Непроста історія українського народу.

Сотні років ми боремося за те, щоб жити, щоб наша нація

збереглася, щоб наші діти могли пишатися своєю державою – Україною.

В такі складні часи в нашій історії здавалося, що всюди тільки пітьма, і ніякої надії про світле
майбутнє і бути не могло. Але все завжди залежить від нас. І в такі смутні часи завжди з’являються
ті, хто надихає боротися далі. Одним із таких був Тарас Шевченко – хлопець із кріпацької родини.

Шевченко на власному досвіді знав, що із себе представляє росія. На власні очі він бачив усі
страхіття, що чинила ця держава з українцями. І він не міг мовчати. У поета була можливість
використати свій талант у корисних для себе цілях: багате життя, добробут, достаток. Але він обрав
Україну. Ради неї він не пожалів себе. Шевченко писав те, за що його могли убити: писав він про
Україну, про жахливу царську владу, що просто знищувала наший народ. Письменник бачив цю
бридку московську ментальність: є цар, для якого всі раби. Що цар накаже, то раби беззастережно
зроблять. Головне, щоб батюшка-цар не розізлився.

«Дивлюсь, цар підходить

До найстаршого… та в пику

Його як затопить!..

Облизався неборака;

Та меншого в пузо —

Аж загуло!.. А той собі

Ще меншого туза

Межи плечі; той меншого,

А менший малого,

А той дрібних, а дрібнота

Уже за порогом

Як кинеться по улицях,

Та й давай місити

Недобитків православних,

А ті голосити;

Та верещать; та як ревнуть:

«Гуля наш батюшка, гуля!

Ура!.. ура!.. ура! а-а-а…»»

Звісно, за свою творчість Шевченка намагалися позбавитися, вигнати з нього всю любов до
української землі. Проте поет не зраджував України навіть у засланні. Він продовжував таємно
писати, не зважаючи на величезні ризики для себе.
І знову ми зіткнулися з росією. Ніяк не заспокояться, бо без України не можуть себе уявити. І все
залишилось так, як Шевченко писав: цар-батюшка, що живе своїми мріями, і раби, що його тільки і
хвалять. Поет вже писав про «братську любов», яка до сих пір є основною риторикою росіян:

«По закону апостола

Ви любите брата!

Суєслови, лицеміри,

Господом прокляті!»

Зараз найкращий час, щоб переосмислити все написане Тарасом Шевченком. Тільки зараз ми по-
справжньому можемо зрозуміти всю його творчість. Поета і справді можна назвати пророком, бо
все, що він писав, відбувається і зараз. І нам необхідно боротися, бо іншого шансу вже не буде:

«Борітеся – поборете!

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!»

Тарас Шевченко один із тих людей, що дають можливість нам сказати з повною впевненістю, що
наша культура справді існує, і мова, і історія. Він дуже потужно укріпив нашу міць, культуру. І якщо
хтось скаже, що у нас немає культури, то достатньо показати йому творчість Шевченка, в якій
чудово видно український колорит, наші цінності. Він є справжнім прикладом патріота своєї
держави. Його творчість складно переоцінити.

Наше завдання зараз – зберегти всю нашу неоціненну спадщину. Нам не можна, а потрібно
продовжувати боротись за наше майбутнє. А такі особистості, як Шевченко, надихають нас не
здаватися.