МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Харківський національний медичний університет

Реферат на тему:

«Гігієна та охорона праці в медичних закладах»

Підготував:Демченко Ростислав Іванович

стоматологічний факультет 3 курс група ст-21-241

Лектор: Літовченко Олена Леонідівна

Харків - 2023
 ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………...………...... 3
І. Безпека та гігієна праці медичних працівників в сучасних умовах…………….....4
ІІ. Освіта щодо гігієни та санітарії для медичних працівників. ……….…………...6
Список використаної літератури………………………….……………………..……..8
 ВСТУП

Санітарна освіта – обов’язковий розділ діяльності кожного лікувально-

профілактичного закладу, професійний обов’язок кожного медичного працівника
лікарні й поліклініки. Набуття знань у сфері санітарії є ключовим елементом
діяльності лікаря будь-якої спеціальності у лікуванні та запобіганні захворювань.
Отже, включення викладання основ санітарії на всіх клінічних, гігієнічних та
теоретичних кафедрах в університетах, що надають вищу медичну освіту, є
справедливим на сучасному етапі розвитку медичної освіти.

За допомогою санітарної освіти медичні працівники

лікувально-профілактичних закладів можуть впливати на:

1) запобігання захворюванням (методом пропаганди здорового способу

життя);

2) раннє звертання за медичною допомогою (методом пропаганди заходів

первинної профілактики окремих захворювань);

3) строк видужання (в процесі постійного лікарняного спостереження);

4) ефективність лікування і відновлення працездатності (реабілітації);

5) повторну госпіталізацію (методом пропаганди заходів вторинної

профілактики).

Таким чином, санітарно-освітня робота в діяльності

лікувально-профілактичних закладів – один із основних інструментів
профілактики, що безпосередньо впливає на ефективність лікувальної і
профілактичної роботи й тим самим – на економічні показники охорони
здоров’я.
 І. . Безпека та гігієна праці медичних працівників в сучасних умовах

Відомо, що професійні захворювання спричиняються тривалим впливом

шкідливих або небезпечних факторів у виробництві на працівника. Щорічно в
Україні реєструється в середньому від 6 до 8 тисяч професійних захворювань.
Однак варто зауважити, що не всі такі випадки зафіксовані, оскільки не всі
постраждалі звертаються до медичних установ для точного визначення діагнозу.
Роботодавці не поспішають проводити перевірку умов праці на робочих місцях,
аби усунути виявлені небезпечні чи шкідливі фактори, а також не надають
працівникам відповідних пільг та компенсацій. Структура загальної
захворюваності працівників медичних закладів охорони здоров’я може бути
описана так: 46% хвороби органів дихання, 14% серцево-судинні захворювання, 5-
6% хвороби органів травлення, нервової та сечостатевої систем. Серед лікарів-
інфекціоністів переважають професійні захворювання, такі як туберкульоз,
токсоплазмоз, вірусний гепатит, мікози шкіри, ВІЛ-інфекція та дисбактеріоз.

Загалом, кожна особа, яка працює в медичній установі та має прямий контакт
з кров'ю пацієнтів із захворюваннями, такими як ВІЛ, гепатити В і С, туберкульоз
тощо, піддається ризику інфікування. Найвищий ризик інфікування
спостерігається у акушерів-гінекологів, хірургів, медсестер, які працюють в
операційних залах та виконують маніпуляції, стоматологів і працівників
лабораторій. Щодо ризику інфікування під час порізів і проколів: імунодефіцит
ВІЛ складає 0-0,5%; гепатит С – 3-10%; гепатит В – 6-30%. Захворюваність на
туберкульоз у медичних працівників, які працюють у протитуберкульозних
відділеннях, в 5-10 разів перевищує захворюваність медичних працівників інших
спеціальностей. Рівень захворюваності на цю хворобу також значно вищий серед
медичного персоналу психіатричних лікарень порівняно з захворюваністю у інших
лікувально-профілактичних закладах.
 Отже, очевидно, що характер та специфіка роботи лікарів і медичного
персоналу, як допоміжного, так і основного, зазнають змін і відображають нові
особливості через вплив небезпечних та шкідливих факторів на виробничому
місці. Постійний потік інформації від різних діагностичних, комп'ютерних систем
та інших джерел викликає значні нервові, психічні та інтелектуальні
навантаження, оскільки необхідно швидко вирішувати важливі питання в
обмежений час. Встановлення точного діагнозу, розробка ефективної стратегії
лікування для відновлення здоров'я, а іноді й збереження життя пацієнтів – це
складні та відповідальні рішення, які лікар повинен приймати оперативно.

