Реферат на тему:

«Виховання слухового сприйняття.

Слуховий аналіз на уроці сольфеджіо».
 ПЛАН
1. Значення розвитку свідомого слухового сприйняття у вихованні
музиканта.
2. Слуховий аналіз елементів музичної мови.
3. Цілісний слуховий аналіз.
 1. Значення розвитку свідомого слухового сприйняття у
вихованні музиканта.
Слуховий аналіз - одна з основних форм роботи на уроці
сольфеджіо. В ній поєднуються знання та практичні навички, отриманні
в процесі навчання. В слуховому аналізі більш повніше
усвідомлюються різні елементи музичної мови і зв’язки між ними. Будь
– яке усвідомлення починається із сприйняття, тому дуже важливо
навчити учнів вірно слухати музику, розуміти її.
Систематична робота над слуховим аналізом сприяє накопиченню
внутрішніх слухових уявлень, розвиває музичну пам'ять, мислення,
гармонічний слух. Слуховий аналіз тісно пов'язаний з музичною
практикою учнів, є своєрідною «слуховою наочністю».
Робота над слуховим аналізом має велике практичне значення для
занять із фаху, при співі з листа, для запису музики.
В практиці викладання використовується два вида слухового
аналізу:
- аналіз та засвоєння елементів музичної мови;
- цілісний слуховий аналіз.
Робота над ним проводиться одночасно.

2. Слуховий аналіз елементів музичної мови.

Мета цього виду роботи - підготувати до цілісного слухового
аналізу, усвідомленого сприйняття музики.
Матеріалом для слухового аналізу окремих елементів музичної мови
можуть бути: гами, ступені ладу, інтервали, акорди, гармонічні
послідовності тощо.
Знайомство з кожним новим елементом музичної мови, починається
з показу його звучання і перші враження від почутого – емоційні, а при
повторенні вони переходять в більш свідомі. Викладач повинен
пам’ятати, що чим яскравіше буде показ, тим гостріше буде і враження
від почутого. Наприклад: при вивченні теми «Ввідні септакорди» можна
продемонструвати учням звучання змVІІ7 у вступі до 8 сонати Л.
Бетховена, де він виступає в значенні ДД VІІ7 і в гармонічному звучанні є
досить гострим і напруженим.
Особливої уваги потребує вивчення інтервалів. Інтервал є
основою музичної інтонації – найважливішого засобу музичної
виразності. Одночасно з вивченням теоретичного матеріалу щодо
інтервалів, опрацювання їх у спеціальних вокальних вправах,
відбувається засвоєння інтервалів на слух. Спочатку кожний інтервал
можна пов’язати з певним образом: секунда – «Їжачок», терція –
«зайчик» (веселий – в3, сумний – м3) та ін.. Для цього потрібно
підбирати цікавий музичний матеріал – пісні або дитячі п’єси.
 Визначають на слух окремі інтервали спочатку в середньому
регістрі і в гармонічному та мелодичному викладі - у висхідному та
нисхідному русі, що є досить складним для дітей. Поступово діапазон
розширюється і завдання ускладнюється.
Для більш яскравого враження при сприйнятті потрібно
використовувати принцип контрасту:

