МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Клініка внутрішніх хвороб тварин і птиці

ІСТОРІЯ ХВОРОБИ №1

Діагноз: Травматичний перикардит у корови

Куратор:
студент(ка)1 групи
5М курсу ФВМ

Роженко Рузана Олексіївна

Ординатор клініки:
кандидат ветеринарних наук, доцент
Чуб Олександр Васильович

Біла Церква
2022 р.
 РЕЄСТРАЦІЯ
Вид тварини Велика рогата худоба Стать корова Кличка,
інвентарний номер Шарлотка Вік 4р Маса тіла тварини 500 кг
Порода, напрямок українська червоно-ряба молочна
Власник тварини Сєльченко Петро Іванович
____________________________________________________________
Адреса і № телефону власника __с.Шкарівка, вул. Польова, 3
_0972067321_________________________________________________
Дата і час надходження в клініку __________18.10.2022 р. _10_ годин
Діагноз первинний __перикардит_______________________________
Діагноз після наступного дослідженняня__травматичний перикардит
____________________________________________________________
Дата вибуття з клініки ______________19.10. 2022 р.
АНАМНЕЗ
Anamnesis vitae (утримання, догляд, годівля, спосіб напування,
вагітність, кількість та дата останніх родів, продуктивність,
походження тварини, використання в господарстві, санітарний стан
приміщень, епізоотична ситуація у даному господарстві ).
Утримується в домашньому господарстві в цегляному сараї з
бетонною підлогою і підстилкою з соломи, яку замінюють раз на 2—
3 дні, з інших тварин в даному господарстві є пес і кішка, годуть
корову переважно сіном взимку і зеленою масою влітку (випас),
підгодовують раз на тиждень «мішанкою» з пшеничної дерті,
картоплі і кормового буряка. Напування з корита водою з криниці. В
тварини було 2 вагітності, остання завершилась нормальними родами
29.07.2022. Продуктивність в середньому близько 12 літрів молока за
добу. Тварина була куплена в 1,5-річному віці у з іншого
домашнього господарства в тому ж населеному пункті. Санітарний
стан приміщення задовільний, епізоотична ситуація благополучна.
Anamnesis morbi ( дата захворювання тварини, умови і обставини, за
яких вона захворіла, симптоми хвороби та хвороби, які перенесла
тварина раніше, наявність інших тварин із подібними симптомами,
надання допомоги тварині, хто лікував, які препарати
застосовувалися, наслідки лікування)
Близько тижня тому, через кілька днів після годівлі тварини соломою
з нового тюка, який був зв’язний металевим прутом, власник помітив,
що у тварини почалися розлади травлення, які поступово
погіршувалися: станом на сьогодні сильно знизився апетит, жуйка
майже відсутня. Тварина почала уникати різких рухів зміни
положення: майже увесь час, окрім сну, стоїть «в незвичній позі». Зі
слів власника, раніше тварина не хворіла нічим. Попередньо з метою
лікування власник задавав тварині румінаторні препарати одноразово
(настоянка чемериці), але жодного позитивного результату не виявив.
 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТВАРИНИ ПРИ
НАДХОДЖЕННІ В КЛІНІКУ
Температура 39,8о С. Пульс 102 уд./хв. Дихання 30 дих. рухів/хв.
Габітус Загальний стан тварини пригнічений, тварина реагує тільки на больові
і сильні звукові подразники, положення тіла вимушено стояче, ліктьові
відростки грудних кінцівок відведені в сторони від тулуба, шия витягнута.
Вгодованість нижче середньої (2,5/5), конституція ніжно-щільна, будова тіла
міцна.
Дослідження волосяного покриву Волосяний покрив тьмяний, нормальної
довжини, достатньо густий, рівномірно розподілений по поверхні шкіри і
щільно до неї прилягає. Волосини добре утримуються в волосяних цибулинах.
Пігментація рівномірна, відповідає природньому малюнку.
Дослідження шкіри та її похідних Шкіра рожева, еластична, помірно волога,
має специфічний запах. Температура шкіри нормальна за винятком носового
дзеркала — воно на дотик сухувате, тепле. Порушень цілісності, висипань,
ектопаразитів не виявлено. Тварина знерожена.
Дослідження підшкірної клітковини Підшкірна клітковина задовільно
