1

ПрАТ «ВНЗ МАУП»

ФАКУЛЬТЕТ ФАРМАЦІЇ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ ФАРМАЦІЇ

ЛАБОРАТОРНИЙ ЖУРНАЛ
З ДИСЦИПЛІНИ
БІОЛОГІЧНА ФІЗИКА ІЗ ФІЗИЧНИМИ МЕТОДАМИ АНАЛІЗУ
Заочна форма навчання

СТУДЕНТА ____________________________________________________
 2

ПРАВИЛА РОБОТИ І ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ В ЛАБОРАТОРІЇ НЕОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ

Загальні правила
1. Приступати до виконання лабораторного практикуму дозволяється лише після того, як студенти уважно
ознайомляться з темою роботи, засвоять теоретичний матеріал за допомогою підручників, методичних посібників та
конспектів лекцій, зроблять запис рівнянь відповідних реакцій в лабораторному журналі.
2. Черговий студент одержує необхідні для роботи всієї групи прилади та реактиви і розміщує їх на робочих місцях.
3. У хімічній лабораторії дозволяється працювати лише при наявності білого халата та шапочки. Кожному студенту
відводиться постійне місце роботи, яке він повинен тримати в чистоті, не захаращувати його сторонніми предметами,
що не мають відношення до даної роботи. Безладдя та неакуратність при виконанні дослідів часто призводять до
необхідності повторення експерименту.
4. При нагріванні та кип’ятінні розчинів у пробірці треба користуватись пробіркотримачем і тримати пробірку так, щоб
її отвір був направлений у протилежний бік від тих, хто працює поруч.
5. Не можна нахилятися над пробіркою, в якій нагрівають чи кип’ятять рідину, щоб бризги не потрапили в обличчя.
6. У тих випадках, коли виникає необхідність перевірити запах речовин у пробірках в яких зберігаються рідини,
необхідно легким рухом долоні руки направити потік повітря від пробірки до себе і обережно понюхати.
7. Реактиви, дистильовану воду, електричну енергію в лабораторії слід використовувати економно.
8. Всі роботи з речовинами, при взаємодії яких утворюються шкідливі для організму гази або речовини з неприємним
запахом, необхідно проводити в спеціально відведених для цієї мети приміщеннях з посиленою вентиляцією, або під
тягою. Категорично забороняється працювати з вказаними речовинами на робочому місці.
9. Розчини сірководню, кислот, лугів тощо необхідно зливати в спеціально відведений посуд, щоб запобігти руйнуванню
каналізаційної системи в лабораторії. Розчини, які містять сполуки срібла, ртуті, свинцю, йодид–йони необхідно зливати
в окремий посуд для їх подальшої регенерації.
10. Категорично забороняється виконувати досліди, які не відносяться до даної лабораторної роботи.
11. Після закінчення роботи необхідно помити пробірки, здати їх черговому, прибрати своє робоче місце, виключити
нагрівні прилади, електричне освітлення, воду, вимити руки.
Правила поводження з реактивами
— для проведення досліду розчини та тверді речовини беруть у таких кількостях, яких вимагає методика експерименту;
— реактиви зберігають у закритих кришками склянках для запобігання їх забруднення;
 3

— тверді реактиви обережно відбирають шпателем; рідкі реактиви, які знаходяться в крапельницях, відміряють
краплями;
— надлишок реактиву не висипають і не виливають у посуд, з якого він був взятий, щоб запобігти забрудненню
реактивів;
— концентровані розчини кислот та лугів, токсичних речовин знаходяться під тягою, де з ними і працюють.
Робота з кислотами і лугами
1. Під час роботи з концентрованими кислотами та лугами необхідно бути обережним та слідкувати за тим, щоб вони не
потрапили на шкіру і одяг.
2. При розведенні концентрованої сірчаної кислоти необхідно обережно і поступово приливати кислоту до води, а не
навпаки. Це пов’язано з тим, що при розведенні сірчаної кислоти виділяється велика кількість тепла. Тому при додаванні
води до кислоти розчин може розбризкуватись і потрапити на шкіру і одяг.
Робота з шкідливими і отруйними речовинами
При роботі з шкідливими і отруйними речовинами (ціаніди, солі барію, ртуті, свинцю, миш’яку, металічна ртуть,
сірководень тощо) необхідно слідкувати за тим, щоб шкідливі або отруйні речовини не потрапили в організм через
шлунково–кишковий тракт. У зв’язку з цим їсти в лабораторії категорично забороняється. Після роботи в лабораторії
необхідно добре вимити руки. Балони з ртуттю або заповнені нею прилади необхідно помістити на спеціальні підставки,
щоб у випадку пошкодження приладів основна маса ртуті потрапила на підставку, а не на робочий стіл чи підлогу. Якщо
ртуть все ж розлилась, її треба дуже швидко зібрати за допомогою мідних дроту або пластинки, а потім засипати сіркою.
Працювати з ртуттю дозволяється лише у спеціальних приміщеннях.
Робота з горючими речовинами
1. Під час роботи з діетиловим ефіром, спиртами, бензолом і іншими горючими речовинами, їх нагрівання проводять на
водяній бані в колбі з зворотним холодильником.
2. У лабораторії ці речовини необхідно зберігати в щільно закритих склянках невеликого вмісту.
3. Пробірки та склянки з горючими речовинами потрібно тримати на достатній відстані від пальників. Після закінчення
роботи з ними необхідно загасити пальники, а лише потім вимити посуд, що містить ці речовини.
4. Горючі, легкозаймисті і леткі речовини не можна зберігати близько від полум’я або сильно нагрітих електричних
приладів (термостати, електропечі, тощо).
 4

5. Лужні метали слід обов’язково зберігати під шаром вільного від води і вологи гасу. Лужні метали та кристалічні луги
необхідно брати тільки пінцетом або спеціальними щипцями. Необхідно одягати окуляри або спеціальну маску. Після
закінчення роботи залишки цих металів потрібно перенести в спеціально відведені для них склянки.
Робота з речовинами, що утворюють вибухові суміші
1. Необхідно пам’ятати, що деякі гази (водень, сірковуглець, ацетилен, оксид вуглецю (II), тощо), а також леткі речовини
(бензол, спирти, гексан, тощо), при випаровуванні утворюють з повітрям, а також з киснем вибухові суміші. Щоб їх пари
не накопичувались у приміщенні лабораторії в небезпечних кількостях, працювати з цими речовинами необхідно при
сильній витяжній вентиляції.
2. Без дозволу і відповідної інструкції викладача забороняється нагрівати, піддавати удару речовини, які утворюють
вибухові суміші (хлорати, перхлорати, персульфати тощо).
Правила поведінки при виникненні пожежі в лабораторії
1. При виникненні пожежі в лабораторії необхідно терміново вимкнути всі електричні прилади і перекрити подачу газу.
Місце пожежі необхідно засипати піском або накрити протипожежною ковдрою і загасити вогонь за допомогою
вогнегасника.
2. Застосовувати воду для гасіння пожежі треба обережно, тому що вода в деяких випадках сприяє збільшенню пожежі.

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКАХ

На початку кожного семестру викладач проводить інструктаж групи студентів про дотримання правил роботи в хімічній
лабораторії та техніки безпеки. Студенти підтверджують знання правил безпеки власними підписами у журналі. Нещасні
випадки (опіки, поранення, отруєння) в лабораторії виникають внаслідок недостатнього ознайомлення працюючих з
відповідними інструкціями по охороні праці і техніці безпеки або в результаті необережності у роботі. У кожній
лабораторії повинна бути аптечка першої допомоги.
Якщо нещасний випадок трапився, потерпілому треба надати першу допомогу:
1. При попаданні на шкіру кислот, це місце слід інтенсивно промити водою, а потім 1% розчином NaHCO 3. При
попаданні концентрованої сірчаної кислоти перед промиванням пошкоджену шкіру необхідно витерти сухим ватним
тампоном.
2. При попаданні на шкіру розчинів лугів пошкоджене місце промивають водою, а потім розведеними оцтовою,
лимонною кислотами, або насиченим розчином борної кислоти.
 5

3. При попаданні на шкіру фенолу, брому і подібних їм речовин необхідно негайно пошкоджене місце промити
відповідними органічними розчинниками (спирт, ефір тощо).
4. При отруєнні хлором, бромом, оксидами нітрогену потерпілому необхідно вдихати пари розведеного розчину
амоніаку і випити молоко.
5. При опіках тіла полум’ям необхідно негайно промити місце опіку 1% розчином калію перманганату і покласти на
пошкоджене місце компрес із спиртового розчину таніну.
6. При порізах рану необхідно обробити спиртовим розчином йоду і перев’язати.
7. Після надання першої допомоги потерпілому, його терміново необхідно відправити до лікарні.
 6

Лабораторно-практичне заняття 1
Тема: Вивчення механічних властивостей біологічних тканин. Вивчення механізму м’язового скорочення.
Мета: знати - предмет біофізики, її розділи; перспективи розвитку біофізики; головні біологічні особливості, які
відрізняють руховий апарат тварин і людини від неживих технічних механізмів; поняття механічних властивостей
біологічних тканин та їх види; поняття біомеханіки, міцності тіла, деформації, пружності та пластичності; в’язко-пружні
властивості біологічних тканин, поняття плинності та релаксації напруження; механічні властивості кісткової тканини,
суглобів, хребта, шкіри; види деформацій, закон Гука дл різних видів деформацій; елементи опорно-рухової системи
людини; поняття біокінематичного ланцюга та біокінематичної пари, ступеня свободи в суглобах; класифікацію
біомеханічних характеристик; види руху ланок тіла людини; мас-інерційні характеристики тіла людини та поняття
геометрії мас; поняття моделі тіла людини; поняття загального центру тяжіння, центру об’єму та центру поверхні тіла
людини; умову збереження рівноваги і руху ланок тіла людини як важелів; «золоте правило» механіки в рухах людини;
роботу м’язів людини; рівняння Хілла м'язового скорочення:
Вміти: розраховувати сили, які діють при деформаціях біологічних тканин; розраховувати модуль Юнга, абсолютне та
відносне видовження, напруження кісток, сухожилків, м’язів; користуватися рівнянням Хілла для обчислення роботи,
що виконує м’яз, його потужності та коефіцієнту корисної дії.

