
до народження поза лікарняним закладом. Згідно внесених до постанови змін,
мати дитини або особа, що її представляє повинна подати до комісії,
сформованої Міністерством охорони здоров’я України спільно із
Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України ,
набір документів, до якого входять: 1) документи, що посвідчують особу
матері; 2) медичні виписки; 3) результати ультразвукових досліджень під час
вагітності; 4) інші документи, що доводять факт народження дитини.
Після цього зазначена комісія направляє матір разом із дитиною на огляд
до закладу охорони здоров’я на підконтрольній території. Лікарняний заклад в
свою чергу видає довідку, на основі якої комісія протягом двох днів повинна
 14

сформувати своє рішення, що передається до органу реєстрації актів цивільного

стану та на основі якої видається свідоцтво про народження українського
зразку. Слід також зазначити, що в Порядку визначені дії комісії на випадок,
якщо мати не має змоги прибути на підконтрольну територію. В такому
випадку комісія повинна направити лікарів на непідконтрольну територію.
Другим варіантом є судовий розгляд справи. Мати новонародженої
дитини звертається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану на
підконтрольній Україні території із заявою про видачу свідоцтва про
народження на основі довідки, виданої медичним закладом з території ОРДЛО.
На таке звернення вона неодмінно отримує відмову від органу реєстрації.
Наступним кроком у цьому процесі є подання позовної заяви на дії органу
реєстрації актів цивільного стану до суду, який повинен вирішити, чи є ця
«довідка» підставою для видання свідоцтва про народження українського
зразку.
На перший погляд, більш зручним та таким, що мінімізує навантаження
на судову систему  – є перший варіант (звернення до комісії), однак на практиці
громадяни надають перевагу судовому шляху отримання документа, оскільки
суди здебільшого розглядають такі справи протягом одного дня, в той час як
комісії для здійснення цих дій надається строк від двох до десяти днів. Питання
швидкості розгляду є дуже важливим для громадян, які не мають житла на
підконтрольній території та приїжджають лише для отримання жаданого
документа.13
Таким чином, можна зазначити, що незважаючи на вкрай складний
характер цивільних відносин на тимчасово непідконтрольних територіях,
офіційна українська влада не повинна ігнорувати процес їх регулювання, а
навпаки  – мусить вчиняти щонайактивніших дій для забезпечення прав
громадян на території ОРДЛО. Раціональним вирішенням ситуації щодо
легалізації виданих на непідконтрольних територіях документів, що

13
Д.А. Рогозін. Актуальні проблеми легалізації свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану,
виданих на території окремих районів Донецької та Луганської областей України, 2020.
 15

підтверджують зміни в цивільному стані громадян, – є запровадження єдиних

комісій, які б всесторонньо розглядали питання як народження, так і смерті
громадян, протягом щонайменших строків. Це та зазначені вище нововведення
суттєво б зменшили навантаження на судову систему та полегшили б життя
тисячам таких же повноправних українців, які опинилися в непростих життєвих
обставинах.

Висновки

У результаті індивідуальної роботи було досліджено питання актів

цивільного стану України. Ми розмежували поняття «цивільний» та
«громадянський», а також визначили, що цивільний стан – це правове
становище конкретного громадянина як носія різних прав та обов'язків
(політичних, майнових, особистих та інших), яке визначається фактами та
обставинами природного і суспільного характеру.
Нам вдалося з’ясувати поняття актів цивільного стану, та відповідно до
сучасного цивільного законодавства актами цивільного стану є події та дії, які
нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють,
доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та
обов'язків.
Також ми виявили такі ознаки актів цивільного стану: регламентують
факти і обставини від яких залежить цивільно-правових статус осіб; нерозривно
пов’язані з фізичною особою; деякі акти зв’язані з обсягом цивільної
дієздатності особи; акти цивільного стану впливають на ознаки індивідуалізації
особи; започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють можливість
особи бути суб’єктом цивільних прав та обов’язків.
Відповідно до проведеного дослідження, видами актів цивільного стану є
народження фізичної особи; встановлення походження особи;
набуття/вихід/втрата громадянства; досягнення відповідного віку; надання
 16

