Professional Documents
Culture Documents
! 1 Множини Методичка 8
! 1 Множини Методичка 8
за темою «Множини»
з дисциплін «Дискретна математика» та «Комп’ютерна математика»
для студентів
напряму «Інформаційні технології»
Затверджено
редакційно-видавничою
радою університету,
протокол № 3 від 6.10.2022р
Харків
НТУ «ХПІ»
2023
1
Методичні вказівки до виконання практичних та лабораторних робіт за темою
«Множини» з дисциплін «Дискретна математика» та «Комп’ютерна математика»
для студентів напряму «Інформаційні технології» / уклад. О.М. Нікуліна, Н.Є.
Хацько, К.О. Хацько. – Харків : НТУ «ХПІ». – 42 с.
Рецензент В. В. Москаленко
2
Умовні позначення та терміни
N — множина натуральних чисел.
Z — множина цілих чисел.
Nч — множина парних чисел
Q+ — множина додатних раціональних чисел.
R+ — множина додатних чисел.
Q — множина раціональних чисел.
R — множина дійсних чисел.
|M| — потужність множини М.
А ⊆ В —включення / входження.
А ⊂ В — строгое включення.
x ∈ A — елемент x належить множені A.
x ∉ A — елемент x не належить множені A.
U — універсальна множина.
∅ — порожня множина
2X — множина ступінь (множина всіх підмножин множини X) або булеан.
A ∪ B — обєднання множин A і B.
A ∩ B — перетин множин A і B.
𝐴̅, ¬𝐴, 𝐴С – доповнення множини A.
А \ B — різниця множин A і B
⊕ або ∆ - симетрична різниця
3
ЗМІСТ
4
ВСТУП
5
Широке визнання вчення Кантора отримало у 1897 році на Першому
Міжнародному Конгресі математиків у Цюріху. Однак у цей час у теорії множин
виявилися протиріччя, відкриття яких торкнулося основ математики.
У 1897 році італійський логік Буралі-Фоті викрив парадокс свого імені, який
висвітив розпливчастість визначення множини. Швидко за цим були відкриті
інші парадокси теорії множин, що викликало появу системи аксіом теорії
множин. Аксіоматичний підхід дозволив вирішити низку питань про
співвідношення різних аксіоматичних систем теорії множин, надати точний
зміст питанням нерозв’язності низки математичних проблем.
Тим не менш, незважаючи на невирішені математичні та філософські
питання, вивчення території множин необхідне для оволодіння теорією і
практикою програмування.
Множини як тип даних виявились дуже зручними для програмування
складних життєвих ситуацій. За допомогою множин можна точно модулювати
об’єкти реального світу та компактно відображати складні логічні
взаємовідносини. Множини застосовуються у всіх мовах програмування. На
грунті теорії множин розроблена концепція реляційних баз даних, в якій на базі
опрецій над множинами визначена реляційна алгебра. Операції реляційної
алгебри використовуються в мовах запитів до баз даних, наприклад, SQL.
Математичні дисципліни, у яких викладається теорія множин, спрямовані
на організацію плавного переходу між шкільною та комп’ютерною
математикою.
Основні об’єкти дискретної математики, математичної логіки пояснюються
та опрацьовуються елементарною та доступною мовою. Обговорюються
навички використання деяких фундаментальних математичних ідей, наприклад,
доказ, вимірюваність, індукція.
Студенти долають неконтрольований страх перед позначеннями,
формулюваннями, доказами, логічними висловлюваннями тощо, який може
існувати на початкових етапах вивчання складних спеціальних дисціплін.
6
Метою видання методичних вказівок є надання студентам навичок
формулювання та вирішення завдань, що пов’язані з теорією множин.
7
1. Основні теоретичні відомості
A = B ⇔ ∀x (x ∈ A ⇔ x ∈ B) або A = B ⇔ (A ⊆ B) і (B ⊆ A).
A ⊆ B ⇔ ∀x ∈ U (x ∈ A ⇒ x ∈ B)
A ⊂ B ⇔ (A ⊆ B) і (A B).
Перетин A і B визначається як
A ∩ B = {x ∈ U | x ∈ A і x ∈ B}.
