Інгаляційні

глюкокортикостероїди
Робота студента 8418мс
Сірика Андрія
Глюкокортекостероїди –це клас стероїдних гормонів,що зв’язується с рецепторами
проявляючи свою фармакологічну активність
Функції
Види
Механізм дії
Проблеми в сучасній медицині
• Бронхіальна астма (БА) та хронічне обструктивне захворювання легень
(ХОЗЛ), попри величезні досягнення респіраторної медицини, залишаються
актуальною медико-соціальною проблемою у всьому світі. За даними
Всесвітньої організації охорони здоров’я, загальна кількість хворих на БА
становить близько 300 млн осіб і до 2025 року збільшиться ще на 100 млн.
Водночас на ХОЗЛ страждають 210 млн осіб, а до 2020 року, за прогнозами
фахівців, смертність від цієї патології займатиме 3-тє місце серед усіх причин
смерті. Незважаючи на те що ці захворювання вважаються самостійними
нозологічними одиницями, їх об’єднує наявність бронхообструктивного
синдрому (БОС), який є універсальним проявом хронічного запалення
дихальних шляхів (ДШ). Пошук оптимальних методів досягнення контролю
БА та ХОЗЛ, попередження загострень та смертності є актуальним завданням
як в спеціалізованій, так і в загальній медичній практиці.
Ефективність ІГКС: від чого залежить

• Терапія за допомогою ІГКС на тлі БОС покращує або нормалізує функцію легень, зменшує потребу
в бронхолітиках і, у більшості випадків, усуває необхідність використання системних ГКС. При цьому
клінічна ефективність терапії ІГКС залежить від активної речовини, дози, форми й засобу доставки
препарату в ДШ, терміну початку й тривалості лікування, тяжкості перебігу або загострення БА
та ХОЗЛ, комплаєнсу хворого. Загалом ГКС являють собою ліпофільні молекули, які легко проникають
крізь клітинну мембрану в цитоплазму, де зв’язуються з цито­плазматичними ГКС-рецепторами,
внаслідок чого знижується синтез цитокінів, хемокінів, ферментів і рецепторних білків, залучених
до патогенезу як БА, так і ХОЗЛ.
• Час настання клінічного ефекту від ІГКС залежить від кількох факторів, і одним із найважливіших є
ліпофільність. Ліпофільні препарати здатні швидше проникати крізь фосфоліпідні мем­брани клітин
ДШ і мають більш високу спорідненість до ГКС-рецепторів. (P.H. Ratneretal, 2006). Сьогодні в рутинній
клінічній практиці широко застосовується сучасний ліпофільний представник покоління ІГКС – ​
флютиказону пропіонат (ФП).
• Відомо, що місцева протизапальна активність і можливі системні ефекти ІГКС визначаються
спорідненістю (афінністю) до ГКС-рецепторів. Ключовою перевагою ФП у цьому сенсі є ­набагато
більша афінність і тривалий зв’язок із ГКС-рецепторами порівняно з аналогами 
Порівняльна характеристика ІГКС
• Висновки
• Адекватна терапія загострень бронхообструктивних захворювань залишається актуальною
проблемою і для пацієнта, і для лікаря.
• На сьогодні ІГКС – ​це золотий стандарт терапії БА та ХОЗЛ, адже раннє призначення й
тривале застосування цих препаратів допомагає знизити ризик смертності та кількість
загострень.
• Сучасні компресорні небулайзери доставки дозволяють підібрати ­оптимальне поєднання
діючої речовини та інгалятора для кожного пацієнта з БА або ХОЗЛ.
• Клас ІГКС представлений різними препаратами, що різняться за своєю протизапальною
активністю, своїми фармакокінетичними і фармакоекономічними характеристиками,
профілем безпеки.
• За всіма наведеними характеристиками ФП має безумовні переваги, які були доведені в ході
багаторічних мас­штабних клінічних досліджень, а це, звичайно, має важливе значення
в загальній та спеціалізованій медичній практиці.