розвинена, в ділянці міжщелепового простору і підгруддя виявлено розлиті,
тістоподібної консистенції, безболісні, неболючі набряки, без підвищення
місцевої температури.
Дослідження конʼюнктиви_Кон’юктивна ціанотична, помірно волога,
порушень цілісності, витікань, нашарувань не виявлено.
Дослідження лімфатичних вузлів_Підщелепові округлі, з гладенькою
поверхнею, довжиною близько 4 см, рухливі, не болючі, нормальної щільної
консистенції. Передлопаткові продовгуваті, довжиною близько 8 см, рухливі,
не болючі, нормальної щільної консистенції.
 Дослідження окремих систем
Серцево-судинна система Серцевий поштовх дифузний, послаблений.
Перкусійні межі серця збільшені, звук тупий. Пальпація і перкусія серця
зумовлюють яскраво виражену больову реакцію у тварини. При аускультації
серця тони послаблені, приглушені. У зоні аускультації серця чути шуми
хлюпання. Частота артеріального пульсу — 102 уд/хв — тахікардія, пульс
ритмічний, середньої величини, середнього наповнення. Стінка артерій
еластична. Яремні вени напружені, переповнені. Венний пульс негативний.
Система органів дихання Дихання черевного типу, 30 д.р./хв (тахіпное),
поверхневе. Дихальні рухи симетричні. Присутня задишка змішаного типу.
Витікань, порушень цілісності слизових ротової і носової порожнин не
помічено. При надавлюванні на перша кільця трахеї при пальпації виникає
кілька кашльових поштовхи. При аускультації виявлено лише фізіологічні
дихальні шуми. При перкусії області легень звук атимпанічний.
Система органів травлення на момент проведення дослідження апетит
відсутній (анорексія). Спрага знижена. Процес прийому води нормальний для
даного виду. Апетит в тварини відсутній, тому дослідити жування неможливо,
але зі слів власника, акт жування був в нормі перед тим, як тварина почала
повністю відмовлятися від корму, так само, як і акт ковтання. Жуйка відсутня
через відсутність споживання корму. Відригування дуже слабке і рідке. При
зовнішньому огляді рота відхилень від норми не помічено, слинотеча відсутня.
Слизова оболонка губ рожева, дещо суха, але без механічних пошкоджень чи
висипань. При огляді і пальпації язика він рожевого кольору, анатомічного
розміру і положення. Зуби наявні в повному комплекті, цілі, правильного
розміру і форми. Запах з рота фізіологічний. Зовнішньою пальпацією глотки і
стравоходу сторонніх тіл не виявлено. Форма черева природня, болючості при
поверхневій пальпації не відмічається. При аускультації передшлунків чути
фізіологічні звуки, але частота і гучність їх знижена. Глибокою пальпацією
рубця виявлено, що частота скорочень рубця дуже низька — 2 протягом 5
хвилини, тобто виявлено гіпотонію передшлунків. При глибокій пальпації сітки
(ділянка мечеподібного хряща) тварина проявила яскраво виражену больову
реакцію. При аускультації кишечника звуки фізіологічні, але частота їх
знижена. Перкусія без особливостей. При ректальному дослідженні вміст
кишечнику щільний. Частота дефекації сильно знижена, фекалії тверді. Печінка
анатомічного розміру, болючості не виявлено.
Сечова система акт сечовиділення без аномалій, але частота знижена, 7—8
сечовиділень на день (олігакіурія). Як було наведено вище, набряки у тварини
присутні, але вони не ниркової природи. При вібраційній перкусії нирок
болючості не спостерігалось.
Нервова система тварина пригнічена, рухи ослаблені. На подразники реагує
нормально, рефлекси не змінені, судом не відмічають. Тактильна чутливість
ділянки холки підвищена. Череп і хребет анатомічної форми і положення,
порушень цілісності не виявлено.
Дослідження обміну речовин Для дослідження обміну речовин у тварини
відбирали для аналізу кров і сечу, результати проведених дослджіень буде
описано нижче.
Дослідження ендокринних органів не проводилось.
Лабораторні дослідження (крові, сечі і т.д) за надходження тварини у
клініку. Кількість еритроцитів 8,4Т/л; кількість лейкоцитів 14 Г/л;
кількість тромбоцитів 670Г/л; кількість гемоглобіну 140г/л; ВГЕ 16 пг;
КП 1,32; гематокрит 50 %; обʼєм еритроцита 59,5 мкм3.

