МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

До друку дозволяю Проректор МИГУЩЕНКО Руслан

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до виконання практичних та лабораторних робіт

за темою «Множини»
з дисциплін «Дискретна математика» та «Комп’ютерна математика»

для студентів
напряму «Інформаційні технології»

Затверджено
редакційно-видавничою
радою університету,
протокол № 3 від 6.10.2022р

Харків
НТУ «ХПІ»
2023

1
Методичні вказівки до виконання практичних та лабораторних робіт за темою
«Множини» з дисциплін «Дискретна математика» та «Комп’ютерна математика»
для студентів напряму «Інформаційні технології» / уклад. О.М. Нікуліна, Н.Є.
Хацько, К.О. Хацько. – Харків : НТУ «ХПІ». – 42 с.

Укладачі: О. М. Нікуліна, Н. Є. Хацько, К. О. Хацько

Рецензент В. В. Москаленко

Кафедра Інформаційних систем та технологій

2
 Умовні позначення та терміни
N — множина натуральних чисел.
Z — множина цілих чисел.
Nч — множина парних чисел
Q+ — множина додатних раціональних чисел.
R+ — множина додатних чисел.
Q — множина раціональних чисел.
R — множина дійсних чисел.
|M| — потужність множини М.
А ⊆ В —включення / входження.
А ⊂ В — строгое включення.
x ∈ A — елемент x належить множені A.
x ∉ A — елемент x не належить множені A.
U — універсальна множина.
∅ — порожня множина
2X — множина ступінь (множина всіх підмножин множини X) або булеан.
A ∪ B — обєднання множин A і B.
A ∩ B — перетин множин A і B.
𝐴̅, ¬𝐴, 𝐴С – доповнення множини A.
А \ B — різниця множин A і B
⊕ або ∆ - симетрична різниця

3
 ЗМІСТ

Умовні позначення та терміни .................................................................................. 3

Вступ ............................................................................................................................. 5
1. Основні теоретичні відомості ................................................................................ 8
2. Індивідуальні завдання ......................................................................................... 10
2.1. Загальні рекомендації щодо виконання індивідуальних завдань ............. 10
2.2. Варіанти індивідуальних завдань та приклади рішень .............................. 13
3. Лабораторна рoбота за темою «Множини» .................................................. 35
Список літератури ..................................................................................................... 41

4
 ВСТУП

Теорія множин – це розділ логіки та математики, в рамках якого вивчаються

класи (множини) елементів довільної природи. Множина розуміється як довільна
сукупність певних обє'ктів, що можна розрізнити та назвати елементами єдиного
цілого.
Методи теорії множин широко використовуються у всіх галузях сучасної
математики, математичної логіки, отже, теорії та практики програмування. Вони
мають важливе значення для питань обґрунтування логічними засобами. Проте з
обґрунтуванням самої теорії множин виникають труднощі, не подолані й у наш
час.
Створення теорії множин було підготовлено роботами математиків ХІХ
століття – Б. Больцано, Р. Дедекінд. У своїх роботах вони започаткували питання
щодо кількісного порівняння нескінченних множин.
Безпосереднім основоположником вчення про множини прийнято вважати
Г. Кантора, який у 1870 році розробив програму стандартизації математики, де
будь-який математичний об’єкт повинен був виявлятися тою чи іншою
«множиною». Г. Кантор визначив поняття множини як «об’єднання в одне ціле
об’єктів, що добре розрізняються нашою інтуїцією чи думкою». У теорії Кантора
поняття множини не визначається, а лише пояснюється на прикладах (множина
всіх парних натуральних чисел, множина всіх натуральних розв’язань даного
рівняння алгебри тощо). Множина вважається заданою, якщо вказано характерну
властивість її елементів. Основне відношення в теорії множин – це належність
однієї множини до іншої.
Ідеї Г. Кантора не зразу зустріли розуміння. Його сучасники Р. Дедекинд і
Д. Гілберт визнали особливе значення теорії множин, тоді як Л. Кронекер був її
переконаним противником.

5
 Широке визнання вчення Кантора отримало у 1897 році на Першому
Міжнародному Конгресі математиків у Цюріху. Однак у цей час у теорії множин
виявилися протиріччя, відкриття яких торкнулося основ математики.
У 1897 році італійський логік Буралі-Фоті викрив парадокс свого імені, який
висвітив розпливчастість визначення множини. Швидко за цим були відкриті
інші парадокси теорії множин, що викликало появу системи аксіом теорії
множин. Аксіоматичний підхід дозволив вирішити низку питань про
співвідношення різних аксіоматичних систем теорії множин, надати точний
зміст питанням нерозв’язності низки математичних проблем.
Тим не менш, незважаючи на невирішені математичні та філософські
питання, вивчення території множин необхідне для оволодіння теорією і
практикою програмування.
Множини як тип даних виявились дуже зручними для програмування
складних життєвих ситуацій. За допомогою множин можна точно модулювати
об’єкти реального світу та компактно відображати складні логічні
взаємовідносини. Множини застосовуються у всіх мовах програмування. На
грунті теорії множин розроблена концепція реляційних баз даних, в якій на базі
опрецій над множинами визначена реляційна алгебра. Операції реляційної
алгебри використовуються в мовах запитів до баз даних, наприклад, SQL.
Математичні дисципліни, у яких викладається теорія множин, спрямовані
на організацію плавного переходу між шкільною та комп’ютерною
математикою.
Основні об’єкти дискретної математики, математичної логіки пояснюються
та опрацьовуються елементарною та доступною мовою. Обговорюються
навички використання деяких фундаментальних математичних ідей, наприклад,
доказ, вимірюваність, індукція.
Студенти долають неконтрольований страх перед позначеннями,
формулюваннями, доказами, логічними висловлюваннями тощо, який може
існувати на початкових етапах вивчання складних спеціальних дисціплін.

6
 Метою видання методичних вказівок є надання студентам навичок
формулювання та вирішення завдань, що пов’язані з теорією множин.

7
 1. Основні теоретичні відомості

Множина є сукупністю об’єктів.

Порожня множина, що позначається , є множина, яка не містить ніяких
елементів.

Зібрання всіх об’єктів, що є на розгляді, називається універсальною

множиною і позначається U. Іншими словами, універсальна множина є такою
множиною, у якої всі множини є підмножинами.

Дві множини A і B є рівними, якщо

A = B ⇔ ∀x (x ∈ A ⇔ x ∈ B) або A = B ⇔ (A ⊆ B) і (B ⊆ A).

Множина A є підмножиною іншої множини B, якщо

A ⊆ B ⇔ ∀x ∈ U (x ∈ A ⇒ x ∈ B)

Множина A є правильною підмножиною B, позначається A ⊂ B, якщо

A ⊂ B ⇔ (A ⊆ B) і (A  B).

