назар, [27.02.

2024 3:01]

Мексиканське економічне диво (1940—1970)

До 1940 р. Карденас прийшов до висновку, що країні необхідний передих для того, щоб закріпити
перетворення. Тому на президентських виборах він підтримав кандидатуру генерала Мануеля
Авіло Камачо (1897—1955), людини помірно-консервативних поглядів. Новий президент
прихильно ставився до церкви, протегував приватному землеволодінню і поставив на чолі
профспілкового руху Фіделя Веласькеса, який багато у чому розподіляв його погляди. У 1942 р. він
підписав зі США ряд угод і залагодив конфлікт, виниклий у 1938-му у зв'язку з націоналізацією
нафтової промисловості. У відповідь США зобов'язалися надати фінансову допомогу для
стабілізації курсу мексиканського песо, будівництва доріг та індустріалізації країни.

У 1946—1952 рр. Мексикою керував Мігель Алеман, перший після Мадеро цивільний президент.
При ньому посилився політичний вплив великого капіталу, були підписані угоди з церквою і з
іноземними інвесторами, закріпилися дружні відносини зі США. Основні зусилля уряд Алемана
направив на виконання програм індустріалізації, промислового розвитку регіонів, іригації,
впровадження сучасних аграрних технологій. Це був період економічного зростання, грандіозних
суспільних проєктів, широкомасштабного будівництва.

Надмірні проєкти й обіцянки Алемана та економічна криза створили чималі труднощі наступному
президенту Адольфо Руїсу Кортінесу (1952—1958)

Політику Кортінеса продовжив Адольфо Лопес Матеос (1958—1964). Він широко пропагував
концепцію мексиканської самобутності всередині країни і за рубежем, стримував екстремізм,
здійснив реформу оподаткування, націоналізував підприємства енергетики й кіноіндустрії,
прискорив хід земельної реформи і започаткував 11-річну програму розвитку освіти на селі.

Густаво Діас Ордас, президент у 1964—1970 рр., дотримувався помірного курсу, лавіруючи між
консервативною і реформістською тенденціями як у країні, так і в керівній партії. У період його
правління надзвичайно швидкими темпами розвивалося виробництво з щорічним приростом
валового національного продукту на 6,5 %. Різко зросли прибутки на душу населення.

Новий час (1970—2000)

Обрання на президентську посаду Хосе Лопеса Портільо (1976—1982) збіглося з відкриттям

великих нафтових родовищ у штатах Чіапас і Табаско, а також на шельфі затоки Кампече.

Мексиканський нафтовий бум завершився у 1981 р. з падінням цін на нафту і зниженням рівня
нафтопродажів. До літа 1982 р. країна вже не могла здійснювати необхідні платежі по іноземних
позиках.

У грудні 1982 р. Лопеса Портільо змінив на президентському посту кандидат від ІРП Мігель де ла
Мадрид Уртадо. Він розпочав боротьбу з корупцією й ініціював карні процеси проти двох
найкорумпованіших високопоставлених чиновників попередньої адміністрації

На президентських виборах 1988 розвернулося гостре суперництво між Карлосом Салінасом де

Гортарі і Куаутемоком Карденасом, який роком раніше вийшов з ІРП, створивши Національно-
демократичний фронт. Попри спірні результати виборів, президентом був проголошений Салінас.
Щоб пом'якшити наслідки фінансової кризи, він розробив програму захисту незаможних. Салінас
щедро субсидував цю програму (1,3 млрд доларів до 1993 р.).

У листопаді 1993 р. Мексика і США підписали угоду про введення режиму вільної торгівлі (НАФТА).
Передбачалося, що ця угода пожвавить мексиканську економіку і створить додаткові робочі місця
для мексиканців. У кінці року Салінас оголосив своїм наступником на президентській посаді
кандидата від ІРП Луїса Дональдо Колосіо. Мексиці було запропоновано приєднатися до країн-
членів Азійсько-Тихоокеанського економічного форуму (АПЕК) — ця неформальна організація, що
включає США, Канаду, Австралію, Нову Зеландію й 11 азійських країн, проводить щорічні
консультативні наради з питань торгівлі.

назар, [27.02.2024 3:01]

25 березня 1994 р. кандидат у президенти від правлячої партії Колосіо був убитий під час
передвиборчої поїздки у бідні райони м. Тіхуани. Оскільки в цій партії виникали суперечки, Салінас
запропонував розглянути кандидатуру його наступника на виборах 1994 р. — економіста Ернесто
Седільо Понсе де Леона. Седільо отримав перемогу і розпочв виконувати президентські обов'язки
1 грудня 1994 р.

