МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ
ІМЕНІ ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО”

Факультет біомедичної інженерії

Кафедра біобезпеки і здоров’я людини

ЗВІТ
з практики

освітньо-професійного рівня “Бакалавр”

зі спеціальності – 227 «Фізична терапія, ерготерапія»
освітня програма – «Фізична терапія»

на тему: “ Фізична терапія, ерготерапія після ампутації гомілки”

Студент групи Бр-01мп Дуб Аліна Геннадіївна

(підпис)

Керівник практики к.т.н. доцент Антонова-Рафі Юлія Валеріївна

(вчений ступінь та звання, прізвище,ініціали)(підпис)

Київ – 2021 р.
 2

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………….…3
РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО РЕАБІЛІТАЦІЇ ПІСЛЯ
АМПУТАЦІЇ ГОМІЛКИ………………………………………………..….6
1.1 Фізична терапія та її особливості………………………………...…6
1.2 Ерготерапія та її особливості……………………………………….7
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОГРАМ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПІСЛЯ
АМПУТАЦІЇ ГОМІЛКИ………………………………………………….…9
2.1. Методи дослідження………………………………………………..9
2.2. Організація дослідження…………………………………………..10
2.3 Аспекти побудови програми фізичної реабілітації……………….11
2.3.1 Ранній післяопераційний період…………………………….…..13
2.3.2 Пізній післяопераційний період……………………………........15
2.3.3 Відновний період………………………………………………...24
2.4. Оцінка ефективності програм реабілітації після ампутації
гомілки………………………………………………………………………...25
ВИСНОВКИ…………………………………………………….….…30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………..31
 3

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. В останні роки кількість людей, які
перенесли ампутацію нижніх кінцівок, стрімко зростає. Вивчаються нові
засоби та методи фізичної реабілітації після ампутації нижніх кінцівок.
Проблема фізичної реабілітації працездатного населення після ампутації
нижніх кінцівок визначається значними руховими порушеннями, які
обмежують пересування, самообслуговування та поставу людини, зниженням
фізичних резервних можливостей, толерантності до фізичних навантажень і,
як наслідок, суттєвими обмеженнями в життєдіяльності.
Впровадження та розвиток сучасних технологій та засобів
виробництва протезно-ортопедичних виробів вимагало від фахівців та
науковців впровадження сучасних та інноваційних підходів до фізичної
реабілітації працездатного населення після ампутації на рівні нижніх
кінцівок. Поява інноваційних засобів у фізичній реабілітації призвела до
використання нових методів, які роблять відновлення пацієнта більш
ефективним. Методи та засоби фізичної реабілітації, що застосовуються в
закладах охорони здоров'я, не використовують новітні сучасні інструменти,
що призводить до значного зниження ефективності відновлення. Тому
необхідність розробки нових та удосконалених підходів до фізичної
реабілітації працездатного населення після ампутації нижніх кінцівок, на тлі
зростаючої частки людей з цією проблемою, доводить актуальність обраної
теми.
Мета дослідження: дослідити особливості програм реабілітації після
ампутації гомілки; вивчити основні періоди фізичної реабілітації після
ампутації гомілки; та здійснити оцінку ефективності програми фізичної
реабілітації після ампутації гомілки.
Завдання дослідження:
 4

 За науково-методичними матеріалами проаналізувати підходи до

реабілітації після ампутації гомілки.
 Дослідити основні аспекти програм фізичної реабілітації після
ампутації гомілки, а також основні періоди реабілітації.
 Здійснити оцінку ефективності програм фізичної реабілітації
після ампутації гомілки.
Об’єкт дослідження: процес фізичної реабілітації після ампутації
гомілки.
Предмет дослідження: фізична терапія та ерготерапія в реабілітації
після ампутації гомілки, та ефективність реабілітації.
Методи та матеріали дослідження:
 аналіз спеціальної науково-методичної літератури та
інформаційних джерел;
 контент-аналіз історії хвороб;
 методи клініко-інструментальних досліджень;
- Методи оцінки функціонального стану пацієнтів - загальноклінічне
обстеження пацієнтів з обструктивними захворюваннями нижніх кінцівок:
вивчення анатомічних даних, деталей скарг, об'єктивне обстеження, метод
ультразвукового дуплексного сканування кровотоку в нижніх кінцівках,
ангіографія нижніх кінцівок за допомогою спірального комп'ютерного
томографа, тканини стінок артерій нижніх кінцівок на рівні світлооптичної та
електронної мікроскопії Методи оцінки проб, оцінка стану здоров'я та якості
життя за допомогою опитувальника EQ-5D-5L
- Статистичні методи аналізу даних - статистичний аналіз даних з
використанням програмного забезпечення Statistica 10. Визначали середню
арифметичну (М), достовірність (р) відмінностей результатів тестування для
різних груп показників, медіану ряду, квартилі, визначення критерію
Пірсона, оцінку якості бінарної класифікації за допомогою побудови
графіків, OR (відношення шансів).
 5

Практичне значення отриманих результатів.

Програма фізичної реабілітації на рівні нижніх кінцівок, розроблена
для осіб працездатного віку після ампутації нижніх кінцівок, може
підвищити ефективність відновного лікування.
Матеріал може бути використаний на практичних заняттях студентів
факультетів фізичного виховання та спорту у спеціалізованих медичних
закладах, реабілітаційних установах, медичних центрах та вищих навчальних
закладах, а також у діяльності фізіотерапевтичних відділень та відділень
ергономіки.
 6