Потужність множини A – це кількість (різних) об’єктів у A, записується як

|A|. Іншими словами, число елементів у скінченній множині A називається
потужністю множини і позначається |A|.

Коли |A| ∈ N (кінцеве ціле число), то A є скінченною множиною; якщо

інакше, то A є нескінченною множиною.

Множина всіх підмножин A називається булеаном множини А та

позначається ℘(A).

Перетин A і B визначається як

A ∩ B = {x ∈ U | x ∈ A і x ∈ B}.

Об'єднання A і B визначається як

A ∪ B = {x ∈ U | x ∈ A або x ∈ B}.

8
 Різниця множин A − B іноді пишеться як A \ B, визначається як

A − B = {x ∈ U | x ∈ A і x  B}.

(U – B) називається доповненням B і позначається як 𝐵̅ або 𝐵′ , або Bc , або ¬𝐵.

Симетрична різниця множин A і B еквівалентна об’єднанню обох

відносних доповнень, це є

𝐴 ⊕ 𝐵 = (𝐴\𝐵) ∪ (𝐵\𝐴),

позначається ⊕ або ∆.

Декартів добуток можин A і B позначається × та є множина

A × B = {(a, b) | a ∈ A ∧ b ∈ B}.

Закони Алгебри множин:

1. Комутативні властивості: A ∪ B = B ∪ A, A ∩ B = B ∩ A.

2. Асоціативні властивості: (A ∪ B) ∪ C = A ∪ (B ∪ C),

(A ∩ B) ∩ C = A ∩ (B ∩ C).

3. Дистрибутивні закони: A ∪ (B ∩ C) = (A ∪ B) ∩ (A ∪ C),

A ∩ (B ∪ C) = (A ∩ B) ∪ (A ∩ C).

4. Властивості порожньої та універсальної множини:

A ∪ ∅ = A, A ∩ U = A, A ∪ U = U, A ∩ ∅ = ∅.

5. Закони ідемпотентності: A ∪ A = A, A ∩ A = A.

6. Закони інволюції: 𝐴̅ = 𝐴

7. Закони де Моргана: ̅̅̅̅̅̅̅

𝐴 ∪ 𝐵 = 𝐴̅ ∩ 𝐵̅, ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴 ∩ 𝐵 = 𝐴̅ ∪ 𝐵̅.

8. Закони виключених середніх, або зворотні закони:

𝐴 ∪ 𝐴̅ = 𝑈, 𝐴 ∩ 𝐴̅ = ∅.

9. Закони абсорбції: A ∩ (A ∪ B) = A, A ∪ (A ∩ B) = A.
9
 2. Індивідуальні завдання

2.1. Загальні рекомендації щодо виконання індивідуальних завдань

Кожен студент отримує індивідуальне розрахункове завдання і виконує

його. Специфічні дані для кожного завдання потрібно брати точно відповідно до
номера варіанта.
Індивідуальне завдання повинно бути надруковано або акуратно і рівно
написано від руки на білих аркушах паперу формату А4 або у файлі
вордовського формату. Якщо обрано папір, то орієнтація аркуша має бути
вертикальною. Текст на одній стороні аркуша. Номер групи і прізвище
студента повинні бути на кожній сторінці подання.
Індивідуальне завдання повинне включати титульну сторінку (назва
дисципліни, група, ім’я і прізвище студента), такого вигляду:

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут»

кафедра ______________________________________
назва кафедри

Індивідуальне завдання, варіант №_____

Виконав:
студент(ка)
___________________________,
прізвище, ім’я

групи _______

Перевірив: _________________
ПІБ викладача
10
 Кожне завдання починається з нового аркуша. По-перше, вказується номер
варіанта. Наступним іде повне і точне формулювання завдання і виконання.
Розв'язання повинно бути послідовним, з необхідними поясненнями й
ілюстраціями.
Виконання завдання в цьому курсі буде оцінено не тільки за правильністю
відповідей, але і за вашою здатністю подавати ідеї ясно та логічно. Ви повинні
завжди пояснювати, як ви прийшли до своїх висновків, використовуючи
математично обґрунтовані міркування.
Незалежно від того, чи використовуєте ви формальні чи оригінальні методи
доведення, ваші відповіді завжди знайдуть підтримку. Метою повинно бути
переконання в тому, що результати і методи правильні. Для запитань, відповіддю
на які можуть бути лише графіки, обґрунтування не вимагаються, але дуже
рекомендуються. Це допомагає показати вашу логіку в досягненні відповідей на
запитання, і може бути надано невеликий додатковий бал до загального, навіть
якщо є невеликі помилки на графіках.
У випадку невідповідності до цих вимог, розрахункове завдання для
перевірки не приймається.

11
 2.2. Варіанти індивідуальних завдань та приклади розвязань
Задача №1
А. Чи справедливе в загальному випадку твердження:
якщо А α В і B β C і С ℽ D то A δ D?
Б. Чи може за деяких А, В, С і D виконатися набір умов:
А α В і B β C і С ℽ D і A δ D?

Таблиця 2.1 – Варіанти завдань задачі 1.

№ α β ℽ δ № α β ℽ δ

1 ⊆ ∈ ⊂ ⊆ 16 ⊆ ⊆ ∈ ⊂

2 ∈ ∈ ⊆ ∈ 17 ⊂ ∈ ⊂ ∈

3 ⊆ ⊆ ∈ ∈ 18 ∈ ⊆ ⊆ ∈

4 ∈ ⊆ ∈ ⊆ 19 ⊂ ⊆ ⊆ ⊆

5 ⊂ ⊂ ∈ ⊆ 20 ∈ ∈ ⊂ ∈

6 ∈ ∈ ∈ ⊆ 21 ∈ ⊂ ⊂ ⊂

7 ∈ ⊂ ⊆ ⊂ 22 ⊂ ⊂ ∈ ∈

8 ∈ ∈ ⊆ ⊆ 23 ∈ ∈ ⊂ ⊂

9 ∈ ⊆ ∈ ⊂ 24 ⊂ ⊂ ⊂ ∈

10 ∈ ⊆ ⊆ ⊆ 25 ⊂ ∈ ∈ ⊂

11 ∈ ∈ ⊂ ∈ 26 ∈ ⊂ ∈ ∈

12 ⊆ ∈ ⊆ ∈ 27 ∈ ⊂ ⊂ ∈

13 ⊆ ⊆ ⊆ ∈ 28 ⊂ ∈ ⊆ ⊂

14 ⊆ ∈ ∈ ⊆ 29 ∈ ⊂ ⊆ ⊂

15 ∈ ∈ ∈ ∈ 30 ⊂ ⊆ ∈ ⊂

12
 Приклади розв’язання задачі №1

Приклад 1.
А. Чи справедливе в загальному випадку твердження:
якщо А ⊂ В, В ⊆ С і С ⊂ D то А ⊆ D?
Розв’язання.
Нехай x ∈ A. Оскільки А ⊂ В, з визначення включення випливає, що х∈В.
Оскільки х ∈ В і В ⊆ С, то х ∈ С. Оскільки х ∈ С і С ⊂ D, то х ∈ D.
Отже, з того, що довільний елемент x ∈ A означає, що x ∈ D. Виходячи з
визначення, робимо висновок, що A ⊆ D, тобто це твердження правильне.