Грати:
- консонанс – дисонанс (секунда – секста);
- широкий – вузький консонанс чи дисонанс (секунда – септима,
терція – секста);
- мелодичний – гармонічний інтервал.
Відомо, що певні труднощі можуть виникати при співі з листа та
запису
музичного диктанту. Більшість помилок пов’язані з визначенням
широких інтервалів, тому є досить корисною вправа на визначення різних
елементів у фрагментах народних пісень, музичних творів.
Наприклад, визначити початкові інтервали в піснях:
УНП «Віють вітри» - ч 5 ;
УНП «По садочку ходжу» - м 6 ;
УНП «Сонце низенько» - ч 5 та ін.
Аналогічні завдання на визначення акордів:
УНП «І шумить і гуде» - В64;
УНП «Ой ти дівчина» - Д7 та ін.
З 3 класу інтервали та акорди вивчаються в ладу, тобто учні повинні
не тільки визначити фонізм співзвуччя, а також і його функціональне
значення. Спочатку вивчаються головні тризвуки ладу та їх обернення, а
потім інтервали, що входять до їх складу. Барабошкіна рекомендує ще з
другого класу визначити інтервальні послідовності в тональності.
Наприклад, викладач грає: (До мажор)
м3 – м3 – в3 – ч5 – ч1
ІІІ – ІІ – І – V – І
а учні записують: 3 – 3 – 3 – 5 – 1
Визначення акордів потрібно починати якомога раніше. Спочатку
учні вчаться визначати кількість звуків у акордах, співати будь – який. При
знайомстві з видами тризвуків корисно використовувати поспівки:
«Сонечко» - В53, «Хмароньки» - М53, «Дощик» - Зб53, «Гроза» - Зм53.
Певною складністю є вивчення обернення тризвуків, щоб досягти
кращих результатів потрібно познайомити учнів з різними прийомами
визначення акордів на слух. Наприклад, по – перше навчити відрізняти
обернення мажорного тризвуку від мінорного; вид акордів можна
визначити по положенню кварти ( вгорі – в секстакорді, внизу – в кварт
секстакорді). Для розвитку мелодичного слуху, можна проспівувати
акорд в нисхідному русі, доспівуючи 1 чи 2 звуки до тоніки (в
секстакорді+; в квартсекстакорді + 2 звуки).
Велике значення має слуховий аналіз у розвитку гармонічного
слуху. Засвоєння фонізму акордів, їх функціональних зв’язків можливо
лише при слуханні всього комплексу звуків одночасно.
Усвідомлення фонізму співзвуч та їх функціональних зв’язків
доступне багатьом учням, але для розвитку повноцінного гармонічного
слуху необхідно вміння точно визначити всі звуки, що входять до даного
акорду.
Після засвоєння основних гармонічних зворотів (Т – Д – Т; Т – S – Т, Т –
S – Д – Т) починається робота над гармонічними послідовностями.
Рекомендується слідуючий порядок роботи над визначенням
послідовності:
1.Викладач грає в тісному розташуванні послідовність (Соль мажор)
Т – Д65 – Т VI53 – Д43 - Д – Д7 – Т.
2. Учні визначають функції, записують:
Т – Д – Т – S – Д - ? – Д7 – Т.
3. Після слідуючого програвання визначають і записують бас.
4. Визначення всіх акордів, спираючись на теоретичне знання та музичне
мислення.
На слідуючому уроці можна запропонувати визначити цю послідовність
на слух, але у фактурному викладі: Л.Бетховен. Романс (№ 327,
Сольфеджіо. 6 кл. Т.Калужська).

3. Цілісний слуховий аналіз.

На відміну від аналізу окремих елементів музичної мови у
цілісному аналізі задача – вміти охоплювати ціле, визначити особливості
розвитку, тобто сприймати музичну мову, як процес. Р. Шуман в
«Життєвих правилах для музикантів» писав: «Лише тоді, коли тобі стане
зрозумілою форма, буде зрозумілим зміст». Прослухавши музичний твір,
діти вчаться висловлювати свої думки, враження від почутого.
Задача викладача - пробудити творчу ініціативу, емоційну реакцію
дітей. Матеріалом для слухового аналізу можуть бути народні, дитячі
пісні, музичні твори шкільного репертуару, уривки музичних творів, що
вивчаються на уроках музичної літератури. Для цілісного аналізу можна
використовувати п’єси П.І.Чайковського («Дитячий альбом»); С.Прокоф’єв
(«Дитяча музика») та ін..
Об’єм творів може бути від періоду до простої – 2, 3 частинної
форми. Цілісний слуховий аналіз потрібно планувати 2 – 3 рази в чверть
після проходження теми.
Музичний твір потрібно зіграти 1-2 рази, не поспішати з аналізом,
дати подумки учням, пригадати, а потім починати аналіз. Для перевірки
сприйняття учнів можна використовувати різні форми: бесіда, розповідь,
відповіді на деякі запитання.
Приблизний план аналізу музичного твору.
1. Який зміст даного твору, характер, жанр, тип, виконання (пісня, інст..
твір та ін..);
2. Визначити епоху, композитора;
3. Визначити форму, темп, розмір, лад, тональність та ін.. засоби музичної
виразності.
4. Визначити окремі характерні інтонації, мелодичні звороти, ритмічні
фігури.
5. Після аналізу зіграти ще раз твір.
Викладач повинен урізноманітнювати організацію роботи над
слуховим аналізом. Починати аналіз краще за участю всієї гри за
допомогою педагога, через деякий час можна переходити до
індивідуального опитування - контрольного.
Перевірка може бути усною, письмовою, за ф-но.

Висновки
Домашнє завдання по слуховому аналізу неможливо, тому необхідно на
кожному уроці слухати і аналізувати музику.
Робота над слуховим аналізом має мету:
1. Виховувати цілеспрямоване сприйняття.
2.Сприяти накопиченню в пам’яті різних елементів музичної мови.
3. Сприяти розвитку музичної пам’яті та внутрішнього слуху.
4. Розвивати музичне мислення учнів.
5. Використовувати слуховий аналіз, як основну форму знайомства з
новими музичними явищами.
6. Розвивати здатність аналізувати не тільки окремі елементи музичної
мови, а також і приклади з музичної літератури.