Методика плевральної пункції,

показання до її проведення, дренаж

плевральної порожнини
Сірик А.Г8418мс
Плевральна пункція це- інструментальна,лукувально-діагностична
процедура,що проводиться за різними показаннями
Показання

• 1. Діагностичні: будь-яка рідина в плевральній порожнині

з невідомою етіологією, за винятком хворих, в котрих клінічні
симптоми та результати додаткових досліджень свідчать про
серцеву недостатність, у хворих на хронічному гемодіалізі, із
гіпоальбумінемією і/або цирозом печінки (у цих хворих пункція
показана при відсутності покращення після проведеного лікування,
а також при лихоманці, плевральному болю або значній кількості
рідини з однієї сторони).
• 2. Терапевтичні: задишка викликана рідиною в плевральній
порожнині (зазвичай одноразово не евакуйовується ≤1500 мл
рідини).
 Підготовка пацієнта

• Свідома згода пацієнта; натще; катетер в периферичній вені

обстеження: зазвичай УЗД плевральних порожнин (найкраще
безпосередньо перед пункцією), найбільш зручне положення —
хворий сидить із підпертими плечима 
Забезпечення
• Набір для підготовки операційного поля та місцевої інфільтраційної анестезії.
• 2. Голка (із внутрішнім діаметром 0,8 мм [21 G]) і шприц (об’ємом 50 мл), якщо планується діагностична
пункція із евакуацією <50 мл рідини. Якщо плануєте отримати більшу кількість рідини: спеціальний
набір для торакоцентезу або шприц, катетер для периферичних вен більшого діаметру (Ø 1,4–2,0 мм
[17–14 G]) з голкою для аспірації рідини, трьохходовий краник, система для крапельної інфузії, пляшка
для збору плевральної рідини.
• 3. Шприци і пробірки для зразків рідини на дослідження:
• 1) біохімічне (білок, лактатдегідрогеназа (ЛДГ), pH, глюкоза, тригліцериди, загальний холестерин,
амілаза, АДА [аденозиндезаміназа]) – суха пробірка, 5 мл рідини;  
• 2) гематокрит — пробірка із сухим версенатом або гепаринізована, 2–3 мл розчину;
• 3) морфологічне (клітинний склад) — пробірка із сухим версенатом або гепаринізована, 2–3 мл розчину;
• 4) цитологічне — пробірка з гепарином (1 мл), >30–50 мл розчину;  
• 5) мікробіологічне — стерильна пластмасова пробірка або живильне середовище розмноження;  
• 6) імунологічне (комплемент, РФ, антиядерні антитіла [ANA]) — суха пробірка, 5 мл розчину.
Місце пункції
• Добре відчутне міжребер'я; укол по верхньому краю ребра: при
великій кількості вільної рідини — 1 або 2 міжребер'я нижче
верхньої межі притуплення перкуторного звуку, посередині між
хребтом і задньою пахвовою (аксілярною) лінією (традиційно) або
на боковій поверхні грудної клітки (рекомендується з огляду на
найменший ризик пошкодження судинно-нервового пучка); при
невеликій кількості вільної рідини або осумкованій рідині — під
контролем УЗД.
Техніка

• 1. Підготуйте операційне поле.

• 2. Проведіть місцеву інфільтраційну анестезію 1% розчином лідокаїну шкіри,
підшкірної клітковини і парієтальної плеври .
• 3. Введіть голку у міжребер'я з’єднану зі шприцом і постійно аспіруйте
(підтягуючи поршень шприца).
• 4. Після отримання рідини з допомогою голки з канюлею, введіть канюлю
у плевральну порожнину, видаліть голку (у той момент, коли пацієнт виконує
пробу Вальсальви) і від’єднайте шприц, з’єднайте канюлю із спеціальним
набором або трьохходовим краником і дренажною трубкою, яка відводить
рідину в пляшку; якщо використовуєте голку без канюлі, перед маніпуляцією
з’єднайте її зі шприцом 50 мл.
• 5. Проведіть забір зразків рідини для досліджень у шприци і пробірки.
Протипоказання

• 1. Абсолютні: немає.
• 2. Відносні:  Тромбоцити крові <50 000/мкл, мала кількість рідини
(що не гарантує безпечної пункції), інфікування шкіри у місці
запланованої ін’єкції
Ускладнення

• 1. Ранні: біль у місці ін’єкції, пневмоторакс, кровотеча

у плевральну порожнину, вазовагальний рефлекс, побічні реакції
на місцеві анестетики та дезінфікуючі засоби.
• 2. Пізні: інфікування шкіри у місці пункції, емпієма плеври,
дисемінація ракових клітин в каналі ін’єкції (особливо при
мезотеліомі плеври).
Дренаж плевральної порожнини
• Метою є видалення з плевральної порожнини повітря, крові або
рідини, розправлення легені та ліквідація зміщення середостіння,
яке спричиняє гемодинамічні порушення . Негайна декомпресія
напруженого пневмотораксу . Видалення повітря з плевральної
порожнини за допомогою шприца через канюлю. Пункція
плевральної порожнини 
Показання

• 1. Пневмоторакс:
• 1) спонтанний первинний, симптоми якого зберігаються протягом 24–72 год після аспірації повітря шприцом
через канюлю;
• 2) спонтанний вторинний або ятрогенний, за винятком хворих із малим пневмотораксом (<2 см) без задишки;
• 3) напружений;
• 4) двосторонній;
• 5) пневмогемоторакс;
• 6) під час механічної вентиляції;
• 7) посттравматичний із порушенням цілісності покривів грудної клітки.
• 2. Рідина в плевральній порожнині (гідроторакс):
• 1) новоутворення (дренаж одночасно з плевродезом ) ускладнений парапневмонічний випіт і емпієма плеври;
• 3) хілоторакс;
• 4) гемоторакс;
• 5) після хірургічного втручання, напр. після торакотомії, резекції стравоходу, кардіохірургічної операції.
Місце дренування

• 1. Пневмоторакс: V–VIII міжреберний проміжок по середній

пахвовій лінії, рідше ІІ міжреберний проміжок по
середньоключичній лінії.  
• 2. Неосумкована рідина: V–VIII міжреберний проміжок по
середній пахвовій лінії.
• 3. Обмежений пневмоторакс або осумкований
гідроторакс: залежно від розташування, визначеного за
допомогою візуалізаційних досліджень.