РОЗДІЛ 1
ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО РЕАБІЛІТАЦІЇ ПІСЛЯ АМПУТАЦІЇ
ГОМІЛКИ
1.1. Фізична терапія та її особливості
Передопераційна фізіотерапія
Перед плановою ампутацією фізіотерапевт надасть:
Передопераційні вправи для підтримки поточної м’язової сили та
обсягу рухів у суглобах тіла.
Навчання щодо того, чого очікувати після операції щодо реабілітації.
Післяопераційна фізіотерапія
Фізіотерапевт може провести кілька втручань, щоб допомогти в
післяопераційній реабілітації.
Лікування може включати:
Масаж для полегшення болю, сприяння процесу загоєння та зняття
напруги в м’язах, що оточують куксу або протилежну кінцівку, де можуть
виникнути проблеми через надмірне навантаження, викликане компенсацією.
Акупунктура та електростимуляція використовуються для лікування
фантомного болю в кінцівках і фантомних відчуттів.
Вправи для мінімізації скутості в інших суглобах і їх зміцнення, поки
пацієнт залишається прикутим до ліжка.
Цей етап втручання включає початкову оцінку, програму вправ,
адаптовану до цілей пацієнта та бажання пацієнта носити протез.
Людина з ампутованими кінцівками на етапі протезування може
продовжувати суттєво покращуватися, якщо його навчать основних цілей
етапу після встановлення протезів. Фізіотерапія під час реабілітації
забезпечує найкращі результати у поверненні до активного та самостійного
способу життя. Досить часто кінцівки доводиться ампутувати. Окрім травм і
раку кісток, серед інших можливих причин - небезпечні для життя анаеробні
інфекції, синдром постійного тиску та вогнепальні поранення. Однак таку
 7

процедуру можна вважати крайнім заходом лікування, коли всі інші варіанти
лікування вже випробувані і не дали бажаного ефекту.

1.2. Ерготерапія та її особливості

Ерготерапія (ОТ) — це галузь охорони здоров’я, яка допомагає людям
різного віку з фізичними, сенсорними чи когнітивними проблемами. OT
може допомогти їм відновити незалежність у всіх сферах їхнього життя.
Ерготерапевти допомагають з перешкодами, які впливають на емоційні,
соціальні та фізичні потреби людини. Для цього вони використовують
повсякденну діяльність, вправи та інші методи лікування.
Ерготерапія допомагає:
дрібна моторика (рухи дрібних м’язів рук, пальців рук і ніг, наприклад
хапання)
зорово-перцептивні навички
когнітивні навички (мислення).
проблеми сенсорної обробки
Хто займається ерготерапією?
Два професійних рівня професійної практики:
Ерготерапевт (OT): OT має 4-річний ступінь бакалавра у суміжній
галузі (наприклад, біологія, психологія або наука про здоров’я) і ступінь
магістра за акредитованою програмою трудотерапії.
Асистент ерготерапевта (OTA): OTA має ступінь асоційованого
спеціаліста за акредитованою програмою OTA. Вони можуть виконувати
плани лікування, розроблені OT, але не можуть оцінювати пацієнтів.
OTs та OTA повинні виконувати програми польової роботи під
наглядом і скласти національний сертифікаційний іспит. У більшості штатів
ліцензія на практику є обов’язковою, як і курси безперервної освіти.
Де працюють OT?
Ерготерапевти працюють у багатьох різних середовищах, включаючи
лікарні, школи, реабілітаційні центри, психіатричні установи, приватні
 8

практики. та дитячі поліклініки. Втручання в ерготерапію використовує

повсякденну діяльність (професії) для зміцнення здоров’я, благополуччя та
вашої здатності брати участь у важливих заходах у вашому житті. Це
включає в себе будь-яку значущу діяльність, якою людина хоче займатися,
включаючи турботу про себе та свою сім’ю, роботу, волонтерство,
відвідування школи тощо.
 9

РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ПРОГРАМ РЕАБІЛІТАЦІЇ ГОМІЛКИ
2.1. Методи дослідження
При виборі методів дослідження необхідно було враховувати
симптоматику, перебіг та можливі ускладнення захворювання залежно від
віку та типу захворювання.
Контент-аналіз історії хвороби.
Візуальна аналогова шкала (ВАШ). Цей метод полягає в тому, що
пацієнта просять відзначити точки, що відповідають ступеню болю, на лінії
довжиною 10 см.
Опитувальник SF 36 - оцінка якості життя - відноситься до
неспецифічних опитувальників для оцінки якості життя і широко
використовується в США і країнах Європи для проведення досліджень якості
життя.
Клінічні та інструментальні методи дослідження Обстеження пацієнта -
один з найважливіших етапів фізичної реабілітації, оскільки є основною
базою для роботи фізичного терапевта.
Гоніометрія - згинання та розгинання колінного суглоба.
М'язове тестування методом ММТ (мануальне м'язове тестування) є
технічно доступним, простим та ефективним у часі [16].
Методи оцінки функціонального стану пацієнта Функціональний стан
організму - це комплекс показників життєдіяльності, що відображають
фізіологічний стан організму в даний момент. Основними показниками
функціонального стану є частота дихання, частота серцевих скорочень,
артеріальний тиск і температура. Кожен з цих показників має свої
фізіологічні та вікові норми, а патологічні відхилення призводять до появи
певних симптомів.
Статистичні методи Отримані кількісні експериментальні дані
обробляли за допомогою загальноприйнятих методів медичної статистики.
 10

Статистичну обробку цифрових даних, отриманих в ході науково-дослідної

роботи, проводили з використанням методів варіаційної статистики.

2.2. Організація дослідження

Дослідження проводилося на базі Київської обласної клінічної лікарні
№1 у ортопедо-травматологічному відділенні та відділенні реабілітації.
Усі учасники пройшли реабілітацію після ампутації в різному ступені в
стаціонарних та/або амбулаторних умовах. Учасники були виключені, якщо у
них були важкі серцеві або легеневі захворювання, погано контрольоване
метаболічне захворювання, незагойні рани, обмежувальні діагнози опорно-
рухового апарату, неврологічні розлади або проблеми з протезами. Кожного
учасника пройшов медичний огляд лікар-дослідник. Досліджувач-протезист
оцінив протез на придатність, зручність і вирівнювання. Двоє
фізіотерапевтів-дослідників взяли на себе різні ролі та були сліпі один від
одного протягом усього дослідження. Один фізіотерапевт, який застосовував
AMPPro, AMPnoPro та 6MWT на початковому етапі та наприкінці 8-
тижневого втручання, не бачив групового розподілу (втручання проти
контролю за списком очікування) та всіх даних втручання.
Після завершення базового тестування учасники були випадковим
чином розподілені до 8-тижневого втручання або контрольного списку
очікування протягом 8 тижнів. Інший фізіотерапевт впровадив програму
EBAR для всіх учасників. Програму EBAR проводили протягом 60 хвилин 3
рази на тиждень протягом 8 тижнів. AMP і 6-MWT також застосовувалися
після закінчення 2, 4 і 6 тижнів, щоб оцінити зміну функції та змінити припис
вправ, як зазначено в програмі EBAR. Після повторного базового тестування
учасники, призначені до контрольної групи в списку очікування, мали право
розпочати програму EBAR.
Особисті клінічні дані були отримані з електронних медичних записів
даних, пов’язаних з ампутацією, таких як етіологія, дата операції, бік, місце
ампутації.
 11

Статистичну обробку матеріалу здійснювали за допомогою програми

Statistica 10. Обчислювали середню арифметичну величину (М),
достовірність різниць результатів дослідження (р) відносно показників різних
груп, визначали медіану ряду, квартилі, критерій Пірсона, оцінювали якість
бінарної класифікації, шляхом побудови графіків та визначали OR
(відношення шансів).

