Міністерство освіти і науки , молоді та спорту України

Головне управління освіти і науки Київської ОДА

Богуславський гуманітарний коледж ім. І. С. Нечуя - Левицького

Словник
вокальних термінів

Підготувала
викладач
вищої
кваліфікаційної
категорії
Вериківська В.М.

Богуслав, 2011р.
1
Словник є дидактичним посібником для використання під час занять з
Постановки голосу та самостійного опрацювання під час виконання
домашнього завдання для студентів спеціальності «Музичне мистецтво»./ Укл.
В.М. Вериківська. Богуслав, 2011 – 28 с.

Обговорено і схвалено на засіданні циклової комісії викладачів диригування

та постановки голосу Богуславського гуманітарного коледжу ім. І. С. Нечуя –
Левицького.
(Протокол №10 від 23.05. 2011 р. )

Укладач:
Вериківська Віта Миколаївна – викладач постановки голосу вищої
кваліфікаційної категорії Богуславського гуманітарного коледжу
ім. І. С. Нечуя – Левицького.

Словник вокальних термінів розрахований на учнів та студентів музичних

навчальних закладів, викладачів постановки голосу, музикантів –
професіоналів, любителів вокальної музики. В словник включені основні
відомості про термінологію вокального мистецтва, різні види вокальної
техніки, визначення емоційної характеристики музики, характеру та темпу
виконання музичного твору. Словник можна застосовувати як дидактичний
матеріал для самостійної роботи студентів в підготовці до занять з
предмету « Постановка голосу».

2
А капела - (італ.Acappella) – ансамблевий та хоровий спів без
інструментального супроводу. Спів А. широко розповсюджений
в народній пісенній творчості (українській, російській,
грузинській, болгарській та ін.)

Альт - (від лат.Altus – високий). В середньовічній музиці виконувався вище

тенора, який вів основний наспів. 1) Низький дитячий голос з
діапазоном Фа малої октави – фа 2-ої октави. 2) Назва партії в
хорі. 3)Смичковий інструмент скрипічного сімейства.

Ансамбль – (від франц. ensemble )1) Злагодженість, співголосність виконання в

колективному співі та грі на музичних інструментах.2)Група
музикантів, які виступають разом.

Арієтта - (від італ. arietta - маленька арія) –невелика арія з пісенним

характером мелодії, зазвичай у двочастинній формі (Н-д:
М. Римський –Корсаков «Снігуронька»).

Аріозо - (від італ. arioso - на зразок арії) - невеликий вокальний твір, який
відрізняється від арії більш вільною формою. Аріозо – це відгук на
будь – яку драматичну ситуацію узагальнення змісту попереднього
речитативу, емоційне хвилювання.

Арія - (від італ. aria– пісня; основне значення – повітря) – Сольний

вокальний номер з опери, кантати тощо, що відрізняється
закінченою побудовою, виразною мелодією.

Атака - (від франц.attaque – напад) – початок звуку. Існує три види атаки:
тверда, придихова, м'яка.

3
Артикуляція – (від лат. articulo – розчленяю). Робота органів мовлення,
необхідна для утворення звуків.

Артикуляційний апарат – система органів, які забезпечують формування

звуків мови. До них належать: язик, губи, м’яке піднебіння, нижня
щелепа(активні органи); зуби, тверде піднебіння, верхня щелепа
(пасивні органи).

Афонія – відсутність співацького звуку; хворобливий стан співака.

Баритон - (від грецьк. Baritones – що звучить низько) – чоловічий співацький

голос. Діапазон Б. – ля в.о. – ля-бемоль 1-ї о.

Бас - (від італ. basso– низький). Найнижчий чоловічий співацький голос.

Діапазон –фав.о. – фа м.о.
Бельканто – (від іт. belcanto – прекрасний спів) – стиль вокального виконання.

“Білий” звук – термін вокальної музики. Це “плоске” напружене неприкрите

звучання.
Вібрато – (від італ. - коливання) – періодична зміна звуку за висотою, силою,
тембром.
Вокал – (від лат. voce– голос) – мистецтво співу.

