ЛЕКЦІЯ

Вступ. Гармонія. Акорд. Розташування тризвуків.

План.
1. Гармонія як поняття. Гармонія як учбова дисципліна.
2. Акорд як одиниця гармонії.
3. Чотириголосний склад. Подвоєння у тризвуках.
4. Мелодичне положення та розташування тризвуків.

1. Поняття гармонії виходить далеко за межі музики і має широке,

загальнокультурне значення. Слово “гармонія” бере свій початок з
давньоіндоєвропейського кореня “ар” (“аr” або “Hаr”), що означає “поєднання”
або “зв’язок чого-небудь з чим-небудь”. З цього кореня виникає грецьке слово
аrmovіа (“гармонія”), яке означає “зв’язок”, “погодження”, “скріплення”,
“договір”, “порядок”, “душевний склад” тощо. Спочатку слово “гармонія”
застосовувалося у побутовому значенні: так в “Іліаді” Гомера воно означає
період мирного життя, а в “Одисеї” - зустрічається в значені “цвях”, “скрепа”.
Філософського та естетичного значення слово “гармонія” набуло у вченні
піфагорійців ( VI - IV ст. до н.е.). Філософський аспект гармонії постійно
розроблявся в музичній науці - у Боеція (початок VI ст. н.е.), Дж. Царліно, (XVI
ст.), Й. Кеплера (початок XVII ст.), М. Мерсенна (XVII ст.), X. Кайзера (XX ст.)
та багатьох інших. Радянська філософська наука трактує гармонію як
відображення закономірності розвитку діяльності, відображення єдності та
боротьби протилежностей.
В загальноестетичному аспекті поняття “гармонія” виступає як синонім
художньої краси.
Гармонія набуває образно-художнього значення не сама по собі, а в
музичному контексті, в єдності з іншими компонентами музики - мелодією,
ритмом, тембром, темпом, динамічними відтінками.
Гармонія - область засобів музики, заснована на закономірному об’єднанні
тонів у співзвуччя та на їх закономірному зв’язку.
Гармонія як предмет вивчає якості окремо взятого співзвуччя, але більше
значення має вивчення послідовностей акордів і законів, які керують поєднанням
співзвуч.

2. Конструктивною одиницею гармонії виступає акорд. Акордом

називається поєднання трьох, чотирьох, п’яти або більшої кількості звуків,
розташованих за певним принципом. У класичній музиці акорд має терцієву
структуру, у сучасній музиці зустрічаються інші конструктивні утворення
(кластери, кварта корди, полі акорди тощо).
Найпростіша конструктивна одиниця, з якої починається вивчення гармонії -
тризвук , - акорд, який складається з трьох звуків, розташованих по терціях.

3. Традиційно в гармонії використовується чотириголосний виклад

акордів. Чотириголосся пов’язане з розподілом людських голосів на 4 види: два
верхніх, жіночих - сопрано (S) та альт (А) і два нижніх, чоловічих - тенор (Т) та
бас (В). Ці назви голосів, типові для хору, умовно зберігаються і в
інструментальній музиці. Верхній голос ще інколи називають мелодією.
Нижній звук тризвуку називається основним або прімою. Інші звуки акорду
отримують назву від інтервалу, який утворюється з основним. Так, другий за
висотою звук називається терцією, третій - квінтою, четвертий - септимою і т.д.
Назви цих акордових тонів зберігаються за звуками акорду при будь-якому
розташуванні чи оберненні.
В тризвуках найчастіше подвоюється основний тон.

4. В залежності від того, який акордовий тон знаходиться у верхньому

голосі, розрізняють три мелодичних положення (пріми, терції та квінти).
В учбовій практиці використовується 6 положень тризвуків (З широких та
три вузьких розташування).
При тісному розташуванні відстань між сусідніми голосами (крім басу та
тенора) складає інтервал терції, максимум кварти. При широкому розташуванні
відстань між сусідніми голосами (крім басу та тенора) складає інтервал квінти,
максимум сексти. Слід зазначити, що відстань між басом і тенором не повинна
перевищувати інтервал квінтдецими.
В практичних роботах потрібно слідкувати за правильністю розташування
акорду і не допускати перехрещування голосів. Перехрещування виникає тоді,
коли бас опиняється вище тенора, тенор - вище альта і альт вище сопрано.