Питання для самостійної підготовки:

1. У чому полягають основні особливості опорно-рухового апарату людини та його відмінності від звичайних
механізмів?

2. Охарактеризуйте механічні властивості кісткової тканини. З властивостями якого матеріалу вони схожі?
 7

3. Вміст якої речовини в кістковій тканині визначає її деформацію, а вміст якої – її повзучість при дії навантаження?

4. Наведіть механічну модель (Кельвіна-Фойхта) деформації кісткової тканини при навантаженні на неї. У чому полягає
різниця між нею та поведінкою кості при напрузі?

5. Як Ви можете охарактеризувати анатомо-топографічні фактори, які визначають поведінку кості при деформації? Як
веде себе кісткова тканина при дії навантаження?

6. Охарактеризуйте механічні властивості суглобів.

7. Яке максимально припустиме навантаження на суглоби?

 8

8. Чому при плануванні оздоровчо-тренувальних занять з людьми середнього і похилого віку потрібно враховувати силу
тиску на суглоби?

9. Охарактеризуйте механічні властивості шкіри.

10. Що таке акустична анізотропія шкіри?

11. Які особливості шкіри потрібно враховувати при проведенні медично-реабілітаційних заходів?

12. Охарактеризуйте основні принципи моделювання тіла людини як біомеханічної системи. Поясніть, чому м’язову
систему вважають системою двигунів, що перемагають зайві ступені вільності рухів?
 9

13. Якими показниками характеризується геометрія мас тіла?

14. Що таке інерційні характеристики рухової діяльності людини?

15. Що таке біомеханічна ланка?

16. Що таке центр тяжіння ланки? Як його знайти?

17. Що таке загальний центр тяжіння тіла (ЗЦТ) людини? Пояснити, як визначити положення ЗЦТ людини за методом
відносних мас?
 10

18. Пояснити, як знайти положення ЗЦТ людини за методом Селуянова?

19. Пояснити, як знайти положення ЗЦТ тіла людини за допомогою теореми Вариньона?

20. Від чого залежить розташування ЗЦТ при здійсненні людиною різних рухів? Для чого оцінюють ЗЦТ при тренуванні
спортсменів, при фізичній реабілітації людини після травм опорно-рухового апарату?

21. Що таке біокінематичний ланцюг, біокінематична пара?

22. Що таке момент сили тяжіння ланки, декількох ланок тіла людини? Чому він дорівнює?
 11

23. Якщо відношення сил ваги двох ланок однієї біокінематичної пари дорівнює 5:12, то де буде розташований
загальний ЦТ обох ланок?

24. Що таке та як знайти момент інерції ланки та усього тіла? Які фактори впливають на його величину?

25. Як впливає величина радіусу інерції (моменту інерції) на якість руху людини (наприклад, при бігу)?

26. Для чого оцінюють момент інерції тіла людини при аналізі діяльності її опорно-рухового апарату?

27. Навести приклади ланок тіла людини, як важелів I, II, III роду.
 12

28. Навести умову рівноваги ланок тіла як важелів.

29. За якої умови важіль буде знаходитися в рівновазі (поясніть і запишіть формулу)?

30 Пояснити, в чому полягають анатомічні особливості прикріплення м’язів до суглобів і обґрунтувати необхідність
розвитку сили м’язів задля підвищення їх сили тяги?

31. Пояснити, від чого залежить рухомість тієї чи іншої ланки тіла людини. Скільки ступенів вільності має: плечовий
суглоб, колінний суглоб, ліктьовий суглоб, зап’ястно-п’ясний суглоб?

32. Чому дорівнює повна енергія рухомого тіла за теоремою Кеніга? Якими показниками описується економічність
(корисність руху) рухового апарату людини?
 13

33. Поясніть, у чому полягає маятниковий принцип рухів окремих ланок тіла людини. Чим пояснити високу
економічність рухів, які виконуються з резонансною частотою?

34. Охарактеризуйте механічні властивості м’язової тканини.

35. Поясніть, чому м’язовий двигун характеризують, як двигун хемодинамічний?

36. Що таке ізотонічне та ізометричне скорочення м’язу? В чому полягають відмінності між ними?

37. Охарактеризуйте анатомо-фізіологічні фактори, які визначають механічні властивості м’язів.

 14

38. У чому полягає принцип Вебера та принцип Бернуллі м’язової механіки?

39. Намалюйте криву Хілла і вкажіть на ній ділянки, які відповідають переможному, уступальному та ізометричному
(утримуючому) режимам м’язового скорочення.

40. У якому режимі м’язового скорочення проявляється максимальна сила? Як це пов’язано з небезпекою отримання
травм?

41. За якої умови досягається найбільша потужність м’язового скорочення?

42. Обґрунтуйте явища синергізму і антагонізму у груповій взаємодії м’язів. Поясніть, у чому полягає різниця між дією
одно- та багатосуглобних м’язів, у чому позитивізм та негативізм м’язової координації за Бейєром.
 15

Ситуаційні задачі.
1. Чому ні людина, ні тварини не можуть дуже довго підтримувати високу швидкість бігу? Вимірювання за допомогою
велоергометра показали, що максимальна потужність, яку розвиває мускулатура ніг, досягає N=40 Вт на m = 1 кг
м’язової тканини. Чому на такому рівні вона може залишатися тільки протягом короткого часу?
2. На основі експериментальних даних А. Хілл встановив, що ККД м’язового скорочення становить прибизно 40%.
Оцініть ефективність перетворення енергії поживних речовин у механічну енергію, якщо врахувати, що ККД окисного
фосфорилювання становить приблизно 50%. Чи можна порівнювати м’яз із тепловою машиною? Температуру
зовнішнього середовища прийняти прийняти рівною 27ºС. Чому при розтягу м’яза його температура не підвищується?
Якою системою є м’яз з точки зору термодинаміки?
3. Відомо, що люди похилого віку частіше ламають кістки. Крихкість кісток, яка прогресує з віком, має значення. Але
міцність кісток за період між 25 і 75 роками зменшується приблизно на 20%, тобто робота руйнування так різко не
змінюється. Яка, на вашу думку, причина того, що люди похилого віку частіше ламають кістки? .
4. Чому мозолі ниють перед дощем?
5. Чому високо в горах дії суглобів порушується: кінцівки погано слухаються, частішають вивихи?
6. Наведіть приклади деформацій у людському організмі.
7. Стоматологи не рекомендують їсти дуже гарячу їжу. Чому?
8. «Для виживання черепахи швидкість пересування має менше значення, ніж панцир» (А. Хілл). Чим пояснюється
дивовижна міцність кісток тварин?
9. Багато кісток тварин і людини мають на кінцях потовщення. Поясність призначення цих потовщень.
10. Чому людина при ходьбі розмахує руками? Як саме вона махає руками?
11. Чому людина,йдучи по льоду, намагається не згинати ноги?
12. Чому витягнутою рукою не можна втримати такий самий вантаж, як зігнутою?
13. В якому положенні людина стійкіша: коли вона сидить чи коли стоїть?
14. Чому важко стояти на одній нозі?
15. Чому людина, яка несе вантаж на спині, нахиляється вперед?
16. Для чого цирковий артист, йдучи по линві, тримає в руках довгу важку жердину?
17. Коли людина несе відро води в правій руці, вона відхиляється вліво і відставляє в сторону вільну ліву руку. Для
чого?
 16

18. В якому випадку людина виконує більшу роботу, коли пересувається маленькими кроками, чи коли робить великі
кроки?

Самостійна аудиторна робота.

