Малюнок танцю.

Малюнок танцю це є знаходження та переміщення виконавців на

сценічному майданчику. Від первинного масового кола до
складних фігурних побудов. Від графічних контурів – коло, лінія,
квадрат, до чітко визначених малюнково – лексичних «фігур»
народних та бальних танців, складних малюнкових побудов
балетних вистав, вибагливих пластичних візуалізацій сучасних
хореографічних композицій.
Малюнки танцю створюючи сценічний ландшафт, акцентуючи
контури графічних перспектив, налагоджуючи емоційне
сприйняття глядачем сценічної дії стають важливим компонентом
створення художньої хореографічної образності.

Зв'язок побудови малюнків танцю відносно закономірностей

візуальної перспективи:
- плани сценічних побудов – перший план, другий план, задній
план (загальний колорит),
- центральний план, бокові плани, дальній план, просценіум,
рампа,
- антураж (масовий акомпанемент солісту, групі солістів).

Зв'язок малюнку та музичної основи:

- По жанру, стилю музики – музика бароко потребує
відповідного малюнкового наповнення, сучасна музична
основа – адекватного сучасного рішення.
- Відповідно музичної композиційної побудови – поєднання
розвитку малюнку та тривалості музичного фрази, періоду,
тощо.
- По характеру музики – повільна музика поєднується з
плавними малюнками, швидкий стрімкий характер музики
потребує рухливих малюнкових побудов і так далі.

Розвиток та зміна малюнків відповідно драматургії сценічної дії,

емоційно - психологічного сприйняття її глядачем:
- мяка зміна малюнку – логічний, послідовний перехід від одної
форми до іншої,
 - різка зміна малюнку – підкреслює динаміку дії, активізує
емоційне сприйняття глядача,
- «рвана», спонтанна зміна малюнку – крайнє активізує увагу
глядача, визиває почуття тривоги, емоційного дискомфорту.

Ясність малюнку – глядач легко та чітко сприймає, «прочитує»

малюнки.

Симетричні малюнки – гармонія впорядкованої візуальної

перспективи,

Асиметрія малюнку – вносить колорит життєвості, реалізму

сценічної дії, активізує сприйняття глядача.

Горизонтальна побудова малюнків – спокійний, статичний

характер дії, чіткість сприйняття глядачем фронтальної лексики.

Вертикальна побудова - піднесений, величний характер дії.

Діагональні малюнки – посилення динаміки дії.

Кругові побудови малюнків – гармонія єдності.

Ламані лінії малюнків – крайня динаміка дії, почуття емоційної

тривоги, хаосу.

Частини сценічної дії, її драматургія формують свої вимоги до

вибору малюнкових побудов. Вони пов’язані з динамікою сценічної
дії, емоційною складовою сприйняття її глядачем, іншими
завданнями режисерсько – балетмейстерської розробки. Експозиція
закладає форми малюнкових побудов, в розвитку дії вони
ускладнюються до кульмінації і стають статичними в фіналі.

Зв'язок малюнків та хореографічної лексики:

- положення виконавця в певному малюнку, його ракурс
дозволяє найбільш повно бачити глядачу всю кантилену
 виконуваного хореографічного руху, або навпаки, заважати
такому обзору.
- Пантомімні епізоди, акторська гра мають відповідний ракурс
по відношенню до глядача.
- Динаміка перебудов малюнків спирається на правильно
вибране лексичне «раs». Виконавці вчасно потрапляють на
свої нові місця, або не «топчуться» потрапивши на місця
раніше ніж потрібно.
- Вибір малюнків відповідно жанру та форми хореографічного
твору – масовий танець, сольний танець, хоровод, кадриль,

Малюнки сталих, канонічних танцювальних форм, «фігури»

танцю:
- фольклорні – «коло», «зірочка» та інш.
- історичних придворних, бальних танців – «каре», «колона»,
«променад» та інш.