2.3. Аспекти побудови програми фізичної реабілітації

Середня тривалість програм фізичної реабілітації для осіб
працездатного віку після ампутації нижніх кінцівок становить три місяці.
При розробці програм фізичної реабілітації були використані наступні
методологічні принципи [28]
- Ранній початок. Визначається виникненням багатьох
ускладнень до і після хірургічного лікування, особливо через
обмеження рухливості (наприклад, тромбофлебіт нижніх кінцівок з
подальшою тромбоемболією легеневої артерії, тромбоз легеневої
артерії, пролежні, пролежневі виразки). Рання реабілітація сприяє
більш повному і швидкому відновленню порушених функцій,
запобігаючи розвитку соціально-психологічної дезадаптації та
виникненню і прогресуванню недієздатної депресії.
- Планова, тривала активна реабілітація. Відновлення обсягу
рухів і сили здорової кінцівки та формування правильної кукси.
Систематична реабілітація може бути досягнута лише за умови
правильної організації процесу відновлення пацієнта.
- Вкрай важливо, щоб цілі та завдання поточного періоду
були проаналізовані за допомогою прогресивного догляду. Моделі
реабілітації пацієнтів включають реабілітацію у травматологічних
відділеннях, реабілітацію в лікарнях (клініках), що спеціалізуються на
реабілітації, куди пацієнти переводяться після операції, або
 12

амбулаторну реабілітацію в контексті регіональної або міжрегіональної

амбулаторної допомоги.
- Комплексна реабілітація. Реабілітація після ампутації
нижніх кінцівок може включати лікувальну фізкультуру,
механотерапію, лікувальний та лімфодренажний масаж, фізіотерапію
та ергономіку. За результатами методів дослідження отримані дані
допоможуть визначити стан пацієнта, поставити цілі, завдання для
працездатного населення після ампутації кінцівки на рівні нижньої
кінцівки та розробити комплексну програму реабілітації.

Блок-схема фізичної реабілітації

1.1 Програма осіб після ампутації нижньої
фізичної реабілітації
кінцівки на рівні гомілки

Ранній Пізній Відновлювальний

післяопераційний післяопераційний період
період період (з 21 дня до 3
(з 1-го по 7 день) (з 7- по 21 день) місяців)

Завдання: Завдання: Завдання:

профілактика формування поліпшення загального

пневмонії, контрактур і правильної кукси,
атрофії м’язів кукси, усунення контрактур і
зменшення набряків рухливості в суглобі,
зміцнення м’язів
ампутованої кінцівки.
тонусу,удосконалення
оволодінням протезу і
ходьбою, зміцнення
м’язів

Оцінка функціонального стану

ЛФК: пацієна ЛФК: ЛФК:
вправи вправи
загальнорозвиваючі, загальнорозвиваючі, вправи
спеціальні, ізометричні, спеціальні, дихальні, на загальнорозвиваючі,
дозована ходьба із рівновагу, розслаблення. дихальні, на рівновагу і
засобами додаткового навчання стояння і кординацію рухів.
пересування (милиці, ходьби на тимчасовому
ходунки). протезі.

Фізіотерапевтичні Фізіотерапевтичні Фізіотерапевтичні

процедури: процедури: процедури:
електрофорез, індуктотерапія, електро- і
фонофорез, магнітотерапія,
магнітотерапія,
електростимуляція, ультразвук
 13

2.3.1.Ранній післяопераційний період

Післяопераційні дні - 1-7 днів. Цілями раннього післяопераційного
періоду є
 Покращити психоемоційний стан пацієнта та підвищити його
впевненість у сприятливому результаті операції;
 Для профілактики пневмонії, бронхіту, тромбоемболії, контрактур
та атрофії м'язів кукси.
 Активізує крово- і лімфообіг, зменшує набряки;
 Стимулює процеси живлення, сприяє загоєнню ран;
 Навчання ходьбі з милицями, прийомам самообслуговування.
Форми ЛФК включають лікувальну гімнастику, ходьбу з додатковими
засобами пересування та ранкову гігієнічну гімнастику.
Дихальні вправи (статичні, динамічні, резистивні), ізометричні вправи,
загальнорозвиваючі, спеціалізовані, електрофорез, магнітотерапія,
ультразвук, ходьба з додатковими засобами пересування (милиці, ходунки),
лімфодренажний масаж, в цей період проводився.
Ранню реабілітацію розпочинали в день операції та продовжували
наступного дня за наступною схемою [15].
День 0: Набряк кукси та прилеглих тканин стає більш вираженим після
ампутації кінцівки.
1-й день: Як правило, після операції на рану накладається стерильна
пов'язка, яка регулярно змінюється медичним персоналом. Після цього слід
провести компресійну терапію та лімфодренаж.
2-3. День: На м'язи ампутованої кінцівки та відрізаної кукси
накладається ізометричне м'язове навантаження. В цей час пацієнт
знаходиться в положенні сидячи, що є нормальним в післяопераційному
періоді.
 14

Компресійну терапію можна починати після загоєння рани і зняття

швів. Для цього використовують еластичні бинти або компресійні пов'язки.
Для зменшення набряку слід виконувати лімфодренажний масаж [6].
4-5. День: Пацієнт може вставати. Для зміцнення м'язів руки
використовуються м'які рухи кукси. В заняття включають вправи на
рівновагу для покращення здорової опори ніг, використовують фантомні
вправи тривалістю 5-7 хвилин.
У цей час також використовується кінезіотейпування. Тейпування
підтримує м'язи та зв'язки, зменшуючи біль і запалення (Рис.2.1).