Хід роботи Рівняння реакцій, розрахунки, спостереження
Дослід 1. Визначити модуль Юнга біологічних об’єктів
 17

Лабораторно-практичне заняття 2
Тема: Вивчення основ термодинаміки відкритих біологічних систем. Вивчення структури і функцій біологічних
мембран. Дослідження механізму виникнення потенціалу спокою та потенціалу дії
Мета: знати І та ІІ закони термодинаміки; поняття ентальпії, ентропії; поняття оборотного та необоротного процесу;
поняття рівноважного та стаціонарного стану системи, його характеристики; рівняння Пригожина; принцип Пригожина;
поняття термодинамічних потенціалів; поняття екзергічних та ендергічних процесів; поняття дисипативної функції;
умови перебігу самочинних процесів; термодинамічний критерій пристосування організмів і біологічних структур до
змін зовнішніх умов; використання методу калориметрії; поняття та рівняння нерівноважної термодинаміки – рівняння
Фіка, рівняння Теорелла, рівняння Нернста-Планка, рівняння Гольдмана, рівняння Уссинга-Теорелла, рівняння Нернста,
рівняння Доннана; поняття спряжених реакцій; рівняння Онзагера для спряжених процесів; : поняття біологічної
мембрани, основні функції біомембран. структуру біологічних мембран; поняття фазових переходів; конформаційні
процеси в біомембранах; фізичні властивості і параметри біомембран; моделі біологічних мембран; фізичні методи
дослідження структури біологічних мембран; роль фізіологічних станів компонент цитоплазми у виконанні біологічних
функцій; шляхи проникнення розчинених речовин в клітину;види транспорту; пасивний транспорт нейтральних
частинок через мембрану (дифузія); полегшену дифузія за допомогою переносників; активний транспорт речовин через
мембрану. натрій-калієвий насос; ендоцитоз, екзоцитоз; потенціал спокою; природу мембранного потенціалу спокою:
рівноважний потенціал Нернста; дифузійний потенціал; потенціал Доннана; стаціонарний потенціал Гольдмана-
Ходжкіна-Катца. потенціал дії та причини його виникнення; поширення потенціалу дії; електричну модель біомембрани;
графік і рівняння кривої електрозбудження біомембрани; зв’язок мембранних потенціалів з обміном речовин; роль
фізіологічних станів компонент цитоплазми у виконанні біологічних функцій вміти: розраховувати кількість теплоти,
теплоємкість; розраховувати зміну ентальпії, ентропії і термодинамічних потенціалів; обчислювати зміну дисипативної
функції; розраховувати потік, густину потоку, теплопровідність; користуватися рівнянням Фіка, рівняння Теорелла,
рівняння Нернста-Планка, рівняння Гольдмана, рівняння Уссинга-Теорелла, рівняння Нернста, рівняння Доннана.

Питання для самостійної підготовки:

1. Поясніть, у чому полягає принцип розгляду організму людини як відкритої термодинамічної системи.
 18

2. У чому полягає I закон термодинаміки біологічних систем?

3. Ентальпія. Закон Гесса.

4. Другий закон термодинаміки (формулювання Клаузіуса, формулювання Томпсона). Ентропія. Інформація і її зв’язок з
ентропією.

5. Чому дорівнює загальна зміна ентропії у біологічних системах?

6. Чому дорівнює швидкість зміни ентропії біологічної системи?

7. При яких змінах ентропії в живому організму відбуваються патологічні зміни його функціонування, а при яких –
підтримання його життєдіяльності?

8. Теорема Пригожина. Критерії стійкості системи при термодинамічній рівновазі і в стаціонарному стані.
 19

9. У чому полягає термодинамічний критерій пристосування організмів до зовнішніх змін?

10. Чому вважається, що розвиток живих організмів відбувається за рахунок зменшення впорядкованості оточуючого
середовища?

11. Що таке вільна енергія та чому вона необхідна для функціонування живих систем?

12. Як, з точки зору термодинаміки біосистем, можна обґрунтувати необхідність підтримання біологічною системою
стаціонарного стану?

13. Яка умова підтримання стаціонарного стану біологічної системи?

 20

14. Який фізичний зміст дисипативної функції?

15. У чому полягає критерій досягнення і стійкості стаціонарного стану біологічної системи?

16. Поняття біологічної мембрани. Основні функції біомембран.

17. Структура біологічних мембран. Рідинно-мозаїчна модель будови біомембран.

18. Цитоплазма як полімерна система. Роль фізіологічних станів компонент цитоплазми у виконанні біологічних
функцій.

19. Шляхи проникнення розчинених речовин в клітину. Транспорт речовин через біологічні мембрани. Види транспорту.
 21

20. Натрій-калієвий насос.

21. Ендоцитоз. Екзоцитоз.

22. Дифузійні, мембранні і фазові потенціали.

23. Потенціал спокою. Чим викликана наявність потенціалу спокою на міжклітинній мембрані клітини?

24. Потенціал дії та причини його виникнення. Поширення потенціалу дії.

25. У чому виражаються гіперполяризація та деполяризація клітинної мембрани?

 22

261. Які кількісні відношення між іонами калію, натрію та хлору в клітинній мембрані у стані спокою та при збудженні?

27. Які процеси в клітинній мембрані відбуваються при дії електричного струму?

283. У чому полягає осмотична робота у біологічних системах?

29. У чому полягає електрична робота у живому організмі?

30. Яні основні властивості йонних каналів?

Ситуаційні задачі
1. Чому медичні грілки наповнюють гарячою водою, а не гарячим повітрям?
2. Чому людина в стані страху часто тремтить?
 23

3. Чому, коли людині холодно, вона починає мимоволі дрижати?

4. Системи охолодження американских астронавтів Коллінза і Гордона виявилися не здатними підтримувати нормальну
температуру. Що, на вашу думку, могла б стати причиною цього?
5. Які ефекти потогінного лікування? Чому небезпечно людині довгий час перебувати в умовах високої температури?
6. Чи здатні клітини використовувати теплоту у якості джерела енергії?
7. Що називають гіпертермією? Як впливає гіпертермія на обмін речовин? Які біофізичні явища і механізми лежать в
основі терапевтичної гіпертермії?
8. Що називають гіпотермією? Як впливає гіпотермія на обмін речовин?
9. Яку роль відіграє вода в процесі теплопродукції організму?
10. Яка терморегуляторна функція крові? Як вона реалізується?
11. В чому «цілюща сила» холодного обливання?
12. У немовлят недостатньо розвинений шар підшкірної жирової клітковини. Як це впливає на величину
теплопровідності шкіри?
13. Хвилинний об’єм дихання, розрахований на одиницю маси у семимісячної дитини – 500, дворічної – 330,а у
дорослих 100-120 мл. Про що це свідчить?
14. Яка частина енергії при скороченні серцевого м’язу переходить у теплоту, в кінетичну енергію рухомої крові?
15. Яка частка теплопродукції в умовах м’язового скорочення припадає на мозок, на внутрішні органи, на м’язи, шкіру
та інші тканини?
16. Чому страх викликає у людини «холодний піт»? Яке значення має його поява для терморегуляції?
17. Чому у людини найбільше потіють чоло, руки, підошви ніг? Яке це має значення? Чому немовлята потіють сильніше,
ніж дорослі?
18. Людина не відчуває холоду на повітрі при температурі 20ºС, а у воді мерзне при температурі 25ºС. Чому?
19. У сухому чи вологому повітрі за однакової температури швидше охолоджується організм? Чому?
20. Ви налили в склянку гарячу каву, але вам треба відлучитись на декілька хвилин. Як краще зробити, щоб після вашого
повернення кава була теплішою: налити в неї молоко зразу перед відходом чи після повернення?
21. Чому очі людини не відчувають холоду?
22. Чому в холодну погоду, а також під час зимової сплячки багато тварин спить, згорнувшись у клубок?
23. У сильні морози птахи настовбурчують пір’я? Чому?
24. Чому в холодних приміщеннях у нас мерзнуть перш за все ноги?
 24

25. Чи зміниться наше відчуття температури повітря, якщо у приміщенні перестане діяти сила тяжіння?
26. Чому мокрі пальці примерзають взимку до металевих предметів і не примерзають до дерев’яних?
27. При температурі 20ºС оголена людина 66% тепла в нормі виділяє через випромінювання, 15% - через конвекцію і
19% - через випаровування. Але вже при температурі 36ºС тепловіддача через випромінювання і конвекцію стає
неможливою, і постійність температури тіла підтримується в основному завдяки випаровуванню. Чому, незважаючи на
інтенсивне потіння і випаровування, за деякий час при такій жарі емпература тіла все-таки підвищується і воно
червоніє?

Самостійна аудиторна робота.

Хід роботи Рівняння реакцій, розрахунки, спостереження
Дослід 1. Визначення теплового ефекту реакції нейтралізації.
Теплові ефекти хімічних реакцій визначають в спеціальному Температура розчину лугу, tл =
приладі — колориметрі, або в посудині Дьюара. В Температура розчину кислоти, tк =
калориметричний стакан (посудину Дьюара) налити 50мл Початкова температура, t1 = (tл+ tк)/2
розчину лугу (NaOH) з С = 1моль/л і виміряти його температуру. Температура після нейтралізації, t2 =
Потім при постійному перемішуванні до розчину лугу долити Δt = (t2 – t1) – підвищення температури розчину внаслідок
50мл розчину соляної кислоти 1моль/л. Виміряти найвищу реакції нейтралізації: Δt=
температуру, яку покаже термометр після злиття розчинів. Загальний об’єм розчину кислоти та лугу – V =100мл
За результатами досліду обчислюють теплоту нейтралізації за Qнейтр.=_________________________________кДж/моль
формулою:
Qнейтр.=ρ*V*Δt*C*20*0.001, де: Qнейтр. = –Δ Н
ρ – густина розчину солі, яка утворилась (1.011 г/мл) NaOH + HCl NaCl + H2O
V – загальний об’єм розчину кислоти та лугу ΔН = _________ кДж/моль
С – питома теплоємність розчину (4.14 Дж/градус) Встановити відносну похибку (у %), коли теоретичне
20 – коефіцієнт перерахунку теплоти реакції на 1 моль значення теплового ефекту реакції нейтралізації одного
0.001 – коефіцієнт перерахунку в кДж моля соляної кислоти лугом дорівнює 57,3 кДж.
Концентрації розчинів, С = 1моль/л
Об’єм розчинів, мл, Vл = Vк = 50мл
 25

