Лекція №1

Тема: Перша світова війна (1914-1918 рр.)

Мета: встановлювати послідовність подій Першої світової війни, критично осмислювати їх наслідки,
продовжувати формувати вміння користуватися політичною картою, як джерелом інформації про хід
бойових дій у світі.
Ключові терміни та поняття: «геополітика», «геополітичні інтереси», «Перша світова війна»,
«позиційна війна».
Основні дати : 1 серпня 1914 р. - 11 листопада 1918 р. – Перша світова війна, 6 квітня 1917 р. -
вступ США у Першу світову війну, 11 листопада 1918 р. – Компєнське перемир’я.
Обладнання: підручник, атлас, політична карта світу, план-конспект лекції.
Тип лекції: тематична
План-конспект лекції
Пригадайте, які два військово-політичні блоки існували на початку ХХ століття
1. Причини та привід Першої світової війни.
Небачене загострення суперечностей між провідними країнами світу в економічній, військовій та
колоніальній сферах. Особливо гостре економічне суперництво виникло між Великою Британією та
Німеччиною, яка наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. випередила Велику Британію за темпами
індустріалізації, а її частка у світовому промисловому виробництві перевищила частку Британії. Між
ними також існувало гостре військово- морське суперництво. Тоннаж військових кораблів
Німеччини збільшився з 1880 р. по 1914 р. у 15 разів, а Великої Британії — в 4 рази. Німецький флот
за всіма показниками став другим у світі після британського, і різниця між ними постійно
скорочувалась. Почалася гонка озброєнь, на яких наживалися військові корпорації. Водночас
відбувалася мілітаризація економіки та свідомості величезних мас людей. Прагнення правлячих кіл
провідних країн світу подолати внутрішньополітичні кризи, наростання революційного і
національно- визвольного рухів у радикальний спосіб — шляхом готування до війни.
Приводом до війни стало вбивство 28 червня 1914 р. 19-річним сербським студентом Гаврилою
Принципом у столиці Боснії Сараєві наступника австро-угорського престолу ерцгерцога Франца
Фердинанда, який був відомий своєю ворожістю до Сербії.
Відень скористався підтримкою Берліна та 23 липня поставив Сербії ультиматум (вимога,
пов’язана з обмеженням часу, даного на її виконання, а також із загрозою щодо серйозних наслідків
у разі її невиконання; демонстрацією небажання будь-якого роду переговорів).
Стратегічні плани у Першій світовій війні
Робота з документами
«…Німеччина намагалася покінчити з пануванням Англії на морях, послабити її вплив на світовий
ринок і захопити колонії. Німеччина також бажала приєднати промислове розвинені північно-східні
регіони Франції, захопити у Росії Прибалтику, Україну, Дон і Кавказ.
Австро-Угорщина прагнула розширити сферу впливу на Балканах, захопити Сербію,
відібрати у Росії Польщу, Правобережну Україну (Поділля та Волинь).
Османська імперія, що виступила на боці Троїстого союзу в жовтні 1914 р., розраховувала захопити
російське Закавказзя і відновити свій вплив на Балканах.
 Англія сподівалася послабити Німеччину, захопити частину німецьких колоній в Африці,
поділити Османську імперію — забрати багаті нафтою Месопотамію та частину Аравійського
півострова.
Франція прагнула повернути Ельзас і Східну Лотарингію, що були захоплені Німеччиною після
франко-прусської війни, захопити Саарську область (вугільні шахти) та лівий берег Рейну —
природний кордон з Німеччиною, крім того, там містилися сучасні промислові підприємства.
Росія намагалася встановити своє панування на Балканах і в протоках Босфор і Дарданелли,
послабити Німеччину економічно, відібрати в Австро-Угорщини Східну Галичину, землі у нижній
течії Неману.
Японія, що вступила у війну з Німеччиною в середині 1914 р., намагалася захопити німецькі
орендні території в Китаї (півострів Шаньдунь) та острова у Тихому океані.
З обох боків війна мала загарбницький імперіалістичний характер. Лише Сербія та Бельгія вели
війну за своє визволення…»
Які територіальні претензії мали воюючі держави?
2.Бойові дії 1914-1918 роки.
Бойові дії на Західному фронті було відкрито 4 серпня німецьким вторгненням до Бельгії та
Люксембургу в обхід фортифікаційних споруд на франко-німецькому кордоні. Німці ж, відповідно
до розробленого у 1905 р. начальником німецького генерального штабу Альфредом фон Шліффеном