Б. Чи може за деяких А, В, С і D виконатися набір умов:

А⊂В, В⊆С і С⊂D то А⊆D?
Розв’язання
Так, може. Це випливає з достовірності твердження в пункті А.
Прикладом є множина A = {x}, B = C = {x, y}, D = {x, y, z}.
{x} ⊂ {x, y}, {x, y} ⊂ {x, y}, {x, y} ⊂ {x, y, z} та {x} ⊆ {x, y, z}.

Приклад 2.
А. Чи справедливе в загальному випадку твердження:
якщо А ⊂ В, В ∈ С і С ∈ D, то А ⊆ D ?
Розв’язання.
Нехай A = {x}, B = {x, y}, C = {{x, y}, z}, D = {{{x, y}, z}, w}.
Тоді {x} ∈ {x, y} і {x, y} ∈ {{x, y}, z} ∈ {{{x, y}, z}, w}.
Але в той самий час не вірно, що {x} ⊂ {{{x, y}, z}, w}, оскільки елемент x
множини A не є елементом множини D, яка складається з двох елементів

{{x,y}, z} та w.

Отже, твердження в прикладі 2 загалом є хибне.

13
Б. Чи може за деяких А, В, С і D виконатися набір умов:

А ⊂ В, В ∈ С, С ∈ D і А ⊆ D?

Розв’язання.

Так, можливо.

Наприклад, A = ⊘, B = {x}, C = {{x}, y}, D = {{{x}, y}, z}.

Тоді ⊘ ⊂ {x}, {x} ∈ {{x}, y}, {{x}, y} ∈ {{{x}, y}, z} та

в той самий час ⊘ ⊆ {{{x} , y}, z}.

Приклад 3.
A. Чи вірне твердження в загальному випадку, якщо A  B, B  C, C  D,
тоді A  D?
Розв’язання.
Наприклад, елемент k є одним з елементів множини A. Операція вкладення
 означає, що множина B містить усі елементи множини А, і така саме ситуація
для множин C та В. Множина D містить множину С, як один елемент, С  D.
Крім того, множина D може мати інші елементи, але це не впливає на твердження
С  D. Далі, якщо А  C, C  D, то A  D тільки у випадку, коли А = C.
У загальному випадку вираз A  D не є вірним.
Б. Чи може за деяких А, В, С і D виконатися набір умов: A  B, B  C,
C  D, тоді A  D?
Розв’язання.
Нехай A = {x,y}, B = {x,y}, C = {x,y}, D = {m, f, C} або D = {m, f, {x,y}}. Тоді
{x.y}  {m, f, {x,y}}. Отже, з довільного елемента x  A випливає, що А = C. На
підставі рівності множин робимо висновок, що A  D, отже, це твердження
вірне.

14
 Задача № 2

Для універсальної множини U= 3; –2; –1{–5; – 4; 1; 2; 3; 4; 5}, множини А,

заданої списком, та для В, яка є множиною коренів рівняння

𝑥 4 + 𝛼𝑥 3 + 𝛽𝑥 2 + 𝛾𝑥 + 𝛿 = 0.

1. Знайти множини: А ∪ В, В ∩ А, А\В, В\А, А ⨁ В, 𝐵̅, C =(A ⊕ B) ⊕ A.

2. З’ясувати, яка з 4-х можливостей виконана для множин А і C:

A ⊂ C, або С ⊂ А, або А = С, або А ∩ С = ⊘.

3. Знайти ℘(В) та | ℘(В) | .

Таблиця 2.2 – Варіанти завдань задачі 2

Варіант A α β ℽ δ
1 –1; 1; 4; 3 1 –12 –28 –16
2 –1; 1; 2; 3 7 13 –3 –18
3 –1; 1; 3; 4 –2 –12 –28 –16
4 –1; 1; 2; 3 0 –17 36 –20
5 –2; 1; 3; 4 0 –11 –18 –8
6 –1; 1; 4; 5 3 –9 –23 –12
7 –3; –1; 1; 2 –2 –7 20 –12
8 –4; –1; 1; 2 0 –11 18 –8
9 –2; –1; 3; 5 3 –7 –15 18
10 –3; –1; 1; 2 5 1 –21 –18
11 –2; 2; 3; 4 2 –7 –20 –12
12 –3; –1; 2; 4 –2 –15 –4 20
13 –1; –3; 2; 3 –5 1 21 –18
14 –4; –3; 1; 2 1 –7 –13 –6

15
 Продовження таблиці 2.2
Варіант A α β ℽ δ
15 –5; –1; 1; 3 6 0 –22 15
16 –1; 1; 2; 3 –3 –3 7 6
17 –1; 1; 3; 2 –7 12 4 –16
18 –2; –1; 2; 4 –1 –7 13 -6
19 –1; 1; 2; 3 –4 3 4 –4
20 –1; 1; 2; 3 –5 –3 13 10
21 –3; 5; 3; 4 –11 39 –49 20
22 1; 2; 3; 4 –6 8 6 –9
23 –1; –2; 1; 2 –3 –2 12 –8
24 –1; 2; 5; 4 0 –9 –4 12
25 –1; -2; –3; 1 –4 –10 28 –15
26 1; 4; 2; 3 3 –3 –7 6
27 –1; 1; 2; 4 1 –12 4 16
28 –1; 1; 2; 3 –2 –4 2 3
29 –1; 4; 2; 3 –4 –2 12 9
30 –1; 2; 3; 4 3 1 –3 –2

Приклади розв’язання задачі № 2

Приклад 1.

Нехай 𝐴 = {1; – 2; 3, – 4} і рівняння

𝑥4 − 7𝑥3 + 6𝑥2 + 32𝑥 − 32 = 0 . (2.1)

По-перше, знаходимо корені цього рівняння (множина B ).

