1

УКРАЇНСЬКИЙ ТЕОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

ТЕМА: ДЕСЯТИНА В СТАРОМУ І НОВОМУ ЗАВІТІ

Курсова робота

студента групи ПБ- 41

Легкун В.В.

Науковий керівник:

______________________

вчене звання, посада

прізвище, ініціали

БУЧА- 2023 рік

 2

Зміст
ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Десятина у Старому завіті

РОЗДІЛ 2. Десятина в П’ятикнижжі

РОЗДІЛ 3. Десятина до Вавилонського полону і після

РОЗДІЛ 4. Десятина у Новому Завіті

4.1 Ісус і десятина

РОЗДІЛ 5. Розподілення десятина в церкві АСД

ВИСНОВКИ

БІБЛІОГРАФІЯ
 3
ВСТУП

Десятина - це поняття, яке має велике значення у релігійних, історичних та

соціальних аспектах. У багатьох релігіях десятина є важливим ритуалом, який
полягає у пожертвуванні десятої частини від доходу або майна на підтримку
церкви та священства. Крім того, у історії десятина відігравала значну роль у
формуванні економіки храму. У рамках даної курсової роботи ми дослідимо
історичні та релігійні аспекти десятини, а також зосередимося на сучасному
використанні цього поняття в економічному та фінансовому контексті. Ми
розглянемо що таке десятина в Старому та Новому завіті. Метою цієї курсової
роботи є допомогти студентам зрозуміти значення десятини в історії та
культурі, а також ознайомитись з її використанням в наш час чи актуальна вона.
Також для тих, хто бажає розширити свої знання в галузі Біблійної економіки
та фінансів. Чи пов'язана десятина лише з іудейською традицією та практикою
чи це повеління Бога для Старого Заповіту.
Проблема полягає також у тому як розпоряджатися десятиною.У сучасному
світі десятина може бути також використовувана в різних контекстах,
наприклад, як благодійний внесок у підтримку різних організацій або як плата
за послуги. Але чи це так має бути?
Взагалі, гроші та матеріальні блага – це найбільш згадувана тема у Священному
Писанні. Дослідники кажуть, що більше дві третіх притч Ісуса пов’язані з
грошима та майном, більш як у 2300 біблійних уривках згадуються кошти чи
матеріальні цінності. Для порівняння 500 присвячено молитві, і менше ніж 500
– присвячено темі віри.
Першим розділом курсової я хочу проаналізувати та поглянути як
встановлювалися принципи десятини в теократичному єврейському суспільстві
і народах та країнах які оточували Ізраїль. А також перші згадки десятини в
Біблії.
 4
Наступним розділом пройти основні етапи розвитку і сприйняття десятини
народ в різні часи його існування. Які уроки Господь дає народу через
приношення і десятини. Як це все впливає на процес виховання. На які
проблеми вказував Ісус будучи на землі і як це сприймалося народом.
Важливим є питання і дискусійним чи потрібно регулярно і визначено давати
10% від власного прибутку. Чи все має бути на добровільних засадах і
пожертвуваннях. На чому базується доктринальне вчення церкви адвентистів
сьомого дня. Правильне розподілення десятин, як і на що мають бути витрачені
десятини. Хто має право дане Богом, використовувати кошти десятин. З цими
та багатьма іншими питаннями, які будуть виникати під час написання
курсової, буду знаходити відповіді. Ті питання які не розкриються в даній
курсовій, маю надію розкриються в інших роботах, які будуть виконанні
згодом.
 5

Мета: Дослідити як десятина була запроваджена в іудеїв, розвиток впродовж

різних періодів народу Божого. Відношення Ісуса та Його послідовників до
десятини. Як церква АСД використовує десятини та загальне бачення що до
десятин;

Об’єкт дослідження: є десятина ;

Предмет дослідження: є десятина в Біблії та вченні церкви АСД;

