ема.

Шевченківське свято «Натхненне слово Кобзаря»

Мета: виховувати шанобливе ставлення до творчої спадщини Кобзаря, розширювати й

поглиблювати знання про життєвий і творчий шлях поета, виховувати любов до поезії, живопису,
формувати загальнокультурну, соціальну компетентність.

Обладнання: мультимедійний комплекс, мультимедійна презентація, виставка книг, декорації до

інсценізації уривків із творів.

Хід свята

Учитель. «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа»,– так мовив про Т. Шевченка І.
Франко. Не можна виразити словами велич Шевченківського генія, який і зараз надихає
український народ. Це про нього захоплено сказав Є. Маланюк у сонеті «Шевченко»:

Не поет — бо це ж до болю мало,

Не трибун — бо це лиш рупор мас,

І вже менш за все — «Кобзар Тарас»

Він, ким зайнялось і запалало.

Скорше — бунт буйних майбутніх рас,

Полум'я, на котрім тьма розтала,

Вибух крові, що зарокотала

Карою за довгу ніч образ.

Лютий зір прозрілого раба,

Гонта, що синів свяченим ріже,

У досвітніх загравах — степа

З дужим хрустом випростали крижі.

А ось поруч — усміх, ласка, мати

І садок вишневий коло хати.

У виконанні ансамблю дівчат звучить пісня «Україна».

Учень. Шевченко народився в селі Моринці Київської губернії, у закріпаченій селянській родині
козацького походження. Згідно родинних переказів його діди й прадіди козакували, служили у
Війську Запорізькому, брали участь у визвольних війнах і повстаннях, які відбувалися на Україні в
XVII—XVIII ст.

(Слайди «Шевченкова хата» і «Метрична книга»)

Сценка «Тарас і мати»

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, синочку, правда.

Хлопчик. А чому так багато на небі зірочок?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не
помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив… Матусенько, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь – ледь тліє. А коли добра , любить
людей, робить їм добре, тоді свічка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.
Мати. Старайся мій хлопчику (гладить його по голові).

Мати.

Як гірко, як нестерпно жаль

Що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі, змучені раби,

Не знаєм радісної днини.

Нам вік доводиться терпіть,

Тарас.

… В тім гаю,

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло… Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дадуть.

Там матір добрую мою

Ще молодую у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми,

( А ми малі були і голі)

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині !… А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята.

Учень Переїхавши до П