Економічне диво

1. Розпад Німеччини. У цьому сенсі східна територія залишається в руках

колишнього та згаслого Радянського Союзу, тоді як західна територія
перебувала під управлінням США, Франції та Великобританії. Останні
вирішили зберегти контроль під час окупації, що продовжило дефіцит та
економічну стагнацію.
2. Батько економю дива. Людвіґ Ергард допоміг своїми реформами відновити
німецьку економіку. Він був членом школи економічної думки Soziale
Marktwirtschaft, або «Соціальний вільний ринок». Її учасники виступали проти
тоталітаризму (ще під час Третього Рейху, що було дуже ризикованим),
вірили у вільний ринок із прогресивним податком на доходи та контролем
держави над монополіями. Саме ці свої бачення йому вдалося втілити у ФРН.

Спочатку він був міністром економіки Баварії, а в березні 1948 року став
директором економічного управління Бізонії (частина Німеччина, яка була під
британською й американською окупацією), пізніше всі зони союзників
об’єдналися та 1949 року утворили ФРН. Після призначення на посаду
директора економічного управління він одразу почав запроваджувати
реформи.

3. Монетарна реформа. Для ведення війни Третій Рейх друкував багато грошей,
що призвело до величезної інфляції — понад 600% довоєнного рівня. У країні
процвітала бартерна торгівля, подекуди вона досягала 50% усіх торговельних
операцій. Тому Людвіг вирішив почати з монетарної реформи.

1948 року він увів в обіг нову валюту — Німецьку марку (дойчмарка). Нею він
замінив значно більшу кількість рейхсмарок. Результатом стало скорочення
кількості грошей приблизно на 93%.

Кожен німець отримав 40 нових марок, потім до них додали ще 20. Пенсії,
зарплата, квартирні платежі перераховувалися за курсом 1:1. Половина
готівки та заощаджень, зобов’язання підприємств обмінювалися за курсом
1:10, друга половина тимчасово заморожувалася з подальшим обміном за
курсом 1:20. Усі підприємства отримували кошти для виплати першої
заробітної плати. Валютна реформа була дуже складною: багато людей
суттєво скоротили свої чисті статки.

Ці заходи дали змогу миттєво повернути давно втрачену цінність грошей і

різко скоротити величезний обсяг грошової маси.

4. Контроль цін. Але такий різновид обміну товарами був дуже неефективним у
порівнянні з прямою купівлею товарів і послуг за гроші. Німецький економіст
 Вальтер Ойкен писав, що бартер і самодостатність несумісні із широким
поділом праці та що економічна система була «зведена до примітивного
стану». Це підтверджують і цифри: у березні 1948 року виробництво в зоні
окупації США та Британії становило лише 51% від рівня 1936 року.

Тому Ергард скасував контроль цін і раціонування того ж тижня, якого

проводив монетарну реформу. Овочі, фрукти, яйця та майже всі промислові
товари були звільнені від контролю. Граничні ціни на багато інших товарів
були суттєво підвищені, а багато інших заходів контролю більше не
запроваджувалися. Скасування контролю цін дало змогу ринку
саморегулюватися попитом і пропозицією. А високі ціни давали продавцям
стимул пропонувати ще більше цих товарів.

5. Податкова реформа. Для німця із середнім рівнем доходу 1950 року з річним
доходом менш як 2400 дойчмарок гранична ставка податку становила 18%.
Ця ж людина, якби заробила еквівалент рейхсмарки 1948 року, потрапила б у
85% податкову групу.