Дослід 2. Дослідження проникності клітинних мембран м’язових волокон різними речовинами

Маса м’язової тканини
Час, у фізіологічному розчині з у фізіологічному розчині з
у воді очищеній у фізіологічному розчині
хв. рН=3 рН=11
мг % мг % мг % мг %
0
5
10
15
20
25
30

Висновок.
 26

Лабораторно-практичне заняття 3
Тема: Вивчення біофізики слуху. Вивчення фізичних основ функціонування зорового аналізатора. Вивчення
характеристик оптичного мікроскопа і його застосування у фармації Вивчення біофізичних особливостей
відчуття смаку, нюху та дотику
Мета: знати: будову вуха; фізичну модель органу слуху; механізм просторової локалізації звуку; резонансні явища в
структурах вуха; поняття акустичного імпедансу, акустичного опору середовища;. поняття відбивання звукових хвиль;
акустичний опір структур вуха, узгодження акустичних опорів повітря та рідини внутрішнього вуха; явище
демпферування у вусі; пружні властивості барабанної перетинки і базальної мембрани; трансформацію акустичної
енергії в електричний сигнал; фізичні і слухові характеристики звуку, зв’язок між ними; закон Вебера-Фехнера; шкалу
рівнів інтенсивності і рівнів гучності, область чутності; методи дослідження слуху за допомогою аудіометра; визначення
аудіограми. вміти: визначати нижній і верхні пороги чутності визначати частоти, до яких вухо людини найбільш і
найменш чутливе за графіком залежності між частотою і рівнем гучності; визначати сумарний шум від кількох джерел,
використовуючи різні методи обчислень; використовувати ефект Доплера для обчислення частоти і швидкості звуку в
різних середовищах при різних умовах; обчислювати коефіцієнт поглинання звуку різними середовищами; обчислювати
питомий акустичний опір; користуватись ізофонами; знати характерні точки і лінії лінзи; основні характеристики лінзи
(фокусна відстань, оптична сила), їх одиниці вимірювання; оптичну система ока; модель зредукованого (приведеного)
ока; побудову зображення на сітківці; особливості оптичної системи ока (акомодація, адаптація, роздільна здатність,
кут зору); недоліки оптичної системи ока та їх корекцію; поглинання світла сітківкою, паличками та колбочками;
фотохімічні механізми рецепції; механізми генерації електричних полів в фоторецепторах; основи фотометрії;
побудову зображення предмета в мікроскопі; роздільну здатність мікроскопа і шляхи її підвищення; формулу
збільшення мікроскопа та її пояснення; ціна поділки окулярного мікрометра і її залежність від збільшення об’єктива
мікроскопа; визначення ціни поділки окулярного мікрометра; визначення лінійних розмірів мікрооб’єкта за допомогою
біологічного мікроскопа; вміти: визначати ціну поділки окулярного мікрометра і її залежність від збільшення
об’єктива мікроскопа; визначати лінійні розміри мікрооб’єкта за допомогою біологічного мікроскопа
 27

Питання для самостійної підготовки:

1. Фізичні характеристики звуку.

2. Поріг чутності та больового відчуття.

3. Що таке питомий акустичний опір?

4. Звуковий тиск.

5. Що таке коефіцієнт згасання?

6. Фізіологічні характеристики звуку.

 28

7. Що таке аудіогарама.

8. Які власні частоти органів людського тіла ви можете назвати?

9. При яких інтенсивностях звуку руйнується барабанна перетинка?

10. Який слух називається бінауральним? Що забезпечується бінауральним слухом?

11. Що таке акомодація?

12. Що таке кут зору?

13. Що таке гострота зору?

14. Вади оптичної системи ока.

 29

15. Який механізм сутінкового та кольорового зору?

16. У чому полягає сутність піраміди Хеннінга?

17. Що таке абсолютна смакова чутливість?

18. У чому полягає диференціальна смакова чутливість?

19. Що таке смаковий контраст?

20. Що таке запах?

21. Де відбуваються первинні процеси нюхової рецепції?

22. Поясніть механізм виникнення рецепторного потенціалу.

23. Який диференціальний поріг нюхового аналізатора людини і його особливості?

 30

24. У чому полягає адаптація нюхового аналізатора?

25. Чим обумовлена тактильна чутливість?

26. Що є джерелом тактильних відчуттів?

27. Поясність механізм збудження тактильних рецепторів.

28. Що таке просторове відчуття?

29. У чому полягає біологічне значення тактильної чутливості?

Ситуаційні задачі
1. Пілоти космічного корабля «Джемінай» не могли читати покази приладів при частоті коливань двигуна 50 Гц, їх очі
наче застилалися паволокою. Чому?
2. Під час запускання космічних кораблів і під час польоту, крім почуття тривоги і страху, з’являються болі в області
живота і хребта, головні болі і навіть глухота. Що може бути причиною цього?
3. Голос людини можна чути на великій відстані, але слова розібрати важко. Як це пояснити адже швидкість поширення
звуків різної частоти однакова?
4. Які джерела акустичних хвиль звукового діапазону в людському організмі ви можете назвати?
5. Чому клацають пальці? Чому треба трохи почекати, щоб суглоб міг знову клацнути?
 31

6. Коли прислухаються до віддаленого звуку, то мимоволі відкривають рот. Чому?

7. У якому органі відбувається перетворення механічної енергії поздовжніх хвиль в електричну?
8. Чому людське вухо сприймає тільки поздовжні хвилі?
9. Барабанна перетинка в нормі має неправильну форму і нерівномірний натяг на різних ділянках. Як це впливає на
сприйняття звукових коливань?
10. Чи впливає частотна характеристика голосу лікаря при дослідженні слуху шепотом на відстані, з якої людина з
нормальним слухом сприймає його слова?
11. Де відбувається трансформація звукових коливань повітря у звукові коливання рідинного середовища?
12. Яка швидкість переміщення барабанної перетинки порівняно зі швидкістю частинок у плоскій хвилі у повітрі?
13. Чому в органі Корті не має кровоносних судин?
14. Глянувши в ясне небо, ви побачите перед очима багато рухомих точок. Ці точки рухаються ривками, і в межах зору
рухаються визначеними траєкторіями. Які це точки? Чому вони рухаються ривками і визначеними траєкторіями?
15. Якщо, подивившись на яскраве джерело світла, заплющити очі і швидко розплющити їх, можна побачити
зображення джерела світла на інших предметах. Чому?
16. Що таке снігова сліпота?
17. До яких кольорів око має найбільшу і найменшу чутливість?
18. Відкривши рано очі в залитій сонцем кімнаті, людина деякий час буде бачити темні тіні. Чому? Чому вони швидко
зникають?
19. Чому у кішки в темряві світяться очі зеленим кольором?
20. У сонячні дні після дощу на листках дерев іноді з’являються коричневі плями. Чому вони виникають?
21. Ескімоси кладуть шкіру білого ведмедя сушитися тільки хутром донизу. Чому?
222. Короткозоре око може розрізняти дрібніші предмети, ніж нормальне око. Чому?
23. Аквалангісту в спеціальнихокулярах усі предмети під водою здаються більшими, а відстань до них – трохи меншою,
ніж насправді. Чому?
24. Чому кришталик ока риби має майже сферичну поверхню?
25. Чому людина, яка пірнула під воду, погано розрізняє предмети, коли вона без маски, навіть у дуже чистій воді? Які
окуляри треба надіти, щоб краще бачити під водою?
 32

Самостійна аудиторна робота.

Дослід 1. Побудова аудіограми за допомогою аудіометра.

Дослід. Визначити показник гіркот и.

Показник гіркоти являє собою величину, зворотну розведенню суміші, рідини або екстракту, за якого ще відчувається
гіркий смак. Даний показник визначають шляхом порівняння з хініну гідрохлоридом, показник гіркоти якого дорівнює
200 000.
Визначення коефіцієнта кореляції
Рекомендується проводити смакову експертизу за участю як мінімум 6 осіб. Перед випробовуванням експерт має
прополоскати рот водою. Для корекції індивідуальних розходжень при визначенні гіркоти серед членів комісії необхідно
визначити коефіцієнт кореляції для кожного експерта.
Основний розчин. 0.100 г хініну гідрохлориду Р розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником
до 100.0 мл. 1.0 мл одержаного розчину доводять водою Р до об'єму 100.0 мл.
Розчини порівняння. Готують серію розведень, помістивши в першу пробірку 3.6 мл основного розчину і збільшуючи
об'єм на 0.2 мл у кожній наступній пробірці до загального об'єму 5.8 мл. Об'єм розчину в кожній пробірці доводять
водою Р до 10.0 мл.
Розведення з найменшою концентрацією, за якої ще відчувається гіркий смак, визначають наступним чином. 10.0 мл
розчину найменшої концентрації набирають у рот і переміщають з боку вбік над основою язика протягом 30 с. Якщо в
розчині гіркота не визначається, розчин видаляють із порожнини рота й очікують протягом 1 хв. Рот прополіскують
водою Р. Через 10 хв. випробовують наступне розведення в порядку збільшення концентрації.
Розраховують коефіцієнт кореляції k для кожного експерта за формулою:
k = n / 5.00, де
n — кількість мілілітрів основного розчину в розведенні найменшої концентрації, у якому був визначений гіркий смак.
Експерти, що не відчувають гіркий смак при випробовуванні розчину порівняння, приготовленого з 5.8 мл основного
розчину, виключаються з комісії.
Приготування зразків
Якщо необхідно, зразок здрібнюють на порошок (710). До 1.0 г зразка додають 100 мл киплячої води Р й нагрівають на
водяній бані протягом 30 хв. при постійному перемішуванні. Охолоджують, доводять водою Р до об'єму 100 мл,
 33

