Professional Documents
Culture Documents
"Формування та вдосконалення вокальних навичок засобами вокальних вправ"
"Формування та вдосконалення вокальних навичок засобами вокальних вправ"
Методичний реферат
Артемівськ, 2016
План
Введення
вокальної культури.
виконання
Висновок
Список літератури
Введення
враховувати рівень розвитку дітей, обсяг навичок, які діти мають на цей час.
співочу установку;
співоче дихання і опору звуку;
високу вокальну позицію;
точне інтонування;
рівність звучання протягом усього діапазону голосу;
використання різних видів звуковедення;
дикційна: артикуляційні і орфоепічні навички.
2. Категорії та типи вокальних вправ.
виконання.
Для вільного руху нижньої щелепи роблять дуже короткі вправи: дітям
пропонується ніби відкусити кілька великих шматків від уявного смачного пиріжка
або яблука; відразу ж, після цієї гімнастики рота, слід проспівати просту вправу на
склад «дай», «бай», стежачи, щоб співаки широко розкривали рота, опускаючи
щелепу під час співу, вільно без напруження. Ще можна протягомпевного часу
тримати палець на нижній щелепі. Це теж допомагаєроботі над артикуляцією.
Розвиткові м'якого піднебіння сприяє така вправа: спів із закритим ротом
одного звука на крещендо з переходом на склади «ма» або «на».
Для активізації роботи язика корисно використовувати вправу зі звуком «л»
(«люлечки-люлі»), а для тренування губ, співати вправи на склади «бри», «бро»,
«бра», «гра», «гре», «грі» та приголосні «б», «п», «м»;
Корисно співати гамоподібні вправи у висхідному та низхідному напрямах на
одну з голосних, стежачи за тим, щоб голосна не змінювала своєї «форми» і
забарвлення при зміні теситури. Слід допомогти співакам зберегти при співі одну
манеру формування голосної
Робота над співацькою кантиленою відбувається в тісному взаємозв’язку з
роботою над дикцією. Основним правилом дикції під час співу є швидке й чітке
формування приголосних і найбільша подовженість голосних. Це досягається
тренуванням м’язів артикуляційного апарату (язика, губ та м’якого піднебіння.)
Для досягнення чіткої дикції, активної артикуляції рекомендується
звертатися до народних скоромовок, які також сприяють виправленню дефектів
мови. Наприклад:
Вправа в русі вгору ми співаємо активно акцентуючи кожну ноту, а при русі
вниз використовуючи штрих legato.
Окреме точне звучання кожної ноти і голосної, при переході у верхній регістр
доцільно співати цю вправу на слова «ліс навесні». А можна запропонувати (не
часто, як виняток, для подолання рутинності процесу) заспівати слово «пилосос» - і
корисно для формування гласною «и», і викликає у дітей посмішку і радість, а хіба
не для цього, за великим рахунком, ми вчимо їх співати!
Переходити від одного звука до іншого без зміни позиції і співацького тембру.
У цій вправі необхідно чергувати staccato в першому і legato в другому такті.
або
Арпеджіо об'ємом від октави до квінти через октаву. Зручні для виконання
голосні - «і», «а» в деяких випадках корисно співати на «р» (для поліпшення дикції).
9) Вокаліз
Вока́ліз (від лат. vocalis — голосний, співучий) — вправа або етюд для голосу
без тексту, що виконується на будь-який голосний, з назвами нот або складів і
зазвичай призначається для розвитку вокальної (співацької) техніки, вироблення
кантилени, рухливості голосу, вирівнювання регістрів тощо.
Вокалізи є тим музичним матеріалом, який вживається більшістю педагогів як
перехідний від вправ до художніх творів. Це музичні твори, написані з певним
технічним завданням. Вокалізи, як і етюди, завжди мають на меті вироблення того
чи іншого технічного прийому, мають вузьку педагогічну спрямованість. Цим вони
схожі з вправами, проте від останніх вони відрізняються тим, що є справжніми
музичними творами з усіма властивими їм характерними рисами.
Вокаліз несе певний музичний зміст, має закінчену музичну форму, створює у
слухача певні музичні переживання. Той технічний елемент, який завжди присутній
у вокалізі, зазвичай буває розчинений в музичному творі і не сприймається як
самоціль. Відсутність тексту відрізняє його від звичайних вокальних художніх
творів – від романсів, пісень і оперних арій. Таким чином, вокаліз виступає як
музичний вокальний твір, що не ускладнений поетичним текстом.
Саме це – відсутність слова і технічний елемент, який покладено у вокаліз,
роблять його цінним матеріалом для виховання голосу. Вокаліз дозволяє
застосовувати і шліфувати ті навички звукоутворення і ведення звуку, які студент
придбав на вправах. Перед ним стоїть завдання виразного виконання музичного
твору лише вокальними засобами, що загострює його музичне почуття, змушує
уважно стежити за музикальністю фрази, вчить відчувати музичну форму. Тут немає
можливості підмінити музичну виразність мовною, «сховатися за виразне слово».
Тому вокалізи привчають особливо уважно ставитися до музичного тексту, до всіх
ремарок автора, що так корисно для майбутнього співу художніх творів з текстом.
Відсутність мовного тексту є значним полегшенням у співі. Воно дозволяє
концентрувати увагу на правильності звукоутворення і ведення звуку. Наявність у
вокальному творі словесного тексту ускладнює завдання точної висоти звуку і
виконання технічних прийомів. Вимова слова весь час створює додаткові труднощі,
які додаються до труднощів музичних. Крім ходу голосу по інтервалах, крім
виконання різних типів вокалізації, треба ще весь час змінювати голосні і встигати
вимовляти приголосні, доносити думку.
