Модульна контрольна робота

З Історії державотворення України

Студентки факультету східної і слов’янської філології 02-22

Гераймович Софії Олексіївни

Варіант 4

16.12.22

1)Галицько-Волинська держава – спадкоємиця Київської Русі.

На час створення Галицько-Волинської держави, більшість князівств

Давньоруської держави занепали. Особливий вплив на це створила
монгольська навала, як посилила та поглибила ці руйнівні процеси. Проте
ситуація в південно-західній частині Русі була дещо інакшою, де основними
політичними центрами виступали Галицьке і Волинське князівства.
Після смерті Ярослава Мудрого настав початок феодальної роздробленості
Древньоруської держави, де Галицьке князівство відокремилося від Києва.
Першими князями галицькими стали саме нащадки онуків Ярослава Мудрого
– Ростиславичі, а на Волині – Мстиславичі. Особливість політичного життя
Галичини- це значний вплив боярства, яке формувалося не як в інших землях,
з князівської дружини, а з родоплемінної знаті. Ростиславичі, усіма силами
прагнули утвердити свою династію в Галичині, тому залучали до влади саме
боярську верхівку, якій роздавали посади та маєтки. Торгівля сіллю тоді була
величезним джерелом збагачення галицького боярства. Загальна картина
політичної ситуації за правління Ростиславичів надала панівного становища
боярству.
Значного розвитку Галицьке князівство сягнуло за Ярослава Осмомисла
(1153–1187 рр.). В той час будувалися нові міста, фортеці. Успішними було
немало походів Ярослава проти зовнішніх ворогів, йому вдалось узяти у
полон 12 половецьких ханів. Після смерті Ярослава Галицьке князівство
почало втрачати свою міць через міжусобну боротьбу між боярами, багато з
яких були в союзі з польськими і угорськими феодалами. У цей час набирає
сили Волинське князівство, за правління князя Романа Мстиславовича.
Галицькі бояри були проти відновлення єдиного Галицько-волинського
князівства, та організували заколот. Данило з братом Васильком княжив у
дрібних волинських князівствах і вів активну боротьбу за об’єднання усіх
галицько-волинських земель. З цією метою він створює небачене раніше на
Русі військо – регулярну професійну піхоту. Добре озброєна і навчена, вона
принесла князеві усі його великі перемоги. Він зумів об’єднати усі Волинські
землі, а в 1238 р. У 1239 р. до князівства було приєднано Київ. Зміцнювалася
православна церква, розвивалася культура.
Галицько-Волинська держава відіграла значну роль в історії України, її слід
розглядати як спадкоємицю Київської Русі, бо вона протягом майже
півтораста років (1199-1340 рр.)
2)Проаналізуйте внутрішню і зовнішню політику Мазепи та його роль у культурнім житті
України.