плану («план Шліффена»), обминули французьку оборону, яка перетворилася на нікому не потрібний
своєрідний «музей бойової техніки»…
На розгром Франції, за «планом Шліффена», відводилося не більше одного місяця. Після
цього німецькі війська залізницею мали перекинути на Схід і розгромити російську армію. Проте
події для німців розгорталися не зовсім так, як вони передбачали.
Наприкінці серпня їхні війська опинились у 25 милях від столиці Франції. Президент та уряд 2
вересня залишили Париж і вирушили до Бордо. Німецькі війська вийшли на р. Марна з метою
оточити французів. Тут і сталася перша битва на західному театрі воєнних дій, що тривала з 5 по 12
вересня. У ній з обох боків взяло участь 1,5 млн вояків. Обопільні втрати сягнули 600 тис. убитими й
пораненими.
Німецьке командування виявилося неспроможним координувати дії своїх наступальних сил,
які швидко просувалися вперед. Скориставшись із цього, французький головнокомандувач генерал
Жоффр стрімко перекинув свіжі сили з інших фронтів і, знайшовши слабке місце в обороні
німецьких військ, завдав контрудару.
Маючи значну перевагу над німцями, які до того ж були виснажені тривалим наступом,
Жоффр примусив їх, починаючи з 9 вересня відходити до р. Ена.
Результатом битви на Марні став остаточний провал «блискавичної війни» — основи плану
Шліффена.
Після цього німецькі війська на Західному фронті зарилися в окопи, розпочалася позиційна
війна. Фронт розтягнувся від протоки Ла-Манш до швейцарського кордону і наприкінці 1914 р.
стабілізувався.
Інакше розгорталися події на східному театрі, де сторони застосували тактику швидких
маневрених дій. Російська армія була вимушена розпочати наступ на Східну Пруссію через
відчайдушне прохання про допомогу з боку своєї союзниці Франції, коли німецькі війська рвалися
до Парижа. Східнопрусська операція для російських військ виявилася невдалою через неузгоджені
дії 1-ї та 2-ї російських армій.
 Новий командувач німецьких військ генерал Гінденбург, використовуючи розгалужену
систему залізниць, оточив ударні сили 2-ї російської армії, розгромив їх і примусив російські війська
в середині вересня залишити Східну Пруссію.
Натомість наступ російських армій під командуванням генерала Брусилова в Галичині та на
Буковині виявився вдалим. Битва в Галичині відбувалась одночасно з битвою у Східній Пруссії у
вересні 1914 р. Російські війська в перші дні наступу (битва тривала з 5 серпня по 13 вересня 1914 р.)
відкинули австрійські війська від Львова, а потім примусили їх залишити територію Галичини.
Австрійці залишили лише сильний гарнізон в обложеному росіянами Перемишлі. Вони втратили 400
тис. вояків, у тому числі 100 тис. полоненими; російські війська — 230 тис.
Третім фронтом у Європі був Балканський. На Балканському фронті бойові дії точились між
Австро-Угорщиною, Сербією та Чорногорією.
Спершу тут було три австрійські армії, але з початком воєнних дій між Росією та Австро-
Угорщиною в Галичині остання була вимушена терміново перекинути одну з армій (2-гу) на
Російський фронт. Сербія розгорнула свої збройні сили у складі чотирьох армій, на допомогу їй
прийшла чорногорська армія. 16–24 серпня 1914 р. австро-угорські війська зазнали поразки від
сербів у горах Цера. Австро-угорські війська в 1914 р. так і не просунулись на територію Сербії.
Мужні сербський та чорногорський народи, які чудово знали місцеві умови й поєднували
боротьбу польових військ з партизанськими методами, могли тривалий час вести війну, навіть не
отримуючи допомоги союзників. Так і сталося. Більше року, до осені 1915 р., невеликі сили Сербії та
Чорногорії самостійно захищали свої території від австро-угорських військ, незважаючи на брак
озброєння та боєприпасів.
Кавказький фронт виник після вступу у війну Туреччини на боці Німеччини 1 листопада 1914
р. Воєнні дії проти Росії Туреччина розпочала ще 29 жовтня. Того ж дня турецькі міноносці
потопили російський канонерський човен «Донець», а 30 жовтня німецько-турецький флот розпочав
обстріл портів Севастополя, Феодосії, Новоросійська. У відповідь на це російський уряд оголосив
Туреччині війну, російська Кавказька армія 2 листопада 1914 р. перетнула кордон і вирушила в глиб