енергійно струшують і фільтрують, відкидаючи перші 2 мл фільтрату. Отриманий фільтрат (С-1) має фактор розведення
(ФР) — 100. При випробовуванні рідин 1 мл рідини доводять відповідним розчинником до 100 мл і позначають С-1.
Визначення показника гіркоти
Випробовувані розчини:
10.0 мл С-1 доводять водою Р до100мл:С-2 (ФР = 1000)
10.0 мл С-2 доводять водою Р до100 мл: С-3 (ФР = 10 000)
20.0 мл С-3 доводять водою Р до100мл:С-ЗА (ФР = 50 000)
10.0 мл С-3 доводять водою Р до 100мл:С-4 (ФР = 100 000)
Починаючи з розведення С-4, кожен експерт визначає розведення, за якого ще відчувається гіркий смак. Цей розчин
позначають як D. Для розчину D визначають фактор розведення (Y).
Починаючи з розчину D, готують розведення в такій послідовності:
Розчин D 1,2 1,5 2,0 3,0 6,0 8,0
(мл)
Вода Р (мл) 8,8 8,5 8,0 7,0 4,0 2,0
Визначають кількість мілілітрів (Х) розчину D, які при доведенні водою Р до об’єму 10,0 мл дають розчин, який ще має
гіркий смак.
Показник гіркоти для кожного експерта обчислюють за формулою: (Y ∙ k / X ∙ 0.1)
Показник гіркоти випробовуваного зразка розраховують як середнє значення показників гіркоти, визначених всіма
членами комісії.
Результати:
 34

Лабораторно-практичне заняття 4
Тема: Вивчення механізмів поглинання світла біооб’єктами. Вивчення фотобіологічних процесів. Люмінесценція
біосистем. Контроль змістового модуля 1
Мета: знати: основні поняття квантової механіки; основні поняття методу молекулярних орбіталей; явище
люмінесценції та її види; квантові механізми люмінесценції; поняття фотолюмінесценції та її види - флуоресценції і
фосфоресценції; закон Стокса; поняття міграції енергії; квантовий і енергетичний виходи люмінесценції; поняття
біолюмінесценції, хемілюмінесценції; використання люмінесцентного випромінювання з діагностичною метою;
фотобіологічні процеси, основні види; стадії фотобіологічних процесів; спектри фотобіологічної дії; поняття про
фотобіологію і фотомедицину; вміти: визначати енергетичну світність, зміну енергетичної світності над патологічним
вогнищем, зміну температури за результатами термографії; визначати максимальну спектральну густину енергетичної
світності; використовувати закон Стефана-Больцмана і закони Віна

Питання для самостійної підготовки:

1. Який механізм процесів, що відбуваються при поглинанні світла різними речовинами?

2. Запишіть закон Бугера-Ламберта-Бера та поясніть його.

3. Назвіть кількісні характеристики теплового випромінювання і дайте їх фізичне тлумачення.

4. Чим пояснюється термостабільність тіла людини?

 35

5. Від яких чинників залежить розподіл температури на поверхні тіла?

6. Охарактеризуйте люмінесценцію та її види.

7. Який механізм флуоресценції.

8. Які є методи люмінесцентного аналізу?

9. Назвіть найважливіші фотобіологічні процеси у рослинах.

Ситуаційні задачі
1. Ілюструючи вплив нікотину на організм людини, медики помістили у пресі 3 знімки руки дівчини, яка палить, зняті в
ІЧ-променіх. На третьому, зробленому через 10 хв. після викуреної сигарети, зникли зображення пальців. Поясність це
явище.
2. Поясність явища нічного світіння в джунглях.
3. З чим пов’язаний характерний колір річок, озер і морів?
4. Чому вночі світиться море?
5. Вимірювання, проведені в багатьох лабораторіях, показали, що 1 см 2 шкіри за 1 с спонтанно випромінює в різні боки
6-60 квантів переважно в синьо-зеленій ділянці спектра. Світності різних ділянок шкіри відрізняється – найінтенсивніше
випромінювання йде від кінчиків пальців, значно слабше, наприклад, від живота або передпліччя. Яку енергію
випромінює шкіра людини за добу? Чи впливає суттєво це випромінювання на теплообмін людини? Який механізм
цього спонтанного свічення?
 36

6. При яких процесах виникають ІЧ-спектри молекул?

7. Що є фізіологічною основою термографії?
8. Що називають теплобаченням, теплопеленгацією?

Самостійна аудиторна робота.

 37

Лабораторно-практичне заняття 5
Тема: Вивчення реологічних особливостей рідин. Вивчення основних гемодинамічних показників
Мета: знати: поняття про поверхневий натяг рідини на основі молекулярно-кінетичної теорії; напрямленість сил
поверхневого натягу; означення (енергетичне і силове) коефіцієнта поверхневого натягу, його одиниці вимірювання;
фактори, що впливають на КПН; використання КПН в медицині і фармації; сутність відносного методу вимірювання
коефіцієнта поверхневого натягу рідин; формули Лапласа і Жюрена; капілярні явища; поняття в’язкості рідини; формулу
Ньютона для сили внутрішнього тертя; коефіцієнт в’язкості, його фізичний зміст, одиниці вимірювання. поняття
ньютонівських та неньютонівських рідин; формулу Гагена-Пуазейля; поняття гідравлічного опору; методи та прилади
для вимірювання в’язкості: в’язкість крові та її використання у діагностиці захворювань; умову нерозривності струмини
рідини; рівняння Бернуллі; статичний, гідростатичний і динамічний тиски рідини; вимірювання статичного і
динамічного тисків рідини за допомогою трубок Піто; визначення швидкості руху рідини в трубці за динамічним
тиском; течію реальних (в'язких) рідин по горизонтальній трубі постійного поперечного перерізу; характер розподілу
швидкостей руху шарів рідини; турбулентну течію рідини; критерії переходу ламінарної течії в турбулентну (число
Рейнольдса); фізичну модель серцево-судинної система; формули розрахунку роботи і потужності роботи серця;
особливості руху крові вздовж замкнутого кола судинної системи; графік зміни тиску і швидкості течії крові в колі
кровообігу; поняття пульсової хвилі; фізичні основи методу вимірювання артеріального тиску крові; систолічний і
діастолічний тиски; вміти: визначати поверхневий натяг різними методами: за допомогою віскозиметра Оствальда
(капілярний метод); метод Гесса; метода падаючої кульки (метод Стокса). визначати динамічну та кінематичну в’язкість
рідини

Питання для самостійної підготовки:

1. Що вивчає гемодинаміка? Які гемодинамічні характеристики крові?
 38

2. Що таке трансмуральний і гідростатичний тиски крові?

3. Чому вважають, що напруга в капілярах відсутня? Відповідь обґрунтуйте аналітично.

4. Який зв’язок між основними гемодинамічними характеристиками за правилом Пуазейля?

5. Надайте біомеханічну характеристику гідродинамічної моделі кровоносної системи О. Франка.

6. Яка існує залежність об’ємної швидкості відтоку крові від часу?

7. Що впливає на в’язкість крові і як залежить швидкість кровотоку від в’язкості крові?

 39

8. Завдяки якій властивості швидкість осідання еритроцитів можна використовувати в якості діагностичного показника?

9. Чим можна пояснити, що при збільшенні радіусу судини на 16 %, об’ємна швидкість течії рідини зростає на 100 %?

10. Чому найбільший гідравлічний опір серед всіх ділянок судинної системи має сукупність артеріол?

11. Чим ви можете пояснити той факт, що найбільше падіння тиску відбувається в артеріолах і капілярах?

12. Від чого залежить швидкість кровотоку в судинній системі? Надайте основні біомеханічні характеристики обертання
крові в кровоносній системі (за законом Лапласа).

13. Від чого залежить характер течії крові у судинах? Де можливі перетворення течії крові з ламінарної до турбулентної?

14. Чому, хоча діаметр капілярів є найменший серед усіх судин, швидкість крові в капілярній системі є найнижчою?

15. Що спричиняє виникненню судом м’язів та як це передбачити? Відповідь обґрунтуйте.

 40

17. Що таке пульсова хвиля? Як вона змінюється у міру віддалення від серця?

18. Що таке ударний об’єм крові?

19. Що таке артеріальний тиск? Як його вимірюють?

20. Що таке гідростатичний опір периферійної частини кровоносної системи? Як його визначають?

