Практичне заняття №8

Тема: Методика організації

взаємодії школи та сім’ї

підготували:
Веселка Богдан
Коровка Даніїл
Орлов Богдан
Бойко Нікіта
Що вас очікує:
два блоки, а саме:
інформаційний та практичний
на інформаційному блоці ви
матимете змогу відповідати на
питання тим самим заробляючи
собі бали
на обговорення одного питання
у нас буде до 10 хвилин часу
тому ваша задача давати стислі
та правильні відповіді
в практичному блоці ви також
будете брати участь що дозволе
вам мати кращу оцінку
не бійтеся відповідати та
висловлюйте свої думки.
Інформаційний блок
Специфіка і завдання організації
педагогічної освіти батьків і
залучення їх до освітньої роботи
НУШ. Моделі (підходи) педагогічної
взаємодії закладу освіти та сім’ї.
Методи та форми взаємодії школи та сім’ї.
 Батьківські (громадські) організації:
специфіка формування та взаємодії
зі школою.
Використання ІКТ задля організації
взаємодії в дистанційному форматі.
Практичний блок
Дискусія з питання «Взаємодія сім’ї
та школи – потреби і можливості
сьогодення». Розглянути такі
аспекти:
напрями взаємодії сім’ї і
закладу освіти;
традиційні та інноваційні
методи і форми педагогічної
взаємодії;
нормативні аспекти співпраці
школи з батьківськими
організаціями;
етика спілкування з батьками
(зокрема, через месенджери та
інші засоби ІКТ).
Напрями взаємодії сім'ї і закладу освіти:
Батьківські збори та батьківські зібрання: це
традиційна форма зустрічей, де батьки мають змогу
спілкуватися з вчителями та адміністрацією школи,
обговорювати питання виховання та навчання дітей.
Індивідуальні зустрічі: це особисті зустрічі між
вчителем та батьками для обговорення академічних
досягнень, проблем чи потреб учня та спільного
планування подальших кроків.
Використання технологій: школи можуть
використовувати електронні системи, веб-платформи
або спеціалізовані додатки для спілкування з
батьками, обміну інформацією та повідомленнями.

Традиційні та інноваційні методи і форми педагогічної

взаємодії:
Інформаційні бюлетені та листівки: використання
паперових або електронних листівок для надсилання
коротких повідомлень батькам з інформацією про
події, зміни розкладу тощо.
Інтерактивні сесії: організація семінарів, тренінгів або
дискусійних груп для батьків, де вони можуть
обмінюватися досвідом, задавати питання та
дізнаватися нові підходи до виховання.
Віртуальні платформи: використання онлайн-форумів,
вебінарів або соціальних мереж для спілкування
Нормативні аспекти співпраці школи з батьківськими
організаціями:
Законодавчі норми: в багатьох країнах існують
законодавчі акти, які регулюють співпрацю шкіл із
батьківськими організаціями. Ці норми можуть
визначати права та обов'язки обох сторін, процедури
залучення батьків до прийняття рішень у школі,
організацію зустрічей тощо.
Статути та регламенти: школи можуть мати власні
статути або регламенти, які визначають механізми
співпраці з батьківськими організаціями, ролі і
обов'язки учасників, процедури прийняття рішень
тощо.

Етика спілкування з батьками через месенджери та інші

засоби ІКТ:
Збереження конфіденційності: важливо встановити
чіткі правила щодо збереження конфіденційності
особистої інформації учнів і їх батьків при
використанні месенджерів чи електронних засобів
комунікації.
Професійність та повага: педагоги повинні пам'ятати
про важливість професійного спілкування з батьками,
виявляти повагу та терпимість, незалежно від засобів
комунікації, що використовуються.
Чіткість та доступність: важливо формулювати
повідомлення зрозуміло та зрозуміло комунікувати
очікування, завдання або іншу інформацію, яка
передається через месенджери або ІКТ.
Скласти «банк» форм і методів взаємодії з
батьками згідно одного з напрямів роботи
(робота в мікрогрупах):
педагогічна діагностика родини;
визначення цілей і завдань спільної роботи
на рік;
педагогічна освіта батьків;
стимулювання участі педагогів і батьків у
погодженні і взаємообумовлених діях
родини і школи;
створення умов для забезпечення прав
батьків на участь в управлінні навчальним
закладом.
Педагогічна діагностика родини:
Анкети для батьків з питаннями щодо сімейного середовища, освіти,
потреб дитини.Особисті консультації з психологом або педагогом
для вивчення індивідуальних особливостей сімейного життя.
Визначення цілей і завдань спільної роботи на рік:
Групові засідання з батьками для обговорення та встановлення
спільних цілей і завдань.Розробка плану спільних заходів і акцій на
навчальний рік.
Педагогічна освіта батьків:
Семінари та тренінги для батьків щодо педагогічних методів і
підходів, сприяючих розвитку дитини.Відкриті уроки, на яких батьки
можуть спостерігати за процесом навчання та отримувати практичні
поради.
Стимулювання участі педагогів і батьків у погодженні і
взаємообумовлених діях родини і школи:
Регулярні засідання батьківського комітету з представниками
шкільного колективу для обговорення спільних питань.Розвиток
партнерських відносин через взаємну інформаційну обмін і діалог
між батьками та педагогами.
Створення умов для забезпечення прав батьків на участь в
управлінні навчальним закладом:
Організація виборних батьківських зборів, де батьки можуть
приймати рішення та висловлювати свої пропозиції.Створення
онлайн-платформи або електронної скриньки для збору ідей
Аналіз
педагогічних
ситуацій та
проблемних
питань (метод
«бліц-гра»).
«Старанний тугодум»
«Розумний бешкетник»
«Божа кара»
«Небесний тихохід»
«Шкідливий тип»
«Не вписався»

«Не галасує на уроці, не розмовляє, але при цьому абсолютно не в темі. Або не чує, або не розуміє».
Такому учневі необхідно довго розтлумачувати нову тему, що неможливо, якщо в класі більше ніж
двадцятеро дітей. Ситуація дратує, і вчитель мимоволі починає прискіпливо ставитися до дитини.

«Заважає вести урок! Постійно перебиває вчителя й відволікає однолітків. Сперечається!» Слід
зазначити, що в деяких суперечливих ситуаціях дитина дійсно виявляється правою (багато прикладів
можна розв’язати у різний спосіб), але пояснювати всьому класу різні варіанти розв’язання у вчителя
фізично бракує часу.

«Сама не слухає й іншим заважає! Непосидюща, неуважна…» і ще багато всіляких «ні» та «не». Учитель
переконаний, що його завдання — давати дітям знання, а вихованням дітей повинні займатися батьки
(і багато в чому це є правдою).

«Живе в хмарах, постійно відволікається. Усе потрібно повторювати по кілька разів!» Учителеві не
подобається, що батьки ретельно роблять із дитиною уроки й не дають їй самостійно вчитися. Як
наслідок — за домашнє завдання в неї тверде «12», а самостійну роботу в класі ледве можна оцінити
на «3».

учитель навряд чи зізнається, що якась дитина йому просто не подобається. Швидше за все, особисту
ворожість він спробує приховати під «пристойнішими» приводами: погана поведінка, неуважність та
ін.

«Не вміє спілкуватися з однолітками. Постійно свариться й з’ясовує взаємини з однокласниками, а на

уроці переживає через конфлікт. Соромиться відповідати перед класом».