Лейкограма
Нейтрофіли
Б Е м ю п с Л М
Норма 0-2 5-8 0-1 0-1 2-5 20-35 40-65 2-7

У хворої 0 1 2 10 21 28 35 3
тварини

Результати біохімічного дослідження крові: загальний білок 76 г/л;

загальний кальцій 2,4 ммоль/л;
неорганічний фосфор 1,7 ммоль/л;
каротин 880 мкг/100мл;
ретинол 35 мкг/100 мл;
Дослідження сечі: величина рН 7; відносна густина 1,051; білок не виявлено;
глюкоза не виявлено; кетонові тіла 1,8; кровʼяні пігменти не виявлено,
уробіліноген не виявлено
Дослідження вмісту рубця: не проводилось
Аналіз результатів лабораторного дослідження
Аналіз показав, що кількість еритроцитів і концентрація гемоглобіну в крові
тварини підвищені, колірний показник підвищений, середній вміст гемоглобіну
біля нижньої межі норми. Гематокрит підвищений, що говорить про незначну
ступінь зневоднення. Об’єм еритроцита вище норми. Все це говорить про
компенсаторну реакцію організму на серцеву недостатність. Кількість
лейкоцитів підвищена, зі значим переважанням паличкоядерних нейтрофілів
(нейтрофільний лейкоцитоз), що говорить про запалення. Показник загального
білку знаходиться в межах норми. Рівні кальцію, неорганічного фосфору,
каротину і ретинолу в межах норми, що свідчить про відсутність порушень
обміну речовин як першопричини. При дослідженні сечі виявилось, що
водневий показник дещо зміщений у кислий бік, що свідчить про початок
ацидозу. Відносна густина сечі підвищена, що, найймовірніше, пов’язано зі
зневодненням. Виявлено було кетонові тіла. Білку та глюкози у сечі не
виявлено, так само як і кров’яних пігментів та уробіліногену.
 Раціон для лактуючої корови масою 500 кг на добу
Корми Сіно Дерть Картопля Буряк
Показники різнотравне пшенична варена кормовий
Добова даванка 15 2 2 6
Обмінна енергія, 100,8 27,12 5,78 9,9
мДж
Суха речовина, кг 12,45 1,7 0,64 0,72
Кормові одиниці 6,6 2,56 0,64 0,72
Сирий протеїн, г 1260 266 36 78
Перетр. протеїн, г 615 212 22 54
Сира клітковина, г 3510 34 16 54
Крохмаль, г 180 1030 240 18
Цукор, г 525 40 38 240
Сирий жир, г 330 40 2 6
Кухонна сіль, г 22,5 0,2 0,8 7,8
Кальцій, г 87 1,6 0,2 2,4
Фосфор, г 46,5 7,2 1 3
Магній, г 25,5 2 0,6 1,2
Сульфур,г 28,5 0,8 0,6 1,2
Ферум, мг 1 485 80 26 48
Купрум, мг 43,5 13,2 1,8 11,4
Цинк, мг 340,5 46 2,2 19,8
Манган, мг 994,5 92,8 4 66,6
Кобальт, мг 9,9 0,14 0,02 0,6
Йод, мг 13,35 0,06 0,02 0,06
Каротин, мг 1 800 2 — 0,6
Віт D, тис. МО 1 050 — — —
Віт Е, мг 1 125 23,8 1,2 4,2
 Показники аналізу раціону для лактуючої корови масою 500 кг на добу
На 1 корм. од. На 1 кг сухої

Забезпеченіс
речовини

± до норми
Показники

Потреб

Потреб
Всього

Всього

Всього
Норма

ть, %

а
Суха речовина, кг 15,51 14,1 +1,41 110 1,47 1,46 1 1
Обм.енергія, МДж 143,66 126 +17,66 114 13,65 11,88 9,26 8,93
Кормові одиниці 10,52 10,6 -0,08 99,2 1 1 0,67 0,75
Сирий протеїн, г 1640 1630 +10 100,6 155,8 153,7 105,7 115,6
Перетр. протеїн, г 903 1060 -157 85,1 85,8 100 58,2 75,1
Сира клітковина, г 3614 3810 -196 94,85 343,5 359,4 233 270,2
Крохмаль, г 1468 1435 +33 102,3 139,5 135,3 94,6 101,7
Цукор, г 843 955 +112 88,3 80,1 90 54,3 67,7
Сирий жир, г 378 340 -38 111 35,9 32 24,3 24,1
Кухонна сіль, г 31,3 73 -41,7 42,9 2,9 6,88 2 5,1
Кальцій, г 91,2 73 +18,2 124,9 8,66 6,88 5,8 5,1
Фосфор, г 57,7 51 +6,7 57,7 5,48 10,6 3,72 3,6
Магній, г 29,3 22 +7,3 133 2,78 2,07 1,88 1,56
Сульфур, г 31,1 27 +4,1 115 10,52 2,54 2 1,91
Ферум, мг 154 850 -696 18 14,63 80,1 9,92 60,3
Купрум, мг 69,9 95 -25,1 73 6,54 8,96 4,5 6,7
Цинк, мг 408,5 635 -226,5 64 38,7 59 26,3 45
Манган, мг 1157,9 635 +522,9 182,3 110 59 74,65 45
Кобальт, мг 10,66 7,4 +3,26 144 1,01 0,69 0,68 0,52
Йод, мг 13,49 8,5 +4,99 158,7 1,28 0,8 0,869 0,6
Каротин, мг 1802,6 475 +1 327,6 379,5 171,3 44,8 116 32,9
Віт D, тис. МО 1050 10600 -9 550 9,9 99,8 9,4 67,7 751,2
Віт Е, мг 1 154,2 425 +729,2 271,6 109 40 74,4 30
Структура раціону за обмінною енергією ______________________________
Корми Кількість Вміст обм. Від загаль-
корму, кг енергії, ної
мДж кількості,
%
Сіно різнотравне 15 100,8 70,17
Дерть пшенична 2 27,12 18,88
Картопля варена 2 5,78 4,03
Буряк столовий 6 9,9 6,9