Ситуаційні задачі
1. Чому в місцях звуження річки швидкість течії більша?
2. Чому майже одним і тим же рухом губ, видихаючи повітря, можна зігріти руку і охолодити чай?
3. При космічних польотах (особливо на стартах і приземленнях) найбільшої дії перевантажень зазнає кров, що легко
рухома і не зв’язана з іншими органами. Як можна зменшити вплив цих перевантажень?
4. Дітей попереджають, щоб вони не стояли близько до краю платформи, коли повз проходить потяг, оскільки потік
повітря може втягнути під колеса. Чи можливо? Чому?
 41

5. Швидкі потяги при зустрічному русі повинні сповільнювати хід, щоб не розбилися вікна у вагонах. Чому? В який бік
при цьому випадуть вікна: всередину чи назовні?
6. При швидкій їзді машиною на вітровому склі розбиваються комахи. Вони розбиваються об скло чи їх розриває у
повітрі, а потім вони розмазуються на склі?
7. Щоб кроти, борсуки та інші тварини, що живуть під землею. Не гинули від задухи, їх нори повинні провітрюватись.
Будь-яка нора має принаймні два входи, розміщені на різних рівнях. Для чого це робиться?

Самостійна аудиторна робота.

Дослід 1. Визначити в’язкість розчину за допомогою віскозиметра ВК-4
η води h води h розчину η розчину
1
2
3
Середнє

Дослід 2. Визначити поверхневий натяг етанолу.

Кіл-ть Кіл-ть Коефіцієнт Коефіцієнт
N Густина Густина
крапель крапель Температура поверхневого натягу поверхневого натягу
п/п води етанолу
води етанолу води води
1
2
3
сер
 42

Лабораторно-практичне заняття 6
Тема: Вивчення особливостей електричних полів в організмі. Вивчення магнітних властивостей біооб’єктів
Мета: знати: поняття електропровідності, питомої електропровідності, струму провідності, густини струму провідності;
поняття діелектричних властивостей; поняття поляризації, коефіцієнта поляризації; види поляризації та час їх релаксації;
електропровідність електролітів, діелектриків, живих тканин; дисперсію електропровідності у живих тканинах; дію
електричного струм на біосистеми; фізичні основи електрокардіографії; суть теорії Ейтховена; поняття диполя,
струмового диполя серця; формулу потенціалу струмового диполя; генез кардіограми в рамках моделі струмового
диполю серця; блок-схему запису електрокардіограми; способи реєстрації біопотенціалів серця, їх переваги і недоліки;
калібрування електрокардіографа; визначення параметрів електрокардіограми; електрокінетичні явища – електрофорез,
електроосмос; електропровідність біологічних тканин і рідин при дії постійного електричного поля; закон Ома для
ділянки кола з біооб’єктом; електропровідність біологічних тканин і рідин при дії змінного електричного поля;
електричні моделі біооб’єктів; імпеданс біооб’єктів при змінному струмі; дисперсію імпеданса; поняття реографії, види
реографії та їх використання; магнітні властивості речовин, біосистем; методи біомагнітографії; фізичні основи
магнітобіології; поняття біомагнетизму, магнітотерапії. вміти: визначити основні характеристики електричного поля в
живих організмах; визначити основні характеристики магнітного поля в живих організмах; інтерпретувати
електрокардіограму; пояснювати використання постійного та змінного електричного струму для діагностики патологічних
процесів у живих організмах; пояснювати використання магнітного поля для діагностики патологічних процесів у живих
організмах

Питання для самостійної підготовки:

1. Електричний струм, його характеристики.

2. Провідники та діелектрики.
 43

3. Гальванічний елемент.

4. Електроліз.

5. Що називається електричним диполем?

6. Що таке струмовий диполь?

7. У чому полягають електричні властивості біологічних рідин і тканин?

8. Які характеристики визначають електричні властивості органів і тканин?

9. У чому проявляється відмінність між значеннями електропровідності різних тканин і рідин в організмі людини?
 44

10. Від чого залежить опір біологічної тканини та які тканини володіють меншим, а які – більшим опором?

11. У чому виражається електрична ємність біологічної тканини?

12. Як електричні властивості біологічних тканин та органів людини використовуються в медичних (діагностичних та
терапевтичних) цілях?

13. Поясніть, у чому полягають біофізичні принципи електрокардіографії.

14. У чому полягає відмінність між реакціями біологічних об’єктів на вплив постійного та змінного струмів?
 45

15. Поясніть, у чому полягає первинна дія постійного струму на тканини організму. Як це застосовується у
фізіотерапевтичних методах (гальванізація, електрофорез)?

16. У чому полягає первинна дія на організм людини змінного (гармонічного) електричного струму?

17. Що таке імпеданс тканин організму та від чого він залежить?

18. Які діагностичні методи в медицині засновані на вимірюванні імпедансу? Відповідь обґрунтуйте.

Ситуаційні задачі
1. Для опріснення солоної води в посудину з водою занурюють 2 електроди, сполучені іх джерелом постійного струму.
Поясніть дію цього приладу.
2. Чому протези зубів не можна виготовляти з різних матеріалів?:
3. Яка відмінність електродіалізу від діалізу?
4. На чому ґрунтується явище електронаркозу, де він застосовується?
 46

Самостійна аудиторна робота.

Дослід . Одержання і аналіз кардіограми
 47

Лабораторно-практичне заняття 7
Тема: Вивчення механізмів дії електромагнітних полів на біооб’єкти. Радіоактивність. Вивчення біологічної дії
йонізуючого випромінювання. Моделювання біофізичних процесів Контрольна робота за змістовим модулем 2
Мета: Знати: вплив постійного електричного струму на біологічні об’єкти; характеристики електромагнітного поля;
механізм дії імпульсних струмів на біотканини; відмінність дії на тканини імпульсного і постійного електричного
струмів; використання електростимуляції органів і тканин у медицині; відмінність дії на тканини низькочастотних і
високочастотних електромагнітних полів на організм; механізм дії електричного поля УВЧ на електроліт і діелектрик;
формули розрахунку теплоти, що виділяється в одиниці об’єму речовини за одиницю часу; відмінності у розташуванні
об’єкта в терапевтичному контурі при УВЧ-терапії, індуктотермії і діатермії; біофізичний механізм дії лазерного
випромінювання; поняття радіоактивності; види радіоактивного розпаду і їх характеристики; основний закон
радіоактивного розпаду; поняття активності радіоактивного препарату та одиниці її вимірювання;поняття
радіоактивного фону і причини його виникнення; будову і принцип дії лічильника Гейгера-Мюллер;будову (блок-схема)
і принцип дії радіометра; закон послаблення радіоактивного випромінювання речовиною; фізичний зміст лінійного
коефіцієнта послаблення і товщину шару половинного послаблення; механізм взаємодії іонізуючого випромінювання з
біологічними тканинами; поняття доз випромінювання (формули), їх фізична суть, зв’язок між ними (формула), одиниці
вимірювання (системні та позасистемні); поняття керми (формула), її фізична суть, одиниці вимірювання; потужність
доз випромінювання (формули), системні та позасистемні одиниці вимірювання, зв’язок між ними; активність
радіоактивної речовини (радіонукліда) та її зв’язок з потужністю експозиційної дози (формула, пояснення);
дозиметричні прилади на основі іонізаційної камери та газорозрядного лічильника (рисунки), принцип їх дії та
призначення; способи захисту живого організму від іонізуючого випромінювання; вміти: визначати основні
характеристики електричного поля в живих організмах; пояснювати використання постійного та змінного електричного
струму для діагностики патологічних процесів у живих організмах; пояснювати використання лазерного випромінювання
для діагностики та лікування патологічних процесів у живих організмах; використовувати дозиметричні прилади;
визначити основні характеристики йонізаціного випромінювання; знати: поняття математичного моделювання; етапи
математичного моделювання; предмет вивчення фармакокінетики; поняття фармакокінетичної камери; види
фармакокінетичних моделей: однокамерна, однокамерна з підкамерою, багатокамерна, безперевного введення; поняття
елімінації, константи елімінації та константи всмоктування; поняття умовного об’єму розподілу препарату; періоду
напіввиведення препару; поняття кліренсу; формули для обчислення концентрації препарату, швидкості всмоктування
та виведення, часу всмоктування та виведення, часу введення. вміти: пояснювати використання фармакокіетичнх
 48

моделей на конкретних прикладах; обчислювати концентрацію препарату, швидкість всмоктування та виведення, час
всмоктування та виведення, час введення, час досягнення максимальної концентрації

Питання для самостійної підготовки:

1. У чому полягає первинна дія на організм людини змінного (гармонічного) електричного струму?

2. У чому полягає біофізична основа використання в лікувальних цілях змінного електричного струму (методи діатермії,
місцевої дарсонвалізації, діатермотомії, діатермокоагуляції)? Відповідь обґрунтуйте.

3. Яке біофізичне обґрунтування лікування онкологічних захворювань НВЧ-випромінюванням?

4. Яке біофізичне пояснення мають фізіотерапевтичні процедури, які засновані на пропусканні струму високої частоти
(1-2 МГц) через тканину (діатермія, місцева дарсонвалізація)?

5. Від яких факторів залежить міра прогрівання тканин при індуктотермії – нагрівання області тіла при дії
високочастотного (10-15 МГц) магнітного поля? Поясніть, як це використовується в лікувальних цілях.
 49

6. У чому полягає різниця між нагріванням тканини традиційними способами і нагріванням, яке викликане впливом
електромагнітними хвилями НВЧ-діапазону (λ = 10-1-10-2м, υ = 3*109-3*1010Гц)?

7. Які і в чому полягають негативні прояви тривалого опромінення організму людини НВЧ-хвилями?