 6

РОЗДІЛ 1. Десятина у Старому Завіті

1.1 Визначення десятина

Для початку потрібно дати визначення що таке десятина в культурі та

тогочасному світі. Одним із визначень є «десятина – це передусім, практика
приношення однієї десятої з доходів чи майна як приношення богу, царю,
правителю чи комусь іншому». Сплата десятини зі своїх продуктів як податок
відома здавна. Єврейське іменник ‫( מַ עֲ שֵ ר‬mah-as-ayr’), буквально «десята
частина», «десятина» походить від дієслова ‫עֲ שֵ ר‬, що означає «взяти десяту
частину» (див. Лев 27.30-33; Чис 18.21-32). Це слово відповідає у грецькій мові
слову δεδεκάτωκεν ; походить від дієслова δεκατόω, яке означає «збирати
десятини». В активній формі це слово зустрічається в Євр 7.6, а в пасивній - у
тому ж уривку, але в 9 вірші.
Відділення десяті частини було не новим для народів того часу. Так як принцип
обчислення базувався на десятих. Це не було індивідуально ізраїльською
традицією, багато істориків вказують на те що в сусідніх державах, народах
практикувалася плата «десятини» як приношення. Це могли бути не лише
кошти як такі але і будь які інші ресурси які мали ціну. Єгиптяни, вавилоняни
та інші народи приносили дари як для богів так і для влади. Також згадки про
десятину можна знайти в історичних джерелах давньої Греції, де вона була
відома як dekate що згадувалося вище, означає "десята частина". У римській
імперії десятина використовувалася для сплати податків і можна знайти згадки
про неї в історичних документах, наприклад, у звітах про оподаткування в
провінціях імперії.
Отже, згадки про десятину можна знайти в різних культурах і часових періодах,
і ця практика має давню історію.
 7

1.2 Десятина в Біблії перші згадки

Єврейські слова
‫( מַ עֲ שֵ ר‬mah-as-ayr’) що означає десятина або десята частина. В Писанні
зустрічається 27 раз;
‫ ( עֲ ִׂש ִרי‬as-ee-ree’) означає десятий, десята частина, десятина. В Писанні
зустрічається 26 раз;
Приношення десятини своїм корінням сягає давнину, коли ще не було Мойсея. Задовго до
того, як Мойсей отримав від Бога цю вказівку, навіть до днів Адама, людині ставили в
обов'язок приносити Богу дари для релігійного служіння. Згідно з Божими настановами,
люди своїми приношеннями висловлювали Йому вдячність за милості та благословення, які
Він посилає. Ця традиція передавалася з покоління до покоління; Так чинив і Авраам, що
віддав десятину Мелхиседеку, священyикові Всевишнього.[7]

Перші згадки які ми можемо бачити на сторінках Біблії це саме історія з

Авраамом і Мелхіседеком. По закінченню військового походу, Авраам
зустрівся з царем Салиму і священником, якому заплатив десяту частину з того
що здобув на війні. Не має жодного такого жесту доброї волі раніше, але це не
викликало запитань в Мелхіседека. Мелхіседек приніс хліб і вино, благословив
Авраама та визнав його перемогу в битві. У відповідь на це Авраам віддав
Мелхіседеку десяту частину з усього, що він взяв з полону в битві. Десятина
була давнім і широко поширеним звичаєм у давнину. Десятину давали як
священникам, так і царям. Мелхіседек відповідає вимогам за обома пунктами.
Однак тут, ймовірно, через його священство Авраам дає йому десятину.
Оскільки Авраам отримав священицьке благословення від Мелхіседека,
доречно, щоб він відповів у звичайний спосіб. Тут Аврам, батько нації, подає
приклад для наслідування всім своїм нащадкам.
Читаючи наступний 21  вірш цього уривка проявляється контраст між
Мелхіседеком і царем Содомським. Мелхіседек першим пропонує хліб і вино,
благословляє і отримує від Авраама десятину на знак пошани до свого
 8
священного звання. З іншого боку, цар Содомський починає з прохання «Дай
мені», а потім пропонує Аврааму речі, що залишилися. Така поведінка царя
Содому свідчить про його егоїстичний характер і неосвіченість. Пропозиція
хліба і вина була виявом гостинності та запрошенням на бенкет на честь
перемоги. Це відповідає звичаям часу і є проявом прихильності Мелхіседека до
Авраама. Можна також відзначити, що благословення Мелхіседека Авраама, як
обраного Богом, свідчить про Божу підтримку для Авраама і виконання
обіцянок Бога про зробити його ім'я великим і бути благословенням для нього
(див. Бут 12.1-3). Таким чином цей уривок є прикладом прояву Божої
підтримки для Авраама, а благословення Мелхіседека стверджує його обраність
Богом.
Яку десятину дав Авраам? Побачте ж, який він великий, що йому й десятину
з добичі найліпшої дав патріярх Авраам! Євр. 7:4
Найліпша здобич - ακροθινίων - Слово "ακροθινίων" може мати кілька значень в залежності
від контексту, одним із значень вершина чогось, або якщо ми розуміємо в контексті то
найкраще те що на горі.
Подібно до Авраама, люди повинні віддавати Богові десятину з майна та з прибутків, бо
десятина — це та частина доходу, яка належить Господу. Привласнювати її означає
обкрадати Бога. Кожна людина має добровільно і з радістю приносити десятини та
пожертвування до Господнього дому, і благословення Боже буде на ньому. Неможливо
отримати добробут, утримуючи у себе Божу частку. [7]