турецької території. Турецькі війська, у свою чергу, вторглися до Батумської області. Найбільш
значною подією того періоду на Кавказькому фронті була Сарикамиська операція, що тривала з 22
грудня 1914 р. до 7 січня 1915 р. Турки прагнули розгромити головні сили російської Кавказької
армії. Російські війська чинили гідний опір турецьким атакам, а 3 січня перейшли у наступ.
Сарикамиська операція закінчилася повним знищенням 3-ї турецької армії.
У лютому 1915 р. на Мазурських озерах був розгромлений 10-тисячний російський корпус. У
березні 1915 р. російські війська здобули фортецю Перемишль.
2 травня німці прорвали фронт під Горліце. Горліцька операція тривала до 22 червня.
Російські війська залишили Галичину, Буковину, частину Волині. У липні 1915 р. німці почали
наступ на Варшаву, у серпні на Ковно (Каунас), у вересні на Вільнюс. Росія втратила Польщу, Литву,
Латвію, Західну Білорусь, 10 % залізниць, 30 % промисловості, 300 тис. убитими. Війна набула
позиційного характеру.
У 1915 р. на Західному фронті німецькі війська відбивали кровопролитні, але безрезультатні
атаки французів в Артуа і Шампані. Стримуючи наступ, німці стрімкими контратаками зводили
нанівець успіхи противника.
За рік Франція втратила 1 млн 292 тис. солдатів, англійці —279 тис., німці — 612 тис. 22
квітня 1915 р. біля бельгійського міста Іпр німці вперше у світовій історії здійснили газову атаку. Із
15 тис. англійських вояків, що отруїлись хлором, третина померла. Англійці й французи спробували
перекрити протоки Босфор і Дарданелли. 18 березня 1915 р. 14 англійських і 4 французьких
дредноути увійшли у протоки. Але на мінах і від турецьких гармат затонуло 3 і було пошкоджено 2
кораблі. Союзники відступили. Було вирішено почати суходольну операцію. У турків було 6 дивізій
для захисту проток.
 Турецькі війська повністю заблокували десант союзників, який у грудні того ж 1915 р. був
змушений залишити свій плацдарм. 25 квітня 1915 р. 5 дивізій союзників висадились на
Галліпольському півострові. Турецькі війська повністю заблокували десант союзників, який у грудні
того ж 1915 р. був змушений залишити свій плацдарм.
23 травня Італія оголосила війну Німеччині, Австро-Угорщині. 30 травня почались військові
дії.
Італія розгорнула 35 дивізій проти 20 дивізій Австро-Угорщини. Війна набула позиційного
характеру.
«…Верден — найпотужніший опорний пункт французького фронту від бельгійських кордонів до
Швейцарії. Він оточений системою найсучасніших укріплень і, на думку всіх французів,
неприступний, тому перетворився на національний символ і жоден французький воєначальник не
посміє добровільно здати його ворогові.
Якщо Верден опиниться в наших руках — а ми, зрозуміло, докладемо зусиль, щоб так воно і сталося,
— це відкриє нам дорогу до серця Франції, в такому разі уже заздалегідь приреченої на поразку. Але
навіть якщо ми не досягнемо такої стратегічної мети, наші зусилля принесуть перемогу вже тим, що
ми перетворимо Верден на згубний смерч, який поступово всмокче у себе весь французький
військовий потенціал, виснажуючи його з останніх ділянок фронту, з тилу, зі всієї Франції. Дивізію
за дивізією поставлятиме ворог на верденську м’ясорубку, а ми будемо їх там молотити одну за
одною».
Верденська битва тривала з 21 лютого по 18 грудня 1916 р. Німецькі сили — 1204 гармати,
202 міномети, 160 бойових літаків, 14 аеростатів, 50 дивізій. У французів — 69 дивізій, 632 гармати.
Як відомо, однією з найбільш визначних битв Першої світової вважається битва на річці
Сомма.
Почалася операція 24 червня 1916 р. з артилерійської підготовки, після чого в бій була кинута піхота.
1 липня англійська і французька піхота рушили в атаку.
Але німці уже встигли посилити оборону й підтягти резерви. І головне, сама тактика піхотних
атак ланцюгом безнадійно застаріла разом з появою кулеметів і скорострільних гармат. Але
командування союзників цього ще не зрозуміло. У результаті першого дня тільки англійці втратили
21 тисячу солдатів убитими і 35 тисяч пораненими (за іншими даними, 16 тисяч убитими і 34
пораненими).
Подальші спроби розвинути наступ успіху не принесли через запеклий опір німців. Щоденні
втрати обчислювалися десятками тисяч солдатів. Тільки до середини липня ціною величезних жертв
