Cерватинська Д.С.

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Науковий керівник – Шелудченко С.Б.

«Психолінгвістичні особливості навчання ліворуких та праворуких

здобувачів освіти»

Шкільне навчання для учня - це не просто повсякденна праця, а

подолання труднощів, перепон адаптаційного періоду на початку
шкільного життя та адаптація до подальшого зростання навчальних
навантажень.
Учителеві дедалі частіше треба шукати шляхи гармонізації та
оптимізації навчальної діяльності учня, щоб зберегти його фізичне та
психічне здоров'я.
Відомо, що головним координатором доброго фізичного і психічного
стану дитини є її мозок. А злагоджена робота мозку може бути
забезпечена за умови врахування в навчанні відмінностей діяльності
його півкуль.
Ось чому навчання учнів у початковій школі має враховувати
особливості функціональної асиметрії півкуль кожного індивіда.
Отже, потрібно враховувати проблему шульги (лівші) (права півкуля
сприймання), пам'ятаючи, що весь сучасний процес навчання
побудований винятково для тих, хто послуговується правицею (ліва
півкуля сприймання).
Говорячи про домінування у дітей правої чи лівої півкулі, варто
зазначити, що дія "лівші" і "правші" вказує лише на прояв
схильностей, які є у дитини. Ця схильність "лівші" і "правші" не є
остаточним виразником дії дитини.
Схильність до "лівші" і "правші" може розглядатися як можливий
шлях психічного осягнення світу дитиною.
Відомо, що більша частина людства - праворукі і тільки 5-12% із них
ліворукі. Але потрібно розуміти, що і праворукі, і ліворукі - це не
однорідні групи. Серед них є винятково ліворукі і винятково
праворукі, але є і ті, хто виконує однією або іншою рукою тільки
деякі дії, в тому числі і амбідекстри (обоєрукі) - люди, які однаково
добре володіють і правою, і лівою руками.
Дії кожної руки регулює головним чином протилежна півкуля: у
праворуких людей - ліва, а у ліворуких - права. Відомо, що дитячий
організм дуже пластичний, тому, якщо в дитини є порушення
функціонування лівої півкулі, то права може компенсувати це
порушення, перебравши на себе її функції. Але в цьому разі ведучою
рукою стає ліва. Дуже часто подібна ліворукість має ще назву
компенсаторної, з огляду на її механізм.
Якщо дитина у процесі діяльності віддає перевагу лівій руці, то ця
перевага – лише найпомітніша зовнішня ознака організації мозку
дитини (інші ознаки – домінуюче око, домінуюча нога тощо). Значна
кількість учених погоджуються із тим, що не слід примушувати
дитину використовувати лише праву руку у зв’язку з тим, що
організація мозку обумовлена генетично, а насильна її зміна
суперечить природній організації мозку.
Статистика свідчить, що з кожним роком кількість ліворуких людей
на земній кулі збільшується. Сьогодні близько 90% всіх людей має
ведучу праву руку, 10% - це ліворукі і амбидекстри ("оборукі").
Проблема ліворукості є однією з найменш досліджених та
найскладніших для педагогів-практиків. Тривалий часу вважалося,
що дітей, які працюють лівою рукою активніше ніж правою,
необхідно перевчати, зважаючи, на загальні вимоги до навчально-
виховного процесу. Але, перевчаючи ліворуких дітей, педагоги
зіткнулися з надзвичайними труднощами, наслідки яких, як правило,
виявлялися і в подальшому житті таких дітей: ліворукі діти
переучувалися важко, без бажання, у них часто з'являлися невротичні
реакції.
Сучасні наукові дослідження дали змогу обґрунтувати труднощі в
переучуванні ліворуких дітей. З'ясовано й доведено, що ліворукість
— це не примха дитини, а психофізіологічне явище, зумовлене
відмінностями у розподілі функцій між півкулями мозку. У медичній
енциклопедії ліворукість розглядається як переважне користування
лівою рукою під час виконання різноманітних дій. Як правило,
ліворукість зумовлена генетично, але може бути пов'язаною з уражен-
нями головного мозку в антенатальному періоді, під час пологів та
бути наслідком порушення нормального розвитку центральної
нервової системи. Ліворукість є результатом одного з варіантів
структурно-функціональної асиметрії мозку на кірковому та під-
кірковому рівнях організації функцій. Отже, примушувати ліворуку
дитину писати правою рукою — означає безпосередньо втручатися в
уже сформовану складну функціональну систему. Якщо дитина пише
лівою рукою, це означає, що процес писання (малювання)
регулюється (хоча б частково) правою півкулею головного мозку.
Тому, наполягаючи на тому, щоб вона писала правою рукою, дорослі
створюють додаткове навантаження для систем лівої півкулі, що під
час розвитку мозкових структур цієї дитини відповідають за інші
функції та процеси.
Особливої уваги , безумовно, заслуговують ліворукі діти. Багато з
них мають увесь «набір» труднощів навчання. Завдання вчителів і
батьків – створити максимально комфортні умови для навчання та
виховання ліворукої дитини з метою збереження її здоров’я й
реалізації її можливостей і здібностей.
Ліворукі люди характеризуються певними емоційно-психологічними
особливостями, такими як підвищена емоційна чутливість,
вразливість, швидка втомлюваність, як наслідок цього – обмежена
працездатність, високий рівень креативності, яскраво виражені
здібності до оригінальної художньої творчості, дратливість і
уразливість, схильність до різних страхів (боязкість), низький рівень
самоконтролю, знижений емоційний фон (перевага поганого
настрою), конформність (схильність до пасивного сприйняття
дійсності), совісність, підвищений рівень тривожності.
Наслідками переучування лівші на правшу можуть бути: заїкання,
посилення симптомів дислексії, шкільні негаразди, неврози та
невротичні реакції.
Важливо зазначити, що хвилювання і страхи збуджують праву
півкулю головного мозку, яка у ліворуких дітей і так є більш
активною, і, як наслідок, навіть незначна подія може стати приводом
для страху, адже така дитина заздалегідь сповнена тривоги та поганих
передчуттів. Такий високий рівень активізації правої півкулі викликає
гальмування діяльності лівої півкулі. У результаті дитина не в силах
приймати правильні рішення, знаходити раціональний вихід зі
складної ситуації.
В. О. Сухомлинський писав: «Мій багаторічний досвід переконує:
якщо найтонші, найрозумніші трудові рухи стають надбанням не
тільки правої, а й лівої руки, кількість цих зв’язків зростає, від рук до
мозку йде мудрий досвід, який виражає взаємодію і
взаємовідношення предметів, речей, процесів, станів…». І далі:
«Протягом семи років я вчив дітей (з 7 до 14-річного віку) працювати
обома руками». Якщо справді учитель буде намагатися розвивати
обидві руки в усіх дітей, то проблема ліворукості — праворукості не
буде мати такої сильної полярності й ліворукі діти більш природно й
комфор тно будуть відчувати себе в «праворукому» світі.

Маркина Н. Мозг правшей и левшей — в чем разница? // Наука и

жизнь. — 2001.-№6.
Волошенко О. Ліворука дитина: яка вона? Психолог. — 2003. — №
10. — С. 25-32.