Десятина також згадується в наступних розділах книги Бутття 28:22, де Яків

обіцяє віддати десяту частину свого майна Богові, якщо Він збереже його від
усякого зла.У цій історії Яків був на шляху до Харану, де його чекав брат його
матері, Лаван. Ввечері, після того, як він зупинився, щоб відпочити, він поклав
камінь під голову і заснув. Уві сні він побачив сходи, які спускалися з неба і
дотикалися до землі, і ангелів Божих, які підіймалися і спускались по цих
сходах. Бог з'явився перед Яківом у цьому сні і дав йому обіцянку про
збереження його на шляху, захист від ворогів і повернення додому в безпеці. У
відповідь на цю обіцянку Яків зробив обіцянку, що він віддасть Богові десяту
 9
частину з усього, що він отримає на своєму шляху, якщо Він дійсно збереже
його і допоможе йому повернутися додому в безпеці. Після того, як Яків
прокинувся від сну, він узяв той самий камінь, що був під його головою,
поставив його на поминальний стовп і вилив на нього оливу, віддавши його в
якості приношення Богові. Після цього Яків продовжив свій шлях і зустрівся з
Лаваном в Харані.
З книги Буття ми можемо зрозуміти, що ще в давнину люди усвідомлювали, що
не можна давати Богу те, що вже належить Йому, оскільки Він є володарем
всього. Авраам визнав своє перемогу благодаттю Бога через свою десятину.
Яків же розглядав свою десятину як вираз подяки за благословення Бога, а не
як подарунок для Бога. Однак, з цих історій не можна однозначно зробити
висновок щодо необхідності для християн платити десятину, оскільки це
потребує більш детального вивчення історії та вчення християнства.
 
1.3 Види десятин
Благословіння Ізраїлю які Бог вилив на народ, захист, плодюча земля яка була
завойована в битвах «П.Зак. 2:10-12: "Перед тим сиділи в ньому еми, народ
великий, і численний, і високий, як велетні. Рефаями вважалися й вони, як
велетні, а моавітяни кличуть їх: еми. А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї, а
Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою, та й осіли замість
них, як зробив Ізраїль краєві спадку свого, що дав їм Господь.»». Досліджуючи
п’ятикнижжя натикаємося на три десятини про які згадується:
1). Перша десятина - 10% всіх продуктів, що йдуть на користь Левитам (Лев
27.30-33; Чис. 18.21-24). «Левити мали право на отримання десятої частини від
урожаю». З неї ж одна десята частина йшла священникам або до Божого дому.
Вона могла бути вжита в їжу тільки священниками;
2). Друга десятина - що залишається на користь власника; втім, суму вартості її
чи її саму він мав вживати на святкові бенкети в Єрусалимі у колі рідних,
бідних та чужинців (П.Зак 14.22-27);
 10
3). Третя десятина створювала в містах та селищах налагоджений механізм
взаємодопомоги, формувала в душах ізраїльтян саму суть Божих настанов:
любов, милосердя, співчуття. Десятина для бідних, яка йшла виключно на
користь бідних (П.Зак 14.28-29; 26.12-15).[1]
 
Першою десятиною, як пише Йосип Флавій в «Юдейських Стародавностях»: «Мойсей
забезпечив Левитів і позбавив їх необхідності шукати собі засобів до життя і тим самим
нехтувати служінням». Отже, перша десятина забезпечувала перших служителів в випадку
тому Левитів. Як ми бачимо і пишуть деякі історики «давні євреї не посміли б утримати
навіть частини десятини для себе, тому що це розцінювалося як крадіжка у Бога».[3]

«Він дав Своєму народу вказівку, як збирати кошти, необхідні для підтримки справи
спасіння. Божий план, виражений у системі десятини, прекрасний у своїй простоті, крім того,
він нікого не обмежує. Усі можуть довіритися йому з вірою, бо має Божественне
походження. У ньому поєднана простота і корисність, і його виконання не потрібні ні висока
вченість, ні глибоке розуміння. Кожен може усвідомлювати, що він бере участь у просуванні
великої справи спасіння душ. Кожен чоловік, жінка і юнак мають можливість
відокремлювати частину свого доходу і приносити її до Божого дому, щоб наповнилася
скарбниця Господня. Апостол Павло говорить: “Нехай кожен із вас відкладає, чим Бог
благословив його”». [9]

