Лад. Функціональна система головних тризвуків. З’єднання тризвуків.

План.
1. Лад. Поняття ладової функції.
2. Функціональна система головних тризвуків ладу. Гармонічні звороти.
3. Співвідношення тризвуків.
4. Голосоведення. Гармонічне та мелодичне з’єднання тризвуків.

1. З точки зору гармонії лад – це система взаємовідношень акордів,

об'єднаних тяжінням до тонічного тризвуку. В цьому визначенні мається на увазі
як мелодично-інтервальні зв'язки між звуками одного мелодичного голосу, так і
зв'язки між акордами в цілому.
Ладовою функцією або просто функцією називається роль звуку або акорду
в ладу, іншими словами – його взаємозв’язок з іншими звуками або акордами
даного ладу. Зв'язок цей виражається не тільки в постійності інтервальних
співвідношень між елементами-звуками або акордами, але і в поєднанні напруг і
спадів (розв’язань) властивих послідовностям елементів, тобто звуків акордів.
Комплекс напруг і спадів, властивих відносинам функцій, називається
функціональністю. В основі функціональності лежить контраст функцій тоніки та
інших – не тонічних гармоній ладу. Теорія гармонії, яка заснована на вченні про
функції ладу, називається функціональною теорією. В даний час дана точка зору є
найбільш поширеною та розповсюдженою у навчальній гармонії.

2. Тризвук, побудований на І ступені гами, тобто на тоніці, називається

тонічним. Цей тризвук у багатоголосній музиці служить головною опорою ладу,
оскільки при відповідних мелодичних, ритмічних і метричних умовах може
виражати завершеність і стійкість, необхідну для закінчення музичної думки.
Тонічний тризвук прийнято позначати літерою Т в мажорі і t – в мінорі. Тризвук,
побудований на V ступені гами, називається домінантовим тризвуком.
Позначається великою літерою D, як в мажорі, так і в мінорі (оскільки є
мажорним по звучанню). Тризвук, побудований на IV ступені ладу, називають
субдомінантовим. Він позначаються великою літерою S в мажорі і малою s – в
мінорі. Домінантові і субдомінантові тризвуки є звичайними представниками
нестійкості ладу, що створює в певних умовах незавершеність музичної думки.
Роль акордів тонічної групи полягає у вираженні спокою, статики. Функція
акордів субдомінантової групи проявляється у контрастному співставленні,
продовженні музичного розвитку. Акорди домінантової групи мають значне
напруження, нестійкість, володіють прагненням до розв’язання.
Тоніка, домінанта і субдомінанта називаються головними тризвуками,
очевидно, тому що вони відображають характер звучання ладу: в натуральному
мажорі всі вони великі (мажорні), а в натуральному мінорі – малі (мінорні).
Система їх взаємовідношень служить основою і в той же час лише частиною
повної діатонічної системи (діатоніки), що складається із значного числа акордів.
Зв'язна послідовність декількох акордів утворює гармонічний зворот.
Найпростіші послідовності та їх логіка засновані на тому, що після тонічного
тризвуку вводиться одна або декілька нестійких гармоній, що створює певну
напругу, спад якої відбувається з появою або поверненням тоніки. З
вищезгаданого стає зрозумілою взаємна обумовленість існування стійкості ладу і
нестійкості, оскільки вони пізнаються лише в порівнянні і окремо існувати не
можуть. Нижче наводяться основні гармонічні звороти:
– звороти, що складаються з акордів тоніки і домінанти, називаються
автентичними:
Т-D
D-Т
Т-D-Т
D-T-D
– звороти, що складаються з акордів тоніки і субдомінанти, називаються
плагальними:
Т-S
S-Т
Т-S-Т
S-T-S
 – звороти, що містять акорди всіх трьох функцій, називаються повними:
Т-S-D-Т
D-Т-S-D-Т
Плагальні та автентичні звороти бувають половинні (серединні) або
заключні. Якщо гармонічний зворот закінчується функцією субдомінанти або
домінанти, він є половинним, якщо закінчується тонічною функцією –
заключним.

3. Співвідношення тризвуків визначається інтервальною відстанню між

його основними тонами (басами). Акорди, які віддалені один від одного на
інтервал кварти або квінти, перебувають у кварто-квінтовому співвідношенні: T –
D, T – S. Між цими акордами є один спільний звук.
Акорди, які віддалені один від одного на інтервал секунди, перебувають у
секундовому співвідношенні: S – D, T – II, D – VI. Ці тризвуки не мають жодного
спільного звуку.
Акорди, басові звуки яких віддалені один від одного на інтервал терції,
перебувають у терцієвому співвідношенні: T – III, S – VI. Ці тризвуки мають між
собою 2 спільних звуки.

4. В гармонії всі акорди з’єднуються між собою, утворюючи гармонічні

звороти в логічній послідовності з дотриманням правильного голосоведення (руху
кожного голосу), переважно плавного. Плавне голосоведення передбачає рух
окремого голосу не більше, ніж на інтервал терції (включно). Рух на інтервали, що
перевищують вищезгадані, вважається стрибковим.
Основними варіантами сполучень акордів є гармонічне і мелодичне
з’єднання.
Гармонічним називається такий тип з’єднання акордів, при якому спільний
звук (звуки) залишаються на місці в тому ж голосі (голосах). Гармонічне
з’єднання можливе між акордами кварто-квінтового і терцієвого співвідношень.
Техніка виконання гармонічного з’єднання акордів:
1). бас одного акорду переходить у бас іншого акорду (напрямок руху
значення не має, однак краще надавати перевагу квартовим ходам басу);
2). спільний між обома акордами звук залишається на місці в тому ж голосі;
3). два інших голоси рухаються плавно (на приму, секунду) в найближчі
звуки наступного акорду;
4). розташування акордів зберігається.

Мелодичним називається такий тип з’єднання акордів, при якому жоден із

звуків (навіть при наявності спільного/спільних) не залишається на місці в тому ж
голосі/голосах. Мелодичне з’єднання можливе між акордами будь-якого
співвідношення.
Техніка виконання мелодичного з’єднання акордів:
1). бас одного акорду переходить у бас іншого акорду (максимальний
інтервальний хід – кварта);
2). інші три звуки рухаються плавно (на секунду, терцію) в протилежному
до басу напрямку;
3). розташування акордів зберігається.