Легка атлетика

Біг
Перегони в бігу з перешкодами (стипль-чейз) серед жінок
Біг поділяється на олімпійські та інші дисципліни. До олімпійських
належить «гладкий» біг (тобто біг по доріжці стадіону з твердим покриттям)
спринтерський — на короткі дистанції (100, 200, 400 м); 110 м (100 м у
жінок) та 400 м з бар'єрами (у чоловіків); та відповідні естафети (4х100 та
4х400 м); біг на середні дистанції (800 та 1500 м) стаєрський — біг на довгі
дистанції (5000 та 10000 м), «стипль-чейз» — 3000 м з перешкодами
(бар'єрами та ровом з водою); та марафон (42 км 195 м).
Деяка частина легкоатлетичних змагань проводиться також взимку під
дахом в скороченому варіанті (наприклад замість спринту 100 м змагаються
на 60-метровій дистанції).
Також існує велика кількість неолімпійских видів змагань з бігу, з
котрих проводяться чисельні міжнародні змагання як серед чоловіків, та і
жінок, або об'єднані забіги, чемпіонати світу та Європи; ведеться залік
світових рекордів — наприклад з гладкого бігу (на традиційних для
англомовного світу дистанціях, що вимірюються в ярдах та милях) та з кросу.
Серед довгих дистанцій найпопулярніші напівмарафон (21,1 км),
чвертьмарафон (10,5 км), існують змагання з «ультра-марафону» — біг на
дистанції, що перевищують 42 км 195 м (50 км, 100 км тощо). Існують також
чисельні змагання в бігу на час — біг на 1 годину, 2, 6, 12, 24 години,
багатодобові пробіги тощо.
Хода
Окремо від бігу проводяться змагання з ходи, за правилами якої
спортсмени не повинні бігти, тобто відривати від землі водночас обидві ноги.
Звичні дистанції ходи — 20 км і 50 км.
Стрибки в довжину
- вид легкої атлетики, в якому спортсмени змагаються, хто далі
стрибне, відштовхувшись з-за певної лінії.
 В програму спортивних змагань здебільшого входять стрибки в
довжину з розбігу, хоча існує різновид стрибків у довжину з місця.
Стрибки з розбігу виконуються в спеціально підготовану яму з піском.
Результат фіксується за віддаллю від лінії відштовхування до найближчого
до неї відбитку тіла спортсмена в піску.
Рекорди
Рекордсмен світу серед чоловіків - Майк Пауел, США. Його рекодний
стрибок - 8 м 95 см, встановлений у 1991 році в Токіо.
Рекорд світу серед жінок, 7 м 52 см, належить радянській спортсменці
Галині Чистяковій, уродженці Ізмаїла. Він встановлений у 1988 році в
Ленінграді.
Рекорд України, 8 м 35 см, належить одразу двом спортсменам - Сергію
Лаєвському (1997) та Роману Щуренко (2000).
Рекорд України серед жінок належить Ларисі Бережній - 7 м 24 см.
Серед спортсменок України далеко стрибали також Інеса Кравець - 7 м
37 см, Олена Шеховцова - 6 м 97 см. Олімпійською чемпіонкою зі стрибків у
довжину ставала Віра Крепкіна
Стрибки у висоту
. Стрибки у висоту — вид легкої атлетики, в якому спрортсмени
змагаються в тому, щоб перестрибнути через поперечку, встановлену на
певній висоті над землею, не збивши її.
На змаганнях поперечина встановлюється на певній висоті над землею
і кожному стрибуну дається право на три спроби. Спортсмени, які не зуміли
перестрибнути поперечину за три спроби, вибувають із змагань, поперечину
підіймають на 2 або 3 см вище, і стрибуни, які ще залишилися в змагання
отримують право на три нові спроби. Переможцем оголошується стрибун,
який подолав найбільшу висоту. Якщо кілька спортсменів зупинилися на
одній висоті, то переможцем оголошують того, хто затратив менше спроб.
Якщо кілька спортсменів затратили однакову кількість спроб на найвищій
покореній висоті, то те ж правило застосовується до попередньої висоти.
Стрибун має право перенести одну або дві спроби на вищу висоту, навіть
якщо він не покорив попередню. Спортсмен має право на свій ризик
пропустити одну з висот.