Друга десятина, так звана десятина на благодійність. Кожен третій рік ця друга
десятина вживалася вдома для частування Левитів і бідних, як сказав Мойсей,
«щоб вони їли в твоїх оселях і насичувалися». Ця десятина вживалася на
благодійні цілі. Слід звернути особливу увагу на те, що після відокремлення
даної десятини, жертвуючий повинен був сказати «перед Господом», що
десятина віддана повністю (П.Зак 26.13-14). Дієслово, яке стоїть у даному
тексті і буквально перекладається як "відокремити", означає "повністю
відокремити Боже (майно) від свого дому таким чином, щоб його можна було
передати іншим».
Друга десятина не згадана в Біблії на ім'я, проте про другу десятину йдеться в іудейській
традиції, і порівнюючи опис десятин у різних частинах закону Мойсеєва, ми бачимо різні
 11
характеристики та призначення десятин, що дозволяє нам зробити висновок про те, що
десятин було дві чи навіть три, якщо врахувати десятину третього року як відмінну від
десятин перших двох років. Якщо про першу десятину сказано суворо, що вона є Святинею
Господньою, і не може бути викуплена та обміняна, і що вона належить виключно
священикам та Левитам, то читаючи далі ми знаходимо інший опис десятини, яку можна
обмінювати на срібло, приділяти безпосередньо Левитам, а не відносити до храмових комор,
звідки вона буде розподілена особливими людьми, цю десятину можна віддавати бідним,
сиротам, вдовам і навіть іноплемінникам, а також можна використовувати самому єврею,
незалежно від племені походження . Господь не може суперечити Сам Собі, встановивши
десятину для Левитів і вимагаючи принести її всю в комори при святилищі, а потім
дозволивши її самостійно розподіляти серед усіх нужденних, включаючи іноплемінників.
Порівнюючи ці закони про десятини, ми можемо дійти єдино прийнятного висновку –
десятин було дві: одна – Святиня Господня, а інша – друга десятина, яка використовувалася
для різних потреб у духовному житті євреїв.

Якщо людина не бажала сплачувати десятину зі своїх продуктів, вона повинна

була виплатити 120% її вартості, як ми вже читали. Ця п'ята частина була в
якості штрафу. Проте, щодо худоби така заміна не допускалась. Тварини
повинні були поодинці проходити під жезлом з фарбою, і кожна десята з них
позначалась і віддавалась, як десятина. При цьому було заборонено підбирати
тварин по їх якості. Лев 27.30-33 дає богословське обґрунтування для
приношення десятини: «це належить Господу і вона є святинею
Господньою»[3]. А святість, як вказує нам ця ж глава це більше, ніж зберігання
Божественного заклику і точного ритуалу. Досягнення цієї мети потребує
присвячення життя служінню Богу, що передбачає віддачу своєї власності. Цим
підтверджується той факт, що Господь є творцем всього урожаю землі, Він є
власником всього багатства землі і розподіляє його серед нас.

Важливим фактором є те, що за несплату десятини в Торі не передбачено

жодного покарання! Якщо читач уважно подивиться в даний Богом Закон
Ізраїлю, то він там знайде масу суворих покарань: від дрібного штрафу аж до
смертної кари. Проте, за несплату десятини ніякого покарання не передбачено!
 12
Отже, можна зробити висновок, що «десятина не була частиною«закону» як
такого (юридичного), так як не було передбачено стягнення. Можна багато
побачити покарань за ті чи інші порушення закону, від малого до великого. Але
підкреслимо один момент «…щоб навчився ти боятися Господа, Бога свого, по
всі дні.» Повт.Зак 14:23. Напрошується така думка: люди хотіли жити в
достатку, в благословенні. Бог як їх Творець, пропонує їм Свій шлях до цього -
шлях послуху і любові наслідок отримання благословень. Люди були вільні, -
вибирати чи ні. Покарання ж було,  в самій відмові від даного шляху:
відсутність Божих благословень в житті. 
Варто також пам'ятати, що це відбувалося в аграрному суспільстві та було
обмежене економічним розвитком того часу. Тому ми повинні уникати
узагальнення конкретних деталей та намагатися виділити основні принципи, що
мають широке застосування й в наш час: Любов до Бога; Виконання Його
законі; Страх Божий; Турбота про служителів (Левитів); Єдність народу.
Таким чином, не забуваймо, що в Старому Заповіті Ізраїль повинен був
дотримуватись священних зобов'язань, зокрема щодо десятин, оскільки він мав
бути святим народом, що точно слідує інструкціям Свого Бога.
 13

