антикоагулянтів як прямої, так і непрямої дії та антитромбоцитарних засобів. Крім того, НПЗЗ здатні витісняти антикоагулянти непрямої дії через зв'язок з білками плазми. 2) Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) можуть знижувати нирковий кліренс літію, підвищувати рівні сироватки літію та підвищувати ризик інтоксикації літієм. Комбіноване застосування з НПЗЗ (ібупрофеном, індометацином, напроксеном, кеторолаком та флурбіпрофеном) призводило до посилення токсичності літію, включаючи розвиток метаболічних енцефалопатій та марення, а також підвищувало рівень літію у сироватці крові. Слід ретельно контролювати рівень літію у сироватці крові та спостерігати за ознаками інтоксикації літієм при комбінованому використанні. 3) НПЗЗ здатні посилювати токсичну дію на кровотворення, нирки та печінку препаратів із групи імунодепресантів (метатрексат, циклоспорин). Токсичні ускладнення у цій ситуації проявляються насамперед як панцитопенії. 4) Більшість НПЗЗ і особливо індометацин підвищують нефротоксичність петлевих діуретиків. Поєднання індометацину з калійзберігаючими діуретиками призводить до розвитку гіперкаліємії. НПЗЗ гальмують гіпотензивну дію тіазидових діуретиків, у свою чергу тіазидові діуретики та фуросемід уповільнюють виділення саліцилатів нирками. Важливо мати на увазі, що дія саліцилатів потенціюється, якщо реакція сечі зрушена 5) НПЗЗ гальмують також гіпотензивну дію бета-адреноблокаторів та антагоністів ангіотензину-II, а бета-адреноблокатори зменшують протизапальний ефект саліцилатів. Більшість НПЗЗ індукують прискорення біотрансформації в печінці дифенілгідантоїну, проте фенілбутазон (бутадіон) має зворотний ефект і може викликати інтоксикацію; З інгібіторами АПФ – зниження антигипертензивного ефекту інгибіторів АПФ, збільшення ризику нефротокстичності та гиперкаліємії 6) Застосовується комбінація НПЛЗ із ацетомінофеном, адже ацетомінофен має малу токсичну дію і майже не надає ульцерогенну дію.