У період президентства Седільо система управління країною стала демократичнішою. На початку

1997 р. ряд поліцейських чинів було віддано під суд за зв'язки з наркокур'єрами. Однак вбивства
Окампо, Колосіо і лідера ІРП Хосе Франсісько Руїса Массьєу залишилися нерозкритими.

У липні 1997 р. у Мексиці відбулися вибори до двох палат конгресу, деяких губернаторів, а також
— прямі вибори столичного мера. Партія Національної Дії провела своїх кандидатів на
губернаторські посади у штатах Нуево-Леон, Керетаро і Сан-Луїс-Потосі. Куаутемок Карденас
отримав значну перемогу і став першим обраним мером Мехіко.

2000-ні
Вісенте Фокс (2000—2006)

2 липня 2000 р. на виборах до Національного конгресу перемогла правоцентристська Партія

національної дії. Один з лідерів цієї політичної сили Вісенте Фокс Кесада з 1 грудня 2001 р. зайняв
пост Президента Мексики. ІРП вдруге з 1929 р. не змогла набрати необхідного для абсолютної
більшості числа голосів у Національному конгресі. Окрім того, ІРП зазнала поразки на виборах
губернаторів штатів Гуанахуато та Морелос, а також мера міста Мехіко. Вісенте Фокс посилив
міжнародні відносини з США, спробував реформувати застарілі державні інститути, боровся з
корупцією. Однак адміністрації Фокса не вдалося вирішити такі проблеми, як монополія
найбільших приватних корпорацій, які встановили контроль над ключовими галузями, соціальне
розшарування, проблеми в стосунках уряду з бюрократизованими профспілками, які перебували
під впливом ІРП, гострий конфлікт з індіанським населенням, наркотрафік і організована
злочинність, нелегальна еміграція мексиканців в США.

Феліпе Кальдерон (2006—2012)

Революція кактусів

У 2006 році в Мексиці пройшли багатотисячні акції протесту проти результатів президентських
виборів, на яких з відривом менш ніж в відсоток переміг представник ПНД Феліпе Кальдерон.
Противник Кальдерона, лідер ПДР Андрес Мануель Лопес Обрадор, відмовився визнавати поразку
і звинуватив владу у фальсифікаціях. Потім він став вимагати ручного перерахунку всіх бюлетенів.
Почалася організація масових протестів, демонстрацій і акцій громадянської непокори. 16 липня в
Мехіко пройшла демонстрація, число учасників якої складало близько 1 млн осіб. Ще одним
способом вираження протесту стала блокада представниками опозиції посольства Іспанії, що
тривала кілька годин.

В суботу 16 вересня 2006 року, в День незалежності Мексики, прихильники лівих політичних сил
проголосили свого лідера законним президентом країни. Це рішення було прийнято на площі
Сокало на зібраному опозиціонерами Національному Демократичному Конвенті. 20 листопада, в
річницю початку Мексиканської революції 1910—1917 рр., учасники альтернативних виборів
провели церемонію присяги Лопеса Обрадора, який в своїй промові пообіцяв створювати нові
робочі місця, захищати природні багатства країни і боротися з корупцією. Однак ще 29 серпня
Виборчий трибунал підтвердив офіційні підсумки виборів, і попри акції лівоцентристів, Феліпе
Кальдерон вступив на посаду президента 1 грудня 2006 року терміном на шість років.

У період світової фінансово-економічної кризи Мексика сильно постраждала від глобальних

потрясінь. 2009 року ВВП впав на 6,1 %, майже на чверть скоротився обіг зовнішньої торгівлі,
помітно виросли державний і зовнішній борги. Провал американських фінансових і товарних
ринків призвели до тяжких соціальних наслідків, а також помітно загострили політичну атмосферу.

назар, [27.02.2024 3:01]

Серед негативних наслідків зазначаються: скорочення доходів від продажу нафти і нафтопродуктів
(однієї з основних статей мексиканського експорту) з 50,6 млрд доларів У 2008 році до 30,8 у 2009
році; падіння надходжень до державного бюджету з 23,6 % ВВП в 2008 році до 22,4 % в 2009 році,
при цьому дефіцит бюджету склав 2,3 % ВВП, що стало найгіршим показником з 1990 року;
приплив прямих іноземних інвестицій знизився з 29,7 млрд доларів в 2007 році до 25,9 в 2008 році
і 15,5 у 2009 році; оцінки Мексики міжнародними рейтинговими агентствами, такими як Ernst &
Young і Standard & Poor's, також знизилися. Уряд прийняв масштабні антикризові заходи.
Міжнародні фінансові кола знову надали Мексиці безпрецедентно велику допомогу, її обсяг тільки
в 2009 році склав 77 млрд доларів (30 млрд виділила Федеральна резервна система США і 47 млрд
— МВФ).