 Короткі відомості по препаратам
• Беклометазон
• ГКС для інгаляційного застосування. Беклометазон у формі дипропіонату є проліками та
має слабку тропність до глюкокортикоїдних рецепторів. Під дією естераз перетворюється
на активний метаболіт – беклометазону-17-монопропіонат, який має виражений місцевий
протизапальний ефект за рахунок зниження утворення субстанції хемотаксису (вплив на
алергічні реакції уповільненого типу). Пригнічуючи продукцію метаболітів арахідонової
кислоти та знижуючи виділення з опасистих клітин медіаторів запалення, гальмує розвиток
алергічної реакції негайного типу.Покращує мукоциліарний транспорт, знижує кількість
опасистих клітин у слизовій оболонці бронхів, зменшує набряк епітелію, секрецію слизу
бронхіальними залозами, гіперреактивність бронхів, крайове скупчення нейтрофілів,
запальний ексудат та продукцію лімфокінів, гальмує міграцію.Після інгаляційного введення
практично не чинить резорбтивної дії. Чи не купує бронхоспазм. Терапевтичний ефект
розвивається поступово, зазвичай, через 5-7 днів курсового застосування.Збільшує кількість
активних β-адренорецепторів, нейтралізує їхню десенситизацію, відновлює реакцію
хворого на бронходилататори, дозволяючи зменшити частоту їх застосування.
• ГКС. При інгаляційному застосуванні має протизапальну, протиалергічну та
антиексудативну дію, що призводить до зменшення бронхіальної
обструкції. Механізм дії полягає у пригніченні вивільнення медіаторів
запалення та алергії, а також у зменшенні реактивності дихальних шляхів
до їхньої дії. У процесі лікування покращується функція дихання, значно
зменшується вираженість та частота виникнення задишки, нападів ядухи,
кашлю. Максимальний клінічний ефект розвивається через 1–2 тижні
терапії.Точний механізм дії будесоніду при лікуванні виразкового коліту
повністю не встановлено. Будесонід інгібує багато запальних процесів,
включаючи вироблення цитокіну, активацію клітин запального інфільтрату
та експресію адгезивних молекул на ендотеліальних та епітеліальних
клітинах. У дозах, що клінічно відповідають преднізолону, будесонід
викликає значно менше пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-
наднирникової осі та менш впливає на запальні маркери.Дані клінічних
фармакологічних та фармакокінетичних досліджень вказують на те, що
механізм дії будесоніду при внутрішньому прийомі заснований на місцевій
дії в кишечнику.
• Флутиказона пропіонат речовина, що має сильну протизапальну дію. При
інтраназальному введенні не відзначається скільки-небудь вираженої
системної дії та пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової
системи.Значної зміни добової площі фармакокінетичної кривої
сироваткового кортизолу не виявлено після введення флутиказону
пропіонату в дозі 200 мкг/добу. порівняно з плацебо (співвідношення: 1,01,
90% ДІ – довірчий інтервал від 0,9 до 1,14).Флутиказону пропіонат має
протизапальний ефект за рахунок взаємодії з рецепторами
глюкокортикостероїдів. Пригнічує проліферацію опасистих клітин,
еозинофілів, лімфоцитів, макрофагів, нейтрофілів; зменшує вироблення
медіаторів запалення та інших біологічних активних речовин (гістаміну,
простагландинів, лейкотрієнів, цитокінів) під час ранньої та пізньої фази
алергічної реакції. Флутиказона пропіонат має швидку протизапальну дію на
слизову оболонку носа, а його протиалергічний ефект проявляється вже
через 2-4 години після першого застосування. Зменшує чхання, свербіж у
носі, нежить, закладеність носа, неприємні відчуття в області придаткових
пазух та відчуття тиску навколо носа та очей. Крім того, полегшує очні
симптоми, пов'язані з алергічним ринітом. Зменшення симптоматики
(особливо закладеності носа) зберігається протягом 24 годин після
одноразового введення спрею в дозі 200 мкг. Флутиказону пропіонат
покращує якість життя пацієнтів, включаючи фізичну та соціальну активність.
• Таким чином, ІГКС – дуже важливий компонент більшості
базисних схем лікування БА та ХОЗЛ. При цьому ефективність ІГКС
у лікуванні останнього поза періоду загострення може бути
обмеженою через превалювання нейтрофільного запалення над
еозинофільним. Однак збільшення кількості еозинофілів у хворих
на ХОЗЛ у період загострення є вагомою причиною для того, щоб
вважати ІГКС препаратами вибору для купірування БОС у разі як
БА, так і ХОЗЛ
Дякую за увагу