Стилі
Найпростіший стиль стрибків називається «ножицями». При такому
стилі спортсмен повинен значно підняти центр маси свого тіла над
поперечкою, а тому він неефективний. Ефективніший стиль — перекидний,
був популярним у 50-х і 60-х роках 20-го століття, але після винаходу стилю
фосбері-флоп, практично всі спортсмени високого класу використовують
саме його.
Рекорди
Рекорд світу в стрибках у висоту станом на осінь 2008 року належить
кубинському стрибуну Хав'єру Сотомайору. Він становить 245 см.
Рекордсменка світу серед жінок — болгарка Стефка Костадінова. Її найвище
досягнення — 209 см.
Рекордсмен України Рудольф Поварніцин — 240 см. На момент
встановлення цей результат був рекордом світу. Для жінок рекорд України
становить 205 см. Його встановила Інга Бабакова.
Потрійний стрибок з розбігу
Cкладна легкоатлетична вправа, яка має три послідовно виконувані
стрибки — скачок, крок і стрибок. Відштовхнувшись від планки, спортсмен
приземляється на ту ж саму ногу (скачок), далі відштовхнувшись цією ж
ногою, приземляється на іншу (крок), і далі, відштовхнувшись, робить
приземлення в яму з піском на дві ноги (стрибок).
Результат у потрійному стрибку залежить від горизонтальної
швидкості, отриманої під час розбігу, кута і висоти ЗЦМТ після кожного
відштовхування, оптимального співвідношення довжини окремих частин
стрибка і технічної підготовленості стрибуна. Швидкість розбігу у провідних
спортсменів становить 10-10,5 м/с. Кути вильоту ЗЦМТ становить 17°, 15° і
18° відповідно (скачок, крок, стрибок). Співвідношення довжини окремих
частин стрибка знаходиться в межах 38; 29,5 і 32,5 відсотки [1]. Залежно від
індивідуальних особливостей параметри виконання рухових дій можуть
видозмінюватись.
Так, у початківців довжина розбігу становить 25-30 м або 13-16 кроків,
у кваліфікованих стрибунів — 40-43 м або 19-22 кроки. Завдання у розбігу —
набрати максимальну швидкість перед відштовхуванням. Розбіг може бути
виконаний з місця або з деякого підбігання. За рахунок підвищення
швидкості розбігу збільшується початкова швидкість вильоту стрибуна, а
значить, і дальність стрибка. Швидкість в кінці розбігу зростає за рахунок
збільшення довжини та темпу кроків. Характерним для розбігу у потрійному
стрибку є відсутність попередньої підготовки до відштовхування, а довжина
останніх кроків не змінюється, що забезпечує збереження швидкості розбігу
перед відштовхуванням. У потрійному стрибку атлет ставить ногу на місце
відштовху¬вання з передньої частини стопи під кутом 70° з дещо більшою
амортизацією, а тулуб зберігає невеликий нахил вперед, що сприяє в
«скачку» більшому просуванню ЗЦМТ вперед, ніж вгору. На думку В. А.
Креєра, В. Б. Попова, зв'язок «скачка» з «кроком» характеризує рівень
спеціальної підготовки стрибуна і є найвідповідальнішим фактором
підготовки стрибуна до високих спортивних результатів. Кут відштовхування
при «скачку» становить 60-65° при незначному куті вильоту. Це не дає
підстави вважати перше відштовхування механічним пробіганням.
Техніка стрибка
Підготовка до наступного відштовхування проводиться в останній
третині польоту з великою активністю, створюючи визначений ритм
відштовхування і стрибка в цілому. Цей ритм складається із довгого зльоту у
положенні «кроку», енергійного виносу поштовхової ноги для підготовки
повторного відштовхування і відведення назад махової ноги, замаху і
загрібаючого опускання поштовхової ноги, з пружним її ставленням,
поступаючим і довгим відштовхуванням у поєднанні з маховими рухами.
Такий характер підготовчих дій (замах, опускання поштов¬хової ноги із
зустрічними маховими рухами ногою і руками) дозволяє стрибуну: а) надати
нозі необхідної швидкості кутового переміщення щодо тіла і за найменшої
амплітуди; б) досягнути цілісності і активності при переході від польотної до
опорної фази; в) не допустити перевантаження опорної ноги та розвинути
більше зусилля для пересування вперед по всій амплітуді відштовхування.