союзникам вдалося заволодіти другою лінією укріплень. Але до того моменту німці вже встигли
облаштувати в глибині нові позиції. Битва на річці Сомма набувала затяжного характеру. 3 вересня
союзники почали новий масштабний наступ, але за 10 днів змогли просунутися тільки на 3–4
кілометри. І тоді 15 вересня англійці уперше застосували в бою танки. Попри те, що танків було
лише 18, вони мали величезний психологічний тиск на німецьку піхоту. Англійці за 5 годин змогли
пройти 5 кілометрів, більш ніж за 10 днів до цього (за іншими даними, 2 км за 3 години). До
середини осені почалися дощі, і низовинна місцевість у районі Сомми перетворилася на суцільне
болото, що ще більше ускладнило наступ. 13 листопада бойові дії на річці Сомма припинилися через
виснаження сторін.
У результаті за чотири з половиною місяці англійцям і французам вдалося просунутися на
фронті завдовжки 40 км лише на 10 км. При цьому їх загальні втрати склали 623 907 осіб (за іншими
даними близько 800 000), з них убитими і зниклими безвісти —146 431 людина. Середні втрати
англійських дивізій досягли 80 %. Німецькі втрати оцінюються в 465–600 тисяч чоловік, зокрема
«У 1914 р. Велика Британія володіла такою перевагою на океанських просторах, що протягом
декількох місяців діяльність німецького торгового флоту виявилася майже повністю паралізованою.
Тому німцям довелося розраховувати на торговельні судна нейтральних країн, а також на довоєнні
міжнародні договори. 1 листопада 1914 р. між англійцями і німцями сталася битва неподалік від
Коронеля на чілійському узбережжі. Англійці, судна яких були застарілої конструкції, зазнали
поразки, втративши два з чотирьох кораблів.
Тоді з Великої Британії були терміново відправлені на підмогу два найсучасніші лінійні
крейсери, і 8 грудня 1914 р. неподалік Фолклендських островів англійці узяли реванш. У січні 1915
р. англійці потопили німецький крейсер «Блюхер» і завдали пошкоджень ще 2 крейсерам Німеччини.
Знищити військово-морський флот Великої Британії Німеччини не вдалось. Проте у німців
була ще одна ефективна зброя —підводний човен. 18 лютого 1915 р. німецьке командування
оголосило прибережні води Великої Британії воєнною зоною і заявила, що починає необмежену
підводну війну біля берегів Британії та Ірландії.
1 травня 1915 р. пасажирський лайнер «Лузітанія» вирушив з Нью-Йорка до Ліверпуля. Того
ж дня в нью-йоркських газетах з’явилося застереження — судна під британським прапором
ризикують бути потопленими. Через шість днів,
7 травня 1915 р., на північний захід від Ірландії лайнер був підірваний торпедою, випущеною
з німецького підводного човна U-20. З двох тисяч пасажирів «Лузітанії» потонули тисяча двісті, у
тому числі 128 американців. Потоплення «Лузітанії» викликало хвилю громадського обурення як у
Великій Британії, так і в Сполучених Штатах, де до цього, навпаки, висловлювали невдоволення
поводженням англійців з нейтральними судами».
У 1915 році:
• Потоплено 228 торгових суден Антанти — загальний тоннаж 651 572 тонни.
• Потоплено 89 нейтральних кораблів — загальний тоннаж 120 254 тонни.
• Німецкі втрати склали 19 підводних човнів (33 % особистого складу).
У 1916 році:
24 березня 1916 р. торпедою був потоплений британський пароплав «Сассекс», що здійснював
рейси між Великою Британією і континентальною Європою, при цьому загинули ще більше
громадян США, ніж при потопленні «Лузітанії».
3 лютого 1917 р. США розірвали дипломатичні відносини з Німеччиною, а 6 квітня оголосили
про вступ у війну на боці Антанти. США не стали пов’язувати себе якимись зобов’язаннями,
сподіваючись по війні відігравати провідну роль під час мирних переговорів головного арбітра.
Формальним приводом до вступу у війну стала німецька дипломатична депеша («Нота
Циммермана»), перехоплена англійською розвідкою і передана американцям, в якій йшлося про
таємні переговори Німеччини і Мексики про союз проти США. Упродовж року на Західний фронт
прибуло понад 2 млн американських солдатів.
З виступу Вудро Вільсона у Конгресі США 2 квітня 1917 р.
«Ми не прагнемо ні завоювань, ні панування. Ми не шукаємо для себе ні контрибуцій, ні
матеріального відшкодування за ті жертви, які добровільно приносимо. Ми — лише одні з борців за
права людини…