РОЗДІЛ 3. Десятина до Вавилонського полону і після

3.1 Амос
Ам. 4:4-5: "Прийдіть до Бет-Елу й грішіть, до Ґілґа́лу — примно́жте грішити.
І свої жертви прино́сьте щора́нку, на три дні — ваші десятини. І з димом
пустіть жертву вдячну квасну́, і сповістіть добровільні дару́нки, розголосі́ть,
бо ви любите так, сино́ве Ізраїлеві, говорить Господь Бог.»
Можна сказати що це перше місце, після повеління про десятину коли пророк
звернув увагу на недоліки серед народу в відношенні десятин. В контексті
Книга пророка Амоса відноситься до літератури пророцтва і містить
передбачення, засудження і покарання. У книзі пророк виступає проти гріхів і
беззаконь народу Ізраїля та Юдеї, вказуючи на соціальну нерівність, бідність і
злочинність, яка панувала в ті часи. Він попереджає про неминучу кару за гріхи
та закликає народ до покаяння та повернення до Бога. Історичні довідки
вказують на те що описує пророк відноситься до Північного царства в часи
правління Єровоама, після того як відбулося розділення на два царства.
Порушення завіту з Богом, який заключив цар Давид. Не було одного місця
поклоніння куди можна було приходити і приносити десятини та жертви. В
такі не прості часи які жив народ Божий, пророк не відміняє раніше дані
повеління про Десятину, а вказує на важливість цього повеління. Господь
закликав через пророка до змін у тому як вони приносять Його десятини і
жертви. Так вони виконували всі правили на високому рівні. Але серце їхні
було жорстоким, вони забували що забирали в бідних і віддавали Богу. Амос не
засуджує самі акти жертвопринесення, але осуджує тих, хто їх принесли,
особливо якщо вони водили розпустні свята та мали неправедні мотиви та цілі.
 14
Це дуже сумно, адже в народі Божому релігійний ритуал замінив етичну
практику.

3.2 Малахія
Мал. 3:8-10 «Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й
говорите: Чим ми Тебе обманили? Десятиною та приносами! Прокляттям ви
прокляті, а Мене обманили, о люду ти ввесь! Принесіть же ви всю десятину
до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте,
промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю
вам благословення аж надмір?»
По закінченню вавилонського полону закликав людей до повернення десятин з
правильними мотивами. Вказував на те що правильні мотиви і принцип є
запорукою хороших відносин з Богом і отримати Благословіння від Нього.
Закликає випробуйте Мене цим, чи ви забули хто Я?
Бог ніколи не схвалював покарання однієї людини іншої за невиконання
порушення приношень десятин. Непослух Богу вже має свої наслідки, такі як
відсутність Божих благословень. Бог також не хоче, щоб люди приносили дари
до Його дому з примусу чи страху, оскільки приношення має показати повагу
та вдячність Його владу над життям.
Звернемо увагу на те як слова Малахії перегукуються з словами Мойсея під час
благословіння в Повторені Закону:
«Господь відчинить для тебе Свою добру скарбницю, небеса, щоб дати дощ
для Краю твого в часі його, і щоб поблагословити всякий чин твоєї руки. І ти
позичатимеш багатьом народам, а сам не позичатимеш ні в кого.» П.Зак.
28:12
« І будуть всі люди вважати вас блаженними, бо будете ви любим Краєм,
говорить Господь Саваот. Мал.» 3:12

«Принесення десятини засноване на принципі, який є непорушним, як Закон Божий. Ще до

того, як Бог установив її, система десятини була благословенням для юдеїв. Так само вона
 15
буде благословенням і для тих, хто вірний у ній до кінця. Задум нашого Батька Небесного
щодо пожертвування десятини мав на меті не особисте збагачення, але щоб це принесло
великі благословення людині. Він бачив, що прищеплювати прагнення до жертовності —
саме те, чого людство дуже потребувало.»[7]

Як ми бачимо важливість дотримання принципу десятини важливо для люди, в

першу чергу, яка приносить їх перед Боже лице. Те що намагався донести до
людей і пророк Малахія в своїх працях. Важливо розуміти що десятина і
благословіння це не причинно наслідковий механізм але лише принцип який
Бог запропонований Богом, спробуй і дізнаєшся.
РОЗДІЛ 4. Десятина у Новому Завіті