Вокаліз – (від лат. – голосний) – музичний твір для голосу без тексту,
написаний з метою набуття певних вокально-технічних навичок.

Вокалізація – виконання мелодії на голосних звуках чи розспівування окремих

складів. На В. У вправах та вокалізах набуваються всі основні
елементи вокальної техніки(голосоутворення, звуковедення,
музична виразність).
4
Вокальне мистецтво – вид музичного виконавства,що спирається на
майстерність володіння співацьким голосом. Поділяється на
сольне, ансамблеве, хорове.

Вокальність – зручність для співу.

Вокальний слух – особливий вид музичного слуху, який включає звуко -

висотний, динамічний, тембровий, ритмічний музичний слух.

Гігієна голосу – дотримання співаком певних правил поведінки, які

забезпечують збереження здоров’я голосового апарату.

Глісандо – (італ. glissando– ковзаючи) – ковзання співацького звука без

виділення окремих проміжних ступенів.

Глотка – порожнина, розташована за зевом, яка сполучається під час дихання

з носовою порожниною та гортанню.У мові та співі
відокремлюється від носової порожнини піднятим м’яким
піднебінням.

Голос - (італ. voce) – звуки, що виникають у голосовому апараті і служать

для спілкуванняміж людьми. Г. Може бути розмовним, співацьким,
шепотом. Співацький г. характеризується висотою, силою,
тембром.

Голосовий апарат – система органів, яка служить для утворення звуків голосу
та мовлення. До неї входять: органи дихання, гортань з гол.
складками, артикуляційний апарат, носова та придаткові
порожнини.

5
Голосові складки (зв’язки) - два парних м'язи, розташовані в гортані.

Голосоутворення - процес виникнення звуку голосу.

Гортань – орган, в якому виникає звук.

Дефекти співацького звуку – горловий голос, відкритий “білий” звук,

форсування звуку, детонування, гнусавість, носовий призвук.
Дикція (від лат. diktio– вимова) - чітка, зрозуміла вимова слів, складів і звуків
у співі, розмові, декламації.

Дискант – високий дитячий голос із діапазоном: до 1-ої.- соль 2-о.

Дихання – один з основних факторів голосоутворення, енергетичне джерело

голосу. За типом розрізняють: верхньореберне (ключичне) -
діафрагма малорухома, дихання поверхове, м'язи шиї напружені,
обмежені рухи гортані і тому ускладнюється звукоутворення;
нижньореберне - діафрагматичне (косто-обдомінальне) -активно
працюють м'язи грудної клітини та черева, а також діафрагма;
діафрагматичне (черевне або абдомінальне) – при цьому типі
дихання активно скорочуються діафрагма й черевнім'язи . У співі
принципове значення має не тільки тип вдиху, скільки характер
видиху.
Декламація музична – 1) Співвідношення мови і музики у вокальних творах,
відповідність музичних і мовних акцентів, інтонацій, речень, фраз.

Детонування - ( від франц. – співати фальшиво) – відхилення від нормальної

висоти звука. Причини детонації: недостатньо розвинений
музичний слух, як результат поганого відчуття ладових тяжінь;
спів під час мутації недоліки голосоутворення або її розлад в
наслідок хвороби, перевтоми, неуважності, зміни
акустичнихумов самоконтролю, відсутність координації між
слухом і голосом, недоліки постановки голосу.

6
Дитячий голос – значно відрізняється відголосу дорослого внаслідок малого
розміру голосового апарату. Загальний характер дитячих
співацьких голосів ( незалежно від віку дітей) - м’якість
звучання, «сріблястість» головного звучання, фальцетне головне
звукоутворення та обмеженість сили звуку.

Діапазон – звуковий об’єм голосу чи інструменту від найнижчого до

найвижчого звука.