Ми битимемося за демократію, за права тих, хто підкоряється властям, щоб мати право голосу у
своїх власних державах, за права і свободи малих народів, за загальне панування права, створення
такого союзу вільних народів, який принесе мир і безпеку всім народам і, нарешті, зробить сам світ
вільним. Розв’язанню цього завдання ми можемо присвятити наше життя і нашу долю…
 По усіх країнах Європи у 1917 р. прокотилася хвиля антивоєнних виступів. Але війна тривала.
Основні бойові дії були зосереджені на Західному фронті. У 1917 р. німецьке командування
віддавало перевагу оборонній тактиці, Антанта — наступальній.
У грудні 1916 р. Німеччина виступила з пропозицією розпочати переговори про мир,
сподіваючись залишити за собою всі завойовані території. Країни Антанти відхилили цю
пропозицію.
Генеральний наступ країн Антанти одночасно на всіх фронтах навесні 1917 р. виявився
невдалим. У квітні 1917 р. англо-французьке командування зробило спробу атакувати ворога в
районі Реймса. За сім тижнів боїв французи втратили убитими й пораненими понад 500 тис. вояків.
У французькій армії спалахнули заколоти проти продовження війни. Новий командуючий
Петен (герой оборони Вердена) жорстокими заходами і деякими покращеннями умов перебування
солдатів на фронті зумів навести лад у військах.
Із другої половини 1917 р. увесь тягар подальших боїв ліг на плечі англійців. Їм вдалося
провести кілька вдалих операцій, що зміцнило підірваний дух військ Антанти. Одна з таких операцій
у районі Камбре (листопад–грудень 1917 р.) стала «тріумфом танків». Тут 378 англійських танків у
взаємодії з піхотою та авіацією завдали удару і прорвали потужну оборону противника.
Італійці зазнали нищівної поразки під Капоретто в жовтні 1917 р.: 300 тис. з них потрапили в
полон, 130 тис. загинули. Англійські та французькі дивізії, перекинуті з Ніцци на автомобілях, дещо
покращили становище і не допустили виходу Італії з війни.
На четвертому році війни союзники, нарешті, дійшли згоди та у квітні 1918 р. створили
спільне командування. Головнокомандувачем усіх союзних військ на Західному фронті було
призначено маршала Фердинанда Фоша. 18 липня 1918 р. союзники рушили в наступ і відкинули
німців від Марни.
Остаточного удару союзники завдали біля Ам’єна 8 серпня, де англійські танки прорвали
оборону німців. За один день було розбито 16 німецьких дивізій.
У вересні війська Антанти перейшли в наступ по всьому фронту. 14 серпня Гінденбург заявив
імператорові Вільгельму ІІ про необхідність домагатися закінчення війни дипломатичними
методами.
28 вересня Болгарія стала першою країною з Четверного союзу, яка вийшла з війни. 28 жовтня
Австро-Угорщина запросила перемир’я, яке було підписано 3 листопада. 30 жовтня Туреччина
змушена була на кабальних умовах підписати перемир’я з Антантою. Після цих подій Німеччині
нічого не залишалося, як розпочати переговори про мир. 11 листопада1918 року було підписано
Компєнське перемир’я. Умови: припинення воєнних дій;
евакуація протягом 14 днів окупованих німецькими військами районів Франції, Бельгії та
Люксембургу, Ельзасу та Лотарінгії;
війська Антанти займали лівий берег Рейну, а на правому передбачалося створити демілітаризовану
зону;
Німеччина зобов’язувалася повернути усіх військовополонених та евакуювати свої війська з
територій, що колись входили до Австро-Угорщини (Румунії, Туреччини та Східної Африки);
Німеччина повинна видати Антанті велику кількість озброєння та військової техніки, серед іншого 2
тис. літаків, 10 тис. вантажних автомобілів, а також значну частину кораблів військово-морського
флоту.
Висновок. У ході війни була повалена монархія і відбувся більшовицький жовтневий
переворот у Росії. Військова й економічна могутність Німеччини була підірвана, і вона на довгий час
опинилася в міжнародній ізоляції. Наслідком поразки Австро-Угорщини став розпад однієї з
найбільших європейських імперій і утворення на її уламках нових національних держав. Після війни
сформувалася нова система міжнародних відносин, відбувся перерозподіл світу.
Запитання та завдання
А) робота з документами: (вкажіть рік і назву битви) «З 24 серпня відбувається бій на фронті
Париж — Верден. Від самого початку правий фланг німців під командуванням фон Клука, що
