Professional Documents
Culture Documents
186018
186018
на уроках сольфеджіо».
Підготувала викладач
музично-теоретичних дисциплін
Гіньковська Ю.М.
2021 р.
2
Зміст.
Вступ…….3
1. Спів як засіб розвитку гармонічного слуху учнів…… 4
2. Специфіка розвитку музичного слуху……6
3. Методи і форми роботи над розвитком гармонічного слуху……10
3.1 Інтонаційні вправи……13
3.2 Гра на фортепіано……14
3.3.Багатоголосний спів…… 15
3.4.Слуховий аналіз……15
3.5.Багатоголосні диктанти……17
3.6.Наочні посібники……18
3.7.Творчі завдання……18
4. Новаторство педагога в сучасних умовах викладання предмета…..19
Висновки……21
Список використаних джерел……22
3
Вступ.
Будучи елементом естетичного виховання, музичне виховання передбачає
цілеспрямований і систематичний розвиток музичних здібностей дітей,
формування емоційної чутливості, здатності розуміти і глибоко переживати
художні образи мистецтва.
Музичне виховання спрямовано на формування загальної музичної
культури особи. Його найважливіша мета полягає в підвищенні мистецького
розвитку дітей різного віку, у вихованні молодого покоління в руслі національно-
культурного розвитку України. Музичне виховання здійснюється на засадах
гуманізму, здобутках рідної та світової культури в дусі поваги до інших народів.
Музичне виховання дітей є найважливішим процесом у побудові
музичної культури суспільства, а також суттєвим елементом естетичного і
загальнокультурного зростання людства. Саме в дитинстві закладаються ті
форми сприйняття дійсності, ті риси характеру особи, які в майбутньому стануть
підґрунтям культури, зокрема музичної.
Система навчання в музичній школі покликана дати дітям комплексне
музичне виховання, яке розширює кругозір, збагачує інтелект і впливає на
художньо-естетичне та культурно-музичне виховання дітей.
Урок сольфеджіо в музичній школі є важливою формою музичного та
естетичного виховання дітей різного віку. В музично-педагогічній практиці
сучасної школи склався тип уроку, який зазвичай прийнято називати
комплексним або, іншими словами, цілісним. В ньому поєднуються три види
музично-дидактичного матеріалу: співи, музична грамота, слухання музики.
Урок включає в себе різні види розвитку музичних здібностей дітей та різні
форми роботи: сольний, ансамблевий спів (вивчені вправи напам’ять та читання
з листа); музично-ритмічні вправи; різні способи прослуховування і аналізу
музики; музичний диктант.
Крім того, до основних форм музичної діяльності дітей належать:
слухання музики, яке передбачає сприймання музики і включає в себе емоційну
чутливість (чуйність), музичний слух в якості вміння переживати звук,
мислення, пам’ять, здатність до творчості; спів, який поділяється на хоровий,
ансамблевий і сольний; гру на музичних інструментах і музично-ритмічні рухи.
Узагальнюючи структуру музикальності, варто зазначити те, що до неї
входять такі провідні компоненти, як емоційний відгук на музику і музичний
слух; музичні сенсорні здібності: відчуття висоти, відчуття тембру, відчуття
динаміки і відчуття тривалості; основні музичні здібності: ладове почуття,
музично-слухове уявлення і музично-ритмічне почуття. Музичний слух є одним
із домінуючих факторів музичності, які психологи визначають як переживання
почутих звуків за допомогою своєрідного поєднання здібностей. Музичність є
індивідуальною психологічною особливістю, яка забезпечує музичну діяльність.
Музичний слух у повній мірі необхідний під час будь-якого виду музичної
діяльності. Загалом слух є основним каналом, через який здебільшого
відбувається сприйняття музики. Найкращим засобом для розвитку музичного
мислення, є спів, оскільки учні, інтонуючи голосом та внутрішньо уявляючи
звуки конкретної висоти, тренують гостроту свого музичного слуху. Вокальна і
4
слухова робота є провідним видом музичної діяльності на уроці сольфеджіо,
тому вивчення особливостей методики розвитку гармонічного слуху учнів є
досить актуальним.
3.1.Інтонаційні вправи.
До складу інтонаційних вправ входять не тільки спів гам різними
способами і спів мелодичних секвенцій, а різноманітні форми роботи з
інтервалами, акордами, інтервальними і акордовими послідовностями.
Розв’язок ступенів проводиться у вигляді мелодичного звороту, оформленого
ритмічно і метрично, що налаштовує слух на задану тональність без
гармонізації. Діти переконуються, що I, IV, V ступені є головними, завдяки
своїй здатності налаштовувати слух на потрібну тональність. Розв’язок
інтервалів проходить по тому ж принципу: даний інтервал розв’язується через
гармонічний зворот (двоголосна інтервальна послідовність) в тоніку таким
чином, щоб створювалася ясна слухова настройка на потрібну тональність.
