Засоби виразності живопису

Живопис - ілюзійно –просторове зображення навколишньої дійсності на

площині за допомогою кольорових матеріалів.

Мистецтво живопису є основою навчання дітей малювання.

Засоби виразності живопису: колір, колорит, світло-тінь, малюнок,

композиція, перспектива, деталі.

 КОЛІР –це головний засіб виразності у живописі. Створює цілісні

уявлення про матеріальні якості предметів і явищ навколишнього світу
(передає шовк, атлас, дерево, хутро, мережива, кришталь). Створює
враження про їх фактуру і забарвлення, про стан(психічний і
фізичний). Колір це явище постійно змінне, в природі залежить від
погоди, часу доби,пори року, вологості повітря. Кольори
характеризуються такими властивостями як: тоном – те що відрізняє
колір від кольору, насиченістю, ароматичністю і ароматичністю(сірий,
білий…). Кольори бувають холодні і теплі.
 КОЛОРИТ – поєднання кольорів в картині. Кольорова гармонія в якій
досягається певна єдність. Колорит – це душа живопису, ним художник
передає головну ідею картини, викликає певний настрій, настрій героїв
і свій настрій при написанні картини

Колористична гама в живописі будується за трьома принципами:

А) за принципом контрастного зіткнення кольорів які лежать напроти один

одного на кольоровому спектрі.

Б) принцип кольорової гармонії – м’яке зближення кольорів, які лежать

близько одна до одної на кольоровому спектрі.

В) змішаний принцип поєднання кольорів.

Контраст викликає напругу, чіткість, різкість. Гармонія – лагідність, спокій,

мелодію тонів.

 СВІТЛО – ТІНЬ –це передача освітлення предметів за допомогою

світлих і темних тонів. Нею художник передає: 1) об’єм предметів; 2)
глибину простору (світліші на передньому, темніші на задньому); 3)
композицію: світлом виділяє головне, а в тінь заховує другорядне.
 МАЛЮНОК – в живопису скритий фактор, тому що по ньому
накладають кольори, але він є каркасом, скелетом, передає форму,
будову, ракурси, статику. Малюнок буває реалістичним,
нереалістичним, мистецтво без малюнка(абстрактне).
Народне прислів’я: «Живопис без малюнка все рівно, що людина без
скелета».

 КОМПОЗИЦІЯ - розташування елементів живописного

твору( предметів, людей, світла, тіні, кольорів, рухів все підлягає
композиції). Композиція зв’язана зі змістом картини і є засобом
вираження задуму художника, головної ідеї твору. В ній виділяють
головний композиційний центр – це місце, де знаходяться головні
герої, де відбувається головна подія. В картиниі може бути 1, 2 або
більше композиційних центрів. Для написання картини художник
користується такими типами композицій: 1) горизонтальна – засіб
вираження відносного спокою картини; 2) діагональною – виражає рух,
динаміку; 3) змішаною – горизонтальне поєднання з діагональною; 4)
пірамідальною – будується за принципом трикутника. На вершині –
головне, а в основі – другорядне. Пірамідальна композиція передає
велич або особливу значимість головних людей або подій.

Закони композиції:

1.закон симетрії вимагає точної відповідності в плані навантаження правої і

лівої частин картини і передає спокій;порушення симетрії породжує
динаміку, рух;

2.закон ритму – чергування одного і того ж предмета, руху, кольору;

3.закон підпорядкування другорядного головному.

4. закон виділення головного зорового та ідейного центру.

- ПЕРСПЕКТИВА – наука про те, як на площині картини досягти відчуття

глибини простору. Закони перспективи були відкриті в епоху
Відродження(фізиками і адаптовані стосовно образ. мистецтва у 16 ст.). Види
перспектив у живопису: 1) лінійна – передає перспективні скорочення ліній,
якими створюється форма предметів, передає глибину відкритого простору
(зображення потяга, колій). 2) повітряна – передача зміни кольорів, чіткості
контурів предметів, з урахуванням впливу повітря на них. Повітря має
густину, сухість і вологість і це впливає на кольори і контури предметів.
Вдалині предмети здаються розмитими. На передньому контурі – кольори
чіткі, не розмиті. 3) тонова перспектива – створює глибину простору за
допомогою тону, кольору. Предмет які знаходяться до читача ближче –
пишуться теплими кольорами, чіткими, а віддалення – бурими, сірими.

Тонова перспектива допомагає умовно розділити простір картини на 3 плани:

передній, середній і задній.
 ДЕТАЛІ КАРТИНИ – маленькі зображення використовуються для
того, щоб підкреслити ідею, думку картини.