«Права людини» – невід’ємні природні права, які належать кожній людині з

народження. Права людини є універсальними й тому однаковими для будь-якої

особи в будь-якій час-тині світу.
Ще у давнину деякі правителі намагалися розвивати дану концепцію. Першим
із них був Хаммуралі (1792 – 1750 рр. до н.е.), який видав «Кодекс Хаммуралі».
Даний звід законів передбачав певний ступінь захисту прав менш
привілейованих і більш вразливих членів суспільства.
Знаковою подією в історії стало підписання Великої хартії вольностей у 1215 р..
Дана хартія обмежувала права короля та надавала більше прав для селян
(приватна власність, судовий розгляд тощо)
Значно пізніше ідеї Джона Локка та Томаса Джефферсона змогли створити
систему врядування у США. Пізніше не менш важливу для світу конституцію
США. 1789 р. – прийняття «Декларацію прав людини і громадянина» після
Великої Французької революції.
Звичайно, у історії неймовірна кількість ідей, декларацій, організацій, подій
тощо, які поступово формували права людини. Також не злічити кількість
діячів, які намагалися визначити дані права і не тільки, а також розвивати їх.
Розвиток прав людини в Україні
Один з найбільш ранніх етапів розвитку прав людини в Україні пов’язаний зі
звичаями 2500-річної давнини, що практикувалися на Кримському півострові,
де громадяни поліса Херсонес приймали присягу громадянина Херсонеса. За
даною присягою громадяни отримували повний захист свого майна та прав та
були пріоритетними громадянами своєї країнами. Вони були впевнені, що
живуть за даною присягою, їхні кордони будуть захищені.
У Київській Русі було видано звід законів «Руська правда», де були захищені
деякі права власності, кровна помста - обмежена, болісні покарання й катування
під час допитів - заборонені, а смертна кара - не застосовувалася. А також
жінкам надавалися захист та деякі свободи (наприклад, право бути свідком,
право власності під час одруження тощо)
Кожен звід законів Литовських статутів (1529, 1566, 1588 роки) додатково
посилював правовий захист українців, передбачаючи права на свободу
віросповідання, заборони одруження без згоди обох сторін, а також заборони на
арешт і покарання без правових підстав і рішення суду.
У 1710 р. було видано «Конституцію Пилипа Орлика», яка визначала такі права
та захист як непорушність законів і свобод, право обирати старшин
голосуванням, право звільнення дружин, сиріт, вдів козаків від загальних
податків і зборів. Також закликала зберігати і охороняти нинішні права та
рівність.
Завдяки конституції Пилипа Орлика появилося право обирати голосуванням,
що є одним із основним принципом демократії.
Конституції УРСР (1919, 1929, 1937, 1978 роки) містили положення про
основні права й обов’язки громадян. Проте деякі з цих прав були обмежені,
оскільки важко будувати демократичне суспільство в тоталітарному режимі.
Але це змінює той факт, що українське суспільство намагалося та намагається
залишатися демократичним та вільним.
У 1976 році було створено Українську Гельсінську спілку з справ людини,
ціллю якої було ознайомлення світової спільноти з порушенням прав людини в
Україні. Її діяльність була зосереджена на збиранні матеріалів про порушення
прав людини, виступах на захист політичних ув’язнених та адвокації за
впровадження ЗДПЛ для регулювання відносин між громадянами й державою в
Україні.