Діагностика– це визначення типу голосу конкретної людини, яка

здійснюється з метою організації його навчання та добору
необхідного вокально – художнього репертуару.
Д. надзвичайно важливий етап діяльності викладача та учня, оскільки
від правильного визначення вокальних можливостей учня залежить
як найближча, так і подальші перспективи його навчального
процесу, контроль його перебігу, оцінювання результатів. Помилки
Д. можуть стати джерелом складностей, а інколи й неправильних
помилок.
Дует ( від італ.,лат. – два) – ансамбль з двох виконавців, а також музичний твір
для такого ансамблю.
Елегія (від грец. – жалобний спів) – вокальний або
інструментальний твір сумного,задумливого характеру.
Жанр (від лат.genus – рід, вид) – поняття, що характеризує історично
сформований різновид творів, обумовлений їх походженням та
призначенням, складом виконавців, особливостями змісту та
форми. Існують жанри народні та професійні, вокальні та
інструментальні, камерні та симфонічні і т. д. Серед жанрів
пов’язаних з вокальним мистецтвом, слід виділити вокальні (пісня,
романс і т. д.), вокально-інструментальні (кантата, ораторія, меса та
ін.), музично-сценічні (опера, оперетта, мюзикл). У вокальних
жанрах велику роль відіграв поетичний або прозаїчний текст.

7
Жіночі голоси – сопрано, меццо-сопрано, контральто.

Закритий звук – утворюється при співі закритим ротом.

Звуковедення – у вокальному мистецтві термін застосовується для визначення

різних видів ведення голосу по звуках мелодії (напр. кантилена,
портаменто, маркато та ін.)

Зівок у співі – один із розповсюджених м’язових засобів, що сприяє

знаходженню правильного положення гортані під час співу.

Імпеданс (від лат. іmpeditio – першкода) – протележний акустичний опір, який

відчувають голосові складки з боку ротоглоткового каналу.

Інтонація (від лат. іntоnо – гучно вимовляти) – в широкоу розумінні – втілення

художнього обазу в музичних звуках. Точне відтворення висоти
звуку під час музичного виконання.

Каватина (італ. саvаtіnа – видобувати) – коротка сольна вокальна п’єса.

Камерний спів (від лат. саmеrа – кімната) – виконання камерної вокальної

музики (пісня, романс, ансамбль).

Кантилена (від лат. саntіlеnа – спів) – співуче, плавне виконання мелодії,

основний вид звуковедення побудований на техніці lеgаtо.

Класифікація голосів – розподіл голосів на певні типи: за діапазоном,

тембром, розташуванням перехідних нот (на сьогодні – сопрано-
колоратурне, лірико-колоратурне, ліричне, лірико-драматичне,
драматичне; меццо-сопрано – ліричне, низьке; контральто; тенор –
альтино, ліричний, лірико-драматичний, драматичний,
характерний; баритон – ліричний, лірико-драматичний,
драматичний; бас – високий, низький.

8
Ковент-Гарден – оперний театр в Лондоні. Заснований видатним англійським
діячем і актором Дж. Річем. Відкритий 7 грудня 1732р. п’єсою
У. Конгріна “Світські звичаї”.

Контральто (від італ. соntrаltо) – найнижчий жіночий голос з діапазоном фа

малої октави – фа другої октави.

Ла Скала – оперний театр в Мілані, один з найбільших центрів світової

оперної культури. Відкритий 3 серпня 1778 р. оперою А.Сальєрі
“Визнана Європа”.

Львівський академічний театр опери і балету ім.І.Франка – перший

український стаціонарний оперний театр в Західній Україні.
Відкритий 21 вересня 1940 р. оперою “Тихий Дон”.

Люфтпауза – невилика, ледь помітна перерва у звучанні під час виконання

музичного твору. Застосовується, щоб підкреслити початок нової
фрази.

Маска (від лат.mаsсus – маска) – термін з вокальної педагогіки. Означає

суб’єктивне відчуття резонування співацького звука у врхній
частині обличчя.
Медіум - середній регістр жіночого голосу.

Мелізми (від грец. melos – пісня, мелодія) - назва мелодійних прикрас і їх

умовних позначень (форшлаг, групетто, мордент, рулади, трелі,
пасажі).

Мелодія – одноголосне вираження образно-поетичного змісту музичної думки.

Метрополітен-опера – провідний оперний театр США. Відкритий в 1883р. в

Нью-Йорку оперою “Фауст”.