Рис. 3.4 Принцип дії кінезіотейпу

 Післяопераційні дні - 1-7 днів. Цілями раннього
післяопераційного періоду є
  Покращити психоемоційний стан пацієнта та підвищити
його впевненість у сприятливому результаті операції;
  Для профілактики пневмонії, бронхіту, тромбоемболії,
контрактур та атрофії м'язів кукси.
  Активізує крово- і лімфообіг, зменшує набряки;
  Стимулює процеси живлення, сприяє загоєнню ран;
  Навчання ходьбі з милицями, прийомам
самообслуговування.
 Форми ЛФК включають лікувальну гімнастику, ходьбу з
додатковими засобами пересування та ранкову гігієнічну гімнастику.
 Дихальні вправи (статичні, динамічні, резистивні),
ізометричні вправи, загальнорозвиваючі, спеціалізовані, електрофорез,
магнітотерапія, ультразвук, ходьба з додатковими засобами
 15

пересування (милиці, ходунки), лімфодренажний масаж, в цей період

проводився.
 Ранню реабілітацію розпочинали в день операції та
продовжували наступного дня за наступною схемою [15].
 День 0: Набряк кукси та прилеглих тканин стає більш
вираженим після ампутації кінцівки.
 1-й день: Як правило, після операції на рану накладається
стерильна пов'язка, яка регулярно змінюється медичним персоналом.
Після цього слід провести компресійну терапію та лімфодренаж.
 2-3. День: На м'язи ампутованої кінцівки та відрізаної кукси
накладається ізометричне м'язове навантаження. В цей час пацієнт
знаходиться в положенні сидячи, що є нормальним в
післяопераційному періоді.
 Компресійну терапію можна починати після загоєння рани і
зняття швів. Для цього використовують еластичні бинти або
компресійні пов'язки. Для зменшення набряку слід виконувати
лімфодренажний масаж [6].
 4-5. День: Пацієнт може вставати. Для зміцнення м'язів
руки використовуються м'які рухи кукси. В заняття включають вправи
на рівновагу для покращення здорової опори ніг, використовують
фантомні вправи тривалістю 5-7 хвилин.
 У цей час також використовується кінезіотейпування.
Тейпування підтримує м'язи та зв'язки, зменшуючи біль і запалення.

2.3.2.Пізній післяопераційний період

Післяопераційні дні ... (7-21 день). Труднощі в пізньому
післяопераційному періоді:
 Створення рухомої кукси правильної форми, безболісної та стійкої
до механічних впливів;
 16

 Усунення контрактур, відновлення рухливості суглобів та зміцнення

ампутованої кінцівки;
 Нормалізація м'язового тонусу та покращення м'язової та суглобової
чутливості в ампутованій кінцівці;
 Створення тимчасових і постійних компенсацій; корекція дефектів
постави.
Форми занять: лікувальна фізкультура, лімфодренажний масаж,
фізіотерапія, кінезо-бандажування, ерготерапія.
За цей період використовувалися наступні методики:
 Дихальні вправи (статичні, динамічні та з опором);
 Ізометричні вправи
 Загальний розвиток, спеціальний;
 Рівновага, релаксація;
 Тренування стояння;
 Ходьба з тимчасовими протезами.
Основні умови, необхідні для методики лікувальної гімнастики: в.п. -
лежачи на ліжку на спині, сидячи на ліжку з опущеною здоровою ногою,
стоячи на гімнастичній стінці, збільшення кількості м'язових груп, що беруть
участь у русі, збільшення кількості повторень, збільшення швидкості та
амплітуди руху.
Другий етап лікувальної фізичної культури - переважно на рівні
нижньої кінцівки для підготовки протеза до використання після ампутації
нижньої кінцівки та навчання користуванню протезом [19].
7-14-й дні: Для профілактики порушень постави та усунення перекосів
тазу пацієнту рекомендували скручування та повороти тулуба в бік
ампутованої кінцівки в положенні лежачи, сидячи та у висі. Для зміцнення
м'язів спини, стегон, живота, плечового поясу, рук і здорових ніг призначали
вправи з гантелями та шинами-еспандерами.
Пацієнтів навчали рівновазі в положенні стоячи з опорою та без опори,
згинанню тулуба, присіданню та ходьбі з милицями. Лікувальна гімнастика
 17

спочатку тривала 20-25 хвилин, але до кінця періоду досягала 30-35 хвилин і
проводилася в невеликих групах у фізіотерапевтичному кабінеті. Ці вправи
супроводжувалися сидячими іграми, ходьбою та гідрокінезотерапією.
10-14 день: Після загоєння операційної рани по всій поверхні кукси
постукували дерев'яною паличкою, обмотаною ватою, протягом 10-15
хвилин два-три рази на день. У цей час розпочали тренування осьового
навантаження кукси. Спочатку верхню частину кукси притискали до м'якої
поверхні, потім до твердої поверхні з декількома шарами поролону, діючи до
10% від її ваги.
Поступово кількість шарів зменшували, а час навантаження і відсоток
перенесення ваги збільшували. Через два-три тижні після початку такого
осьового навантаження на куксу пацієнт зміг утримуватися на жорсткій
стійці протягом п'яти секунд, що свідчило про те, що він зміг ходити з
встановленим протезом. Паралельно з цими рухами щодня проводиться
формування кукси шляхом накладання компресійної пов'язки (бандажа) від
верхівки до основи (Рис.2.2.).