6. Наслідки реформ. У травні 1948 року німці пропускали приблизно 9,5 годин
роботи на тиждень, витрачаючи час на пошуки їжі й інших необхідних речей.
Але в жовтні, усього за кілька тижнів після введення нової валюти та
скасування контролю за цінами, ця кількість скоротилася до 4,2 години на
тиждень. У червні 1948 року промислове виробництво країни становило
приблизно половину рівня 1936 року, а до кінця року воно вже становило
приблизно 80%.
7. Промисловість. До результату цього десятиліття національний дохід
подвоївся, виробництво чавуну зросло на 30,7%, сталі - на 33, алюмінію - на
67,4, сірчаної кислоти - на 39,9, електроенергії - на 209%. Найбільш високими
темпами розвивалося виробництво пластмас: воно зросло в 4,4 рази,
легкових автомобілів - на 87%, радіоприймачів - на 65, телевізорів - на 34%, а
видобуток природного газу з 0,04 млрд. м3 в 1960 р. зросла до 12,6 млрд.,
тобто в 31,5 тис. Разів. До результату цього десятиліття національний дохід
подвоївся, виробництво чавуну зросло на 30,7%, сталі - на 33, алюмінію - на
67,4, сірчаної кислоти - на 39,9, електроенергії - на 209%. Найбільш високими
темпами розвивалося виробництво пластмас: воно зросло в 4,4 рази,
легкових автомобілів - на 87%, радіоприймачів - на 65, телевізорів - на 34%, а
видобуток природного газу з 0,04 млрд. м3 в 1960 р. зросла до 12,6 млрд.,
тобто в 31,5 тис. разів
8. С.Г. Після аграрної реформи 1947 - 1949 рр. . , Що скоротила число
юнкерських господарств , основна частина земельних угідь стала належати
середнім і дрібним господарствам . У післявоєнний період частка зайнятих у
сільському та лісовому господарстві систематично знижувалася : у 1950 р. тут
було зайнято 21,6 % економічно активного населення , в 1954 р. - 19,6 , в
1960 р. - 13,8 , а в 1970 г . - тільки 8,2 %.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ
Одночасно зростала продуктивність праці та врожайність у сільському
господарстві. У цей період структура сільськогосподарського виробництва
стала характеризуватися переважанням тваринництва , в основному м'ясо-
молочного напрямку , продукція якого перевищила 70 % вартості
сільськогосподарської продукції.
В ході технічного перевороту , пов'язаного з інтенсифікацією виробництва ,
посилився процес укрупнення господарств. Дрібноселянське землеволодіння
початок поступатися більш великому , більш стійкого в конкурентній боротьбі.
9.
Науково техн прогрес.
Розвиток науково- технічного прогресу в ФРН проходило в кілька своєрідних
умовах. Його особливість полягала в тому , що головною базою для
впровадження нової техніки в промисловість країни в перший період були не
власні наукові дослідження і розробки , а іноземні патенти та ліцензії. Їх було
вигідніше імпортувати , ніж витрачати великі суми на повторення вже
створених передових технологій. Засоби , які неминуче були б витрачені на
власні наукові дослідження , прямували у вигляді капіталовкладень на
розширення і оновлення основних фондів народного господарства , що також
прискорило загальне економічне зростання .
Науково-технічний прогрес перетворився на вирішальний фактор
економічного зростання країни. Він зумовив значну перебудову матеріальної
бази всього народного господарства
10.

Для ФРН було важливо знову стати прийнятими міжнародною спільнотою,

тому вступ у НАТО та ЄС були важливими чинниками.

Фундамент європейської інтеграції був закладений відразу ж після Другої

світової війни. Сер Вінстон Черчилль задав тон у промові в Цюриху 19
вересня 1946 року, де він висловив ідею утворення «Сполучених Штатів
Європи». У центрі бачення Європи в Черчилля було примирення між
Францією та Німеччиною, країнами, які тричі воювали між 1870 і 1945 роками.
Бельгія, Франція, ФРН, Італія, Люксембург і Нідерланди 16 квітня 1951 року
утворили Європейську спільноту з вугілля та сталі, з цього почався сучасний
Європейський союз. Спільнота усунула торгові бар’єри в цих областях до
початку 1953 року, що пришвидшило економічний ріст країн.

1955 року ФРН приєдналася до НАТО. Тоді до альянсу вже входили: Бельгія,
Канада, Данія, Франція, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія,
Португалія, Велика Британія та США. Цього ж року ФРН дозволили мати
війська, яких вони не мали після закінчення Другої світової війни. Контингент
мав до півмільйона солдатів, сухопутну армію у складі 12 моторизованих і
танкових дивізій та авіацію з 1350 літаків. Цього ж року фактично закінчилася
окупація ФРН західними військами. ФРН поступово почали приймати до
світової спільноти та прислухатися до неї.

11.