У часи Київської Русі зародилося літописання – самобутня і яскрава
писемна традиція відображення минулого. Літописна спадщина, що дійшла до наших днів, створена багатьма поколіннями істориків-літераторів, серед яких найпочесніше місце належить Нестору Літописцю. Місце й точна дата народження Нестора невідомі. У сімнадцять років він став ченцем Києво-Печерського монастиря, за мурами якого промайнуло все його життя. Уважається, що перу Нестора належать перші в історії Київської Русі твори церковно-житійної літератури. Вершина творчості Нестора – «Повість минулих літ». Це літописне зведення, що стало своєрідною енциклопедією з усіх питань суспільного життя Київської Русі. На кожній сторінці автор утверджує велич Київської Русі, її провідну роль у розвитку тодішньої європейської цивілізації, а її історію розглядає як ланку всесвітнього історичного процесу. Літописець змалював широке й потужне тло реальної історії давньої Русі з її мирними та військовими подіями, природними явищами та катаклізмами. Ми знаходимо тут виклад глибинних пластів культури наших пращурів: міфології, вірувань, звичаїв та обрядів, побутового життя. На сторінках твору діють тисячі реальних осіб, вихідців практично з усіх суспільних станів. Згодом «Повість минулих літ» була об`єднана з іншими літописами в один корпус, відомий під назвою «Літопис Руський». Завдяки ерудиції Нестора, його таланту історика й літератора «Повість минулих літ» була й донині залишається невичерпним джерелом для дослідження історії та культури Київської Русі. За Г. Кривдою 201 слово Диктант схвалений на засіданні предметної екзаменаційної комісії з української мови.