Рис. 3.5 Формування кукси бинтуванням

Користування тимчасовим протезом починалося з навчання хворого
надівання його. Перед надіванням протеза з метою попередження травмати-
зації та щільного облягання й розташування кукси у гільзі на неї одягався чо-
хол з вовни або панчоху без швів та складок (Рис 3.6).
 18

Рис. 3.6 Приклад протезу нижньої кінцівки на рівні гомілки

 Наступні вправи використовуються для навчання стояння
після ампутації гомілки:
  Встаньте, тримаючи палицю, і рівномірно розподіліть
вагу на ноги;
  Встати з палицею і витягнути обидві руки горизонтально
вниз
  Стоячи, витягніть обидві руки горизонтально;
  Стоячи, покладіть руки за голову;
  Стоячи, підняти обидві руки вгору; 
  Стоячи, руки на поясі; поворот тулуба вліво-вправо;
  Стоячи, руки в сторони, нахили тулуба вперед-назад; 
Стоячи, руки в сторони, нахили тулуба вперед-назад;
  Стоячи, руки за головою; нахили тулуба вправо, вліво;
 Стоячи, руки за головою; нахили тулуба вправо, вліво
  Стоячи з палицею, пересувати протез убік;  Стоячи з
палицею, пересувати протез убік;  Стоячи з палицею, пересувати
протез убік;  Стоячи з палицею, пересувати протез убік
  Стоячи з палицею, переставляти здорову ногу вбік; 
Стоячи з палицею, переставляти здорову ногу вбік; 
  Стоячи з палицею і піднімаючи протез вперед; 
Стоячи з палицею і піднімаючи протез вперед;  Стоячи з палицею і
піднімаючи протез вперед
 19

  Стоячи з палицею і піднімаючи здорову ногу вперед; 

Стоячи з палицею і піднімаючи здорову ногу вперед;  Стоячи з
палицею і піднімаючи здорову ногу вперед; 
  Стоячи з палицею, наступати боком на протезну ногу і
переносити вагу на протезну ногу; 
  Стоячи з палицею, зробити крок убік на здорову ногу.
 Ви повинні робити невеликі кроки однакової довжини і йти
прямо, щоб утримувати рівновагу.
 Це допомогло виробити кроки однакової довжини та
обмежити розмах ніг при ходьбі на протезі після двобічної ампутації
стегна. Звертали увагу на правильну поставу, рівну довжину кроку та
правильні рухи і положення протеза під час ходьби.
 Тривалість тренування ходи на початку становила 15-20
хвилин і поступово збільшувалася до 1-2 годин з перервою через 3-4
дні. Навчання правильній техніці ходьби з куксою великогомілкової
кістки займає приблизно один тиждень, а з двосторонньою ампутацією
гомілки - три тижні [20].
 Підйом по сходах здійснювали двома способами, які
швидко освоїли всі ампутанти. Спосіб підйому по перекладині. Однією
рукою спертися на перекладину, а іншою - на поручень. Поставити
ногу на сходинку і одночасно рухати перекладину, якщо нога ближче
до поручня, а якщо нога збоку від перекладини - зупинити її, одночасно
тримаючись рукою за поручень. Потім протезну ногу ставлять на ту
саму сходинку, пересуваючи перекладину на протилежний бік або
підрізаючи її рукою відповідно. Спосіб II: опора рукою на
перекладину. Поставити ногу здорової людини на сходинку і поставити
палицю і протез на ту ж сходинку.
 Посадка. спосіб І. Спертися на палицю і поручень,
втрутитися рукою і перемістити палицю і протезну ногу на сходинку
нижче. Потім поставити ногу на ту ж сходинку. Спосіб ІІ. Спираючись
 20

лише на палицю, перемістіть палицю та протез на сходинку нижче.

Потім поставте ногу на ту ж сходинку.
 З першого дня пізнього післяопераційного періоду
призначали лікувальний масаж для підвищення загального тонусу
організму, усунення атрофії м'язів, нормалізації скорочувальної
здатності порізаних м'язів, покращення еластичних властивостей,
адаптації до користування протезом та збільшення опорної здатності
[32].
 Застосовували загальний місцевий масаж. Особливу увагу
приділяли масажу м'язів (чотириголового м'яза та згиначів колінного
суглоба), які забезпечують рух ампутованої кінцівки і зазвичай
атрофуються після ампутації гомілки.
 М'язи кукси та ампутованої кінцівки масажували
інтенсивними прийомами, такими як перехресне, розсікання, валяння,
розтягування, зміщення, стьобання та розгойдування. Призначався
підводний душ-масаж [6].
 Фізіотерапія була спрямована на завершення формування
повноцінної кукси; відновлення нормальної скоротливості, сили м'язів
та функції суглобів ампутованої кінцівки; усунення атрофії м'язів,
контрактур, кукси та організму в цілому; стимуляцію діяльності
серцево-судинної та інших систем організму та покращення загального
стану і зменшення скутості хворого.
 Застосовували індуковану гіпертермію, мікрохвильову
терапію, дуальну терапію, електро- та фонофорез з абсорбентами,
електростимуляцію, парафінові та озокеритові аплікації,
грязелікування, теплові, скипидарні, йодобромні, бромні та соляні
хвойні ванни, розтирання, замочування, душ, повітряні та сонячні
ванни [47].
 21

 Механічна терапія була спрямована на усунення

контрактур, відновлення повноцінної функції суглобів і збільшення
сили м'язів в ампутованій кінцівці.
 В основному застосовували масаж під час або після
лікувальної гімнастики, а також термотерапію, гідротерапію та
електролікування.
 Вправи спочатку виконували на пристроях маятникового
типу, а згодом - на блочних і важільних пристроях. Рекомендується
експлуатувати апарат двічі на день, після чого прооперовану кінцівку
слід помістити в спеціальний ортопедичний апарат для фіксації
положення, досягнутого при розробці.
 Механотерапію можна проводити у воді за допомогою
різних пристроїв [8].
 Працетерапія застосовувалася для підвищення
психоемоційного тонусу пацієнта, відновлення збереженої
працездатності та вироблення нових рухових навичок після ампутації,
стійкої компенсації, формування кукси, функції суглобів та рухової
координації, збереження м'язової та суглобової чутливості, збільшення
обсягу самообслуговування, підготовки до важкої праці та покращення
якості життя.
 Залежно від характеру, локалізації, професії та віку
ампутації проводилася загальнозміцнююча ерготерапія з подальшою
відновлювальною терапією та працетерапією. Так, виділялися робочі
рухи і різні робочі процеси з урахуванням роду занять і повсякденного
життя пацієнта.
 Після ампутації на рівні гомілки пацієнту було
рекомендовано працювати зі столярними, слюсарними, керамічними,
ткацькими виробами та швейною машиною з ножною педаллю. Для
відновлення загальної працездатності рекомендовані посильні садово-
городні та допоміжні роботи.
 22