Об'єднання A і B визначається як
A ∪ B = {x ∈ U | x ∈ A або x ∈ B}.
8
Різниця множин A − B іноді пишеться як A \ B, визначається як
A − B = {x ∈ U | x ∈ A і x B}.
𝐴 ⊕ 𝐵 = (𝐴\𝐵) ∪ (𝐵\𝐴),
позначається ⊕ або ∆.
A × B = {(a, b) | a ∈ A ∧ b ∈ B}.
1. Комутативні властивості: A ∪ B = B ∪ A, A ∩ B = B ∩ A.
(A ∩ B) ∩ C = A ∩ (B ∩ C).
A ∩ (B ∪ C) = (A ∩ B) ∪ (A ∩ C).
A ∪ ∅ = A, A ∩ U = A, A ∪ U = U, A ∩ ∅ = ∅.
5. Закони ідемпотентності: A ∪ A = A, A ∩ A = A.
6. Закони інволюції: 𝐴̅ = 𝐴
𝐴 ∪ 𝐴̅ = 𝑈, 𝐴 ∩ 𝐴̅ = ∅.
9. Закони абсорбції: A ∩ (A ∪ B) = A, A ∪ (A ∩ B) = A.
9
2. Індивідуальні завдання
кафедра ______________________________________
назва кафедри
Виконав:
студент(ка)
___________________________,
прізвище, ім’я
групи _______
Перевірив: _________________
ПІБ викладача
10
Кожне завдання починається з нового аркуша. По-перше, вказується номер
варіанта. Наступним іде повне і точне формулювання завдання і виконання.
Розв'язання повинно бути послідовним, з необхідними поясненнями й
ілюстраціями.
Виконання завдання в цьому курсі буде оцінено не тільки за правильністю
відповідей, але і за вашою здатністю подавати ідеї ясно та логічно. Ви повинні
завжди пояснювати, як ви прийшли до своїх висновків, використовуючи
математично обґрунтовані міркування.
Незалежно від того, чи використовуєте ви формальні чи оригінальні методи
доведення, ваші відповіді завжди знайдуть підтримку. Метою повинно бути
переконання в тому, що результати і методи правильні. Для запитань, відповіддю
на які можуть бути лише графіки, обґрунтування не вимагаються, але дуже
рекомендуються. Це допомагає показати вашу логіку в досягненні відповідей на
запитання, і може бути надано невеликий додатковий бал до загального, навіть
якщо є невеликі помилки на графіках.
У випадку невідповідності до цих вимог, розрахункове завдання для
перевірки не приймається.
11
2.2. Варіанти індивідуальних завдань та приклади розвязань
Задача №1
А. Чи справедливе в загальному випадку твердження:
якщо А α В і B β C і С ℽ D то A δ D?
Б. Чи може за деяких А, В, С і D виконатися набір умов:
А α В і B β C і С ℽ D і A δ D?
№ α β ℽ δ № α β ℽ δ
1 ⊆ ∈ ⊂ ⊆ 16 ⊆ ⊆ ∈ ⊂
2 ∈ ∈ ⊆ ∈ 17 ⊂ ∈ ⊂ ∈
3 ⊆ ⊆ ∈ ∈ 18 ∈ ⊆ ⊆ ∈
4 ∈ ⊆ ∈ ⊆ 19 ⊂ ⊆ ⊆ ⊆
5 ⊂ ⊂ ∈ ⊆ 20 ∈ ∈ ⊂ ∈
6 ∈ ∈ ∈ ⊆ 21 ∈ ⊂ ⊂ ⊂
7 ∈ ⊂ ⊆ ⊂ 22 ⊂ ⊂ ∈ ∈
8 ∈ ∈ ⊆ ⊆ 23 ∈ ∈ ⊂ ⊂
9 ∈ ⊆ ∈ ⊂ 24 ⊂ ⊂ ⊂ ∈
10 ∈ ⊆ ⊆ ⊆ 25 ⊂ ∈ ∈ ⊂
11 ∈ ∈ ⊂ ∈ 26 ∈ ⊂ ∈ ∈
12 ⊆ ∈ ⊆ ∈ 27 ∈ ⊂ ⊂ ∈
13 ⊆ ⊆ ⊆ ∈ 28 ⊂ ∈ ⊆ ⊂
14 ⊆ ∈ ∈ ⊆ 29 ∈ ⊂ ⊆ ⊂
15 ∈ ∈ ∈ ∈ 30 ⊂ ⊆ ∈ ⊂
12
Приклади розв’язання задачі №1
Приклад 1.
