Перенесімося подумки на 500-600 років тому, у часи середньовічної Європи -

епоху доблесних лицарів, прекрасних дам та постійних війн між феодалами. Епоху,
коли затвердився перший загальноєвропейський стиль -романський, який
притаманний насамперед архітектурі.
Архітектура романського стилю відрізнялася оборонним характером - споруди мали
масивні стіни, вузькі вікна, високі вежі. Девіз стилю «Мій дім - моя фортеця» рівною
мірою визначав архітектурні особливості як світських, так і культових споруд і
відповідав способу життя західноєвропейського суспільства того часу. Будівлі цього
періоду відрізнялися суворою простотою, ясністю об’ємів, важкістю, монолітністю,
замкнутістю, відсутністю пишних прикрас.

Ми звикли, що місто - це поселення, велике за площею та кількістю населення. Проте

колись давно, у середні віки, кількість міського населення була зовсім невеликою.
Міста були обнесені високим муром, і потрапити до них можна було тільки через
брами, що пильно охоронялися. Вулиці міст були вузькі, не освітлювалися, тривалий
час не мали бруківки. Будинки були дво- і триповерхові й розміщувалися досить тісно.
Основною ознакою міста була його головна споруда - кафедральний собор.
Романський храм, витягнутий у плані у вигляді латинського хреста, уособлював
модель світу й відбивав католицьку ідею «хресного шляху» страждання й
спокутування гріхів. Важливим елементом романської архітектури була колона,
її капітель була прикрашена скульптурним орнаментом. Стіни романських храмів
прикрашували фресками та мозаїками. На жаль, живопис романського періоду
практично не зберігся.
У тісному синтезі з архітектурою перебувала скульптура:
скульптурні зображення - рельєфи - розташовувалися, як
правило, на порталах (архітектурно оформлених входах).
Якщо храм уособлював фортецю Бога, то замок - цитадель
лицаря. Романські кам’яні замки з потужними
оборонними стінами були неприступними укріпленнями. Для
забезпечення максимальної оборони замок-фортецю будували
на височині (скелі або пагорбі) чи в закрутах річок, на
островах або в інших малодоступних місцях. Міцно врісши в землю
потужними стінами і впираючись у небо шпилями дозорних башт, він погрожував
ворогам рядами бійниць. Велике значення в обороні замку мали фортечні вежі -високі,
із шатровими вершинами, спочатку квадратні в плані, а потім - круглі, що
сприяло кращому радіусу обстрілу.
Замок був оточений високими кам’яними (зубчастими) стінами, з вежами та ровом,
наповненим водою. Потрапити до нього можна було по навісному мосту. Вхід
захищали підйомні металеві ґрати. У центрі замку знаходилася головна башта -
донжон - будинок-вежа прямокутної або багатогранної форми. На першому поверсі
донжона розташовувалися господарські приміщення, на другому - парадні к імнати, на
третьому - житлові к імнати власників замку, на четвертому - житло охорони та слуг.
Унизу зазвичай були підземелля та в’язниця, на даху -сторожовий майданчик.
Інтер’єри замків прикрашали мисливськими трофеями, зброєю, мечами, щитами,
списами, військовими металевими обладунками, що нагадували скульптури. Замки
були не дуже зручними: у них було вогко й холодно, провівали протяги. Перші замки
не мали скла у вікнах та не були обладнані водогоном. Приміщення освітлювалися
смолоскипами з гілок дерев або пучків очерету.