8. Чому при дії на організм людини електромагнітних хвиль надвисокочастотного (НВЧ) діапазону (λ = 10-1-10-2м, υ =
3*109-3*1010Гц) сильніше прогріваються тканини, в яких вміст води є великим (наприклад, м’язи і кров), а менше – ті, де
вміст води є меншим (кісткова і жирова тканини)?

9. Надати біофізичну оцінку лікувального методу на основі впливу на біологічний організм електричного поля (УВЧ-
терапія)

10. Поясніть, у чому полягає вплив електромагнітними хвилями на біологічний об’єкт. Як діє мікрохвильова терапія і
терапія дециметрових хвиль (ДЦВ-терапія)?

11. З чим пов’язують первинні радіаційно-хімічні перетворення в організмі під дією радіоактивного випромінювання?
 50

12. Опишіть механізм ушкоджень клітини при впливі іонізуючої радіації на живий організм. З чим пов’язують первинні
радіаційнохімічні перетворення в організмі під дією радіоактивного випромінювання?

13. Опишіть принципи, на яких засновано застосування іонізуючого випромінювання в медицині, в діагностичних
(радіоспектрометрія, метод мічених атомів) та в лікувальних цілях (терапія онкологічно хворих). Відповідь обґрунтуйте.

14. Що таке фармакокінетична модель?

15. Що являє собою фармакокінетична камера?

16. Які є види фармакокінетичних моделей?

17. У чому полягає процес елімінації?

 51

18. Що таке константа елімінації?

19. Що таке період напівиведення препарату?

20. Що характеризує кліренс?

21. Що таке умовний об’єм розподілу речовини, для чого використовують це поняття?

22. Для яких цілей використовуються багатокамерні моделі?

Ситуаційні задачі
1. Організм піддослідної тварини опромінювали електромагнітними хвилями різної частоти: 300 кГц, 3 ГГц, 3 кГц, 30
МГц, 30 кГц. Для якої частоти глибина проникання хвилі в організм була найбільшою?
2. Організм піддослідної тварини опромінювали електромагнітними хвилями різної довжини: 1м, 10 м, 10 см, 1 см, 1 мм.
Для якої довжини хвилі глибина проникання хвилі в організм була найбільшою?
 52

Лабораторно-практичне заняття 8
Тема: Механічні та термічні, електричні та магнітні методи дослідження речовин
Мета: знати: поняття математичного моделювання; етапи математичного моделювання; предмет вивчення
фармакокінетики; поняття фармакокінетичної камери; види фармакокінетичних моделей: однокамерна, однокамерна з
підкамерою, багатокамерна, безперевного введення; поняття елімінації, константи елімінації та константи всмоктування;
поняття умовного об’єму розподілу препарату; періоду напіввиведення препару; поняття кліренсу; формули для
обчислення концентрації препарату, швидкості всмоктування та виведення, часу всмоктування та виведення, часу
введення. вміти: пояснювати використання фармакокіетичнх моделей на конкретних прикладах; обчислювати
концентрацію препарату, швидкість всмоктування та виведення, час всмоктування та виведення, час введення, час
досягнення максимальної концентрації; знати: класифікацію фізичних методі дослідження речовин; методи визначення
поверхневого натягу рідин; методи визначення в’язкості рідин за ДФУ; методи визначення відносної густини рідин та
твердих речовин за ДФУ; визначення температурних меж перегонки за ДФУ; визначення температури плавлення
капілярним методм за ДФУ; визначення температури тверднення за ДФУ; поняття простого та диференціального
термічного аналізу; метод термогравіметрії та деривативної термогравіметрії; вміти: визначати поверхневий натяг рідин;
динамічну та кінематичну в’язкість рідин: відносну густину рідин та твердих речовин; температурні межі перегонки;
температуру плавлення; температуру тверднення; пояснювати термограми; знати: методи вимірювання
електропровідності, діелектричної проникності, тангенса кута діелектричних втрат; поняття електродних потенціалів;
види електродів; потенціометричне визначення рН; основні поняття кондуктометричного аналізу; методи
кондуктометрії: аналогові, частотні, контактні та безконтактні; основні поняття полярографії; методи електронної
спектроскопії; методи визначення дипольних моментів молекул; основні поняття електрофорезу, види електрофорезу;
принцип дії мас-спектрометра; типи іонів, що спостерігають у мас-спектрах; визначення молекулярної маси за
допомогою мас-спектрометра; основні закономірності фрагментації органічних сполук; застосування мас-спектроскопії
для дослідження стереохімії та ізомерії; застосування хромато-мас-спектроскопії та мас-фрагментографії; вміти:
користуватись кондуктометром і рН метром; обчислювати електропровідність та ЕРС; користуватись приладом для
електрофорезу; аналізувати мас-спектри;
 53

Питання для самостійної підготовки:

1. Назвіть методи визначення поверхневого натягу. Запишіть формули для визначення коефіцієнту поверхневого натягу
за методом відривання крапель.

2. Як визначають в’язкість методом капілярної віскозиметрії відповідно до ДФУ? Напишіть формули для обчислення
кінематичної та динамічної в’язкості.

3. Як визначають в’язкість методом ротаційної віскозиметрії відповідно до ДФУ? Напишіть формули для обчислення
кінематичної та динамічної в’язкості.

4. Що таке густина речовини та відносна густина речовини?

5. Як визначають густину рідин відповідно до ДФУ?

 54

6. Як визначають густину твердих речовин відповідно до ДФУ?

7. Що таке температурі межі перегонки і як їх визначають за допомогою ДФУ?

8. Як визначають температуру плавлення капілярним методом?

9. Що таке температура тверднення і як її визачають відповідно до ДФУ?

10. Що таке термічний аналіз?

 55

11. Що таке електропровідність, питома електропровідність?*

12. Що таке кондуктометричний метод аналізу?

13. Що таке еквівалентна та гранична електрична провідність?

14. Як визначають діелектричну проникність та тангенс діелектричних втрат речовини?

15. Що таке потенціометрія?

 56

16. Які є види потенціометричних визначень?

17. Рівняння Нернста.

18. Що таке вольтамперметрія?

19. Що таке полярографія?

20. Що таке електрофорез?

 57

Самостійна аудиторна робота.

Хід роботи Рівняння реакцій, розрахунки, спостереження
Дослід 1. Визначити густину спирту відповідно до ДФУ.
Чистий сухий пікнометр зважують з точністю до 0.0002 г,
заповнюють за допомогою сухої лійки дистильованою водою
трохи вище позначки, закривають пробкою і витримують
протягом 20 хв. у термостаті, в якому підтримують постійну m =
температуру води 20°С з точністю до 0.1°С. При цій температурі m1 =
рівень води у пікнометрі доводять до позначки, швидко m2 =
відбираючи надлишок води за допомогою піпетки або згорнутої
в трубку смужки фільтрувального паперу. Пікнометр знову
закривають пробкою і витримують у термостаті ще 10 хв.,
перевіряючи положення меніска по відношенню до позначки.
Потім пікнометр виймають з термостата, фільтрувальним
папером витирають внутрішню поверхню шийки пікнометра, а
також увесь пікнометр ззовні, лишають під склом аналітичних
вагів протягом 10 хв. і зважують з тією самою точністю.
Пікнометр звільняють від води, висушують, споліскуючи
послідовно спиртом і ефіром (сушити пікнометр шляхом
нагрівання не допускається), видаляють залишки ефіру
продуванням повітря, заповнюють пікнометр випробовуваною
рідиною і потім проводять ті самі операції, що й з
дистильованою водою.
Густину р20 (г/см3) обчислюють за формулою:

де:
m — маса порожнього пікнометра, у грамах;
m1 — маса пікнометра з дистильованою водою, у грамах;
 58

m2 — маса пікнометра з випробовуваною рідиною, у грамах;

0.99703— значення густини води при 20°С (у г/см3 з
врахуванням густини повітря);
0.0012 — густина повітря при 20°С і барометричному тиску
1011 гПа (760 мм рт. ст.).
Дослід 2. Визначити насипний об’єм магнію оксиду.
Відповідно до ДФУ 15 г субстанції магнію оксиду важкого
займають об’єм близько 30 мл, а магнію легкого – близько 150
мл.
Дослід 3. Визначення вмісту етанолу в настойці за
температурою кипіння.
Методика. 40 мл випробовvваного препарату поміщають у
круглодонну колбу і для рівномірного кипіння поміщають
декілька капілярів, шматочки пемзи або прожареного фарфору.
Термометр поміщають у приладі таким чином, шоб ртутна
кулька виступала над рівнем рідини на 2-3 мм. Нагрівають на
сітці за допомогою електроплитки потужністю 200 Вт або
газового пальника. Коли рідина в колбі почне закипати, за
допомогою реостата у два рази зменшують напругу, що
подається на плитку. Через 5 хв. після початку кипіння. коли
температура стає постійною або її відхилення не перевишує (±
0.1)ºС, знімають показання термометра. Одержаний результат
приводять до нормального тиску. Якщо показання барометра
відрізняються від 1011 гПа (760 мм рт. ст.), вносять поправку на
різниuю між спостережуваним і нормальним тиском 0.04 ºС на
1.3 гПа (1 мм рт. ст.). Якщо тиск нижче 1011 гПа, поправку
додають до установленої температури, якщо тиск вище 1011
гПа, поправку віднімають.
 59