А. Чи справедливе в загальному випадку твердження:
якщо А ⊂ В, В ⊆ С і С ⊂ D то А ⊆ D?
Розв’язання.
Нехай x ∈ A. Оскільки А ⊂ В, з визначення включення випливає, що х∈В.
Оскільки х ∈ В і В ⊆ С, то х ∈ С. Оскільки х ∈ С і С ⊂ D, то х ∈ D.
Отже, з того, що довільний елемент x ∈ A означає, що x ∈ D. Виходячи з
визначення, робимо висновок, що A ⊆ D, тобто це твердження правильне.
Приклад 2.
А. Чи справедливе в загальному випадку твердження:
якщо А ⊂ В, В ∈ С і С ∈ D, то А ⊆ D ?
Розв’язання.
Нехай A = {x}, B = {x, y}, C = {{x, y}, z}, D = {{{x, y}, z}, w}.
Тоді {x} ∈ {x, y} і {x, y} ∈ {{x, y}, z} ∈ {{{x, y}, z}, w}.
Але в той самий час не вірно, що {x} ⊂ {{{x, y}, z}, w}, оскільки елемент x
множини A не є елементом множини D, яка складається з двох елементів
{{x,y}, z} та w.
13
Б. Чи може за деяких А, В, С і D виконатися набір умов:
А ⊂ В, В ∈ С, С ∈ D і А ⊆ D?
Розв’язання.
Так, можливо.
Приклад 3.
A. Чи вірне твердження в загальному випадку, якщо A B, B C, C D,
тоді A D?
Розв’язання.
Наприклад, елемент k є одним з елементів множини A. Операція вкладення
означає, що множина B містить усі елементи множини А, і така саме ситуація
для множин C та В. Множина D містить множину С, як один елемент, С D.
Крім того, множина D може мати інші елементи, але це не впливає на твердження
С D. Далі, якщо А C, C D, то A D тільки у випадку, коли А = C.
У загальному випадку вираз A D не є вірним.
Б. Чи може за деяких А, В, С і D виконатися набір умов: A B, B C,
C D, тоді A D?
Розв’язання.
Нехай A = {x,y}, B = {x,y}, C = {x,y}, D = {m, f, C} або D = {m, f, {x,y}}. Тоді
{x.y} {m, f, {x,y}}. Отже, з довільного елемента x A випливає, що А = C. На
підставі рівності множин робимо висновок, що A D, отже, це твердження
вірне.
14
Задача № 2
𝑥 4 + 𝛼𝑥 3 + 𝛽𝑥 2 + 𝛾𝑥 + 𝛿 = 0.
Варіант A α β ℽ δ
1 –1; 1; 4; 3 1 –12 –28 –16
2 –1; 1; 2; 3 7 13 –3 –18
3 –1; 1; 3; 4 –2 –12 –28 –16
4 –1; 1; 2; 3 0 –17 36 –20
5 –2; 1; 3; 4 0 –11 –18 –8
6 –1; 1; 4; 5 3 –9 –23 –12
7 –3; –1; 1; 2 –2 –7 20 –12
8 –4; –1; 1; 2 0 –11 18 –8
9 –2; –1; 3; 5 3 –7 –15 18
10 –3; –1; 1; 2 5 1 –21 –18
11 –2; 2; 3; 4 2 –7 –20 –12
12 –3; –1; 2; 4 –2 –15 –4 20
13 –1; –3; 2; 3 –5 1 21 –18
14 –4; –3; 1; 2 1 –7 –13 –6
15
Продовження таблиці 2.2
Варіант A α β ℽ δ
15 –5; –1; 1; 3 6 0 –22 15
16 –1; 1; 2; 3 –3 –3 7 6
17 –1; 1; 3; 2 –7 12 4 –16
18 –2; –1; 2; 4 –1 –7 13 -6
19 –1; 1; 2; 3 –4 3 4 –4
20 –1; 1; 2; 3 –5 –3 13 10
21 –3; 5; 3; 4 –11 39 –49 20
22 1; 2; 3; 4 –6 8 6 –9
23 –1; –2; 1; 2 –3 –2 12 –8
24 –1; 2; 5; 4 0 –9 –4 12
25 –1; -2; –3; 1 –4 –10 28 –15
26 1; 4; 2; 3 3 –3 –7 6
27 –1; 1; 2; 4 1 –12 4 16
28 –1; 1; 2; 3 –2 –4 2 3
29 –1; 4; 2; 3 –4 –2 12 9
30 –1; 2; 3; 4 3 1 –3 –2
Приклад 1.