Розв’язок акордів будується у вигляді гармонічного звороту, налаштовує слух
на потрібну тональність. Бажано, щоб кожний розв’язок інтервалу і акорду
відносився до певного типу гармонічних зворотів – автентичного, плагального
повного і тоніка з’являлась один раз – наприкінці послідовності.
Для розвитку чистоти інтонації і гармонічного слуху важливу роль
відіграють вправи на розв’язок дисонуючих інтервалів, виключно на ладовій
основі. Після невеликої тональної настройки учні співають даний дисонуючий
інтервал з розв’язком в мажорі і мінорі. Також співають інтервальні ланцюжки,
в яких зустрічаються діатонічні інтервали, тритони, характерні інтервали.
Спочатку корисно заспівати усім класом верхній голос ланцюжка в потрібному
ритмі та розмірі, потім нижній голос. Після цього учні співають цей
інтервальний ланцюжок на два голоси по вертикалі: одні співають основу, а
інші вершину. Така форма роботи привчає учнів взаємно слухати один одного і
готує їх до багатоголосного співу. Корисно в інтервальних ланцюжках
позначати гармонічні функції.
Поряд з інтервальними ланцюжками слід вводити в інтонаційні вправи
однотонові гармонічні послідовності, а також послідовності, що включають
альтерацію, відхилення і модуляцію. Спочатку даються акордові послідовності,
що складаються з головних тризвуків ладу (T53, S53, D53), а потім вводять Д7 з
оберненнями та розв’язком. Після цього можна приступати до співу невеликих
плагальних і автентичних кадансових зворотів, які можуть включати Д7,
МзмІІ7, ІІ7, МзмVII7, ЗМVII7. Співати ці акордові ланцюжки треба по
вертикалі з диригуванням і ансамблем з трьох або чотирьох учнів.
3.2. Гра на фортепіано.
Для розвитку гармонічного слуху дуже важливо грати інтервальні і акордові
гармонічні послідовності на фортепіано, так як це дає можливість вслухатися в
комплекс звучання акорду і акордових ланцюжків. Основний сенс таких вправ
– розвиток уяви і фантазії учнів. Корисно також проспівувати один з голосів,
граючи інші голоси на фортепіано.
3.3.Багатоголосний спів.
11
У розвитку гармонічного слуху важлива роль приділяється співу
двоголосних і триголосних номерів дуетом і тріо (у старших класах). Простіші
номери зі звичними інтонаціями підголосочного складу можна заспівати з
аркуша всім класом або групами.
Учень, який співає партію одного з голосів музичного твору крім виконання
всіх умов одноголосного співу, повинен дотримуватися правил багатоголосся.
Головними з них є лад (точна висотність, чисте інтонування гармонічних
співзвуч і акордів, що виникають від поєднання мелодичних ліній хорових
партій) і ансамбль (єдність темпу, ритму, динаміки). В якості домашньої роботи
корисно один голос грати на фортепіано, а інший голос співати. Корисно
проспівувати приклади не тільки сольфеджуючи, але й без назви нот – на
склади, на голосні. Фундаментом, на якому будується багатоголосний спів, є
унісон. При співі учнями в унісон слід домагатися злитості голосів і єдиної
виконавської манери виразного співу. Паралельно розвитку навичок
багатоголосного співу, в розділах «Інтонаційні вправи» і «Слуховий аналіз»
активно закріплюються гармонічні інтервали між голосами, акорди, кадансові
звороти. В якості музичного матеріалу ми використовуємо збірники
двоголосного спів Калмикова та Фрідкіна, Ладухіна, Драгомирова. Багато-
голосний спів дуже розвиває гармонічний слух, закріплює внутрішні слухові
уявлення, є солідною базою засвоєння закономірностей гармонічної мови.
3.4.Слуховий аналіз.
У програмі ДМШ слуховий аналіз проводиться у двох планах: цілісний
аналіз твору, його форми, ладотональності, жанрових особливостей, темпу,
основних виражальних засобів, характерних для даного твору і аналіз елементів
музичної мови, тобто інтервалів, акордів, ладів і так далі. Вибір матеріалу для
такого аналізу залежить від рівня групи. Корисно відібрати різноманітні
приклади, по можливості які включають в себе теми і елементи, пройдені в
класі. Можна використовувати фрагменти у вигляді періоду з сонат і симфоній
В.Моцарта, Л. Бетховена, Ф. Шуберта, М. Глінки, П.Чайковського.
Крім того, для слухового аналізу важливо включати фрагменти з творів
за фахом. Цей аналіз дозволяє відчути зв’язок між спеціальністю і
теоретичними дисциплінами. Виявлення цього зв’язку допомагає підвищити
інтерес дітей до сольфеджіо та музичної літератури, істотно впливає на якість
музичного виховання в цілому.
Крім усного аналізу, що зустрічається в прикладі гармонічних засобів,
можна рекомендувати і інші форми роботи :
Запис акордової послідовності.
Інтонування і гра цієї послідовності на фортепіано.
Знаходження аналогічного гармонічного звороту в творах за фахом.