просунувся 24 серпня до міста Провена, почав відходити, зважаючи на небезпеку обходу
французами; йому пощастило уникнути небезпеки, і він кинувся на наш фланг, що обходив його на
півночі з боку … і з заходу з боку Урка.
Проте франко-англійські війська спромоглися завдати ворогові значних втрат і затримати його,
оскільки це було потрібно для успіху нашого наступу в інших місцях.
Тепер ворог відступає до річок Ена та Уаза, іншими словами, він відійшов за чотири дні на 60–70
кілометрів…Отже, перша фаза на … схиляється на користь союзників, бо правий фланг і центр
нині відступає».
На якому фронті відбуваються події з поданого документу?
«Наприкінці серпня не можна було заперечувати скрутного становища австро-угорських армій, що
мали проти себе переважаючу більшість росіян. Начальник австро-угорського генерального штабу
генерал фон Конрад цілком мав рацію, коли вимагав від нас наступу через Нарев. Проте оскільки 8-
ма німецька армія поступалася Ранненкамфу, це неможливо було здійснити. Будь-який рух у напрямі
на Млаву і Пултуськ у будь-який момент міг зупинити наступ Рененкамфа на лінію Алленштейн–
Ельбінг. Нічого іншого не залишалось, ніж спочатку покінчити з російською Неманською армією…
Австро-угорська армія була повністю розгромлена і відійшла з величезними втратами за річку Сян.
Росіяни йшли за нею; російське вторгнення в Моравію, а згодом у Верхню Селезію стало можливим.
Треба було допомогти австро-угорській армії, в іншому разі їй загрожувало знищення…
Підкріплення мало ось-ось підійти, і треба було додати їм якомога більшої сили. … же фронт
зміцнити ми були не спроможні…»
Вкажіть битву та рік про які йдеться в поданому документі: «Четверта година ранку. З
останнім ударом баштового годинника … кафедрального собору на дах єпископського палацу з
гуркотом, подібним до гуркоту грому, обрушився важкий снаряд, пробив його і вибухнув, утворивши
широку воронку, захопивши стіни і підлогу двох поверхів. З уламків балок, цеглини, штукатурки,
меблів, з клаптів килимів над містом піднявся потужний султан диму і пилу, а гучний відгомін
вибуху потонув у гуркоті осідаючих стін і хрускоті дерева, що ламається.
Нічним черговим штабу ….ділянки фронту — штаб розташовувався в ратуші — немає потреби
оголошувати тривогу: з усіх боків сюди збігаються офіцери, на ходу щось на себе натягуючи: вони
квапляться в зал засідань…
…Лише через три години і п’ятнадцять хвилин — чверть на восьму — три тисячі триста німецьких
снарядів усіх калібрів почали вивергати свої снаряди на …. ділянку між річкою Мезі рівниною Воєвре.
Сотні гармат б’ють і б’ють, кілометр за кілометром по окопах, під’їзних шляхах, долинах і схилах,
по голих рівнинах і зарослих пагорбах, по селах і хуторах, просто по землі, де може не бути нічого,
окрім мурашника або мишачого гнізда, по живому й неживому, вибух за вибухом, вибух за вибухом в
Омоне, Орне, Бомоне, Дамвільєре, Дуомоне, Вердені…
У простір від землі до самого неба увірвався гуркіт розривів і заповнив його від горизонту до
горизонту. Цей гуркіт вивергали сталеві глотки важких снарядів, гаубиць і мортир, скорострільні
польові гармати, міномети й кулемети, які своїм пронизливим «так-так-так» прорізали гуркіт
снарядів крупного калібру.
Коли повітряні хвилі, підняті вибухами, стикаються, здається, що повітря густішає, то
спресоване, то, навпаки, розріджене, розірване, клаптями відкидається детонацією. Свист куль,
дробовий тріск шрапнелі, гучне виття важких снарядів, що летять, падають з громоподібним
відлунням, удари мін, що рвуть все на частини і власною силою, і тиском повітря, вереск металевих
уламків, що летять по невідомих траєкторіях…
Лише снарядів важкого калібру німецькі батареї випускають по сто п’ятдесят тисяч на день… І
так година за годиною, день за днем… Не було місця, не було укриття, куди б не проник цей ураган
звуків».
Вкажіть назву битви та рік, описану в уривку з документу:
«…Зліва від нас були розташовані французькі колоніальні частини. Цим нещасним, мабуть, канадці
зобов’язані своєю поразкою цього дня. Вдалині ми побачили хмару, що зростає, неначе з-під землі.
Вона була червоно-зелена і збільшувалася у міру просування. Вона нагадувала туман, що
притискався до землі, заввишки не вище за два метри, що заповнював кожну щілину і ямку на землі.