Меццо-сопрано – середній жіночий голос.

9
Мікст (від лат. mixtus– змішаний) – резонування співацького голосу, в якому
поєднуються головне і грудне звучання.

Музичний слух – здатність людини сприймати музику. Розрізняють:

абсолютний, відносний, внутрішній, активний, пасивний,
вокальний.

Мутація (від лат. – зміна, злам) – зміна дитячого голосу. Перехід його з віком в
дорослий чоловічий чи жіночий.

Народна пісня – невеликий музично-поетичний твір. Властиве необмежене

багатство жанрів: епічні, ліричні, трудові, побутові, сатиричні,
обрядові, історичні.

Національний академічний театр опери і балету ім. Т.Г. Шевченка –

перший сезон відкрився 8 листоада 1867 р. постановкою опери
О.Верстовського “Аскольдова могила” у виконанні російської
трупи.
Носовий призвук – виникає в тембрі голосу внаслідок опускання м’якого
піднебіння, коли частина звукових хвиль безпосредньо потрапляє в
носову порожнину.

Обертони (від нім. оbеr – високий, tоnе – звуки) - призвуки, розташовані вище
основного тону.

Образ музичний – узагальнене відтворення засобами музичного мистецтва

явищ дійсності та духовного світу людини.

Ода (від грец. – пісня) – лірична хорова чи сольна пісня урочистого характеру у
стародавній Греції.
Одеський академічний театр опери та балету – створений у 1966р. як
український оперний театр на базі Одеської російської опери,
заснованої в 1809 р.
10
Опера (італ. – труд, дія, твір) – вид театрального мистецтва, в якому об’єднані
слово, музика, сценічна дія, живопис (декорації).

Оперета (від італ. – маленька опера) – музично-сценічний твір комедійного

змісту, в якому музично-вокальні й танцювальні номери
чергуються з розмовними епізодами.

Оперний спів – виконання оперних партій.

Перехідні звуки – звуки, що лежать на межі натуральних регістрів голосу.

Пісня – найпоширеніший жанр вокальної музики, що поєднує музичний образ з

поетичним.
Польотність – властивість правильно поставленого співацького голосу
розповсюджуватись на великі відстані, виділятись на фоні оркестру
або хору.
Портаменто – в сольному співі ковзаючий перехід від одного звука мелодії до
іншого.
Постановка голосу – процес розвитку у голосі якостей, необхідних для його
професійного застосування.

Прямий голос – голос, що не має вібрато.

Регістр – ряд звуків голосу , що видобуваються одним і тим же способом і

однорідні за тембром. Розрізняють грудний, головний чи мішаний
регістри. У жіночому – грудний, середній – медіум, головний.

Резонанс – підсилення звука, яке виникає внаслідок передачі коливань

основного джерела звука іншому тілу.

Резонатори – порожнини, які резонують на звук, що виникає в голосовій

щілині, і надають йому сили і тембру.

11
Рівність голосу – якість добре поставленого співацького голосу, що
заключається в єдиному тембровому звучанні голосу на всьому
діапазоні і на всіх голосних.

Розспівування– виконання спеціальних вокально-слухових вправ перед

початком занять або концертного виступу.

Романс - камерний вокальний твір для голосу з інструментальним

супроводом. Жанрові різновиди романсу – балада, колискова,
елегія, болеро і т.д.
Рухливість – техніка співу в швидкому русі.

Серенада ( франц. serenade, відsera – вечір) –пісня ліричного характеру

(звернення до коханої), її витоки – вечірні пісні трубадурів. Згодом
С. стала жанром камерної вокальної музики, ввійшла в оперу.Також
сольна інструментальна п'єса в характері вокальної С. та
циклічний твір для ансамблю інструментів.

Сила звуку – величина звукової енергії, одна з характеристик співацького

голосу.