Творчо обдарованим учням можна запропонувати скласти невелику
музичну тему з використанням даної акордової послідовності.
У старших класах треба займатися гармонічним аналізом без допомоги
фортепіано: учні дивляться в нотний текст і записують гармонічну
послідовність (цифровку). У шостому класі ДМШ серед акордів
12
використовують Д7 із оберненнями та розв’язком, в сьомому класі ввідні
септакорди, в акордових ланцюжках зустрічається модуляція в паралельну і
домінантову тональність, відхилення, модуляція в тональності першого ступеня
спорідненості.
Якщо постійно привчати учнів звертати увагу на деталі, з яких
складається музичний образ, то це, насамперед, сприятиме розвитку навику
швидко орієнтуватися в музичному матеріалі. Крім того використовуючи
зразки музичної літератури, ми сприяємо засвоєнню учнями окремих інтонацій,
показуючи їх в певних ладових взаєминах і відзначаючи їх значення для
художньої виразності даного прикладу. У такій формі заняття протікають
жвавіше, а учні проявляють велику активність і зацікавленість. Так, на одному
уроці аналізується наведений педагогом приклад; на наступному уроці дається
диктант на цю тему. Далі задається домашнє завдання – проаналізувати
музичний приклад відповідно з вивченим матеріалом.
Крім аналізу музичної мови необхідно займатися цілісним слуховим
аналізом музичного фрагмента. Для цього треба грати неважкі фортепіанні
п’єси, романси, хори. Наприклад, «Дитячий альбом» П. Чайковського, «Дитячі
сцени» Р. Шумана, пісні та романси А. Варламова, А. Аляб’єва, А. Гурільова,
пісні Л. Бетховена. При цілісному слуховому аналізі треба йти від загального
до приватного. Перед учнями педагог намічає приблизне коло питань, на які
вони повинні відповісти. Наприклад:
Який зміст п’єси ? До якої національної культури та епохи належить
композитор?
Який темп, розмір, динаміка ?
Яка форма п’єси ? Ритмічні особливості.
Особливості ритмічного малюнка, кількість фраз, місце знаходження
кульмінації.
Характер фактури.
Тонально-гармонічний план п’єси. Типи кадансів.
Для такого аналізу треба підбирати яскраві за змістом і ясні за формою твори.
Наприклад: прелюдія Ля мажор Ф. Шопена, «Ранкова молитва»
П.Чайковського. При слуховому аналізі учні також визначають інтервали,
акорди поза ладу усно або письмово.
3.5.Багатоголосні диктанти.
Багатоголосні диктанти загострюють сприйняття учнями на слух тісних зв’язків
горизонталей і вертикалей в музиці. Досвід в учнів вже є, коли вони співали
двоголосні твори, співали окремі звуки в акордах, підбирали другий голос або
акомпанемент до мелодії. Існують декілька видів двоголосних диктантів:
Обидві мелодії розвиваються в одному ритмі;
Мелодія у верхньому голосі ритмічно розвинена, а в нижньому голосі рух
йде рівномірними тривалостями;
Мелодії розвиваються на основі імітаційного двоголосся (канон);
Підголосочне двоголосся.
13
При запису двогосних диктантів застосовують різні види голосоведення: пряме,
паралельне, протилежне, непряме. У старших класах також вводиться
елементарне триголосся. Найважчим у двоголосному диктанті є запис
нижнього голосу, а в триголосному – середнього.
3.6.Наочні посібники.
На уроках слід використовувати намальовану клавіатуру в різних вправах з
музичної грамоти (інтервали, акорди, хроматична гама), а також для розвитку
внутрішнього слуху, почуття ладу, навичок диктанту та сольфеджування.
Також використовуються таблиці інтервалів і акордів, ритмічні картки. Наочні
посібники на уроці сольфеджіо допомагають учням краще освоїти різні
елементи музичної мови : ступені ладу, інтервали, акорди, ладові функції, типи
руху голосів у двоголоссі і так далі .
3.7.Творчі завдання.
Творчі завдання можуть бути різними:
1. Створення:
мелодій різних жанрів в двочастинній та тричастинній формі;
мелодій з використанням інтонацій пройдених інтервалів і акордів;
другого голосу до мелодій;
2. Підбір акомпанементу до мелодії в різних фактурах;
3. Виконання акомпанементу по цифровці;
4. Спів пісень та романсів з акомпанементом.
Розвиток творчої ініціативи відіграє величезну роль у процесі навчання, сприяє
емоційному відношенню до музики, розкриває індивідуальні можливості учнів,
викликає інтерес до предмету сольфеджіо. Все це є необхідною передумовою
для успішних занять не тільки з сольфеджіо, а й за фахом. Творчі вправи
розвивають смак і спостережливість, активізують слухову увагу, тренують
гармонічний слух. Мета творчих вправ – у придбанні та закріпленні навичок
читання з листа, запису диктанту, аналізу гармонічних інтервалів і акордів на
слух.