16
7𝑥3 − 6𝑥2 + 32𝑥 = 0. (2.2)
Також визначаємо шляхом відбору, що 𝑥 = −2 є коренем поліному (2.2) і
ділимо цей поліном на (𝑥 + 2). Отримуємо поліном
6𝑥 2 – 8𝑥 + 16 = 0. (2.3)
Його корені збігаються і дорівнюють 4.
𝐵 ∩ 𝐴 = {−2; 1} ,
𝐴\𝐵 = {−4; 3} ,
В\А = {4},
𝐴 ⨁ 𝐵 = {−4; 3; 4} ,
℘(В) = { , {−2}, {1}, {4}, {−2, 1}, {−2, 4}, {1, 4}, {−2, 1, 4}}.
| ℘ (В) | = 8
Приклад 2.
𝑥 4 – 2𝑥 3 – 12𝑥 2 + 18𝑥 + 27 = 0;
𝑥 3 (𝑥 + 1) − 3𝑥 2 (𝑥 + 1) − 9𝑥(𝑥 + 1) + 27(𝑥 + 1) = 0;
(𝑥 + 1)(𝑥 3 − 3𝑥 2 − 9𝑥 + 27) = 0;
17
(𝑥 + 1)(𝑥 2 (𝑥 − 3) − 9(𝑥 − 3) = 0;
(𝑥 + 1)(𝑥 − 3)(𝑥 2 − 9) = 0;
𝐵 ∩ 𝐴 = {−1; 3};
𝐴 𝐶; чи 𝐶 𝐴; чи 𝐴 = 𝐶; чи 𝐴 𝐶 = ?
𝐴 ⊄ 𝐶, чи 𝐶 ⊄ 𝐴, чи 𝐴 ≠ 𝐶, чи 𝐴 𝐶 ≠ .
℘(𝐵) = {; {−1}; {−3}; {3}; {−1; −3}; {−1; 3}; {−3; 3}; {−1; −3; 3}};
| ℘(𝐵) | = 8.
Завдання виконано.
18
Задача № 3
x + y − 6y 0
2 2
x + y2 + 6y 0
2
y − x2 +1 0 y + x2 +1 0
1 2
x 6; − 3 y −2 x 4; − 4 y −2
( A B )C A (B \ C )
4
y− 0 y 2 + x 2 − 25 0
x
4
3 y 2 + x 2 − 25 0 4 y− 0
x
x 1; y 1 x2 + y2 − 4 0
( A B) \ C ( A \ B) C
0 y x 0 y x
2 x6
2 x6 −3 y 1
5
−3 y 1 6
x 2 + y 2 − 18 x 0 y 2 + x 2 − 18 x 0
( A B) \ C ( AB )C
x 5; y 1 x 5; y 1
7 x 1; y 5 8 x 1; y 5
y 2 + x 2 − 16 0 y 2 + x 2 16
A B C ( A B )C
19
Продовження таблиці 2.3
y − x2 −1 0 x2 − y − 2 0
y − x2 + 3 0 x2 + y2 − 6y 0
9 10
x0 y 1
( A B) \ C ( A B) \ C
4
y− 0 x 5; y 5
x
4 4
y+ 0 y+ 4
11
x 12
x
4
y 2 + x 2 − 25 0 y− 0
x
( A B) \ C ( A \ B) C
x 2 + y 2 − 4x 0 y − x2 − 5 0
x 2 + y 2 + 4x 0 x2 + y2 − 6y 0
13 14
x 2; y 2 y0
( A B )C ( AB ) C
y − x4 −1 0 x2 − y 0
0 y x x+ y 0
15 16
x 2 + y 2 − 4x 0 x 2; y 2
( A B )C ( AB ) C
x2 + y2 − 5 0 y − x2 − 6 0
17 x2 + y2 − 6y 0 18 x2 + y2 4
x0 x y
A \ (B C ) ( A \ B) C
20
Продовження таблиці 2.3
x2 + y2 − 9 0 x 4; y 4
y 4; − 6 x 1 x 2 + y 2 25
y0 y0
19 20
( AB ) \ C ( A B) \ C