Співвідношення поживних і біологічно активних речовин у раціоні

Показники Норма У раціоні
На 1 корм. одиницю припадає сирого протеїну, г 115,6 155,89
На 1 корм. одиницю припадає перетравного 100 85,8
протеїну, г
Кальціє - фосфорне співвідношення 1,58 1,43
Цукро – протеїнове співвідношення 0,51 0,58
Цукор + крохмаль: перетравний протеїн 1,4 1,46

Аналіз раціону раціон не збалансований, найбільшою мірою за такими

показниками як ферум і вітамін D (забезпеченість цими компонентами менше
20%), а також каротин і вітамін Е (надлишок більше 100%). Крім того,
завищене кальцій-фосфорне співвідношення, а також співвідношення як
сирого, так і перетравного протеїну до кормової одиниці. Крім іншого, в раціоні
замало солі, купруму і цинку, а рівні мангану, кобальту, магнію і йоду
завищені. Такий дисбаланс міг призвести до прояву явища алотрифагії у
тварини і підвищити шанси на проковтування сторонніх тіл на пасовищі, в
підстилці, з кормом (тюки сіна, які використовуються на корм тварині, зв’язані
дротом).
Діагноз Травматичний ретикулоперикардит
Прогноз несприятливий
План лікування лікування наразі не розроблене. Тварину необхідно віддати на
вимушений забій. До того часу необхідно моніторити пацієнта і проводити
симптоматичне лікування з застовуванням глюкози та кокарбоксилазу.
Застосування одноразове. Глюкозу застосували у вигляді вливання 20%-го
розчину глюкози об’ємом 200 мл. Кокарбоксилазу ввели підшкірно в дозі 1 г.
Перебіг хвороби та лікування пацієнта
Результати дослідження Терапія, дієта та

П., уд./хв

Д., дих.
рух./хв
Т., оС
Дата

тварини режим утримання

(клінічні та лабораторні)
1 2 3 4 5 6
18.10.22 39,8 102 30 Загальний стан Глюкоза 10%
пригнічений, апетит внутрішньовенне
відсутній. Тахікардія, вливання 200 мл,
тахіпное, субфебрильна кокарбоксилаза
лихоманка. При підшкірна
аускультації серця ін’єкція 1 г.
характерні шуми
хлюпання. Гіпотонія
передшлунків, знижена
моторика кишечнику.
19.10.22 40,1 114 31 Загальний стан Тварина здана
пригнічений, апетит на забій
відсутній. Тахікардія,
тахіпное, субфебрильна
лихоманка. При
аускультації серця
характерні шуми
хлюпання. Гіпотонія
передшлунків, знижена
моторика кишечнику.

Лабораторні дослідження (крові, сечі і т.д) після лікування. Не проводилась,

так як тварина не була вилікувана.
 Аналіз результатів лабораторного дослідження
Графік температури, пульсу та дихання
Т П Д День хвороби
1 2

43 110 80

42 100 70

41 90 60

40 80 50

39 80 40

38 60 30

37 50 20

36 40 10
Т __________, П ----------, Д ………..
 Епікриз

Перикардит – це запалення перикарда – зовнішньої оболонки серця. Воно

супроводжується накопиченням ексудату в навколосерцевій сумці, який може
мати різний характер (серозний, серозно-фібринозний, геморагічний, гнійний,
гнильний), що призводить, в свою чергу, до порушення функції міокарда, а як
наслідок і інших органів, порушенням току крові, розвитком набряків.

За етіологією перикардит поділяють на первинний і вторинний, а також

травматичний і нетравматичний.

Нетравматичний перикардит переважно має вторинне походження. Часто

він виникає як ускладнення інфекційних хвороб у великої рогатої худоби,
наприклад, ящуру. Також може розвиватися внаслідок поширення запального
процесу з міокарду чи сусідніх органів, таких як легені та плевра. Первинний
нетравматичний перикардит спостерігається у нетренованих тварин після
переохолодження або за наявності загального зниження імунітету.

Травматичний перикардит характеризується розвитком гнійно-гнильних

процесів у серцевій сумці, спричинених ушкодженням перикарда сторонніми
тілами, що проникають ззовні або через сітку у великої рогатої худоби. При
зовнішніх травмах (первинний перикардит) причиною захворювання можуть
бути гострі об'єкти, такі як металеві фрагменти, деревина або рани грудної
стінки (при переломах ребер, які ушкоджують перикард).