Декілька фрагментів Нового Заповіту згадують про сплату десятини, і 2 Кор

9.7-13 можливо натякає на цю практику, хоча слово "десятина" в цьому уривку
не згадується. Апостол Іван ніколи не згадує про сплату десятини. Синоптичні
Євангелії використовують лише дієслово "apodekatoo" (Мф 23.23; Лук 11.42;
Лук 18.12), що означає "сплачувати або давати десятину". При перечитуванні
Нового Заповіту і порівнянні його з давніми єврейськими джерелами, в тому ж
самому Старому Завіті, то можна сказати, що уявлення про десятину настільки
глибоко врізалося в свідомість євреїв, що в Новому Заповіті практично не було
потреби згадувати про це. У період, коли Ісус почав Свою службу, сплата
десятини була традиційним народним звичаєм в Юдеї. Чи вчив Павло язичників
сплачувати десятину? Невідомо. Але аналізуючи його відношення до десятини,
можна зрозуміти що десятина для нього це само собою розуміючий принцип
управління. У своїх посланнях він навчає щедрому даруванню, але ніде не
зазначає про межі дарування або відсоткового дарування.
Апостол Павло посилався на цей план підтримки служіння, коли говорив: “Так
і Господь наказав проповідникам Євангелія жити від Євангелії”. І пізніше в
Посланні до Тимофія апостол сказав: “Працівник гідний своєї нагороди”.[7]
 16
4.1 Ісус і десятина
Питання з яким часто апелюють чи платив Ісус десятину, адже в Писанні немає
прям згадок про це. Можна проаналізувати життя Ісуса до Його служіння.
Відомо що Він народився і виростав в сім’ї яка мала благочестиве життя що в
свою чергу вказує на те що батьки його приймали участь в служінні повернення
десятини і навчали Його цьому. Життя Ісуса піддавалося ретельному інколи
навіть прискіпливому аналізу фарисеїв та книжників. Не пропустили жодного
моменту щоб не вказати Ісусу на, як їм здавалося, порушення Закону чи Тори.
Але ми не бачимо жодної згадки в Новому Завіті, який би вказував на таку
причину. Висновок можна зробити що Ісус був безперечним в питанні
приношення десятини.
Є кілька місць у Біблії, де згадується, як Ісус відносився до десятини.
У Євангелії від Матвія 22:15-22 Ісус відповідає на запитання фарисеїв та
іродіян щодо того, чи дозволено платити податок римському кесареві. Він
просить показати йому гроші, на яких було зображення кесаря, та запитує: "Чи
кому це належить, що на грошах кесарєвих написано?" Вони відповіли, що
належить кесареві, а тоді Ісус сказав: "Тож віддайте кесареві, що кесареве, а
Богові, що Боже".
У Євангелії від Луки 11:42 Ісус критикує фарисеїв за те, що вони давали
десятину з м'яти, рутовиці та зелені, але забували про справедливість та любов
до Бога.
У Євангелії від Марка 12:41-44 Ісус спостерігає, як багаті кидали свої дари до
скарбниці храму, але одна бідна вдова кинула туди два лепт. Ісус сказав своїм
учням: "Ця бідна вдова кинула більше за всіх, хто кидали до скарбниці, бо вони
кидали з того, що мали зайвого, але вона кинула зі свого недостатку, свого
життя».
З цих прикладів можна зрозуміти, що Ісус засуджував законництво в питаннях
десятини але не сам закон десятин, акцентував на справедливості, любові та
жертовності. Він заохочував своїх послідовників діяти з милосердям та бути
готовими віддавати Богові все, що вони мають, включаючи своє серце. А не
 17
мірятися своєю праведністю. Проблема тогочасних духовних лідерів в зміщенні
акцентів з любові, послуху, милості до формального виконання обрядів.
Є один цікавий штрих щодо Христа до фінансів. Він не помітний, як і багато
інших деталей біблійного вчення. Однак він важливий для нашого дослідження:
у Юди була скринька. Ісус також мав систему фінансового забезпечення своєї
місії на землі. Чи відрізнялася вона від встановленої Мойсеєм? Ми можемо
припускати по-різному, однак спираючись на слова Христа, що Він прийшов не
порушити закон, ми розуміємо, що Ісус Христос жив у повній відповідності до
Старозавітних Законів, відкидаючи, хіба що, перекази старців, які суперечили
Слову Божому.
4.2 Десятина Посланнях апостолів.

Жити від служіння, саме такий лейтмотив уривку 1 Кор. 9:6-18 Хіба я один і
Варнава не маємо права, щоб не працювати? Хто коштом своїм коли служить у війську? Або
хто виноградника садить, і не їсть з його плоду? Або хто отару пасе, і не їсть молока від
отари? Чи я тільки по-людському це говорю? Хіба ж і Закон не говорить цього? Бо в Законі
Мойсеєвім писано: Не в’яжи рота волові, що молотить. Хіба за волів Бог турбується? Чи
говорить Він зовсім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати орач, а
молотник молотити з надією мати частку в своїм сподіванні. Коли ми сіяли вам духовне, чи
ж велика то річ, як пожнемо ми ваше тілесне? Як право на вас мають інші, то тим більше ми.
Але ми не вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не
вчинили. Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто
служить вівтареві, із вівтаря мають частку? Так і Господь наказав проповідникам Євангелії
жити з Євангелії. Але з того нічого не вжив я. А цього не писав я для того, щоб для мене так
було. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою! Бо коли я звіщаю Євангелію,
то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю
Євангелії! Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду; коли ж недобровільно, то
виконую службу доручену. Яка ж нагорода мені? Та, що, благовістячи, я безкорисливо
проповідував Христову Євангелію, не використовуючи особистих прав щодо благовістя. 