У другому відштовхуванні нога ставиться на всю стопу більш
випрямленою і з більшим нахилом до доріжки. У зв'язку з необхідністю
зміни направлення руху тіла на 32-34° (сума кутів при опусканні і вильоту)
навантаження на м'язи і суглоби досягає найбільшої величини. Надмірне
згинання в кульшовому та колінному суглобах негативно впливає на
досягнення висоти і довжини «кроку». Після другого відштовхування і
вильоту в «кроці» стрибун приймає вихідне положення для наступного
відштовхування, піднімаючи махову ногу і відводячи назад поштовхову. Кут
розведення стегон на момент замаху досягає найбільшої амплітуди (100—
105°). Опускання поштовхової ноги проводиться таким же загрібаючим
рухом як і в «скачку» одночасно з зустрічним швидким і за широкою
амплітудою рухом махової ноги і рук. Це сприяє збільшенню потужності
поштовху і зберіганню стійкої рівноваги в польоті. Після відриву від опори
стрибун займає характерне положення у «кроці», коли зігнута махова нога
попереду, а поштовхова позаду. Перед приземленням стрибун розгинає
махову ногу, готуючись до приземлення, а руки відводить назад. В
останньому відштовхуванні нога ставиться на всю стопу майже випрямленою
під кутом 65°, тіло — у вертикальному положенні або дещо нахилено вперед.
Великий нахил тулуба вперед приводить до втрати рівноваги. Завдання в
останньому відштовхуванні — не втратити поступальної швидкості.
Рухи у стрибку майже не відрізняються від стрибка у довжину з
незначного розбігу. Стрибуни виконують політ в «кроці» з витягнутими
вгору руками, а потім зводять ступні ніг і готуються до приземлення. Деякі
стрибуни використовують спосіб «прогнув¬шись». Після зведення стоп
обидві ноги утримуються разом високо і далеко спереду тулуба. У зв'язку зі
зниженням швидкості доцільно одразу після торкання піску, м'яко згинаючи
коліна, активно рухатися вперед через сильно зігнуті ноги. У стрибках як
засоби загальної фізичної підготовки використовуються: довготривалий
рівномірний біг помірної інтенсивності, кросовий біг, пересування на лижах,
плавання, гребля, різноманітні рухливі і спортивні ігри (для розвитку
загальної витривалості); вправи без предметів, з різними обтяженнями,
елементи акробатики і гімнастики (для опорно-рухового апарату і силової
підготовки); спортивні ігри, гімнастичні та акробатичні вправи (для
покращення спритності і координації рухів). Загальнорозвиваючі вправи
виконуються в різних вихідних положеннях (стоячи, сидячи, лежачи), на
місці, в русі, з нахилами, поворотами, за рахунок махових рухів, зі згинанням
і розгинанням, з предметами і партнерами. Крім того ці вправи можуть мати
вибірковий вплив на окремі м'язові групи або частини тіла.
Для покращення спеціальної фізичної і технічної підготовки
використовуються основні і спеціальні вправи: швидкісно-силові, бігові і
стрибкові. Ці вправи можуть використовуватися з подолан¬ням власної ваги,
різними додатковими обтяженнями, з використан¬ням дії зовнішнього
середовища, з подоланням зовнішнього опору.
Стрибки з жердиною
Легкоатлетична дисципліна, олімпійський вид спорту, змагання на
подолання висоти з використанням гнучкої жердини
Стрибки з жердиною відомі з древності, вони входили в змагання
древніх греків, критян, кельтів. В програмі сучасних Олімпійських ігор
стрибки з жердиною серед чоловіків з 1896 року, серед жінок — з 2000 року.
Рекорди
Рекорд світу в стрибках з жердиною серед чоловіків належить Сергію
Бубці. Для змагань на відкритому повітрі він дорівнює 6 м 14 см, і був
установлений 31 липня 1994 року в Сестрієрі. Для залів рекорд світу на
сантиметр вищий — 6 м 15 см. Рекорд України дорівнює світовому рекорду.
Бубка також першим із стрибунів подолав престижну шестиметрову висоту.
Сталося це 1985 року.
Серед жінок світова рекордсменка — Єлєна Ісинбаєва. Її рекорд 5 м 6
см був установлений 28 серпня 2009 року в Цюріху.
Рекорд України серед жінок належить Ганні Шелех [1] і дорівнює 4 м
60 см. Він був встановлений 11 лютого 2012 року в Донецьку на турнірі
«Зірки Жердини».