Проте більшість випадків травматичного перикардиту є вторинними і

спричиняються проникненням гострих металевих предметів (наприклад, цвяхів,
дроту і т. д.) з сітки (через діафрагму) в перикард великої рогатої худоби.
Цьому явищу сприяють, по-перше, порушенням обміну речовин у корів через
нестачу кальцію, фосфору, кобальту, міді, кухонної солі, вітаміну D, що
призводить до спотворення смакових відчуттів у тварин, і вони постійно
облизують стіни, землю, годівниці, ковтаючи при цьому сторонні предмети; по-
друге, фізіологічні особливості прийому корму у великої рогатої худоби, а
також низька чутливість сосочків на спинці язика та особливості моторної
функції сітки. Сітка скорочується у дві фази: під час першої фази задня стінка
сітки втягується в просвіт органа, а під час другої фази наближається до
передньої стінки, що призводить до утримання сторонніх предметів, що
потрапили в неї. Якщо ці предмети є гострими та твердими, то стінка сітки
може пошкодитися (травматичний ретикуліт), а сторонні предмети можуть
проходити через неї, спричиняючи запалення очеревини (травматичний
ретикулоперитоніт) або потрапляти в печінку або легені. Проте найчастіше
сторонні предмети направляються у бік серця, що анатомічно відділене від
сітки тільки діафрагмою. Ризик проникнення стороннього тіла з сітки до
діаграми, а звідти до перикарда підвищується під час отелення або тенезмах
при дефекації.
 Враховуючи дані клінічного дослідження, епізоотологічні дані та
анамнез, у тварини, що описана в даній історії хвороби, найймовірніше,
перикардит є вторинним травматичним.

Патогенез перикардиту включає дві стадії. Спочатку в більшості випадків

виникає фібринозний перикардит. На цій стадії на внутрішній і зовнішній
поверхні перикарда відкладається фібрин, що призводить до шорсткості
поверхні і ускладнює роботу серця. Це може спричинити біль і збільшення
частоти пульсу. Ці нашарування можуть досягати товщини 1-1,5 см і
утворювати спайки між шарами перикарда або ворсинчасті розростання
сполучної тканини (так зване "панцирне" серце), що ускладнює скорочення
серця і призводить до порушень кровообігу. Часто в перикарді накопичується
вапно (кальцію карбонат).

В свою чергу, випітний перикардит характеризується нагромадженням

ексудату в порожнині серцевої сумки на ранніх стадіях захворювання. Це
пригнічує серце і утруднює його розширення під час діастоли.

При травматичному перикардиті стороннє тіло, що потрапило до

перикарда, є джерелом сторонньої мікрофлори, що призводить до розвитку
спершу серозно-фібринозного, а потім гнійно-гнильного запалення. Гострим
предметом може бути уражена тільки серцева сумка або одночасно і міокард, і
в окремих випадках сторонній предмет може проникнути через стінку серця,
перфорувати перегородку між шлуночками і досягти ендокарда правого
шлуночка. У порожнині перикарда накопичується велика кількість ексудату
(10-20 л), що ускладнює розширення серця під час діастоли (синдром
"тампонади" серця). Це призводить до зменшення скорочувальної сили
міокарда і об'єму серця під час систоли, різкого порушення гемодинаміки,
венозної стазу у легенях, печінці та інших органах. Швидкість кровотоку
сповільнюється, максимальний артеріальний тиск знижується, а венозний тиск
підвищується до 600 мм водяного стовпа, що призводить до розвитку серцевої
(стазисної) недостатності. Яремні вени розширюються через утруднений відтік
крові і стають напруженими.

Порушення гемодинаміки призводять до функціональних і структурних

змін у печінці, що порушує всі її функції. Крім того, тканинна гіпоксія
спричиняє порушення обміну речовин, зокрема перевагу анаеробного
розщеплення глюкози (гліколізу) і нестачу кисню для функцій шлунків та
кишечнику. При перикардиті, особливо травматичному, утворюються запальні
та розкладні продукти ексудату, що призводить до інтоксикації, підвищення
температури тіла, нейтрофільного лейкоцитозу, порушення функцій інших
органів.

У описаному вище випадку виявлено випітну стадію з ураженням

перикарда.
 При нетравматичному перикардиті загальний стан тварини залежить від
перебігу основного захворювання. Температура тіла підвищена.
Спостерігається ціаноз видимих слизових оболонок, тахікардія і болючість при
пальпації ділянки серця. При аускультації у випадку фібринозного перикардиту
можна виявити шуми тертя перикарда, у випадку ексудативного перикардиту
серцевий поштовх і гони серця послаблені, спостерігаються шуми хлюпання,
артеріальний тиск знижений, а венозний - підвищений. При важкому перебігу
може розвинутися набряк вен, збільшення печінки, асцит і гідроторакс.