Іван Мазепа (1687-1709) був обраний на гетьманство 25 липня 1687 р., через
день після арешту гетьмана І. Самойловича, якого старшини недолюблювали
за його самовладдя та зверхнє ставлення до них.
Внутрішня політика І. Мазепи
Іван Мазепа став тим політиком, який повернув авторитет гетьманської
влади. Він був переконаний, що сила держави визначається силою її
керманича. Мазепа використовував свій політичний хист і культуру.
Турбота справами культури. Гетьманський двір на Гончарівці, під Батуриной.
Будинок прикрасив дорогими вишуканими меблями, зібрав колекцію зброї,
велику бібліотеку. Авторитет своєї влади він примножував також турботою
про науки, книгодрукування та мистецтво. Гетьман узяв під опіку монастирі,
при яких діяли друкарні. Особливо піклувався про Києво-Могилянський
колегіум, будував нові приміщення, домігся для нього статусу академії,
сприяв заснуванню академічної бібліотеки, передавши їй власні рідкісні
книги, відкрив друкарню й щорічно виділяв їй кошти. Києво-Могилянська
академія стала духовним центром України та всього православного світу. До
Мазепиних доброчинств належить і заснування Чернігівського колегіуму.
У відносинах між суспільними станами І. Мазепа старався утримувати
рівновагу й не допускав надмірного пригнічення селян.
Зовнішня політика гетьмана І. Мазепи
Основою зовнішньої політики гетьмана І. Мазепи був союз із Московією. До
цього його спонукали глибоке розуміння засад тогочасної польської
зовнішньої політики й трагічний досвід співпраці з Туреччиною та Кримом
гетьмана П. Дорошенка. За допомогою Москви гетьман сподівався повернути
Правобережжя й відвоювати в Туреччини та Криму причорноморські й
приазовські степи.
Українське військо стало активним учасником азовсько-дніпровських походів
1695-1696 рр. Завдяки спільним діям було завойовано кілька фортець, на які
опиралося турецько-татарське панування в Нижньому Подніпров’ї. 15-
тисячний козацький корпус на чолі з наказним гетьманом Я. Лизогубом, як
визнав московський цар, відіграв вирішальну роль у здобутті Азова в 1696 р.
Значкове товариство — суспільна верства, яка відігравала провідну роль у
полках і сотнях. Утворена вихідцями з полкових і сотенних старшин.
Його роль у культурному житті. Гетьман успішно регулював відносини між
суспільними верствами. У своїй діяльності він опирався на старшину й
новими земельними наділами зміцнював її економічне становище. Проте
головною запорукою стабільності вважав не багатство провідної верстви, а
перетворення її на освічену, дисципліновану й патріотичну верству — значне
військове товариство.
Гетьман щедро фінансував розвиток мистецтва, зокрема архітектури й
малярства, прикрасив українські міста спорудженими й реставрованими
чудовими храмами, розбудував в Україні на свій кошт, а також
використовуючи військовий скарб близько 20 церков.
3)Гібридна війна російського агресора проти України: уроки та висновки.

Відбулася цинічна окупація з наступною анексією Росією українського Криму

та розпочалась збройна агресія Росії проти України на Донбасі.
росія вже не перший, і не другий рік завдає Україні значної шкоди,
безжалісно руйнує міста, зрівнюючи їх з землею і безжалісно вбиває наших
людей, мирне населення, яке ні в чому не винне. Тут немає інших висновків,
крім того, що нікому неможна довіряти, ми не брати, вони наші вороги.
Переважна більшість провідних міжнародних і вітчизняних політологів,
воєнно-політичних експертів, військових спеціалістів та аналітиків поділяють
думку, що в рамках реалізації підступної неоімперської «гібридної політики»
Росією була розв’язана і зараз продовжується проти України так звана
«гібридна війна», тобто повноцінна війна — «гібридна» по формі та
«асиметрична» за змістом. Її відмінність характеризується як веденням
агресивних військових дій під прикриттям незаконних (неформальних)
збройних формувань, так і одночасним використанням широкого спектра
політичних, економічних (в т. ч. енергетичних і торговельно-економічних), а
також інформаційно-пропагандистських заходів, з яких, як правило, і
починається ця «гібридна війна», та які її супроводжують впродовж усього
періоду військових дій. Ряд провідних експертів Заходу небезпідставно
називають її ще як «війна нового покоління» або «війна нової генерації».
Починаючи ще з розвалу Радянського Союзу, Російська Федерація, в
порушення діючих норм і правил міжнародного права, безпардонно
продовжила практику його «гібридної політики» по відношенню до
міжнародних організацій та інших країн, у т. ч. пострадянських. Нажаль
України увійшла у список тих країн, які росія безжалісно атакує.
невиконання (ігнорування) Росією міждержавних договорів та угод з
Україною (Угода між Україною і Російською Федерацією про статус та умови
перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території
України від 28.05.1997 року; Договір про дружбу, співробітництво і
партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31.05.1997 року;
Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський
державний кордон від 28.01.2003 року) та як наслідок — втрата нею
міжнародних авторитету і довіри країн-членів СНД;
ВИСНОВКИ І УРОКИ:
Розрив науково-технічних і оборонно-промислових зв’язків між Україною та
Росією.
Поширення фактів злочинного «державного мародерства» Російської
Федерації на окупованих територіях Криму.
Використання Росією широкого спектру проблемних питань щодо постачання
енергоносіїв в Україну, перш за все природного газу
Посилення торговельно-економічного тиску на Україну, як однієї із форм
економічної війни Росії проти України
Інтенсивне застосування російськими окупаційними військами масованих
ракетно-артилерійських обстрілів.