Шляхом відбору встановлюємо, що корінь оригінального поліному дорівнює

𝑥 = 1;

Поділивши цей поліном на (𝑥 − 1), отримуємо поліном

16
 7𝑥3 − 6𝑥2 + 32𝑥 = 0. (2.2)
Також визначаємо шляхом відбору, що 𝑥 = −2 є коренем поліному (2.2) і
ділимо цей поліном на (𝑥 + 2). Отримуємо поліном

6𝑥 2 – 8𝑥 + 16 = 0. (2.3)
Його корені збігаються і дорівнюють 4.

Отже, множина 𝐵 є {−2; 1; 4}.

Тепер розв’язуємо пункт 1 та 3 завдання.

𝐴 ∪ 𝐵 = {−4; −2; 1; 3; 4},

𝐵 ∩ 𝐴 = {−2; 1} ,

𝐴\𝐵 = {−4; 3} ,

В\А = {4},

𝐴 ⨁ 𝐵 = {−4; 3; 4} ,

𝐵̅ = { −5; −4; −3; −1; 2; 3; 5},

𝐶 = (𝐴 ⨁ 𝐵) ⨁ 𝐴 = {−4; 3; 4} ⨁ {1; −2; 3; −4} = {−2; 1; 4} .

℘(В) = { , {−2}, {1}, {4}, {−2, 1}, {−2, 4}, {1, 4}, {−2, 1, 4}}.

| ℘ (В) | = 8

Приклад 2.

Нехай 𝐴 = {−1, 1, 3, 4} та α = −2; β = −12; 𝛾 = 18; δ = 27..

Конструюємо рівняння та розв’язуємо його:

𝑥 4 – 2𝑥 3 – 12𝑥 2 + 18𝑥 + 27 = 0;

𝑥 3 (𝑥 + 1) − 3𝑥 2 (𝑥 + 1) − 9𝑥(𝑥 + 1) + 27(𝑥 + 1) = 0;

(𝑥 + 1)(𝑥 3 − 3𝑥 2 − 9𝑥 + 27) = 0;

17
 (𝑥 + 1)(𝑥 2 (𝑥 − 3) − 9(𝑥 − 3) = 0;

(𝑥 + 1)(𝑥 − 3)(𝑥 2 − 9) = 0;

(𝑥 + 1)(𝑥 − 3)(𝑥 − 3)(𝑥 + 3) = 0.

Отже, 𝐵 = {−1; −3; 3}.

Знаходимо результати заданих операцій:

𝐴 ∪ 𝐵 = {−1; −3; 1; 3; 4};

𝐵 ∩ 𝐴 = {−1; 3};

𝐴\𝐵 = {1, 4}; 𝐵\𝐴 = {−3};

𝐴 ⨁ 𝐵 = (𝐴\𝐵) ∪ (𝐵\𝐴) = {1, 4} ∪ {−3} = {−3; 1; 4};

𝐵̅ = {−5; −4; −2; 1; 2; 4; 5};

𝐶 = (𝐴 ⨁ 𝐶)⨁ 𝐴 = (𝐴\𝐵) ∪ (𝐵\𝐴) ⨁ 𝐴 = {−3; 1; 4} ⨁ {−1; 1; 3; 4} =

= ({−3; 1; 4} \{−1; 1; 3; 4}) ∪ ({−1; 1; 3; 4} \{−3; 1; 4}) =
= {−3} ∪ {−1; 3} = {−3; −1; 3}

Досліджуємо відношення двох можин А та С:

𝐴  𝐶; чи 𝐶  𝐴; чи 𝐴 = 𝐶; чи 𝐴  𝐶 =  ?

Нічого з того не виконується. Насправді маємо наступне:

𝐴 ⊄ 𝐶, чи 𝐶 ⊄ 𝐴, чи 𝐴 ≠ 𝐶, чи 𝐴  𝐶 ≠  .

Знаходимо булеан множини В та його потужність:

℘(𝐵) = {; {−1}; {−3}; {3}; {−1; −3}; {−1; 3}; {−3; 3}; {−1; −3; 3}};

| ℘(𝐵) | = 8.

Завдання виконано.

18
 Задача № 3

Нехай A, B і C – множини точок на площині, координати яких задовольняють

умови α, β, і ℽ відповідно. В системі координат x0y зобразіть множину D,
отриману з множин A, B і C за формулою δ.

Зауваження: Тут симетрична різниця позначена Δ.

Таблиця 2.3 – Варіанти завдань задачі 3

Варіант Умови Варіант Умови

x + y − 6y  0
2 2
x + y2 + 6y  0
2

y − x2 +1  0 y + x2 +1  0
1 2
x  6; − 3  y  −2 x  4; − 4  y  −2
( A  B )C A  (B \ C )
4
y− 0 y 2 + x 2 − 25  0
x
4
3 y 2 + x 2 − 25  0 4 y− 0
x
x  1; y  1 x2 + y2 − 4  0
( A  B) \ C ( A \ B)  C
0 y x 0 y x
2 x6
2 x6 −3  y 1
5
−3  y 1 6

x 2 + y 2 − 18 x  0 y 2 + x 2 − 18 x  0
( A  B) \ C ( AB )C
x  5; y  1 x  5; y  1
7 x  1; y  5 8 x  1; y  5
y 2 + x 2 − 16  0 y 2 + x 2  16

A B C ( A  B )C

19
 Продовження таблиці 2.3

Варіант Умови Варіант Умови

y − x2 −1  0 x2 − y − 2  0
y − x2 + 3  0 x2 + y2 − 6y  0
9 10
x0 y 1

( A  B) \ C ( A  B) \ C
4
y− 0 x  5; y  5
x
4 4
y+ 0 y+ 4
11
x 12
x
4
y 2 + x 2 − 25  0 y− 0
x
( A  B) \ C ( A \ B)  C
x 2 + y 2 − 4x  0 y − x2 − 5  0
x 2 + y 2 + 4x  0 x2 + y2 − 6y  0
13 14
x  2; y  2 y0

( A  B )C ( AB )  C
y − x4 −1  0 x2 − y  0

0 y x x+ y 0
15 16
x 2 + y 2 − 4x  0 x  2; y  2
( A  B )C ( AB )  C
x2 + y2 − 5  0 y − x2 − 6  0
17 x2 + y2 − 6y  0 18 x2 + y2  4
x0 x y
A \ (B  C ) ( A \ B)  C

20
 Продовження таблиці 2.3

Варіант Умови Варіант Умови

x2 + y2 − 9  0 x  4; y  4
y  4; − 6  x  1 x 2 + y 2  25
y0 y0
19 20

( AB ) \ C ( A  B) \ C
x− y 0 x  cos y
x+ y 0 x  0.5
21 22
x2 − y2  4 y0

( AB )  C ( AB )  C
x2 + y − 6  0 y − x2 + 4  0
x 2 y 2 x  2; − 4  y  0
23
x y 24
x2 + y2  1

A B C ( A  B) \ C
y  sin x y − x2 −1  0
y  0 .5 y − x2 + 3  0
25 26
y  −2 x2 + y2  3
( AB )  C ( A  B) \ C
4
x  y+3 y− 0
x
x  y −3 y 2 + x 2 − 25  0
27 28
x  5; y  2 x  4; y  3

( A  B) \ C ( A  B) \ C

21
 Продовження таблиці 2.3

Варіант Умови Варіант Умови

5 2 x6
y− 0
x −3  y 1
2 30
y+ 0 0 y x
29 x
y 1 x 2 − 12 x + y 2  0
( A  B) \ C ( AB )C

Приклади розв’язання задачі № 3

Приклад 1.