Сопрано(від італ. sopra - над вище) – 1)Найвищий жіночий голос з діапазоном

до першої октави – до третьої октави. Розрізняють декілька
різновидів сопрано. Колоратурне с.: голос дуже рухливий, легкий,
польотний, порівняно невеликої сили звуку. Діапазон доходить до
соль третьої октави. Лірико - колоратурнес.: голос більш густого
звучання, але також володіючий великою рухливістю. Ліричне
с.:голос менш рухливий, але сильний і теплий за тембром. Лірико –
драматичне с.: широкий ліричний голос, насичений грудним
тембром. Драматичне с.: голос дуже могутній, на низьких нотах
нагадує звучання меццо – сопрано.

12
Спів, вокальне мистецтво – виконання музики голосом, мистецтво передавати
виразними способами співацького голосу художній зміст музичного
твору.
Співацька постава – положення, яке співак приймав перед початком співу.
Співацька постава є елементом співацької установки.

Співацька установка – стан, необхідний для початку співу,

підготовленість організму співака до фонації.

Спірічуел (від англ. spirithal - духовний) – духовні пісні американських негрів.

В жанрі спірічуел відбулося злиття двох музичних культур –
європейської та африканської, що найшло вираження в
особливостях мелодії і ритму (блюзові інтонації, синкопування
поєднується з характерними інтонаціями і ритмами європейської
музики).
Тембр (від франц. timbre) – забарвлення звуку, якість, що дозволяє розрізняти
звуки однієї висоти, виконані на різних музичних інструментах або
різними голосами.

Тенор (від лат. tenor - безперервний хід) –Високий чоловічий голос з

діапазоном до малої октави – до другої октави.

Теситура ( від лат. tessitura - тканина) – звуковисотне положення мелодії по

відношенню до діапазону конкретного голосу, без урахування
гранично низьких та високих звуків голосу. Розрізняють теситуру
високу, середню, низьку теситуру.

Трель(від італ. trilІo, від triІІase – деренчати) – мелодійна прикраса, яка

складається з двох суміжних звуків, що швидко чергуються.

Унісон (від італ. unisono – однозвучний) – виконання мелодії на інструментах

або в приму або октаву, часто зустрічається в творах різних жанрів.

13
Фальцет (італ. falsetto. від falso – обманний, несправжній) – спосіб формування
високих звуків, а також верхній регістр чоловічого співацького
голосу.
Філіровка, філірування (від франц. fileronson – тягнути звук) – уміння плавно
змінювати динаміку звуку, що тягнеться від forte до piano і
навпаки.
Фольклор (англ. народ і наука) – вид творчої діяльності народу, що
виявляється в усній поезії, музиці, та інших видах мистецтв.

Фонетичний метод – у вокальній педагогіці метод впливу на голосоутворення

засобом використання окремих звуків мови та складів. Широко
застосовується для покращення голосу співака.

Фоніатрія(від грец. - звук, лікування) – галузь медицини, яка займається

вивченням фізіології голосоутворення, хвороб голосута їх
лікуванням.
Форсування (від франц.-сила) – спів з надмірною напругою голосового
апарату, що порушує темброві якості голосу, природність звучання.
Форсовані голоси швидко деградують, стають непрофесійними.

Харківський Академічний театр опери і балету ім. М.В.Лисенка - перший

український оперний театр. Відкрився в 1925 році спектаклем
«Сорочинська ярмарка» М. Мусорського.

Хвороби горла – порушення голосової функції внаслідок різних причин.

Голосовий апарат чутливо реагує на зміни загального стану
організму при будь-яких захворюваннях. Найбільшою причиною
порушення вокальної функції є гострі, хронічні захворювання
верхніх дихальних шляхів: ангіна(тонзиліт), нежить (реніт),
запалення глотки (фарингіт), гортані(ларингіт), трахеї (трахеїт),
бронхіт, співацькі вузлики (пов’язано з професійним
навантаженням на голос.

14
Художній образ - спосіб та результат освоєння явищ життя засобами
мистецтва. Х.о. в музиці визначається акустичними якостями
музичного звуку (висота, сила, динаміка, тембр та ін.), а також
інтонацією як носієм художньої специфіки. Це визначає емоційний
характер Х.о. в музиці. Засоби виразності музичного мистецтва –
досить різноманітні. Їх особливість полягає в тому, що змістовність
музики досить важко інтерпретувати словами. Це потребує від
слухача не лише емоційного відгуку, але й інтелектуального
мислення. До засобів виразності в музиці відносяться ритм,
мелодія, гармонія, (як головні засоби), та темп, тембр, динамічні
відтінки, артикуляція, агогіка – як другорядні.