Можна навчити вірному звукоутворенню, голосоведенню, рівності голосу,
техніці швидкості, розвинути кантилену на легких художніх творах. Але свідоме
оволодіння різними видами вокалізації, різними елементами техніки найкраще
вдається на вправах і вокалізах.
Вибір способу виконання вокалізу (вокалізація або сольфеджування) залежить
від конкретного завдання, яке ставить собі педагог. Для більшості найбільш
простим способом виконання є вокалізація, так як в ній немає зміни голосних, що
для початківця є складним завданням.
Вокалізи підібрані за ступенем складності, за певними типами голосів або
просто розрахованих на розвиток певних видів вокальної техніки. Відомі такі
збірники:
Абт Ф. Практична школа співу.
Вілінська І. Вокалізи для низького голосу з ф-п.
Варламов А. Повна школа співу, ч. II і III. Вокалізи.
Варто окремо зупинитися на збірниках вокалізів українських авторів,
побудованих на музичному матеріалі, близькому до інтонацій українських народних
пісень. Ці вокалізи мають безсумнівні музичні переваги і дуже корисні для
студентів. Їх українська пісенна природа служить відмінним матеріалом до співу
українських романсів і арій.
Педагог, вибираючи вокаліз для свого учня, повинен проаналізувати його з
точки зору наявних в ньому труднощів. Ці труднощі можуть бути музичного та
вокально-технічного характеру. Перш за все слід подивитися на музичну сторону
вокалізу: темп, в якому він співається, ритмічні труднощі, простежити мелодичну
лінію, зазначивши труднощі, якщо такі там є, розібрати гармонічний супровід.
Вокалізи розвивають плавний перехід від голосної до голосної - Легато.
Сприяють розвитку вібрато та інших вокальних прийомів. Виконуються переважно
на звук «А» і «О». Можна використовувати й інші голосні. На високих нотах
рекомендується витягувати звук на усмішці.
У висновку слід зазначити, що тільки ті вправи будуть корисні учням,
доцільність яких зрозуміла викладачу. Вокальних вправ безліч, але для роботи ми
повинні відбирати лише ті, які на нашу думку найбільш відповідають потребам саме
вашим учням. Якщо обрана вправа не виходить у самого викладача або якщо йому
не зрозуміло, які навички воно формує, краще зовсім відмовитися від неї.
І ще кілька слів про розспівування. Їх не повинно бути дуже багато.
Розспівуватися потрібно 15-25 хвилин, не більше, щоб не втомлювати гортань.
Головне, на що потрібно звертати увагу точність інтонації, відсутність «під'їздів»,
ковзань. Потрібно прагнути, щоб все було чітко, точно, ритмічно; щоб м'язи обличчя
і шиї залишалися вільними, а рот зберігав вокальну позицію.
Співайте не голосно, не перевантажуйте дихання (не форсуйе звук), не
поспішайте з прискоренням темпу. Приступати до роботи над побіжністю можна
тільки за умови звільненій, що не стислій гортані і краще це робити з досвідченим
педагогом.
Іноді у вокаліста буває не дуже чиста інтонація (чистота відтворення звуку).
Причин цьому може бути декілька. По-перше, причиною може бути погана
координація між зовнішнім і внутрішнім вухом, тобто людина співає одне, а чує
інше. По-друге, якщо людина недовго займається музичною діяльністю, його слух
ще недостатньо розвинений. Він чує, що співає неправильно, але ще не знає, як це
виправити. По-третє, на інтонуванні може позначитися втома, погане самопочуття
чи настрій.
Чистої інтонації треба домагатися роботою і терпінням. Кожен важкий,
вокально НЕ вдалий інтервал або відрізок твору краще опрацьовувати окремо. Якщо
треба, відокремте його від решти: пісні і заспівайте на зручній голосній, як вокальну
вправу. Його також можна транспонувати (перемістити) вниз, вгору на 1/2 тону або
на 1 тон.
Результати останніх досліджень, проведених науковцями, дають підставу
стверджувати, що співацькі навички забезпечуються лише через відповідність
реального звучання і внутрішніх музично-слухових уявлень учнів. Вокальними
навичками є: співацька установка, дихання, звукоутворення і звуковедення,
дикція й чистота інтонування.
При підготовці до уроків необхідно пам'ятати наступні правила:
1. Представляти нове в старих рамках: знаходити те, що дитина знає, а що не
знає; переходити до невідомого малими, простими, свідомими кроками; розподіляти
матеріал в систематичному порядку так, щоб кожна думка мала зв'язок з подальшою
думкою;
2. Вживати слова, що розуміються учнем і педагогом в одному і тому ж сенсі,
пояснювати всі незрозумілі слова;
3. Застосовувати навчання до потреб учнів, а для цього треба знати внутрішню
життя кожного (рівень знань, темперамент, притаманні і потенційні можливості
тощо) і повсякденне вплив навколишнього середовища (сім'я, школа, вулиця,
читання, розваги, друзі, інтереси і т.д.);
4. Досягати співробітництва; проявляти увагу в відповідь на виниклі інтереси;
направляти на пошук необхідних знань;
5. Розвиток знань завжди повинно розкривати нові аспекти інтересу; бачити
нові комбінації на основі відомих речей; збуджувати цікавість і очікування,
підтримувати інтерес;
6. Повторювати ідеї, щоб вони залишилися в пам'яті; часто повторювати те,
що необхідно запам'ятати; намагатися коротко повторювати попереднє на кожному
уроці.
Таким чином систематична цілеспрямована робота дає можливість
успішно розвивати вокальні дані учнів, а це є творчим стимулом для
самоствердження учня як вокаліста.
ЛІТЕРАТУРА