x− y 0 x cos y
x+ y 0 x 0.5
21 22
x2 − y2 4 y0
( AB ) C ( AB ) C
x2 + y − 6 0 y − x2 + 4 0
x 2 y 2 x 2; − 4 y 0
23
x y 24
x2 + y2 1
A B C ( A B) \ C
y sin x y − x2 −1 0
y 0 .5 y − x2 + 3 0
25 26
y −2 x2 + y2 3
( AB ) C ( A B) \ C
4
x y+3 y− 0
x
x y −3 y 2 + x 2 − 25 0
27 28
x 5; y 2 x 4; y 3
( A B) \ C ( A B) \ C
21
Продовження таблиці 2.3
5 2 x6
y− 0
x −3 y 1
2 30
y+ 0 0 y x
29 x
y 1 x 2 − 12 x + y 2 0
( A B) \ C ( AB )C
Приклад 1.
4 |𝑥| ≪ 4;
α: 𝑦 − ≪ 0; β: 𝑦 2 + 𝑥 2 − 25 ≪ 0; γ: {
𝑥 |𝑦| ≪ 3.
Розв’язання.
22
Рисунок 2.1 – Графіки рівнянь
23
Побудуємо множину точок В відповідно до умови (рис.2.3).
24
Рисунок 2.5 – Множина С з точками, що відповідають умові
Приклад 2.
25
|𝑥| ≪ 2,
α = {(𝑥, 𝑦) | 𝑥 + 2 < 𝑦}; β = {(𝑥, 𝑦) | 𝑦 2 + 𝑥 2 ≪ 4}; γ = {(𝑥, 𝑦)| { }.
|𝑦| ≪ 2.
Розв’язання.
26
Рисунок 2.8 – Множини 𝐵 ∆ 𝐶 та множина А
27
Розвязанням задачі є нескінченна множина точок, що розташовані у
півплощині над прямою 𝑦 = 𝑥 + 2 . Вона заштрихована червоними лініями, але
з вирізаною частиною темно-зеленого кольору.
28
Задача №4.
Доведіть рівність методом двостороннього включення.
Зауваження: U – універсальна множина.
Варіант Умови
1 (𝐴 𝐵) 𝐶 = 𝐴 ( 𝐵 𝐶)
2 𝐴𝑈 = 𝐴𝑈
̅ 𝐴̅ 𝑈
4 𝐴 𝐵 = 𝐴 ̅̅̅̅
𝐵 𝐴̅ 𝐵
5 𝐴𝐵 = 𝐵𝐴
6 𝐴 𝑈 = 𝐴 𝐴̅
7 𝐴 𝐴 = 𝐴 ̅̅̅
𝐴 ̅𝐴 𝐴
8 𝐴 𝐶 𝐵 𝐶 = 𝐶 (𝐴 𝐶)
10 (𝐴 ∩ 𝐶) × 𝐶 = (𝐴 × 𝐶) ∩ (𝐵 × 𝐶)
11 (𝐴 ∩ 𝐵) ∩ (𝐴\𝐵) = ∅
12 𝐴 = (𝐴 ∩ 𝐵) ∪ (𝐴\𝐵)
13 𝐴\(𝐴 ∩ 𝐵) = 𝐴\𝐵
14 ̅̅̅̅̅̅
𝐴\𝐵 ∩ 𝐵̅ = ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴∪𝐵
15 𝐴̅ ∩ 𝐶̅ ∩ 𝐵 = 𝐵\𝐴\𝐶
16 𝐴 ∩ (𝐵\𝐶) = (𝐴 ∩ 𝐵)\𝐶
17 𝐴\(𝐴\𝐵) = (𝐴 ∩ 𝐵)
29
Продовження таблиці 2.4
Варіант Умови
20 (𝐴 B) C = A ( 𝐵 𝐶)
21 AU = AU
̅ A̅ U
22 AB = ABAB
23 A B = A B̅ ̅̅̅
A ̅B
24 AB = BA
25 AU = AA
̅
26 A A = A A̅ A̅ A
27 A C B C = C (A C)
29 (𝐴 ∩ 𝐶) × 𝐶 = (𝐴 × 𝐶) ∩ (𝐵 × 𝐶)
30 𝐴 ∩ (𝐵\𝐶) = (𝐴 ∩ 𝐵)\𝐶
Приклад 1.