Цезура (від лат. – розріз) – коротка, невизначена у нотописі пауза між фразами
музичної будови або розділами творів. Місце цезури визначає
виконавець або автор. Цезура позначається знаком «V» або
апострофом, які ставляться над нотним станом.

Шансон(від франц. – пісня) – французька пісня ліричного змісту, народна

пісня, сучасна естрадна пісня.

Язик - м’язовий орган, який виконує при мові і співі артикуляторну функцію.

15
 Додатки:

 Італійські терміни;
 Визначення темпу;
 Емоційні характеристики музики.

16
 Додаток №1

Визначення характеру виконання.

Італійські терміни - їх значення.

A capriccio за бажанням
Affetto почуття
Affetuoso любовно,ніжноз
поривом,«звідчуттям»
Agitato схвильовано
Allargando(алларгандо) «розширюючи».Позначення,що
стосується одночасно і до темпу
(уповільнення),ідовиразностіі
(підкреслення кожного звуку).
Amoroso любов’ю, ніжно
Animato душевно, натхненно
Appassionato пристрасно
Brillante блискуче
Burlando жартівливо
Burlesco смішно, жартівливо
Brio з вогнем
Calando затихаючи
Cantabile співуче, наспівно
Cantando співуче, наспівно
Canto спів, голос
Capo, dacapo початок, спочатку
Capriccioso капризно, примхливо
Collaparte запартією
Con… (іт.) з
Con tutta forza з усією силою
Crescendo збільшуючи силу звуку
Con affetto з почуттям, пристрасно
Con anima з душею
Con brio з жаром
Con dolore з сумом
Con espressione з виразністю
Con moto з рухом
Con disprezza З призирством
17
Con sordino з сурдиною
Con spirito з захопленням
Con forza з силою
Con fuoco з вогнем
Dacapoalfine від початку докінця
Declamando декламуючи
Decrescendo (descr.) поступово зменшуючи силу
звука
Diminuendo (dim.) поступово тихіше
Delicatamente витончено, зі смаком
Divisi поділ однорідних інструментів
або хорових голосів на групи
Dolce ніжно, ласкаво
Doloro, doloroso сумно, журливо
Doloroso (долорозо) скорбно
Dolce (дольче) «ніжно», «лагідно»
Diminuendo (дімінуендо) динамічна вказівка - зменшуючи
силу звуку, позначення
Drammatico драматично
Elegico елегічно
Energico енергійно
Espressivo емоційно
Forte голосно
Fortissimo дужеголосно
Fuoco “вогненно”
Furioso з люттю
Giocoso весело,грайливо
Grandemente урочисто, велично
Grave поважно,серйозно, повільно
Grazioso граціозно
Lirico лірично
Lungo довгий, довго
Maestoso урочисто, велично
Marcato підкреслено, виділяючи
Mesto сумно, скорботно
Mezzovoce півголосом
Misterioso таємничо
Molto дуже
Morendo завмираючи

18
Ostinato мотив часто повторюється
Parlando говірком
Patetico патетично
Pesante важко
Piangendo сумно
Pienavoce повнимголосом
Poco a poco мало, помалу, поступово
Portamento перехід від однієї ноти до
іншої, з елементами ковзання
Quasi начебто, як, на зразок
Rallentando заповільнюючи, затримуючи
Recitato, recitando розповідаючи
Recitativo речитативно
Religioso релігійно
Risoluto рішуче
Ritazdando заповільнюючи
Rubato вільно, (без точного
витримання тривалості нот)
Scherzando грайливо, жваво
Scherzo жарт
Semlice просто
Sempre завжди, постійно, весь час
Sentimento почуття
Senza без
Smorzando завмираючи
Sonoro звучно, голосно, дзвінко
Sordino сурдина
Sostenuto стримано
Sottovoce напівголосно
Spirituoso палко, гаряче
Conspiro палко, гаряче
Stringendo прискорюючи, стискаючи
Subito раптово, одразу
Sforzando (sfz.) раптовий акцент
Slancio імпульс
Tenuto витримано
Tragico трагічно
Tranquillo спокійно

