Специфіка роботи хормейстера з дитячим хоровим колективом

Одним з найдосконаліших і найдохідливіших видів музичного

мистецтва, що торкається найніжніших струн людського серця є хоровий
спів. У ньому людина споконвіку висловлювала свої найтонші почуття,
переживання, мрії.
Спів і його найвища форма - хорове мистецтво є першоджерелом і
основою всієї музичної культури. Це першопочаток музики, бо людський
голос є першим інструментом, даним людині Богом. Тому найдавніші форми
музичного мистецтва любого народу представлені вокальними, хоровими
формами. Що ж до української культури, то загальновідомо, що вона є
переважно вокальна, пісенна, що забезпечує її загальнодоступність,
народність, масовість. Про це говорить потужний шар збережених
дохристиянських пісень, в яких закодовано світоглядну релігійну символіку,
специфічну форму висловлювання, історичні події, етичні засади, звичаєві
традиції тощо. Тож можна вважати, що хорове мистецтво для української
культури є базовим, найдавнішим і таким, в якому яскравіше передаються
особливості характеру народу, його ментальності, способу висловлення. Ще
зовсім недавно, у 90-х роках минулого століття, хорове мистецтво становило
найпотужніший вид художнього мистецтва усієї української культури. Воно
пронизувало усе соціальне середовище українського суспільства і виявлялося
в найрізноманітніших доступних на той час формах культурного життя.
Окремою якістю хорового співу є його винятковий вплив на людей. Ця
якість давно помічена і дозволила співу органічно увійти у богослужбовий
ритуал. Церковний спів гармонізує душевний стан людини, сприяє
духовному зростанню особистості, перетворюється на аскетичну дисципліну,
що спрямовує шлях людини до пізнання Бога.
Спів створює вібрацію (а хоровий спів її посилює), тобто виявляється у
певній матеріальній формі. За індуським тлумаченням створення світу
відбулося через першозвук - "Брахман", який випустив життєдайну вібрацію,
через яку було створено усі матеріальні форми. Помічено, що вібраційна
природа співу здатна гармонізувати тіло людини, що призвело у наш час до
виникнення прикладних терапевтичних дисциплін, які пов'язані з лікуванням
тіла людини - "музична терапія" (частина так званої "арт-терапії", що давно
визнана у розвинутих країнах і яка стрімко розвивається в Україні).
Хорове мистецтво є одним з самих дієвих виховних засобів
суспільства. Хорова творчість є сукупністю різних аспектів хорової роботи:
хорової творчості, виконавства та хорової педагогіки. Недаремно в усіх
історичних формаціях, де державні утворення прагнули досягти гармонічних
відносин суспільства, музичному вихованню взагалі, і хоровому співу
зокрема 3
 приділялася велика увага. Хорові школи, які існували на території
України ще з часів Київської Русі, виховували дітей хоровим співом. Люди
розуміли, що тільки таким чином, коли діти долучаються до музики активно,
пізнають музичні закони через власне виконання, навчаються правильно
дихати (короткий вдих і довгий видих), "пропускають" через своє тіло
музичну фразу, самі досягають найбільшої виразності, допомагаючи співу
рухами, мімікою, коли вчаться розуміти музичні образи, створюючи їх
самостійно – тільки таким чином відбувається осягнення смислу музики, а
через неї – перед дитиною розкривається зміст життя. Давно помічено, що
діти, які з дитинства співали в хорі, краще спілкуються, бо вміють досягати
результату колективною працею.
У сучасному культурному середовищі хоровий спів посідає велике
значення. У розвинутих країнах йому приділяється велика увага як у школі,
так і в соціальному житті людей.
Часто у шкільній виховній системі хоровий спів використовується як
базовий особливо на самому початку, у початковій школі. Причому він
обов'язково базується на народнопісенних елементах, так як, скажімо, у
системах З.Кодаї, К.Орфа.
У соціальному житті країн широко розвинена система хорової
самодіяльності, якій сприяють місцеві органи, виділяючи для цього допомогу
зі спеціальних фондів. В західноєвропейських та північноамериканських
країнах, окрім допомоги з місцевих, земельних, федеральних та інших
державних фондів, діють закони меценацтва (для приватних заохочувальних
4
 фондів), які розвивають хорове мистецтво як у напрямку дозвілля, так і
у професійному напрямку. На вершині піраміди цієї соціальної галузі стоять
високопрофесійні хорові колективи, що виконують задачі ідеологічні
(підтримка національного мистецтва, старовинного, класичного, сучасного,
тощо) та естетичні на високому професійному рівні.
В Україні хорове мистецтво за останні 20 років зазнало суттєвих змін,
що зумовлене великою мірою об'єктивними причинами: урбанізація життя, за
якого зникає традиційний селянський уклад; глобалізаційні процеси, що
стрімко змінюють культурне середовище, нав'язуючи при цьому невластивий
раніше українцям споживацький спосіб життя. З іншого боку, про розвиток
хорового мистецтва не піклується держава: майже немає пропаганди кращі
здобутків хорового мистецтва на державному рівні; майже зникла хорова
самодіяльність, закриваються хорові гуртки в школах. Саме головне, що
хоровий спів майже не присутній в загальноосвітній школі (одне заняття
мистецтв на два тижні у шкільному розкладі). Усі ці процеси вже зараз
призвели до втрати багатьох культурних чинників, які традиційно вважалися
культурним обличчям нації. Серед них і хоровий спів, який зараз не посідає
належного йому місця у вітчизняній культурі, а значить суспільство не
розвивається гармонічно.