Крім того, традиційні проблеми, такі як внутрішньолікарняні інфекції,

травми, вплив радіації, забруднення повітря, алергічні реакції тощо, ще не
втратили актуальності, і спектр ризиків, які впливають на медичних працівників,
продовжує постійно розширюватися.
 ІІ. Освіта щодо гігієни та санітарії для медичних працівників

Пропагування здорового способу життя варто розглядати як фундамент для

комплексної та результативної профілактики різних захворювань, серед яких
найбільш актуальні серцево-судинні захворювання, ракові захворювання,
порушення обміну речовин і тд. Формування практичних навичок стосовно
санітарно-освітньої діяльності серед медичних працівників активно
впроваджується на різних етапах навчання на кафедрі внутрішньої медицини: під
час лекцій, практичних занять, курації хворих, написання медичних історій, а
також під час проходження практики. Під час стажування у медичного працівника
велика увага приділяється санітарно-освітній роботі з різними групами населення
з метою популяризації здорового способу життя та попередження захворювань, що
допоможе кожній особі усвідомити важливість дбання про своє здоров’я та
відповідального ставлення до здоров’я взагалі, як власного, так і інших людей.
Поза навчальною, науковою та медичною діяльністю, працівники клінічних
кафедр активно проводять освітню роботу з різних аспектів життєдіяльності
людини та способу життя, спрямовану на збереження здоров’я, подовження життя
та енергії від навколишнього середовища та загального життя взагалі. Гігієнічне
виховання представляє собою систему формування корисних звичок на основі
усвідомлення принципів здорового способу життя та переконаності в їх
важливості.

Основна мета санітарної освіти полягає у підвищенні рівня санітарної

культури серед населення. Це досягається через проведення різноманітних
санітарно-освітніх заходів для загальної профілактики серед населення на
територіях, в гуртожитках та на підприємствах. Важливим є поширення
інформації про здоровий спосіб життя та впровадження заходів первинної
профілактики. Викладачі повинні пояснити медичним працівникам, що гігієнічне
виховання населення сприяє збереженню здоров’я, запобіганню захворювань,
швидшому зверненню до лікаря при появі перших симптомів захворювання,
роз’ясненню сутності "здорового способу життя". Необхідним є також проведення
роботи серед пацієнтів лікарень, поліклінік, амбулаторій, диспансерів та їхніх
сімей з метою визначення чи встановлення заходів вторинної профілактики
захворювань. У випадку хвороби, гігієнічне навчання та виховання пацієнтів
сприяють скороченню тривалості лікування, часу перебування в лікарні,
запобіганню ускладнень, загострень та повторних випадків захворювання.

Викладання основ санітарної освіти медичним працівникам під час вивчення

курсу пропедевтики внутрішньої медицини сприятиме формуванню практичних
навичок у студентів. Це допоможе розповсюдженню серед населення знань у
галузі гігієни, вивченню конкретних методів профілактики захворювань,
збереженню здоров’я та покращенню якості та тривалості життя.
 Список використаної літератури

1. Конституція України (поточна редакція – 1.01.2020). [Електронний ресурс].

URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

2.Гудима А.А. Небезпечні інфекційні захворювання у практиці медичних і

фармацевтичних працівників. [Електронний ресурс].
URL:https://svitppt.com.ua/medicina/nebezpechniinfekciyni-zahvoryuvannya-u-
praktici\medichnih-ifarmacevtichnih-pracivnikiv.html.

3.Захистити та зберегти лікаря [Електронний ресурс]. URL:

https://m.day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/zahystyty-i-zberegty-likarya.

.4. Вороненко Ю.В. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я /

Ю.В. Вороненко, В.Ф. Москаленко // Навчальний посібник. – Тернопіль:
Укрмедкнига, – 2000. – 677 с.

5. Наказ МОЗ України №1 від 05.01.1999 року «Про поліпшення діяльності

органів і закладів охорони здоров’я з питань формування здорового способу життя,
гігієнічного виховання населення».