19
 Додаток №2

Повільні темпи
Grave - важко, дуже повільно
Largo - широко, протяжно, дуже повільно
Largamente - протяжно
Adagio - повільно, спокійно
Lento - повільно, швидше ніж largo
Lentamente - повільно, швидше ніж lento
Larghetto - доволі широко
Andanteassai - дуже спокійним кроком
Adagietto - доволі повільно
Acadenza - вільно, як каденцію.
Allargando - уповільнюючи, розширюючи.
Assai (ассаї) - «дуже»; наприклад, adagio assai - дуже
повільно

Помірні темпи

Andante - ходою, в темпі повільного кроку

Andantemaestoso - урочистим кроком
Andantemosso - жвавим кроком
Comodo - не поспішаючи, невимушено
Andantenontroppo - не швидким кроком
Andanteconmoto - зручно, не поспішаючи
Andantino - трохи швидше за andante
Moderato assai – дуже помірно
Moderato - помірно, стримано
Meno - менше
Menomosso - зменшим рухом, повільніше
Conmoto - зрухом
Cllegretto moderato – помірно жваво
20
Allegretto - рухливо, трохи повільніше за allegro
Allegrettomosso - швидше, ніж allegrett
Animato - жваво
Animato assai – дуже жваво
Allegro moderato - помірно швидко
Tempo di marcia - у темпі маршу
Allegronontroppo - швидко, але не занадто
Allegro tranquillo - швидко, але спокійно

Швидкі темпи

Allegro - рухливо, весело

Allegromolto - цілком швидко
Allegroassai - цілком швидко
Allegroagitato - цілком швидко, схвильовано
Allegrovivace - значно швидко
Vivo, vivace - живо, швидко, швидше, ніж allegro
Presto - поспішаючи, дуже швидко
Prestissimo - швидко в найвищій мірі, ще швидше за presto
Mobile - легко, рухливо
Mosso - рухливо
Moto - рух
Atempo - відновлення першого темпу
Accelerando (accel.) – прискорюючи

21
 Додаток №3

Емоційні характеристики музики

Сумна Спокійна Бадьора Героїчна

журлива просвітлена жвава могутня
занепокоєна розслаблена бравурна заклична
жалібна дрімотна соковита мужня
щімка мирна сяюча переможна
песимістична добродушна завзята сильна
засмучена світла промениста стійка
пригнічена незворушна моторна смілива
безвольна сонлива безжурна крицева
покірна байдужа розважальна відважна
знебарвлена злагоджена вправна непохитна
знеможена ідилічна бучна незламна
опечалена розважлива безтурботна богатирська
легковажна
Елегійна Лірична Революційна Енергійна Похмура
меланхолійна чарівна полум'яна стрімка холодна
милосердна зворушлива оптимістична швидка гнітюча
нерішуча співуча життєрадісна буяючи темна
несмілива задушевна життє- пружна глуха
розгублена замріяна стверджуюча чужа сердита
вкрадлива сентимен- волелюбна нетерпляча застережлива
вразлива тальна сувора молодцювата злорадна
безвільна гнівна буркотлива в'їдлива
розчарована непохитна
беззахисна
прозора
покірна
лінива
улеслива
Поетична Ніжна Пристрасна Трагічна Радісна
зворушлива приємна бурхлива скорботна святкова
м рійлива тиха запальна безнадійна грайлива
довірлива м'яка палка траурна дзвінка
духовна легка невгамовна з відчаєм сліпуча
задумлива чиста невтримна невтішна іскриста
прониклива трепетна насичена вмираюча захоплена
благородна слабка кипуча вгасаюча ваблива
втішлива любовна буйна зловісна
чутлива наївна азартна