Нехай завдано такі три області точок на площині.

4 |𝑥| ≪ 4;
α: 𝑦 − ≪ 0; β: 𝑦 2 + 𝑥 2 − 25 ≪ 0; γ: {
𝑥 |𝑦| ≪ 3.

Знайдемо на координатній площині множину, що є резуьтатом двох

операцій δ = (𝐴 ∩ 𝐵)\𝐶.

Розв’язання.

Усі задані рівняннями криві на коррдинатній площині виглядають таким

чином (рис.2.1).

22
 Рисунок 2.1 – Графіки рівнянь

Побудуємо множину точок А відповідно до умови  (рис.2.2).

Рисунок 2.2 – Множина А

Множина А складається з двох областей, які позначено рожевим кольором.

23
 Побудуємо множину точок В відповідно до умови  (рис.2.3).

Рисунок 2.3 – Множини А та В

Перетином множин А тв В є множина точок позначених зеленим кольором

(рис.2.4).

Рисунок 2.4 – Перетин областей А та В

Визначимо область С з точками, що відповідають умові  (рис. 2.5).

24
 Рисунок 2.5 – Множина С з точками, що відповідають умові 

Результат різниці множин δ наведено на рисунку 2.6 червоним кольором.

δ = (𝐴 ∩ 𝐵)\𝐶

Рисунок 2.6 – Різниця множин δ, δ = (𝐴 ∩ 𝐵)\𝐶

Розв’язанням задачі є об’єднання чотирьох червоних зон.

Приклад 2.

Завдано такі три області точок на площині.

25
 |𝑥| ≪ 2,
α = {(𝑥, 𝑦) | 𝑥 + 2 < 𝑦}; β = {(𝑥, 𝑦) | 𝑦 2 + 𝑥 2 ≪ 4}; γ = {(𝑥, 𝑦)| { }.
|𝑦| ≪ 2.

Знайдемо на координатній площині множину, що є резуьтатом двох

операцій δ = 𝐴\(𝐵 ∆ 𝐶).

Розв’язання.

Множина B містить в собі точки кола радіусу 2 з центром на початку

координат. Зазначимо, що саме коло належить множині В. Множина А – це
точки, що розташовані вище і на прямий у = х + 2. С – множина точок, що лежать
всередині і на межі квадрата | х | < 2; | у | < 2 (рис. 2.7).

Рисунок 2.7 – Множини А, В та С

Заповнимо горізонтальною білою штриховкою множину точок, що

складають множину 𝐵 ∆ 𝐶, та вертикальною червоною штриховкою точки з
множини А (рис. 2.8).

26
 Рисунок 2.8 – Множини 𝐵 ∆ 𝐶 та множина А

Видаливши з області, позначеної вертикальним штрихуванням, точки

області, позначеної горизонтальним штрихуванням, отримаємо множину точок,
що утворюють D. Зобразимо результат, відзначивши точки множини D
вертикальним штрихуванням (рис. 2.9).

Пунктиром зображена частина границі заштрихованої області, що не

належить множині D .

Рисунок 2.9 – Різниця множин δ, δ = 𝐴\(𝐵 ∆ 𝐶)

27
 Розвязанням задачі є нескінченна множина точок, що розташовані у
півплощині над прямою 𝑦 = 𝑥 + 2 . Вона заштрихована червоними лініями, але
з вирізаною частиною темно-зеленого кольору.

28
 Задача №4.
Доведіть рівність методом двостороннього включення.
Зауваження: U – універсальна множина.

Таблиця 2.4 – Варіанти завдань задачі 4

Варіант Умови

1 (𝐴  𝐵)  𝐶 = 𝐴  ( 𝐵  𝐶)

2 𝐴𝑈 = 𝐴𝑈
̅  𝐴̅  𝑈

3 𝐴𝐵 = 𝐴𝐵 𝐴𝐵

4 𝐴  𝐵 = 𝐴 ̅̅̅̅
𝐵  𝐴̅  𝐵

5 𝐴𝐵 = 𝐵𝐴

6 𝐴  𝑈 = 𝐴    𝐴̅

7 𝐴  𝐴 = 𝐴 ̅̅̅
𝐴  ̅𝐴  𝐴

8 𝐴  𝐶  𝐵  𝐶 = 𝐶  (𝐴  𝐶)

9 (𝐴\𝐵) ∪ (𝐵\𝐴) = ( 𝐴 ∪ 𝐵)\(𝐴 ∩ 𝐵)

10 (𝐴 ∩ 𝐶) × 𝐶 = (𝐴 × 𝐶) ∩ (𝐵 × 𝐶)

11 (𝐴 ∩ 𝐵) ∩ (𝐴\𝐵) = ∅

12 𝐴 = (𝐴 ∩ 𝐵) ∪ (𝐴\𝐵)

13 𝐴\(𝐴 ∩ 𝐵) = 𝐴\𝐵

14 ̅̅̅̅̅̅
𝐴\𝐵 ∩ 𝐵̅ = ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴∪𝐵

15 𝐴̅ ∩ 𝐶̅ ∩ 𝐵 = 𝐵\𝐴\𝐶

16 𝐴 ∩ (𝐵\𝐶) = (𝐴 ∩ 𝐵)\𝐶

17 𝐴\(𝐴\𝐵) = (𝐴 ∩ 𝐵)

29
 Продовження таблиці 2.4

Варіант Умови

18 𝐴\(𝐵 ∩ 𝐶) = (𝐴\𝐵) ∪ (𝐴\𝐶)

19 𝐴\(𝐵 ∪ 𝐶) = (𝐴\𝐵) ∩ (𝐴\𝐶)

20 (𝐴  B)  C = A  ( 𝐵  𝐶)

21 AU = AU
̅  A̅  U

22 AB = ABAB

23 A  B = A  B̅ ̅̅̅
A  ̅B

24 AB = BA

25 AU = AA
̅

26 A  A = A  A̅  A̅  A

27 A  C  B  C = C  (A  C)

28 (𝐴\𝐵) ∪ (𝐵\𝐴) = (𝐴 ∪ 𝐵)\(𝐴 ∩ 𝐵)

29 (𝐴 ∩ 𝐶) × 𝐶 = (𝐴 × 𝐶) ∩ (𝐵 × 𝐶)

30 𝐴 ∩ (𝐵\𝐶) = (𝐴 ∩ 𝐵)\𝐶

Приклади розв’язання задачі № 4

Приклад 1.