Ми не знали, що це таке. Раптово в тумані ми, ті що перебували в резерві, помітили якісь рухи.
Наближаючись до нас, зі швидкістю, наче саме пекло переслідувало їх, бігли чорні війська з Північної
Африки. Бідолахи, я не звинувачую їх. Це могло примусити бігти будь-яку людину… Газ наблизився, і
вони побігли. Їх офіцери безуспішно намагалися навести лад у цьому потоці. Здавалося, що їх
черевики ледве торкалися землі. На бігу вони закривали свої обличчя, носи й очі руками, і крізь
почорнілі губи, що у декого потріскалися й кровоточили, вони хрипіли: «Аllemands! Allemands!»

Деякі з наших офіцерів, що розуміли французьку, зупинивши деяких з них і примусивши себе слухати,
просили їх повернутися на свої позиції. Але вони абсолютно збожеволіли від жаху і не звертали на це
ніякої уваги… Приголомшує швидкість рішення і дії, що продемонстрував наш капітан. Про те, що
за дим рухається у напрямку до нас, він знав не більше, ніж будь-який солдат. Але у нього був той
розум, який діє автоматично в разі небезпеки, а потім обмірковує.

«Намочіть свої хустки водою з фляжок, хлопці!» — наказав він. Ми всі швидко підкорилися.
«Прикладіть хустки до обличчя і стріляйте як чорти!»

