Світло у темряві світить

і темрява його не не огорнула

Творчість Галини, безумовно, відноситься до епохи модерну. Можна сказати, що вона є останнім
представником постімпресіонізму. І це досить природньо, оскільки всі її вчителі так чи інакше
захоплювались й наслідували Поля Сезана.

На мою думку, імпресіонізм став найзначнішим явищем в історії європейської естетики.

Матеріалісти вважають, що психічне життя людини є заручником об'єктивної реальності, віруючі
люди, ідеалісти переконані що свідомість (чи підсвідомість) формує наш світ, буддисти
сумніваються і в об'єктивному, і в суб'єктивному. Американський філософ Вільям Джемс, один із
творців наукової психології вважав, що навколишній світ, людські емоції, пам'ять породжують
своєрідні кванти сприйняття - враження, єдиною доступну (іманентну) нам реальність.

Марсель Пруст писав "Враження для художника - те саме, що експеримент для вченого, з тією
лише різницею, що у вченого розумова робота передує, а у письменника приходить після."

Недарма Клод Моне з таким захопленням відреагував на ганебну статтю з приводу його
"Враження від світанку" (Impression, soleil levant), бо "Імпресіонізм" став назвою для нової течії ів
літературі і вмузиці більш яскравою ніж європейський Ренесанс.

"Тільки враження, хоч би якою дрібною не здавалася б його матерія, хоч би яким був слабкий його
слід, є критерій істини, тільки за нього здатний схопитися розум, бо лише воно здатне, якщо розум
зможе вивільнити з нього істину, привести до найбільшої досконалості і принести чисту радість."
каже Пруст.

Імпресіоністи в прямому сенсі перевернули живописну палітру, вони розробили нову лексику й
новий синтаксис кольору. Вони вийшли з майстерень en plein air — повітря стало їх головною
темою. Пар локоматива, ранковий туман, далечинь, πλήρωμα — наповнення, повнота, безліч
простору, фізичний вакуум, з кожної точки якого можна отримати будь яку енергію.

Ця повнота є єдиною можливісттю існування всесвіту і світла у всевіті. Фізична природа світла
нагадує пульсуючу Сферу Паскаля, що її центр скрізь, а коло ніде. В уявленні каподакійських
містиків-ісіхастів світло є Богом. У спокої мовчанки (ἡσυχία) «Все, що виявляється, стає явним від
світла, бо все, що робиться явним, світло є» (пор.: Еф. 1:13).

Михайло Бойчук наполягав, що східноримський та ранньоіталійський живопис були апофезом

світового мистецтва.Особливий піітет художниці до досвіду бойчукистів спонукав її до
наслідування мови іконопису.

Вранішній туман «Враження. Сонце, що сходить» (фр. Impression, soleil levant) — картина Клода
Моне, написана в 1872 році з натури в старому аванпорті це образ предранкової тиші. В цій іконі
імпресіонізму нема а ні наративу, а ні консепту.
З цієї тиші починається споглядання картин Галини Григорєвої. Так з безмовності білої канви
починають коливатись найменьші хроматизми кольору й тону. Це є досвід вдивляння у втрачену
фреску Софії Київської. Мицкиня перетворила природну патіну сторічч в пластичну мову. Її темою
став простір часу. Світло приходить до нас з давнини космосу, і воно осяює майбутне в залежності
від нашої спроможності віддзеркалювати.

Формальна мова Галини Григорєвої є природнім продовженням пошуку, започаткованого Полем

Сезаном. Цей майстр вигадав безліч парадоксів у мистецтві. Наступні генрації митців рогадують
його припущення, як математики припущення Пуанкаре.