 За відсутності післяопераційних ускладнень пацієнт може

бути виписаний на 12-14 день з призначенням домашнього догляду.
 Перед випискою проводиться реабілітаційне обстеження, за
результатами якого розробляється програма самостійної діяльності в
домашніх умовах. Важливим елементом запропонованої програми було
пояснення пацієнтам важливості програми післяопераційної
реабілітації під час перебування в стаціонарі, необхідності фізичних
вправ та їх впливу на процес відновлення різних функцій [39].
 Розроблена авторами програма фізичної реабілітації
пояснювала пацієнтам критерії збільшення домашнього навантаження,
а також те, як слід модифікувати та збільшувати обсяг фізичних вправ
відповідно до рівня болю та ступеня відновлення окремих порушених
функцій. Послідовність і безперервність свідомої та активної участі
пацієнта в процесі реабілітації підвищили ефективність цього процесу.
 Виписка пацієнтів здійснюється на 14-й день. До цього часу
пацієнти повинні засвоїти всі навички самообслуговування і
пересування та отримати необхідні консультації для подальшої
реабілітації за місцем проживання.
 Перед випискою пацієнти повинні вміти безпечно
пересуватися без сторонньої допомоги.
 Комплексні фізичні вправи в пізньому
післяопераційному періоді
  В. п. - Ляжте на спину. Виконувати згинання та
розгинання збережених здорових суглобів; повторити 10-12 разів;
  В. п. - Лежачи на спині. Притримуючи долонями,
підтягнутися до торкання стегнами живота; повторити 8-10 разів; В. п.
- Лежачи на спині;
  В. п. - лежачи на спині. Вправа "велосипед" (робити
якомога більше для розвитку та зміцнення суглобів);
 23

  В. п. - Встати на міцні ноги. Підняти руки вгору;

повторити 6-8 разів;
  В. п. - Встати на здорові ноги. Розвести руки в сторони;
повторити 6-8 разів; В. п. - стійка на здорових ногах; В. п. - стійка на
здорових ногах;
  В. п. - стійка на здоровій нозі. Пересунути колоду, руки
витягнути назад і прогнутися назад; повторити 4-6 разів; В. п. - стійка
на здоровій нозі;
  В. п. - Встати на здорову ногу і підняти руки над
головою. Нахилити корпус спочатку вправо, потім вліво; повторити 4-6
разів; В. п. - Нахилити корпус спочатку вліво, потім вправо;
  В. п. - Встати на здорові ноги, руки опустити. Нахилити
корпус вперед, витягнувши руки в сторони; повторити 4-6 разів; В. п. -
Встати на ноги і опустити руки в сторони; повторити 4-6 разів;
  В. п. - Встати і взяти в руки палицю. Підняти руки над
головою і, тримаючись за обидва кінці, відвести палицю спочатку
вправо, потім вліво. Повторити 4-6 разів;
  В. п. - Встати і тримати палицю. Присісти, тримати
палицю на витягнутих руках; повторити 4-6 разів; В. п. - Присісти,
тримати палицю на витягнутих руках; повторити 4-6 разів;
  В. п. - Взяти волейбольний або гумовий м'яч і стояти.

2.3.3.Відновний період
Післяопераційні дні - (17-21 післяопераційні дні та 10-12 тижні).
Цілі відновлювального періоду.
 Покращити загальний стан пацієнта та підтримати впевненість
пацієнта в можливості користуватися протезом та бездоганно ходити;
 Покращити функціональний стан серцево-судинної, дихальної та
травної систем;
 24

 зміцнення м'язів кукси та підвищення їх опорної здатності;

зміцнення м'язів тулуба, рук та здорових кінцівок; виправлення перекосів
тазу та дефектів постави; розвиток рівноваги та повноцінного механізму
ходи;
 закріплення постійних навичок користування протезами;
 підготовка до побутових обов'язків та фізичної праці.
Форми фізичних вправ: лікувальна гімнастика, ранкова гігієнічна
гімнастика, протезна ходьба, працетерапія.
У цей період використовувалися такі форми ЛФК: ізометричні вправи,
загальнорозвиваючі вправи, спеціальні вправи, вправи на рівновагу та
координацію рухів, фізіотерапевтичні процедури, ерготерапія.
Відновлювальний етап розпочався після адаптації пацієнта до
тимчасового протеза та його заміни на постійний протез. Перед тим, як
навчати пацієнта ходити, необхідно переконатися, що протез правильно
адаптований до кукси і знаходиться в правильному положенні.
Техніка ходьби і способи її навчання залежать від конструкції протеза,
особливостей ампутації і стану пацієнта.
Навчання пацієнтів і людей похилого віку, які перенесли ампутацію
нижньої кінцівки через діабет або атеросклероз, вимагає особливо
обережного і послідовного збільшення навантаження при контролі реакції
серцево-судинної системи.
Навчання ходьбі на протезі складається з трьох етапів. На першому
етапі пацієнта вчать переносити вагу на лоб, який однаково підтримується
двома ногами. Починається з навчання правильному перенесенню ваги при
ходьбі між паралельними брусками.
Другий етап передбачає налагодження перенесення ваги в сагітальній
площині та тренування фаз опори і перенесення кроків на протезі та здоровій
нозі. Коли пацієнт впевнено виконує ці вправи, його можна починати вчити
ходити з милицями, пахвовими милицями, ходунками, подвійними та
одинарними палицями.
 25

На третьому етапі виробляються правильні крокові рухи. Пацієнта

вчать ходити по так званій доріжці.
Комплекс лікувальної гімнастики тривалістю 40-45 хвилин включав
загальнорозвиваючі та дихальні вправи, а також вправи на рівновагу та
координацію рухів. Вправи виконувалися з гумовими амортизаторами, які
забезпечували опір колодам сидячи на стільці, на підлозі, лежачи на спині, на
животі та на боці.
Вправи з гантелями, еспандерами, набивними м'ячами, палицями,
гімнастичною стінкою, хватами та висами зміцнювали м'язи черевного пресу,
спини, верхніх кінцівок та здорових ніг. Неправильні рухи також виправляли,
дивлячись у дзеркало на стіні для самоконтролю правильності виконання
вправ і постави при ходьбі.