Ми зробили це, і, коли газ наблизився, хустки прислужилися свого роду тимчасовим респіратором і
врятували багато з нас від страшної смерті. Ми були в резерві, тому постраждали менше, але все
ж таки деякі з нас загинули від цього пекельного продукту. Людина помирає від газу в страшних
муках. Вони стали абсолютно чорними, всі ті, кого я бачив тоді. Чорні, як начищений черевик, очі,
губи, нігті, навіть зуби. З рота йшла піна, як у скаженого собаки, п’ять–шість хвилин судом і потім
— «на захід» (термін Першої світової, що означав смерть)».
З повідомлення у лондонській «Таймс» за липень 1914 р.
«Бєлград. 18.00. Посол Австро-Угорщини Гізль вручив МЗС Сербії ультиматум свого уряду з
вимогами:
— заборона в Сербії діяльності усіх антиавстрійських організацій;
— припинення пропаганди, спрямованої проти Австро-Угорщини;
— виведення зі складу сербської армії офіцерів за австрійським списками;
— покарання винуватців переходу Г. Принципом кордону;
— допуск представників Австро-Угорщини до участі у розслідуванні на території Сербії
сараєвського убивства 28.06.1914 р. спадкоємця австрійського престолу та до ліквідації на
території Сербії руху, спрямованого проти територіальної цілісності Австро-Угорщини.
Строк для відповіді — 48 годин, в іншому випадку — розрив дипломатичних
відносин».
Витяг із протоколу засідання австро-угорського уряду 7 липня 1914 р.
«…Суто дипломатичний успіх, коли б він закінчився цілковитим приниженням Сербії, не мав би
цінності. Тому треба висунути Сербії настільки радикальні вимоги, щоб можна було заздалегідь
передбачити їх відхилення та вдатися до радикального розв’язання питання через воєнне
втручання».
З повідомлення австро-угорського посла у Берліні про зустріч з Вільгельмом ІІ 5 липня 1914 р.

«Кайзер сказав мені, що ми можемо покластися на цілковиту підтримку Німеччини. На думку

кайзера Вільгельма, не варто зволікати. Якщо між Австро-Угорщиною та Росією вибухне війна, то
Німеччина стане на наш бік. Кайзер шкодуватиме, якщо ми не скористаємося теперішньою
ситуацією, яка тепер усім нам на користь…»

Запитання до документів:

1. Чи дотримався австро-угорський уряд своїх позицій щодо радикальності вимог до Сербії? Свою
думку обґрунтуйте.

2.З якою метою Відень висував ультиматум Сербії?

3. Що надавало Австро-Угорщині впевненості у конфлікті з Сербією?
Запитання та завдання:

1. На якому фронті були розпочаті військові дії військ Троїстого союзу проти військ Антанти?

2. За яким планом німці розпочали свій наступ? Коротко охарактеризуйте цей план.

3. Назвіть основні місця битв на Західному фронті.

4.Чому США вступили у війну?
5. Чим був зумовлений вихід Росії із війни?
Домашнє завдання:
Опрацювати підручник Полянський П. Всесвітня історія:під. Для 10 класу. – К.:Грамота. – С. 10-22
Виконати завдання в контурній карті С. 1-3.