У травматичному перикардиті у великої рогатої худоби, як правило, він є

наслідком травматичного ретикулоперитоніту. Біль у ділянці серця
супроводжується пригніченням, послабленням рефлексів і обмеженням рухів.
Під час лягання, вставання і дефекації тварини стогнуть, уникають різких рухів,
часто стоять з широко розставленими грудними кінцівками, намагаються
підняти їх вище і неохоче спускаються з гори.

Процес розвитку травматичного перикардиту протікає у дві стадії. Перша

стадія - фібринозний перикардит - характеризується підвищенням температури,
пригніченням, зниженням апетиту і продуктивності. Рухи обережні, часто
спостерігається кіфоз. Серцевий поштовх зміцнений, пальпація і перкусія
ділянки серця викликають болючу реакцію тварини, тони серця зміцнені і
супроводжуються шумами тертя перикарда, які є характерним симптомом.

Друга стадія характеризується нагромадженням серозно-фібринозного, а

потім гнійно-гнильного ексудату. Температура тіла підвищена, пригнічення
тварини посилюється, тварини стоять з витягнутою вперед шиєю і опущеною
головою, часто стогнуть. Апетит відсутній, продуктивність і вгодованість
знижуються. Тварини уникають різких рухів, обережно лягають, а під час
вставання намагаються піднятися передусім на грудні кінцівки. У
міжщелепному просторі та підгрудді з'являються розлите, безболісні,
тістоподібні набряки. Кон'юнктива стає ціанотичною.

Серцевий поштовх послаблений і дифузний. Пульс складає 100-120

ударів за хвилину. Перкусійні межі серця розширені, звук у ділянці серця стає
приглушеним, але при наявності газів у верхній частині серцевої сумки можна
виявити тимпанічний звук. Тони, як правило, послаблені або приглушені, а в
окремих випадках, коли нагромаджується багато газів, можуть бути зміцнені.
При аускультації можна виявити шуми хлюпання - це патогномонічний
симптом перикардиту. "Тампонада" серця ексудатом ускладнює відтік венозної
крові, що призводить до переповнення і напруження яремних вен. Часто
виявляються позитивний венний пульс, сповільнена швидкість кровотоку і
підвищений венозний кров'яний тиск до 620 мм водяного стовпа, а
максимальний артеріальний тиск знижений. Електрокардіограма (ЕКГ)
характеризується різким зменшенням амплітуди всіх зубців, особливо в
першому відведенні, скороченням діастолічної паузи і наявністю екстрасистол.
 Порушення гемодинаміки призводять до ацидотичного стану, швидкого і
поверхневого дихання, можуть з'являтися кашель. Розвивається вторинна
гіпотонія передшлункової зони і застій вмісту кишечнику. Сечовиділення і
дефекація затримуються і стають болісними. У сечі виявляють білок, індикан, а
при гематологічному дослідженні - лейкоцитоз, регенеративне або
гіперрегенеративне зсув нейтрофільного ядра, еозинофілія, гіпоальбумінемія і
підвищення активності ферментів, що є індикаторами функції печінки.

Загальною клінічною картинкою перикардиту є підвищена температура

тіла, загальна слабкість, втрата апетиту, зниження продуктивності, тахікардія,
болючість у ділянці серця, видимий ціаноз слизових оболонок, шуми тертя
перикарда при аускультації, зміни в серцевих тонів, розширення меж серця на
рентгенограмі, набряки, асцит та інші ознаки порушення гемодинаміки.

При нетравматичному перикардиті загальний стан тварини залежить від

перебігу основного захворювання. Температура тіла підвищена.
Спостерігається ціаноз видимих слизових оболонок, тахікардія і болючість при
пальпації ділянки серця. При аускультації у випадку фібринозного перикардиту
можна виявити шуми тертя перикарда, у випадку ексудативного перикардиту
серцевий поштовх і гони серця послаблені, спостерігаються шуми хлюпання,
артеріальний тиск знижений, а венозний - підвищений. При важкому перебігу
може розвинутися набряк вен, збільшення печінки, асцит і гідроторакс.

У травматичному перикардиті у великої рогатої худоби, як правило, він є

наслідком травматичного ретикулоперитоніту. Біль у ділянці серця
супроводжується пригніченням, послабленням рефлексів і обмеженням рухів.
Під час лягання, вставання і дефекації тварини стогнуть, уникають різких рухів,
часто стоять з широко розставленими грудними кінцівками, намагаються
підняти їх вище і неохоче спускаються з гори.

Процес розвитку травматичного перикардиту протікає у дві стадії. Перша

стадія - фібринозний перикардит - характеризується підвищенням температури,
пригніченням, зниженням апетиту і продуктивності. Рухи обережні, часто
спостерігається кіфоз. Серцевий поштовх зміцнений, пальпація і перкусія
ділянки серця викликають болючу реакцію тварини, тони серця зміцнені і
супроводжуються шумами тертя перикарда, які є характерним симптомом.