2.4 Оцінка ефективності розробленої програми фізичної

реабілітації осіб працездатного віку після ампутації нижньої кінцівки на
рівні гомілки
Визначити початковий стан пацієнтів з ампутацією стегна, були
проведені реабілітаційні тести для дослідження порушень ходи. Були
проведені наступні дослідження
Для визначення та оцінки функціонального стану пацієнта
використовували методи гоніометрії, ММТ, Рівермідського індексу
мобільності та Рівермідського мобільного індексу.
Для оцінки функціонального стану пацієнта використовували методи
гоніометрії, ІМТ, Рівермідського індексу мобільності та рівноваги стоячи за
Бохенноном.
Оцінка рівноваги стоячи за Боханноном та MOORF. Тести проводили
двічі.
На початку та в кінці реабілітації.
Реабілітаційні тести були проведені на 10 пацієнтах (чоловіки).
 26

Обстежуваними були10 пацієнтів (чоловічої статі) з ампутацією на

рівні стегна, які перебували на лікуванні в державному експериментальному
казенному підприємстві "Львівське казенне експериментальне транспортне
та протезне підприємство" у м. Львові та лікувалися в експериментальному
закладі протезування та ортезування. За віком усі пацієнти належали до
другої зрілої категорії.
За віком всі пацієнти належали до другої зрілої категорії. Пацієнти
перебували на стаціонарному лікуванні в середньому три тижні.
Середня тривалість перебування в стаціонарі становила три тижні.
Під час тренувань проводився моніторинг наступних параметрів.
Частота серцевих скорочень, артеріальний тиск і артеріальний тиск
контролювалися для забезпечення
Доцільність та адаптивність обсягу фізичного навантаження.
Фізичну реакцію пацієнтів на фізичне навантаження.
Усі вісім пацієнтів (66,6%) перенесли ампутацію через гангрену та
цукровий діабет, тоді як у чотирьох пацієнтів (33,4%) гангрена розвинулася
внаслідок складної травми або пошкодження судин і їм була виконана
ампутація.
Після ампутації нижніх кінцівок пацієнти відчували сильний біль за
шкалою ВАШ. Опитування щодо болю проводили до початку реабілітаційної
програми, на 7, 14 та 30 день. Результати показали, що індекс болю до
початку фізичної реабілітації становив 8,1 бала (SD=0,3) у КГ та 8,0 бала
(SD=0,2) в основній групі, р>0,05, тобто є високо достовірним. Динаміка
показників болю представлена на рисунку 3.12.

Рисунок 2.8 Динаміка больового синдрому в процесі фізичної

реабілітації

Показники індексу згинання в колінному суглобі під час фізичної

реабілітації становили КГ-=82,6° (S=1,5°),ОГ-=95,3° (S=1,7°),(p<0,05) на 14-й
 27

день, (p<0,05) Дані представлені в таблиці 3.1.

8.1
9 8 6.3
8
7 4.2
6 3.8
Бали

5 3.7
4 2.1
3 Основна група
1.1
2 Контрольна група
1
0
до фізичної через 14 дні через 21 через 30 днів
реабілітації день Етапи
фізичної реабілітації

Рис.3.12. Динаміка больових відчуттів в процесі фізичної реабілітації

Значення показників згинання в колінному суглобі в процесі фізичної
реабілітації склали на 14 день в КГ – x̄ =82,6 ° (S =1,5 °), в ОГ– x̄ =95,3°
(S=1,7°), (p<0,05) дані наведені в табл.. 3.1.
Таблиця 3.1
Значення показників згинання в колінному суглобі в процесі
реабілітації
Значення показників згинання колінного суглоба,
град.
Статистичний

до фізичної через 14 t-критерій між

Група реабілітації днів показниками двох груп до
показник

фізичної реабілітації та
через 14 днів
x̄ 82,6 91,6

Контрольна, S 1,5 1,4 22,36**

n=6 V, % 3,3 1,7

Основна, x̄ 95,3 105,4 30,51**

S 1,7 1,4
 28

V, % 1,8 1,5
n=6
t-критерій між показниками
8,79** 14,06**
контрольної та основної груп

Отримані показники амплітуди рухів нижньої ампутованої кінцівки

в таблиці 6 вказують на позитивні зміни. Згинання стегна до і після
курсу фізичної реабілітації 104,1 ± 7,4 проти 97,5 ± 6; розгинання стегна
27,5 ± 2,2 61 проти 23,3 ± 3; приведення стегна 28,5 ±1, 9 проти 26,1 ± 3,3;
відведення стегна 39,5 ± 2 проти 35,7 ± 3,2.
Дані результати вказують на достатній рівень амплітуди необхідної
для навчання стереотипу ходьби, - це згинання та розгинання,
приведення та відведення в кульшовому.
Оскільки недостатність роботи даних груп м'язів порушує
стереотип ходьби, що проявляється компенсаторними рухами:
збільшенням нахилу тазу в здорову сторону та виконанням прямою
ногою півколового руху, включаючи в роботу привідні м'язи стегна.
 29

ВИСНОВКИ
1. здійснено систематизацію та узагальнення сучасних науково-методичних
знань і результатів практичного досвіду в галузі фізичної реабілітації після
ампутації нижніх кінцівок.
2. аналіз сучасної науково-методичної літератури, узагальнення досвіду
провідних фахівців та результати самостійних досліджень показали, що
ефективність фізичної реабілітації осіб після ампутації нижніх кінцівок
значною мірою залежить від адекватності засобів реабілітації. На
сьогоднішній день програми фізичної реабілітації, розроблені з метою
підвищення ефективності відновлення за рахунок використання нових
технічних засобів та спеціальних фізичних вправ на них, недостатньо описані
в існуючій літературі і потребують подальшої розробки.
3. етіологія та патогенез ампутації нижніх кінцівок. Роль засобів і методів
фізичної реабілітації, больового синдрому, зменшення обсягу рухів та
зниження якості життя після ампутації нижніх кінцівок. Вивчено особливості
функціонального стану пацієнтів до та після фізіотерапевтичного лікування.
Застосовано інноваційні методи діагностики стану пацієнтів відповідно до
мети та завдань дослідження.
4. розроблено програму фізичної терапії (ЛФК, фізіотерапія та лікувальний
масаж) для пацієнтів працездатного віку після ампутації на рівні нижніх
кінцівок. Програма включає комплекс фізіотерапевтичних заходів, які
дозволяють підвищити ефективність реабілітаційного лікування ампутацій
нижніх кінцівок.
5. дослідження показало, що індекс болю в ранньому післяопераційному
періоді був достовірно нижчим, ніж у контрольній групі - = 8,1 бала (S=0,3),
основній групі - = 8,0 бала (S=0,2), р>0,05, а в пізньому післяопераційному
періоді після проведення реабілітаційної програми - = 6,3 бала (S=0,3),
основна група - = 3,7 бала (S=0,1), р<0,05.
 30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ахтемійчук Ю. Т. Оперативна хірургія та топографічна анатомія /

