Введення в композицію

Коротка історія розвитку

композиції

У навчальному малюнку слово "композиція"

означає виконання елементарних початкових вправ,
являє собою правильний вибір розміру та
розташування предметів у межах заданого формату. У
творчому розумінні "композиція" - це загальний
художній замисел, структура твору мистецтва, що
найбільш повно виражає його ідею.
Головною перешкодою для виявлення елементів композиції в
наскальному живописі була відсутність відокремленого формату
(яка є одним з елементів композиції), що призводило до
невпорядкованості зображуваного.
Художники древнього світу помітили, що в природі
існують певні закономірності, наприклад: періодичність в
зміні часів року, симетричність в побудові рослин і т. д.
Звідси беруть свій початок такі композиційні
закономірності, як симетрія і ритм, які ясно
простежується в древніх рельєфах.

У живописі Древньої Греції з'являються твори з чітко вираженим

композиційно-сюжетним центром.
 В середньовіччі
композиції
вирішувалися в плані
орнаментальному, де
знайшли відображення
ритм і декоративний
початок.
Теорія зорової піраміди, пов'язана з дією лінії горизонту, зробила картину багатоплановою, глибоко просторовою. Саме закони
перспективи лягли в основу композиційного ладу.
Оптичні особливості людського сприйняття
За однакових розмірів вертикальні лінії – оптично довші і тонші.
 Аналіз елементів та засобів композиції

При виборі формату слід враховувати, як розташовані основні об'єкти

композиції – по горизонталі або вертикалі, як розвивається дія сюжету – зліва
направо, в глибину картини або якось інакше
Горизонталі та вертикалі використовують у творах як композиційний прийом для передачі власного задуму.
Ритм – універсальна природна властивість, яка завжди має на увазі рух; чергування яких-небудь елементів в
певній послідовності.
Рівновага – фізичний баланс
об’єктів композиції навколо
уявного центру, в якому велику
роль відіграє маса, тон, колір,
освітлення, ритми та цілий ряд
факторів.

Симетричні композиції – статичні (стійкі),

Акцент – це частина композиції або
елемент, що виділяються серед
інших деталей, за рахунок
особливого вирішення окремих
образотворчих характеристик.
 Композиційний центр
повинен, в першу чергу,
привертати увагу. Центр
виділяється освітленістю,
кольором, укрупненням
зображення, контрастами і іншими
засобами.
 Перетин цих двох
форм – відомий
.
прийом для створення
гармонії як з
художньої так і
символічної точки
зору.

Піраміда – найстабільніша форма, символізує тілесність, часто, земну красу.

Перевернута піраміда навпаки – максимальна нестабільність, щось на межі неіснуючого,
сакральне, духовне.
Тиціан - «Любов небесна і любов земна»
Паоло Веронезе «Щасливий союз»
Ян Вермеєр «Молочниця»