Довести розподільний закон

A ∩ (B ∪ C) = (A ∩ B) ∪ (A ∩ C)

Розв’язання.

Для доведення нехай x ∈ A ∩ (B ∪ C) ⇒ x ∈ A і x ∈ B ∪ C

30
 ⇒ (x ∈ A і x ∈ С) і (x ∈ B або x ∈ C)

⇒ (x ∈ A і x ∈ B) або (x ∈ A і x ∈ C)

⇒ x ∈ A ∩ B або x ∈ A ∩ C

⇒ x ∈ (A ∩ B) ∪ (A ∪ C)

Тому A ∩ (B ∪ C) ⊂ (A ∩ B) ∪ (A ∪ C) ............ (i)

Знову, нехай y ∈ (A ∩ B) ∪ (A ∪ C) ⇒ y ∈ A ∩ B або y ∈ A ∩ C

⇒ (y ∈ A і y ∈ B) або (y ∈ A і y ∈ C)

⇒ (y ∈ A або y ∈ A) і (y ∈ B або y ∈ C)

⇒y∈Aі y∈B∪C

⇒ y ∈ A ∩ (B ∪ C)

Тому (A ∩ B) ∪ (A ∪ C) ⊂ A ∩ (B ∪ C) ............ (ii)

Комбінуючи (i) і (ii), отримаємо A ∩ (B ∪ C) = (A ∩ B) ∪ (A ∪ C).

Доведено.

31
 Задача №5

Спростити вираз за допомогою перетворень, використовуючи закони

алгебри множин. У розв'язанні вказати закон, який застосовується.

Таблиця 2.5 – Варіанти завдань задачі 5

Варіант Умови
1 ̅̅̅̅̅̅̅̅
̅ ∪ С ∪ (𝐵 ∪ 𝐵 ∩ 𝐶) ∩ (𝐵̅ ∪ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴 𝐵 ∪ 𝐶)
2 (𝐴 ∩ 𝐵̅ ∪ 𝐶) ∩ (𝐴 ∪ 𝐵) ∩ 𝐶̅
3
𝐴 ∩ ((𝐵 ∩ 𝐶̅ ∪ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐶 ∪ 𝐵) ∩ 𝐶 ∩ 𝐴̅)
4 (𝐴 ∩ 𝐵 ∩ 𝐶) ∪ (𝐴̅ ∩ 𝐵 ∩ 𝐶)
5 (𝐴 ∩ 𝐵 ∩ 𝐶) ∪ (𝐴̅ ∩ 𝐶) ∪ (𝐵̅ ∩ 𝐶)
6
𝐴 ∩ 𝐵̅ ∪ 𝐴 ∩ 𝐵 ∪ ̅̅̅̅̅̅̅
̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴̅ ∪ 𝐵 ∪ 𝐴 ̅ ∪ 𝐵̅
7 ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
𝑈  ((𝐵  𝐶)  𝐵) 𝐷
8
(𝐵 ∪ 𝐷)  𝐷 ∪ 𝑈
̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅ ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
 ((𝐵  𝐶)  𝐵)  𝐷
9 ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
𝐷\𝐶  (𝐵̅  (𝐶̅  𝐷
̅̅̅̅̅̅ ̅ \𝐶̅ ))  ̅̅̅̅̅̅
𝐷\𝐵
10
((𝐷\𝐵̅)  (𝐷
̅  𝐵̅ \𝐷
̅ ))𝐷

11 𝐵  𝐶̅  𝐶  (𝐵\𝐶)
12 𝐶  (𝐶\(𝐵\𝐶)  𝐵)  ̅𝐵
13 ̅ \𝐵)  (𝐷  (𝐵 𝐷 ) 𝐷
(𝐷
14 (𝐶\(𝐴̅\(𝐵\𝐴̅)  𝐵̅)  ((𝐵\(𝐵\𝐶))\𝐴)
15 𝑈  𝐶̅  (𝐶\(𝐵\𝐶)𝐵)  𝐵̅
16 (𝐴̅ ∪ 𝐵) ∩ (𝐴 ∪ 𝐵) ∩ (𝐴̅ ∪ 𝐵̅) ∩ (𝐴 ∪ 𝐵̅)
17
𝐴 ∪ (𝐵\(𝐴 ∩ 𝐵)) ∪ (𝐶\(𝐴 ∩ 𝐶))
18 (𝐴\𝐵) ∪ (𝐵\𝐶) ∪ (𝐶\𝐴) ∪ (𝐴 ∩ 𝐵 ∩ 𝐶)

32
 Продовження таблиці 2.5

Варіант Умови
19 𝐴 ∪ 𝐶 ∪ 𝐴̅ ∩ 𝐶̅ ∩ 𝐵
20 𝐴̅ ∩ 𝐵 ∪ 𝐴 ∩ 𝐵 ∪ 𝐴 ∩ 𝐵̅
21 ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
𝐴 ∩ 𝐵 ∪ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴 ∩ 𝐵̅ ∪ ̅̅̅̅̅̅̅ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴̅ ∪ 𝐵 ∪ 𝐴 ̅ ∪ 𝐵̅
22 ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴̅ ∪ С ∪ (𝐵 ∪ 𝐵 ∩ 𝐶) ∩ (𝐵̅ ∪ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐵 ∪ 𝐶)
23 (𝐴 ∩ 𝐵̅ ∪ 𝐶) ∩ (𝐴 ∪ 𝐵) ∩ 𝐶̅
24
𝐴 ∩ ((𝐵 ∩ 𝐶̅ ∪ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐶 ∪ 𝐵) ∩ 𝐶 ∩ 𝐴̅)
25 (𝐴 ∩ 𝐵 ∩ 𝐶) ∪ (𝐴̅ ∩ 𝐵 ∩ 𝐶)
26 (𝐴 ∩ 𝐵 ∩ 𝐶) ∪ (𝐴̅ ∩ 𝐶) ∪ (𝐵̅ ∩ 𝐶)
27
𝐴 ∩ 𝐵̅ ∪ 𝐴 ∩ 𝐵 ∪ ̅̅̅̅̅̅̅
̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴̅ ∪ 𝐵 ∪ 𝐴 ̅ ∪ 𝐵̅
28 ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
U  ((B  C)  B)  D
29 ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
(𝐵 ∪ 𝐷)D ∪ U ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
 ((B  C)  B)  D
30 ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
D\C  (B
̅̅̅̅̅ ̅ (C ̅ D ̅ \C̅ ))  ̅̅̅̅̅̅
D\B