Друга стадія характеризується нагромадженням серозно-фібринозного, а

потім гнійно-гнильного ексудату. Температура тіла підвищена, пригнічення
тварини посилюється, тварини стоять з витягнутою вперед шиєю і опущеною
головою, часто стогнуть. Апетит відсутній, продуктивність і вгодованість
знижуються. Тварини уникають різких рухів, обережно лягають, а під час
вставання намагаються піднятися передусім на грудні кінцівки. У
міжщелепному просторі та підгрудді з'являються розлите, безболісні,
тістоподібні набряки. Кон'юнктива стає ціанотичною.
 Серцевий поштовх послаблений і дифузний. Пульс складає 100-120
ударів за хвилину. Перкусійні межі серця розширені, звук у ділянці серця стає
приглушеним, але при наявності газів у верхній частині серцевої сумки можна
виявити тимпанічний звук. Тони, як правило, послаблені або приглушені, а в
окремих випадках, коли нагромаджується багато газів, можуть бути зміцнені.
При аускультації можна виявити шуми хлюпання - це патогномонічний
симптом перикардиту. "Тампонада" серця ексудатом ускладнює відтік венозної
крові, що призводить до переповнення і напруження яремних вен. Часто
виявляються позитивний венний пульс, сповільнена швидкість кровотоку і
підвищений венозний кров'яний тиск до 620 мм водяного стовпа, а
максимальний артеріальний тиск знижений. Електрокардіограма (ЕКГ)
характеризується різким зменшенням амплітуди всіх зубців, особливо в
першому відведенні, скороченням діастолічної паузи і наявністю екстрасистол.

Порушення гемодинаміки призводять до ацидотичного стану, швидкого і

поверхневого дихання, можуть з'являтися кашель. Розвивається вторинна
гіпотонія передшлункової зони і застій вмісту кишечнику. Сечовиділення і
дефекація затримуються і стають болісними. У сечі виявляють білок, індикан, а
при гематологічному дослідженні - лейкоцитоз, регенеративне або
гіперрегенеративне зсув нейтрофільного ядра, еозинофілія, гіпоальбумінемія і
підвищення активності ферментів, що є індикаторами функції печінки.

Загальною клінічною картинкою перикардиту є підвищена температура

тіла, загальна слабкість, втрата апетиту, зниження продуктивності, тахікардія,
болючість у ділянці серця, видимий ціаноз слизових оболонок, шуми тертя
перикарда при аускультації, зміни в серцевих тонів, розширення меж серця на
рентгенограмі, набряки, асцит та інші ознаки порушення гемодинаміки.

У описаному вище випадку тварина була пригнічена, приймала типову

позу з відведенням ліктьових горбів назовні, уникала зміни положення тіла.
Апетит був відсутній, видимі слизові оболонки ціанотичні. Наявні порушення
роботи серця, що проявлялися послабленим дифузним серцевим поштовхом, зі
збільшеними перкусійними межами серця. При аускультації було чутно
послаблення тонів і патологічні шуми (хлюпання). Було виявлено тахікардію,
переповнені яремні вени. Також були виявлені порушення роботи дихальної
системи, які проявлялися тахіпное, черевним типом дихання, змішаною
задишкою. Щодо системи органів травлення, то симптоми включали
відсутність апетиту, зниження спраги, відсутність відрижки і жуйки, гіпотонія
передшлунків і кишечника. Виявлені набряки серцевого походження.

Результати лабораторного дослідження крові і сечі свідчать про певні

зміни в організмі тварини, пов'язані з перикардитом і його наслідками. Основні
відхилення в аналізах крові такі:
1. Підвищена кількість еритроцитів і концентрація гемоглобіну, але
середній вміст гемоглобіну біля нижньої межі норми. Це свідчить про
компенсаторну реакцію організму на серцеву недостатність, яка може
виникнути внаслідок перикардиту.
 2. Підвищена кількість лейкоцитів з переважанням паличкоядерних
нейтрофілів. Це говорить про наявність запалення, що є типовим
симптомом перикардиту.
3. Кількість лейкоцитів підвищена, але загальний показник білка
знаходиться в межах норми. Це може свідчити про відсутність виражених
порушень обміну речовин як причини перикардиту.
4. У дослідженні сечі було виявлено зміщення водневого показника в
кислий бік і підвищену відносну густину сечі, що вказує на початок
ацидозу і можливе зневоднення.
5. Присутність кетонових тіл у сечі свідчить про порушення обміну речовин
і можливу метаболічну дезорганізацію.
6. Аналізи не виявили присутності білку, глюкози, кров'яних пігментів та
уробіліногену в сечі, що може вказувати на відсутність деяких інших
патологічних процесів.

В цілому, результати аналізів підтверджують прогресування перикардиту

та вказують на наявність запалення, компенсаторної реакції організму та
можливих порушень обміну речовин.