A ∩ (B ∪ C) = (A ∩ B) ∪ (A ∩ C)
Розв’язання.
30
⇒ (x ∈ A і x ∈ С) і (x ∈ B або x ∈ C)
⇒ (x ∈ A і x ∈ B) або (x ∈ A і x ∈ C)
⇒ x ∈ A ∩ B або x ∈ A ∩ C
⇒ x ∈ (A ∩ B) ∪ (A ∪ C)
⇒ (y ∈ A і y ∈ B) або (y ∈ A і y ∈ C)
⇒ (y ∈ A або y ∈ A) і (y ∈ B або y ∈ C)
⇒y∈Aі y∈B∪C
⇒ y ∈ A ∩ (B ∪ C)
Доведено.
31
Задача №5
Варіант Умови
1 ̅̅̅̅̅̅̅̅
̅ ∪ С ∪ (𝐵 ∪ 𝐵 ∩ 𝐶) ∩ (𝐵̅ ∪ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴 𝐵 ∪ 𝐶)
2 (𝐴 ∩ 𝐵̅ ∪ 𝐶) ∩ (𝐴 ∪ 𝐵) ∩ 𝐶̅
3
𝐴 ∩ ((𝐵 ∩ 𝐶̅ ∪ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐶 ∪ 𝐵) ∩ 𝐶 ∩ 𝐴̅)
4 (𝐴 ∩ 𝐵 ∩ 𝐶) ∪ (𝐴̅ ∩ 𝐵 ∩ 𝐶)
5 (𝐴 ∩ 𝐵 ∩ 𝐶) ∪ (𝐴̅ ∩ 𝐶) ∪ (𝐵̅ ∩ 𝐶)
6
𝐴 ∩ 𝐵̅ ∪ 𝐴 ∩ 𝐵 ∪ ̅̅̅̅̅̅̅
̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴̅ ∪ 𝐵 ∪ 𝐴 ̅ ∪ 𝐵̅
7 ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
𝑈 ((𝐵 𝐶) 𝐵) 𝐷
8
(𝐵 ∪ 𝐷) 𝐷 ∪ 𝑈
̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅ ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
((𝐵 𝐶) 𝐵) 𝐷
9 ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
𝐷\𝐶 (𝐵̅ (𝐶̅ 𝐷
̅̅̅̅̅̅ ̅ \𝐶̅ )) ̅̅̅̅̅̅
𝐷\𝐵
10
((𝐷\𝐵̅) (𝐷
̅ 𝐵̅ \𝐷
̅ ))𝐷
11 𝐵 𝐶̅ 𝐶 (𝐵\𝐶)
12 𝐶 (𝐶\(𝐵\𝐶) 𝐵) ̅𝐵
13 ̅ \𝐵) (𝐷 (𝐵 𝐷 ) 𝐷
(𝐷
14 (𝐶\(𝐴̅\(𝐵\𝐴̅) 𝐵̅) ((𝐵\(𝐵\𝐶))\𝐴)
15 𝑈 𝐶̅ (𝐶\(𝐵\𝐶)𝐵) 𝐵̅
16 (𝐴̅ ∪ 𝐵) ∩ (𝐴 ∪ 𝐵) ∩ (𝐴̅ ∪ 𝐵̅) ∩ (𝐴 ∪ 𝐵̅)
17
𝐴 ∪ (𝐵\(𝐴 ∩ 𝐵)) ∪ (𝐶\(𝐴 ∩ 𝐶))
18 (𝐴\𝐵) ∪ (𝐵\𝐶) ∪ (𝐶\𝐴) ∪ (𝐴 ∩ 𝐵 ∩ 𝐶)
32
Продовження таблиці 2.5
Варіант Умови
19 𝐴 ∪ 𝐶 ∪ 𝐴̅ ∩ 𝐶̅ ∩ 𝐵
20 𝐴̅ ∩ 𝐵 ∪ 𝐴 ∩ 𝐵 ∪ 𝐴 ∩ 𝐵̅
21 ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
𝐴 ∩ 𝐵 ∪ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴 ∩ 𝐵̅ ∪ ̅̅̅̅̅̅̅ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴̅ ∪ 𝐵 ∪ 𝐴 ̅ ∪ 𝐵̅
22 ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴̅ ∪ С ∪ (𝐵 ∪ 𝐵 ∩ 𝐶) ∩ (𝐵̅ ∪ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐵 ∪ 𝐶)
23 (𝐴 ∩ 𝐵̅ ∪ 𝐶) ∩ (𝐴 ∪ 𝐵) ∩ 𝐶̅
24
𝐴 ∩ ((𝐵 ∩ 𝐶̅ ∪ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐶 ∪ 𝐵) ∩ 𝐶 ∩ 𝐴̅)
25 (𝐴 ∩ 𝐵 ∩ 𝐶) ∪ (𝐴̅ ∩ 𝐵 ∩ 𝐶)
26 (𝐴 ∩ 𝐵 ∩ 𝐶) ∪ (𝐴̅ ∩ 𝐶) ∪ (𝐵̅ ∩ 𝐶)
27
𝐴 ∩ 𝐵̅ ∪ 𝐴 ∩ 𝐵 ∪ ̅̅̅̅̅̅̅
̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴̅ ∪ 𝐵 ∪ 𝐴 ̅ ∪ 𝐵̅
28 ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
U ((B C) B) D
29 ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
(𝐵 ∪ 𝐷)D ∪ U ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
((B C) B) D
30 ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
D\C (B
̅̅̅̅̅ ̅ (C ̅ D ̅ \C̅ )) ̅̅̅̅̅̅
D\B
Приклад 1
̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