Ахтемійчук Ю. Т., Вовк Ю. М., Дорошенко С. В. — К. : Медицина, 2010.
— 504 с.
2. Бондарев В. І. Хірургія : навч. посіб. / Бондарев В. I., Бондарев Р. В.,
Васильев О. О. — К. : Медицина, 2009. — 968 с.
3. Герасименко О. С. Обстеження осіб першого зрілого віку після ампутації
нижньої кінцівки на рівні гомілки / Грасименко О. С. // Молода
спортивна наука України : зб. наук. пр. з галузі фіз. виховання, спорту і
здоров’я людини / заг. ред. Євгена Приступи. – Л., 2010. – Вип. 14, т. 3. –
С. 56 – 61.
4. Герасименко О. С. Засоби програми комплексної фізичної реабілітації
осіб з ампутаціями нижніх кінцівок на рівні гомілки / О. С. Герасименко //
Наукович часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія 15 Науково –
педагогічні проблеми фізичної культури ( фізична культура і спорт). – К. :
Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2016. – Вип. 06 (76). – С. 52 – 57.
5. Герасименко О. С. Передумови розробки комплексної програми фізичної
реабілітації осіб з ампутаціями нижніх кінцівок на рівні гомілки / О. С.
Герасименко, В. М. Мухін // Вісник Прикарпатського університету. Серія:
Фізична культура. – 2016. – Вип. 23. – С. 50 – 59.
6. Захараш М. П. Хірурпя / Захараш М. П., Пойда О. I., Кучек М. Д. — К. :
Медицина, 2006. – 656 с.
7. Звіряка О. М. Особливості фізичної реабілітації у кризових станах:
психологічний аспект // Особистість у кризових умовах та критичних
ситуаціях життя: збірник наукових праць / за ред.: Кузікової С. Б.,
Щербакової І. М. – Суми: Вид-во Сум ДПУ ім. С. А Макаренка, 2016. – С.
328 – 331.
8. Музика Ф. В. Анатомія людини : [ навч. посіб. ] / Музика Ф. В., Гриньків
М. Я., Куцериб Т. М. — Л. : ЛДУФК, 2014. — 360 с.
 31

9. Мухін В. М. Фізична реабілітація : [ навч. посібник для студ. ВНЗ фіз.

виховання і спорту ] / Мухін В. М. — 3- тє вид., переробл. та допов. —
К. : / Олімпійська література, 2010. — 481 с.
10. Мурза В. П. Фізична реабілітація [ навч. посіб.] / В. П. Мурза, В. М.
Мухін. – К. : Наук. Світ, 2008. – 246 с.
11. Окамото Г. В. Основи Фізичної реабілітації [навч. посіб.] / Г. В. Окамото;
пер. з англ. Ю. Т. Кобіва, К. А. Добриніної. – Львів, 2002. – 232 с.
12. Пасенко М.В., Глиняна О.О. Методика фізичної реабілітації осіб після
ампутації нижньої кінцівки на рівні гомілки : Науковий журнал “Молодий
вчений №2 (54) лютий, 2018. С. 458-461
13. Пасенко М.В. Кінезіотейпування після ампутації нижньої кінцівки на
рівні гомілки : матеріали Міжнар. студ. наук.- практ. конф., м. Київ, 20
квітня. 2018 р. : [зб. тез] / ПВНЗ «Міжнар. наук.-техн. ун-т ім. акад. Юрія
Бугая, каф. ЮНЕСКО «Інформ.-комунік. технології в освіті». – К.: [б. в.],
2018. C. 231 – 233.
14. Романишин М. Я. Фізична реабілітація в спорті [навч. посіб.] / М. Я.
Романишин. – Рівне: Волинські обереги, 2007. – 368 с.
15. Сучасні підходи до ампутації гомілки у хворих з трофічними розладами
нижньої кінцівки : метод, реком. / Лябах А. П., Міхневич О. Е.,
П'ятковський В. М., Хіміч О. М. – К., 2014. – 16 с.
16. Соколовський В. С. Лікувальна фізична культура : підручник / В. С.
Соколовський, Н. О. Романова, О. Г. Юшковська. – О. : Одес. держ. мед.
ун-т, 2005. – 234 с.
17. Сучасні стандарти та критерії в галузі реабілітаційної медицини : Навч.
посіб. / Ред. В.П.Лисенюк. К., — 2001. – 70с.
18. Теорія і методика фізичного виховання : [підр. для студ. ВНЗ фіз.
виховання і спорту] : у 2 т. / за ред. Т. Ю. Круцевич. – К. : Олімпійська
література, 2008. – 298 с.
 32

19. Чайченко Г. М. Фізіологія людини : підр. для студ. біолог, спец, вузів / Г.
М. Чайченко, В. О. Цибенко, В. Д. Сокур. – К. : Вища школа, 2003. – 463
с.
20. Язловецький В. С. Коригувальна гімнастика : [навч. посіб.] / В. С.
Язловецький, В. М. Мухін, А. Л. Турчак. – Кіровоград : РВВ КДПУ ім.
Винниченка, 2005. – 380 с.
21. Язловецький В. С. Основи спортивного і лікувального масажу : [навч.
посіб.] / В. С. Язловецький, В. М. Мухін, А. Л. Турчак. – Кіровоград :
РВВ КДПУ ім. Винниченка, 2005. – 336 с.
22. Язловецький В. С. Основи фізичної реабілітації: [навч. посіб.] / В. С.
Язловецький, В. М. Мухін, А. Л. Турчак. – Кіровоград : РВВ КДПУ ім.
Винниченка, 2005. – 338 с.