повної цивільної дієздатності; обмеження такої дієздатності; визнання особи

недієздатною; шлюб/його розірвання; усиновлення; зміна імені; смерть тощо.
У цій роботі ми проаналізували досвід різних зарубіжних країн щодо
правового регулювання актів цивільного стану. Розглянуте законодавство
показало нам як спільні, так і відмінні риси з національним законодавством
України. Але, безперечно позитивний досвід зарубіжних країн сприятиме
покращенню законодавства та усунення існуючих проблем та прогалин.
Також ми розглянули питання особливостей легалізації актів цивільного
стану на окупованих територіях України, і можемо зробити висновки, що
Внутрішньо переміщені особи та громадяни України, що проживають на
тимчасово окупованій території, повинні стикатися з рядом проблем під час
реєстрації актів цивільного стану. Законодавець поступово намагається
вирішити вказані проблеми, зокрема, через прийняття спеціальних законів для
забезпечення прав таких осіб, а також внесенням відповідних змін до ряду
нормативно-правових актів. Однак щодо питань у реєстрації актів цивільного
стану на цей час у законодавстві залишаються прогалини, які не дають
можливість громадянам вільно виконувати свої права/обов’язки з реєстрації
актів цивільного стану.

Список використаних джерел

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003. Доступ:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (дата звернення: 05.11.22).
 17

2. Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963. Доступ:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#Text (втратив чинність).
3. Ангел А.А. Свідоцтва як родинні цінності в динаміці демократичних реформ
в Україні. Державне управління та місцеве самоврядування. № 2(45). С. 8-16.
4. Басілашвілі М. Б. Особливості реєстрації актів цивільного стану в зоні
проведення операції Об`єднаних сил / М. Б. Басілашвілі // Науковий вісник
Ужгородського національного університету. Серія: Право . - 2019. - Вип. 56, т.
1. - С. 7-10.
5. Басілашвілі М. Б. . Порівняльно-правовий аналіз реєстрації актів цивільного
стану в Україні та Грузії. Підприємництво, господарство і право. - 2019. - № 6. -
С. 215-219, 2019
6. Басілашвілі, М. Б. Юридичні факти у динаміці правових відносин за участю
органів реєстрації актів цивільного стану / М. Б. Басілашвілі // Право та
державне управління. - 2019. - № 2 (35), т. 1. - С. 5-10.
7. Цивільне право : підручник : у 2 т. / В. І. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М.
Баранова, Т. І. Бєгова та ін. ; за ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В.
Л. Яроцького. – Х. : Право, 2011. – Т. 1. – с. 656.

8. Морозова, С. Є. Проблеми правового регулювання актів цивільного стану .

Хмельницький університет управління та права. 2018. С.111-118.

9. Рогозін Д.А. Актуальні проблеми легалізації свідоцтв про державну

реєстрацію актів цивільного стану, виданих на території окремих районів
Донецької та Луганської областей України. Правова держава. № 38. 2020. С. 80-
85.

10. Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 1: Загальна частина: Підручник 3-е

видання, перероблене і доповнене. М. Волтерс Клувер. , 2008.

11. Цивільне право України (у запитаннях та відповідях) : Навчальний посібник

: Практикум / За ред. В. К. Матвійчука, І. С. Тімуша. – К.: ВНЗ «Національна
академія управління», 2013. – 348 с.
 18

12. Яновицька Г.Б., Кучер В.О. та ін. Цивільне право України: підручник
[Текст] : в 2 т. Т. 1 / кол. авторів; за ред. Г.Б. Яновицької, В.О. Кучера. – Львів:
«Новий Світ-2000», 2014. – 444 с.