Перебіг фібринозного перикардиту, при своєчасному лікуванні, може

завершитися відновленням здоров'я тварини досить швидко. Проте інші форми
перикардиту мають тривалий і важкий перебіг. У деяких випадках, коли
гострий металевий предмет пошкоджує міокард і ендокард, хвороба може
швидко прогресувати і призводити до смерті тварини. Іноді спостерігаються
випадки, коли сторонній предмет виходить з порожнини перикарда через
грудну стінку або утворює капсулу в порожнині перикарда. Однак, через
деструктивні зміни в перикарді і міокарді, повне одужання тварин неможливе.

Діагноз ставиться, в першу чергу, на основі клінічних ознак хвороби. Для

підтвердження діагнозу можна проводити діагностичну пункцію
перикардіальної порожнини з використанням тонкої голки (№ 14, діаметр 1 мм,
завдовжки 120 мм) в четвертому міжребер'ї зліва, на середині між лінією
плечового суглоба і ліктем. Випітний перикардит диференціюють від
гідроперикарда, за якої відсутня болючість у ділянці серця і температура тіла
залишається нормальною. При пункції порожнини перикарда отримують
транссудат, який відрізняється від ексудату при перикардиті меншою
щільністю (менше 1,016 кг/м3), меншим вмістом білка (1-3%) і лейкоцитів.
Ехокардіографія дозволяє виявити наявність рідини в перикардіальній
порожнині.

Фібринозний перикардит потрібно диференціювати віж фібринозного

плевриту і гострого міокардиту. При плевриті шуми тертя плеври співпадають
у часі з фазами дихання. Гострий міокардит характеризується стукуючим
серцевим поштовхом, вираженою екстрасистолією і відсутністю
перикардіальних шумів.
 Травматичний перикардит потрібно диференціювати від травматичного
ретикулоперитоніту, при якому відсутні набряки, тахікардія, перикардіальні
шуми тертя або хлюпання, менш виражена гіпертермія, зміни в лейкоцитах і
лейкограмі.

Прогноз для перикардиту обережний і залежить від основного

захворювання, яке призвело до його розвитку. У випадку травматичного
перикардиту прогноз, як правило, неблагополучний.
Лікування нетравматичного перикардиту у тварин спочатку
зосереджується на виявленні та лікуванні основної хвороби, що спричинила
перикардит. Далі застосовуються різні методи симптоматичного лікування, які
можуть включати:
1. Застосування холоду на ділянку серця для зменшення запалення і болю.
2. Вживання сечогінних засобів, таких як еуфілін, теуфілін, теобромін,
фуросемід для поліпшення діурезу і зменшення зневоднення.
3. Введення кофеїну, глюкози, кордіаміну для підтримання серцево-
судинної системи, сульфаніламідів та антибіотиків для боротьби з
інфекцією.
4. Для травматичного перикардиту, який не піддається лікуванню, може
бути проведений забій тварини. Проте, у деяких випадках може бути
проведено симптоматичне підтримуюче лікування з використанням
глюкози, кордіаміну, кокарбоксилази.
 Список використаної літератури

1. Внутрішні хвороби тварин / В.І. Левченко, І.П. Кондрахін, В.В. Влізло та

ін.; За ред. В.І. Левченка. - Біла Церква, 2012. - Ч. 1.- 528 с.
2. Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин / В.І. Левченко, B.B.
Влізло, І.П. Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка. - Біла Церква, 2004. -
608 с.
3. Методи лабораторної клінічної діагностики хвороб тварин / [В.І.
Левченко, В.І. Головаха, І.П.Кондрахін та ін.]; за ред. В.І. Левченка. – К. :
Аграрна освіта, 2010. – 437 с
4. Дослідження крові тварин та клінічна інтерпретація отриманих
результатів: Методичні рекомендації для студентів факультету ветери-
нарної медицини керівників та слухачів Інституту післядипломного нав-
чання керівників і спеціалістів ветеринарної медицини / В.І. Левченко,
В.М. Соколюк, В.М. Безух та ін. – Біла Церква, 2002.– 56 с.
5. Дослідження сечі: Методичні рекомендації для студентів факультету
ветеринарної медицини та слухачів Інституту післядипломного навчання
спеціалістів ветеринарної медицини / В.І. Левченко. М.Я. Тишківський,
В.В. Сахнюк та ін. – Біла Церква, 2005. – 82 с.
6. Довідник з повноцінної годівлі сільськогосподарських тварин; за ред.
Ібатулліна І.І., Жукорського О.М., 2016. – 300 с.
7. Методичні рекомендації і робочий зошит з дисципліни «Годівля тварин
для виконання практичних занять та організації самостійної роботи
студентами факультету ветеринарної медицини / В.С. Бомко, О.А.
Кузьменко, О.М. Титарьова та ін. – Біла Церква, 2020. – 52 с.