В даних віршах виділимо твердження які можна віднести до питань розуміння

десятини в Новому Завіті.
 18

- Те що Павло і його учень Варнава не користується правом на фінансову

підтримку ніяк не відміняє повеління Боже;
- Павло звертається до Закону Мойсея, це означає що він має силу, навіть
після смерті Ісуса і поширює свою дію не лише на євреїв;
- Закон Мойсея який використовує Павло, про вола який молотить, немає
нічого спільного з викупним служінням Ісуса, тому це ще одне
підтвердження того що він не закінчив свою функцію в смерті Ісуса;
- Священникам Бог давав з скарбниці від святилища і вівтаря, яка
наповнювалася десятинами;
- «Так і Господь наказав» повеління що до систематичної та централізованої
системи десятин залишається і для теперішнього час.
Тепер уже немає жертовника і святилища після смерті Христа, але є Євангелія

як система служіння в Новому Завіті, встановлена Господом і підтримувана

апостолами.
Отже, апостол Павло стверджує систему десятин у Новому Завіті як таку, що не
припинила свого призначення, але просто змінила своє джерело – тепер уже не
з комор при храмі, а з грошей, складених біля ніг апостолів, що знаходилися все
ще в Єрусалимі.
 19

РОЗДІЛ 5. Розподілення десятини в церкві АСД

У біблійному плані передбачено, щоб просування Божої справи здійснювалося

за рахунок десятин і пожертв Його народу. Господь каже: «Принесіть усі
десятини до дому сховища, щоб у домі Моїм була їжа» Мал.3:10. Церква з
перших днів свого існування суворо дотримується цього задуму.
Структура церкви та який процент розподілення десятин та фінансів існує на
даний момент в УУК.
1. Місцева громада; 0%
2. Місцева конференція або місія; 70%
3. Уніонна конференція або місія; 10%
- Заклади УУК 12,8%
- Благодійний фонд (пенсійний) 5%
- Генеральна конференція яка має відділи дивізіонів; 2,2%
4. Пасторське служіння
    - зарплата пасторів і біблійних працівників;
    - оренда житла для служителів;
    - матеріали для служіння;
    - дорожні витрати, пов’язані зі служінням в районі;
    - поїздки на наради;
    - пенсія церковним працівникам;
    - допомога лікарям-місіонерам.
5. Євангелізація в навчальних закладах
   - зарплата викладачам Біблії в школах;
 20
    - зарплата викладачам Біблійних предметів в
      духовних навчальних закладах;
    - зарплата викладачам в адвентистських школах та ВУЗах.
6. Євангелізація через служіння 
    - євангельські програми;
    - програми через Біблійні курси;
    - молодіжні проекти – Сильне покоління, та ін.;
    - семінари з вивчення Біблії;
    - служіння через радіо і телеканал НАДІЯ;
    - програми відділу здоров’я
    - виготовлення реклами для євангельських програм;
    - Біблії і література для євангельських  програм;
    - оренда залів для програм;
    - проведення дитячих фестивалів, дотація таборів, 
          проведення Країн здоров’я та ін. проекти;
    - проведення сімейних та батьківських конгресів;
    - виїзди Літер. Євангелістів – дорожні, харчування та ін.
    - підтримка служіння клубів Слідопитів і Шукачі Пригод;
    - різноманітне служіння відділів: жіночий, інформації,  
       музичний, освіти, релігійної свободи, капеланське 
       служіння (служіння хворим та ув’язненим).
«Божою волею проповідь Євангелія поставлена у залежність від праць і дарів
Його народу. Добровільні пожертвування та десятина забезпечують фінансову
підтримку всієї справи. Богу належить певна частина доходів людини –
десятина. Кожному дається можливість вільно вирішити, чи він зможе
пожертвувати більше»[9]
В писанні ми бачимо пряме повеління що перша десятина, має бути принесена
до місця яке визначить Господь. Таким принципом користувалася перша
християнська церква яка після зруйнування Єрусалиму, певний час мала центр
в Антіохії.
 21
Пророк Малахія закликає бути вірними у принесенні десятин, щоб у Божому
домі «була їжа». Що є цим «будинком-сховищем» та «скарбницею»? Є лише
одне «сховище», і це має бути сама організація Церкви. Це включає кожну
місцеву та уніонну конференцію, а також Генеральну конференцію, що включає
дивізійні організації по всьому світу. Це – три рівні організації, де спеціально
обрані комітети вирішують, як використовувати десятини якнайкраще.
Для покращення функціонування та розподілення обовʼязків в церкви було
створено певні ланки організації церкви. В писанні ми бачимо пораду яку дав
Їтро тесть, Мойсею для полегшення управління. Вих. 18:14,19 І побачив тесть
Мойсеїв усе, що він робить народові, та й сказав: Що це за річ, що ти робиш
народові? Для чого ти сидиш сам один, а ввесь народ стоїть навколо від ранку
аж до вечора?…Тепер послухай мого слова, пораджу тобі, і буде Бог із тобою!
Стій за народ перед Богом, і принось справи до Бога. Схожий принцип було
використано і для церкви саме утворенням таких рівнів організації.

