Я люблю тебе. Мені шкода. Пробач мені. Я дякую тобі.

Це гавайська «магічна формула» хоопонопоно – приведення до порядку, гармонії та рівноваги.

Зазвичай ця медитація застосовується до людей, яким ви хочете допомогти, налагодити стосунки,

трохи «вирівняти» тих, хто злий або ображений на вас, чи, можливо, привести до ладу свій
внутрішній стан після розриву відносин. Подробиці та витоки цієї практики легко гугляться.

Досить розповсюджена у мережі історія про лікаря психіатра, який таким чином чарував над
медичними картками своїх пацієнтам, а їм ставало краще.

Є деякі мінуси, з огляду на сьогодення. Якщо почитати подробиці, ця практика про позитивне
ставлення, прийняття, та деккларування «ми самі створюємо світ навколо». Наразі реальність
показала, що далеко не все, що приходить у наше життя, створено та притягнуто власними
думками. Прикладів, на жаль, забагато.

Коли сусіди сваряться за межу на городі, або діти не можуть поділити іграшки, то не так важко
проповідувати про мир, злагоду, добро та любов до ближнього. Коли ж приходе справжня війна та
справжній ворог, то злість та лють насправді нормальна реакція. Це природня емоція, націлена
захист власних кордонів та життя загалом. І заклики про «любов до ближнього» саме зараз
багатьма сприймаються в штики, бо неможливо виявляти співчуття до деяких категорій «ближніх».

Крім того, щоб випромінювати любов і добро у світ, треба мати хоч трохи ресурсу. А його багатьом
сьогодні не вистачає навіть на те, щоб не забувати їсти та пити та спати. Але. Практика
хоопонопоно допомагає...

Промовляйте ці слова до себе, до свого тіла, як є трохи можливості – до рідних, до котиків, до

речей, що підтримують ваше існування. Ваше тіло вижило, продовжує дихати? Подякуйте йому.
Вибачтесь, що нехтували їм. Дайте трохи любові... Пробачте себе. Пробачте себе за гнів, безсилля,
сльози. Ви настількі втомлені, розгублені, занурині у новини, що нема сил погратися та розважити
дитину? Пробачте себе, подякуйте собі, знайдіть всередині трохи любові для себе. Ваша
роздратованність, безсилля, загальмованість, «зимність» - нормальна реакція на ненормальні
обставини. Зробіть хоопонопоно до себе, до тіла, а потім трішечки до дитини. До рідних. До
друзів. Можливо вам вдасться трохи розсунути межі. Візьміть у свій простір домівку, де ви зараз.
Своє місто або село.. Країну рідну та ту, що прихистила зараз. Не вийде розширитися – не страшно.
Робіть потрошку, скільки вийде.

І, важливо, нагадайте собі – цей весь жах не назавжди. Все минеться. Може не так скоро, як би
нам хотілося, але минеться. Ми переживемо. Ми видужаємо. Буде мир. Ми продовжимо жити.

Я люблю вас. Мені шкода. Пробачте мені. Я дякую вам.

Я люблю тебя. Мне жаль. Прости меня. Я благодарю тебя.

Это гавайская «магическая формула» хоопонопоно – приведение в порядок, гармонию и

равновесие.

Обычно эта медитация применяется к людям, которым вы хотите помочь, наладить отношения,
немного «выровнять» тех, кто злой или оскорбленный на вас, или, возможно, привести в порядок
свое внутреннее состояние после разрыва отношений. Подробности и истоки этой практики легко
грохнутся.

Достаточно распространенная в сети история о враче психиатра, который таким образом очаровал
медицинские карточки своим пациентам, а им становилось лучше.

Есть некоторые минусы, учитывая настоящее. Если читать подробности, эта практика о
положительном отношении, принятии и декларировании «мы сами создаем мир вокруг».
Реальность показала, что далеко не все, что приходит в нашу жизнь, создано и привлечено
собственными мыслями. Примеров, к сожалению, слишком много.

Когда соседи ссорятся за границу на огороде, или дети не могут поделить игрушки, то не так
трудно проповедовать о мире, согласии, добре и любви к ближнему. Когда же приходит
настоящая война и настоящий враг, то злоба и ярость действительно нормальная реакция. Это
естественная эмоция, нацеленная на защиту собственных границ и жизни в целом. И призывы о
«любви к ближнему» именно сейчас многими воспринимаются в штыки, потому что невозможно
проявлять сочувствие к некоторым категориям «ближних».

Кроме того, чтобы излучать любовь и добро в мир, нужно иметь хоть немного ресурса. А его
многим сегодня не хватает даже для того, чтобы не забывать есть и пить и спать. Но. Практика
хоопонопоно помогает...

Проговаривайте эти слова к себе, к своему телу, как есть немного возможности – к родным, к
котикам, к вещам, поддерживающим ваше существование. Ваше тело выжило, продолжает
дышать? Поблагодарите его. Извинитесь, что им пренебрегали. Дайте немного любви… Простите
себя. Простите себя за гнев, бессилие, слезы. Вы так устали, растеряны, погружены в новости, что
нет сил поиграть и развлечь ребенка? Простите себя, поблагодарите себя, найдите внутри
немного любви для себя. Ваша раздражительность, бессилие, заторможенность, «зимность» –
нормальная реакция на ненормальные обстоятельства. Сделайте хоопонопоно к себе, к телу, а
затем немного к ребенку. К родным. К друзьям. Возможно, вам удастся немного раздвинуть
границы. Возьмите в свое пространство дом, где вы сейчас. Свой город или село. Страну родную и
приютившую сейчас. Не получится расшириться – не страшно. Делайте понемногу, сколько
получится.

И важно, напомните себе – этот весь ужас не навсегда. Все пройдет. Может не так скоро, как бы
нам хотелось, но пройдет. Мы переживем. Мы поправимся. Будет мир. Мы продолжим жить.

Я вас люблю. Мне жаль. Простите меня. Я благодарю вас.