22
Жартівлива Велична Граціозна
гумористична величальна вишукана Емоційні характе-
грайлива монументальна делікатна ристики гармонії
примхлива безмежна галантна радісна
незграбна священна капризна світла
невправна урочиста пластична приємна
вертлява піднесена тендітна м'яка
недоладна тріумфальна вередлива прозора
пустотлива пишна лукава урівноважена
насмішкувата помпезна елегантна стійка
іронічна розкішна витончена сумна
потішна вітальна невагома неприємна
кумедна різка
легковажна насичена
Вольова Ласкава Грізна неврівноважена
рішуча мила тверда нестійка
напориста дитяча розлючена спустошена
настирлива вколисуюча зла
незалежна пестлива владна
розмашиста сердечна приголомшлива
вперта впевнена тепла нещадна
вимоглива лагідна гнівна
переконлива безладна
наступальна
невпинна
Важка Схвильована Таємнича Емоційні
немилосердна збуджена загадкова характеристики
неприємна бентежна інтригуюча темпу
неминуча кваплива магічна дуже повільний
громіздка тривожна ексцентрична спокійний повільний
масивна насторожена фантастична протяжний розслаблений
груба неспокійна космічна грайливий нерівномірний
невідступна поривчаста глумлива невпевнений нечіткий
брутальна невимушена помірний стриманий
манірна прискорений чіткий
невибаглива стійкий легкий
Зосереджена Зухвала Драматична танцювальний рівномірний
стримана пихата напружена сповільнений маршовий
плавна бундючна патетична швидкий збуджений
проста безцеремонна шалена навальний стрімкий
урівноважена нав'язлива віроломна бравурний натхненний
статечна дратівлива громова рухливий впевнений
обережна задерикувата вбивча бурхливий
доладна недбала нищівна
23
Емоційні характеристики Емоційні характеристики
мелодії ритму
плавна загадкова рівномірний легкий
протяжна граціозна чіткий виразний
проста поривчаста чеканний впевнений
спокійна пристрасна стриманий пружний
стримана смілива маршовий настирливий
зворушлива рішуча невмолимий твердий
приємна вольова непокірний нерівномірний
співуча войовнича примхливий невиразний
легка напружена в'ялий невпевнений
чиста бурхлива вуглуватий лінивий
прониклива патетична танцювальний витончений
трепетна романтична вкрадливий поривчастий
задушевна полум'яна
задумлива стрімка
лукава енергійна

Емоційні Емоційні
характеристики тембру характеристики динаміки
яскравий сліпучий святковий дуже тиха
дзвінкий холодний м'який тиха слабка
приємний благородний чистий помірно тиха
світлий просвітлений прозорий затихаюча одноманітна
теплий фантастичний космічний невиразна знебарвлена
темний соковитий різкий несмілива слабка згасаюча
похмурий приглушений глухий заніміла дуже голосна
холодний неприємний зловісний голосна помірно голосна
насичений тривожний крицевий різка могутня виразна
напружений безбарвний знебарвлений барвиста наростаюча
напружена контрастна

Емоційні характеристики штриха

Емоційні характеристики зв'язний легкий м'який
регістр тягучий в'ялий плавний
низький насичений теплий пластичний пругкий
густий приглушений середній уривчастий різкий
прозорий приємний світлий важкий підкреслений
високий дзвінкий іскристий енергійний активний
яскравий блискучий чеканний рішучий

24
 Список використаної літератури:

1. Десткий голос. Экспериментальныеисследования (Под ред.

В.Н. Шацкой. – М.: Педагогика, 1970 – 246 с.

2. Дмітрієв Л.Б. Основи вокальної методики. – М., 1968 – 675 с.

3. Люш Д. В. Развитие и сохранениепевческогоголоса. – К.:

Музична Україна, 1988 – 144 с.

4. МистецтвоУкраїни. Біографічнийдовідник. –К., 1997 - 64 с.

5. Словник вокальних термінів – Ніжин: НДПУ ім. М.Гоголя,

2001 - 74 с.

6. Юдин С. П. Формирование голоса певца.– М.,1962 – 167 с.

7. Юцевич Ю. Є. Словник музичних термінів. – К., 1977 - 205 с.

25
26