Десяту частину доходів слід зберігати для забезпечення діяльності служителів,

біблійної освіти, підтримки керівництва конференції в їхній турботі про місцеві
громади та місіонерської роботи. Десятина не повинна бути витрачена на інші
цілі, такі як виплати заборгованостей громади або церковних установ,
фінансування будівельних проектів, крім тих, що схвалені Генеральною
Конференцією.
Чітко простежуються принципи які записані в Писання що до десятини. Церква
цілком і повністю дотримується і розуміє важливість цього питання. Питання
фінансів завжди потребувало високого рівня відповідальності людей, які мали
не лише високий освітянський рівень, а в першу чергу бути духовно
відродженими і повністю посвяченими Богу на служіння і місію церкви.

Наші приношення можуть бути спрямовані на одне або кілька важливих справ:
наприклад, на поточні витрати місцевої Церкви та церковної школи, на
спеціальні проекти місцевої конференції, до бюджету всесвітньої Церкви, до
 22
різних церковних навчальних закладів, радіо та телевізійних програм, до місць
надзвичайних станів та голоду. та служіння суспільству. Ці приношення
можуть бути спрямовані через помісну Церкву або надіслані особисто на
конкретно обрану програму.[9]

Додаток 1
 23

Висновок

Отже, ми встановили, що людина, як творіння, створена за образом Божим, і

має право на володіння матеріальними цінностями - володіння власністю є
важливим для того, щоб людина мала свободу та забезпечувала себе умовами
для проживання. Десятина в часи Ветхого Заповіту символізувала особливі
відносини між Богом та ізраїльтянами. Десятина, яка згадується в часи Мойсея,
не є добровільними приношеннями які кожен на власний розсуд виділяє, а
скоріше нашим боргом перед Господом, який вони повинні були сплачувати
Богу. Ми встановили, що як у Старому Заповіті, так і у Новому Заповіті люди
приносили десятини та пожертвування для підтримки служителів та діла
Божого. Проводиться паралель між левитським служінням та Євангельським
служінням. Павло в листах до церкви в Коринфі показує братам і сестрам що
служителі і в новий період мають повне право користуватися десятинами.
Причина по якій, на перший погляд, так мало сказано про десятину де що
подібний і до питання суботи. В розумінні християн того часу, а тим більше і
іудеїв ці питання не піддавалися сумніву. Так виникали поодинокі питання але
не ставилося під повне заперечення дане повеління.
Звернемо ще на одну річ що в Пятикнижжі, де ми вперше, бачимо згадку і
повеління про десятину не має жодного покарання за не сплату десятини і
пожертвувань. Можна подумати що забулося або вона не така важлива але ні.
Закон Мойсея регулює дуже багато питань різного типу та рівня, відносин як
 24
людини з людиною так і людини з Богом. Прямого покарання немає записаного
на сторінках, але ми бачимо пряму залежність від благословень Божих та
близьких відносин з Ним. Це ми бачимо з прикладу народу і слів пророків які
вказували на це.

Література
7.  Каценельсона Л. Демай // Еврейская  Энциклопедия. Т.7. СПб., 1991
– С.66.
8. Asley R. Timothy. The Book Of Numbers // The New International Com-
mentary On The Old Testament. Grand Rapids, 1947. P. 354.
9.  Флавий Иосиф. Иудейские Древности. Том 1. М.,  1994 С. 194.
10. Кулюкин Е. М. Необходимость десятины в современной церкви // 
Богословско-публицистический журнал: Путь Богопознания. Выпуск
1, М., 1996. С. 55
11.  Барнетт Джейк. Богатство начинается с Бога. Библейское учение о
собственности. С. 84.
12. Уайт Е. Вести для молодежи / Еллен Уайт., 2018. – 348 с.
13. Уайт Е. Советы по управлению ресурсами / Еллен Уайт., 2011. – 319с.
14. Флавий И. Иудейские древности / Иосиф Флавий. – Ростов на Дону,
2011. – 640 с. – (Феникс). – (Еврейский мир; т. 5).
15. Уайт. Церковное руководство Церкви Адвентистов Седьмого Дня –
Москва: Издание Евро-Азиатского дивизиона Церкви Адвентистов
Седьмого Дня, 2016. – 256 с. – (Издание Генеральной Конференции
Церкви Адвентистов Седьмого Дня). – (83653-5353).
 
25