Професія диригента і вчителя музики багато в чому подібна: і там, і там

присутні загальні педагогічні прийоми; однакова виховна проблематика,
спільні учбово-методичні задачі та художньо-естетична направленість.
Музично-хорова освіта носить масовий характер, враховує різні вікові
категорії, тому користується різними освітніми програмами. При хоровому
навчанні активізація відбувається відразу в двох напрямках: 1) вивчення
музичної теорії та розуміння архітектоніки твору; 2) розвиток індивідуальних
виконавських якостей, формування особистісного підходу до виконуваних
творів.
Серед різноманітних форм музичного виховання (кружки, студії,
ансамблі вокально-хореографічні, вокально-театральні, хори) саме вокально-
хорова діяльність безумовно має входити до пріоритетних у шкільній роботі
з дітьми.
Хор як сукупний об'єкт художньо-виконавського процесу.
Що означає поняття "Хор"? Це поняття, яке пов'язане з специфікою
хорової звучності, з наявністю комплексу необхідних умов для існування і
діяльності хорового колективу. До характеристики хору включено
теоретичне обґрунтування основ хорового виконавства і обов'язкові умови
нормального функціонування хорового колективу. Некоректно вважати
хором колектив, що не володіє навичками ансамблевого співу, що є
немузикальним і який не створює насолоду слухачам своїм співом.
 . Хор – це колектив співаків, організований для спільного виконання
вокально-хорових творів, який володіє елементами хорової звучності.
 Хорова партія. Хорова партія є основною і мінімальною одиницею
хору. Хорова партія передбачає злагоджений ансамбль співаків, голоси яких
у своїх загальних параметрах відносно однакові за діапазоном і тембром.
Тип хору.
Типами хорів визначаємо характеристику виконавського колективу за
складовими групами співацьких голосів. Класично, співацькі голоси
складаються з трьох груп: жіночі, чоловічі, дитячі. Хор, що об'єднує голоси
однієї групи називається однорідним хором, а хор, що має комбінації
жіночих (дитячих) і чоловічих голосів називається мішаним. У виконавській
практиці існує чотири типи хорів: жіночі, чоловічі, дитячі, мішані.
Різновиди хорів за чисельністю. За чисельністю ми розглядаємо такі
хорові колективи: малі (камерні), середні, великі. Усі вони мають різну
кількість учасників.
 Малий або камерний хор. Мінімальна кількість учасників малого
хору становить 12 осіб - по 3 співаки у партії11. Існують малі мішані і малі
однорідні хори. Якщо хор складає менше 12 осіб, як скажімо, у церковних
хорах, він вважається вокальним ансамблем.
Чисельність хорових партій в основному має бути однакова. Проте, у
більшості хорів крайні голоси (сопрано і баси) переважають. Нажаль,
практика переважної більшості самодіяльних, учбових хорів така, що
пропорції кількісного складу порушені: чоловіки складають одну третину від
загальної кількості хористів. Звичайно, за такого складу диригенту постійно
доводиться створювати штучний ансамбль.
 Середній мішаний хор. Такий хор передбачає поділ кожної партії на 2.
Великий хор. Склад великого мішаного хору дорівнює від 54 до 150 і
більше осіб. Специфіка великого хору має особливість − хор більше 120 осіб
якісно не зростає. Навпаки, у надто великому складі втрачається гнучкість,
жвавість, ритмічна чіткість, ансамбль стає розпливчастим, звучання тьмяним,
тембр не вираженим.
Зведені, масові хори. За радянського часу проводилися спеціальні
хорові фестивалі "Хорові співочі поля", які набули особливої популярності у
прибалтійських республіках. Співочі поля збирали неймовірну кількість
співаючих − до 30 тисяч хористів. Виконання музичних творів таким
масивом людей становило не просту задачу. Основна перешкода полягала у
різниці швидкості світла та звуку. Співаючі, які розташовувались величезним
видовженим прямокутником, добре бачили рухи головного диригента, який
диригував довгою батутою, проте звук від задніх рядів доходив до слухачів із
28
 запізненням, що псувало ритмічний та інші види ансамблю і взагалі
створювало враження фальші. Щоб уникнути такого явища по боках
прямокутниках ставили кількох додаткових хормейстерів, які намагалися
давати вступ ближнім хористам на дрібницю швидше, аніж робив вступ
головний диригент.

Дитячий хор. Дитячому хору властиві гнучкість голосів (особливо

дискантів), легке, прозоре, сріблясте, дзвінке звучання, поєднання кантилени
з ритмічною рухливістю, чітким інтонуванням.
Дитячі хорові колективи класифікуються за:
– складом виконавців (хори типу капели, дитячі хори, хор хлопчиків);
– художніми завданнями (ансамблі пісні й танцю, дитяча опера,
навчальні хори, хорові студії);
– репертуаром, манерою звукоутворення (академічні, народні
ансамблі);
– умовами діяльності (дитячі хорові колективи в системі шкільної
освіти.)

Агогіка
А капела
Аккорт
Акцент
Алля Бреве
Альтерація
Ансамбль
Артикуляція
Атака
Ауфтакт
Варіації
Вальс
Вибрато
Глиссандо