Спростити 𝐴 ∪ 𝐶 ∪ 𝐴̅ ∩ 𝐶̅ ∩ 𝐵
̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
𝐴 ∪𝐶∪ 𝐴̅ ∩ 𝐶̅
⏟ ∩𝐵 =𝐴̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
∪ 𝐶 ∪ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴∪𝐶∩𝐵 =
закон де Моргана
= ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
(𝐴 ∪ 𝐶) ∩ (𝐵 ⏟ ∪ 𝐵̅) ∪ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴∪𝐶∩𝐵 =
додати перетин з
⏟ 𝑈
розкрити дужки у відповідності з дистрибутивним законом
33
= ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
(𝐴
⏟ ∪ 𝐶) ∩ 𝐵 ∪ (𝐴 ∪ 𝐶) ∩ 𝐵 ∪ ⏟
⏟ ̅ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴∪𝐶∩𝐵 =
об′ єднати члени у відповідності з дистрибутивним законом
= ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
⏟ 𝐴 ∪ 𝐶 ) ∩ 𝐵 ∪ (𝐴 ∪ 𝐶) ∩ 𝐵̅ = ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
((𝐴 ∪ 𝐶) ∪ ̅̅̅̅̅̅̅ ⏟ ∪ (𝐴 ∪ 𝐶) ∩ 𝐵̅ =
𝐵
⏟ 𝑈 додати 𝑈
𝐵
̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
= 𝐵 ∩ (𝐵 ⏟∪ 𝐵̅) ∪ (𝐴 ∪ 𝐶) ∩ 𝐵̅ = ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
(𝐵 ⏟ ∩ 𝐵̅) ∪ (𝐴 ∪ 𝐶) ∩ 𝐵̅ =
⏟ ∩ 𝐵) ∪ (𝐵
⏟ 𝑈 𝐵 дистрибутивний закон
дистрибутивний закон
𝐵 ∪ (𝐵 ∪ 𝐴 ∪ 𝐶) ∩ 𝐵̅ = ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
= ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅ (⏟(𝐴 ∪ 𝐵 ∪ 𝐶) ∪ ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
𝐴 ∪ 𝐵 ∪ 𝐶 ) ∩ 𝐵 ∪ (𝐵 ∪ 𝐴 ∪ 𝐶) ∩ 𝐵̅ =
додати перетин з
𝑈 і розкрити дужки
̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
(𝐴
=⏟ ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅ (𝐴 ∪ 𝐵 ∪ 𝐶) ∩ 𝐵̅ =
⏟ ∪ 𝐵 ∪ 𝐶) ∩ 𝐵 ∪ 𝐴 ∪ 𝐵 ∪ 𝐶 ∩ 𝐵 ∪ ⏟
об′ єднати члени у відповідності з дистрибутивним законом
̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
= (𝐴 ∪ 𝐵 ∪ 𝐶) ∪ ⏟ (𝐵 ∩ 𝐵̅) ∪ ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
𝐴∪𝐵∪𝐶
⏟ ∩𝐵 =
∅ перегрупувати і застосувати закон де Моргана
̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
= (𝐴 ∪ 𝐵 ∪ 𝐶) ∪ ̅̅̅̅̅̅̅
𝐴∪𝐶∩𝐵 ̅ ∩𝐵 =
⏟
⏟ ∅
∅
= ̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅̅
𝐴∪𝐵∪𝐶
34
3. Лабораторна рoбота за темою «Множини»
Теоретичні положення
Об'єднанням (або сумою) множин А і В називається множина, яка
складається з тих і тільки тих елементів, які належать хоча б одній з множин А
або В: A B = {x | x A або x B}.
Перетином (або добутком) множин А і В називається множина, яка
складається з тих і тільки тих елементів, які належать кожній з множин А і В:
A B = {x | x A і x B}.
36
3. Коли один з підсписків вичерпався, додаємо всі елементи, що
залишилися з другого підсписку у результуючий список.
4. Якщо результуючий список буде містити усі елементи – це
впорядкований список.
Алгоритм злиття використовується неодноразово в алгоритмі сортування
злиттям, тобто він рекурсивний.
Робота алгоритму займає час, пропорційний сумі довжин списків. Ці
алгоритми також працюють з кількома рядками. Коли два списки довжиною m
з'єднуються, нижня межа порівняння в гіршому випадку становить 2 m – 1.
Приклад сортування злиття наведено на схемі (рис. 3.2).
37
впорядковується. Потім відсортовані частини об’єднуються для отримання
більших відсортованих частин, поки не залишиться 1 відсортований масив.
Наведений нижче псевдокод демонструє алгоритм, який реалізує злиття
вхідних списків (або пов'язані списки, або масиви) А і В у новий список С.
function merge(A,B)
var list C
while length(A) > 0 and length(B) > 0
if first(A) ≤ first(B)
append first(A) to C
A = rest(A)
else
append first(B) to C
right = rest(B)
end if
while length(A) > 0
append first(A) to C
A = rest(A)
while length(B) > 0
append first(B) to C
B = rest(B)
return C
Завдання
Написати програму, в якій для кінцевих упорядкованих множин
реалізувати всі основні операції (, , , \) з допомогою алгоритму злиття
(алгоритм сортування). Допустима організація множин у вигляді списку або у
вигляді масиву.
Порядок виконання
Робота програми повинна відбуватися таким чином:
1. На вхід подаються дві впорядковані множини A і B (вводяться з
38
за бажанням автора). Операції: входження A B; A B; A B; A \ B
(додатково: B \ А; A Δ B; B A).
3. Програма за допомогою алгоритму злиття визначає результат обраної
40
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
41
Навчальне видання
Методичні вказівки
до виконання практичних та лабораторних робіт
за темою «Множини»
з дисциплін «Дискретна математика» та «Комп’ютерна математика»
для студентів
напряму «Інформаційні технології»
Укладачі:
НІКУЛІНА Олена Миколаївна
ХАЦЬКО Наталія Євгенівна
ХАЦЬКО Кирило Олександрович
Редактор М. П. Єфремова
Підписано до друку
Гарнітура Times New Roman
Обсяг 1,8 др. арк.
________________________________________________________________
Видавничий центр НТУ «ХПІ».
Свідоцтво про державну реєстрацію ДК № 5478 від 21.08.2017 р.
61002, Харків, вул. Кирпичова, 2
42