Приклади розв’язання задачі № 5

Приклад 1

̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
Спростити 𝐴 ∪ 𝐶 ∪ 𝐴̅ ∩ 𝐶̅ ∩ 𝐵

̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
𝐴 ∪𝐶∪ 𝐴̅ ∩ 𝐶̅
⏟ ∩𝐵 =𝐴̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
∪ 𝐶 ∪ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴∪𝐶∩𝐵 =
закон де Моргана

= ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
(𝐴 ∪ 𝐶) ∩ (𝐵 ⏟ ∪ 𝐵̅) ∪ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴∪𝐶∩𝐵 =
додати перетин з
⏟ 𝑈
розкрити дужки у відповідності з дистрибутивним законом

33
 = ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
(𝐴
⏟ ∪ 𝐶) ∩ 𝐵 ∪ (𝐴 ∪ 𝐶) ∩ 𝐵 ∪ ⏟
⏟ ̅ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴∪𝐶∩𝐵 =
об′ єднати члени у відповідності з дистрибутивним законом

= ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
⏟ 𝐴 ∪ 𝐶 ) ∩ 𝐵 ∪ (𝐴 ∪ 𝐶) ∩ 𝐵̅ = ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
((𝐴 ∪ 𝐶) ∪ ̅̅̅̅̅̅̅ ⏟ ∪ (𝐴 ∪ 𝐶) ∩ 𝐵̅ =
𝐵
⏟ 𝑈 додати 𝑈
𝐵

̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
= 𝐵 ∩ (𝐵 ⏟∪ 𝐵̅) ∪ (𝐴 ∪ 𝐶) ∩ 𝐵̅ = ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
(𝐵 ⏟ ∩ 𝐵̅) ∪ (𝐴 ∪ 𝐶) ∩ 𝐵̅ =
⏟ ∩ 𝐵) ∪ (𝐵
⏟ 𝑈 𝐵 дистрибутивний закон
дистрибутивний закон

𝐵 ∪ (𝐵 ∪ 𝐴 ∪ 𝐶) ∩ 𝐵̅ = ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
= ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅ (⏟(𝐴 ∪ 𝐵 ∪ 𝐶) ∪ ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
𝐴 ∪ 𝐵 ∪ 𝐶 ) ∩ 𝐵 ∪ (𝐵 ∪ 𝐴 ∪ 𝐶) ∩ 𝐵̅ =
додати перетин з
𝑈 і розкрити дужки

̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
(𝐴
=⏟ ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅ (𝐴 ∪ 𝐵 ∪ 𝐶) ∩ 𝐵̅ =
⏟ ∪ 𝐵 ∪ 𝐶) ∩ 𝐵 ∪ 𝐴 ∪ 𝐵 ∪ 𝐶 ∩ 𝐵 ∪ ⏟
об′ єднати члени у відповідності з дистрибутивним законом

̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
= (𝐴 ∪ 𝐵 ∪ 𝐶) ∪ ⏟ (𝐵 ∩ 𝐵̅) ∪ ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
𝐴∪𝐵∪𝐶
⏟ ∩𝐵 =
∅ перегрупувати і застосувати закон де Моргана

̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
= (𝐴 ∪ 𝐵 ∪ 𝐶) ∪ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴∪𝐶∩𝐵 ̅ ∩𝐵 =
⏟
⏟ ∅
∅

= ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
𝐴∪𝐵∪𝐶

Однак для цього прикладу можна знайти й інші спрощення.

34
 3. Лабораторна рoбота за темою «Множини»

Тема роботи: множини й операції над ними.

Мета роботи: навчитися виконувати операції теорії множин програмними
засобами.
Підготовка до роботи
У програмі необхідно відобразити операції з множинами, представленими
в програмі у вигляді масивів. Запрограмовано функціі, що виконують наступні
операції:
1) входження A  B;
2) сума (об'єднання) A  B;
3) добуток (перетин) A  B;
4) різниця A\B;
5) різниця B\A;
6) симетрична різниця A Δ B;
7) входження B  A.

Теоретичні положення
Об'єднанням (або сумою) множин А і В називається множина, яка
складається з тих і тільки тих елементів, які належать хоча б одній з множин А
або В: A  B = {x | x  A або x  B}.
Перетином (або добутком) множин А і В називається множина, яка
складається з тих і тільки тих елементів, які належать кожній з множин А і В:
A  B = {x | x  A і x  B}.

Якщо A  B = , то множини А і В називаються такими, що

не перетинаються.
Різницею множин А і В називається множина A \ B , яка складається з тих і
тільки тих елементів, які належать А, але не належать В: A \ B = {x | x  A і x  B}.
Симетричною різницею множин А і В називається множина
A Δ B = (A  B) \ (A  B) = {x | (x  A і x  B) або (x  B і x  A)}.
35
 На рисунку 3.1 наведені діаграми Ейлера – Венна, які графічно ілюструють
описані вище операції над множинами. Введені операції показані на діаграмах
Венна темним кольором.

Рисунок 3.1 – Діаграми Ейлера –Венна

Алгоритм «Сортування злиттям»

Алгоритми злиття – це родина алгоритмів, які використовують декілька
відсортованих списків (масивів) як вхідні дані та створюють єдиний вихідний
список (масив), що містить усі елементи списків. Елемеенти списків розташовані
у впорядкованому порядку. Ці алгоритми використовуються як підпрограми в
різних алгоритмах сортування, найбільш відомі з них – сортування злиттям.
Концептуально алгоритм сортування злиттям складається з етапів:
1. Рекурсивно розділяємо список на підсписки приблизно однакової
довжини, доти, поки кожен підсписок буде містити лише один елемент, або у
випадку ітеративного (знизу вгору) сортування злиттям розглядається список з
n елементів як n підсписків розміром 1 (будь-який список довжини 1 можна
вважати впорядкованим).
2. Послідовно об’єднуємо підсписки, щоб створити новий впорядкований
підсписок – на кожному кроці беремо менший з двох перших елементів
підсписків і записуємо його у результуючий список. Лічильники номерів
елементів результуючого списку і підсписку, з якого було взято елемент,
збільшуємо на 1.