Лабораторно-практичне заняття 9
Тема: Оптичні методи дослідження речовин. Дослідження спектрального складу речовин за допомогою УФ та ІЧ-
спектрів.
Мета: знати: оптичні методи дослідження речовин; основи рефрактометрії; використання рефрактометрів для
вимірювання концентрації розчинів; основи поляриметрії; класифікацію методів фотометричного аналізу; приклади
фотометричних визначень в аналізі ЛЗ; використання фотоелектроколориметрії для кількісного визначення речовин;
основи спектрального аналізу в УФ- та ІЧ-області спектру; види спектрів; основні спектрофотометричні величини і
методи їх представлення; поняття батохромного і гіпсохромного зсуву і використання цього явища для ідентифікації
речовин; характеристичні частоти коливань функціональних групп; фізичні основи методу КР; методи отримання
спектрів комбінаційного розсіювання світла (КРС); переваги і недоліки методу КРС; використання лазерів у методах
комбінаційного розсіяння світла; основи ЕПР- та ЯМР-спектроскопії; властивості спектральних смуг у ЕПР-спектрах;
властивості спектральних смуг у ЯМР-спектрах; вміти: інтерпретувати ІЧ- та УФ-спектри речовин; визначати кількісний
вміст речовин у розчині фотометричним методом; інтерпретувати КРС-спектри речовин; інтерпретувати ЕПР- та ЯМР-
спектри речовин; знати: природу і властивості рентгенівського випромінювання; види рентгенівських спектрів; методи і
апаратуру для рентгенівського аналізу; проведення ідентифікації кристалічних речовин за допомогою
рентгеноструктурного аналізу; фармацевтичні радіоактивні препарати; проведення ідентифікації, випробування на
чистоту та дієвість фармацевтичних радіактивних препаратів радіометричним методом; поняття люмінесценції,
механізм виникнення; види люмінесценції; методи фотолюмінесценції, електролюмінесценції, катодолюмінесценції,
хемілюмінесценції; вміти: інтерпретувати рентгенограми; проводити ідентифікацію кристалічних речовин за допомогою
рентгеноструктурного аналізу; проводити ідентифікацію, випробування на чистоту та дієвість фармацевтичних
радіактивних препаратів радіометричним методом

Питання для самостійної підготовки:

1. Що називається спектром поглинання?
 60

2. Що таке молекулярний спектральний аналіз?

3. Яка відмінність між спектрами КРС та ІЧ?

4. Вкажіть різницю між оптичною спектроскопією в ІЧ- або УФ-областях спектра і спектроскопією ЯМР?

5. Яка перевага мас-спектрометричного методу аналізу порівняно з іншими методами?

6. Чим пояснюється наявність смуг поглинання електромагнітних хвиль молекулами в УФ- і видимій областях спектра?

7. Що є фізичною основою спектроскопії ядерного магнітного резонансу?

8. Види спектрів.
 61

9 Що таке хромофори? Ауксохроми?

10. Що таке батохромний та гіпсохромний зсув?

11. Характеристичні частоти коливань функціональних груп.

12 Інтерпретація ІЧ-спектрів.

13. Спектрскопія КРС.

14. Що таке релєївська, стоксова та антистоксова лінії в КРС-спектрі.

 62

15. Інтерпретація КРС-спектрів.

16. Спектроскопія ЯМР. Поняття хімічного зсуву. Розщеплення ліній.

17.Інтерпретація ЯМР-спектрів.

18. Спектроскопіяя ЕПР. Ширина та форма спектральних смуг. Надтонка та супернадтонка структура ліній.

19. Інтерпретація спектрів ЕПР.

 63

20. Види рентгенівських спектрів.

21. Інтерпретація рентгенограм. Ідентифікація кристалічних речовин.

22 Проведення ідентифікації, випробування на чистоту та дієвість фармацевтичних радіактивних препаратів

радіометричним методом.

23. Назвіть принципові переваги електронної мікродифракції перед рентгенографічним методом.

24. Флуориметрія.

25. Розкрийте суть люмінесцентної мікроскопії

 64

Ситуаційні задачі

1. Ідентифікацію бензилпеніциліну
проводять, вимірюючи оптичну
густину 0,18% свіжовиготовленого
розчину препарату в кюветі з
товщиною шару 1 см при 280 нм,
яка повинна бути не більше 0,18.
Різниця між оптичними густинами
при 263 нм і 280 нм повинна бути
не менше 0,72. Виходячи з
наведеного спектра виконайте
необхідні розрахунки і зробіть
висновок
 65

2. Ідентифікацію фурациліну
відповідно до ДФУ проводять,
використовуючи УФ спектр
поглинання 0,0006% розчину в
області від 220 нм до 400 нм, який
повинен мати два максимуми за
довжин хвиль 260 нм і 375 нм.
Відношення оптичної густини в
максимумі за довжини хвилі 375
нм до оптичної густини в
максимумі за довжини хвилі 260
нм має бути від 1,15 до 1,30.
Виходячи з наведеного спектра
виконайте необхідні розрахунки і
зробіть висновок
 66

3. Ідентифікацію фуросеміду
відповідно до ДФУ проводять
таким чином. 50 мг субстанції
розчиняють у розчині 4 г/л натрію
гідроксиду і доводять об'єм
розчину тим самим розчинником
до 100 мл. 1 мл одержаного
розчину доводять тим самим
розчином 4 г/л натрію гідроксиду
до об'єму 100 мл. УФ спектр
поглинання одержаного розчину в
області від 220 нм до 350 нм
повинен мати три максимуми за
довжин хвиль 228 нм, 270 нм і 333
нм. Відношення оптичної густини
в максимумі за довжини хвилі 270
нм до оптичної густини в
максимумі за довжини хвилі 228
нм має бути від 0,52 до 0,57.
Виходячи з наведеного спектра
виконайте необхідні розрахунки і
зробіть висновок
 67

4. Ідентифікацію рифампіцину
відповідно до ДФУ проводять
таким чином. 50 мг субстанції
розчиняють у 50 мл метанолу. 1 мл
одержаного розчину доводять
фосфатним буферним розчином рН
7,4 по об'єму 50 мл. УФ спектр
поглинання одержаного розчину в
області від 220 нм до 500 нм
повинен мати чотири максимуми
за довжин хвиль 237 нм, 254 нм,
334 нм і 475 нм. Відношення
оптичної густини в максимумі за
довжини хвилі 334 нм до оптичної
густини в максимумі за довжини
хвилі 475 нм має бути близько
1,75. Виходячи з наведеного
спектра виконайте необхідні
розрахунки і зробіть висновок
 68

5. Ідентифікацію аскорбінової
кислоти відповідно до ДФУ
проводять таким чином. 0,10 г
субстанції розчиняють у воді і
доводять об'єм розчину тим самим
розчинником до 100,0 мл. До 10 мл
0,1 М розчину кислоти
хлористоводневої долають 1,0 мл
одержаного розчину і доводять
водою до об'єму 100,0 мл.
Вимірюють оптичну густину
одержаного розчину в максимумі
за довжини хвилі 243 нм. Питомий
показник поглинання в максимумі
має бути від 545 до 585. Виходячи
з наведеного спектра виконайте
необхідні розрахунки і зробіть
висновок
 69

6. Ідентифікацію парацетамолу
відповідно до ДФУ проводять
таким чином. 0,1 г субстанції
розчиняють у метанолі і доводять
об’єм розчину тим самим
розчинником до 100,0 мл. До 1,0
мл одержаного розчину додають
0,5 мл розчину 10,3 г/л кислоти
хлористоводневої і доводять
метанолом до об’єму 100,0 мл.
Одержаний розчин захищають від
яскравого світла і відразу
вимірюють оптичну густину в
максимумі за довжини хвилі 249
нм. Питомий показник поглинання
в максимумі має бути від 860 до
980. Виходячи з наведеного
спектра виконайте необхідні
розрахунки і зробіть висновок
 70

7. Ідентифікацію метронідазолу
відповідно до ДФУ проводять
таким чином. 40,0 мг субстанції
розчиняють в 0,1 М розчині
кислоти хлористоводневої та
доводять об'єм розчину тією самою
кислотою до 100,0 мл. 5,0 мл
одержаного розчину доводять 0,1
М розчином кислоти
хлористоводневої по об'єму 100,0
мл. УФ спектр поглинання
одержаного розчину в області від
230 нм до 350 нм повинен мати
максимум за довжини хвилі 277 нм
і мінімум за довжини хвилі 240 нм.
Питомий показник поглинання в
максимумі має бути від 365 до 395.
Виходячи з наведеного спектра
виконайте необхідні розрахунки і
зробіть висновок
 71

8. Ідентифікацію субстанції
димедролу відповідно до ДФУ
проводять таким чином. 50 мг
субстанції розчиняють у 96%
спирті і доводять об'єм розчину
тим самим розчинником до 100,0
мл. УФ спектр поглинання
одержаного розчину в області від
230 нм до 350 нм повинен мати три
максимуми за довжин хвиль 253
нм, 258 нм і 264 нм. Питомий
показник поглинання в
максимумах має бути близько 12,
15 і 12, відповідно. Виходячи з
наведеного спектра виконайте
необхідні розрахунки і зробіть
висновок
 72

Робота із ІЧ-спектрами
73
 74