36
 3. Коли один з підсписків вичерпався, додаємо всі елементи, що
залишилися з другого підсписку у результуючий список.
4. Якщо результуючий список буде містити усі елементи – це
впорядкований список.
Алгоритм злиття використовується неодноразово в алгоритмі сортування
злиттям, тобто він рекурсивний.
Робота алгоритму займає час, пропорційний сумі довжин списків. Ці
алгоритми також працюють з кількома рядками. Коли два списки довжиною m
з'єднуються, нижня межа порівняння в гіршому випадку становить 2 m – 1.
Приклад сортування злиття наведено на схемі (рис. 3.2).

Рисунок 3.2 – Схема сортування алгоритмом злиття

Сортування починається з невпорядкованого масиву з 7 цілих чисел.

Масив розділений на 7 частин; кожна частина містить 1 елемент і

37
впорядковується. Потім відсортовані частини об’єднуються для отримання
більших відсортованих частин, поки не залишиться 1 відсортований масив.
Наведений нижче псевдокод демонструє алгоритм, який реалізує злиття
вхідних списків (або пов'язані списки, або масиви) А і В у новий список С.
function merge(A,B)
var list C
while length(A) > 0 and length(B) > 0
if first(A) ≤ first(B)
append first(A) to C
A = rest(A)
else
append first(B) to C
right = rest(B)
end if
while length(A) > 0
append first(A) to C
A = rest(A)
while length(B) > 0
append first(B) to C
B = rest(B)
return C

Завдання
Написати програму, в якій для кінцевих упорядкованих множин
реалізувати всі основні операції (, , , \) з допомогою алгоритму злиття
(алгоритм сортування). Допустима організація множин у вигляді списку або у
вигляді масиву.
Порядок виконання
Робота програми повинна відбуватися таким чином:
1. На вхід подаються дві впорядковані множини A і B (вводяться з

клавіатури, елементи множин – букви латинського алфавіту).

2. Після вводу множин вибирається потрібна операція (за допомогою

текстового меню, введенням визначеного символу у відповідь на запит – вибір

38
за бажанням автора). Операції: входження A  B; A  B; A  B; A \ B
(додатково: B \ А; A Δ B; B  A).
3. Програма за допомогою алгоритму злиття визначає результат обраної

операції та видає його на екран з необхідними поясненнями. Одночасно з

результатом на екрані повинні бути і вихідні множини.
4. Повернення на п.2 (вибір операції).

5. Завершення роботи програми – з п. 2 (наприклад, за ESC).

Додатково: передбачити можливість повернення не тільки до вибору

операції (п. 2), але і до введення нових множин (п. 1). Вихід у такому випадку
повинен бути можливим з будь-якого пункту (1 або 2).
Зауваження: Вихідні множини не повинні містити елементів, які
повторюються (при обробці вхідних даних такі елементи слід видаляти). Якщо
вихідні множини не впорядковані, потрібно відсортувати їх за зростанням.
Тільки після такої обробки над множинами можливо виконувати потрібні
операції.

Алгоритм розв’язання задачі

У програмі для реалізації операцій над множинами використовувався
алгоритм злиття.
Алгоритм злиття паралельно розглядає дві множини, представлені
впорядкованими списками, загальна дія – просування вперед (збільшення
індексу) в тому масиві, елемент якого менший, і відразу в обох, якщо елементи
рівні.
Після завершення роботи надається звіт. Звіт повинен вміщувати:
- Зміст завдання.
- Використанні формул.
- Текст програми.
- Скріни виконання програми.
- Висновки.
-
39
 Контрольні запитання
1. Чим побутове уявлення про множину відрізняється від наукового
математичного уявлення?
2. Чи можна задати нескінченну множину перерахуванням його
елементів? Чому?
3. Запишіть множину, що містить одну дату – 31 червня.
4. Яка множина називається підмножиною даної множини?
5. Вкажіть, у яких пунктах запис виконано правильно, а в яких – ні.
а) 3 ∈ {1, 3, 7};
б) 3 ∩ {1, 3, 7};
в) {3} ∈ {1, 3, 7};
г) {3} ∪ {1, 3, 7}.
Відповідь поясніть.
6. Дайте визначення перетину та об’єднанню двох множин. Наведіть
кілька прикладів перетину та об’єднання заданих вами множин. Проілюструйте
їх за допомогою діаграм Ейлера – Венна.
7. Дайте визначення різниці двох множин. Наведіть приклад двох
числових множин, знайдіть їх різницю.
8. Яка множина називається універсальною? Що таке доповнення
множини до універсальної? Наведіть приклад будь-якої множини і знайдіть її
доповнення до універсальної.
9. Дайте визначення декартового добутку двох множин. Чи можна
розглядати координатну площину як декартовий добуток двох множин? Чому?
10. Узагальненням якого поняття є поняття «потужність множини»? Які
множини називаються рівнопотужними?

40
 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Rosen K. H. Discrete Mathematics and its Application / K. H. Rosen. 2003.

– 780 p.
2. Liu C. L. Elements of Discrete Mathematics / Liu C. L. – McGRAW – HILL
EDITIONS, 1985.
3. Garnier R., Taylor J. Discrete Mathematics for New Technology / R.
Garnier, J. Taylor. – IOP Publishing Ltd, 2002. – 767 p.
4. Андерсон Д. А. Дискретная математика и комбинаторика/ Д. А.
Андерсон. – Киев: ИД «Вильямс», 2004. – 960 с.
5. Kwong H. A. Spiral Work book for Discrete Mathematics / H. A. Kwong. –
New York : Open SUNY Textbooks, 2015.
6. Stein C., Drysdale R.L., Bogart K. Discrete Mathematics for Computer
Scientists/ C. Stein, R. L. Drysdale, K. Bogart. –Boston: Pearson, 2011.
7. Хаггарти Р. Дискретная математика для программистов / P. Хаггарти. –
М: Техносфера, 2012. - 400с.

41
 Навчальне видання

Методичні вказівки
до виконання практичних та лабораторних робіт

за темою «Множини»
з дисциплін «Дискретна математика» та «Комп’ютерна математика»

для студентів
напряму «Інформаційні технології»

Укладачі:
НІКУЛІНА Олена Миколаївна
ХАЦЬКО Наталія Євгенівна
ХАЦЬКО Кирило Олександрович

Відповідальний за випуск проф. Нікуліна О. М.

Роботу до видання рекомендував проф. Гамаюн І. П.

Редактор М. П. Єфремова

Комп’ютерна верстка доц. Дьяконенко Н. Л.

План 2023 р., поз. 290

Підписано до друку
Гарнітура Times New Roman
Обсяг 1,8 др. арк.
________________________________________________________________
Видавничий центр НТУ «ХПІ».
Свідоцтво про державну реєстрацію ДК № 5478 від 21.08.2017 р.
61002, Харків, вул. Кирпичова, 2

42